Реферат: Гетманы Украины 
	
	Реферат: Гетманы Украины 
Межрегиональная академия управления персоналом 
                                 РЕФЕРАТИ                                
                            З ІТСОРІЇ  УКРАЇНИ                             
                                НА ТЕМИ :                                 
                           1.   Гетьман Мазепа                            
     2.   Іван Скоропадський 
     3. Кирило Розумовський 
     4.Кирило-Мефодієвське братство 
     5.Повстання Декабристів 
     Виконала :  Терпиловська Анастасія Федорівна  
     Студентка КПс 
     МАУП 
КИЇВ 2000 
      ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА.
Іван Степанович Мазепа (1687-1708) народився десь між 1632 і 1644рр. Походив 
з українських шляхтичів Мазеп-Колединських . 
Мазепа навчався в Києво-Могилянській колегії , а також в єзуїтський колегії у 
Варшаві. Службу почав при дворі польського короля Яна || Казимира як 
«покойовий дворянин» . За його дорученням їздив до Франції ,Італії, 
Німеччини, в Голландії вивчав артилерійську справу. Став освіченою людиною 
,знав польську , латинську , німецьку, італійську ,французьку, татарську і 
голландську .Після повернення до Варшави , за дорученням короля їздив до 
Виговського (1659),до Юрія Хмельницького (1660). У 1663 відвозив Тетері 
Гетьманські клейноди. У цьому ж 1663 р. Мазепа залишив службу у короля й 
деякий час жив у батьківському маєтку в Мазепинцях. 
У 1669р. Мазепа почав служити в гетьмана Дорошенко в Чигирині, де дістав ранг 
генерального осавула, а потім писаря. У 1764 р. Дорошенко послав Мазепу у 
Крим і Туреччину просити військової допомоги , та на шляху його спіймали 
запорожці і хотіли стратити , але Сірко не дозволив і відправив його до 
Самойловича .У Самойловича Мазепа швидко завоював довір”я , виховував його 
синів і виконував різні доручення .У 1682р , він став генеральним осавулом , 
а в 1687р він зайняв пост Гетьмана. 
Маючи неабиякий розум  і здобувши гарну освіту ,Мазепа був видатним політиком 
,вправним оратором і водночас людиною хитрою та владолюбною. 
З перших днів свого правління Мазепа сумлінно виконував  повеління царського 
уряду й вірно служив йому. Уже в 1688р відповідно до Коломацьких статей 1687р 
почалося будівництво фортець . 
У березні 1689р вирушила на південь російська армія (112тис чол) під 
командуванням князя В.Голіцина . 20 квітня на р.Коломаку до неї приєдналося 
козацьке військо на чолі з гетьманом Мазепою .Вони розбили передові татарські 
загони, і 20 травня підійшли до Перекопа. Але через виснаженість військ ,24 
червня війська коло Коломика розійшлися і направились по домівках . 
Союзники Росії у війні з Туреччиною –Польша, Австрія, Венеція – у кінці 1698 
р. почали мирні переговори з Туреччиною і в 1699р в м.Карловцях ,уклали 
мирний договір .Азов з навколишньою місцевістю залишався за Росією .На Дніпрі 
мали бути зруйновані фортеці .Росія припиняла виплату данини кримському хану. 
Отже від Коломацької ради 1687р , до початку Північної війни 1700р на вимоги 
царського уряду козаки брали участь у числених боях проти турків та татар, а 
селяни й міщани мусили постачати російські війська , які проходили через їх 
землі . Їх начальники безборонно притісняли , а то й просто знущались над 
місцевим населенням . 
Хоч Мазепа і здійснював деякі заходи ,щоб обмежити розміри панщині і різних 
поборів у старшинських маєтках, повинності що їх мусили виконувати посполиті 
,безперервно зростали ,визиск їх збільшувався , посилювалося зубоження 
козацтва й міських низів . Все це викликало незадоволення народних мас і 
приводило до масових повстань , які Мазепа за допомогою царських військ 
жорстоко придушував. 
Протягом листопада 1708р відбувся ряд воєнно-політичних акцій .2 листопада 
війська О.Меншикова взяли штурмом Батурин.12 листопада у Глухові відбулася 
церемонія проголошення церковної Анафеми . Єдиним успіхом у   ці тривожні дні 
для Мазепи став перехід на його бік , частини Запоріжців на чолі з кошовим 
отаманом Костем Гордієнко. 
Між тим події складалися не на користь І.Мазепи.У травні 1709р царські 
війська полковника Яковлева ,зруйнували Січ, і знишили велику кількість 
козаків. 
Нервове напруження останніх місяців ,жорстокі невдачі ,провал планів та 
задумів,підірвали здоров”я Гетьмана . 
Мазепа почав хворіти .Відчуваючи наближення смерті ,він наказав спалити 
документи ,що належали йому, висповідався  і тихо помер 2 жовтня 1709р ,у 
селі Варниці ,неподалік Бендер. 
                     Іван Скоропадський (1708-1722).                      
Хоча Скоропадський і фігурував у планах Мазепи  та підтримував ідею автономії 
України ,ПетроІ погодився на його обрання , бо той був людиною старою й 
ненаполегливою . Скоропадський фактично не чинив опору царським реформам , 
але й зробити міг небагато.Одразу після його обрання у 1708 р  цар відрядив 
до Скоропадського свого намісника Ізмайлова та два російських полки , давши 
їм таємні вказівки заарештувати гетьмана якщо його дії викличуть 
підозру.Незабаром почала проводитися політика підпорядкування .Резиденцію 
гетьмана з Батурина перенесли до Глухова , поближче до Російських кордонів . 
Головнокомандуючим козацького війська був поставлен росіянин.На посаду 
управляючих територіями полків призначали чужинців і росиян.Уперше росіяни 
отримали на Україні великі землеволодіння . Навіть за видавничою правою 
здійснювався нагляд. 
Експлуатація  українських ресурсів мала різноманітні форми. Між 1709-1722рр 
Україна повинна була утримувати десять російських полків, розміщених  на її 
території. 
Десятки тисяч Українців посилали на працювати на будівництві  Ладозького 
каналу та нової царської столиці Санкт-Петербурга . У 1719р українцям 
забороняли експортувати зерно безпосередньо на Захід. Натомість вони повинні 
були возити його у російські порти Ригу та Архангельськ , де воно продавалось 
за встановленими урядом цінами. Нарешті , російським купцям  створювалися 
пільгові умови для продажу в Гетьманщині своїх товарів ,у той час як 
українці сплачували величезне мито за крам ,що везли на північ. 
Але найбільш ударом для українців стало те , що у 1722р Малоросійська колегія 
–урядовий орган Москви , що складався з шести російських урядовців , які 
постійно перебували на Україні – дістали право разом з Гетьманом ділити владу 
.Це було занадто навіть для терплячого Скоропадського . Він поїхав до Санкт- 
Петербурга просити царя переглянути цю справу . ПетроІ  відмовив йому. І 
невдовзі повернувшись до Глухова старий гетьман помер. 
        ВІДНОВЛЕННЯ ГЕТЬМАНСТВА .ОБРАННЯ ГЕТЬМАНОМ К.РОЗУМОВСЬКОГО         
     Після смерті Анни Іванівни з 1741р по 1761р царицею стала дочка  Петра 1 
Єлизавета Петрівна. При ній політику щодо України було пом”якшено. Це 
пояснювалось як складністю зовнішньополітичного становища Росії і намаганням , 
у зв”язку  з цим залучити на свій бік козацьку старшину , так і в певній мірі 
особистими симпатіями цариці. Виходець з України ,козак Олекса Розумовський 
став улюбленцем Єлизавети.У 1744р вона приїжджала до Києва , де їй вручили 
просьбу старшини про обрання нового гетьмана. Цариця прихильно поставилася до 
цієї просьби , але кандидата в гетьмани обирала сама. 
У 1750 р.в Глухові під наглядом царського  представника відбулася рада , яка 
обрала гетьманом брата фаворита цариці-Кирила Розумовського.(1750-1764). 
Правління гетьманського уряду було ліквідовано ,царських урядовців 
відкликано,владі гетьмана підпорядковано Запорізьку Січ .Новий гетьман 
повністю діяв з волі цариці ,роздавав багато земель українській старшині і 
російським дворянам ,сприяв зміцненню козацької старшини як поміщиків- 
феодалів. 
Ще в 1732р за царювання Анни Іванівни на Слобожанщині замість ліквідованих 
козацьких полків були створенні драгунські полки з царськими офіцерами на 
чолі. Туди й зачислялась й частина козацтва . Але це викликало велике 
незадоволення козацької старшини та козаків, і в 1743р козацькі полки на 
Слобожанщині були відновлені. 
У 1754 р. були ліквідовані митні побори на порубіжжі Росії та України . А у 
1761р видано універсал про виключене право козацької старшини на 
гуральництво. 
З відновленням гетьманства, підпорядкування Лівобережної України із Сенату 
було передано в Колегію іноземних справ.Однак гетьман не дбав про збереження 
такого правового статусу України  і тому у січні 1756р Лівобережну Україну 
було знов переведено до Сенату, в якому утворено “особую єкспедицию ” для 
українських справ. 
Результатом суспільно-політичної діяльності гетьмана Розумовського стала 
судова реформа.Універсалом від 17 листопада 1760 р  гетьман запровадив новий 
порядок судочинства , з гідно з яким ,генеральний суд очолювали 2 генеральні 
судді ,а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 
10 полків.Того ж року полкові суди було перетворено на городські , де 
розглядалися кримінальні справи. 
Загалом судова реформа ,здійснена Розумовським , відповідала інтересам 
козацьких старшин . 
1763 р К Розумовський підготував на ім”я Катерини 2 дві чолобитні: про 
відновлення давніх прав України та про необхідність перетворення Києво- 
Могилянської академії на університет та заснування університету в 
Батурині.АЛЕ реакція російського уряду на ці чолобитні ,виявилась дуже 
негативною . 
І 10 листопада 1764р вийшов царський указ про ліквідацію гетьманства. Після 
ліквідації гетьманства Розумовський залишився крупним поміщиком .Помер 9 
січня 1803 року похован в церкві Воскресіння Христового в Батурині. 
      КИРИЛО-МИФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО
3 березня 1847р  студент Київського університету Олексій Петров доніс 
царським властям про таємне товариство , яке він випадково виявив .Поліція 
тут же арештувала провідних членів товариства і відправила їх до Санкт- 
Петербурга.У результаті посилених допитів власті дізнались про існування 
Кирило-Мефодієвського товариства – першої на Україні  організації політичного 
спрямування . 
Товариство складалося всього з десятка активних членів та кількох десятків 
співчуваючих.  До групи входили молоді представники української інтелігенції 
на чолі з Миколою Костомаровим та Миколою Гулаком .Хоч Тарс Шевченко і 
Пантелеймон Куліш – підтримували з братством недуже стійкі зв”язки - їх також 
арештували. Товариство було нетільки малочисельним але й обмеженим у своїй 
діяльності.Протягом приблизно 14 місяців товариство збиралось кілька разів на 
тривалі політичні та філософські дискусії , та підготували ряд положень до 
своєї програми. 
Найважливіші з цих положень сформульованих Костомаровим  , містились у творі 
під назвою “Закон Божий (Книга буття українського народу)” Серед пропонованих 
в ньому заходів були скасування кріпацтва , ліквідація юридичних відмінностей 
між станами , доступність освіти для мас. Столицею федерації повинен був 
стати Київ.Першою по шляху створення федерації повинна була піти УКРАЇНА. 
Погоджуючись щодо загальних засад , учасники групи , однак розходились в 
питанні про те , що вважати першочерговим і найважливішим. Для  Костомарова 
це була єдність і братство слов”ян ; Шевченко палко вимагав соціального й 
національного звільнення укра”їнців , а Куліш наголошував на важливості 
розвитку укра”їнської культури . 
Попри відносно безневинний характер товариства царські власті вирішили 
покарати його провідних членів .Костомаров , Куліш та інші помірковані 
дістали вирок, що пердбачав заслання в глиб Росії терміном на рік або більше. 
Гулака засудили до 3 років ув’язнення .А Шевченко віддали до солдатів , 
терміном на 10 років. 
     ВИСНОВОК Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох 
міркувань .Воно явило собою першу ,хоч і невдалу спробу інтелігенції перейти 
від культурницького до політичного етапу національного розвитку ; воно 
привернуло увагу царського уряду до потенційної небезпеки зростаючої 
національної свідомості українців ; ліквідація товариства дала сигнал до 
наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної 
боротьби української інтелігенції  з російським царатом. 
                          ПОВСТАННЯ ДЕКАБРИСТІВ                           
Багато царських офіцерів , які брали участь у наполеонських війнах Європи , 
зазнали впливів політичних інститутів і цінностей Заходу й стали їхніми 
прибічниками . Повернувшись із перемогою , вони сподівались , що начебто 
ліберальний ОлександрІ упровадить в Росії реформи на західний зразок. Глибоко 
розчарувавшись , невелика група самовідданих армійських офіцерів , переважно 
представників найзнатніших родів Росії , утворили таємні товариства , що 
ставили собі за мету  повалення самодержавства  і встановлення 
конституційного правління  . Перше таке товариство – “Союз порятунку”- було 
засноване у Петербурзі 1816р Десь через п”ять років воно розкололось  на дві 
окремі групи , щонайдалі перебували в Петербурзі, продовжувало розвивати 
республіканські ідеї. Не маючи сильного проводу , воно зробило небагато . 
Зате Південне товариство , з осередком в Тульчині , на півдні України , де 
служив його керівник – полковник Павло Пестель , діяло ефективніше. Пестель 
переконав приєднатися до його організації іншу таємну групу – Товариство 
Об”єднаних Слов”ян. Йому також вдалося схилити на свій бік революційну 
Польську групу , що діяла на Україні .Таким чином , Південне товариство до 
1825 р. з майже 30 офіцерів –змовників зросло до близько 160. 
Сформульована в документі під назвою “Руська правда” програма Пестеля  була 
більш радикальною , ніж програма північних конституціоналістів . Вона 
передбачала скасування всякої соціальної та політичної нерівності , 
модернізацією господарства країни ,провід революційної верхівки ,сувору 
централізацію управління. Члени Товариства об”єднаних слов”ян не поділяли 
централіських упереджень Пестеля. , схиляючись до ідеї реорганізації імперії 
на федеративних засадах . 
Смерть Олександра І в грудні 1825р зненацька застигла ідеалістично-настроєних 
революціонерів-дилетантів як Північного так і Південного товариств. Керівники 
Північного товариства зібрали під своїм командуванням кілька  тисяч війська і 
вдалися до спроби скинути нового царя МиколуІ . 
Це повстання провалилося , а всіх його провідників заарештували .На Україні 
Південне товариство мало трохи більший успіх , провід у товаристві перейшов 
до Бестужева-Рюміна  та братів Муравйових-Апостолв . Хоч вони й змогли 
переконати близько тисячи своїх солдат приєднатись до повстання , але великої 
підтримки з боку солдатів вони не дістали.Після тижня безцільних блукань , 
їзні сили були в щент розбиті  вірними царю військами . Так повстання 
декабристів – цей перший в історії революційний вибух – зазнав катастрофічної 
поразки . 
	
	
					
							 |