Диплом: Розробка економіко-математичної моделі формування портфеля цінних паперів ВАТ Укрексімбанк

рішення, щоб бути зрозумілої менеджерові й вирішуватися доступними

фінансистові математичними методами, програмними й комп'ютерними коштами в

прийнятний термін. Таким чином, модель повинна бути оптимально наближена до

дійсності. Метою нашої підсистеми є вибір найбільш оптимального портфеля

цінних паперів (ЦП), які забезпечать збільшення прибутку банку.

Проаналізувавши все вищесказане в якості економіко-матиматичної моделі

формування портфеля ЦП приймаємо „Модель оптимального формування

портфеля банку” (див. табл.1.1.)

РОЗДІЛ ІІ. ПОБУДОВА МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ

СИСТЕМИ

2.1. Розробка структури

підсистеми формування портфеля цінних паперів

Процес розробки підсистеми можна охарактеризувати як процес, пов’язаний з

пошуком такого способу організації даних підсистеми в одне ціле, який дав би

можливість забезпечити узгодженість та цілеспрямованість їх взаємодії, що, в

свою чергу, забезпечить ефективність функціонування підсистеми в цілому.

Необхідність розробки структури підсистеми формування портфеля цінних паперів

зумовлена тим, що вона охоплює надзвичайно велику кількість різноманітних

елементів, що взаємодіють між собою[10].

Структурна схема підсистеми формування портфеля цінних паперів представлена

в додатку 3.

При побудови функціональної структури інформаційної системи необхідно

врахувати основні етапи виконання робіт по побудові операційних моделей. Тому

інформаційна система повинна виконувати слідуючи функції:

· ввід вхідних даних;

· розв'язання задачі;

· прийняття оптимального рішення;

· пересилання даних;

· зберігання даних;

· поліпшена захищеність даних;

· різке зниження трудомісткості обробки документів.

Для досягнення цих функцій необхідно виконати слідуючи завдання:

· створена ІС „Підсистема формування портфеля цінних паперів”;

· впровадження математичної модель для формування оптимального портфеля;

· підтримка даною ІС прийняття управлінських рішень.

Треба визнати, що оптимальне рішення — це не ті данні, які отримані при

пошуку, виконаною системою, а ре­зультат оцінки даних, отриманих за

допо­могою пошуку, так і тих значень, які були визначені внаслідок

проведеного аналізу. Визнаючи указані функції можна побудувати блок-схему

інформаційної системи. Блок-схема інформаційної системи формування

оптимального портфеля цінних паперів представлена на рис.2.1.

Рис 2.1. Блок-схема інформаційної моделі формування оптимального портфеля

цінних паперів

Отже, приставлена підсистема дозволяє значно прискорити розробку портфельних

планів, оптимізувати їх, краще зрозуміти взаємозв'язки між групами активів і

портфелів у цілому, створити умови для рентабельної роботи, що охороняє банк

від виходу за межі обов'язкових нормативів НБУ, штрафів й інших санкцій

зарахування в розряд проблемних.

2.2. Розробка математичного і машинного алгоритму

розв’язання задач підсистеми формування портфеля цінних паперів

Банк ставить перед собою безліч цілей. Вони складні й суперечливі, тому в

максимальному ступені домогтися досягнення їх неможливо. Таким чином,

завдання зводиться не до екстремальних, а до оптимальних рішень, тобто до

рішень, при яких критерії задовольняються в найкращому ступені.

Із всієї сукупності методів дослідження й планування операцій фінансистам

найбільш доступні методи лінійного й нелінійного оптимального математичного

програмування. Ці програми, що поставляють із популярними пакетами Excel,

Quatropro, Lotus, уже давно перебувають у настільних комп'ютерах кожного

фінансиста.

Рішення багатоцільових завдань методами лінійного й нелінійного програмування

засноване на тім, що один із критеріїв задається у вигляді цільової функції,

що підлягає максимізації або мінімізації. Для інших цілей вибираються які-

небудь прийнятні значення, які задаються у вигляді обмежень при рішенні

завдання оптимізації.

Наприклад, у теорії оптимального інвестиційного портфеля на ринку цінних

паперів, розробленого нобелівськими лауреатами Марковицем, Тобиным й ін. , як

обмеження звичайно задається норма прибутку, а як мета - мінімум ризику. У

нашому випадку головними цілями при формуванні системи портфелів банку є

максимізація прибутку й мінімізація портфельного ризику.

Відповідно до законодавства банк зобов'язаний дотримувати економічних

нормативів регулювання банківської діяльності, що встановлюють максимально

припустимі границі ризиків і мінімально припустимі границі ліквідності. Тому

ми просто змушені прийняти норми ризику й ліквідності НБУ як обмеження. Як

головна мета (цільової функції) виберемо максимізацію прибутку[8].

В математичній постановці завдання оптимального планування системи портфелів

банку потрібно знайти невідомі вектори активів

, (3.1)

і пасивів

(3.2.)

банку, максимізуючи лінійну форму прибутку системи портфелів:

(3.3.)

де Prf – прибуток (profit) системи портфелів банку як ціль, критерій

оптимізації (максимізації).

Позначення показників для портфеля розміщення ресурсів (активів):

Aa – сума інвестицій в окремий тип активів у портфелі;

– загальна сума активів;

Da – прибутковість окремого типу активів;

a – цифрове ім'я (індекс) окремого типу активів;

n – число типів активів у портфелі.

Позначення показників для портфеля залучення ресурсів (пасивів):

Ll – сума залучення по окремому типі зобов'язань в

портфелі пасивів;

– загальна сума залучення в пасивах;

El – процентні витрати по залученню окремого типу

пасивів;

l – цифрове ім'я окремого типу пасивів;

m – число типів пасивів у портфелі.

Економічні обмеження

Норматив достатності капіталу (Н1) визначається як відношення власних

коштів (капіталу) кредитної організації до сумарного обсягу активів, зважених з

урахуванням ризику контрагентів

Представимо в нашій моделі обмеження по цьому нормативі у вигляді нерівності

, (3.4.)

де OwCp – власний капітал банку;

Ra – нормативний коефіцієнт ризику для кожного типу активу

по Інструкції НБУ;

B1 – мінімально припустима величина Н1. Наприклад, відповідно до

вищенаведених значень для 2002 р. В1=5%, тобто власний капітал банку повинен

становити не менш 5% суми активів, зважених коефіцієнтами ризику Ra

.

Норматив поточної ліквідності (Н2) являє собою відношення суми ліквідних

активів банку до суми зобов'язань банку по рахунках до запитання й на строк до

30 днів.

Обмеження нормативу представимо у формі

, (3.5.)

де la – ознака ліквідного активу;

d30 – ознака пасивів до запитання зі строком погашення до 30

днів;

B2 – граничне значення Н2 на певний рік. Наприклад, в 2002 р.

ліквідні активи повинні покривати не менш 20% зобов'язань

зі строком погашення до 30 днів.

Норматив миттєвої ліквідності (Н3) являє собою відношення суми

високоліквідних активів банку до суми зобов'язань банку по рахунках до

запитання. Високоліквідні активи - це кошти й кошти на рахунках до запитання.

Зобов'язання по рахунках до запитання - внески й депозити до запитання й

випущені кредитною організацією власні векселі до запитання.

Обмеження нормативу представимо у формі

(3.6.)

де blig – ознака високоліквідного активу;

vct – ознака активів до запитання;

B3 – граничне значення Н3 на певний рік. Наприклад, в 2002 р.

високоліквідні активи повинні покривати не

менш 20% зобов'язань до запитання.

Норматив використання власних коштів кредитних організацій для придбання

часток (акцій) інших юридичних осіб (Н4) установлюється у формі процентного

співвідношення розмірів інвестицій і власних коштів кредитної організації.

Обмеження нормативу задамо формулою

(3.7.)

де shr – ознака акцій (share) корпорацій в активах;

В12 – максимально припустиме значення нормативу Н4. наприклад, в

першій половині 2002 р. сума акцій корпорацій не повинна

була перевищувати 25% власного капіталу банку.

Власні й технологічні обмеження

Для завдань математичного програмування характерне використання технологічних

обмежень у вигляді вимог незаперечності змінних.

Введемо ці обмеження як

(3.8.)

т.б. активи й пасиви не можуть приймати негативні значення.

Під час планових розрахунків необхідно також дотримувати балансове обмеження

(3.9.)

що показує, що сума активів не може бути більше суми пасивів, тобто капіталу

й зобов'язань.

Блок –схема алгоритму та модель формування портфеля цінних паперів

представлена в додатку 4,5.

2.3. Інформаційне забезпечення підсистеми формування портфеля цінних паперів

Загальна характеристика інформаційного забезпечення підсистеми формування

портфеля цінних паперів

Інформаційне забезпечення підсистеми являє собою методи класифікації та

кодування інформації про формування портфеля цінних паперів, способи

організації нормативно-довідкової інформації, побудова банків даних, зокрема

побудова та ведення інформаційної бази.

Основні принципи створення інформаційного забезпечення: цілісність,

вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність та

гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення

та виведення інформації (однократність введення інформації, принцип введення

– виведення тільки змін)[10].

Вимоги до інформаційного забезпечення такі:

1. Інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання функцій

інформаційної системи (ІС), які автоматизуються;

2. Для кодування інформації, яка використовується тільки в цій ІС, мають

бути застосовані класифікатори;

3. Форми документів, які створюються ІС, мають відповідати вимогам

стандартів чи нормативно – технічним документам;

4. Форми документів та відеокадрів, які вводяться, виводяться чи

коригуються через термінали ІС, мають бути погоджені з відповідними

технічними характеристиками терміналів;

5. Сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді БД

на машинних носіях;

6. Форми подання вихідної інформації ІС мають бути погоджені із

замовником (користувачем) системи;

7. Терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях,

мають бути загальноприйнятими в цій предметній області і погоджені із

замовником системи.

У ІС мають бути передбачені необхідні заходи щодо контролю і оновлення даних

в інформаційних масивах ІС, оновлення масивів після відмови будь-яких

технічних засобів ІС, а також контролю ідентичності однойменної інформації в

БД.

Основною частиною інформаційного забезпечення підсистеми формування портфеля

цінних паперів є інформаційна база у вигляді банку даних баз програмного

продукту DiasoftBank. Реалізація інформаційного забезпечення у вигляді

банку даних дасть змогу забезпечити відсутність збитковості даних, що

зберігаються, відкине можливість дублювання або помилкового вводу даних,

забезпечить швидкий доступ користувачів до необхідних елементів інформації.

Банк даних розробленої системи складається з 2-ох основних компонентів: база

даних (БД) та система управління базами даних (СУБД). В якості СУБД

використовується програма InterBase 6.0, яка є однією з найпоширеніших і

перспективних СУБД, що підтримує технологію Client/Server та дозволяє працювати

базою даних через комп'ютерну мережу. Крім того, вибір саме цієї СУБД

пояснюється тим, що вона володіє досить потужним механізмом контролю надійності

та достовірності інформації, що є не останнім питанням в банківській справі.

Вся інформація, що використовується інформаційною системою зберігається у БД,

яке являє собою один файл у форматі GDB, що розміщується на сервері,

можливе також розмежування прав доступу до БД.

Контроль за введенням інформації в БД відбувається наступним чином:

інформація вводитися по визначеному шаблоні і при неправильному введенні

інформації з'являється повідомлення про помилку. Основними джерелами

інформації є модуль обліку операцій з цінними паперами і дані про поточну

діяльність банку.

Реалізація інформаційного забезпечення у вигляді банку даних дасть змогу

забезпечити відсутність збитковості даних, що зберігаються, відкине

можливість дублювання або помилкового вводу даних, забезпечить швидкий доступ

користувачів до необхідних елементів інформації.

Для реалізації макету підсистеми управління цінними паперами було використано

табличний процесор Microsoft Excel.

Вибір даного програмного забезпечення для реалізації моделі підсистеми

управління цінними паперами ґрунтується на тому, що MS Excel – зручна та

досить гнучка система, яка дозволяє швидко розробляти інформаційні системи

без допомоги зовнішніх технічних фахівців.

Позамашинна база даних містить у своєму складі паперові документи, такі як

звіт бухгалтерського обліку (Форма №2) та форма „Портфель”. Дані документи

необхідні для формування оптимального портфеля цінних паперів та прийняття

управлінських рішень на основі отриманих результатів.

Організація збору і передачі первинної інформації

Для забезпечення ефективного роботи та функціонування підсистеми управліня

цінними паперами необхідна правильна організація збору та передачі первинної

інформації, яка входить до складу інформаційного забезпечення.

За подання вхідних документів, а саме, звіта бухгалтерського обліку (Форма

№2) та форми „Портфель”, відповідає бухгалтерия та бек-офіс, а саме головний

бухгалтер та керівник бек-офіса, які у установлений строк повинен подати ці

документи у електронному та паперовому (друкованому) вигляді співробітнику

відділу з формування оптимального портфеля цінних паперів.

На основі отриманих вхідних документів (інформації) відповідальний за

формування портфеля цінних паперів виконує ввід даних, які необхідні для

аналітичної роботи та прийняття управлінських рішень.

Для вводу необхідних даних назначається співробітник відділу формування

портфеля цінних паперів який безпосередньо відповідає за правильність

введення даних в електронні таблиці табличного процесору MS Excel.

Правильність і швидкість вводу інформації має значний вплив на подальший

результат, так як неправильний ввід даних може призвести до некоректної

роботи підсистеми і отримання неправильної (недостовірної) інформації на

виході у вигляді певного результату.

Побудова системи класифікації та кодування інформації підсистеми формування

портфеля цінних паперів

Класифікація – обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до

автоматизованої обробки, а також передумова раціональної організації

інформаційної бази і моделювання інформаційних процесів. Класифікація є

складовою частиною інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної

системи, яка належить до мовних засобів управління.

Тому класифікаційний поділ множини об’єктів на підмножини за їх подібністю

або відмінністю згідно з прийнятими методами класифікації є основою для

кодування інформації і наступного її пошуку за допомогою обчислювальної

техніки.

Під класифікацією інформації розуміється не лише інформацію, яка є у масивах

і повідомленнях, а й класифікацію безпосередньо інформаційних повідомлень

(документів) і масивів. В даній ІС для систематизації інформації

використаються слідуючи класифікації:

Класифікатор валют, який представлений в табл.. 2.2.

Класифікатор валют Таблиця 2.2.

Для класифікації необхідної вхідної інформації використовується ієрархічний

метод класифікації.

Ієрархічний метод класифікації – послідовний поділ множин об’єктів на

підлеглі класифікаційні групування.

У ієрархічної класифікації об’єктів інформаційної системи необхідно виділити

слідуючи рівні (див. рис.2.2.)

Рис.2.2.Рівні класифікації об’єктів інформаційної системи

Цінні папери довжина коду- 1символ, приймає значення 0,1;

1. Види ЦП довжина коду- 1символ, приймає значення А,Б,О;

2. Порядковий номер цінного паперу довжина коду- 3символи, приймає

значення 1,2,.,n;

Тому структура коду цінного паперу мати вигляд: Вид.Номер.

Також використовується послідовний метод кодування (в інших таблицях бази

даних) за допомогою полів з автоінкрементом - збільшенням значення ключового

поля на 1 при вводі нового запису у таблицю.

.Ідентифікатор елемента представляє собою поле чи набір полів, який відрізняє

один запис у таблиці від другої. Він окремим чином відрізняє кожен запис у

таблицю. Приклад в даній ІС в ролі ідентифікатора може бути поле коду цінного

паперу. Тому що, код цінного паперу в кожному запису таблиці є унікальним.

Використання класифікації забезпечить організацію та формалізоване надання

економічної інформації, значно зменшить трудомісткість пошуку, зберігання,

пересування, обробки інформації, збільшити ефективність автоматизації,

заощаджує дорогі ресурси пам'яті й технічних коштів і збільшити ступінь

безпеки й захисту даних.

Проектування форм первинних документів машинограм та відеокадрів підсистеми

формування портфеля цінних паперів

Проектуванню форм вхідної інформації приділяється особлива увага. На цьому

етапі зменшується обсяги даних, трудові витрати на збирання, реєстрацію,

передавання і перенесення інформації на машинні носії, значно підвищується

вірогідність як вхідної, так і залежної від неї вихідної інформації[7].

В якості первинних документів використовуються стандартні бухгалтерські звіти

Форма №2 ” Звіт про фінансові результати” та форма”Портфель”:

Для реалізації підсистеми спроектовано форму „Портфель”, за допомогою якої

заноситься необхідна інформація для здійснення розрахунків. За допомогою

даної форми вводиться інформація, яка необхідна для формування оптимального

портфеля цінних паперів.

Ввід цієї інформації виконується назначеним співробітником відділу управління

кредитними операціями. Швидкість вводу інформації важливого значення не має.

Основним вихідним документом підсистеми управління цінними паперами – „Звіт з

формуваня оптимального портфелю”. Структура цього документу повинна мати

слідуючи елементи (див. додаток 5):

Заголовок:

· Назва документа;

· Розрахунковий період (Рік, Місяць);

Інформаційна частина:

· Сформований портфель цінних паперів;

Підсумкова частина:

· Дата проведення розрахунку (Рік, Місяць, Число);

· Відповідальна особа;

· Підпис.

Вихідний документ “Звіт з формуваня оптимального портфелю” має дві форми

представлення: паперову та екранну. Екранна форма необхідна для попереднього

аналізу результатів розрахунків. Після одержання необхідних результатів

вихідний документ друкується на принтері для одержання його у паперовій

формі. Паперова форма документу використовуються керівництвом підприємства в

якості інструменту формування подальших управлінських рішень.

Структура інформаційних масивів підсистеми формування портфеля цінних паперів

Проектування масивів передбачає визначення їх складу, змісту, структури і вибір

раціонального способу їх подання в підсистемі управління цінними паперами.

При розробці підсистеми управління цінними паперами використовуються наступні

БД: портфель, цінні папери, валюта, прибутковість/витрати (структура БД

приведена в додатку 6):

1. Портфель, містить поля:

· код ЦП;

· назва ЦП;

· тип ЦП

· прибутковість/витрати;

· валюта;

2. Валюта, містить поля:

· код валюти;

· позначення валюти;

· назва;

· країна.

3. Прибутковість/витрати, містить поля:

· код ЦП;

· прибутковість/витрати.

4.Цінні папери, містить поля:

· Код ЦП

· Тип

2.4. Контрольний приклад

Як вже відзначалося для формування оптимального портфеля цінних паперів банку

доцільно використати стандартне для фінансистів банків найбільш

розповсюджене, зручне та досить гнучке програмне забезпечення електронні

таблиці Excel, , що мають Solver (пошук рішення). Ці пакети дозволяють

вирішувати сформульовану вище економіко-математичне завдання.

Будемо використати як інструмент комп'ютерну програму пошуку оптимального

плану портфелів банку методом нелінійного математичного програмування [14,

с.15].

У прикладі (див. додаток 8) представлена таблиця портфеля розміщення ресурсів

банку (таблиця активів), залучення ресурсів (пасиви) , таблиця встановлених

обмежень.

В графи таблиці (актив-пасив) заносяться кандидати в портфелі, відбір

здійснюється традиційними методами формування портфелів на основі оцінок

прибутковості, витрат і надійності інструментів з урахуванням зобов'язань

перед акціонерами, вкладниками місцевими органами й ін.; в наступні графи

вводяться дані ринків по процентній прибутковості й витратності активів-

пасивів; дані по прибутковості й витрати цінних паперів визначаються

аналітиками ринку поза даною моделлю.

Після завдання цільової функції та встановлених обмежень формуємо з допомогою

функції Solver (пошук рішення) оптимальний портфелів залучення й розміщення

фінансових ресурсів. Програма оцінює безліч варіантів системи портфелів,

доходи й витрати й видає варіант плану максимальної прибутковості, що

задовольняє нормативам НБУ і власним лімітам банку. Максимизуючий критерій

оптимізації відображається прибутком.

ВИСНОВОК

В кваліфікаційній роботі результаті аналізу діяльності ВАТ „Укрексімбанку”

було встановлено, що автоматизована банківська системи DiasoftBank яка

використовується, не автоматизує функцію формування оптимального портфеля

відділу управління цінними паперами. А оскільки операції з цінними паперами

є пріоритетними видами діяльності Укрексімбанку, то вдосконаленню цих

операцій повинна приділятись значна увага. Тому проблемою даної роботи була

розробка та впровадження ІС формування оптимального портфеля банка.

Інформаційна система, що пропонується має наступні функції:

· ввід вхідних даних;

· формування оптимального портфеля;

· пересилання даних;

· зберігання даних;

· поліпшена захищеність даних;

· різке зниження трудомісткості обробки документів

· надання користувачам гнучкість та швидку відповідь у формі вихідних звітів.

Для досягнення цих функцій під час виконання даної роботи виконанні слідуючи

завдання:

· створена ІС „Підсистема формування портфеля цінних паперів”

· розроблена економіко-математична модель для формування оптимального портфеля;

· підтримка даною ІС прийняття управлінських рішень.

Досвід показав, що представлена в даній роботі модель дозволяє значно

прискорити розробку портфельних планів, оптимізувати їх, краще зрозуміти

взаємозв'язки між групами активів і портфелів у цілому, створити умови для

рентабельної роботи, що охороняє банк від виходу за межі обов'язкових

нормативів НБУ, штрафів й інших санкцій зарахування в розряд проблемних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Банковское дело. /Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика,

1998. – 576 с.

2. Бренин А.Н. Ринок ценных бумаг и производных финансовых инструментов:

Учебное пособие- М.:1 Федеративная торговая компания, 1998.-352с.

3. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. –Житомир: ЖІТІ, 2002. –

608 с.

4. Єрьоміна Н. В. Банківські інформаційні системи: Навчальний

посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 230 с.

5. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч.-метод.

посібник для самост. вивч. дисц. / І. Ф. Рогач, М. А. Сендзюк, В. А. Антонюк,

О. О. Денісова. — К.: КНЕУ, 2001. —324с.

6. Касимов Ю.Ф. Основы теории оптимального портфеля ценных бумаг. - М.:

«Филин», 1998.

7. Орлова И.В.Экономико-математические методы и модели.

Выполнениерасчетов в среде EXCEL / Практикум: Учебное пособие для вузов. -

М.: ЗАО «Финстатинформ», 2000. - 136 с.

8. Первозванский А.А., Первозванская Т.И. Финансовый рынок: расчет и

риск. М.: Инфра-М, 1994.

9. Річний звіт BAT «Експортно-імпортний банк України" за 2003 рік.

10. Ситник В. Ф. та ін. Основи інформаційних систем: Навч. посібник. — Вид.

2-ге, перероб. і доп. / В. Ф. Ситник, Т. А. Писаревська, Н. В. Єрьоміна, О.

С. Краєва; За ред. В. Ф. Ситника. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

Організаційна структура ВАТ «Укрексімбанк»

ДОДАТОК 2

Структурна схема інформаційної системи „DiasoftBank”

ДОДАТОК 3

Схема підсистеми формування портфеля цінних паперів

Нет

Да

ДОДАТОК 4

Модель оптимального формування портфеля банку

Необхідно знайти невідомі вектори активів

,

і пасивів

банку, максимізіруючи лінійну форму прибутку системи портфелів:

де Prf – прибуток системи портфелів банку як ціль, критерій

оптимізації (максимізації).

Aa – сума інвестицій в окремий тип активів у портфелі;

– загальна сума активів;

Da – прибутковість окремого типу активів;

a – цифрове ім'я (індекс) окремого типу активів;

n – число типів активів у портфелі.

Ll – сума залучення по окремому типі зобов'язань в портфелі пасивів;

– загальна сума залучення в пасивах;

El – процентні витрати по залученню окремого типу пасивів;

l – цифрове ім'я окремого типу пасивів;

m – число типів пасивів у портфелі.

Обмеження:

,,

Н1 ; Н2 ,

Н3 ; Н4

ДОДАТОК 5

Блок –схема алгоритму моделі формування портфеля цінних паперів

Нет

Да

ДОДАТОК 6

Звіт з формуваня оптимального портфелю

на __________ 200_рік

Оптимальний портфель цінних паперів Укрексімбанку

_________________ „__”__________200_р.

відповідальна особа

ДОДАТОК 7

Інформаційно-логічна структура БД

ДОДАТОК 8

Страницы: 1, 2