Сергійко хвалився Артемові, що батьки йому до дня народження подарували велосипед. Побудуйте діалог між хлопцями. Інтонацією передайте радість Сергійка бажання Артема мати такий же велосипед.

Ситуація „розбита ваза”

Даринка ненароком розбила вазу. Вона дуже хвилювалася, що скаже мама, коли повернеться з роботи.

Завдання. Побудуйте діалог між мамою і дочкою. Інтонацією передайте хвилювання Даринки.

Ситуація „У кінотеатрі”

Зимового недільного ранку дві подруги пішли до кінотеатру на дитячий сеанс. Коли погасло світло, дівчатка побачили, що екран їм заступає хлопчик, який не зняв свою хутряну шапку і щохвилини підскакував та коментував написане на екрані.

Завдання. Як би ви ввічливо нагадали хлопчикові про правила поведінки у кінотеатрі.

Гра "Рукавички".

Олівцем на папері учні обводять пальці однієї руки. Після цього вони мають однаково із сусідом розфарбувати кожен свою рукавичку. Вчитель дає учням трішки часу на те, щоб вони домовилися (українською мовою), якими будуть їхні рукавички. Перемагає пара, в якої рукавички вийдуть найбільш схожими між собою.

9. Переказування тексту з орієнтацією на слухача.

Прикладом комунікативного переказування може бути такий: після слухання казки "Вовк та семеро козенят" запропонувати учневі уявити себе маленьким козеням, яке сховалося за піч, і розповісти "козі" про те, що трапилося, поки її не було вдома. Або: для переказу прочитаного тексту про Україну можна запропонувати уявити, що "приїхали друзі з іншої країни, які хочуть дізнатися про нашу Батьківщину". Один з учнів розповідатиме про Україну, а всі інш "гості" — будуть слухати його та ставити запитання.

Щоб забезпечити наявність слухача, можна організовувати переказування "в парі". Наприклад, запропонувати дітям уявити, що мама попросила розповісти казочку перед сном маленькому братику або сестричці: половина дітей виконують роль "старшої дитини" — переказують прослуханий текст, їхні сусіди грають роль "молодшого братика або сестрички" — слухають їх. Розповідати казку чи оповідання можна також мамі або бабусі "по телефону" (іграшковому), казковому гостю уроку. Таке переказування "в парі" має дуже високу продуктивність, оскільки за короткий проміжок часу повправлятися в говорінні має змогу половина учнів.

10. Використання природних мовленнєвих ситуацій

Необхідно зважати на те, що мовленнєве спілкування пронизує вс види діяльності, а отже, і пам'ятати про розвиток комунікативного мовлення учнів слід повсякчасно: на всіх уроках (адже на багатьох із них, зокрема на уроках трудового навчання, малювання, можна організовувати роботу в парах, яка вимагає від учнів уміння спілкуватися у процесі спільної праці) і в позаурочний час (на перервах під час правильно організованої ігрової діяльності, під час екскурсій до шкільної їдальні, бібліотеки, медичного кабінету і т.д., у процесі яких учні готують свої питання проводять інтерв'ювання працівників. Окрім того, саме життя дітей у класі забезпечу природні ситуації, які заохочують до різних видів використання мови, наприклад, привітання іменинників, мам із Днем матері, запрошення батьків на святковий ранок, прохання позичити зайвий олівець в однокласника у випадку, якщо свій зламався т.д.

Кожен вчитель — творча особистість і може самостійно творити мовленнєв ситуації, які б спонукали учнів до спілкування, виходячи з теми та мети уроку, наявного матеріалу. Важливо лише, щоб робота над формуванням комунікативного мовлення здійснювалася комплексно і поетапно (від формування частково мовленнєвих та загальномовленнєвих до комунікативно-мовленнєвих умінь), а також систематично.

2.3 Перевірка ефективност формування комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів

Експериментально базою дослідження стала Зеленська ЗОШ І-ІІ ступенів Бучацького району Тернопільської області. Педагогічним експериментом було охоплено 56 учнів 4-х класів.

Дослідження проводилося поетапно упродовж 2008 – 2009 рр.

Мета першого етапу (жовтень – грудень 2008 н. рр.) полягала в опрацюванні й аналізі наукової літератури з досліджуваної проблеми, узагальненні досвіду роботи вчителів початкових класів. На цьому етапі виявлено стан комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів, частоту і правильність уживання в їхньому мовленні службових частин мови, дидактичн можливості навчально-методичної літератури у формуванні зазначених мовленнєвих умінь. Усе це дало змогу визначити вихідні теоретичні засади, уточнити лінгвістичні та психологічні поняття, які використовуються в дипломній роботі, об'єкт, предмет, мету та методи наукового дослідження, сформулювати гіпотезу.

На другому етапі (січень березень 2009 н. рр.) на основі даних констатуючих зрізів було розроблено експериментальн матеріали для організації та проведення дослідного навчання, здійснено їх апробацію корекцію. На цьому етапі було проведено формуючий, контрольний та порівняльний експерименти зі сталою групою школярів.

Третій етап (квітень – травень 2009 р.) було присвячено якісному й кількісному аналізу, обробці й узагальненню здобутих у ход експериментально-дослідного навчання результатів, визначенню ефективності експериментально методики.

Згідно із завданням експерименту, визначено перелік комунікативно-мовленнєвих умінь, якими повинні оволодіти молодші школярі:

· уміння ставити запитання, висловлюючи подив, сумнів, уточнення, здогадку, передбачення;

· уміння констатувати, виражаючи погодження, підтвердження, судження, наслідок, посилання, обіцянку;

· уміння заперечувати, висловлюючи відмову, заперечення, непогодження;

· уміння спонукати до дії, висловлюючи прохання, запрошення, наказ, пропозицію, побажання.

До цього слід додати основні комунікативні ознаки мовлення: правильність, чистота, точність, логічність, виразність, образність, доступність, дієвість, доцільність. Зазначені характеристики мовлення можна розглядати як лінгвістичну інтерпретацію типології комунікативно-мовленнєвих умінь, яка ґрунтується на змістовому, композиційному та функціональному аспектах мовлення.

З метою виявлення комунікативних умінь молодших школярів було задіяне різні методи дослідження.

Аналіз програми й підручників з мови для початкової школи, анкетування учителів дозволило зробити висновок про недостатність відведеного часу на формування комунікативних умінь в початковому курсі мови. Результати спостережень, проведених на уроках рідної мови, свідчать про недостатню увагу педагогів до проблеми формування в учнів комунікативно-мовленнєвих умінь.

Аналіз результатів констатуючих зрізів за критеріями і показниками дозволив виділити рівні розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів в аспекті досліджуваної проблеми: високий, середній і низький (див. діаграму 1). Як видно з наведених даних, у цілому сформованість комунікативно-мовленнєвих умінь в учнів експериментального і контрольного класів майже однакова (відповідно 11 і 12%).

Діаграма 1. Рівн розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів за результатами констатуючого експерименту

Отже, на сучасному етапі початкової мовної освіти процес формування комунікативних умінь характеризується рядом недоліків, що зумовило потребу розробити ефективну експериментальну методику розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь. Відповідно до мети і завдань дослідження було визначено зміст експериментальної методики, який ґрунтувався на дотриманн таких умов:

· системне і послідовне збагачення мовлення школярів комунікативно значущими конструкціями на уроках рідної мови;

· формування комунікативно-мовленнєвих умінь шляхом включення мінімуму знань про частини мови та їх функції у початковий курс мови;

· формування й удосконалення вміння точного, комунікативно доцільного і граматично правильного вживання мовних засобів у процесі продукування словосполучень, речень та зв'язних висловлювань в усній писемній формах;

· активізація правильного, комунікативно мотивованого і стилістично виправданого вживання слів, словосполучень і речень у мовленні молодших школярів з метою надання йому відповідних комунікативних рис.

Процес розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь проходив у чотири етапи:

І – спостереження за наявністю комунікативно-мовленнєвого матеріалу у мовному матеріалі, у ході якого водночас із граматичними вирішуються мовленнєві завдання на поширення й побудову словосполучень, речень. Учні аналізують зразковий мовний матеріал, визначають його роль, засвоюють відповідні синтаксичні конструкції;

ІІ – вибір найбільш виразного у змістовому відношенні варіанта комунікативно-мовленнєвого матеріалу, самостійне введення його в структуру різноманітних комунікативних одиниць;

ІІІ – редагування, або виправлення наявних у текстах помилок, пов'язаних із порушенням норм граматично сполучуваності слів, що дозволяє сформувати в учнів уявлення про мовну норму й мовленнєву помилку і закласти основу формування мовленнєвих умінь;

ІV – виконання творчих завдань, за допомогою яких комунікативно-мовленнєвий матеріал залучається до процесу мовленнєвої діяльності з певною комунікативною метою.

Розробляючи експериментальну методику розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь, ми брали до уваги такі структурно-комунікативн одиниці мовлення, як слово, словосполучення, речення, текст. Оскільки програма з української мови побудована за спіралевидним принципом, ми теж не відходили від нього у розробці експериментальної методики.

Цілеспрямоване і планомірне використання у процесі експериментального навчання репродуктивних, оперативних комунікативних методів і прийомів, а в межах цих методів спостереження, евристично бесіди, розповіді, конструювання, продукування комунікативно значущих конструкцій, редагування, навчально-тренувальних вправ тощо – дало змогу знайти оптимальні шляхи розв'язання проблеми розвитку в учнів початкових класів комунікативно-мовленнєвих умінь. Водночас широкого застосування набули аналіз готових зразків, переказ, видозміна, доповнення, заміна частин тексту, складання діалогів і власне висловлювань.

Важливим елементом експериментальної методики навчання стали вправи. В основу експериментальної методики навчання нами було покладено рецептивні, репродуктивні, продуктивні, творчі вправи, а з урахуванням вікових особливостей молодших школярів активно використовувалися лінгвістичні казки, ситуативні та ігрові мовні і мовленнєві вправи й завдання. У розробці і доборі вправ враховувалися вимоги нової дидактичної моделі мовної освіти школярів: формування у них мовної і комунікативної компетенції та виховання як національно-мовно особистості.

З метою визначення ефективності експериментальної методики розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь наприкінці 2008 – 2009 н. рр. було проведено порівняльний експеримент, у якому брали участь учні експериментального і контрольного класів. Джерелами для аналізу результатів експериментального навчання стали:

- письмові самостійн роботи учнів, виконані на дидактичних картках;

- творчі письмов роботи (перекази, твори), що проводилися в кінці навчального року;

- бесіди з учнями.

Школярам пропонувалися завдання теоретико-практичного характеру, подібні до тих, що виконувалися в ход констатуючих зрізів. Вони мали на меті з'ясувати рівень комунікативно-мовленнєвих умінь школярів, виявити їхнє уміння вживати в процесі спілкування різноманітні частини мови та допоміжні засоби увиразнення, зокрема інтонацію, жести. Учні експериментального контрольного класів виконували аналогічні завдання. Це дозволило порівняти результати експериментального і традиційного навчання.

Перевірка ефективност експериментальної методики показала, що в учнів експериментального класу значно вищий рівень комунікативно-мовленнєвих умінь. Їхнє мовлення характеризується змістовністю, логічністю, аргументованістю, свідомим, доречним і граматично правильним використанням слів, запас яких значно більший, ніж в учнів контрольного класу. Результативність пропонованої методики ілюструє діаграма 2, складена на основі аналізу усних відповідей, письмових вправ і творчих завдань.

Діаграма 2 Рівні розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів за результатами порівняльного експерименту

Отже, організація уроку в комунікативно орієнтованому навчанні формує систему мовленнєвих умінь: сприймати витворювати і створювати усні монологічні і діалогічні висловлювання різних типів, видів і жанрів. Діти вчаться складати діалоги, працювати в групах з лідером, виконувати мовленнєві тренінги, брати участь в діалогових та мовно-лінгвістичних, мітаційно-моделюючих іграх, спонтанних бесідах, виконувати ситуативні вправи, створювати проекти. Такі форми дають можливість конструювати різні типи уроків, де кожен учень не лишається осторонь, будучи тільки слухачем чи спостерігачем, а стає активним учасники навчального процесу.

Результати проведено експериментальної роботи з розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь з опорою на відповідні лінгвістичні знання переконують, що пропонована система вправ і завдань ефективною і забезпечує краще засвоєння програмового курсу рідної мови, зорієнтованого на удосконалення комунікативних характеристик мовлення. Позитивні результати, здобуті від експериментального навчання, свідчать про ефективність пропонованої методики та необхідність упровадження основних положень у практику початкового навчання.

Проблема розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь не вичерпується результатами проведеного дослідження. Подальшого вивчення потребують питання здійснення міжпредметних зв'язків у розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь, удосконалення лінгво-методичної та дидактично бази мовної й мовленнєвої підготовки молодших школярів.

ВИСНОВКИ

Проблема формування комунікативно-мовленнєвих умінь є однією з найважливіших у системі початкового навчання. Вироблення в учнів навичок практичного володіння рідною мовою, вміння правильно будувати висловлювання в усній і письмовій формі є основним завдання, яке постає перед школою. Метою викладання української мови в початкових класах удосконалення мовленнєвих та комунікативних умінь учнів на основі засвоєння елементарного курсу граматики та практичного використання набутих знань в усному та писемному мовленні.

Комунікативно-мовленнєв уміння – складні психофізіологічні та інформаційно-діяльнісні явища. Вони визначаються як здатність мовця забезпечити правильне застосування словесних і невербальних засобів з метою ефективної взаємодії з учасниками спілкування. Загалом комунікативно-мовленнєв уміння ґрунтуються на основних комунікативних ознаках мовлення: правильності, чистоті, точності, логічності, виразності, образності, доступності, дієвості, доцільності. Зазначені характеристики мовлення розглядають як лінгвістичну інтерпретацію комунікативно-мовленнєвих умінь, яка ґрунтується на змістовому, композиційному та функціональному аспектах мовлення.

Проблема розвитку мовлення молодших школярів, формування й удосконалення мовленнєвих умінь провідною у сучасних наукових дослідженнях. При цьому комунікативно-діяльнісний підхід до змісту й процесу навчання мови, визначаючи можливість засвоєння молодшими школярами різні аспекти мови, реалізується в мовленні кожної людини на лінгвістичному, психологічному, педагогічному рівнях. Низку наукових досліджень присвячено пошуков дидактичних шляхів розвитку мовленнєвих і комунікативних умінь молодших школярів у процесі навчання мови і мовлення. Основою комунікативно-мовленнєвих умінь є частково-мовленнєв (звуковимовні, орфоепічні, лексичні, граматичні) та загально-мовленнєві уміння (слухати, розуміти, говорити, читати, писати).

Формування у школярів комунікативних умінь вимагає від учнів орієнтуватися в умовах спілкування, планувати висловлювання, реалізувати заплановану програму, контролювати хід і наслідки процесу мовлення, які необхідні для побудови розгорнутих висловлювань. Робота в цьому напрямі методично значуща, оскільки формування комунікативних умінь сприя становленню комунікативного ядра особистості й підвищує якість висловлювання як продукту мовленнєвої діяльності.

Процес початкової мовної освіти передбачає інтенсивну роботу з формування комунікативних умінь в основних видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо). Комунікативна спрямованість навчання української мови визначається основними функціями мовлення, які спрямовані на формування соціально активної особистості. Для цього вченими визначено перелік комунікативно-мовленнєвих умінь, якими повинні оволодіти молодші школярі: уміння ставити запитання, висловлюючи подив, сумнів, уточнення, здогадку, передбачення; уміння констатувати, виражаючи погодження, підтвердження, судження, наслідок, посилання, обіцянку; уміння заперечувати, висловлюючи відмову, заперечення, непогодження; уміння спонукати до дії, висловлюючи прохання, запрошення, наказ, пропозицію, побажання.

Комунікативно-мовленнєвий аспект мовлення набуває великого значення у процесі освіти школярів і полягає у формуванні різних видів комунікативних компетентностей, які сприяють розвитку міжособистісного спілкування. Комунікативно доцільним мовлення буває при наявності в ньому таких якостей, як точність, виразність та образність. Рівень сформованості комунікативних умінь залежить від багатства словникового запасу молодшого школяра та умінь використовувати всю різноманітність граматичних засобів мови при побудові власних висловлювань.

Керуючись принципами особистісно орієнтованого навчання, необхідно забезпечити емоційне благополуччя учнів на уроці, яке сприяє успішній реалізації завдань формування комунікативних умінь та мовленнєвої культури молодших школярів. При цьому доведено, що ефективним засобом розвитку комунікативних умінь є вправи, виконуючи які, учні засвоюють необхідн елементарні комунікативні відомості про текст, збагачуватимуть свій словниковий запас, розвиватимуть комунікативно-мовленнєві вміння загалом.

Для визначення рівнів сформованості комунікативних умінь нами було розроблено модифіковану методику мовленнєвого розвитку молодших школярів з урахуванням описаних у літературі критеріїв оцінки мовлення. Контрольні завдання дали змогу визначити реальний стан означених умінь. Відповідно до мети дослідження було визначено зміст експериментальної методики, який ґрунтувався на дотриманні таких умов: системне збагачення мовлення школярів комунікативно значущими конструкціями; включення мінімуму знань про частини мови та їх функції у початковий курс мови; удосконалення вміння точного, комунікативно доцільного і граматично правильного вживання мовних засобів у процес продукування словосполучень, речень та зв'язних висловлювань в усній і писемній формах; активізація комунікативно мотивованого стилістично виправданого вживання слів, словосполучень і речень у мовленні з метою надання йому відповідних комунікативних рис.

Перевірка ефективност експериментальної методики показала, що в учнів експериментального класу значно вищий рівень комунікативно-мовленнєвих умінь. Їхнє мовлення характеризується змістовністю, логічністю, аргументованістю, свідомим, доречним і граматично правильним використанням слів. Отже, пропонована система вправ і завдань є ефективною і забезпечує краще засвоєння програмового курсу рідної мови, зорієнтованого на удосконалення комунікативних характеристик мовлення учнів початкових класів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксёнова А.К. Методика обучения русскому языку в коррекционной школе. – М., 1999. – 156 с.

2. Андреева Г.А. Использование ТСО при формировании коммуникатив-но-речевых умений на уроках русского языка // Технические средства и Интернет в обучении русскому языку как иностранному: Сб. науч.тр. –Лодзь: Интрусистики. – 1999. – С.17-19.

3. Артемчук І.В. Особливості психолого-педагогічної корекції усного зв’язного мовлення дітей // Науковий часопис: Психол. науки. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - 2004. - Серія 12. - Вип.2 (26). - С.165-170.

4. Артемчук І.В. Провідні чинники труднощів оволодіння дітьми усним зв’язним мовленням // Психологія: Зб. наук. праць. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - 2004. - Вип.23 - С. 154-162.

5. Бадер В. Класифікація помилок у мовленні молодших школярів // Рідна школа. – 1999. – №9. – С. 53-55.

6. Бадер В. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів // Педагогіка і психологія. – 1998. - №4. С.31-36.

7. Барановська Л.В. До теоретичних засад формування культури мовлення // Педагогіка і психологія. – 1997. – №3. – С. 33-37.

8. Бацевич Ф.С. Основи комунікативно лінгвістики: Підручник. – К.: Академія, 2004. – 344 с.

9. Богоявленский Д.Н. Психология усвоения орфографии. – М.: Просве-щение, 1966. – 308 с.

10. Бойко О.В. Формирование коммуникативно-речевых умений при изучении имени прилагательного // Русская словесность в школах Украини. – 1998. – № 3. – С. 3-6.

11. Бурова Р.О. Уроки читання і види мовної діяльності // Розкажіть онуку. – 1999. – №10. – С. 8-11.

12. Быкова Е.И. Психологические предпосылки формирования речевых умений на уроках русского языка в школах Украины // СвіТрадиції та перспективи: Міжнародний зб. наук. пр. – Київ-Москва-Херсон: АПН України, ХДПІ. – 1995. – С.56-60.

13. Вавина Л.С. Методические рекомендации по обучению грамоте учащихся І-ІІ отделений вспомогательной школы. – К.: РУМК спецшкол, 1990. – 112 с.

14. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М.В. Матюхиной, Т.С. Михальчик. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с.

15. Выготский Л.С. Избранные педагогические исследования. – М.: АПН РСФСР, 1956. – 380 с.

16. Гвоздев А.Н. Вопросы изучения детской речи. – М.: АПН СССР, 1961. – 471 с.

17. Гнездилов М.Ф. Обучение русскому языку в старших классах вспомогательной школы. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. – 200 с.

18. Голобородько Е.П. О некоторых аспектах отбора дидактического материала для речевых упражнений // Язык и литература в школе. Украинский вестник. – 1995. – № 3. – С. 6-9.

19. Гольдберг А.М. Особливості оволодіння учнями молодших класів лексикою рідної мови. – К.: Радянська школа, 1979. – 160 с.

20. Дерев’янко М.Л. Вивчення граматичного матеріалу як ефективний засіб удосконалення мовленнєвих умінь // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференц Інституту педагогіки АПН України. – Ч. І. – К.: Педагогічна думка, 2005. – С. 59-60.

21. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. - №44-46. – 1993. – 16с.

22. Дорошенко С.І. Основи культури і техніки усного мовлення. – Харків: ОВС, 2002. – 144 с.

23. Дорошенко С.І. Розвиток мовлення молодших школярів. – К.: Освіта, 1987. – 124 с.

24. Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1992. 380 с.

25. Жовнір-Коструба С., Жовнір-Іватьо Н., Жовнір О. Читання і розвиток мовлення // Початкова школа. 1998. - №9. – С. 14-15.

26. Иваницкая Г.М. Уроки развития связной речи: Пособие для учителя. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Рад. школа, 1990. - 224 с.

27. Иванова Р.О. Проблема формирования коммуникативно-речевых умений в истории методики преподавания русского языка // Педагогічні науки: Зб.наук.пр. –Херсон: Айлант. –2000. –Вип.ХІІІ. –С.301-306.

28. Калмикова Л. Психолінгвістичні і лінгвометодичні підходи до змісту мовленнєвих навичок і вмінь // Початкова школа. – 2003. – №5. – С. 5-7.

29. Калмикова Л.О. Формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: Навчальний посібник. – К.: НМЦВО, 2003. – 229 с.

30. Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Начальная школа. – 1997. – №6. – С. 72-77.

31. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особи-стост // За ред. Л.М.Проколієнко. –К.: Радянська школа, 1989. – 218 с.

32. Ладыженская Т.А. Система работы по развитию связной устной речи учащихся. – М.: Педагогика, 1975. – 140 с.

33. Леонтьев А.А. Язык, речь и речевая деятельность. – М.: Просвещение, 1969. – 264 с.

34. Лобчук О. Усний переказ як засіб розвитку зв’язного мовлення // Початкова школа. – 2002. 2. – С. 23-28.

35. Лопатка Р.Т. Функціонально-комунікативний підхід у навчанні української мови // Рідні джерела. 2003.– №1.– С. 28-31.

36. Лурия А.Р. Письмо и речь. Нейролингвистические исследования. Учебное пособие. – М.: Академия, 2002. – 352 с.

37. Львов М.Р. Методика развития речи младших школьников. – М.: Просвещение, 1985. – 456 с.

38. Максимкіна І.В. Комплексні завдання для розвитку мовлення учнів 1-3 класів // Початкова школа. 1985. – №2. – С. 79-80.

39. Маркова А.К. Психология усвоения языка как средства общения. – М.: Педагогика, 1974. – 185 с.

40. Мельник О. Наукове проектування навчання мовлення // Педагогіка і психологія. – 1997. - №1. С. 71-79.

41. Методика практика викладання рідної мови в початковій школі / Зб. статей. – Львів, 2001. 132 с.

42. Методика викладання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. М.І. Пентилюк: Підручник. К.: Ленвіт, 2000. – 264 с.

43. Михайловская Г.А. Лингводидактические основы формирования речевых умений в процессе обучения русскому языку. – К.: Издательский центр ОАО УКРНИИПСК, 1999. –208 с.

44. Михайловская Г.А. Учебная речевая ситуация как дидактическая единица формирования коммуникативно-речевых умений на уроках русского языка // Язык и литература в школе. Украинский вестник. – 1998. – № 1-2. – С.8-12.

45. Михайловская Г.А., Пашковская Н.А. Повышать практическую направ-ленность работы по развитию речи // Відродження. – 1995. – № 11-12. –С. 16-18.

46. Михайловська Г.О. Принципи удосконалення шкільних програм з мови //Шляхи і засоби підготовки вчителя українсько мови і літератури на сучасному стані: Зб. наук. пр. – Херсон: ХДПІ. – 1992. – С. 51-52.

47. Мініна О.Л. Критерії і норми оцінки комунікативно-мовленнєвих умінь школярів // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. – Херсон: Атлант. – 1999. –Вип. ІХ. – С.322-324.

48. Мордань Л.Л. Стан сформованості комунікативного ядра в учнів початкових класів // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.5 / За ред В.І.Бондаря, В.В.Засенка. - К.: Науковий світ, 2004. - С. 182-185.

49. Навчання виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. Савченко О.Я. К.: Початкова школа, 2002. – 464 с.

50. Олійник Т. Виправлення недоліків мовлення в учнів перших класів // Питання філології. – Вип. 1. – Тернопіль: ТДПУ, 1997. – С. 91-93.

51. Пархоменко М. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. – 1997. 7. – С. 44–48.

52. Пасмурна Р.О. Про особливості формування усного зв’язного мовлення у дітей початкової школи // VII Всеукраїнська конференція молодих науковців "Проблема особистост в сучасній науці: результати та перспективи досліджень". 28 жовтня 2004 року, м. Київ: Тези доповідей. - К.: Київський університет, 2005. - 239 с.

53. Петрук О.М. Аспекти комплексної методики вивчення граматичного матеріалу та формування мовленнєвих умінь на функціональній основі // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного про-цесу в школі. Збірник наукових праць. – Рівне, 2003.– С. 324-327.

54. Петрук О.М. До проблеми навчання української мови на функціональ-но-комунікативних засадах // Нова педагогічна думка. – 2003.– №3.– С. 70-71.

55. Підлісна П.Р. Обґрунтування системи формування зв’язного моноло-гічного мовлення в учнів 1-4 класів // Наук. часопис: Психол. науки. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова. - 2004. - Серія 12. - Вип. 1 (25). - С. 3-8.

56. Програми середньо загальноосвітньої школи. 1-4 кл. – К.: Початкова школа, 2006. – 346 с.

57. Распопова С.А. К вопросу об уроках развития связной речи в 4 классе // Филологический анализ. Теория, методика, практика: Сб. науч. тр. – Х.: Харьк. гос. пед. ун-т. – 1994. – Вып.6. – С.19-24.

58. Ромашкіна Л.О. Про застосування функціонально-комунікативного підходу під час вивчення граматичного матеріалу // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць: Наукові записки Рівненського державного гуманітар-ного університету. Випуск 26.– Рівне, РДГУ, 2003.– С.36-38.

59. Ромов П.Л. Удосконалення комунікативно-мовленнєвих умінь у процес читання на уроках мови // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. –Херсон: Айлант. – 1998. –Вип. V. –С. 61-64.

60. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр. – 1997. – 255 с.

61. Сидор Е. Вправи для розвитку в учнів загальномовленнєвих, комуніка-тивних і творчих умінь // Початкова школа. – 2001. – №6. – С. 19-23.

62. Синиця І.О. Психологія усного мовлення учнів 1-3 класів. – К.: Радянська школа, 1974. – 140 с.

63. Словник-довідник з української лінгводидактики: Навчальний посібник / Кол. авторів за ред. М.Пентилюк. - К.: Ленвіт, 2003. – 264 с.

64. Старагіна З.П. Про мовний розвиток молодших школярів // Педагогіка і психологія. – 2000. 1. – С. 10-16.

65. Старагіна І., Чеснокова О. Особливості мовленнєвого розвитку дитини в системі розвивального навчання // Початкова школа. – 2002. – №3. – С. 51-53.

66. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 4 т. - К.: Рад. школа, 1977. - Т. 4. – 484 с.

67. Тактал М.Г. Формирование коммуникативно-речевых учений на текстовой основе // Південний архів (філологічні науки): Зб.наук.пр. – Херсон: ОДІ, 2000. – Вип. 10-11. – С. 75-81.

68. Хорошковська О. Розвиток українського мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 1997. 8. – С. 14-16.

ДОДАТОК

Конспект уроку розвитку зв'язного мовлення. 4 клас

Тема. Складання тексту-міркування "Віночок вити – життя любити".

Мета: 1) лінгвістичний компонент — закріпити знання про побудову тексту, ознаки і структуру тексту-міркування; 2) комунікативний компонент — формувати уміння складати власні висловлювання на зразок міркування відповідно до мети та з орієнтацією на адресата мовлення; удосконалювати уміння аудіювання та письма; 3) діяльнісний компонент — розвивати уміння аналізувати, синтезувати, висловлювати думку у логічній послідовності; удосконалювати креативні уміння та навички роботи з пам'ятками; 4) культурологічний — розширити уявлення про традиції і звичаї українського народу, його символи та обереги.

Тип уроку — урок розвитку зв'язного мовлення.

Провідний метод уроку — комунікативний; підхід — комунікативно- діяльнісний.

Обладнання: тексти про вінок на кожен стіл, зображення вінка, пам'ятки до складання текстів-міркувань, тематичні тлумачні словники.

Хід уроку

Вінок — невід'ємна частина українського дівочого національного костюма. Це не тільки прикраса, це — оберіг, "таємничий знахар душі". Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні на уроці ми не тільки згадаємо основні ознаки тексту, особливості текстів-міркувань, їх структуру, навчимося самостійно складати тексти-міркування, а й дізнаємось багато нового і цікавого про обов'язковий елемент дівочого українського вбрання — вінок. Кожна дівчина знала властивості квітів і трав, які з любов'ю вплітала до вінка, бо вони символізували різні моральні якості, оберігали її від хвороб, зла, всіляких негараздів.

Погляньте на слова, записані на дошці. Вони стануть поштовхом для роботи нашої Думки, Уяви, Фантазії, Пам'яті, будуть супроводжувати нас протягом усього уроку. Результатом нашої спільної, а потім самостійної роботи стане створення власного висловлювання (письмового) про одну з рослин, що їх дівчата вплітали до вінків.

II. Інтелектуальна розминка. Розв'язування кросворда на основі загадок про квіти, які вплітались до вінка. Під час цієї роботи учні можуть користуватись тематичним тлумачним словником, який лежить на парті.

По горизонталі:

1.Виглядають із пшениці синьоокі чарівниці.

2.Стоять у полі сестриці золотоокі з білими віями.

3.Хто з вас, діти, нас не знає?

Ми у лісі проживаєм.

Дзвоном сонце зустрічаєм,

Маєм гарні, сині очки, називаємось...

4.Йде на літо він у поле, сам росте чубатий, голий; а на зиму йде до хати, щоб усіх позодягати.

5.Сіяв шпак червоний..., а вродило просо. Здивувався: як це так? Де воно взялося?

По вертикалі:

6.Золоте решето чорних хатинок повне.

7.Є в степу такий полин: запах чудодійний має наших пагорбів й долин. Раз дихнеш — здоровий будеш, рідний край свій не забудеш.

8.Все мороз поглушив, а мого цвіту не згубив.

9.Мов жаринки, ... квітнуть на осонні.

Ще й у мене у руці — на моїй долоні.

Відповіді: 1. Волошка. 2. Ромашка. 3. Дзвіночки. 4. Льон. 5. Мак. 6. Соняшник. 7. Євшан. 8. Барвінок. 9. Чебрець.

Підбиття підсумків. Запис слів-відгадок на дошці.

III. Усна робота з текстом-зразком. записаним на доїнні.

Прочитайте текст, а потім виконайте завдання.

Український вінок — справжнє диво нашого народу. Адже кожна квіточка у вінку не лише прикрашала голову дівчини, а й слугувала оберегом, дарувала їй свою силу та вроду. Щоб сплести вінок, треба було знати властивості та символіку кожно квітки.

Отож недарма кажуть, що плести віночок — то справжнє мистецтво.

Завдання.

1. Визначити, про що розповідається в тексті, його головну думку.

2. В якій ситуації спілкування цей текст може бути використаний?

3. Який це текст за типом мовлення? Довести це
у вигляді міркування.

4. Визначити зачин (тезу, твердження), докази та висновки (кінцівку).

IV. Сприйняття тексту-міркування на слух (аудіювання).

Уважно прослухайте текст, запишіть опорні слова, виконайте завдання.

Обов'язковим елементом українського віночка був деревій.

Ці дрібненькі квіточки здалеку подібні на велику квітку, яка нагаду деревце. Коли квітки відцвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте.

Тому люди вплели її до віночка як символ нескореності.

Завдання:

1.Знайти у тексті речення-твердження.

2.Якими словами автор доводить свою думку?

3.Чому деревій називають символом нескореності?

4.Де може зустрітися такий текст?

5.Скласти структурну схему цього тексту (на дошці). (Структурна схема може виглядати так:

I. Теза — Деревій обов'язковий елемент українського віночка.

II.Докази — Стебла деревію схожі на деревце, яке цвіте в будь-яких, навіть несприятливих умовах.

III. Висновок: Деревій — символ нескореності українського народу...).

V. Робота з деформованим текстом.

Завдання.

1.Прочитати речення, поміняти їх місцями так, щоб вийшов зв'язний текст.

2.Який це текст — розповідь, опис чи міркування?

3.Запишіть виправлений текст, звертаючи увагу на те, що кожна частина пишеться з абзацу.

Тому барвінок — обов'язкова квітка в українському вінку. Барвінок дивна квітка. Адже вона зберігає свій синій колір навіть під снігом. Люди шанують барвінок, вважають його символом життя.

VI. Розвиток умінь читати.

Ми вже ознайомились зі значенням деревію та барвінку для плетення вінка. Прочитайте вголос (за варіантами) невеличкі тексти, присвячені іншим квітам.

Намагайтесь, щоб читання було виразним. Логічно виділяйте слова, важливі для розкриття думки, тези, висновку.

Вплітали до віночків любисток і волошку. За народним повір'ям, колись вони були птахами, які вчили людей любити один одного, бути щирими в розмовах. Коли ж померли, то проросли двома рослинами — любистком і волошкою. Люди люблять х не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. їх використовують, миючи волосся, купаючи діток. Тому у віночку це символ людської відданості, вміння бути корисним.

Калина (легенда)

То було давним-давно. В одному селі жила дуже красива дівчина, яку звали Калина. її любили люди за добре серце. Якось, ідучи в лісі, Калина викопала тонке стебельце, посадила його край дороги. Із стебельця виріс великий кущ. А потім зацвів білим цвітом, а коли осипався цвіт, заблищали на кущі, як намистинки, ягоди, а в кожній ягідці — зернятко, як маленьке сердечко. Прийшла одного разу Калина, а кущ їй каже:

— На згадку про твоє добре серце, щоб тебе не забували люди, подаруй мені своє ім'я Калина.

А коли вороги напали на село, Калинка, щоб врятувати односельчан, завела ворогів у дрімучий ліс, де загинула сама. А там, де розбризкалася дівоча кров, виросли калинові кущі.

VII. Робота над складанням власного висловлювання.

Ми читали, слухали, аналізували тексти, а тепер час самим написати твір-міркування. Нам допоможуть пам'ятка, яка є на кожному столі, тематичний словничок та опорні слова.

Пам'ятка для написання твору-міркування

• Поміркуй, яку думку ти будеш доводити. Сформулюй заголовок у вигляді питання.

• Чітка і лаконічна відповідь на питання буде твердженням твого міркування.

• Уяви адресата мовлення. Аргументи (докази) мають бути йому цікавими і переконливими.

• Для зв'язки частин тексту використовуй слова: по-перше, по-друге, таким чином.

• Висновок у висловлюванні має бути пов'язаний з головною думкою і узагальнювати докази.

• Перечитай написане, перевір, чи є у ньому зайві речення, не пов'язані з головною думкою. Викресли х.

Завдання. Самостійно склади і запиши в зошиті текст-міркування "Чому до віночка вплітають цвіт калини?".

Мовленнєва ситуація — уяви, що до тебе звернулись з редакції журналу "Чомусик" з пропозицією написати про калину як символ України та її наявність в українському віночку. Деякі читачі стверджують, що у вінок вплітаються тільки польові квіти, а не цвіт кущів. Твоя думка має бути переконливою.

Мета спілкування — переконливо довести необхідність цвіту калини у вінку.

Адресат мовлення — читачі науково-популярного журналу, який виходить за межами України.

Опорні слова: символ України, оберіг, ніжні запашні квіти; білий гарний цвіт, наче дівчина у весільному вбранні, символ любові до отчого краю, символ краси і дівочої вроди, символізує красиве і корисне, відтворює духовний потяг до своєї землі.

Короткий тематичний тлумачний словник до теми Вінок — прикраса українських дівчат, яка складається з квітів, листя, гілочок, сплетених у коло.

А волошок, маку скільки! Материнка, сокирки, І дзвіночки, Й васильки Все нам добре на вінки.

(К.Перелісна)

Барвінок — трав'яниста рослина з вічнозеленим листям і блакитними квітами. А вже барвінку листя стелеться зеленим килимом до ніг. (Н.Забіла).

Волошка — польова трав'яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур. Я волошки в житі рвала і плела собі вінок. (Л.Забашта).

Деревій — трав'яниста запашна лікарська рослина з білими дрібними суцвіттями. Пахне деревієм, чебрецем, полином тихе надвечір'я в полі за селом. (І. Гончаренко).

Калина — кущова рослина з білими квітами і червоними ягодами. На калині вже червоніли кетяги ягід. (І. Нечуй-Левицький).

Льон — трав'яниста рослина з волокнистим стеблом, голубими квітами, багатим на олію насінням. А льон цвіте синьо-синьо. (Народна творчість).

Любисток — багаторічна ароматична трав'яниста рослина з різьбленим листям. Пахне любисток і м'ята. (ДЛуценко).

Мак — трав'яниста рослина з довгим стеблом, великими квітами плодом у вигляді кулі, наповненої дрібним насінням. А мак цвіте віки в роздоллі. (М.Стельмах).

Мальва — багаторічна рослина з високим стеблом і великими яскравими квітами. Палахкотять біля вікон животрепетним вогнем розвихрені мальви. (І.Цюпа).

М'ята — багаторічна трав'яниста запашна рослина з довгастими листками та дрібними квітками, зібраними у густі кільця. Навкруги ллються пахощі лелій, левкоїв, рожі та м'яти. (І.Нечуй-Левицький).

Півонія — декоративна рослина з великими квітками білого, рожевого або червоного кольору. О місячне сяйво і спів солов'я, півонії, мальви, жоржини. (В.Сосюра).

Рута — багаторічна рослина, яка містить у собі ефірну олію і використовується в медицині та парфюмерії. Поля зеленіли, як рута. (П.Мирний ).

Символ — умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища; художній образ, що передає яку-небудь думку, ідею. Голуб — символ миру.

Оберіг — предмет, якому приписується властивість захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого. А талісман ще звався оберіг. (Л. Костенко).

Оздоблювати — надавати кому-, чому-небудь гарного вигляду за допомогою яких-небудь прикрас; прикрашати.

VIII. Підбиття підсумків уроку. Зачитування творів-міркувань, їх оцінювання.

Страницы: 1, 2, 3