Контрольная работа: Вексель та його функції у міжнародних розрахунках

Ордер з несуворим обмеженням за ціною — трейдер указує брокеру величину, по досягненні якої його ордер повинен бути виконаним. При цьому брокер здійсню угоду навіть тоді, коли ціна відійшла від зазначеного ліміту. Сигналом до д слугує досягнення ринком указаної трейдером ціни.

Ордер для обмеження збитків по відкритій позиції. У даному разі при досягненні ціною рівня, визначеного трейдером, брокер повинен укласти угоду за поточним котируванням. Це необхідно для того, щоб обмежити збитки трейдера, оскільки ціна може продовжити швидко змінюватися в несприятливий для трейдера бік.

Відповідно до часу, протягом якого ордер вважається дійсним, він буває:

денний вважається дійсним протягом даного робочого дня і в кінці дня автоматично анулюється;

«дійсний, поки не анулюється» — дійсний так довго, як того побажає трейдер, і тільки він особисто може анулювати цей ордер;

дійсний протягом відкриття (закриття) біржової торгівлі.

На ф’ючерсному ринку всі ціни «прозорі» — вони легко доступні будь-якій стороні, а на форвардному ринку ціни для третіх сторін «невидимі».

Слід звернути увагу на те, що, якщо за ф’ючерсними контрактами розрахунки по поточних прибутках і збитках по позиції робляться щодня, то за форвардними угодами всі розрахунки здійснюються в кінці строку дії контракту. Ця особливість ф’ючерсних контрактів одночасно є й їх недоліком, оскільки така практика вимагає від компанії, яка укладає ф’ючерсний контракт, високого професіоналізму в розрахунку потенційних збитків за ф’ючерсом не тільки в момент виконання контракту, а й розрахунку необхідних зворотних коштів у процес підтримання ф’ючерсного контракту з моменту його укладання до моменту його виконання. Для цього потрібно точно розрахувати діапазон коливань ф’ючерсних котирувань у період усього строку «життя» ф’ючерса. Наприклад, якщо сплеск коливань на ринку ф’ючерсів вимагатиме від клієнта біржі внесення коштів, яких не буде у клієнта, то навіть при задовільній дохідності, зафіксованій ф’ючерсом, біржа примусово закриє його ф’ючерсний контракт і залишить клієнта без хеджування ф’ючерса.

Таблиця 4.

Особливост ф’ючерсного та форвардного ринків

Таблиця 5.

Особливост ф’ючерсних і форвардних контрактів

Визначення різниці між опціонами та ф’ючерсами

Потрібно визначити основну різницю між ф’ючерсами та опціонами, які вважаються важливішими і найліквіднішими інструментами ринку строкових угод.

Покупець (продавець) ф’ючерса зобов’язується сплатити і отримати (отримати оплату поставити) той чи інший товар у майбутньому за раніше узгодженою ціною.

Власник же опціона має право, а не зобов’язання, купити або продати (залежно від типу опціона) ту чи іншу кількість фінансових інструментів у визначений час або до визначеного часу в майбутньому. Якщо покупець опціона бажає використати свій опціон, то продавець зобов’язаний виконати його. Для отримання цього права покупець опціона сплачує премію.

Таким чином, купивши ф’ючерсний контракт, покупець повністю несе ризик несприятливо для нього зміни ціни з необмеженими збитками. У випадку з опціонами, якщо ціна товару змінилася у несприятливий для покупця бік, то його ризик обмежений тільки сплаченою ним премією.

Опціони торгуються як на біржі, так і на позабіржовому ринку.

Положення про ф’ючерсну біржу

Реалізація ф’ючерса здійснюється відповідно до правил, діючих на ф’ючерсній біржі. Ц правила містять такі положення.

1. Реалізація ф’ючерсних контрактів на індекс безготівкового долара США.

1.1. Останнім днем торгів по ф’ючерсному контракту на індекс безготівкового долара є останній торговий день біржі перед днем реалізації.

1.2. Розрахунковою ціною реалізації та котирувальною ціною в останній торговий день є котирування долара США на міжбанківській біржі в останній торговий день перед днем реалізації.

1.3. У день реалізації закриваються всі відкриті позиції за даним видом контракту повертається гарантійний депозит.

1.4. Фізична реалізація безготівкового долара США не здійснюється.

2.  Реалізація ф’ючерсних контрактів на індекс готівкового долара США.

2.1. Останнім днем по ф’ючерсному контракту на індекс готівкового долара США є останній торговий день перед днем реалізації.

2.2. Розрахунковою ціною реалізації і котирувальною ціною (далі — ціною реалізації) в останній торговий день є середня ціна між купівлею та продажем готівкового долара США в банках, розрахована за даними найбільших банків міста в останній день торгів.

2.3. У день реалізації до 11-00 уповноважена особа передає банку протокол реалізації, який містить список клієнтів, суму доларів, які належать до продажу та купівл кожним клієнтом, вартість долара з розрахунку ціни реалізації, суми гарантійного депозиту, а також підсумкові цифри.

2.4. Клієнт, який має відкриту позицію на продаж по закінченні останнього дня торгів, зобов’язаний представити в банк відповідну кількість доларів не пізніше 16-00 дня реалізації, а також сплатити комісійні банку.

2.5. Банк оплачує долари за ціною реалізації до 18-00 дня реалізації.

2.6. У разі непредставлення доларів клієнт штрафується в розмірі гарантійного депозиту по відкритих позиціях, які належать до реалізації. Уповноважена особа оплачу банку різницю в ціні між ціною продажу долара США на поточний день та ціною реалізації до 17-00 дня реалізації.

2.7. У разі відмови банку прийняти готівкові долари від клієнта він сплачує клієнту компенсацію в розмірі подвійного депозиту в строк до 18-00 наступного дня за днем реалізації.

2.8. Клієнт, який має відкриту позицію на купівлю по закінченні останнього дня торгів, зобов’язаний надати в банк відповідну кількість гривень за ціною реалізації (за винятком суми повного гарантованого депозиту) не пізніше 16-00 дня реалізації, а також сплатити комісійні банку з розрахунку 1 грн./ дол. США.

2.9. У разі подання клієнтом відповідної суми (п. 2.8) повний гарантійний депозит передається уповноваженою особою банку о 16-00 дня реалізації.

2.10. Банк видає долари з 16-00 до 18-00 дня реалізації.

2.11. У разі несплати суми клієнт штрафується в розмірі повного гарантійного депозиту за відкритими позиціями, що підпадають під постачання. Уповноважена особа сплачує банку різницю між ціною реалізації та ціною продажу банком долара США на поточний день до 18-00 дня реалізації.

2.12. У разі відмови банку повернути готівкові долари клієнтові, який сплатив їх, він сплачує клієнтові компенсацію в розмірі гарантійного депозиту в строк до 18-00 наступного дня за днем реалізації та повертає повну вартість доларів за ціною реалізації.

2.13. У разі затримання уповноваженою особою коштів певного гарантійного депозиту клієнта, який заплатив долари, та коштів, указаних у пп. 2.6 і 2.11, уповноважена особа сплачує банку пеню в розмірі 1 % на день від загальної суми за кожний день затримки.

На ф’ючерсних біржах можуть проходити також торги з долар-daily та долар-real.

Ф’ючерсн угоди з долар-daily являють собою торги на готівкову валюту зі сплатою її на другий день, а з долар-real — з постачанням реального долара після закінчення місяця готівковими грошами. Порядок постачання доларів за цими угодами може бути такий:

1.  Постачання доларів у розрахункову фірму.

1.1. Клієнт, який має відкриту позицію на продаж доларів — daily(-real), до дня постачання зобов’язаний представити в розрахункову фірму відповідну кількість доларів не пізніше 16-00 дня поставки.

1.2. Розрахункова фірма сплачує постачання доларів, починаючи з 16-00 дня постачання.

1.3. У разі непостачання доларів клієнтом розрахункова фірма утримує з нього штраф у розмірі гарантійного депозиту на долар-dаily(-real) за кожну відкриту позицію. Розмір гарантійного депозиту на долар-real встановлюється в останній день торгів ф’ючерсами долар-real.

1.4. У разі відмови розрахункової фірми прийняти поставку доларів від клієнта вона сплачує останньому штраф у розмірі гарантійного депозиту в строк до 18-00 наступного дня за днем постачання.

2. Прийняття поставки доларів від розрахункової фірми.

2.1. Клієнт, який має відкриту позицію на купівлю доларів-daily (-real), до дня поставки зобов’язаний не пізніше 16-00 дня постачання внести в розрахункову фірму на свій особовий рахунок суму, відповідну різниці між вартістю доларів сплаченого гарантійного депозиту за відкритими позиціями на купівлю доларів-dealy (-real).

2.2. Розрахункова фірма передає клієнту долари, починаючи з 16-00 дня постачання.

2.3. У разі відмови розрахункової фірми від постачання доларів вона сплачує клієнту штраф у розмірі гарантійного депозиту в строк до 18-00 наступного дня за днем постачання.

2.4. У разі відмови клієнта від прийняття постачання доларів з нього утримується штраф на користь розрахункової фірми в розмірі гарантійного депозиту на долар-daily(-real) за кожну відкриту позицію.

Основн правила торгу та реєстрації угод на ф’ючерсних біржах

На кожній ф’ючерсній біржі діють свої правила торгу і реєстрації угод. Проте вони містять такі загальні положення і вимоги.

Узгодження умов попиту і пропозиції проводиться за методом аукціонних торгів. Торги здійснюються між брокерами, допущеними до участі в них. Брокери діють за дорученням та за рахунок клієнтів, які перебувають на брокерському обслуговуванні в розрахунковій фірмі.

Результатом узгодження умов попиту і пропозиції є заповнення торгової квитанції (або торгової картки) і протоколу торгової сесії. Ці результати не мають юридично сили контракту, а являють собою тільки основу для реєстрації контракту.

За вказаним результатом біржа формує перелік, який після утвердження уповноваженою особою стає списком укладених контрактів.

По кожній парі торговельних карток вступають в силу два ф’ючерсні контракти: контракт між клієнтом-продавцем та уповноваженою особою і контракт між клієнтом-покупцем та уповноваженою особою.

Відповідальність клієнтів за виконання умов контракту забезпечується спеціальними внесками (гарантійним забезпеченням обов’язків).

Механізм торгівлі валютними ф’ючерсами

Торги валютними ф’ючерсами ведуться на біржі в торговому колі під керівництвом розпорядника торгів. Ним може бути посадова особа біржі, спеціально призначена для організації проведення та керівництва рухом торгів. В його обов’язки входить проведення торгів, накладання штрафів на брокерів, фіксація угод та інш обов’язки згідно з його посадовою інструкцією. У розпорядника торгів можуть бути помічники, які за відсутності останнього виконують його обов’язки.

Для реєстрації угод призначається реєстратор — посадова особа банку або особа, яка має довіреність банку. У реєстратора угод також можуть бути помічники, які за відсутності останнього виконують його обов’язки.

До торгів допускаються брокери, які зареєстровані на біржі і сплатили визначений членський внесок за поточний місяць.

Торги проводяться по одній позиції.

Тривалість торгів за однією позицією може бути, наприклад, такою:

торги по ф’ючерсних позиціях проводяться на початку за індексом готівкового долара, потім — за індексом безготівкового в порядку дат постачання;

між окремими позиціями оголошується п’ятихвилинна перерва для здачі торгово квитанції;

за одну хвилину до закінчення торгів розпорядник торгів оголошує: «Остання хвилина», а по закінченні часу — «Торги по позиціях закінчені»;

торги по позиціях закінчуються, якщо протягом перших 2-х або 3-х хвилин після останньої угоди не буде укладено жодної угоди;

за одну хвилину до можливого закінчення торгів розпорядник торгів оголошує: «Хвилина». Якщо протягом хвилини укладається угода, то торги продовжуються.

За порушення регламенту торгів біржа несе матеріальну відповідальність.

Одночасно торгується один вид контрактів з одним строком поставки.

Початок, закінчення, призупинення торгів і перехід до іншого виду ф’ючерсного контракту та іншого строку поставки виникають по команді розпорядника торгів. Він повинен оголосити про наближення закінчення торгів.

Процес купівлі-продажу:

У середині торгового кола знаходяться розпорядник торгів, оператор табло, годинник і табло.

За колом розміщуються брокери.

Кожен брокер має право вигукнути пропозицію із зазначенням виду та ціни угоди. Наприклад, «Куплю по 3,52». Пропозиції, що виходять за денний ліміт ціни, завертаються розпорядником торгів. Пропозиція не має обов’язкової сили з часом, тобто вона відміняється іншою пропозицією.

Якщо пропозиція знайшла інтерес, то лунає вигук «Тут».

Тод розпорядник торгів зупиняє торги, уточнює у контрагента угоди кількість контрактів та оголошує про фіксацію умов угоди із зазначенням часу.

На табло відображаються ціна пропозиції купівлі, продажу, ціна останньої угоди кількість контрактів останньої угоди.

У разі виникнення конфліктної ситуації, коли кілька учасників вигукнули «Тут» на одну пропозицію, суперечка вирішується розпорядником торгів.

Час торгів обмежений встановленим регламентом.

На біржі допускається узгодження умов фіксації угоди поза торговельним часом, яке не впливає на котирування.http://www.bigmir.net/

Задачі. ВАРІАНТ 8

Задача 1

Проценти з суми заборгованості до дати наступного платежу

Проценти від дати видачі до дати оплати чергової трати

Проценти підрахуванням загальної суми процентів і поділенням її на рівні частини за числом тратт

Умови платежів: Покупець отримує кредит у сумі 217 дол під 9% річних на 6 роки, проценти нараховуються від дати видачі до дати оплати чергової трати. Експортеру найвигідніше отримувати проценти обчислені від дати видачі до дати оплати чергової трати.

Задача 2

Ціна загальна вартість товару: продавець продає, а покупець купує 10000 кухонних мікропроцесорів за ціною ФОБ 141,7135 дол за одиницю. Загальна вартість контракту 1417135 доларів США.

Задача 3

Задача 4

1) Ціна продажу імпортера у Сіднеї одиниці прибору = 2984,82 євро.

2) При здійсненні прямого експорту ціна може скоротитися на 150,09 євро.

Задача 5

Задача 6

Пропозиція 1.

Надбавка до пропонованої ціни 1 (40% через 3 місяці) = 350000 * 0,4 * 3 *0,07 = 29400 (євро)

Надбавка до пропонованої ціни 1 (40% через 6 місяці) = 350000 * 0,4 * 6 *0,085 = 71400 (євро)

Ціна пропозиції із урахуванням обох надбавок = 350000 + 29400 + 71400 = 450800 (євро)

СІФ Гамбург = 450800 + 9000 + 100 = 460800 (євро)

Пропозиція 2.

Ціна пропозиції = 200000 / 1,2450 = 160643 (євро)

ФОБ Нью-Йорк = 160643 + 1000/2 + 160643*75/360*0,07 = 163485,71 (євро)

Для мпортера найвигіднішою пропозицією є ФОБ Нью-Йорк.

Задача 7

З умови видно, що комітент відшкодовує комісіонеру всі витрати на доставку товару.

Курс долара США = 7 грн/ 1 дол США.

Прибуток комісіонера = 25*8000*0,18 - 11000 = 25000 (грн)

Прибуток комітента = 25*8000 – 2000 – 0,05*27000*7-0,002*27000*7-0,18*25*8000 = 152172 (грн)

Юридична довідка:

Договір комісії на сьогодні є ідеальною формою для оформлення посередницьких взаємовідносин між суб’єктами підприємницько діяльності. Необхідність укладання договорів комісії є очевидною, оскільки саме така форма правовідносин звільняє професійного торгового посередника від необхідності інвестування власних грошових коштів у придбання товару, і водночас позбавляє власника майна (виробника продукції) багатьох проблем, пов’язаних із пошуками контрагентів, оформленням i виконанням укладених з ними угод тощо.

На даний момент взаємовідносини сторін за договором коміс регулює гл. 35 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 р. (далі – ЦК УРСР), але вже з 1 січня 2004 р. набирає чинності Цивільний кодекс України (дал новий ЦК). Тому вже сьогодні слід звернути увагу на основні зміни, що відбудуться в правовідносинах сторін договору комісії.

Характеристика договору комісії

Договір комісії – це двосторонній договір, тобто кожна сторона (комісіонер i комітент) має певні права та обов’язки. Сторонами за договором комісії виступають комітент, з одного боку, і комісіонер – з іншого. Згідно зі ст. 1011 нового ЦК, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Правочин новий і поки що незвичний термін вітчизняного законодавства, визначення якого міститься у ст. 202 нового ЦК, відповідно до якого правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, фактично всі дії, здійснені на підставі цивільного законодавства, іменуватимуться правочинами (за «старим» цивільним законодавством, ці дії називаються угодами), але слід зазначити, що новела не є простою термінологічною заміною ключового позначення цивільно-правового інституту, а передбачає законодавчу зміну його змісту.

Стаття 1011 Цивільного кодексу України на станом на 2009 рік.

Договір комісії

1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як вчинення правочину, так і укладення угоди є поняттями значно ширшими, ніж укладення угод купівлі-продажу, але враховуючи те, що договір комісії в більшості випадків використовується у відносинах торгового посередництва, ми аналізуватимемо суттєві умови договору комісії на купівлю-продаж майна.

Договір комісії є консесуальним, адже він вважається укладеним з того часу, коли відповідно до закону сторони виявили взаємну згоду щодо всіх стотних умов договору. Права та обов’язки сторін за договором коміс виникають ще до передачі майна комітентом комісіонерові. Новий ЦК, на відміну від ЦК УРСР, чітко зазначає істотні умови договору комісії на купівлю-продаж майна. Так, згідно зі ст. 1012, це досягнення згоди щодо майна й ціни, за якою комісіонер має продати або купити товар.

Що до форми договору комісії, то слід звернути увагу, що в розд. 69 нового ЦК прямо не передбачено обов’язковість письмової форми договору комісії.

Але якщо звернутися до ст. 208 нового ЦК, то в ній зазначено, що в письмовій формі мають бути укладені:

1.         правочини між юридичними особами;

2.         правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 нового ЦК (правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення).

Договір комісії є оплатним. За надан комітенту послуги комісіонер одержує комісійну плату (раніше винагороду), розмір і порядок якої встановлюється договором. Відповідно до нового ЦК, право на винагороду в комітента виникає незалежно від того, чи було воно спеціально передбачено договором. Так, згідно з ч. 2 ст. 1013 нового ЦК, якщо договором комісії розмір плати не визначено, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи зі звичайних цін за так послуги. Цікаво лише, що законодавець мав на увазі під звичайними цінами?

В новому ЦК досить часто використовується термін «звичайно», наприклад, «звичайно використовується», «звичайний спосіб». В той же час не надано чіткого визначення, якими правилами слід керуватися при визначенні тако «звичайності». Невже при визначенні звичайних цін, потрібно користуватися правилами, наведеними в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР? Хотілося б звернути увагу юристів на правило про недопустимість при тлумаченні положень законодавчого акта, що регулює одн правовідносини, використовувати, визначення терміну наведеного в законодавчому акті, що регулює зовсім інші правовідносини.

Нагадаємо, що новий ЦК, на відміну від ЦК УРСР, не встановлю прямої заборони визначення комісійної плати у вигляді різниці між ціною, визначеною комітентом, і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер може укласти угоду.

Таким чином, у договорах комісії можна буде встановити комісійну плату у вигляді різниці між ціною, визначеною комітентом, і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер продасть товар. Встановлення плати саме в такому вигляді є резонним, коли комітент має намір надати комісіонерові право встановлювати ціну продажу товару на власний розсуд. Надання такої можливості, в свою чергу, підвищує ефективність здійснення продажу товару, адже саме комісіонер, а не комітент безпосередньо контактує з покупцем і може встановити оптимальний рівень цін на товари. Раніше сторони, які мали намір укласти договір комісії з «нестійкою» винагородою, були вимушені маскувати договір комісії під договір доручення або під договір поставки продукції з відстроченням платежу для того, щоб залишити можливість отримання винагороди комісіонером у вигляді різниці між цінами.

Взаємовідносини між комітентом і комісіонером дещо схожі із взаємовідносинами довірителя й повіреного. Ця схожість полягає в тому, що і в договорі комісії, і в договорі доручення є третя особа, з якою безпосередньо в нтересах комітента або довірителя комісіонер чи повірений укладає угоду. Але між ними існують й істотні відмінності. Так, за договором комісії комісіонер укладає угоди від свого імені, а за договором доручення повірений виступає від мені довірителя. У комісіонера виникають права та обов’язки щодо третьо особи, повірений же ніяких прав та обов’язків за угодами не набуває. Договір комісії зумовлює виникнення двох правовідносин – між комісіонером і комітентом, між комісіонером і третіми особами. За договором доручення жодних правовідносин між повіреним і третіми особами не виникає, вони існують лише між довірителем третіми особами. Доручення є менш прийнятним для продавця.

Істотною умовою договору комісії є ціна, за якою комісіонер має продати або купити товар. Тому в договорі комісії сторонам необхідно зафіксувати мінімальну ціну товару, за якою комісіонер має здійснити продаж (купівлю), і межі коливання такої ціни. Такі межі можуть бути встановлені в процентному співвідношенні. В такому випадку пункт договору комісії щодо винагороди можна сформулювати так: «Винагорода (плата) комісіонера визначається як різниця між ціною на Товар, що зазначена в договорі (накладній, квитанц тощо), і тією більш вигідною ціною, за якою Комісіонер здійснить продаж. При цьому винагорода (плата) не має перевищувати......... відсотків від ціни на Товар, зазначеної в договорі (накладній, квитанції...)». Перевищення передбачених у договорі меж розцінюватиметься як те, що угода здійснена на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, і додаткова вигода належатиме комітентові. Зазначимо, що відповідно до ст. 399 ЦК УРСР, ч. 2. ст. 1014 нового ЦК, правило «додаткової вигоди» законодавець залишив без змін.

Припускаємо, що деякі юристи дотримуються протилежної думки щодо зазначеного порядку встановлення ціни в договорі комісії, а саме – що ціну слід розглядати як чітко встановлену в договорі грошову суму, за якою комісіонер ма придбати або продати товар. Така думка заслуговує на увагу, адже з 01 січня 2004 р. має вступити в дію ще один «важливий» законодавчий акт – Господарський кодекс України (далі – ГК), який регулюватиме господарські відносини, що виникають між суб’єктами господарювання. Згідно зі ст. 175 ГК, майнов зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

Стаття 189 ГК зазначає, що ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. При цьому ціна в договорі зазначається у гривнях.

Отже, наведені норми ГК дозволяють дійти висновку, що сторони договору комісії мають фіксувати ціну продажу товару. І перший, і другий варіанти закріплення комісійної плати можуть застосовуватися на практиці.

СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

Відповідно до ч. 1. ст. 1012 нового ЦК, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без зазначення строку. Але не слід забувати про норми ГК. Так, у ст. 180 ГК «Істотні умови господарського договору» зазначено, що сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. При цьому строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основ договору. В договорах досить часто зустрічається таке формулювання: «Даний договір діє з моменту його підписання Сторонами до моменту виконання зобов’язань, прийнятих Сторонами за даним Договором». Формально строк дії договору погоджено, проте відсутня вказівка на певний час. Рекомендуємо визначати термін дії договору певним періодом часу.

Чинне цивільне законодавство (гл. 35 ЦК УРСР) не містить прямо вказівки щодо обов’язкового визначення сторонами певного строку договору комісії. Однак, п. 1.6 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків торгівлі України від 13 березня 1995 р № 37 (далі Правила), що регламентують порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами господарюючими суб’єктами всіх форм власності, які пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку, чітко встановлює строк реалізації прийнятого на комісію товару – 60 календарних днів (за винятком антикваріату, творів мистецтва та унікальних речей, строк реалізації яких не обмежений). Зазначимо, що Правила регламентують порядок укладення договорів комісії, предметом яких є купівля-продаж непродовольчих товарів, що укладаються як між фізичними, так і між юридичними особами.

Однак, сторони таку вимогу досить часто ігнорують при укладенн договору комісії. Адже в деяких випадках вони взагалі не визначають термін д договору.

Виникає слушне запитання: «чи повинен орган виконавчої влади, приймаючи нормативно-правові акти, імперативно визначати умови зобов’язань?».

Звернімось до законодавства, що регулює підприємницьку діяльність. Так, згідно зі ст. 21 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 липня 1991 р. № 887-ХII, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльност здійснюються на основі договорів. При цьому зазначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Зазначимо, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 липня 1998 р. пояснив, що термін «законодавство» слід розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, а також постанови Верховно Ради України, укази Президента України, декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України законів України. Звертаємо увагу, що до наведеного переліку нормативно-правових актів не віднесені накази центральних органів виконавчої влади, до яких належало Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (на сьогодн правонаступником МЗЕЗторг України, відповідно до Указу Президента «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 2002 р., Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції).

На нашу думку, вільний вибір визначення змісту зобов’язань гарантований нормами Закону про підприємства й не може бути обмежений наказами центральних органів виконавчої влади. А отже, Правила є чинними. Згідно з ст. 27 Закону про підприємства в Україні, у разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення в зв’язку з цим спірних питань, підприємство має право звернутися до суду чи арбітражного суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Поряд із терміном дії договору Правила містять ще кілька важливих положень.

Відшкодування витрат зі зберігання майна

Зауважимо, що згідно зі ч. 2 ст. 407 ЦК УРСР, комісіонер не ма права на відшкодування витрат зі зберігання майна комітента, яке знаходиться в нього, якщо в законі або договорі не встановлено інше.

Відсутність чіткого нормативно-правового регулювання зумовлю різнорідність правозастосовчої практики. Так, комісійний магазин пред’явив позов до податкової інспекції м. N з приводу безпідставного нарахування податку на додану вартість на суму відшкодування витрат на зберігання товарів. Суд підтримав позицію комісійного магазину, керуючись тим, що відшкодування комітентом витрат на зберігання товару, що знаходиться в комісіонера, не базою оподаткування податком на додану вартість. В рішенні суду, зокрема, зазначалося: «Пунктом 5.7 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом МЗЕЗторг від 13 березня 95 р. № 37, імперативно встановлено, що при поверненні комітенту нереалізованих товарів, що знаходились у суб’єкта господарювання більше одного робочого дня, комітент відшкодову витрати за зберігання його товару як за повний місяць. Розміри відшкодування витрат, згідно з цією нормою, не підлягають зміні за угодою сторін, адже вони встановлені зазначеними Правилами. Зберігання товарів комітентів здійснюється на умовах укладеного договору комісії, а не договору зберігання, що по сут самостійним видом договору з метою оподаткування прибутку».

Наведене рішення відображує цікаву, але досить поширену думку щодо оподаткування податком на додану вартість витрат на зберігання.

Хотілося б звернути увагу читачів, що Правила не встановлюють наслідків недотримання зазначених у них вимог.

Проте чинність Правил створює небезпечну ситуацію, для сторін договору комісії, що не дотримувалися встановлених ними вимог. Адже в цьому випадку існують формальні підстави для визнання таких договорів недійсними як таких, що не відповідають вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР). Відповідно до п. 10 Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» від 12 березня 1999 р. 02-5/111, недійсними можуть визнаватися не лише угоди, що не відповідають закону, а й ті, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК, господарський суд має відмовити у визнанні угоди недійсною, коли ц вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповіда законодавству.

Утримаємось від будь-яких конкретних рекомендацій, залишаючи можливість суб’єктам господарювання, які мають намір укласти договір комісії, проаналізувати наведену інформацію і зробити власний вибір. Сподіваємося, що все ж таки в майбутньому з набранням чинності новим Цивільним і Господарським кодексами зміст Правил суттєво переглядатиметься або їх взагалі буде скасовано.

Наприкінці хотілося б звернути увагу читачів ще на деякі зміни в правових нормах, що регулюють взаємовідносини сторін договору комісії. По-перше, ст. 1015 нового ЦК передбачає право комісіонера укладати угоди субкомісії. При укладанні договору субкомісії комісіонер набуває по відношенню до субкомісіонера прав і обов`язків комітента. Комітенту забороняється вступати у відносини з субкомісіонером без згоди комісіонера. По-друге, відповідно до ст. 1020, право комісіонера щодо відрахування належних йому за договором грошових сум, що надійдуть до нього для комітента, тепер обмежено наявністю переважного права на ці грошові суми інших кредиторів комітента. По-третє, договір комісії з боку комітента може бути розірвано за умови письмового попередження не раніше ніж за 30 днів, а з боку – комісіонера лише у випадку, коли договір комісії було укладено на невизначений термін, а також за умови попереднього повідомлення не раніше ніж за 30 днів.

Глава 69 нового ЦК, як і глава 35 ЦК УРСР, містять ще багато правових «комісійних» нюансів, але ми розглянули ті, які, на наш погляд мають найбільш важливе практичне значення для врегулювання відносин за договором комісії.

Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків торгівлі України від 13 березня 1995 р № 37

п. 4.1 «Ціна товару, який не реалізований протягом встановленого строку (60 календарних днів), може бути знижена за домовленістю з комітентом. Якщо комітент не з’явився для переоцінки товару за викликом, комісіонер знижу ціну на таких умовах:

·           на 30% від встановленої сторонами первинної вартості товару, якщо товар не реалізовано в строк (60 календарних днів);

·           на 40% від залишкової ціни після першого зниження вартості товару, якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 календарних днів».

п. 5.7 «При поверненні комітенту нереалізованих товарів, як знаходились у господарюючого суб’єкта більше одного робочого дня, комітент відшкодовує витрати за зберігання його товару як за повний місяць у таких розмірах:

 за перші 30 календарних днів - 2 % визначеної ціни товару;

 за другі 30 календарних днів - 3 % визначеної ціни товару;

 за наступні 30 календарних днів - 4 % від залишково ціни товару після проведених уцінок.»

Список використаної літератури

1)   Козик В.В., Панкова Л.А., Карпяк Я.С., Григорєв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічн опрації та контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

2)   http://www.ageyev.org/paymentsincivilcode.htm

3)   http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,124/id,3475/

4)   http://www.justinian.com.ua/article.php?id=801

[1] http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,124/id,3475/

[2] Там же.