Курсовая работа: Фіскальна політика як засіб регулювання економіки

В умовах повно зайнятості фіскальна політика має бути стримуючою, а потенційне бюджетне сальдо повинне позитивно збільшуватись. Це ознака ефективної бюджетної діяльності. Якщо воно збільшується від’ємно, то бюджетна діяльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційної функції: державні закупки завищені або чисті податки занижені.

Отже, динаміка фактичного бюджетного сальдо не завжди може дати правильну відповідь про бюджетну ефективність фіскальної політики. На це питання може відповісти лише динаміка потенційного бюджетного сальдо.

Дискреційна фіскальна політика, яка претендує на ефективне використання державного бюджету, завжди вирішує складну альтернативу: стабілізація економіки чи збалансування державного бюджету. Особливо гострою стає ця альтернатива за умов падіння виробництва, викликаного дефіцитом сукупного попиту. З одного боку, щоб зупинити падіння виробництва, потрібно застосовувати стимулюючу фіскальну політику. З іншого – це викличе від’ємне зменшення бюджетного сальдо, тобто спрямовує бюджет до дефіциту.

Слід розглянути три концепції регулювання державного бюджету.

Перша збалансування бюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепція вступає в суперечливість зі стабілізаційною функцією фіскальної політики. Друга збалансування бюджету на циклічній основі. Бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу.

Третя – концепція функціональних фінансів, згідно з якою бюджетна функція фіскальної політики повинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення між стабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічна стабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет – це інструмент досягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальна політика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насамперед це стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовою для стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення; з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.

Існує три джерела дефіцитного фінансування:

1. Внутрішн позички. Уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізац отримує необхідні кошти в борг.

2. Зовнішн позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, ноземні уряди та приватні іноземні фірми.

Державні позички, які з часом накопичуються, створюють державний борг.

3. Грошово-кредитна емісія. Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечен зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансу уряд.

Вибір раціонального співвідношення між окремими джерелами фінансування – гостра проблема фіскальної політики. Загальновизнаним є те, що найбільшою загрозою для економіки є грошово-кредитна емісія. Її застосування як джерела фінансування бюджетних дефіцитів породжує неконтрольовану інфляцію, підриває стимули до довгострокових інвестицій, знецінює заощадження домогосподарств, відтворю бюджетний дефіцит.

4. Державний бютжет України та проблеми державного боргу.

Відповідно до Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 р. Закон про Державний бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду (п. 20 ст. 2). Крім цього, п. 3 ст. 4 цього ж Кодексу визначено, що Закон про Державний бюджет України є одним з актів, який регулює бюджетні відносини в України. Варто підкреслити – саме бюджетні відносини, а не податкові, господарські чи нші.

Зміст Закону про Державний бюджет України у концептуальному розрізі визначається Бюджетним кодексом України (ст. 38), Правилами оформлення проекту закону України про Державний бюджет України та Регламентом Верховної Ради України. Закон про Державний бюджет розглядається деякими теоретиками як закон за формою, а не за змістом. У ньому містяться правові приписи, які мають конкретно-адресний зміст. Включені конкретні показники й цифри по доходах і видатках визначають права органів державної влади та осіб, яким делеговано повноваження з витрачання бюджетних ресурсів, а також обов'язки державних органів зі збирання коштів для мобілізації запланованих доходів бюджету. Водночас закони про Державний бюджет, як і рішення про місцеві бюджети, містять приписи, якими затверджуються розміри відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів до бюджетів нижчих рівнів, розміри міжбюджетних трансфертів тощо. Такі правов норми розраховані на багаторазове застосування. [4, c.21].

Відповідно до ст. 94 Конституції України Закон про Державний бюджет України підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підпису його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон з своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон про Державний бюджет України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Законом України Про Державний бюджет на 2007 рік” передбачене подальше збільшення мінімально заробітної плати з 1 липня до 420 грн., а з 1 грудня – до 450 грн., тобто середньорічне її зростання становитиме 14,6 відсотка.

 Динаміка збільшення мінімальної заробітної плати за 2002-2007Таб.4.1

Збільшуються також розміри інших соціальних виплат, зокрема, ветеранам війни, дітям-інвалідам та інші.

Останнім часом здійснюється активне реформування системи оплати праці, спрямоване на збільшення рівня мінімальної заробітної плати, методичного обґрунтування розміру, зниження рівня “тінізації” у цій сфері.

Так, з 1 січня 2006 року набув чинності Закон України від 18.11.04 № 2190 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким змінено основні умови функціонування системи оплати праці. У цілому зміни спрямовані на підвищення заробітної плати працівників. Досягнення вказаної мети забезпечується наступним.

По-перше, передбачено, що до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (тобто мінімальна заробітна плата забезпечується лише тарифною частиною), що забезпечить певне підвищення середнього заробітку. По-друге, тарифна ставка робітника першого розряду ма перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. По-третє, формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основ тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), що означатиме перегляд усіх ставок та окладів при кожному збільшенні мінімальної заробітної плати. [2, c.5].

Проблема прийняття державного бюджету є однією з найскладніших серед тих, які доводиться розв'язувати державним органам. Її складність збільшується щорічною необхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансово політики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетно системи України.

Норми, що мають періодичний характер, містяться у щорічних актах про бюджет, які затверджують представницькі органи, та в нормативно-правових актах, що їх приймають органи виконавчої влади на їх забезпечення. Оскільки акти про бюджет (Закон про Державний бюджет України та рішення місцевих рад) діють лише протягом бюджетного періоду, тобто з 1 січня по 31 грудня, бюджетні правовідносини також обмежують свою дію виключно зазначеними межами. Враховуючи постійний характер державних видатків, Кабінет Міністрів України наділяється правом здійснювати витрати, обов'язково враховуючи такі особливості: 1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у Законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проект закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;

2) щомісячн видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених Законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 15 (витрати на погашення зобов'язань із боргу, що здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в Законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет) та ч. 4 ст. 23 БКУ (витрати спеціального фонду бюджету, які мають постійне бюджетне призначення, що да право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше);

3) до прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Саме Основн напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період є підґрунтям для формування проекту закону про Державний бюджет України. Цей документ розробля Міністерство фінансів України виходячи з прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку країни на наступний бюджетний період. Проект Основних напрямів бюджетної політики має містити пропозиції Кабміну щодо:

1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу ВВП;

2) частки прогнозного річного обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

3) граничного обсягу державного боргу та його структури;

4) питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;

5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;

6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

9) захищених статей видатків бюджету;

10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.

Проект Основних напрямів бюджетної політики обговорюється на пленарному засіданні Верховно Ради не пізніше 1 червня поточного року. Його затвердження дає старт розробц проекту закону про Державний бюджет України, а отже формуванню бюджетного механізму на наступний бюджетний період.

За допомогою бюджетного механізму можна практично використовувати бюджет в якост нструмента державного регулювання економіки, стимулювання виробничих та соціальних процесів. Завдяки бюджетному перерозподілу національного доходу, маємо можливість вдосконалювати структуру суспільного виробництва.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів,  видатків (в тому числ кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, урахуванням організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

Класифікація доходів бюджету;

Класифікація видатків бюджету (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення);

Класифікація фінансування бюджету;

Класифікація боргу.

Через бюджетн показники можна слідкувати за течією економічних та соціальних процесів, розцінюючи відхилення фактичних даних від запланованих як певні сигнали для прийняття оперативних урядових рішень.

Бюджет держави - це основний фінансовий план щодо створення централізованого фонду коштів. Як план, він тісно пов’язаний з системою інших планів, які укладаються в державі.

Бюджет складається у формі балансу доходів та видатків.

Доходи та видатки бюджету - це об’єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має специфічне суспільне значення:

· доходи слугують фінансовою базою діяльності держави;

· видатки - для задоволення суспільних потреб [5, c.81].

Державний борг це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогоспо­дарствам фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного зношування основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці проведення реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

Для залучення державою додаткових фінансових ресурсів існують певні фінансові механізми. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначає Уряд України за погодженням з Національним банком України. В першу чергу йдеться про зобов'язання з випуску державних цінних паперів.

Державні цінн папери є перш за все інструментом оперативного реагування на дисбаланси надходжень і витрат бюджету, що виникають і не можуть виконувати функцію "затуляння дірок" у бюджеті і які мають структурну правову природу. Збалансована структура фінансового ринку, безумовно, забезпечила б повне використання фінансових ресурсів, стимулювала б і прискорювала розвиток галузей регіонів, гарантувала б подальше економічне зростання країни. Випуск державних цінних паперів для фінансування державних видатків у перехідний період є привабливішим порівняно зі збільшенням грошової маси за рахунок еміс або кредитів центрального банку, оскільки розміщення цінних паперів да можливість урядові фінансувати свої видатки без збільшення сукупної грошово маси; продаж цінних паперів часто є дешевшим способом (порівняно із зростанням податкового тягаря або грошової маси) фінансування державних видатків.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" передбачає функціонування таких цінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейськ зобов'язання, які за своєю суттю є формами реалізації державних позик. Для виникнення конкретних фінансових правовідносин необхідним є індивідуальний акт, який по суті є юридичним фактом виникнення фінансових правовідносин. Підставою для розміщення державних облігацій завжди є постанова Кабінету Міністрів України відповідного року. В кожному окремому випадку позика випускається згідно з такою постановою. В ній, як правило, визначаються основні умови випуску позики, надані Міністерством фінансів України, а саме: загальний обсяг емісії, номінальна вартість державної облігації, термін, спосіб їх погашення, вид прибутку тощо. Останню групу становлять прийняті на основі вищезазначених документів нормативні акти, що безпосередньо визначають процедуру, механізм та порядок розміщення, реалізації, сплати процентів і погашення державних облігацій.

Найпоширенішим способом реалізації державного кредиту є державна внутрішня позика, що оформляється в облігаціях внутрішніх державних і місцевих позик.

Чинне законодавство визначає облігацію як цінний папір, що засвідчує внесення власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і місцевих позик; б) облігац підприємств.

Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймає Кабінет Міністрів України щодо кожного випуску. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх Державних позик України є загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України ма визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.

Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Мінфін України може залучати банки, інвестиційні компанії тощо.

 Відносини між Мінфіном України і такими організаціями регулюються відповідними угодами згідно з законодавством України. Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України, виплату доходу та інші необхідн витрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці цілі. Виплата доходів погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються виключно за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін. Однією з форм оформлення державного кредиту виступають казначейськ зобов'язання. Казначейські зобов'язання України це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. [11, c.35].

Національний банк України - виконує обов'язки генерального агента з обслуговування випуску та погашення державних облігацій, забезпечує організаційну сторону функціонування ринку державних цінних паперів, у тому числі проводить аукціони, погашення, підготовку необхідних документів та інше. Він бере активну участь у робот ринку як дилер. Ця функція дає йому змогу, по-перше, проводити операц купівлі-продажу облігацій від свого імені і за свій рахунок з метою здійснення грошово-кредитної політики і, по-друге, концентрувати попит і пропозицію нвесторів по всій Україні через свої територіальні установи.

Незважаючи на проголошений урядом намір поліпшити протягом 2001 - 2004 рр. структуру державного боргу шляхом збільшення питомої ваги його внутрішньої складової, фактично вона лишається майже незмінною - із значним переважанням зовнішньо складової (див. додаток А).

Щодо витрат державного бюджету України з обслуговування та погашення державного боргу, то вони за період із 1996 по 2002 рік перевищили 53 млрд. гривень. Ця сума співставна з розміром усіх видатків держбюджету країни на 2003 рік.

Зауважимо, що реструктуризації боргових зобов'язань, проведені урядом протягом 1999 - 2002 років, мали обмежений, тимчасовий вплив на розв'язання боргової проблеми і не привели до зменшення боргового навантаження на економіку країни. Навпаки, воно навіть дещо зростає. Так, у 2000 р. відношення витрат з обслуговування та погашення державного боргу до номінального ВВП становило 4,2%, у 2003 р. зазначений показник, як прогнозується, збільшиться до 4,9%. Це може негативно вплинути на перспективи зростання обсягів виробництва та ВВП, а також на платіжний баланс країни.

Темпи збільшення витрат із обслуговування та погашення державного боргу значно випереджають темпи зростання економіки країни, що свідчить про системні прорахунки урядово фінансової політики щодо продовження фінансування державного бюджету шляхом дороговартісних внутрішніх та зовнішніх запозичень, а також про подальше загострення боргово проблеми.

Особливе занепокоєння викликає загрозлива динаміка зовнішніх боргових платежів та їх значна питома вага, яка переважає частку платежів із внутрішніх боргових зобов'язань що також підтверджує наявність зазначених вище системних прорахунків.

Така девальвація гривні щодо євро вже нині відчутно впливає на зростання витрат із обслуговування та погашення зовнішніх боргових зобов'язань, деномінованих у вро. Так, якщо у 2002 році гривня девальвувала відносно долара США лише на 0,6%, то відносно євро - на 18,5 відсотка.

За підрахунками , видатки з обслуговування облігацій зовнішньої державної позики 2000 року до кінця їх дії (2007 рік) становитимуть понад 450 млн. дол. США, що у 10 разів перевищує економію від дострокового погашення позик МВФ.

За станом на 30 квітня 2005 року державний прямий та гарантований борг України становив 80’512’811,78 тис. грн. або 15’943’131,03 тис. дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг – 57’793’102,04 тис. грн. (71,8% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу) або 11’444’178,62 тис. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг 22’719’709,74 тис. грн. (28,2%) або 4’498’952,41 тис. дол. США.

Державний прямий борг України становив 64’425’851,43 тис. грн. (80,0%) або 12’757’594,33 тис. дол. США. Державний прямий зовнішній борг становив 41’707’107,94 тис. грн. (51,8%) або 8’258’833,26 тис. дол. США. Державний прямий внутрішній борг становив 22’718’743,49 тис. грн. (28,2%) або 4’498’761,07 тис. дол. США.

Гарантований борг України становив 16’086’960,35 тис. грн. (20,0%) або 3’185’536,70 тис. дол. США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 16’085’994,10 тис. грн. (20,0%) або 3’185’345,36 тис. дол. США; гарантований внутрішній борг – 966,25 тис. грн. або 191,34 тис. дол. США.

Протягом січня-квітня 2005 року сума державного прямого та гарантованого боргу України зменшилась у гривневому еквіваленті на 4’888’324,42 тис. грн. (5,7%) на 153’890,16 тис. дол. США .

Характеристики державного боргу країн

Таб.4.2.

Як свідчать дан з таблиці 4.2, (за станом на 31.12.2005 р.) для економічно розвинутих країн звичним є відношення державного боргу до ВВП на рівні понад 60% , а в Японії державний борг більш як у 1.5 раза перевищує ВВП. В Україні ж офіційний державний борг становить близько 15% від ВВП при законодавчому обмеженні у 60% від ВВП. Однак є ознаки того, що при обчисленні державного боргу український уряд, на відміну від урядів економічно розвинутих країн, відносить до державного боргу не всі державні боргові зобов'язання. [30, c.121].

При цьому, державний прямий зовнішній борг зменшився на 5’021’909,84 тис. грн. (10,7%) або на 548’988,55 тис. дол. США. Зменшення державного прямого зовнішнього боргу за січень-квітень 2005 року спричинене в основному перевищенням виплат з погашення боргу над сумою запозичень (найбільші виплати з погашення державного прямого зовнішнього боргу було здійснено за ОЗДП 2000 року) та зниженням курсів євро та дол. США по відношенню до грн., а також проведенням в березні взаємозаліку заборгованості з Російською Федерацією на суму 97’750,00 тис. дол. США. Державний прямий внутрішній борг збільшився на 1’765’436,37 тис. грн. (8,4%) або на 549’330,86 тис. дол. США. Збільшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене перевищенням залучення коштів від випуску ОВДП над погашенням боргу. Зважаючи на зростання інтересу до запозичень у національній валюті України в міжнародних масштабах та підвищення інвестиційно привабливості держави серед іноземних інвесторів за січень-квітень 2005 року Міністерством фінансів України було розміщено середньострокових облігацій внутрішньої державної позики загальною номінальною вартістю 5’880,3 млн. грн., при цьому, протягом квітня на номінальну суму 3’124,3 млн. грн. було проведено операції дострокового погашення та заміни більш дешевими позиками частини боргу за процентними облігаціями внутрішньої державної позики 2000 року, що знаходяться у портфелі Національного банку.

За станом на 31 березня 2006 року державний прямий та гарантований борг України становив 75’313’644,82 тис. грн. або 14’913’593,04 тис. дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг – 56’370’249,86 тис. грн. (74,85% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу) або 11’162’425,73 тис. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг 18’943’394,96 тис.грн. (25,15%) або 3’751’167,31 тис. дол. США.

Протягом січня 2007 року сума державного прямого та гарантованого боргу України зменшилась у гривневому еквіваленті на 1.101.853,38 тис. грн. (1,37%) або на 218.188,80 тис. дол. США в доларовому еквіваленті.

Державний прямий внутрішній борг зменшився на 400.000,00 тис. грн. (2,41%) або на 79.207,92 тис. дол. США. Зменшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене його погашенням без проведення аукціонів з розміщення облігацій внутрішньо державної позики в січні 2007 року. За станом на 31 січня 2007 року державний прямий та гарантований борг України становив 79.446.668,21 тис. грн. або 15.732.013,49 тис.дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг – 63.237.989,84 тис. грн. (79,6% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу) або 12.522.374,21 тис. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг – 16.208.678,37 тис. грн. (20,4%) або 3.209.639,28.

 Висновки та пропозиції

Економічна політика являє собою сукупність макроекономічних цілей та засобів їх досягнення. Єдність цілей та засобів з урахуванням ринкових змін відображається цільовою функцією.

Засоби економічної політики впливають на цілі опосередковано. Способом виразу цього опосередкування є економічні мультиплікатори.

 Стосовно цілей економічної політики відмічено дві головні закономірності:

а) кількість одночасно сформульованих цілей є об'єктивно обмеженою;

б) цілі мають узгоджуватися, координувати для запобігання виникненню між ними суперечностей.

Цілі економічно політики часто відображають інтереси різних соціальних груп суспільства, і тому координація цілей зводиться до узгодження цих інтересів.

Один із варіантів узгодження цілей та інтересів відображений у критерії Паретро, зміст якого зводиться до того, що в результаті прийняття рішень має покращуватися добробут хоча б одного суб'єкта відносин за умови, що не погіршується добробут жодного ншого.

 Засоби економічно політики поділяються на економічні та адміністративні. Політика будь-якого напряму - бюджетно-податкова, грошово-кредитна, соціальна, зовнішньоекономічна - має специфічні засоби (інструменти регулювання)

 Міра впливу засобу на мету відображається в економічних мультиплікаторах. Кожен мультиплікатор дає можливість оцінити, як зміниться величина, що уособлює мету, при змін величини засобу на одиницю. Для визначення мультиплікатора необхідно мати статистично отримані дані про певні змінні. Точність прогнозів на підстав розрахунку мультиплікаторів визначається точністю даних про змінні.

 Існують два погляди на ефективність економічної політики: стратегія активізму та дотримання усереднених правил реалізації економічної політики.

 Фіскальна політика опосередковує рух доходів та витрат, впливаючи на нього вилученням податків та державними витратами.

 Важливими елементами державних витрат є закупівля товарів і послуг та соціальні трансферти. Кожен з них по-різному вплива на макроекономічний кругообіг. Так само по-різному впливають на макроекономічну рівновагу прямі(на доходи) та непрямі(на споживання) податки. Податки на доходи змінюють попит на ресурси. Податки на споживання збільшують загальний рівень цін і скорочують випуск.

Пряме і непряме оподаткування дає суспільству вигоди у вигляді певної суми податкових надходжень до бюджету,що використовуються в інтересах суспільства. Втратами від прямого оподаткування є зменшення пропозиції виробничих ресурсів, від непрямого - зростання цін для покупців і зменшення виручки від реалізації для продавців.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

З викладено нформації я можу зробити висновок, що податковий механізм в Україні потребу деякої корекції і змін. На теперішній час, враховуючи специфічні особливост економіки та традицій, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу, створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічну діяльність,а захищала б інтереси держави – це не тільки захист бюджету, але й захист інтересів підприємств.

Для цього, на мою думку, треба налагодити, в першу чергу, економічну систему – щоб вона була “прозорою , тобто, щоб не було ніяких можливостей зловживань (на рівні державного бюджету) та “перекачування ” капіталу за межі країни. В інакшому разі, зміцненню економіки не допоможе навіть і податкова реформа. Поступлення в бюджет тільки зменшується, бо підприємства, навіть при низьких ставках податку, не будуть виходити з тіньової економіки через недовіру непостійному та незрозумілому  податковому законодавству. Треба діяти таким чином, щоб викликати довіру у людей. А люди, в свою чергу, вкладали б капітал в українську, а не зарубіжну економіку, фіскальна політика України стане основним джерелом наповнення бюджету.

 На даному етап становлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника, нвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями ц країни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхідно дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування звичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам’ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального морального становища її мешканців.

Якщо за цих умов намагатися збалансувати бюджет фіскальними заходами, то потрібно підвищити податки або скоротити державні витрати. Звичайно, ці заходи зможуть збалансувати річний бюджет, але за характером свого впливу на економіку вони стримуючими, тобто викличуть ще більше падіння виробництва.

Тому з одного боку, дана політика є ефективним інструментом в стабілізації економіки, Усунення безробіття та стриманя інфляції, а з іншого – вона може викликати бюджетний дефіцит породжувати державну заборгованість та інфляцію. Тому вважаю, що розглянута сфера економіки держави повинна бути строго регульована і здійснювати сво функціонування в розрахунку пропорційного співвідношення до загального суспільного середньосоціального рівня життя населення.

Список використаних джерел

1.   Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік ”Фінанси України, - Київ, 2005р.

2.   Закон України "Про Державний бюджет на 2005 рік",- Київ , 2005р.

3.   Закон України „Про державний бюджет на 2006 рік”, -Київ, 2006р.

4.   „Бюджетний кодекс України”, Київ, 2001р.

5.   Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. „Економіка”,- Київ, 2003р.

6.   Базилевич В.Д., „Економічна теорія”,-Київ,2006р.

7.   Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. „Макроекономіка ”, – Київ,2005р.

8.   Вініченко І.І., Гончаренко О.В, Дацій Н.В, С.О.Корецька С.О. „Макроекономіка ”,– Київ, 2006р.

9.   Воробйов Є.М., „Економічна теорія”,-Харків,2003р.

10.            Дзюбик С.Д., Риволь О.Е., Яцкевич Е.Я., „Основи економічної теорії”,- Київ, 2006р.

11.            Д’яконова І.І. „Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації”, Фінанси України, - Київ ,2002р.

12.            Д’яконова І.І. „Причини та фактори бюджетного дефіциту”,Банківська справа, -Київ, 2002р.

13.            Єпіфанов А.О.,Сало І.В. Д’яконова І.І. „Бюджет і фінансова політика України”,- Київ, 2002р.

14.            Копилов В.А., „Проект Держбюджету на 2007 рік як складова стратегії економічного зростання”. ІІ Фінанси України, – 2006р.

15.            Косік А.Ф., Гронтофська Г.Е. „Макроекономіка”,- Київ, 2004р.

16.            Кулішов В.В., „Макроекономіка. Основи теорії і практикум”,- Львів, 2004р.

17.            Кушнір В.С., „Мікро- та макроекономіка”-Київ 2006р.

18.            Мельник Л.Ю., Корецький М.Х., В.М.Огаренко,та інші. „ Основи економічної теорії”,- Київ, 2005р.

19.            Мельничук С. „ Державному бюджету економічне обґрунтування”, Фінанси України, -Київ, 2003р.

20.            Опарін В.М. „Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні”,Фінанси України,- Київ, 2003р.

21.            Павлюк К.В. „Проблеми формування бюджету розвитку”, Фінанси України- Київ, 2000р.

22.            Панчишин С. „Макроекономіка”,- Київ, 2005р.

23.            Передборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д., „Економічна теорія”,- Київ, 2003р.

24.            Сочко К. Принципи бюджетної політики ”,- Ужгород, 2004р

25.            Тарасевич В.М., „Економічна теорія ”, - Київ, 2005р.

26.            Уразов А.І.,Маслюк П.В., Саух І.В., „Основи економічної теорії ”, -Київ, 2003р.

27.            Шаблиста Л. М. „Податки як засіб Структурної перебудови економіки”,-

28.            Київ, 2004р.

29.            Юрій С.І. Бюджетна система України,– Київ, 2002р.

30.            Статистичний щорічник України за 2005 рік. Київ, 2005р.

ДОДАТКИ

Додаток А

Характеристика динаміки зовнішнього та внутрішнього боргів за 1999-2005р.Таб. 4.1.