Курсовая работа: Статутний і додатковий капітал

Курсовая работа: Статутний і додатковий капітал

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Статутний і додатковий капітал, як необхідна умова діяльності підприємства

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури

3. Коротка організаційно-економічна характеристика базового підприємства

4. Облік статутного капіталу підприємства

5. Облік додаткового капіталу підприємства

6. Шляхи удосконалення обліку статутного та додаткового капіталу підприємства

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльност будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників. Відповідно статутний та додатковий капітал, які входять до складу власного, мають теж дуже велике значення в діяльності підприємства - є основою формування капіталу підприємства, фундаментом його діяльності, запорукою стабільності та надійності. Тому дуже важливим є питання правильного бухгалтерського обліку статутного та додаткового капіталу на підприємстві, в цьому і проявляється актуальність даної теми.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов’язаних з обліком статутного та додаткового капіталу на підприємстві. Об’єктом дослідження обліковий процес формування і використання статутного і додаткового капіталу на державному підприємстві Сумська обласна дирекція «Укрпошти».

Метою дано курсової роботи є ґрунтовне вивчення обліку власного і додаткового капіталу на прикладі підприємства - Сумської обласно дирекції «Укрпошти».

Основними завданнями є: вивчення сутності статутного і додаткового капіталу, як необхідної умови діяльності підприємства; економіко - правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури; наведення коротко організаційно-економічної характеристики Сумської обласно дирекції «Укрпошти»; дослідження обліку статутного і додаткового капіталу на підприємстві; визначення шляхів вдосконалення обліку статутного та додаткового капіталу підприємства.

Проблеми обліку й аналізу формування та змін статутного і додаткового капіталу досліджуються в працях провідних вчених-економістів. Серед іноземних вчених, які здійснили внесок в удосконалення обліку статутного і додаткового капіталу на різних історичних етапах, слід назвати таких: Ж. Андре, Н. де Анастасіо, В.Е. Ануфрієв, Л. Батардон, Ф. Беста, П. Герстнер, Н.А. Литньова, Ф. Ляйтнер, М.Ю. Медведєв, Л. Пачолі. Із вітчизняних науковців слід назвати: М.Д. Алексеєнко, Ф.Ф. Бутинець, М.М. Мосійчук, Н.Д. Прокопенко, Ф.Є. Поклонський, С.В. Пітель, Н.М. Ткаченко, В.В. Сопко та інші.

У процесі роботи для вивчення теорії та діючої практики обліку статутного додаткового капіталу використовувалися такі загальнонаукові методи: спостереження для встановлення концептуальної сутності статутного додаткового капіталу; групування і порівняння – для аналізу руху активів, статутного і додаткового капіталу за досліджуваний період; логічний аналіз; історичний метод – для розкриття сутності поняття “статутний і додатковий капітал”.

Основними джерелами при вивченні даної теми були законодавчі акти, підручники відомих вчених, які досліджували дану проблему, статті, періодичні видання.

підприємства

Визначальну роль у пізнанні статутного і додаткового капіталу підприємства відіграють відносини економічної власності, кількісний і якісний аспекти якої розкривають його матеріально-речовий зміст та суспільно-економічну форму.

Природа капіталу безпосередньо пов’язана з економічною сферою його вияву, тому, будучи носієм результату економічних відносин суб’єктів фінансово-господарсько діяльності, капітал виступає об’єктом власності, розпорядження і фінансового управління; накопиченою цінністю у суспільстві; виробничим, інвестиційним ресурсом; джерелом доходу та носієм фактора ризику.

Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, як внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Додатково вкладений капітал (незареєстрований) формує сума внесків засновників (як пов'язані з придбанням корпоративних прав) понад зареєстровану частину.

За економічним змістом внески до статутного капіталу додатковий капітал однорідними елементами, різниця між ними полягає лише у юридичній формі, яка обумовлює їх виникнення. Статутний і додатковий капітал є складовою частиною власного капіталу підприємства.

Статутний додатковий капітал як складова частина власного капіталу підприємства основою формування капіталу підприємства, фундаментом його діяльності, запорукою стабільності та надійності. Це один із базових елементів, який сформований за рахунок коштів його власників, використовується у процес здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Водночас власний капітал є основою для початку й продовження господарської діяльност будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує функції джерела довгострокового фінансування, забезпечення кредитоспроможності підприємства, джерела фінансування ризику, забезпечення самостійності й влади організаторів бізнесу.

Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Крім того, що власний капітал є основним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємств, а також джерелом погашення збитків підприємства, він є одним із найвагоміших показників, котр використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежност від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого — ступінь кредитоспроможност підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним із головних показників якості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дає змогу власникам підприємства уникнути ілюз прибутковості своїх вкладень у випадках виплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу упродовж періоду, за який сплачується дохід.

У процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів підприємством використовуються дві основні схеми: змішане фінансування передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях; повне самофінансування передбачає формування капіталу підприємства лише за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства (статутний, пайовий, резервний, додатковий, нерозподілений прибуток).

При виборі кожної зі схем враховуються переваги та недоліки джерел фінансування. Переваги власного капіталу:[6, c.375]

- власний капітал є фінансовою основою функціонування підприємства;

- формування власного капіталу є простішим порівняно із залученням позикового капіталу, що зумовлено тим, що рішення, пов'язані зі збільшенням капіталу, приймають власники та менеджери підприємства без отримання згоди інших суб'єктів господарювання;

- власний капітал забезпечує більшу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності.

Дослідження власного капіталу потребує з’ясування сутності капіталу. Найважливішими аспектами розкриття сутності капіталу є економічний, юридичний, обліковий (рис. 1).

Рис. 1. Трактування капіталу в трьох аспектах

Капітал має юридичне і економічне значення. Юридичне значення капіталу поляга передусім в тому, що його розмір визначає межі мінімальної матеріально відповідальності, які суб’єкт господарювання має за своїми зобов’язаннями. Економічна роль власного капіталу полягає в забезпеченні підприємства власними фінансовими ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Саме такий підхід до розуміння статутного капіталу був виключений в адміністративно-регульованій економіці.

Розглядаючи економічну сутність, потрібно відмітити найважливіші характеристики капіталу, які полягають у тому, що він виступає основним чинником виробництва; характеризу фінансові ресурси підприємства, які приносять прибуток; використовується як головне джерело формування добробуту його власників; є головним виміром ринкової вартості підприємства. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.

Поняття «капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». На момент утворення підприємства його початковий капітал втілений у активах, інвестованих засновниками (учасниками), і оцінюється вартістю майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості (зобов'язань), основна облікова формула набуває вигляду:

А = ВК,  (1)

де ВК — власний капітал, оскільки зобов'язання (З) дорівнюють нулю. Таке трактування первісного статутного капіталу наведено в П(С)БО 2 «Баланс».

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед юридичними та фізичними особами, які потребують певних дій у майбутньому з метою їх погашення. Зобов'язання є пріоритетними щодо вимог власників про розподіл прибутку та майна підприємства, тому власний капітал підприємства обчислюють як різницю між вартістю його майна та зобов'язаннями:

ВК=А - З, (1)

де А — активи, З — зобов'язання.

Власний капітал підприємства є часткою в активах підприємства, яка залишається після відрахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна; вона не є ні поточною ринковою, ні якоюсь іншою оцінкою для його власників, отже, не відобража поточної вартості прав власників фірми. На величину власного капіталу істотно впливають складові облікової політики підприємства, які стосуються принципів, методів і процедур, обраних для визнання й оцінки елементів і статей балансу, зокрема його активів і зобов'язань.

Водночас власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарсько діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокове фінансування, бо власний капітал перебуває в розпорядженн підприємства необмежений час;

2) фінансування ризику, оскільки власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори;

3) самостійного прийняття рішень, тому що саме розмір власного капіталу визнача ступінь незалежності, владних повноважень і впливу його власника;

4) розподіл доходів і активів, бо частки окремих власників у капіталі є підставою для розподілу фінансового результату, а також майна у разі ліквідац підприємства.

У разі ліквідації підприємства відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів показником відповідальності й захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту за інших однакових умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Головною метою підприємства є отримання прибутку, і реалізувати її воно може лише за збереження власного капіталу.[6, c.377]

Таким чином статутний і додатковий капітал виступають як необхідна умова діяльності підприємства і виконують такі функції:

- основоположну (майно, внесене до статутного капіталу, складає майнову основу для підприємницької діяльності підприємства під час його створення);

- регулятивну (визначає частку кожного учасника, що впливає на розподіл майна під час виходу з підприємства);

- довгострокового фінансування (використовується підприємством протягом тривалого часу);

- організаційну (визначає організаційну структуру, а тому служить фактором, що впливає на управління товариством);

- гарантійну (гарантує виконання зобов’язань підприємства перед третіми особами (контрагентами)).

2.   Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд

спеціальної літератури

Порядок джерела формування статутних капіталів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві. Для різних форм підприємств існують різні визначення складових капіталу, наприклад: статутного, який слід розглядати як початковий капітал. На підприємствах різних організаційних форм це кошти, як надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності.

Для акціонерних товариств статутний капітал – це номінальна вартість емітованих акцій.

Для товариств з обмеженою відповідальністю – це сума часток всіх власників.

Для державних підприємств – це вартість всього майна, яке закріплено за економічними суб ктами на правах повного господарського розрахунку.

Для кооперативів – це вартість майна, яке надано учасникам для здійснення господарсько діяльності.

Статутний капітал - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплен за підприємством на праві власності або повного господарчого відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Статутний капітал, як визначено у П(С)БО-2 «Баланс» - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал" надає характеристику елементів власного капіталу.

Порядок джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в Господарському кодексі.

Розмір статутного капіталу підприємства значною мірою визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоча, звичайно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей та обсягом виробництва товарів і послуг на них, бо цей обсяг визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари й послуги, розмір залучених банківських кредитів та інших позикових фінансових ресурсів.

Певною мірою розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства. Величина статутного капіталу, яка визначає участь кожного з засновників, акціонерів у капіталі підприємства, критерієм визначення суми прибутку, яку кожен із них одержує при його розподілі.

Згідно з п.1 ст.144 та п.1 ст.155 Цивільного кодексу України статутний капітал визначається мінімальним розміром майна,яке гарантує інтереси його кредиторів.При цьому розмір статутного капіталу не може бути меншим ніж встановлено законодавством.

Починаючи з 1 січня 2004 року необхідно також враховувати вимоги щодо величини статутного капіталу ,викладені в п.4 ст.144 та п.3 ст.155 Цивільного кодексу України.Згідно цих статей,якщо при завершенні другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів господарського товариства виявиться меншою від статутного капіталу,то товариство зобов’язане об’явити про його зменшення, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових внесків.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче від яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не сталими. У зв'язку з інфляційними явищами в економіці вони нерідко змінюються (збільшуються) в законодавчому порядку.

Відповідно до законодавства України, порядок формування статутного капіталу залежить від виду та сфери діяльності товариства і має відповідати певним вимогам (табл. 1).

Таблиця 1.

Особливост формування статутного капіталу підприємств різних форм власності

Статутний фонд державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності,- це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів,що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання.Чинним законодавством встановлено,що здійснюючи право господарчого відання ,підприємство володіє,користується,розпоряджається цими ресурсами,чинить по відношенню до них будь –які дії,що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного фонду державного підприємства є кошти,які належать державі.Вони виділяються або з державного бюджету або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів,що виконують функції по управлінню державним майном (Фонд державного майна ,міністерства і відомства України).

В сучасних умовах державні підприємства ,як правило нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень – прибутку.

Порядок формування статутного капіталу, оцінки внесків засновників і відображення в обліку залежить від виду господарського товариства.

Поняття статутного капіталу означає, що йдеться не обов'язково про суму оплаченого капіталу. Статутний капітал скоріше можна розглядати як величину, яка вказу суму внесків засновників чи номінальну вартість акцій, дозволених до випуску. Звідси випливає різниця між встановленим і оплаченим статутним капіталом, яка відображається в балансі окремо за статтею "Неоплачений капітал".

Сумою неоплаченого капіталу є заборгованість акціонерів перед акціонерним товариствам. Крім того, суму неоплаченого статутного капіталу з економічного погляду можна розглядати як корегувальну статтю до статутного капіталу розглядати як економічний потенціал підприємства.

Як зазначалося вище, поряд із грошовими коштами, які надходять у розпорядження підприємств із державних джерел, від акціонерів, пайовиків та інших засновників (власників), у статутні капітали може надходити майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальн цінності), цінні папери, а також нематеріальні активи.

До нематеріальних активів належить вартість права користування: результатами нтелектуальної праці у вигляді винаходів, відкриттів, промислових зразків, технологій, гудвілів, ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій, звітів про науково-дослідницькі роботи й іншими об'єктами інтелектуальної власності; землею, водою або іншими природними ресурсами; будівлями, обладнанням.

Вартість об'єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів визначається на договірних засадах між власниками підприємств і суб'єктами права власност на ці об'єкти (громадяни, юридичні особи, держава).

Розмір статутного капіталу підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється; при цьому всі зміни розміру статутних капіталів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, тоді як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного капіталу.

Додатков кошти державному підприємству на збільшення обсягу виробництва можуть бути виділені з державного бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інших підприємств даної галузі.

Акціонерне товариство може додатково випустити акції, товариство з обмеженою відповідальністю та інші господарські товариства — збільшити суми внесків усіх учасників до статутного капіталу підприємства. Незалежно від типу підприємства і форми власност статутний капітал може зрости за рахунок:

- реєстрац додаткових внесків до нього (через акції, паї тощо);

- безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;

- коштів додаткового капіталу, зокрема від дооцінки (індексації) основних засобів у випадках, передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- зарахування до статутного капіталу частини резервного капіталу.

Для зміни статутного капіталу необхідно: рішення учасників; перереєстрація статутного капіталу; протягом 3 днів повідомити податкову інспекцію. В "Примітках до фінансових звітів" необхідно зазначити розмір і причини змін у статутному капіталі.

Якщо підприємство збиткове, то збитки фактично за відсутності джерел їх покриття (кошти резервного капіталу та інші джерела власного капіталу) зменшують суму статутного капіталу підприємства, хоча в бухгалтерському обліку вони обчислюються окремо як непокриті збитки (вони знаходять відображення у І розділі пасиву бухгалтерського балансу у від'ємному значенні) аж до появи джерел покриття, в тому числі прибутку.

Підприємства будь-якої форми власності мають право зменшувати свої статутні капітали, повернувши частину паїв або акцій засновникам (учасникам).

Нова система національних стандартів бухгалтерського обліку не пов'язує розмір статутних капіталів підприємств будь-якої форми власності (як, втім, і інших елементів власного капіталу, за винятком додаткового капіталу у разі проведення переоцінок основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів) з нарахуванням зносу (амортизації).

Пайовий капітал - це статутний капітал, який формується у споживчих товариствах, колективних сільськогосподарських підприємствах, кооперативах за рахунок пайових внесків.

Додатковий капітал поділяють на два складники: додатково вкладений капітал і інший додатковий капітал. За рахунок додаткового капіталу збільшують суму власного капіталу і підприємство стає менш залежним від кредиторів.

Для акціонерних товариств додатково вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. В інших товариствах до додатково вкладеного капіталу включають суму внесків засновників, яка перевищує їхню частку в статутному капіталі.

Додатково вкладений капітал в акціонерному товаристві формується за умови реалізац акцій вище номінальної вартості. Це можливо в разі первинної емісії акцій, але здебільшого ринкова вартість акцій вище номінальної під час розміщення акцій наступних випусків. Ринкова вартість акцій товариства підвищується зазвичай за зростання показника прибутковості акцій, що відображається в Звіті про фінансові результати.

Інший додатковий капітал — це фінансові ресурси, які утворюються за рахунок:

- дооцінки та ндексації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів нематеріальних активів (при цьому треба мати на увазі, що при проведенн дооцінки пропорційно збільшується і сума зносу активів);

- одержання у безкоштовному порядку будь-яких активів від сторонніх юридичних і фізичних осіб;

- внесків засновників та учасників понад розмір статутного капіталу і без рішення про його збільшення й перереєстрацію.

Використання коштів додаткового капіталу відбувається, якщо сума дооцінки (індексації) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів переноситься до статутного капіталу або якщо прийнято рішення про перереєстрацію статутного капіталу і він збільшується за рахунок будь-яких активів, вартість яких відображена в додатковому капіталі.[6, c.379]

3.   Коротка організаційно-економічна характеристика базового

підприємства

Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” (УДППЗ “Укрпошта”) національним оператором поштового зв’язку України згідно з розпорядженням КМУ від 10 січня 2002 року.

Діяльність УДППЗ Укрпошта” регламентується Законом України “Про поштовий зв’язок”, іншими Законами України, а також нормативними актами Всесвітнього поштового союзу, членом якого Україна стала у 1947 році.

Укрпошта функціонує як самостійна господарська одиниця з 1994 року, коли галузь зв’язку в результаті реформування була розподілена на поштовий та електрозв’язок. Тод було утворено два об’єднання, у тому числі Українське об’єднання поштового зв’язку “Укрпошта”, яке в липні 1998 року реорганізовано в нині діюче УДППЗ Укрпошта” згідно з Програмою реструктуризації Укрпошти, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.98 за №1 .

До складу підприємства входить 31 філіал (25 обласних дирекцій, дві міських – Київська та Севастопольська, Дирекція оброблення та перевезення пошти, дирекція "Автотранспошта", дирекція "Видавництво "Марка України", дирекція "Головний навчальний центр "Зелена Буча").

Організаційна структура управління представлена в додатку А.

Мережа поштового зв’язку охоплює всі регіони України і налічує понад 15 тисяч об'єктів поштового зв'язку, які надають послуги населенню, з них понад 10 тисяч об'єктів - у сільській місцевості.

У систем Укрпошти працюють понад 115 тис. чол., з них більше 46 тисяч - листоноші.

УДППЗ “Укрпошта як національний оператор забезпечує надання універсальних послуг поштового зв’язку, перелік яких і відповідні тарифи затверджуються Національною комісією з питань регулювання зв’язку. В Україні до цих послуг належать пересилання простих та рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей, секограм, а також посилок без оголошеної цінності масою до 10 кг.

Загалом Укрпошта пропонує споживачам понад 50 видів послуг. Крім суто поштових, це фінансові, рекламні, логістичні та кур’єрські послуги, передплата періодичних видань, розповсюдження лотерей, карток попередньої оплати за послуги електрозв’язку та доступу до Інтернет, доставка замовлених за каталогами товарів масового попиту тощо.

Стратегічним напрямом діяльності Укрпошти є забезпечення динамічного розвитку національного оператора в умовах лібералізації ринку поштового зв’язку України та інтеграції держави у світовий простір. З метою вдосконалення структури підприємства здійснюється оптимізація мережі вузлів поштового зв’язку та реорганізація магістрально транспортної мережі.

УДППЗ “Укрпошта визнаним авторитетом для світового поштового співтовариства, а також лідером серед країн СНД у питаннях якості міжнародної служби.

Перспективн плани підприємства спрямовані на забезпечення лідируючих позицій у сфер надання послуг поштового зв’язку в Україні, підвищення конкурентоспроможност Укрпошти на фінансовому, рекламному та логістичному ринках, упровадження світових стандартів якості послуг. Продовжуватиметься оптимізація портфеля послуг, які надає підприємство. Це дасть змогу поліпшити фінансові результати та підвищити ефективність бізнесової діяльності Укрпошти.

Сумська обласна дирекція є однією з філій Укрпошти, робота підприємства у 2007 році спрямовувалася на забезпечення динамічного розвитку національного оператора в умовах лібералізації ринку поштового зв`язку та нтеграції держави у світовий економічний простір: покращення якості надання послуг; упровадження нових послуг; створення автоматизованих робочих місць; розвиток логістичної системи підприємства; оптимізацію бізнес-портфеля послуг підприємства; побудову довготривалих стосунків із партнерами.

Українська пошта обслуговує своїх клієнтів через єдину національну мережу поштового зв’язку використовує цю можливість, розвиваючи нові продукти і служби, з метою зміцнення послуг і довіри клієнта.

Укрпошта бере активну участь у роботі міжнародних організацій: Всесвітнього поштового союзу (ВПС), Регіональної співдружності у галузі зв’язку (країни СНД), а також входить до складу Асоціації поштових операторів Європи “Posteurop”.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства складемо порівняльний аналітичний баланс за даними балансів за 2005-2007 рр(Додаток Б). Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та проаналізуємо зміни складу і структури капіталу підприємства, темпи зростання валюти балансу з темпами зростання коефіцієнту зміни виручки від реалізації, коефіцієнту зміни валового прибутку, коефіцієнту зміни чистого прибутку. Порівняльний аналітичний баланс наведено в таблиці додатку Б.

Проаналізувавши складений баланс ми прийшли до висновку, що за рік капітал підприємства збільшився на 53672840 грн. і становить 83964377 грн(Додаток Г). Ця зміна на 96,3 % зумовлена збільшенням оборотних (мобільних) коштів, в основному це кошти по виплат пенсій та допомог населенню, на 2,9 % - необоротних активів та 0,8% - акумулюванням коштів для витрат в майбутньому. Наприкінці року питома вага необоротних активів у майні підприємства зменшилась на 19,9 % і становить 14,1 %, питома вага оборотних активів збільшилась на 19,4 % і становить 85,4 %, витрат майбутніх періодів збільшилась на 0,5% і становить 0,5% активів.

Збільшення майна підприємства на 53672840 грн. відбулося за рахунок збільшення:

- власного капіталу на 0,6 %;

- взяття зобов`язань по наступним витратам на 0,8%;

- взяття поточних зобов`язань на 96,7 %;

- очікування майбутніх доходів на 2,0%.

Частка майна, що покривається власними коштами, зменшилась із 29,6 до 11,1 %, або на 18,6 %. Питома вага залучених коштів збільшилась із 63,3 % до 84,6 %, або на 21,3 %.

Таким чином, масштаби господарської діяльності підприємства за звітний період розширилися. Що позитивно. В той же час цей приріст в основному обумовлений приростом готівки в касі підприємства, що свідчить про тимчасовий характер накопичення маси коштів, які є коштами клієнтів підприємства.

Згідно Положення про Сумську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» основними видами господарської діяльності підприємства, які забезпечують отримання прибутку є продаж поштових марок і конвертів, періодичних видань, перевезення пошти, вантажів, приймання різноманітних платежів та інші послуги. Сумська дирекція є філією УДППЗ «Укрпошта» та в своєму складі налічує 20 одиниць відособлених виробничих підрозділів: 18 вузлів поштового зв`язку в районах Сумської області, Сумський поштамт та Центр оброблення та перевезення пошти. Отже, підприємство має звичайний безперервний цикл виробничого процесу. Саме з огляду на склад та основні функції будемо здійснювати фінансовий аналіз підприємства.

Позитивну оцінку діяльності підприємства дають такі показники.

Погашення довгострокової дебіторської заборгованості по розрахункам з робітниками по виданим довгостроковим позикам. Зростання на 0,4% відносно валюти балансу відстрочення податкових платежів. Зменшення виробничих запасів з початку року на 25,6% та підтримання цих запасів на рівні достатньому для виробничо діяльності. Зменшення запасів товарної продукції з початку року на 32,6% та вивільнення оборотних коштів. Зменшення дебіторської заборгованості з початку року на 71,6%, що свідчить про вміння менеджерів управляти заборгованістю. Збільшення з початку року на 472,5% сум податкового кредиту. Незначне підвищення питомої ваги до 0,5% витрат майбутніх періодів. Збільшення додаткового капіталу за рахунок отримання безоплатних активів на суму 264 655 грн. Формування фонду забезпечення наступних виплат відпускних персоналу в порівнянні з 2006 роком вдвічі більшим. Здійснення господарської діяльності без залучення кредитів банків та інших довгострокових зобов`язань. Зменшення кредиторської заборгованості з початку року на 28,9%, а також її питомої ваги на 8,0% в поточних зобов`язаннях підприємства. Практична відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Щорічне поступове збільшення обсягу доходів. Значне зростання відсоткових доходів та їх перевищення над відсотковими витратами по кредитам. Отримання благодійної допомоги. Активне вкладення тимчасово вільних грошових коштів на строкові депозити та отримання прибутку. Відсутність втрат і нестач майна та цінностей.

Негативну оцінку діяльності підприємства дають такі показники.

Дисбаланс між дебіторською та кредиторською заборгованістю як на початок, так і на кінець року. Збитковість господарської діяльності. По результатам 2005 року збитки становили 403605 грн., 2006 року – 238625 грн., за 2007 рік – дещо збільшились 266136 грн. Середньорічний абсолютний приріст збитковості становив – 68735 грн., тобто в середньому за рік збитковість зменшувалась на 68,7 тис. грн. При загальній збитковості діяльності значно зросли витрати на утримання персоналу з початку року на 52,9%, а створений фонд на виплату відпускних – з початку року на 71,0%. Зростання поточних зобов`язань 270,6%. Збільшення обсягів незавершеного виробництва з початку року на 36,5%. Збільшення власного капіталу підприємства з початку року на 3,5 %, не за рахунок комерційної діяльності, а за рахунок безоплатно отриманих основних засобів. Відсутність довгострокових зобов`язань, що ускладнює капітальні вкладення в удосконалення виробництва та основних фондів.

Для оцінки майнового стану підприємства необхідно зробити аналіз оцінки змін у наявност основних фондів за досліджуваний період.

Для цього за даними бухгалтерського балансу за 2006-2007 рр. складемо таблицю 3.1, в якій наведемо показники майнового стану підприємства.

Таблиця 3.1

Показники майнового стану підприємства

Розрахован коефіцієнти зносу, оновлення та вибуття основних засобів, засвідчили, що питома вага застарілих засобів виробництва та інших основних засобів досить висока складає 60% та з часом не зменшується. Введення нових основних засобів здійснюється дуже повільно – коефіцієнт ледь зріс. Хоча коефіцієнт вибуття менший за коефіцієнт оновлення засобів, але його значення на порядок менший, що означа незначне вибуття застарілих засобів виробництва.

Наступним проведемо аналіз ліквідності балансу, який полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню зменшення ліквідності, з короткостроковими зобов`язаннями по пасиву, згрупованих по ступеню терміновості їх погашення.

Таблиця 3.2

Показники ліквідності підприємства

Розглянемо таблицю 3.2, в якій наведені показники ліквідност підприємства. Розраховані коефіцієнти покриття засвідчують достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань. Але в 2007 році цей показник наблизився до критичного значення. В основному поменшало ресурсів за рахунок погашення дебіторської заборгованості, хоча одночасно погашалась і кредиторська заборгованість, однак в непропорційних обсягах, що і призвело до зниження показника. В 2007 році на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань припадало 1,01 гривня оборотних активів.

Розрахован коефіцієнти швидкої ліквідності засвідчили платіжну можливість підприємства сплатити поточні зобов’язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнти дещо вищі за нормативні, отже, є резерв зниження ліквідних коштів.

Розрахован коефіцієнти абсолютної ліквідності засвідчили високі можливості підприємства сплатити свої борги негайно. Але необхідно пам`ятати, що 98% коштів на рахунку підприємства – це кошти Пенсійного фонду України.

Розрахований чистий оборотний капітал свідчить про спроможність підприємства сплачувати сво поточні зобов’язання, хоча зменшення його абсолютного розміру на протязі трьох років не дозволять підприємству розширювати подальшу діяльність.

Таким чином, коефіцієнтний аналіз довів, що підприємство в досліджуваному періоді вживало достатніх заходів щодо підтримання ліквідності підприємства.

Розглянемо таблицю 3.3 в якій наведені коефіцієнти платоспроможност (фінансової стійкості) підприємства.

Таблиця 3.3

Показники платоспроможності підприємства

Розрахован коефіцієнти платоспроможності (автономії) показали, що питома вага власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність нижча за нормативну, що свідчить про фінансову нестійкість підприємства.

Розрахован коефіцієнти фінансування засвідчили повну фінансову залежність підприємства від залучених засобів. Враховуючи, що значення коефіцієнту значно менше оптимального, можна стверджувати, що діяльність підприємства залежить від зовнішніх кредиторів.

Розрахован коефіцієнти забезпеченості власними оборотними засобами свідчать про недостатність власних оборотних засобів.

Розрахован коефіцієнти маневреності власного капіталу засвідчили, що у підприємства відчувається дефіцит коштів для фінансування поточної діяльності.

Фінансов результати пiдприємства вимiрюються двома показниками - прибутком i рентабельнiстю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсiв. Тому для аналiзу його доповнюють показником рентабельностi.

Рентабельність це вiдносний показник ефективностi роботи пiдприємства, котрий у загальнiй формi обчислюється як вiдношення прибутку до витрат. Рентабельнiсть має кiлька модифiкованих форм залежно від того, який саме прибуток i ресурси використовують у розрахунках.

Передусiм відокремлюють рентабельнiсть iнвестованих ресурсiв i рентабельнiсть продукцiї. Рентабельнiсть iнвестованих ресурсiв обчислюється у кiлькох модифiкацiях: рентабельнiсть активiв; рентабельність власного капiталу; рентабельнiсть акцiонерного капiталу.

В таблиці 3.4 приведені показники рентабельності підприємства за 2006-2007 рр.

Розрахован коефіцієнти рентабельності засвідчили низький рівень ефективності виробництва, послуг та негативну тенденцію до її зниження на протязі трьох років.

Страницы: 1, 2