Поведінка суб’єктів ринку та споживачів вивчалася у попередніх частинах курсу на ринку продуктів. Попит на продукти пов’язувався з максимізацією корисності їх для споживачів, а пропозиція - з максимізацією прибутку виробників. Пропозиція споживчих благ надходила від підприємств, а попит утворювали домогосподарства. На ринку факторів виробництва (ресурсному ринку) їх ролі принципово змінюються: первинні фактори виробництва (праця, капітал, земля) пропонуються домогосподарствами та іншими суб’єктами ринку, а попит на них утворюється підприємствами.

Така зміна веде до того, що на ринках факторів виробництва індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функц корисності, а індивідуальний попит - з максимізації прибутку (або іншо цільової установки) виробника.

Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства.

За визначення додаткового обсягу споживання кожного з факторів виробництва потрібно зіставляти їх результативність витрати на придбання. Для цього використовується інструментарій теор виробництва. Додаткову кількість виробленого продукту в результаті використання додаткової одиниці додаткового фактора називають виторгом від граничного продукту. Він обчислюється як добуток граничного продукту фактора виробництва граничного виторгу від продажу додаткової одиниці продукту. Так, виторг від граничного продукту праці дорівнює

MRPL = (MPL) (MR), (1)

де MRPL - граничний виторг від граничного продукту праці, грош. од.; MPL - граничний продукт праці, натур. од.; MR - граничний виторг від продажу продукту, грош. од.

За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна продукту дорівнює граничному виторгу, цей вираз спрощується:

MRPL = (MPL) P, (2)

де Р - ціна продукту, грош. од.

Зміна витрат, викликана залученням додатково одиниці фактора виробництва, називається граничними факторними витратами. Цей показник обчислюється за формулою

MRCL = (MPL) (MC), (3)

де MRCL - граничні факторні витрати, грош. од.; МС - граничні витрати виробництва продукту із залученням додатково одиниці і-го фактора, грош. од.

На досконало конкурентному ринку величини MRC будуть однаковими для всіх одиниць фактора виробництва, що залучаються, дорівнюватимуть ціні одиниці фактора PL. Умовою максимізації прибутку товаровиробником є залучення такої кількості фактора виробництва, за яко виконується рівність

MRCL = MRPL. (4)

У такому випадку умовою максимізації прибутку виробника стає виконання рівності

PL = MRPL. (5)

Зазначені умови можна сформулювати так, щоб вони відповідали правилу найменших витрат для вибору факторів виробництва, а саме: прибутки максимізуються у тому випадку, коли граничний продукт на грошову одиницю витрат фактора виробництва зрівнюється для кожного фактора:

MPL / PL = MPK / PK =... = MPN / PN; (6)

MRPL / PL = MRPK / PK =... = MRPN / PN. (7)

Рис.1. Рішення підприємства про наймання прац в умовах досконалої конкуренції

Правило залучення (наймання) факторів виробництва безпосередньо веде до функції похідного попиту виробника на кожен з факторів. Визначення функціональної залежності між кількістю одиниць фактора та його ціною за інших однакових умов здійснюється знаходженням відповідності між ціною ресурсу PL та його виторгом від граничного продукту. Звідси: лінія MRPL лінією попиту виробника на ресурс (рис.1).

Крива попиту на ресурс з боку виробника показує, як змінюється обсяг потрібних виробнику послуг ресурсу за зміни цін на ці послуги і незмінних заданих чинниках, що впливають на попит. Виробник, що максимізує прибуток і купує трудові послуги за кожною можливою ставкою заробітної плати на конкурентному ринку, коригує обсяг своєї потреби в них доти, поки для кожної можливої ставки заробітної плати не буде виконана умова (14.5). Для виявлення кількості одиниць праці, якої потребує виробник за будь-якого рівня заробітної плати, ставку вибраної заробітної плати (скажімо, PL* на рис.14.1) слід співвіднести з кількістю одиниць праці (L* на рис.1) за допомогою лінії MRPL.

Між заробітною платою і кількістю найманих працівників існує обернений зв’язок. Це наслідок зниження граничного продукту праці в міру використання все більшого обсягу ресурсу (у короткостроковому періоді). Крива попиту на ресурс має низхідний характер.

Зміна ціни ресурсу веде як до ефекту випуску, так і до ефекту заміщення. Ефект заміщення полягає у тому, що виробник заміню більш дешевим ресурсом відносно більш дорогий ресурс. Ефект випуску полягає в тому, що виробник збільшує випуск продукції, якщо ціна ресурсу знижується, зменшує його, якщо ціна ресурсу збільшується.

Попит на ресурс визначається не лише його ціною, але й іншими чинниками: попитом на продукцію підприємства; ціною та обсягом ресурсів-замінників і доповнюючих ресурсів; технологічними змінами, що впливають на граничний продукт ресурсу. Зміни у попиті виробника на ресурси, що відбуваються під впливом нецінових детермінант, ведуть до змін в умовах попиту, що графічно ілюструється зміщенням лінії попиту на ресурс праворуч або ліворуч відносно вихідного положення.

Галузевий попит на ресурс

Галузевий попит на ресурс складається з обсягів попиту окремих виробників як сума їх значень за кожної можливої ціни. За умов досконалої конкуренції вплив окремого виробника на ціну продукції може проявитися лише в одночасній та односпрямованій зміні попиту на ресурс. Це явище можна простежити у такому порядку:

· зниження ринкових ставок заробітної плати

· збільшення обсягу попиту на ресурс кожного виробника

· збільшення галузевого попиту на працю

· збільшення пропозиції на ринку продукції

· зниження рівноважної ціни продукції

· зниження виторгу від граничного продукту праці

· зниження попиту на працю.

Чутливість виробників до зміни ціни на ресурс аналізується за допомогою коефіцієнта еластичності, що обчислюється як відношення процентної зміни попиту на ресурс до процентної зміни його ціни. Наприклад, еластичність попиту на працю за заробітною платою становить:

EL = (L / L) / W / W), (8)

де L - кількість праці, од.; W - галузева ринкова ставка заробітної плати, грош. од.

Основними чинниками еластичності попиту на ресурс є:

· цінова пряма еластичність попиту на продукт (чим еластичнішим є попит на продукт, тим еластичнішим є попит на ресурс);

· технічні можливості заміни ресурсу іншим (чим вони більші, тим еластичнішим є попит на ресурс);

· еластичність пропозиції інших ресурсів, що використовуються в галузі (чим еластичнішою є пропозиція ресурсів-субститутів, тим нееластичнішим є попит на ресурс, ціна якого змінюється);

· час (попит на ресурс у довгостроковому період порівняно з короткостроковим еластичніший).

Ринковий попит на ресурс

Ринковий попит на ресурс - це сума обсягів попиту на ресурс з боку всіх галузей за відповідною ціною на нього. Цінова еластичність ринкового попиту пов’язана із ціновою еластичністю попиту в кожній з галузей, які утворюють ринок, а також із пропозицією, в якій ресурси використовуються в різних галузях.

Крива пропозиції ресурсів у межах галузі, як правило, висхідна. Проте крива пропозиції для окремого виробника горизонтальна за умови ринкової ціни на ресурси. Це відповідає припущенню, що конкурентна фірма приймає ціну кінцевого продукту як задану навіть за ситуації, коли існу стрімко низхідний попит на продукцію підприємства.

Монопольна влада на ринках готової продукц може вплинути на попит на фактори виробництва. Виробники, які володіють ринковою владою, прагнуть виробляти менше, ніж конкурентні підприємства. В результаті цього їм потрібна менша кількість ресурсів, ніж конкурентним підприємствам. Граничний виторг від додаткового випуску для монополістів менший від його ціни. Це призводить до того, що виторг від граничних продуктів виробничих ресурсів нижчий від вартості їх граничного продукту.

Монопсонія на ринку ресурсів виникає тоді, коли великій кількості неорганізованих працівників, що пропонують працю, протистоїть диний покупець - підприємство або спілка підприємців. Як тоді, коли продавець має монопольну владу, хоча він не єдиний продавець на ринку, підприємство може володіти ситуацією - монопсонією, навіть конкуруючи з іншими покупцями. Важливо те, що підприємство може чинити вплив на ринкову ціну ресурсу, змінюючи обсяг його купівлі.

Великий наймач у малому місті часто має повну монопсонічну владу.

Основні терміни

Похідний попит - попит на фактори виробництва, який залежить від попиту на кінцеві продукти, що виробляються на основі цих факторів.

Виторг від граничного продукту певного фактора - додатковий виторг, який підприємець отримує від застосування додаткової оди- ниці певного фактора виробництва, якщо всі інші фактори залишаються сталими. Визначається як граничний продукт фактора, помножений на граничний виторг, отриманий від продажу додаткової одиниці продукції.

Граничні факторні витрати - додаткові витрати на придбання додаткової одиниці фактора.

Ефект заміщення внаслідок зміни ціни на ресурс - прагнення підприємця замінювати більш дешевим ресурсом відносно більш дорогий.

Ефект випуску внаслідок зміни ціни на ресурс полягає у тому, що підприємство збільшує випуск продукції, якщо ціна на ресурс знижується, і зменшує його, якщо ціна ресурсу підвищується.

Галузевий попит на виробничий ресурс - сума обсягів послуг виробничого ресурсу, необхідних для окремих підприємств у галузі, за різних цін на ці послуги.

Монопсонія - (англ. Monopsony) - ринкова ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення. Прикладом монопсонії є ситуація підприємства-міста, в якому живе безліч домогосподарств, які пропонують робочу силу але тільки одне підприємство - покупець робочої сили.

Ринковий попит на виробничий ресурс - сума обсягів послуг ресурсу, необхідних усім галузям, що використовують даний ресурс, за різних можливих цін на ці послуги.

Еластичність попиту на працю за заробітною платою - процентна зміна величини необхідних послуг праці внаслідок кожно однопроцентної зміни заробітної плати.

Задача.

Підприємство виробляє іграшки, які продає на досконало конкурентному ринку по 5 грош. од. за штуку. Виробнича функція задана рівнянням

Q = 30L – 0,5L2,

де Q - кількість іграшок за місяць; L - кількість робітників, чол.

Напишіть формулу для обчислення вартост граничного продукту праці на даному підприємстві. Якщо поточна ставка заробітної плати становить 50 грош. од. на місяць, скільки робітників найме підприємство? Якщо заробітна плата в даному регіоні збільшиться до 100 грош. од. і підприємство змушене буде й собі підвищити ставку заробітної плати, як в результаті зміняться економічні показники підприємства: обсяг виробництва, прибуток, зайнятість. За якої ставки заробітної плати підприємство змушене буде зупинитися?

Розв’язання.

Функцію попиту на працю одержимо, взявши похідну виробничої функції по L і помноживши її на ціну однієї одиниц продукції:

(30 – L) 5 = W.

Підприємство найме 20 робітників; для обчислення L прирівняємо рівняння функції попиту на працю, що є формулою граничного продукту праці, зі ставкою заробітної плати від 50 до 100 грош. од.; підставимо у рівняння попиту W = 100 і отримаємо: L = 10. Обсяг виробництва одержимо, підставивши L у виробничу функцію:

30 (20 – 10) – 0,5 (20 – 10) 2 = 250.

Прибуток отримаємо, віднімаючи від вартост продукту витрати на працю за обох значень L:

2000 – 1000 = 1000;

1250 – 1000 = 250.

Прибуток зменшився на 750 грош. од. Зайнятість зменшилася на 10 чол. При W = 150 підприємство змушене буде закритися.

Література

1. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ, 2002,236 с.

2. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика: Учеб. / Под общ. ред.Л.С. Тарасевича. - СПб.: Изд-во СПб УЭФ, 1996. - 352 с.

3. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. / Под общ. ред.Б. Лисовика и В. Лукашевича. - СПб.: Экон. шк., 1994. - 448 с.

4. Максимова В.Ф. Микроэкономика: Учеб. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Соминтэк, 1996. - 328 с.

5. Ястремський О. І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998. - 674 с.

6. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости / Пер. с англ.; Под ред. Ю.Я. Ольсевича. - М.: Экономика, 1996. - 351 с.

7. Ястремський О. І. Основи теорії економічного ризику: Навч. посібник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів. - К.: АРТЕК, 1997. - 248 с.