Учебное пособие: Мікроекономіка

                                                                  А2 (0< ЕS< 1)

А1 (ЕS>1)

                                                                           Q

Рис.3.3 – Нелінійна крива пропозиції.

Тема 4.  Основи теорії поведінки споживача в ринкових умовах

План лекції

1.   Корисність товару як економічна категорія.

2.   Функція корисності. Поняття загальної корисності та граничної корисності.

3.   Закон спадної граничної корисності. Правило максимізації корисності.

Література: [ 1, c.22-35], [2, c.22-33], [4, c.].

4.1 Корисність товару як економічна категорія

Корисність в мікроекономіці розглядається як характеристика задоволеності споживача (чи досягнутого ним добробуту) при споживані певних товарів чи послуг.

Категорія корисності, яка за мотивами і за цілями, є переважно суб’єктивною,  служить для того, щоб зрозуміти поведінку споживача. Корисність може змінюватись із зміною ситуації.

Своє економічне значення корисність виявляє у виборі благ. Корисність є критерієм відбору того чи іншого блага (товару, послуги, ресурсу).

Економічні блага – будь-як предмети, здатні задовольнити потреби споживачів, або які можуть бути використаними для відповідних цілей виробниками.

Благо буде придбане, якщо споживач надасть йому переваги, побачивши в ньому певну корисність для себе. Переваги можна умовно визначити порядковими номерами як начебто присвоєні споживачем певним наборам (кошикам, комплектам), що мають різні кількості чи різні назви товарів і послуг. З точки зору споживача ц набори являють собою альтернативні споживчі можливості.

Крім якісної, будь-яке явище, в тому числі і корисність, може мати кількісну сторону.

Спосіб виміру корисності двох різних благ для даного споживача можна розглядати як фіксоване відношення переваги, наданої одному благу щодо іншого.

Раціональний споживач може упорядковувати своє ставлення до всіх благ, які розглядаються ним при виборі, розташувавши їх за певною ієрархією. Критерії відбору виявляються через поняття більша перевага”, “ менша перевага”, “однаково”. Такий варіант вимірювання корисності називається ординалізмом (теорія, яка вивчає такий підхід споживача до вибору благ, називають ординалістською ).

Якщо припустити, що раціональний споживач не тільки визнає той факт, що для нього корисність даного блага більша чи менша від корисності іншого блага, але і вказує, на скільки більша, фіксуючи величину перевищення, то такий варіант вимірювання корисност називається кардиналізмом (теорія, яка вивчає такий підхід споживача до вибору благ, називається кардиналістською).

4.2 Функція корисності .

Поняття загальної корисності та граничної корисності

Переваги споживача можуть бути виражені неперервною функцією корисності, яка відношенням між обсягами благ, що споживаються, і рівнем добробуту  ( ступенем задоволеності, рівнем корисності), який досягається при цьому споживанні . Функція корисності має вигляд :

U = f ( X1 , X2 , X3 ….Xn )                                                  ( 4.1 )

Де U – рівень корисності ( рівень добробуту ), сукупна або загальна корисність.

      Хі ( і = 1,2,3 ... n ) – кількість благ і-го виду.

       f – певна відповідність між рівнем корисності і кількості благ, що споживаються .

Залежність загальної (сукупної) корисності від кількості благ, що споживаються можна виразитити графічно (рис 4.1)

                                                                    МU

   U

                                 X                                                             X

Рис.  4.1  Сукупна корисність                        Рис.  4.2  Гранична корисність

Для визначення додаткової корисності, яка додається кожною окремою одиницею (порцією) товару, вводиться поняття граничної корисності:

MU =  =                                                              (4.2). 

Гранична корисність – це збільшення (зменшення) даного рівня корисност при споживанні кожної слідуючої  одиниці блага.

4.3 Закон спадної граничної корисності.

Правило максимізації корисності

Гранична корисність будь-якого даного виду благ зменшується в міру збільшення кількост даного виду благ, що споживається (при змінних кількостях споживання інших благ).

В цьому визначається дія давно відомого економістам принципу (закону) спадної граничної корисності, коли кожна наступна порція даного блага приносить в даній ситуації споживання в се менший приріст загального рівня корисност (добробуту ) даного споживача .

Принципи спадної графічної корисності частол називають першим законом Госена.

Якщо є деякий набір благ, то другий закон Госена зводиться до того, що за всіх варіантів використання певного блага необхідно за обмежений період часу розподілити таким чином, щоб кожний варіант виводив споживача на одну і ту ж величину граничної корисності MU.

Правило максимізації корисності (при загальній незмінній корисності набору):

                                                                            (4.3).

Тема 5. Ординалістська теорія поведінки споживача

План лекції

1.         Система переваг споживача та її основні елементи.

2.         Крива байдужості. Гранична норма заміщення.

3.         Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості споживача.

4.         Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.

Література: [ 1, c.35-48], [2, c.34-40], [4, c. 45-59].

5.1 Система переваг споживача

Переваги споживача можна (згідно ординалістсько теорії) умовно визначити порядковими номерами, які нібито присвоєні споживачем певним наборам, що мають різні кількості чи різні назви товарів чи послуг. Практика засвідчує, що всі блага споживаються не відокремлено, а разом з ншими, тобто в певних комплектах, наборах.

Набір благ – це сукупність їх даних  кількостей і видів, що споживаються в даний період .

Сукупність всіх реально можливих наборів вимірюється ринковими кошиками набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу. З точки зору споживача ці кошики (набори благ) являють собою альтернативні споживч можливості.

Елементами системи переваг споживача являються здатність до ранжування альтернатив, транзитивність переваг, не насиченість благами, взаємозамінність благ. Послідовність поведінки  споживача визначає рівень його раціоналізму.

Аксіома повної впорядкованості переваг: споживач завжди може сказати, як він ставиться до наборів благ, що порівнюються. Інакше кажучи, що для будь-яких наборів А і В в певній ситуації споживач може визначити своє ставлення до них: або А >B, або А < В, або А = В.

Аксіома транзитивності переваг: переваги споживача послідовні. Тобто, якщо А >B, а В >С, то завжди А > С. Із ранжування  наборів випливає, що А дає більше задоволення, ніж В. Аналогічно В дає більше задоволення, ніж С. Отже А повинно дати більше задоволення, ніж С.

Це припущення  показує, що переваги можуть бути визначені перервною функцією корисності (яка може бути зображена графічно в системі координат XY).

Аксіоми потреб, що не насичуються: більша кількість будь-якого блага завжди має перевагу перед меншою кількістю того ж блага (більше завжди краще).Виходячи з цієї аксіоми про ненасичуваність споживача і враховуючи  неперервність функції корисності можна записати:

 > 0. (5.1)

Збільшення даного рівня корисності, яка забезпечується при споживанні  додаткової кількості блага даного виду та незмінних кількостях  благ всіх інших видів називається граничною корисністю благ:

= ; або =                                                   (5.2)

    Аксіома незалежност споживача. Задоволення споживача залежить тільки від  кількості благ, як споживають і нині. Але від цієї аксіоми можна відмовитись при аналізі процесів споживання з врахуванням зовнішніх ефектів і зовнішніх витрат. В ординалістській теорії корисності поняття “корисність” означає не більше, ніж порядок переваг.

Підтвердження Набір А має перевагу перед набором В” еквівалентне твердженню “набір А ма більшу корисність для даного споживача, ніж набір В”.

5.2 Крива байдужості. Гранична норма заміщення

Переваги у ставленні  споживача до благ можна виразити в графічній формі, якщо запитувати про те, як ця людина ранжувала б альтернативи. Групи рівноцінних для даного споживача наборів благ (групи байдужості) можна розташувати в певному порядку. І споживач може визначити не перевагу, яку він віддає одній з альтернатив, або на відчутність різниці між ними.

Припустимо, що тільки два товари (X i Y) споживаються  протягом дня.

Складемо таблицю альтернативних наборів товару Х і У:       

Таблиця 5.1

Відкладемо ці точки на графіку з’єднаємо  їх плавною лінією.

QY        а

  400                                                   

  300

  200                   в                                                       

                                 с                              

  100                                       U                               

Рис. 5.1 Крива байдужості. 

                                       Q X

 1          2       3

Одержана лінія рівно корисності називається кривою байдужості.

Крива байдужості є відображенням  сукупності наборів благ, між якими споживач не робить різниці. Тобто вони однаково корисні для нього і забезпечують однаковий рівень задоволення.

Криві байдужості мають певн властивості: крива байдужості може бути проведена через будь-яку точку графіка (рис 5.2)

Крив байдужості на одному графіку ніколи не перетнуться.

Крив байдужості, що більш віддалені від точки координат, мають     більший рівень корисності і більш привабливі для споживача.

Криві байдужості мають спадний характер, тобто кількість товару Y зменшується при збільшенні кількост товару Х.

Криві байдужості випуклі до початку координат.

                                                  Карта байдужості – сукупність

                                                  кривих байдужості, що відповідають

                                                   усім можливим рівням корисності для

                       U                          зображенням шкали   переваг споживача

                U2                                  Карта байдужості є графічним

          U1                               зображенням  шкали переваг

                                                          споживача. Карти байдужості                                                                                                                                                                                                                                                                                 

                                       виключно індивідуальні.

                                        За картою байдужості                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Рис. 5.2. Карта кривих байдужості.      можна говорити про переваги

                                                         смаки конкретного споживача.

Основним поняттям порядкової (ординалістської) теорії корисності є гранична норма заміщення.

Граничною нормою заміщення благом Х блага У (MRS x y) називається така кількість блага У1, від якої споживач відмовляється, щоб отримати ще одну одиницю блага Х; при цьому рівень корисності споживача залишається незмінним (рис 5.3)

      MRS x y =                                                                 ( 5.3 )

 Y                                                                                                                                         у1                                                                                                                     

y2                                                                                                   U

              x1     x2                      X                                                            

Рис. 5.3  Крива байдужості.

При зменшенні товару Х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину МUх*△Х (МUх – гранична корисність товару Х). Аналогічно можна записати для товару У

МUу *△У

Для однієї карти байдужості : М Uх *△Х = - М Uу *△У

або

 = -  = MRSxy

Таким чином, гранична норма заміщення товарів першого виду товарами другого виду дорівнює відношенню граничних корисностей даних видів благ.

5.3 Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження та можливості спoживача.

Бюджетне обмеження показує всі комбінації товарів, які можуть бути придбані споживачем за даного доходу і даних цін. Бюджетне обмеження споживача можна записати у формі такого рівняння:

І = Рх * Х + Ру * У ,                                                      ( 5.5 )

Що означає: доход дорівнює сумі витрат на всі товари.

Перетворимо це рівняння до такого виду:

    Y =  -   *    X                                                                ( 5.6 )

Рівняння ( 5.6 ) являється рівнянням бюджетної лінії . 

             у

     У/Ру            К

                                 L

                                                  Х

                            І/Рх

         Рис 5.4 Бюджетна лінія.

Точки перетину бюджетної лінії з осями координат Х і І визначаються відповідно відношенням :  та  . Нахил бюджетної лінії  дорівнює: -  Якщо ціни на товар змінюються то відповідно змінюється нахил бюджетної лінії :

У а )                                У       б)

К                                            K2

                                                 K1                                    

Рис 5.5 Бюджетна лінія

                   L1   L2       Х                                             Х   :

а) при зменшенні ціни на товар Х ;б) при збільшенні ціни на товар У.

5.4 Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.

Система переваг споживача.

Поєднання понять кривих байдужості та бюджетного обмеження дає можливість пояснити, за яких умов споживач буде знаходитись в стані тривалої рівноваги, тобто в такому стані, коли він буде максимізувати свою корисність споживанням визначеної кількост товару X та Y за даної величини доходу І і цін на блага РХ  та РY.

Споживач максимізує свою корисність за даної умови, коли він одночасно знаходиться на найвищій кривій байдужості і на лінії бюджетних обмежень.

Можливість вільного переміщення вздовж бюджетної лінії говорить про те, що максимізувати корисність споживач буде в точці Е, в якій крива байдужості U, буде дотичною до бюджетної лінії K L.

     Y   

       K    a    

                        E

                                  U2 

                       B      U1

                         U     X

                                 L

 Рис. 5.6. Рівновага споживача.

Інші спільн точки більш низької кривої байдужості Uі бюджетної лінії А і В, не максимізують корисність споживача, так як U< U1. Таким чином, точка Е є точкою рівноваги споживача, в якій він максимізує свою корисність

В математичному плані рівновага споживача зображується в точці, де yf[bk лінії бюджетних обмежень дорівнює yf[bkeкривої байдужості:

MRS xy =                                                                         (5.7).

Рівність граничної норми заміщення  благ співвідношенню їх цін є умовою рівноваги споживача в ординалістській концепції.

Так як згідно (5.4)    MRS x y =  то можна записати, що =  або  (5.8)

Рівнянням (5.8) умовою рівноваги споживача в кардиналістській концепції.

Таким чином, в точці оптимуму споживача відношення граничних корисностей дорівнює відношенню цін благ, що споживаються.

У відповідності з цим споживач розподіляє свій доход таким чином, щоб слідуючa грошова одиниця витрачена на кожний товар, приносила йому одну і ту ж граничну корисність.

6.   Моделювання поведінки споживача на ринку товарів

План лекції

1.        Реакція споживача на зміну його доходу.

2.        Реакція споживача на зміну ціни товарів.

3.        Ефект доходу та ефект заміщення.

4.        Надлишок споживача. Зміна надлишку і витрати в результаті введення податків на товари.

Література: [ 1, c.49-55], [2, c.40-53], [4, c. 66-72 103-113].

6.1 Реакція споживача на зміну його доходу.

Розглянемо зміну оптимуму споживача при зміні його доходу, коли ціни і переваги споживача залишаються незмінними. Із збільшенням (або зменшенням) грошового доходу споживач може купити більшу (чи меншу) кількість як товару Х, так і товару У. При зміні доходу бюджетна лінія зміщується паралельно початковій бюджетній лінії (праворуч- при збільшенні доходу; ліворуч – при зменшенні доходу).

Розглянемо як зміну оптимуму споживача на графіку.

Y

K2

                            G

K1                                       

                            E3

K          E1           E2

       G                                               U2

                               U        U1

                   L          L1        L2

Рис. 6.1 Лінія доход-споживання

Із зростанням доходу бюджетна лінія зміщується в положення К, L, 6 споживач переходить на більш високу криву байдужості. Очевидно, що набір Е2 містить більшу кількість товарів Х і У, ніж набір Е1.

З’єднуючи вс подібні точки, отримаємо криву GG, яка називається крива доход-споживання. Вона є множиною всіх оптимальних наборів товарів при зміні доходу споживача і незмінному співвідношенні цін.

Як видно із графіка (рис. 6.1), крива доход-споживання обох товарів х і У збільшується. Такі товари мають назву нормальних товарів.

Товар, споживання якого із зростанням доходу знижується, називається неякісним.

Крива  доход - споживання дає змогу побудувати індивідуальну криву Енгеля, що характеризу зв’язок між обсягом споживання і доходом споживання при незмінних цінах уподобаннях.

а)                         б)                         в)                               г)

У                        У                          У                               У

                               Х                             Х                              Х                           Х

Рис. 6.2 Крив витрат Енгеля.

а – для нормального товару

б – для неякісного товару

в – для високоякісного товару

г – для нейтральних товарів

6.2 Реакція споживача на зміну ціни товарів.

Розглянемо реакцію споживання в ситуації, коли проходить зміна ціни на товар на приклад зниження ціни на товар Х.

Зниження ціни на товар Х зумовлює поворот бюджетної лінії до нової точки перетину її з віссю Х, більш віддаленої від початку координації (точка L1 на рис. 6.3). Якщо ціна інших благ і грошовий доход залишаються без змін, то перетин бюджетної лінії з віссю У залишається без зміни (точка К на рис. 6.3).

На графіку (рис. 6.3 верхня частина) показана зміна оптимуму споживача за зміни ціни товару Х при незмінній структурі переваг і попередньому доходу.

У                                           

       К

        x1   х2    L         L1   Х                                                      

      P

     Px                          

     P'x                                         D

                    x1     x2              Qx

Рис. 6.3 Крива ціна-споживання побудова лінії попиту.

Як видно з графіка, при переход оптимуму споживача в точку Е1 він може придбати товарів Х2 Х1.

З’єднуючи точки Е і Е1, одержуємо лінію ЕЕ1, яка називається кривою ціни-споживання. На основі цієї кривої можна побудувати лінію індивідуального попиту (нижня частина рис. 6.3).

Якщо споживач купує Х1 товару за ціни Рх і Х2 за ціни Р'х1, то на основі даної інформації можна побудувати лінію D, що характеризує обсяг попиту на товар Х як функцію від ціни.

6.3 Ефект доходу та ефект заміщення.

Зміна ціни блага міняє не тільки відносну доступність благ для споживача з фіксованим нормальним доходом, але його реальним добробут. Зниження ціни робить його більш багатим, а підвищення – бідним. Тому перехід до нової комбінації благ, яку купує споживач наслідком дії двох факторів: зміни співвідношення цін та зміни реально величини бюджету споживача.

Виділимо в загальній величині ефекту зміни ціни кожного із цих факторів окремо.

Зниження ціни на товар Х дає можливість:

а) за ту ж саму кількість товару Х віддати менше коштів і на “заощаджену” суму придбати інш товари;

б) більше споживати товару Х, що здешевів і менше товару У, що став відносно дорогим.

Ефект доходу - зміна реального доходу споживача в результаті зміни ціни одного з товарів, що входить до його споживчого товару.

Ефект заміщення зростання попиту на здешевілий товар, який зумовлений заміщенням цим більш дешевим товаром інших, що стали відносно дорогими.

Ефект доходу ефект заміщення діють одночасно. Ефект заміщення для різних груп товарів (нормальних, низькоякісних) при зниженні ціни завжди є позитивним: зниження ціни товару Х спонукає споживача до більшого споживання його. При підвищенн ціни на товар Х приводить до заміщення його споживання іншими, що стали дешевшими. Ефект доходу може бути позитивним (для нормальних товарів) негативним (для низькоякісних товарів).

Загальний ефект впливу зміни ціни одного з товарів на поведінку споживача дорівнює сумі цих двох ефектів (рис. 6.4).

                                       Ефект                   Ефект

                                         заміщення            доходу

       Нормальний                 

         товар                            

                                               Загальний ефект

                                               Ефект  заміщення

Низькоякісний

товар

                              Загальний               Ефект

                                      Ефект                      доходу

                                               Ефект доходу

Товар

Гіффена

                                            Загальний       Ефект

                                           ефект                 заміщення

Рис. 6.4 Загальний ефект впливу на реакцію споживача зниження ціни на товари.

В економічній теорії існує зв’язок між ціною товару, який споживач вважає низькоякісним, споживанням цього товару, коли абсолютна величина ефекту доходу перевищу величину ефекту заміщення. Такий зв’язок називається парадоксом Гіффена, а товар називають товаром Гіффена.

Товар Гіффена це товар, що посідає значне місце в бюджеті незаможніх споживачів при зменшен ціни попит на нього спадає (крива попиту має не спадний, а висхідний характер).

6.4 Надлишок споживача. Зміна надлишку і втрати в результаті введення податків на товари.

Надлишок споживання, або додаткова вигода, яку має той чи інший споживач, показує, наскільки в середньому краще живуть окремі споживачі. Різні споживач неоднаково оцінюють споживання різних товарів, а отже, неоднаковим буде максимальний рівень ціни, яку вони ладні заплатити за цей товар.

Криві попиту, як відомо, показують ту кількість товару, яку купує споживач за кожної задано ціни.

Але з другого боку, крива попиту характеризує готовність, бажання споживача платити за додаткову одиницю товару, якщо у нього є деяка кількість цього товару. Тому функцію попиту можна розглядати як відображення бажання споживача платити.

    Р

 Рmax                                     Надлишок споживання

  Pp                                                            A

                                                    D

     0                                             Q

                                         Qp

Рис. 6.5 Надлишок споживання.

Висота криво попиту (Рmax) показує ту максимальну ціну, яку ладен споживач заплатити за додаткову одиницю товару. Площа під кривою попиту  D (0, Рmax,  А, Qp) відображає ту загальну суму коштів, яку споживач готовий заплатити за придбання Qp  одиниці продукції.

В умовах ринково економіки споживач купує Qp одиниць продукції за ціною Pp , а тому сума фактичних витрат споживача дорівнює площі 0 Р А Qp.

Площа трикутника Pp Рmax А характеризує той надлишок, ту вигоду, яку отримує споживач при цьому. Податки погіршують добробут споживача.

Розглянемо дію податку на продаж, наслідком якого є ефект підвищення ціни.

                С

      К

      Т

     У2      Е1                            Е

     У1                                     U1                                     U2

                х2                    х1            L

                           L                     Q

Рис. 6.6 Вплив податку на надлишок споживача.

 Ціна, що зросла через цей податок буде наближати бюджетну лінію споживача К L до початку координат К L1. Точка рівноваги Е споживача переміститься в точку Е1. Споживання товару зменшиться з Х1 до Х2. Витрати на інші товари зростуть з У1 доУ2. Споживач позбавляється У2К гр.. од. доходу за купівлі Х2 одиниць товару, з якої У2Т одержує продавець, а ТК – уряд.

Рухаючись із точки Е в точку Е1, споживач зазнає збитків, що виражаються у зменшенні корисності з рівня U2 до U1. Таким чином, податок робить становище споживача нижчим.

Рух з точки Е в точку Е1 – це комбінований результат ефектів зміни доходу взаємозамінності товарів Х товарами У. Різниця між рівнями корисності U2 і U1 є надлишковим податковим тягарем споживача.

Тема 7 Мікроекономічна модель підприємства.

План лекцій .

1.         Підприємство як суб'єкт та виробничо-ринкова система.

2.         Виробництво і технологія. Виробнича функція.

3.         Найважливіші параметри підприємства як мікроекономічної моделі: граничний продукт, альтернативні витрати, економічні і бухгалтерські витрати, сукупний, середні та граничні витрати, сукупний середній та граничний доход, прибуток як рушійна сила. Різні концепції прибутку.

Література: [ 1, c.133-150], [2, c. 69-70], [4, c. 109-113].

7.1 Підприємство як суб'єкт ринку та виробничо-ринкова система

Підприємство (фірма) - це організація, яка формується і управляється з метою отримання максимального прибутку для її власників шляхом виробництва благ для продажу на ринку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5