Рефераты

Курсовая работа: Генезис та сучасний стан олімпізма та олімпійського руху

І пропагує основні принципи олімпійського руху засобами освіти,

­    національних олімпійських академій, культурних програм тощо;

­    заохочує розвиток спорту на всіх рівнях;

­    вживає запобіжних заходів щодо проявів будь-яких форм шахрайства, дискримінації та насильства у спорті;

­    запобігає вживанню речовин і здійсненню процедур, заборонених Всесвітньою Антидопінговою Агенцією (ВАДА);

­    представляє свої країни на Олімпійських іграх.

Національн олімпійські комітети утворюють п'ять континентальних асоціацій:

­    Асоціація європейських олімпійських комітетів;

­    Асоціація національних олімпійських комітетів Африки;

­    Олімпійська рада Азії;

­    Панамериканська спортивна організація — Північна і Південна Америка;

­    Національні олімпійські комітети Океанії.

Подпись:

Рисунок 3.2. Емблема Асоціації

Найбільш значними спортивними заходами, що проводяться цими організаціями, є регіональн гри, ідея проведення яких належить П'єру де Кубертену і бере свої витоки з сторії олімпійського руху Стародавньої Греції. Достеменно відомо, що в Стародавній Греції поряд з Олімпійськими іграми, значною популярністю користувались різні регіональні ігри: Істмійські, Немейські та Піфійські.

НОК виставили команди своїх країн на європейських Олімпійських іграх 2004 року в Афінах: Європа —48, Азія — 45, Америка — 42, Африка — 53, Австралія та Океанія 14.

Олімпійська солідарність

Мета Олімпійської солідарності полягає в організації допомоги національним олімпійським комітетам, які визнані МОК, зокрема тим, що мають найбільшу потребу в ній. Ця допомога набуває форми програм, які розробляються МОК спільно з національними олімпійськими комітетами:

­    підготовка НОК до Олімпійських ігор та участі в них;

­    олімпійські стипендії для атлетів і тренерів;

­    підтримка командних видів спорту;

­    розвиток молоді;

­    підготовка до регіональних і континентальних ігор;

­    розвиток національної системи підготовки;

­    розвиток напрямів спортивної медицини,

­    збереження навколишнього довкілля, масового спорту;

­    проведення культурних, освітніх та наукових заходів у сфер олімпійського спорту.

Рисунок 3.3 Емблема олімпійської солідарності


Розділ 4 Факельна естафета

Олімпійський рух в нашому дослідженні представлен факельними естафетами.

 

4.1 Факельна естафета в Торіно

Раніше факельна естафета проходила по території Італії при проведенні Ігор 1956 років в Кортину д'Ампеццо і в 1960 році - при проведенні Ігор в Римі.

27 листопада 2005 року після запалювання вогню в Священному гаї храму Гери в Олімп факельна естафета прошла по території Греції і 6 грудня 2005 року після подорожі по Адріатичному морю прибула на територію Італії.

Подальш два місяці Олімпійський вогонь прошел по містах країни по маршруту: Рим, Палермо, Неаполь, Трієста.

Маршрут факельной эстафеты по территории Италии
Рисунок 4.1
Маршрут факельної естафети по території Італії

8 грудня 2005 року Олімпійський вогонь був освячений Папою Римським Бенедиктом XVI. 18 грудня факельна естафета прибула до Генуї, 5 січня в Барі.

Дал факельна естафета прошла по території Військової академії в Модене (14 січня), по Великому каналу Венеції (17 січня) і ряду інших міст.

10 лютого 2006 року Олімпійський вогонь прибув в Торіно. На останніх етапах естафети в ній взяли участь найбільш відомі італійські спортсмени. За рухом Олімпійського вогню спостерігали понад 10000 глядачів.

Одним з найурочистіших моментів на церемонії відкриття XX зимових Олімпійських ігор 2006 років був момент запалювання вогню в Олімпійській чаші - символу світу, братерства і Ігор.

Етой честь була удостоєна 37- літня мати двох дітей, власниця 10 Олімпійських винагород, 23 винагород різної гідності, отриманих на Чемпіонатах світу, багатократна Олімпійська чемпіонка на змаганнях по лижному спорту - Стефанія Бельмондо.

Олимпийский факел XX Зимних Олимпийских Игр 2006 года

Рисунок 4.2 Олімпійський факел XX Зимових Олімпійських

Ігор 2006 років

Факел

На різних етапах факельної естафети в ній взяли участь атлети, велосипедисти, наїзники, лижники, бобслей, каноїсти і навіть гондольєри.

У руках спортсменів був алюмінієвий факел, вагою біля 2-х кг, створений проектувальниками з інноваційною внутрішньою системою згорання, створюючий фантастичний ефект невагомості і здатний горіти навіть за будь-яких несприятливих кліматичних умов (сильний вітер, дощ або сніг) полум'ям яке охоплювало його вершину.

 

4.2 Факельна естафета Солт-Лейк-Ситі

З травня 1999 року НОК США і Організаційний комітет Олімпійських ігор приступили до детальної розробки маршруту факельної естафети XIX зимових Олімпійських ігор 2002 роки, яка повинна була пройти по території країни. Маршрут факельної естафети (у листопаді 2001 року в Олімпії був засвічений Олімпійський вогонь) повинен був пройти по п'яти областях 46 штатів протягом 65 днів, здолавши відстань в 21725 км. або 13500 миль (церемонія відкриття Ігор відбулася 8 лютого 2002 року).

При цьому маршрут факельної естафети повинен був пройти по 300 містам США, де протягом дня (у кожному місті) проходили урочисті зустрічі факелоносцев (опівдні і увечері).

У факельній естафеті повинні взяти участь понад 12000 атлетів, вибраних серед 96 національних спортивних федерацій і союзів на конкурсній основі серед 125000 кандидатів. У жовтні 2000 року і в березні 2001 року були проведен випробування маршруту факельної естафети. У групі супроводу під час випробувань було 17 транспортних одиниць, а при проведенні факельної естафети - 50 (штат групи - 150 чоловік). Ці події були широко висвітлені в ЗМІ.

При розробці маршруту факельної естафети організатори Ігор врахували досвід проведення на Іграх 1996 років (Атланта, США), 1998 років (Нагано, Японія), 2000 років (Сідней, Австралія).

Основна група, яка взяла участь в розробці деталей маршруту факельної естафети по території США, складалася з 2-х провідних фахівців і 3-х помічників членів Оргкомітету Ігор (ОКОЇ) 2002, а також з 20 чоловік групи підтримки, представників міста Солт-Лейк-Ситі. Ця група постійно координувала свої дії з представниками міст, по яких пролягав маршрут факельної естафети. Були враховані і питання безпеки руху естафети на всьому її протязі.

У подальшому після подій 11 вересня 2001 року були прийняті крутіші заходи безпеки по всьому маршруту руху Олімпійського вогню.

Жителям США через ЗМІ про маршрут факельної естафети було оголошено 4 грудня 2001 року.

Основн етапи факельної естафети:

·                     Білий дім і Пентагон;

·                     Статуя Свободи і міст «Золотих воріт»;

·                     Пам'ятники і національні парки;

·                     Лижні курорти.

Рух факельної естафети проходило з використанням таких транспортних засобів як літак і повітряна куля, поїзд, автомобіль і велосипед, катер і каное. Де б не відбувалися події, вогонь факельної естафети був постійно забезпечений цілодобовою охороною.

На всіх етапах факельної естафети її учасників привітно зустрічали жителі всіх населених пунктів країни, по яких проходила естафета. У руках жителів були національні прапори, і емблема Ігор, і талісман. Серед жителів, які вітали факелоносцев, були і дорослі, і діти, люди різних професій і соціальних груп, різних національностей і рас, атеїсти і віруючі. Це було національне свято країни.

Олимпийский факел XIX Зимних Олимпийских Игр 2002 года

Рисунок 4.3 Олімпійський факел XIX Зимових

Олімпійських Ігор 2002 роки

4 лютого Олімпійський вогонь прибув в штат Юту, штат гірських масивів і красивих озер. У Солт-Лейк-Ситі в місто-організатор XIX зимових Олімпійських Ігор факельна естафета прибула 7 лютого 2002 року. На урочистій зустрічі учасників факельно естафети, все хто був присутній на церемонії, пригадали про тих, хто загинув від рук терористів 11 вересня 2001 року.

Під час урочистого відкриття Ігор 8 лютого 2002 року факельна естафета завершилася запалюванням вогню в Олімпійській чаші центральної спортивної арени Солт-Лейк-Ситі.

Витрата бюджету на виконання програми факельної естафети в лютому 2000 року склала 25 млн. доларів. Головними інвесторами цієї програми виступили компан «Coca-Cola» і «Шевроле», забезпечивши 2/3 бюджету. Окрім цього фінансову підтримку організаторам Ігор надали компанії авіаліній «Дельта» і «AT&T», банки і спортивні організації США


Висновки

Всебічний аналіз розвитку олімпізму в нашій країні дає всі підстави твердити про його потужний і наступальний рух. Якщо вдатися до цифрових показників, то помітимо, що лише за 15 років від дня створення Національного олімпійського комітету України, або лише за три літні і три зимові Олімпіади, Україна має майже так здобутки у медалях, які досягли за сто років участі в Олімпійських іграх Австрія, Аргентина, Чехія, Єгипет, Португалія, Іспанія, Греція, Норвегія, Канада й інші країни.

Близько десяти діячів українського олімпійського руху нагороджені найвищими відзнаками Міжнародного Олімпійського Комітету. Двоє наших земляків - члени МОК, до 40 осіб у керівних органах Міжнародних спортивних федерацій.

Україна за 15 років участі у засіданнях МОК неодноразово виступала з конструктивними пропозиціями, спрямованими на пожвавлення олімпійського руху у світі. Нашу країну відвідують високі посадові особи МОК та інших Міжнародних спортивних організацій. Тут проводяться масштабні різнопланові заходи всесвітнього рівня.

Напередодн Олімпійських ігор у Атланті один з оглядачів, прогнозуючи остаточний розподіл місць, назвав Україну "темною конячкою", яка може посунути назад так званих фаворитів. І не помилився.

Він же, напередодні Афінської Олімпіади, маючи на руках підсумки Олімпіади в Сіднеї, де ми припустилися багатьох помилок, писав, що такі пострадянськ держави, як Україна, котра жила ніби-то старим багажем, можуть розраховувати на місця лише у третій десятці. Коли ж стали відомі остаточні результати виступів, цей спеціаліст визнав, що знову помилився. На цей раз говорив про існування так званого "українського парадоксу". В чому він полягає, розшифрування ми не одержали.

На наше глибоке переконання, весь "парадокс" полягає у великому праце-любстві наших людей, їхньому бажанні жити і бути не гіршими від тих, хто населяє так званий цивілізований світ.

Можна тільки позаздрити тій силі й енергії, яка з'являється у нашого народу, який піднявся з колін і розбудовує власну державу на свій розсуд для майбутніх поколінь.

Подальша сторія олімпійського руху в Україні обіцяє бути не менш захоплюючою.


Список використаних джерел

1.            А. Суник, Российский спорт и олимпийское движение на рубеже XIX—XX веков, М., 2001;

2.            Б. Базунов «Эстафета олимпийского огня»; Москва 1990.

3.            Базунов Б. А., Боги стадионов Эллады, М., 2002;

4.            Базунов Б. Эстафета олимпийского огня; Москва 1990.

5.            Барвинский В., Вилинский С. Рождено Олимпиадой; Москва 1985.

6.            Власов Р.М. Робота над собою. – М., 1999.

7.            Все о спорте. - Москва, 1988.

8.            Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта; Москва 1987.

9.            Павлов С.П. Олимпийская энциклопедия. – М., 1990.

10.       Политика Олимпиад. Коллекция фактов — Washington Profile, 11 апреля 2008 года.(рус.)

11.       Сергей Арутунян. Олимпийская политика. Спорт-ревю, № 17 (412), 25 апреля-1 мая 2008

12.       Сергей Шилов. Спартакиада. Лучшие из лучших  «Великая эпоха», 20 апреля 2008 года.

13.       Шанин Ю. От эллинов до наших дней; Москва 1995.

14.       Штейнбах В. Л. Век олимпийский, в 2-х томах, М., 2002.

15.       Энциклопедический словарь юного спортсмена. - Москва, 1996.

16.       Ю. Бойков. PR-кампании Олимпийских игр на сайте pr-club.com.

17.       Юрий Теппер. Олимпийские метаморфозы. — «Отечественные записки», 2006, № 6


Додаток А

Талісмани літніх олімпійських ігор

Талісмани зимових олімпійських ігор

Додаток Б

Годы и места проведения

Игры

Год

Город

Страна

Количество

Количество

стран-участниц

спортсменов-участников

спортивных дисциплин

видов спорта

I

1924

Шамони

Франция Франция

16 280 14 4

II

1928

Санкт-Мориц

Швейцария Швейцария

25 464 14 4

III

1932

Лейк-Плэсид

Флаг США (48 звёзд) США

17 252 14 4

IV

1936

Гармиш-Партенкирхен

Германия Германия

28 646 17 4

—(1)

1940

Гармиш-Партенкирхен

Германия Германия

—(1)

1944

Кортина д'Ампеццо

Италия Италия

V

1948

Санкт-Мориц

Швейцария Швейцария

28 669 22 4

VI

1952

Осло

Норвегия Норвегия

30 694 22 4

VII

1956

Кортина д'Ампеццо

Италия Италия

32 821 24 4

VIII

1960

Скво-Вэлли

Флаг США (49 звёзд) США

30 665 27

4(2)

IX

1964

Инсбрук

Австрия Австрия

36 1091 34

6(3)

X

1968

Гренобль

Франция Франция

37 1158 35 6

XI

1972

Саппоро

Япония Япония

35 1006 35 6

XII

1976

Инсбрук

Австрия Австрия(4)

37 1123 37 6

XIII

1980

Лейк-Плэсид

Соединённые Штаты Америки США

37 1072 38 6

XIV

1984

Сараево

Югославия Югославия

49 1272 39 6

XV

1988

Калгари

Канада Канада

57 1423 46 6

XVI

1992

Альбервиль

Франция Франция

64 1801 57 6

XVII

1994(5)

Лиллехаммер

Норвегия Норвегия

67 1739 61 6

XVIII

1998

Нагано

Япония Япония

72 2302 68

7(6)

XIX

2002

Солт-Лейк-Сити

Соединённые Штаты Америки США

77 2399 78 7

XX

2006

Турин

Италия Италия

80

2508 84 7

XXI

2010

Ванкувер

Канада Канада

82 86 7

Додаток В

Літні олімпійськ гри

Зимні олімпійськ гри


Страницы: 1, 2, 3


© 2010 Собрание рефератов