    ПЛАН
    1. Народження Ўсуса Христа
    2. Переслўдування Ўродом Сина Господа
    3. Юний Ўсус в храмў
    4. Хрещення Ўсуса
    5. Ўсус творить чудеса
    6. Учнў Ўсуса Христа
    7. Як Ўсус нагодував 5 тисяч людей
    8. Дивне змўнення Ўсуса
    9. Вороги сина божого
    10. Останнў днў на землў Ўсуса
    11. Зрада Юди Ўскарўота
    12. Засудження Ўсуса на смерть
    13. Розп'яття на хрестў
    14. Воскресўння Ўсуса
    15. Мої вўдношення до бўблў•

Щостого мўсяця послав бог ангела Гаврў•ла до мўста Галўйського до дўви Марў•, котра була заручена з Йосифом. Ангел прийшов повўдомити Марўю про те, що вона знайшла благодать у бога ў народить йому сина, якого назве Ўсус.

Йосиф ў Марўя невдовзў вирушили в далеку дорогу до Вифлеїму, там проводився перепис всўх людей на землў. Прийшовши до мўста, вони не знайшли жодного вўльного мўсця на за•жджому дворў. Тодў Марўя ў Йосиф зупинилися в печерў, де пастухи ховалися разом з вўвцями вночў ў пўд час негоди. В цўй печерў ў народився обўцяний богом син. Дўва Марўя сповила його ў поклала в ясла. Нўхто цього не знав. Але перед пастухами постав ангел господнўй в такому сяйвў, що поле освўтилось яскравим свўтлом. Вўн повўдомив •м про народження сина господа.

Божественне дитя ще довго залишалось у Вифлеїмў. Священник виконав обряд ў назвав дитя Ўсусом, що означаї "спаситель".

Дўйшла звўстка про народження Ўсуса до Їрусалимського царя Ўрода. Вўн дуже розгнўвався ў наказав повбивати всўх малюкўв у Вифлеїмў, маючи надўю, що мўж ними буде ў Ўсус. Однак господь не допустив, щоб був вбитий його син. Ангел господнўй наказав Йосифовў негайно ви•хати до Їгипту.

Невдовзў потому жорстокий царь Ўрод, який знищив стўльки невинних дўтей, помер в агонў• вўд жахливо• хвороби. Йосиф з дитиною знову вирушив до Ўзра•лю. Йому хотўлося жити поблизу Їрусалима, але , почувши що там царюї син Ўрода Архелай, стримався йти туди ў вирушив до мўста Назарета. Дитинство Ўсуса описуїться дуже мало. В Евангелў• розповўдаїться лише одна подўя, яка трапилася з ним, коли йому було 12 рокўв. За велўнням божим всў ївре• повиннў були щорўчно навеснў приходити до Їрусалиму зў сво•ми батьками святкувати пасху. Коли Ўсусу сповнилося 12 рокўв вўн також вирушив у цю далеку ў стомлюючу мандрўвку разом зў сво•ми батьками, сусўдами ў родичами. Коли минуло 7 днўв свята, всў вирушили у зворотню путь. по дорозў виявилось, що з ними немаї Ўсуса. Батьки дуже злякалися ў вирушили назад в Їрусалим. Вони прийшли до храму ў тут побачили свого сина, який сидўв разом з ўншими дўтьми з вчителями. Вўн слухав ў вўдповўдав •м. Всў дивувалися з його розумних ў мудрих вўдповўдей. Мати Ўсуса здивувалась, що вўн залишив •х без дозволу, але маленький Ўсус вўдповўв, що вўн за в храмў свого батька. Ўсус був слухняним ў повернувся з батьками до Назарету. Вўн був привўтним ў добрим до всўх людей, тому його всў любили. Ўсус був без грўха. Пўдростаючи, вўн набував знання, хоч як бог, вўн знав усе. Коли Ўсусу сповнилося 30 рокўв, вўн прийшов в пустелю до Ўвана, сина священника Захарўя. Ўван проповўдував спокутувати сво• грўхи людям ў звертатися до бога. Вўн проводив •х до рўчки Йордан ў там •х хрестив. Ўван обливав •х водою на знак того, що бог простив •м грўхи. Бог об'явив йому, що його син

прийде до нього, ў що коли вўн буде хрестити його, то дух святий злине на нього. Ўван здивувався, що Ўсус прийшов хреститися, тому що вўн знав, Ўсус був безгрўшний ў не мав потреби в хрещеннў для спокутування грўхўв. Увўйшовши в рўчку, Ўсус пўднўс молитву до отця небесного свого. Тодў голуб злинув на Ўсуса.

Ў пролунав голос з неба, який вўтав Сина Свого. З того часу Ўван був цўлком впевненним, що Ўсус ї Син Божий.

Пўсля хрещення Ўсус пўшов у пустелю, тому що його мав спокутувати диявол, а вўн прийщов у цей свўт, щоб виконати божу волю ў щоб померти за грўхи нашў. Дияволовў не вдалося примусити Ўсуса згрўшити. Коли диявол залишив його, то ангели стали служити Ўсусовў. Та ось настала година, коли Ўсус почав творити чудеса. Вўн перетворив вино на воду на висўллў, в Їрусалимў Ўсус вигнав ўз Храму торгўв корўв, овець, продавцўв голубўв, а стўл, за яким сидўли миняйли, перевернув. До Ўсуса звернувся батько хворо• дитини. Вўн просив його вилўкувати сина. Ўсус дпомўг чоловўковў, вўн сказав йому, щоб вўн йошов до дому ў там його буде чекати здоровий син. Так все ў сталося. Всў люди почали ще бўльше вўрити в Ўсуса. Вўн вилўкував також жўнку, яка була хвора на гаречку. Вона вилўкувалась швидко, що всўх здивувало. Ўсус з раннього ранку до пўзньо• нўченьки творив добро ў справедливўсть. Йому приносили хворих - дорослих ў дўтей - ў вўн всўх оздоровлював. У Наўнў жўнка ховала сина, який помер. °• горе зворушило Ўсуса ў вўн воскресив сина. Це було небачене чудо ў всў, хто бачив це, налякалися ў збентежилися. Юагато ще рўзних дўл належало Ўсусовў чинити на землў. Багатьох людей вўн зробить щасливими. Вўн взяв на себе грўхи тих, хто вўрить в нього ў любить його.

Ўсус мав багато учнўв, всў, хто любив слухати його, називались його учнями. Але господь забажав мати при собў 12 учнўв, щоб постўйно повчати •х. Ўсус вибрав •х сам. До обрання вўн всю нўч молився своїму господовў-отцю небесному насамотў. На свўтанку, коло з'явилися всў учнў, то Ўсус вибрав серед них лише 12, яких ў назвав "апостолами". Слово "апостол" означаї посланий. Вони повиннў були знаходитися повсякчас з ним, доки вўн •х не пошле проповўдувати.

    Ось ўмена всўх 12 апостолўв:
    Симон - Петро ў Андрўй - брати рибалки,
    Якўв ў Ўван - брати риболови,
    Якўв ў Юда - брати, котрў написали 2 послання,
    Матвўй - збирач мита,
    Фома - неквапливий на вўру,
    Пилип - привўв до господа Нафане•ла,

Варфоломўй або Нафана•л - господь бачив його пўд фўговим де ревом,

Симон Кананўт - походженням з Кани Галўлейсько•,
Юда Ўскарўот - зрадник ў запроданець.

З цими 12 апостолами Ўсус зўйшов з гори ў зупинився на рўвнинў, ў безлўч хворих зцўлив, котрў приходили до нього.

Ўсус ў його учнў дуже стомилися ходити по селах ў мўстах, тому попливли в безлюдне мўсце, щоб там трохи вўдпочити. Але люди, дўзнавшись, де знаходиться Ўсус, пўшли до нього пўшки. Цўлий день ходив Ўсус вўд хворого до хворого ў зцўляв •х. Але застав вечўр. Люди некуди не збиралися йти, хоч були дуже голоднў. Учнў принесли Ўсусовў 5 хлўбин ў 2 риби. Ўсус звелўв усўим людям, якў прийшли до нього, сўдати групамина траву, 50 чоловўк в кожнўй групў. Учнў Ўсуса полўчили •х ў побачили, що до Ўсуса прийшло 5000 чиловўк, не рахуючи жўнок ў дўтей. Взявши хлўб ў рибу, Ўсус помолився, а потўм , розламавши хлўб ў рибу на малў шматочки, дав цў шматочки сво•м учням. Учнў роздали все людям ў всў почали •сти. Хлўба було так багато що навўть залишилось. Коли всў на•лись, учнў Ўсуса стали збирати залишки хлўба ў набрали ще 12 повних кошикўв. Так Ўсус, син божий, нагодував 5000 людей п'ятьма хлўбинами ў двома рибинами. Одного разу Ўсус почав говорити учням про те що йому належало померти ў що смерть чекаї на нього в Їрусалим. Учням важко було це сприймати, тому що вони мрўяли оголосити його в Їрусалимў царем. Ўсус сказав, що йому належить йти до Їрусалиму ў там постраджати вўд старўйшин, першосвященникўв ў книжникўв, там його повиннў бити, а на третўй день вўн повинен воскреснути. Учнўв зовсўм не втўшила така думка. На тижнў трапилась дивна подўя. Ўсус зў сво•ми учнями молився на горў в Галўле•, то пўд час молитви його лице раптово засяяло, як сонце, а одяг його побўлўв як снўг. З небес зўйшли два великих пророка старовини - Моўсей ў Ўлля. Вони говорили з Ўсусом, що йому належало постраджати за грўхи всього людства в Їрусалимў. Тўї•ж митў з'явилась сяюча хмарина ў отўнила Ўсуса з пророками, котрў вели бесўду на горў. Пролунав голос отця бога, який ще бўльше настрахав учнўв. Коли вони пўдняли голови то побачили, що Ўсус знову сто•ть один, а пророки зникли.

Мешканцў Їрусалима дуже бажали знову бачити Ўсуса. Деяки хотўли бачити новў чудеса, а книжники ў фарисе• чатували на його душу, щоб згубити. Прийшовши у Їрусалим, Ўсус увўйшов до храму ў почав повчати народ. Народ славив його, а обуренў фарисе• послали служителўв, щоб схопили його, однак вони не наважались цього зробити. Тодў юде• взяли камўння, щоб кинути в нього, але Ўсус вийшов з храму, пройшов помўж ними ў пўшов далў, тому що його година страждання ў смерть ще не настала. Маючи багато ворогўв, Ўсус мав багато ў друзўв. Ўсус продовжував свўй шлях до Їрусалиму. Учнў дивувалися, чому вўн поспўшаї туди йти, де його чекають непримиреннў вороги, але вони дуже любили свого учителя ў йшли слўдом за ним, по сутў справи, учнў боялися йти. Ўсус попереджав, що може трапитися, вўн не сказав •м, хто маї зрадити його, та нўхто з учнўв ў не подозрював, що це буде Юда, са Юда ще не наважувався на той час зрадити Ўсуса. Шлях до Їрусалиму вўн продовжить на вўслюковў. Великий натовп людей супроводжував Ўсуса, розстеляючи на дорозў сво• одежў та гўллячки з пальмових дерев. При•хавши у Їрусалўм, вўн насамперед зайшов у дўм свого батька небесного. Знову вигнав всўх торговцўв з храму. Настав останнўй тиждень земного життя Ўсуса. Вўн, як завжди навчав у храмў, а вночў перебував на горў Оливнўй. Перебуваючи в храмў останнўй день, вўн попередив книжникўв ў фаресе•в, що •х спўткаї кара за те, що вони замислили вбити його.

Ўсус розповўв учням, що незабаром почнеться вўйна, вороги за хоплять Їрусалим, а храм зруйнують.

Вўн сказав, що гнўв божий проллїться на Юдею, багато людей загине. Їрусалим буде пограбовано.

Всў останнў ночў Ўсус проводив на горў Оливнўй. Вороги вирўшили, що краще напасти на Ўсуса вночў ў пообўцяли нагороду тому, хто вкаже його мўсцезнаходження.

Юда Ўскарўот знав про це. Вўн любив грошў ў частенько запускав нечисту руку до грошового ящика, довўренного йому апостолами. Юда пўшов до первосвященникўв ў пообўцяв •м повўдомити, де буде перебувати Ўсус вночў. Ввечерў вчетвер Ўсус останнўй раз пўшов до Їрусалиму. Петро ў Ўван показали всўм апостолам дўм, в якому вўдбудеться пасхальна вечеря. Обливши ноги сво•м учням, Ўсус розпочав трапезу. Подякувавши господовў, вўн благословив, переломив хлўб ў роздав учням, Ўсус глянув зажурено на Юду. Його страшила не сама смерть, а думка про зраду Юди. Вўн послав Юду купити дещо ў роздати вбогим. Проте сам Юда добре зрозумўв Ўсуса ў вўдразу пўшов допервосвященника. Вўн знав, що вчитель буде поблизу гори Оливно•. Первосвященники зўбрали велику кўлькўсть служителўв ў роздали •м мечў та списи, щоб вчасно оточити Ўсуса ў не дати йому можливостў врятуватись. Але цього трапитись не моглдо, тому що прийшла його пора.

Коли Ўсус зў сво•ми учнями був на горў ў молився, пўдўйшов до нього Юда ў поцўлував. Цим вўн показав ворогам Ўсуса. Велика

кўлькўсть людей оточила Ўсуса, там •м нўколи не вдалося взяти його, коли б вўн сам не вўддав себе •м в руки. Солдати, служителў негайно зв'язали Ўсуса, щоб вўн не втўк. Вороги бажали смертў Ўсуса. Вони б охоче побили його камўнням, але юдеям це було заборонено.

Служителў, якў стерегли Ўсуса, глузували з нього, закривали обличчя покривалом ў били, плювали йому в лице. Вўн терпляче переносив всў глузування. Апостол Петро Злякався того, що вўдбувалося ў зрўкся Ўсуса. Коли настав день, повели його на раду до синедрўону. Рада з 72 чоловўк судила за їврейськими законами ў не мала право засуджувати на смерть. Мўж цими людьми знаходились ў прихильники Ўсуса. Блўдий ў стомлений, стояв вўн перед сво•ми суддями. Вони засудили його на смерть. Тепер ївре• вимушеннў були вести Ўсуса до римського управителя Понтўя Пилата ў примусити того засудити Ўсуса на смерть. Пилат намагався вмовити народ вўдпустити Ўсуса, викликати спўвчуття у ворогўв, та священники ў народ настоювали на карў. Пилат розумўв, що вўн творить суд несправедливо, але вимушений був вўддати Ўсуса на розп'яття. Перед тим, як його мали розп'яти, Ўсуса вўдшмагали батогами. Останнўй раз йшов Ўсус вулицями Їрусалима. Його тўло було покрите кров'ю ў ранами. Вўн страждав вўд грўхўв усього свўту. Ўсуса привели на Голгофу, де карають злочинцўв, зняли з нього одяг ў розўп'яли на хрестў, проколовши цвяхами руки, ноги. Над головою Ўсуса Пилат написав: "це ї Ўсус цар юдейський". Була дев'ята година, кили розўп'яли Христа. Вўн з любов'ю молився за тих людей, якў приходили поглузувати з нього. 6 годин перебував Ўсус в муках на хрестў, а потўм, схиливши голову, вўддав духа. Тепер страждання його перетворились в радўсть, яка полягаї в можливостў спасати грўшникўв. Знявши тўло Ўсуса з хреста, солдати вўддали його Йосифовў. Вўн поховав його в печерў, висўченўй в скелў, а вхўд до печери приклали великим каменем. Вороги поставили сторожу бўля гробу.

На свўтанку першого тижня, тобто в недўлю, до саду Йосифа прийшли кўлька жўнок. Вони хотўли намастити тўло Ўсуса.

Коли вони прийшли, то побачили, що камўнь здвинутий, а господь Ўсус воскрес ў встав з могили.

Ангел •м повўдомив, що Ўсус воскресў незабаром з'виться в Галиле•. Жўнки зрадўли ў побўгли сповўщати про воскресўння хрестове учням Ўсуса. 40 днўв залишався Ўсус на землў пўсля свого воскресўння. Вўн з'являвся на землў жўнкам, учням. Ў хоч господь Ўсус давно вже злинув на небо, але вўн ще не раз повернеться на землю в повнотў слави свої•.

Ми , теперешнї поколўння, виховувались в дусў ате•зму. Нам нўхто з дитинства не розповўдав про бога, ў тепер тяжко повўрити в те, що вўн ўснуї ў творить добрў справи.

Читаючи бўблўю, я дўзнався багато цўкавого. Виявляїться, що ми все всў живем по законам божим.

Тиждень, як вўдомо, маї сўм днўв. З них 6 днўв бог працював, створював свўт, а сьомий спочивав. Ў тепер недўля складаїться з робочих днўв ў сьомого дня вихўдного, тобто вўдпочинку.

10 заповўдей божих - це християнська мораль, яка позначена регулювати вззаїмовўдносини мўж людьми.

Прочитавши бўблўю, я зрозумўв, що бог любить нас ў хоче, щоб ми мали мир ў вўчне життя, але багато людей живуть таким способом життя, що миру ў спокою не приносять. Людство вибрало собў шлях не по слуху боговў ў живе без вўри в нього. людина завжди мала вибўр. Ў тепер вона може зробити вибўр мўж добром ў злом. А вибў злого шляху приведе до вўддалення вўд нас бога. Бог створив людину за образу ў подобою своїю, дав йому чудове життя, дав вўльний вибўр життїво• дороги. Хочеться вўрити в те, що Ўсус сво•м посередництвом вўдновить порушений зв'язок мўж богом ў людиною.