Курсовая работа: Проблеми функціонування фінансових бірж України

Асоціація "Перша Фондова Торговельна Система" є саморегулівною організацією (СРО) професійних учасників фондового ринку України, що має відповідне свідоцтво ДКЦПФР про реєстрацію СРО. ПФТС є "електронною" біржею цінних паперів України, яка охоплює усі найбільші регіони України та підтриму роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами у режим "реального часу". ПФТС є організатором торгівлі, що має відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України [32].

Таблиця 2.10

Порівняння характеристик діяльності фондової біржі УФБ та “електронної” торгівельно системи ПФТС в Україні [25]

Всі члени ПФТС знаходяться в єдиному правовому полі як українського законодавства з фондового ринку, так і внутрішніх правил та положень Асоціації. Це означає, що, окрім державного регулювання, члени ПФТС (а це - близько чверті всіх компаній та банків, що отримали дозволи на здійснення операцій з цінними паперами) погодились додатково взяти на себе зобов'язання, які б гарантували чесні та справедливі правила "гри на ринку" (це зобов'язання дотримуватися правил та положень, які розробляються та впроваджуються самими учасниками ринку - членами СРО).

Практика застосування подібних регулюючих механізмів у багатьох розвинутих країнах та в більшості країн, що розвиваються, переконує в їх ефективності та позитивному впливі на розвиток фондового ринку.

Торговельна система ПФТС розроблена як багатофункціональна система для забезпечення діяльності брокерів та ділерів по купівлі/продажу цінних паперів. ПФТС є єдиною торговельною системою в Україні, яка підтримує міжрегіональну систему електронних торгів цінними паперами у режимі "on line".

На сьогодні, торговельна система ПФТС дозволяє використовувати різні торгові та розрахунков технології для найбільш повного задоволення потреб бізнесу учасників ринку.

Ринок котирувань являє собою технологію торгівлі, що побудована за принципом "Dealer driven market" - ринку конкуруючих котирувань, що виставляються учасниками, та принципом акцепту твердих котирувань. За такою технологією торгівлі учасники мають можливість самостійно обирати спосіб виконання зобов"язань- використовувати технологію проведення розрахунків в депозитарії за принципом "поставка проти оплати", або виконувати зобов’язання за домовленістю сторін угоди.

Ринок ОВДП за принципом "ринку заявок" - система торгівлі облігаціями внутрішньо державної позики за участю Національного банку України, що побудована за принципом "ринку заявок".

Ринок аукціонів - технологія проведення торгів за принципом односторонього аукціону, що передбачає проведення торгів шляхом надання учасниками аукціону конкурентних пропозицій на замовлення ініціатора аукціону стосовно продажу або купівл цінних паперів.

З точки зору користувача, Торговельна система ПФТС дає можливість:

- вести моніторинг ринку в режимі реального часу

- вести переговори на екранах дисплеїв в режимі реального часу

- проводити торгові операції

Надійність нформаційних технологій є особовою рисою системи. Перш за все - це використання високотехнологічних апаратних засобів, спеціальних додатків, спеціально розроблених по методиці "dealer-driven market" та виділених каналів зв'язку, які дозволяють вільно взаємодіяти брокерам, що знаходяться в різних містах України.

Як зазначалося вище (табл.2.9) , ПФТС є основним організатором торгівлі в Україні, частка у загальному обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку у 2005 році становила 86%. На другому місці по активності серед організаторів торгівлі стоїть Українська фондова біржа (УФБ), частка якої в обсяз торговельних транзакцій на регульованому ринку становить приблизно 13%.

Аналіз підсумків діяльності Української фондової біржі за 2005 рік [25] показав, що незважаючи на збереження у 2005 році другої рейтингової позиції на біржовому ринку України обсяг торгівлі на УФБ у 2005 році зменшився в 1,9 рази у порівнянні з попереднім роком і склав 780,6 млн. грн. (відповідний показник 2004 року - 1,5 млрд. грн.).

Суттєве падіння обсягів торгівлі у 2005 році спричинено низкою як ринкових, так політичних чинників [34]:

скорочення обсягів об’єктів приватизації, що пропонувались до продажу на УФБ протягом року;

відсутність торгів у секторі приватизації протягом перших чотирьох місяців 2005 року у зв’язку з введенням Верховною Радою України мораторію у сфері приватизації;

падіння обсягів торгівлі похідними цінними паперами;

збереження тенденції низької активності на вторинному біржовому ринку цінних паперів.

В той же час, у 2005 році суттєво змінилась структура торгів за видами фінансових нструментів, яка розширилась за рахунок корпоративних облігацій. Якщо в 2004 році 98,5% від обсягу торгівлі на УФБ займали похідні цінні папери і 1,5% - акції, у 2005 році на ринок акцій припадає 62,5% від річного обсягу біржово торгівлі, похідні цінні папери займають 33%, 4,5% - ринок корпоративний облігацій.

Станом на кінець 2005 року інфраструктура членів УФБ представлена 117 брокерськими конторами членів біржі, які водночас є членами саморегулівної організації УФБ. Протягом 2005 року зі складу членів СРО УФБ були виключені 17 торговців цінними паперами, увійшли до складу СРО – 12. Члени СРО УФБ в структурному розріз представлені 31 банківською установою та 86 торговцями цінними паперами [34].

Протягом 2005 року на УФБ та її філіях відбулось 64 торговельних сесії (у 2004 році – 259 сесій). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 65 млн. грн. (у 2004 році - 125 млн. грн.), за торговельну сесію – 12,2 млн. грн. (в 2004 році – 5,8 млн. грн.).

За 2005 рік на УФБ та її філіях укладено 170 угод (в середньому 3 угоди за одну торговельну сесію). Найбільша кількість угод була зафіксована у січні – 25. Найбільший обсяг торгів зафіксований у травні – 475,3 млн. грн., що обумовлено укладанням значних за вартістю угод у секторі приватизації. В розрізі фінансових нструментів найбільшу кількість угод (143) було укладено з похідними цінними паперами (опціонами на купівлю товарів).

Таблиця 2.7

Структура та обсяги торгів на УФБ у 2004 -2005 роках [34]

Аналіз підсумків діяльності Української фондової біржі фондової біржі за 9 місяців 2006 року [34] показав, що біржовий обсяг торгів за 9 місяців 2006 року склав 122,06 млн. грн. (відповідний показник 2005 року – 780,83 млн. грн.). Зниження обсягів торгівлі в поточному році пояснюється низькою активністю на ринку похідних цінних паперів (у відповідному періоді 2005 року на цей сектор припадало 34% біржового обігу) та зниженням обсягів торгівлі в сектор приватизації.

Протягом 9 місяців 2006 року на УФБ та її філіях відбулося 32 торгівельні сесії (за аналогічний період 2005 року – 49 сесій). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 13,5 млн. грн. (відповідний показник 2005 року - 84,5 млн. грн.), за торгівельну сесію – 3,8 млн. грн. (в 2005 році – 15,5 млн. грн.). 38,51% обсягу торгівл припадає на ринок приватизації, 60,95% - на ринок корпоративних облігацій, 0,06% - на ринок похідних цінних паперів та 0,48% припадає на вторинний ринок акцій.

Таблиця 2.7

Структура та обсяги торгів на УФБ за 9 місяців 2006 року [34]

2.3 Досвід ноземних держав по організації функціонування фінансових бірж

У ряді країн світу існують валютні біржі (частіше це відділи на фондових біржах), на яких здійснюється торгівля валютою у великих масштабах на основі попиту, що складається на них, і пропозиції (Додаток В). Курс, що встановлюється на цих біржах, називається офіційним валютним курсом. Він є обов'язковим і лежить в основі розрахунків банків з клієнтами. У роботі цих бірж часто беруть участь представники держави [30, c.24].

Валютн біржі набули поширення в країнах Західної Європи. В Італії функціонує декілька валютних бірж. На кожній з них (в Мілані, Римі, Генуї, Венеції) курси встановлюються маклерами біржі з участю представників держави і діють на даній біржі для розрахунку з банківськими клієнтами. Дозволено також як розрахунковий курс використати курс, отриманий як арифметичне середнє курсів, що котируються на всіх біржах. У Німеччині, наприклад, діють чотири валютні біржі - у Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі, Дюссельдорфі і Мюнхені. На цих біржах офіційними маклерами щодня встановлюються курси 14 валют. Ці курси обов'язкові і використовуються для розрахунків банків з клієнтами. Франкфуртська валютна біржа відігра координуючу роль [19,c.48].

У Франц функціонує одна валютна біржа в Парижі, на якій працюють державні маклери. У Вені курси встановлюються біржовим маклером спільно з центральним банком Австрії. У Скандинавських країнах представники комерційних банків центрального банку встановлюють курс вітчизняної валюти до англійського фунта стерлінгів, на основі якого розраховують курси до інших валют з урахуванням діючих ринкових курсів.

У деяких розвинених капіталістичних країнах спеціальні валютні біржі відсутні. Це ма місце там, де знаходяться найбільші банки, які економічно гарантують обмін валют. Так, у США торгівля валютою здійснюється Виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який є основою встановлення курсів продавця покупця для банківських клієнтів. Як правило, банки не стягують особливих комісійних і отримують прибуток за рахунок різниці в курсах продавця і покупця.

Найбільшим світовим центром з торгівлі валютою є Нью-Йорк. Інші фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско і Новому Орлеані [19,c.57]. Торгівля валютою на міжбанківському ринку у Нью-Йорку здійснюється за допомогою посередництва незалежних приватних торговців валютою, які або можуть бути посередниками, або можуть проводити торги за власний рахунок.

Спеціалізовано валютної біржі немає і у Великобританії. Однак банки цієї країни щодня підтримують взаємозв'язок і повідомляють один одному котирування. При цьому вирішальна роль належить 10 банкам. На валютні курси, що складаються між ними, орієнтуються й інші учасники ринку. Про встановлений курс долара до фунта стерлінгів у кризові періоди оголошується щодня у засобах масової інформації. Розмір їх курсів залежить від відносин банку з клієнтом і від величини обороту. Нема валютної біржі і у Швейцарії. Тут курс валют встановлюється шляхом щоденного опитування головних торговців валютою. Фактичний курс може відхилятися, якщо обсяг угоди перевищує певну величину.

Незалежно від наявності фондової біржі у кожній країні операції з валютою завжди проходять при посередництві банків.

Зарубіжна (іноземна) валютна біржа - це всесвітня мережа покупців і продавців валюти, як діють у фінансових центрах [19,c.53]. Щодня в усьому світі укладаються валютн угоди приблизно на 500 млрд. американських доларів. Однак реальний (у фізичному розумінні) обмін валют відбувається дуже рідко. Телефони, телекси і комп'ютери допомагають у миттєвій передачі інформації і швидкому, документальному фіксуванні та врегулюванню угод.

Трьома головними центрами торгівлі іноземною валютою є Лондон, Нью-Йорк і Токіо. Найбільші за обсягом операції відбуваються опівдні (лондонському), коли робочий день у Європі і Америці співпадає.

На валютних біржах щодня укладається безліч різних валютних угод.

Валютн угоди - це операції з обміну цінних паперів в одній валюті на цінні папери в ншій валюті за договірним курсом на певну дату. Операції здійснюються з метою обслуговування експорту й імпорту товарів і послуг. Часто до таких операцій вдаються для отримання прибутків від розміщення коштів за кордоном на короткий час під вищий, ніж на місцевому ринку, процент, а також для вилучення прибутку з різниці курсів валют на різних ринках, тобто із спекулятивною метою. Використовуються вони і при купівлі-продажу іноземних та міжнародних цінних паперів. Однак умовою цього є оборотність валют не тільки по поточних, а й фінансових операціях.

Валютн операції поділяються на такі види [20,c.34]:

- касові або готівкові (операції "спот"), при яких покупець отримує від продавця ноземну валюту (платіжні документи в іноземній валюті) одразу ж після платежу у національній валюті;

- строков (форвардні операції), при яких відбувається купівля-продаж іноземної валюти на заздалегідь узгоджений термін з передачею її до закінчення цього терміну за курсом, що зафіксований у момент укладання угоди;

- операц "своп", які об'єднують дві операції - готівкову і строкову,

- арбітражні, при яких учасники операції використовують відмінності у валютних курсах на різних валютних ринках з метою отримання прибутку.

Найбільш поширеною формою валютних операцій є операції з негайною поставкою валюти (реальні, касові, "спот"). Це приблизно 60% усіх операцій з іноземною валютою. Характерною рисою таких операцій є те, що купівля-продаж валюти здійснюється банками-контрагентами на умовах її поставки у наступний робочий день, не рахуючи дня укладання угоди. Це дозволяє перевести кошти в будь-яку країну і здійснити оформлення угоди. У ряді країн можна за домовленістю здійснювати розрахунки в той же або в наступний день, однак розрахунки будуть проводитися за особливим курсом. Валюта перераховується, як правило, по телеграфу. Якщо переказ валюти відбувся несвоєчасно, то винна сторона платить проценти за прострочення. Касові валютні операції насамперед застосовуються для своєчасного отримання іноземної валюти, необхідної для здійснення зовнішньоторговельних операцій.

З переходом до плаваючих валютних курсів посилився спекулятивний елемент касової торгівл валютою. Існують різні способи вилучення додаткової вигоди з курсових коливань на валютному ринку, наприклад, використання тимчасового розриву між надходженням валюти і її реалізацією.

Широкого поширення, як готівкова операція, набув арбітраж. Валютний арбітраж - це одночасно купівля і продаж однієї валюти з метою Вилучення спекулятивного прибутку, у зв'язку з діючою на момент укладання угоди різницею в курсах валют. Операції бувають простими (з участю двох банків і двох валют) і складними (з участю більшої кількості банків і грошових одиниць). Останні проводяться на основі використання крос-курсів.

Широка мережа банків і банківських відділень, що знаходяться в усьому світі, а також оснащеність банків сучасними засобами зв'язку забезпечують вирівнювання курсів валют. Валютні курси на ринку можуть змінитися в лічені хвилини; це не да нколи можливості завершити розпочату операцію з прибутком.

Наступним видом валютних операцій є строкова, або форвардна, валютна операція. Форвардними валютними операціями називаються операції, розрахунок за якими проводиться більш ніж через два робочих дні після їх укладення за курсом, що встановлений у момент укладання угоди. Вони використовуються для захисту покупців валют від зміни курсів валют у часі або для вилучення прибутку у зв'язку із зміною курсів. Необхідність у проведенні операцій на умовах "форвард" витікає, як правило, з короткострокових вимог і зобов'язань експортерів та імпортерів клієнтів банку

2.4 Визначення основних проблем сучасного стану функціонування фінансових бірж України

Основними проблемами сучасного стану функціонування фінансових (фондових та валютних) бірж в Україн х практична відсутність у класичному стилі їх функціонування за кордоном. Існуючі монопольні структури – МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку - фактично є по статуту торговельно-інформаційними системами, тобто не виконують основних посередницьких функцій фінансових бірж [21], [25]:

- страхування можливих збитків учасників операцій;

- участь за допомогою рахункових палат у заключенні та контролі

виконання біржових угод;

- котирування цінних паперів, які виставляються на торги, як гарантія

платоспроможност емітентів.

Керівники фондових бірж України [24]:

- ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа";

- ВАТ "Київська міжнародна фондова біржа";

- ЗАТ " Українська міжнародна фондова біржа";

- ЗАТ "Донецька фондова біржа";

- ЗАТ "Придніпровська фондова біржа";

- ЗАТ " Кримська фондова біржа";

в зверненн до президента України у 2006 роки вказали, що згідно з підрозділом "Фінансові ринки" розділу IV Програми "Назустріч людям" чітко визначено, що з метою розвитку надійного та прозорого ринку небанківських фінансових послуг Уряду необхідно забезпечити "створення умов для ефективного функціонування та розвитку фондових і товарних бірж, розрахунково-клірингових нститутів".

Згідно з пунктами 3 та 4 підрозділу "Фондові ринки" розділу IV цієї ж Програми також чітко визначено, що Уряд України забезпечить:

- "Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами, емітованими приватизованими підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки безпеки держави (у тому числі при їх первинній емісії) виключно на біржах";

- "Зосередження продажу корпоративних прав, емітованих підприємствами - природними монополістами у процесі їх приватизації, виключно на біржах, що забезпечить х перетворення у публічні корпорації та створення системи, яка унеможливлю незаконну концентрацію капіталу…"

З наведених цитат чітко зрозуміло, що означає формулювання "виключно" відносно фондових бірж, тобто неможливість іншого трактування.

На жаль, підміна і сплутування понять "фондова біржа" та "організований ринок" простежується і на рівні окремих державних відомств, таких як Державна комісія з цінних паперів та фондовому ринку (ДКЦПФР) і Фонду державного майна України (ФДМУ).

Як у діючих, так і у проектах їх нормативних актів неодноразово поняття "фондова біржа" трансформувалося у поняття "організований ринок".

Але ж, так званий "організований ринок" включає до себе не тільки фондові біржі, а і позабіржові торгово-інформаційні системи (ТІС), головною функцією яких, на відміну від фондових бірж, є обмін цінами попиту та пропозиції за цінними паперами без обов'язкового укладення угод з ними. ТІС не несуть ніяких зобов'язань за невиконання умов укладених угод та роблять можливими індикативн угоди, що веде до переходу фондового ринку до тіньового сектору. До того ж необхідно зауважити, що створення та діяльність ТІСів не регламентуються жодним законодавчим актом України і не визначені ні Цивільним [9], ні Господарським кодексом [8].

У зв’язку із взазаними више заявами групи фондових бірж на адресу вищого керівництва країни щодо ситуації з організаторами торгівлі в Україні (фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами), Рада ПФТС заявила, що [32]:

— змушена розцінювати звернення фондових бірж як спробу тиску на державу з метою застосування адмінресурсу для штучного перерозподілу організованого ринку цінних паперів на користь окремих його учасників;

— метою здійснення зазначених дій є спроба адміністративного обмеження торгівлі акціями підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та підприємств-монополістів;

— наслідком практичної реалізації таких зусиль буде зруйнування ПФТС, як єдиного на сьогодні постійно діючого в Україні організаційно оформленого фондового ринку, на якому зосереджено 80% загального обсягу організованої торгівлі цінними паперами, тоді як на 8 українських біржах — лише 20%.

З метою спростування інформації, яка дискредитує ПФТС як легітним-ний інститут організаційно оформленого фондового ринку, Рада ПФТС (Склад Ради: Альфа–Банк, ВАБанк, Драгон Капітал, КІНТО, Конкорд Капітал, Міжрегіональна Фінансова Компанія, Національний Резервний Банк – Україна, Он-Лайн Капітал, Перший Український Міжнародний Банк, Сігма-фонд, СІНКОМ, Сократ, УкрСиббанк, Укрсоцбанк, Фоїл Сек'юрітіз Нью Юроп.) повідомляє, що [32]:

— ПФТС як торгово-інформаційна система створена відповідно до за-конодавства України формувалась протягом багатьох років завдяки зусил-лям професійних учасників ринку цінних паперів України, що дозволило їй стати загальновизнаним організатором торгівлі цінними паперами;

— ПФТС на сьогодні – це ліцензований організатор торгівлі цінними паперами, учасниками якого є провідні компанії та банки, що функціонує за загальноприйнятими на ринках багатьох країн правилами та технологіями, виконання замовлень на якому, всупереч твердженням бірж, є обов’язковим і результати торгів на якому визнаються всім світом, у режимі реального часу транслюються користувачам Reuters, Bloomberg та Thomson Financial, на постійній основі використовуються для прогнозів щодо розвитку українського ринку цінних паперів Світовим банком, Міжнародною фінансовою корпорацією та рейтинговою агенцією Standard & Poor’s;

— укладання угод на ПФТС є добровільним вибором професійних учасників фондового ринку України, а не результатом використання адмінресурсу;

законодавство України передбачає надання всім фондовим біржам та торговельно-інформаційним системам однакової (єдиної) ліцензії на організацію торгівлі цінними паперами, не створюючи переваг за формальною ознакою жодному з організаторів торгівлі;

законодавство ЄС визнає регульованим ринком, організатором торгівлі, фондовою біржею регулярно функціонуючу торговельну систему, що забезпечує ліквідність та ціноутворення на ринку цінних паперів, якою і є ПФТС.

Шляхами вирішення короткострокових та середьострокових заходів

створення активного і справді динамічного ринку ЦП в Україні є наступні [25]:

- ДКЦПФР повинна негайно визнати, зареєструвати і видати ліцензію ПФТС як “фондовій біржі”. На ПФТС здійснюється 86% транзакцій організованого ринку України, вона знаходиться у приватному володінні і управлінні, вона користується повагою з боку професійних учасників ринку і продовжує розвивати свою спроможність справедливо прозоро обслуговувати ринок.

- Треба здійснити заходи для консолідації решти майже непрацюючих

фондових бірж шляхом добровільного об’єднання або відміни ліцензій з метою забезпечення прозорості ціноутворення, що є критично важливим питанням для проведення приватизаційних торгів та для інвестування активів недержавних пенсійних фондів. У зв’язку з низькою активністю цих установ настійливо рекомендуємо анулювати їх ліцензії, щоб ліквідувати проблеми, що призводять до подрібнення ринку. Для поліпшення операцій на ринку треба консолідувати наявні обмежен ресурси.

- Слід анулювати ліцензії тих брокерів-дилерів, що не здійснюють діяльності.

- Уряд, ДКЦПФР і учасники ринку, за допомогою міжнародних донорських організацій, мають здійснити спільну програму, спрямовану на заохочення відкритих АТ, особливо тих, що пропонуються для приватизації, пройти процедуру лістингу запропонувати свої акції на продаж через добре врегульовану біржу, щоб їх могли придбати портфельні інвестори, зокрема недержавні пенсійні фонди.

Враховуючи обмеження жорстко контролюємого Національним банком України МВРУ на валютн операції з форвардними, ф’ючерсними та опціонними контрактами [12], необхідно законодавчо дати дозвіл на організацію валютних бірж в Україні для роботи з цими видами контрактів.

Розділ 3. Перспективи розвитку фінансових бірж України

3.1 Перспективи розвитку форвардної, ф’ючерсної та опціонної торгівлі на фінансових біржах України

Серед строкових операцій спекулятивного характеру розрізнюють гру на зниження курсу гру на підвищення курсу валюти. Якщо очікується падіння курсу валюти, то гравц на зниження продають цю валюту за існуючим у даний момент курсом "форвард з тим, щоб через певний термін здати покупцеві цю валюту, яку продавець тепер може дешево купити на ринку "спот". Якщо очікується підвищення курсу валюти, то гравці на підвищення скуповують валюту за існуючим курсом, щоб при настанні терміну прийняти цю валюту, яка уже подорожчала і отримати прибуток завдяки різниці курсів.

Спекулятивн операції, як правило, здійснюються без наявності валюти. Валютний спекулянт продає її на термін з надією отримати різницю з часом у курсі [23, c.130].

Таким чином, у більшості випадків гра на підвищення і зниження курсу іноземної валюти - це гра на "різницю". При цьому не потрібен великий капітал у тій валюті, яку продають (купують). Строкові угоди з іноземною валютою, що укладаються з метою хеджування, покриття валютного ризику, застосовуються при великих комерційних і фінансових операціях.

Імпортери придбавають валюту на термін для оплати одержаних у кредит товарів, якщо вони розраховують, що курс валюти протягом тривалого часу буде підвищуватися.

Експортери, які займаються покриттям можливого валютного ризику, грають на зниження курсу ноземної валюти. Вони продають свою валютну виручку за національні гроші ще до отримання, тобто на термін за форвардним курсом, що існує в момент укладання товарного контракту.

Валютн операції на термін виступають і як елемент покриття ризиків при переміщенн капіталу за кордон.

З існуючих форм строкових операцій найбільш поширені прямі, або аутрайт, - купівля (продаж) іноземної валюти на термін за курсом, який зафіксовано в момент укладання угоди. Розвиненого ринку з операцій "аутрайт" між банками немає. Вони, як правило, укладаються банками з клієнтами, які хеджують сво надходження та платежі від валютних (курсових) ризиків [29,c.102].

Банки сам хеджуються від курсових ризиків в основному за допомогою операцій "своп" купівлі (або продажу) валюти на умовах "спот" з одночасним укладанням зворотної угоди на термін. Як результат, готівкові і строков операції взаємозараховуються і втрати відносно первинного курсу зводяться до мінімуму. Поєднання з депозитними операціями дозволяє збільшити прибутковість від операцій "своп".

Строков біржові (так звані, ф'ючерсні) операції з валютами з 1972 р. почали практикувати спочатку в США, а потім і в інших країнах, їх особливість поляга у тому, що торгівля ведеться окремими стандартизованими контрактами у певних валютах (долари США і Канади, фунти стерлінгів, марки ФРН, японські ієни, швейцарські і французькі франки). У них детально регламентуються всі умови операції: сума, термін, метод розрахунків і т.д. При укладенні угоди вноситься певний гарантійний депозит. Курси валют з ф'ючерсних операцій котируються у формі "аутрайт", тобто прямо, без виділення премії або знижки. Сума цих контрактів значно менша величини строкових міжбанківських операцій, їх використовують дрібні і середні фірми з метою хеджування валютних ризиків [29,c.113].

Різновидом строкових операцій є опціонні. Вони передбачають право купівлі або продажу валюти в майбутньому за курсом, який зафіксовано в момент укладання угоди. За право купівлі або продажу виплачується певна премія. За сприятливого руху курсу валюти протягом терміну операції право використовується, а в протилежному випадку - сплачена премія втрачається, і валютна операція не здійснюється. Таким чином, опціон більш вигідний при коливаннях курсу, що перевищують розмір премії.

Ринок валютних опціонів сформувався ще на початку 80 років. Він забезпечує велику гнучкість в операціях з валютою, оскільки мінімізує ступінь валютного ризику. При купівлі опціону за певну винагороду (премію) одна особа надає іншій право купити (опціон "кол") або продати (опціон "пут") валюту за узгодженим курсом у будь-який день встановленого терміну, або взагал відмовитися від операції без відшкодування збитків (тобто без відшкодування виплаченої премії) [23, c.79].

Необхідність таких операцій викликана прагненням її учасників завчасно встановити курс, за яким будуть проводитися розрахунки по валютних операціях у майбутньому. Суть форвардної валютної операції полягає у тому, що продавець бере на себе зобов'язання через певний термін (до одного року) передати покупцю валюту, а покупець зобов'язується прийняти її і сплатити йому у відповідності з умовами угоди.

При форвардних угодах встановлюється курс, за яким будуть здійснюватися розрахунки у майбутньому. Він носить назву строкового (форвардного) курсу. В його основ лежить курс касових операцій, що існує на момент укладання форвардної угоди, а також надбавки (репорт, ажіо) чи знижок (депорт, дизажіо).

Встановлення курсів валют строкових операцій з іноземною валютою відрізняється від встановлення курсів готівкових операцій. У банківській практиці це здійснюється за допомогою встановлення премії (репорту) або знижки (депорту) відносно курсу з готівкових операцій. Встановлення премії означає, що певна валюта котирується дорожче з операції на термін, ніж з готівкових касових операцій, і нижче за курси операцій "спот". Для кожної валюти і кожного виду операцій (на 1, 3, 6 місяців) котирування встановлюється форвардний курс, який включа готівковий курс, а також премію або знижку, їх розмір залежить від ступеня стійкост валюти і перспектив еволюції її курсу. Наприклад, хронічна нестабільність валюти і очікуване різке зниження її курсу виявляються у високій знижці при купівлі-продажу даної валюти на термін. Навпаки, валюта, що має велику перспективу на термін, котирується з премією.

При прямому котируванні валют премія додається до курсів "спот", а знижка віднімається. При непрямому котируванні діє протилежне правило: премія віднімається, а знижка додається до курсів "спот". Премія продавців перевищує премію покупців, оскільки банк, продаючи іноземну валюту, курс яко на термін підвищується, прагне отримати велику суму в національній валюті при продажу і віддати меншу надбавку у національній валюті при купівл ноземної. Знижка продавців менша за знижку покупців, оскільки банк прагне забрати собі велику знижку у національній валюті при купівлі на неї іноземно валюти, яка уже дешевшає. І навпаки, при продажу цієї іноземної валюти він надає клієнтам меншу знижку у національній валюті.

З переходом до плаваючих валютних курсів необхідність строкових операцій для страхування ризику зросла. При здійсненні форвардної операції проміжок часу між укладенням і виконанням значно більший, ніж при касовій операції, і може становити декілька місяців (до року). Як правило, термін і курс форвардно операції обумовлюється при підписанні контракту. Крім того, до касового курсу встановлюються надбавки (репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо). Розмір репорту або депорту залежить не тільки від обсягу форвардних операцій, але й від різниці у процентних ставках окремих валют. Ці надбавки і знижки іменуються ставками "своп". Курс строкової операції визначається як співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку в момент укладання угоди, різницею в процентних ставках окремих валют.

Ці фактори не можна розглядати ізольовано. Наприклад, якщо процентні ставки іноземно валюти значно зростають, то підвищується і попит на цю валюту на касовому ринку, тому підвищується також і курс "спот".

Одночасно знижується попит на строковому валютному ринку, а відповідно і форвардний курс. У такій ситуації має місце депорт за форвардним курсом відносно касового курсу. При плаваючих валютних курсах від характеру діючої тенденції його руху (вгору або вниз) залежить як попит, так і пропозиція валюти.

Використання форвардних валютних операцій вигідне для імпортерів і експортерів при отриманн більш надійної основи для калькуляції угод, оскільки при укладанні договору незалежно від співвідношення курсів валют на момент сплати, в обох його сторін снує впевненість в отриманні встановленої суми. Операції здійснюються за оголошеними комерційним банком форвардними курсами з депортом або репортом до касового курсу.

Еволюція біржової торгівлі реальним товаром обумовила можливість та потребу у використанні угод без поставки реального товару, основними видами яких ф'ючерсні контракти та опціони [23,c.207].

Ф'ючерсний контракт - це стандартний біржовий договір на поставку товару у вказаний в договорі термін за ціною, що визначена сторонами при укладенні угоди.

Ф'ючерсн угоди, на відміну від угод на реальний біржовий товар, не передбачають зобов'язання сторін поставити або прийняти реальний товар у строк, обумовлений контрактом. Це взаємопередача (купівля-продаж) прав на стандартизований контракт поставки певного біржового товару.

Ф'ючерсн угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін цін. Такі угоди укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів по кожному виду товару.

Об'єктом ф'ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісно характеристики. Ф'ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Сумарні обсяги певного виду товару по ф'ючерсних угодах визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандартизовані.

Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є [23,c.217]:

- фіктивний характер угод;

- зв'язок з ринком реального товару через страхування (хеджування), а не через поставку товару;

- заздалегідь чітко визначена й уніфікована, позбавлена будь-яких індивідуальних особливостей споживча вартість товару, узгоджена кількість якого міститься в біржовому контракті, який стає об'єктом торгівлі і являє собою право на товар;

- повна уніфікація умов поставки товару;

- знеособленість угод і замінність їх контрагентів, що забезпечується Розрахунковою палатою біржі.

Отже, ф'ючерсний контракт, будучи максимально стандартизованим, відображає конкретн вимоги продавців і покупців до товару. Крім цього, у ф'ючерсному контракті вс параметри стандартизовані і регламентуються Правилами біржової торгівлі. Погоджуються в контракті тільки дві умови: ціна і позиція, тобто строк поставки товару. Однак на фінансових біржах, як правило, позиція (строк поставки) по основному асортименту біржового товару також регламентована, тому практично у типовому контракті погоджується тільки ціна.

З позиц біржі ф'ючерсна торгівля - це результат природної еволюції розвитку біржово торгівлі в умовах ринкового господарства, тобто це процеси постійно конкурентної боротьби різних типів ринкових посередницьких структур. Завдяки великим перевагам перед торгівлею реальним товаром, ф'ючерсна торгівля дозволила біржам вижити в умовах становлення ринкової економіки, заробляти нагромаджувати капітали для свого існування і розвитку. Інакше кажучи, мета, яку переслідували біржі, розвиваючи ф'ючерсну торгівлю, полягає в отриманн прибутків у розмірах, необхідних для існування в ринковому середовищі.

3.2 Перспективи розвитку фінансових бірж в Україні

Досвід країн Східної Європи, Балтії та Росії свідчить, що синхронне залучення інституцій фондового ринку, передусім фондових бірж, до процесу приватизації на усіх його етапах з самого початку сприяло становленню та розвитку фондового ринку прискоренню ринкових перетворень в економіці.

Україна стала, мабуть, майже єдиним винятком на пострадянському просторі. Участь організаторів торгівлі у процесі приватизації всіляко обмежувалася і рік від року скорочувалася. Так, якщо, за даними ФДМУ, у 2000 році обсяг приватизаційних угод, що були укладені на організаторах торгівлі, становив 34,1 відсотка від загальної суми надходжень від продажу пакетів акцій, які належать державі, підприємств, що відносилися до груп В, Г та Е, а в 2001 році - лише 8,3 відсотка, то у 2004 році цей показник знизився до 2,6 відсотка, а в 2005 році - до 2,2 відсотка. У кінцевому підсумку все це призвело до того, що основна маса цінних паперів перебуває в обігу поза організованим ринком, а це негативно відбилося не лише на діяльності фондових бірж, які перебувають тепер у вкрай неблагополучному становищі, а й у цілому на організованому ринку цінних паперів, частка якого у загальних обсягах фондового ринку становить лише кілька відсотків [25].

Натомість в Україні панує непрозорий неорганізований ринок цінних паперів, що за своїми масштабами не має прецеденту у світовій практиці. Тим часом становлення та розвиток інститутів спільного інвестування настійно диктують необхідність функціонування в Україні розвинутого, повноцінного, цивілізованого організованого ринку цінних паперів. У зв'язку з цим зрозумілими і цілком логічними є заходи, які здійснюються на вищому державному рівні, для докорінно зміни ситуації, що склалася на фондовому ринку.

Найбільш повний комплекс таких заходів визначений Указом Президента від 24 листопада 2005 року N1648/2005 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" та від 28 жовтня 2005 року "Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні". Підпунктом 19 пункту 3 і підпунктом 2 пункту 4 цього указу передбачається потреба створення консолідованої біржової системи на фондовому ринку. "Планом заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", затвердженим цим указом, визначені заходи щодо зосередження на фондових біржах угод з акціями підприємств, пакети яких належать державі, з метою виявлення їх реальної вартості (підпункти 2 і 3 пункту 2). Крім того, "Основними напрямами розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки", які затверджені тим же Указом, передбачені заходи щодо удосконалення біржово торгівлі цінними паперами, посилення вимог до фондових бірж та інших організаторів торгівлі (розділ ІІІ) [24].

На виконання цього указу Президента фондові біржі здійснюють реальні заходи щодо їх нтеграції, створенню цілісного загальнобіржового ринку цінних паперів в Україні. Як перший крок на цьому шляху фондові біржі розробили нову модель організації та проведення біржових аукціонів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі. Ця модель була запропонована та недавно успішно продемонстрована представникам Фонду державного майна України.

Якщо до цього часу фонд виставляв кожен пакет акцій ВАТ на торги тільки однієї з фондових бірж, то тепер у приватизаційних торгах з кожного конкретного пакета акцій можуть взяти участь усі фондові біржі, що підписали договір про спільну діяльність.

Згідно з розробленим регламентом, заявка ФДМУ на продаж пакетів акцій надходить одночасно на усі фондові біржі-учасниці договору, і підготовка аукціонних торгів організується на них у звичайному порядку, відповідно з діючими нормативними документами. Процес торгів "з голосу" на кожній з фондових бірж ведеться одночасно за підтримкою нескладного програмно-апаратного комплексу "ЗУБР" та системи комунікацій, яка використовує телефонні й Інтернет-канали, що дають змогу фондовим біржам оперативно обмінюватися нформацією про хід торгів у режимі реального часу.

Нова модель організації та проведення біржових приватизаційних торгів не потребує ніяких суттєвих змін у діючих нормативних актах ДКЦПФР і ФДМУ та має низку серйозних переваг порівняно не лише з теперішньою практикою біржової приватизації, а й з аукціонами і конкурсами, які ФДМУ проводить поза межами організаторів торгівл цінними паперами [24].

Модель, яку запропоновано, не дозволяє наперед "визначити" або "призначити" переможця за рахунок особливих умов проведення торгів, відбору їх учасників або тиску на "небажаних" брокерів. Вона створю можливість участі у приватизаційних біржових торгах не лише найбільшо кількості акредитованих на фондових біржах брокерських контор, а й доступу до торгів без посередників найширшого кола юридичних і фізичних осіб як у самій столиці України, так і в її регіонах, що повністю відповідає демократичним нормам Конституції та Закону "Про приватизацію державного майна".

У процес торгів хід та результати кожного їх етапу фіксуються за допомогою засобів програмно-апаратного комплексу "ЗУБР" і стають доступними усім фондовим біржам-учасницям торгів та представникам Фонду держмайна України. Завдяки цьому досягається повна прозорість ходу торгів і їх результатів. Безсумнівно, що успіх запропонованої моделі, яка є першим кроком на шляху реалізації іде цілісного загальнобіржового ринку цінних паперів, сприятиме подальшій нтеграції вітчизняних фондових бірж, підвищенню їх привабливості для емітентів, інвесторів і фондових операторів, а отже й обмеженню безпрецедентного домінування в Україні непрозорого неорганізованого фондового ринку. Все це, у свою чергу, буде позитивно впливати на інвестиційний клімат у країні та сприятиме припливу інвестицій в її економіку.

Висновки

На сучасному етапі функціонування бірж на фінансовому ринку України обумовлено наступними законодавчими актами:

- Цивільний Кодекс України;

- Господарчий Кодекс України;

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про господарські товариства”;

- Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

- Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок”;

- Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні";

- ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

- ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність”;

- ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

- Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року);

Законодавчо діяльність бірж на фінансовому ринку України затверджена тільки для фондово сегменту ринку на якому працює 8 фондових бірж та 2 торговельно-інформаційних системи (ТІС), на валютному сегменті ринку згідно “Декрету про валютне регулювання” при неконвертованості національної валюти працює тільки єдина торгівельно-інформаційна система для уповноважених банків – резидентів України під керівництвом Національного банку України – “міжбанківський валютний ринок України”.

Створення та функціонування фондових бірж на фінансовому ринку України обумовлено законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» в новій редакції 2006 року, який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритост та ефективності функціонування фондового ринку.

Функціонування торгівельно-інформаційних систем не має законодавчого обумовлення, а їх снування в фондовому сегменті ринку з 2006 року є проблемним.

Основними проблемами сучасного стану функціонування фінансових (фондових та валютних) бірж в Україні є їх практична відсутність у класичному стилі їх функціонування за кордоном. Існуючі монопольні структури – МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку - фактично є по статуту торговельно-інформаційними системами, тобто не виконують основних посередницьких функцій фінансових бірж:

- страхування можливих збитків учасників операцій;

- участь за допомогою рахункових палат у заключенні та контролі виконання біржових угод;

- котирування цінних паперів, які виставляються на торги, як гарантія платоспроможност емітентів.

Як показу проведений в курсовій роботі аналіз результатів статистики, механізм керівництва Національним банком Торгівельною МВРУ у 2004 - 2006 роках :

- дозволя стабілізувати пікові відхилення щоденної пропозиції до 600 млн.доларів США на день від середнього значення 130 -180 млн.грн.доларів США на день за рахунок скупки Національним банком надлишку пропозиції у валютні резерви;

- дозволя стабілізувати пікові відхилення пропозиції до рівня 50 млн.доларів США на день від середнього значення 130- 180 млн.грн.доларів США на день за рахунок валютних інтервенцій Національним банком дефіциту пропозиції з валютних резервів;

- дозволя НБУ стабілізувати офіційний курс національної валюти на рівні 5,05 грн./1 долар США на протязі 3 років.

Основними недоліками МВРУ є існування наступних обмежень:

- Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними ф’черсами та деривативами, та з багатьма модифікаціями форвардних контрактів;.

- Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора.

- Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 3-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора на міжбанківському валютному ринку України.

Враховуючи обмеження жорстко контролюємого Національним банком України МВРУ на валютн операції з форвардними, ф’ючерсними та опціонними контрактами, необхідно законодавчо дати дозвіл на організацію валютних бірж в Україні для роботи з цими видами контрактів.

Як показав проведений в курсовій роботі аналіз ефективності роботи зареєстрованих в Україні 8 фондових бірж та 2-х торговельно-інформаційних систем в Україні, ТІС «ПФТС» основним організатором торгівлі в Україні, і її частка у загальному обсяз торговельних транзакцій на регульованому ринку у 2005 році становила 86%. На другому місці по активності серед організаторів торгівлі стоїть Українська фондова біржа (УФБ), частка якої в обсязі торговельних транзакцій на регульованому ринку становить приблизно 13%.

Таким чином, проведений аналіз показує, що фінансовий ринок в Україні станом на 2006 рік не має валютного біржового сегменту та має слабо розвинутий фондовий біржовий сегмент.

Основним напрямком розвитку біржових сегментів фінансового ринку України повинно стати перетворення ефективно працюючих торгівельно-інформаційних систем (МВРУ на валютному ринку та ПФТС на фондовому ринку) у повнофункціональні біржі з виконанням функцій розрахункових центрів та функцій страхування ризиків біржових операцій.

Список використаних джерел літератури

1. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” № 3480-IV від 23 лютого 2006 року /(Електронна довідково законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

2. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" № N 448/96-ВР від 30.10.1996 // ( від 10 січня 2002 року N 2922-III ) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 14 вересня 2006 року N 133-V /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) грудень 2006)

4. Закон України "Про фінансов послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" N 2664-III від 12 липня 2001 року // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 грудня 2005 року N 3201-IV /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про господарськ товариства” 19 вересня 1991 року N 1576-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 листопада 2005 року N 3107-IV /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) грудень 2006)

6. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року N 1775-III //Із змінами доповненнями, внесеними Законами України станом від 2 серпня 2006 року N 61-V/(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН версія 8.021) – грудень 2006)

7. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 //

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 лютого 2006 року N 3509-IV /(Електронна довідково законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

8. Господарчий Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 21 вересня 2006 року N 188-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) грудень 2006)

9. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ від 16 січня 2003 року N 435-IV //

Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 21 вересня 2006 року N 185-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2726 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) грудень 2006)

10. Державний контроль за діяльністю фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем» // Рішення Державно комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8.05.2001 N 144 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) грудень 2006)

11. Порядок та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року N 345 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН версія 8.021) – грудень 2006)

12. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2006 року N 333) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

13. Правила проведення Торговельної сес та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2006 року N 333) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

14. Про затвердження звіту про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2005 рік // ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ РОЗПО-РЯДЖЕННЯ від 15.06.2006 р. N 5907 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

15. ПОЛОЖЕННЯ про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку // Указ Президента України від 25 вересня 2002 року N 861/2002 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

16. Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельноінформаційних систем і регулювання їх діяльності // Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.01.1997 N 9 /від 25.01.2001 року N 4 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН версія 8.021) – грудень 2006)

17. Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів // Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14 березня 2001 року N 49 /від 29 листопада 2001 року N 145 /(Електронна довідково законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

18. Про здійснення державного контролю за діяльністю фондових бірж, депозитаріїв та торговельно-інформаційних систем // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 травня 2001 року N 144 ( Із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку станом від 17 листопада 2004 року N 469) /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

19. Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336 с.

20. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. — К.: «Каравела»; Львів: «Новий Світ-2000», 2002. - 304 с.

21. Міжбанківський валютний ринок України: практичні правові аспекти // Вісник НБУ. -2001. -№7, c.14 -18.

22. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. М., Перспектива, 1995 – 342 c.

23. Мертенс А. Інвестиції : Курс по сучасній фінансовій теорії . – Київ, Київське інвестиційне агентство, 1997. 642 c.

24. Михайло Назарчук(голова ради Асоціації українських фондових бірж) Модель, що поставить заслін непрозорост фондового ринку // "Урядовий кур'єр" 16.05.2006

25. Роберт Л. Сміт УКРАЇНСЬКІ ФОНДОВІ БІРЖІ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ // USAID, 17 січня 2006 року (http:// www.usaid.com.ua)

26. Рынок ценных бумаг / под ред. В.А.Галанова,А.И.Басова – М.: Финансы и статистика, 1996 – 204 c.

27. ТОРГОВІ ПРАВИЛА Асоціації "Перша Фондова Торгівельна Система" // 15 травня 1996 року протокол N 4/ 1 червня 2001 року N 7 /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

28. Характеристика стану та тенденцій розвитку ринку цінних паперів у І кварталі 2006 року // Звіт ДКЦПФР, 2006 рік /(Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021) – грудень 2006)

29. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. 501 с.

30. Целудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: Знаня-Прес, 2002. — 135 с.

31. HTTP://www.liga_zakon.com.ua- Електронна довідково – законодавча бібліотека України (“ЛІГА-ЗАКОН” версія 8.021)

32. HTTP://www.pfts.com - офіційний сайт ПФТС (Асоціації "Перша Фондова Торгівельна Система" )

33. HTTP://www.ssmsc.gov.ua - офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

34. HTTP://www.ufb.com.ua - офіційний сайт Української фондової біржі

35. HTTP://www.bank.gov.ua - офіційний сайт Національного банку України

36. HTPP://www.uice.com.ua – офіційний сайт Української Міжбанківської Валютної Біржі

Додаток А

Функціонування МВРУ в Україні по інформації сайта НБУ

Офіційний курс гривні до:

долара США лишився незмінним і 30.11.2006 становив 505.00 грн./100 дол. США;

євро знизився на 22.22 коп. (3.46%) і 30.11.2006 становив 664.4285 грн./100 EUR;

російського рубля знизився на 0.031 коп. (1.65%) і 30.11.2006 становив 1.9191 грн./10 RUR.

Обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 9572.2 млн. дол. США.

Інтервенц НБУ на валютному ринку України (сальдо) становили 226.7 млн. дол. США (у доларовому еквіваленті).

Середньозважений готівковий курс гривні за операціями банків України до:

Обсяг операцій на готівковому ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривню у доларовому еквіваленті) становив 3797.5 млн. дол. США, у т.ч.:

- обсяг валюти, купленої банками у населення - 1680.5 млн. дол. США;

- обсяг валюти, проданої населенню - 2117.0 млн. дол. США.

Банківськ вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) зросли на 395.0 млн. дол. США і 30.11.2006 становили 9009.1 млн. дол. США.

За жовтень 2006 року

Офіційний курс гривні до:

долара США лишився незмінним і 31.10.2006 становив 505.00 грн./100 дол. США;

євро знизився на 0.2 коп. (0.03%) і 31.10.2006 становив 642.2085 грн./100 EUR;

російського рубля знизився на 0.0001 коп. (0.005%) і 31.102.2006 становив 1.888 грн./10 RUR.

Обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив 9411.0 млн. дол. США.

Інтервенц НБУ на валютному ринку України (сальдо) становили 363.3 млн. дол. США (у доларовому еквіваленті).

Середньозважений готівковий курс гривні за операціями банків України до

Обсяг операцій на готівковому ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривню у доларовому еквіваленті) становив 3861.7 млн. дол. США, у т.ч.:

- обсяг валюти, купленої банками у населення - 1701.7 млн. дол. США;

- обсяг валюти, проданої населенню - 2160.1 млн. дол. США.

Банківськ вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) зросли на 285.4 млн. дол. США і 31.10.2006 становили 8614.1 млн. дол. США.

Додаток Б

Перелік фондових бірж світу