Економічний успіх будь-якої країни світу базується на зовнішній торгівлі. Ще жодна країна не спромоглася створити здорову економіку, ізолювавши себе від світово економічної системи. Чому міжнародній торгівлі надається настільки важливе значення? Чому від неї так сильно залежать перспективи економічного зростання? Чи всі країни можуть брати участь у міжнародній торгівлі, а чи лише країни з досить високим технологічним рівнем? Теоретичне обґрунтування тих переваг, які відкриває міжнародна торгівля, було зроблено приблизно 200 років тому двома видатними британськими економістами - А.Смітом і Д.Рікардо.

А.Сміт у своїй класичній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" відзначив, що держави мають спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими суб'єктами міжнародного економічного співробітництва. І, очевидно, кожній країні слід імпортувати такі товари, у виробництві яких відсутні переваги. Інакше кажучи, країна повинна експортувати такі товари, виробництво яких абсолютно ефективніше в тому плані, що на одиницю продукту витрачається менше прац порівняно з іншою країною - потенційним торговельним партнером. [28.с.44]

Д. Рікардо й економісти, що були його послідовниками, розвинули поняття порівняльної переваги. На його думку, незважаючи на те, що та чи інша країна здатна випускати безліч різноманітних товарів, вона має порівняльну перевагу у виробництві лише певних видів продукції, тоді як іншим країнам краще вдається виробництво чогось іншого. Іншими словами, ситуація порівняльної переваги - це здатність країни виробляти товари та послуги з відносно більш низькими альтернативними затратами, ніж будь-яка інша країна. До тих пір, поки за умов відсутності торгівлі будуть зберігатися відмінності в співвідношенні цін між країнами, кожна країна матиме порівняльну перевагу, тобто у неї завжди знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигідним при існуючому співвідношенні затрат, ніж виробництво інших товарів. Саме цей товар вона і повинна експортувати в обмін на інші. Сукупний обсяг випуску продукції буде найбільшим тоді, коли кожен товар вироблятиметься тієї країною, яка має нижчі альтернативні затрати. [29.с.11]

Сучасний світовий ринок характеризується стрімким зростанням конкуренції та відносно перенасиченістю різноманітними товарами та послугами. Такі умови впливають на економічн відносини між державами, насамперед на їх заходи, які використовуються у зовнішньоторговельній політиці. Багато країн у конкурентній боротьбі замість торгових обмежень все ширше використовують різноманітні заходи просування вітчизняних товарів на зарубіжні ринки. Демпінг є одним з таких заходів, проявом цінової конкуренції і, одночасно, формою цінової дискримінації. Демпінг (dumping) – засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах. Він може здійснюватись як за рахунок ресурсів окремих фірм, що прагнуть опанувати зовнішній ринок своєї продукції, так і за рахунок державних субсидій експортерам. [31.с.244]

Демпінг заборонений як міжнародними правилами в рамках СОТ, так і національними антидемпінговими законами багатьох країн, що дозволяють застосовувати антидемпінгове мито у раз відкриття факту демпінгу.

Небезпека демпінгу викликана його спрямованістю на завоювання ринку шляхом витіснення з нього конкурентів з числа місцевих виробників, за рахунок низької ціни з подальшою монополізацією ринку і встановленням новою, значно вищої монопольно ціни. [30.с.444]

1. Сутність демпінгу

Під демпінгом розуміється експорт товарів по цінах нижче собівартості або, принаймні, по більш низькій ціні, чим на внутрішньому ринку, тобто демпінг формою міжнародної цінової дискримінації.

В основ демпінгу лежить ринкова ситуація, за якої еластичність попиту по ціні на внутрішньому ринку нижче, ніж на зовнішньому. Це дозволяє фірмам, що мають відносно монопольне становище на внутрішньому ринку, продавати свої товари за більш високими цінами, ніж на зовнішньому ринку, де попит більш еластичний по ціні і де конкуренція вище. Необхідними умовами для здійснення демпінгу також :

- ситуація недосконалої конкуренції, що дозволяла б виробнику встановлювати і диктувати ціни;

- сегментованість ринку, тобто спроможність виробника відокремити внутрішній ринок, де він продає товар за високими цінами, від зовнішнього ринку, де він це робить за більш низькими цінами. Звичайно цьому сприяють високі транспортні витрати і встановлені державою торговельні бар’єри. [18.с.208]

Демпінг може спричинятися, по-перше, державною зовнішньо торговельною політикою, коли експортер отримує субсидію. По-друге, демпінг може бути наслідком типово монополістичної практики дискримінації в цінах, коли фірма-експортер, яка займає монопольне становище на внутрішньому ринку, при нееластичному попиті максимізує доход, підвищуючи ціни, тоді як на конкурентному закордонному ринку при достатньо еластичному попиті вона досягає максимізац доходу шляхом зменшення ціни та розширення обсягу продажів.

Походження терміна “демпінг” часто приписують Вінерові (1926), який припустив, що при максимізації прибутку ціни на внутрішньому ринку повинні бути вищі, ніж на експортних, по тій простій причині, що внутрішній ринок, як правило, нада більш комфортні умови національним виробникам. [23.с.21]

Іншим логічним обґрунтуванням демпінгу є так званий "хижацький демпінг" (predatory pricing - навмисне сильне заниження ціни, у збиток собі), застосовуваний з метою нанести втрати чи знищити конкурентів, ноді з метою утворення картелю. Однак багато економістів говорять про те, що "хижацький демпінг" - досить рідке явище, оскільки такі дії вигідн тільки в тому випадку, коли майбутні надприбутки покривають істотні втрати в короткостроковому плані.

У 70-х рр., після того як найбільш промислово розвинуті країни перейшли на систему плаваючих валютних курсів, з'явився термін "обмінний демпінг" (exchange dumping). Наприклад, у результаті зниження курсу долара стосовно ни, ціна імпортованих у Японію товарів, вимірювана в доларах, буде падати в порівнянні з ціною японських виробників доти, поки ціни не будуть переглянуті. Іншими словами, спостерігається демпінг.

В останнє десятиліття виникло ще кілька трактувань демпінгу. Як причини називалися змінний попит складність у перерозподілі ресурсів між різними галузями господарства, що виражалися в так званому "циклічному демпінгу" (cyclical dumping), заснованому на різниці у витратах.[24.с.120]

Був також уведений термін "взаємний демпінг" (reciprocal dumping), що пояснює торгівлю між розвинутими країнами схожою продукцією (внутрішньогалузева торгівля), найчастіше супроводжувану взаємними обвинуваченнями в демпінгу. На думку обох сторін, попит на експортному ринку більш еластичний, ніж на національному, що веде до більш низьких цін (чи рівних, але включаючи транспортні витрати). І хоча "взаємний демпінг" приводить до марних перехресних перевезень, вигоди для загального добробуту учасників можуть виникнути через зростаючу конкуренцію на національних ринках.

Також варто відзначити, що існує ефект економії на масштабах виробництва, коли виробництво свідомо нарощується з метою знизити собівартість одиниці продукції, що фактично при відсутності попиту веде до демпінгу при збуті на зовнішніх ринках.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового мпорту” демпінг - ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподію шкоду національному товаровиробнику подібного товару [1.ст.1].

Економічна наука взагалі розглядає демпінг як один з видів обмежувальної ділової практики, що в окремих випадках може кваліфікуватися як недобросовісна конкуренція. До демпінгу вдаються експортери з метою проникнення на ринок, розширення обсягів продажу, витискування існуючих потенційних конкурентів, встановлення домінуючого положення на ринку. Існу кілька видів демпінгу, які різняться за методом дискримінації ціни, джерелами компенсації втрат експортера, мотивами і термінами застосування.

У міжнародній торговій практиці виділяють декілька видів демпінгу. Постійний демпінг (persistent dumping) - це довгострокова тенденція монополістів максимізувати загальний прибуток, продаючи товари по більш високій ціні на внутрішньо