Дипломная работа: Аналіз рибоохоронних заходів в ставовому господарстві Уляновського районного товариства мисливців та рибалок Кіровоградської області

Члени старшої секції Товариства все більш активно включаються в роботу по вилученню у браконьєрів недозволених засобів лову риби. Кількісна характеристика вилучених засобів наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Вилучення браконьєрських засобів лову (шт.)

У не менш важливий напрямок в цій роботі включились обидві секції Товариства – це профілактична робота. Вона проводиться шляхом роз’яснень в співбесідах з населенням, в школах, виступів в засобах масової інформації. Немала просвітницька робота проводиться членами Товариства серед населення з пропаганди екологічних та природоохоронних знань.

Розділ 4 Породи риб та інші гідробіонти водосховища

4.1 Короп рамчастий (дзеркальний)

Є найбільш продуктивним і витривалим щодо умов існування серед усіх малолускатих форм. Це одна із українських порід. яка була створена групою рибоводів під керівництвом О. І. Куземи протягом 1922-1953 рр. шляхом природного схрещування природного відбору у неспускних ставах Антонівського держрибзаповідника Хмельницької області.

Луска рамчастого коропа дзеркального типу, як правило, розміщується у вигляді рамки вздовж спини, біля голови і плавців. Середня частина тіла зовсім без луски, або ж зустрічаються поодинокі великі лусочки біля хвоста. Особливість екстер’єру цього коропа – укорочене тіло і високоспинність, лінія спини круто підіймається вверх, а черевна вигнута вниз, що надає йому овальної форми.

Шкіра над боковою лінією темно-попеляста, а під боковою жовта.

Природовипробовуванням доведено, що український рамчастий короп більш ефективно використовує штучн корми.

Високоспинність цього коропа поєднується із скороспілістю. За темпом росту він не поступається українському лускатому коропу. Вихід цьоголіток із вирощувальних ставів становить 65%.

4.2 Короп лускатий

За розміщенням і розміром луски нагадує сазана, але світлішого забарвлення. У нього більш витягнутий тулуб, товща спина і відносно менша голова ніж у рамчастого коропа.

Український рамчастий короп має високу пошукову здатність і швидко росте в нагулі. Порівняно з рамчастим коропом він краще пристосований до великих водоймищ, особливо при екстенсивному господарюванні.

Природовипробовуванням установлено, що український лускатий короп порівняно з дзеркальним галиційським на другому році життя інтенсивніше росте (на 17%), має вищий вихід з нагулу (на 24%), краще використовує природну кормову базу і забезпечує вищу продуктивність при екстенсивному господарювання (на 46%).

Статев ознаки плідників чітко виражені. Самці одного віку з самками мають меншу вагу тіла, весною у них з’являється шлюбне вбрання. При легкому натисканні на черевце виділяються молока. У самок більш розвинуте черевце, яке перед нерестом стає м’яким і еластичним.

Плодючість лускатого коропа дорівнює в середньому 111 тисячам 6-7-денної молоді, окрем самки дають до 300 тисяч і більше. Вихід цьоголітків із вирощувальних ставів становить 65-70%.

Максимальна маса виловленого коропа у водосховищі Ульяновського РО УТМР сягала 24 кг (2004 р.).

4.3 Карась сріблястий

Широко розповсюджений на всій території України. Його екологічна ніша – непроточні та слабопроточні водойми. Цінується за ніжне, смачне м’ясо. Забарвлення тіла сріблясто-жовтувате. В деяких водоймах може бути схожим на золотого карася, від якого його можна відрізнити за будовою плавального міхура: - у золотого карася він овальний, у сріблястого – конусоподібний; та за кількістю зябрових тичинок на першій зябровій дужці, їх у нього не менше 39, тоді як у золотого карася не більше 37. Тому у сріблястого карася кормовий планктон займає в живленні значно більшу частину, ніж у золотого. Сріблястий карась відрізняється від золотого швидшим темпом росту.

Сріблястий карась має своєрідну біологічну особливість: окремі його популяції можуть майже повністю складатись з одних самок – ікру запліднюють інші коропові риби.

За сприятливих умов у великих за площею водоймах, добре росте і може досягати довжини 50 см і маси 2,5 кг. Дволітки важать звичайно 150-200 г, а при годівлі штучними кормами – до 300 г і більше. В перенасичених сріблястим карасем водоймах формується його тугоросла форма. Нерест відбувається в травні червн за температури води 14-20°С і вище. Загальна плодючість залежить від маси плідників і звичайно коливається в межах 100-150 тис. ікринок.

У сучасному ставовому рибництві, зорієнтованому найчастіше на вирощування коропа та рослиноїдних риб, сріблястого карася вважають смітною рибою. Проте для певних категорій водойм з погіршеним кисневим режимом даний вид може бути основним об’єктом вирощування.

Певний нтерес пов’язаний також з вирощуванням обох видів карася у вигляді живого корму для цінних видів хижих риб та як додаткових об’єктів у водоймах багаторічного регулювання. Дорослі карасі є добрим матеріалом для заготівлі гіпофізів, необхідних для заводського методу відтворення риби.

В Ульяновському водосховищі максимальна маса виловленого карася сягала 1,3 кг (2005 р.).

4.4 Плітка та краснопірка

Цінність плітки та краснопірки для рибних господарств полягає в тому, що їх доцільно використовувати як кормову рибу для хижих риб.

Екологічна ніша – річки, озера, водосховища та інші внутрішні водойми. Статевої зрілост досягає на третьому році життя. Плодючість – 100 тис. ікринок і більше. Нерест за температури води 10-15°С. Ікру відкладає на залиту лучну водну рослинність.

Росте повільно, в ставах з достатньою природною кормовою базою трохи швидше, ніж в озерах та річках. Цьоголітки звичайно досягають 3-5 г, дволітки 30-40г, трилітки 100-130г.

Краснопірка характерна яскравим забарвленням, особливо у нерестовий період. Нагадує плітку, але відрізняється від неї верхнім розміщенням ротової щілини, сильно зміщеним до хвостової частини спинним плавцем та добре помітним кілем позаду черевних плавців.

Як кормовий об’єкт для хижих риб має ряд переваг перед пліткою. Плодючість її вища ніж у плітки і звичайно становить 100-230 тис. ікринок, нерест порційний триває з червня до липня, що дає можливість мати у водоймі молодь різних розмірів. Крім того, краснопірка, що звичайно дозріває як і плітка у трилітному віці, відрізняється від останньої кращим ростом та більшою часткою у раціон рослинної їжі, що практично виключає її конкуренцію з коропом та іншими бентосоїдними рибами.

Статевозрілих самців плітки і краснопірки навесні легко відрізнити від самок за шлюбним вбранням, так званим «перлистим» висипом у вигляді дрібних жорстких горбочків на тілі риби.

4.5 Товстолобик білий

Належить до стадних риб завезених до України з Далекого Сходу. Живиться фітопланктоном. Статевої зрілості в умовах південних областей України досягає у 4-5 річному віці. Оптимальна температура води для розмноження 22-24°С. Ікру одержують штучним способом, а інкубують її в спеціальних апаратах. Середня робоча плодючість досягає 500 тис. ікринок, ембріогенез відбувається в товщі води.

При достатній забезпеченості кормами жива маса товстолобів збільшується за перше літо до 20-70 г, друге – 400-1500, третє – 1500-3000г.

З віком при збільшенні лінійних розмірів, харчова цінність м’яса товстолобиків підвищується, оскільки воно стає жирнішим, його можна використовувати для виготовлення баличних виробів.

Товстолобики відіграють суттєву роль у формуванні якості води: відфільтровуючи значну кількість планктону, детриту та іншої органіки, вони значно змінюють перебіг продуційних процесів, прискорюють кругообіг речовин і енергії в екосистемі, стабілізують гідрохімічний режим, поліпшують санітарний стан водойм, в результаті чого підвищується рибопродуктивність коропа.

Живлячись безпосередньо, білий товстолобик ніби скорочує на одну ланку звичайний трофічний ланцюг: фітопланктон-зоопланктон-риба, що дозволяє отримати велику кількість цінної харчової продукції з водойми при менших енергетичних затратах. Тому білий товстолобик, як і інші рослиноїдні риби, являється цінним об’єктом акліматизації в південних водоймах.

Під час вилову білого товстолобика, як правило, враховується його здатність вистрибувати з води коли наближається тінь, шум мотора, стук весла. Крупні риби вистрибують із води на 2 метри і при цьому іноді потрапляють у пропливаючий човен або катер.

Максимальна маса виловленого товстолобика білого у водосховищі Ульяновської РО УТМР сягала 43 кг (2004р.).

4.6 Амур білий

Завезений з Далекого Сходу і є біологічним меліоратором водойм. Молодь цієї риби живиться зоопланктоном.

Поступово, по мірі росту, білий амур починає споживати і повністю переходить на живлення різноманітною водною рослинністю, якої йому необхідно для приросту 1 кг живої маси 30-70 кг. При нестачі природної їжі споживає штучні корми й у цьому конкурує з коропом.

Статево зрілості амур досягає у віці 5-8 років, але нерест у наших водоймах не відбувається. Ікру одержують штучним способом при температурі води 20-25°С нкубують у спеціальних апаратах. Ікра пелагічна, від кожної самки одержують 400-600 тисяч ікринок.

Білого амура саджають у водойми, водне дзеркало яких більш як на 10-15% зайняте рослинністю, з розрахунком посадки на 1 га площі від 50 до 300шт.

Тіло амура подовжене, валькувате, черевце без кіля, лоб широкий, черевина чорно-бура. Глоточні зуди гострі, зазубрені, дворядні, пристосовані до подрібнення рослин якими живляться дорослі риби. Він споживає не тільки м’яку підводну рослинність, а також наземну, коли виходить на заплави при затопленні. Кишечник довжиною в 2-3 тази перевищує довжину тіла. Перетравлення рослинності в кишечнику відбувається з участю багаточисельних бактерій.

Взагал то білий амур в живленні віддає перевагу м’яким, молодим вищим водним рослинам, але за їх недостатку може поїдати і жорстку рослинність (рогіз, очерет, рдест тощо). Вживає він також такі рослини як хвощ, молода осока, елодея, ряска, роголистник. Практикується годівля білого амура також наземними травами: конюшиною, викою, люцерною та злаковими.

В складі аквакультури білий амур ефективно використовується в боротьбі з заростанням водойм.

В умовах водосховища, що належить Ульяновській РО УТМР в 2006 р. було виловлено білого амура з максимальною масою 19 кг.

4.7 Сом звичайний

Мешканець багатьох внутрішніх водойм України, який виділяється високими харчовими якостями та високими темпами росту. У сприятливих умовах може досягати маси тіла на першому році життя до 0,6 кг, на другому – 1,2 кг, на третьому – до 3,5 кг. Зустрічаються особини довжиною до 3 м і масою 200 кг.

Теплолюбний вид. Оптимальна температура води для найкращого росту це 24°С. Основними місцями живлення сома є придонні частини водойм, переважно в закорчованих місцях. Живиться в наймолодшому віці зоопланктоном, дрібними донними організмами, пізніше переходить на живлення молоддю риб, великими личинками комах і самими водяними комахами. У старшому віці (після 18 місяців) переходить на типовий хижий спосіб живлення, споживаючи переважно рибу різних видів та розмірів, жаб та пуголовків. Іноді може поїдати мертву рибу, черв’яків, дрібних молюсків, донних ракоподібних. Веде нічний спосіб життя. Взимку не живиться, залягає в ямах.

Статева зрілість настає в віці трьох-п’яти років. Нерестує сом парами у травні-червн за температури води 18°С і більше на мілководних, зарослих рослинністю ділянках водойм. Відносна плодючість – 10-30 тис. шт. ікринок на 14 кг маси самки. Абсолютна плодючість – до 700 тис., а деяких великих самок – до 1,5-2 млн. шт. кринок. Ікра клейка, діаметр її в набряклому стані 1,5-2,5 мм, у воді дуже набрякає. Відкладену на рослинність ікру охороняє самець. Сом менш вимогливий до кисню, ніж судак і щука, і більш стійкий щодо інших факторів зовнішнього впливу. Завдяки схильності сома до зимової сплячки, зимівля його значно спрощується – можна збільшувати кількість риби у зимівнику і немає необхідност утримувати в зимувальних ставках кормову рибу для живлення, як при зимівлі щуки судака.

Для нересту сома придатна глибина ставу 0,8-1,5 м, бажано з піщаним дном без заростей з хорошим водообміном. Оптимальна температура для нересту 21-25°С, кисню 5-6 мг/л. Тривалість інкубаційного періоду 3-3,5 діб.

У водосховищі Ульяновської РО УТМР сом культивується вже на протязі десяти років, максимальна маса виловленого сома 28 кг (2003 р.).

4.8 Канальний сом

Теплолюбний швидкоростучий вид, завезений в Україну з Північної Америки. Становить певний нтерес як об’єкт ставового рибництва. Найбільш ефективна реалізація його потенції росту є температура 24-28°С. За характером живлення канальний сом типовий поліфаг, його природна їжа складається з комах, ракоподібних, дрібно риби, різних бентичних організмів.

Канальний сом як крупна швидкоростуча риба у природних водоймах досягає 40кг. Щодо умов рибних господарств України, то вони зумовлюють середню масу цьоголіток – 10-30 г, дволітків – 200- 500 г, трилітків – 500-1000 г.

Даний вид характеризується весняно-літнім нерестом при оптимальній температур 22-27 °С, тривалість нересту – до 6 годин. Як нерестові субстрати канальний сом використовує нори, заглиблення, коріння дерев. Плодючість від 4 до 70 тис. шт. кринок. Самці активно охороняють ікру й інтенсивно аерують воду рухами плавців, тіла і вусиків.

Ікра у канального сома клейка, світло-оранжевого кольору. За температури води 30°С викльов відбувається через 120 годин.

Ставовий метод розведення найпростіший і досить поширений. Найбільш успішне вирощування канального сома можливе за тривалості періоду з температурою води понад 22°С не менше 4 місяців.

Із практики ставового методу відомо, що оптимальним утриманням канального сома за щільності від 250 до 7000 штук на 1 га. Він споживає смітних риб, корми тваринного та рослинного походження, якими його підгодовують.

4.9 Щука звичайна

Хижа теплолюбна прісноводна риба. Віддає перевагу водотокам з уповільненою течією, заплавним водоймам озерного типу. Статевої зрілості досягає на третьому-четвертому році життя.

Росте щука швидко, особливо у перші роки життя до настання статевої зрілості. В озерах, річках часто зустрічаються цьоголітки масою до 100г, дволітки – до 1кг, трилітки – до 1,5 – 2кг.

Цінність щуки як об’єкта ставової культури полягає не лише в тому, що вона дає смачне м’ясо, а й у тому, що вона як біологічний меліоратор підвищу рибопродуктивність по коропу, карасю та інших рибах, яких розводять за рахунок знищення їх конкурентів у живленні. Одержуваний при цьому приріст нерідко бува вищим від приросту самої щуки.

Нерест у щуки відбувається при температурі води 3 - 6°С, ікру відкладає на минулорічному відмерлу рослинність. Плодючість варіює у значних межах (17,5 – 215тис. кринок), що зумовлено віком і розмірами самок, у найбільших особин вона досягає 1млн. ікринок.

У процесі нересту плідники утворюють численні групи, до складу яких входить 1 самка і 2 – 8 самці, які звичайно дрібніші від самок.

Відкладена на глибині 0,5 – 1м і запліднена ікра спочатку кріпиться до субстрату, а згодом випадає на дно, де й відбувається ембріональний розвиток при низькій температурі і високому вмісту кисню. Ембріогенез залежно від температури води триває 8 – 14 діб.

Личинки щуки при довжині 12 – 15мм споживають личинок інших видів риб або личинок свого виду пізнішого нересту, хоча в цей час у воді достатньо личинок комах. На хижий спосіб життя молодь щуки переходить при довжині тіла 5см.

Виживаність цьогорічок щуки залежить від віку посаджених мальків і становить близько 50%. Щука веде осідлий спосіб життя, великих переміщень у пошуках корму не здійснює, чим пояснюється різна маса цьогорічок у ставах.

У рибгоспах, які не мають власного маточного стада щуки для розведення, бажано брати щуку з природних водойм у віці 3 – 4 років. Під час переміщень щуки в різні водойми варто враховувати її значну стійкість до зміни певних умов водойм. Вона витримує зниження вмісту розчиненого у воді кисню до 1,5мг/л досить добре підвищення температури води до 28°С. Молодь може існувати у воді з підвищеною мінералізацією (до 3 - 4‰), а старші вікові групи – до 8‰.

4.10 Окунь річковий

Тіло цього, значно поширеного в Україні хижака, вкрите дрібною ктеноїдною лускою. Забарвлення зеленувато-жовте, з боків має 5 – 9 чорних поперечних смуг. Перший спинний плавець сірий, другий – зеленувато-жовтий, грудні плавці жовті, а черевні, анальні та хвостові – червоні.

Поширений в прісноводних водоймах: озерах, водосховищах, річках та ставах. Нереститься в березні – травні при температурі води 7 - 8°С. Статевозрілим стає на 3 – 5-му роц життя. До нерестового субстрату він не вимогливий і яйцекладку розміщує на минулорічній рослинності або затоплених кущах. Плодючість – від 12 до 300тис. кринок. Личинки живляться зоопланктоном. Дрібна доросла риба живиться личинками хірономід та іншими безхребетними тваринами. На нерестилищах окунь живиться ікрою інших риб.

Окунь не вимогливий до умов розмноження, живлення, гідрохімічному режиму, тому він заселяє практично будь-які водойми і найчастіше зустрічається серед іхтіофауни України. Має місцеве промислове значення: в малих озерах дає до 50% вилову. Багато окуня виловлюють рибалки-аматори.

В ставах, озерних господарствах є небажаним тому, що конкурує з більш цінною рибою в живленні, а також знищує їх молодь. М’ясо смачне, але костисте.

4.11 Рак річковий (широкопалий)

Найкрупніший з ракоподібних в Європі, цінний своїм господарчим та екологічним значенням. Вимогливий до умов середовища. Віддає перевагу чистій воді. Статевозрілими стають на третьому році життя. Живляться раки рослинністю – елодея, роголистник, рдест, очерет, рогоза, осока; тваринною їжею – молюски, риба, ракоподібні, личинки комах, черви та трупи тварин, що перегнивають у воді, тому мають важливе санітарне значення.

Самка рака відкладає від 100 до 250 ікринок, яких виношує на ніжках черевця протягом 6 – 7 місяців. Паруються раки у вересні – листопаді. Вода водойми повинна мати рН 7,8, а кисню 3 – 4мг/л.

В квітні, перед викльовуванням молодих рачків, на ікринках з’являються, так зван «вічка», після чого в травні відбувається викльовування. Новонароджені рачки розміром 7 – 8мм. Тримаючись своїми клешнями за черевні ніжки, самки живляться зоопланктоном. Через 5 – 7 днів у них відбувається перше линяння, після якого вони залишають самку та переходять таким чином до самостійного життя.

У водосховищі досліджуваного господарства в цілому існують всі необхідн фізико-хімічні, фізіологічні умови, кормова база, ветеринарно-санітарні умови, щоб забезпечити живлення та розмноження місцевої популяції річкового рака.

4.12 Вороги і шкідники риб

Значну шкоду ставовому рибництву приносять вороги із представників мешканців у вод безхребетних, плазунів , птахів і ссавців. Вони можуть знищувати личинок, мальків та статевозрілу рибу.

У досліджуваному господарстві (водосховищі) в названому аспекті заслуговують на увагу такі вороги як річкова видра та ондатра.

Річкова видра пристосована до водного способу життя. Живиться рибою. Поширена в нашій кліматичній зоні, залежно від кількості цього звіра може знищити всю рибу водойми.

Варто зазначити, що живиться видра не тільки рибою. Вона може активно живитися водяними щурами, ондатрою, птахами, качками та їх яйцями, жабами; з особливим задоволенням вона поїдає раків.

Видра досить спритно плаває та пірнає в пошуках та переслідуванні здобичі. Нори сво вона риє в береговій стіні. Перебуваючи під водою, вона кожні 6-8 хвилин виниряє з води для дихання. Живиться, як правило, вночі далеко від свого гнізда.

Цей представник із роду куничих може сягати довжини тіла 60-90 см, має певні морфологічні пристосування до водяного середовища. Слухові проходи та ніздрі у не закриваються спеціальними клапанами, маються шкірні перетинки між пальцями для плавання уводі. Хвіст довжиною 25-50 см, трохи сплющений. За рік може народити два приплоди по 2-4 малят.

Ма цінне хутро, що не змочується у воді.

4.12.1 Ондатра (мускусний пацюк)

Належить до ссавців із роду полівок. Тіло довжиною до 35 см, хвіст 28 см, масою до 1,5 кг. Пристосована до напівводяного способу життя, мешкає й на покритих кригою водоймах. Хвіст сплющений з боків, лускатий, на задніх ногах шкірні перетинки між пальцями.

Хутро густе, темно-коричневе, що не змочується. Пахві залози самців під час гону виділяють мускусний секрет. Переселена з Північної Америки та і акліматизована в 1927 році. Риє нори або будує «хатки». За рік самка ондатри може народити 3-4 приплоди по 7-8 малят у кожному. Сама є об’єктом промислу та розведення.

Може наносити ушкодження греблям. Може бути природним резервом та переносником збудників туляремії та паратифу. Під водою може не дихати 7-12 хвилин. Про присутність на водоймі можуть свідчити перекушені частини рослин та молодих пагонів, що плавають на воді.

Потрапивши в став, ондатра оточує скупчення риб і розпочинає активне полювання на них, знищуючи не тільки дорослу рибу але й цьоголіток.

Щоб запобігти суттєвим втратам риби з водосховища кількість видри та ондатри обмежується плановими відловами ондатри та відстрілами видри місцевими мисливцями.

4.12.2 Водяна полівка (водяний пацюк)

Гризун пересічних розмірів 15-20 см, хвіст 10-13 см (більше половини довжини тіла). Вуха невеличкі, ледь виступають над рівнем густого і м’якого хутра. Забарвлення майже чорне. Літом поселяється на березі водосховища серед купин, порослих осокою, де й будує свої гнізда. Восени вона переселяється на сухі підвищення, де риє свої складні і довгі нори.

Основу раціону складають соковиті і м’які частини рослин: молоді пагони очерету, рогозу, стрілолисту, коріння осоки.

Спостереження свідчать, що водяна полівка живиться також дрібною рибою, серед якої часто зустрічаються цьоголітки крупної риби.

Розмножується в теплу пору року, народжуючи в приплодах по 6-8 малят.

4.12.3 Інші шкідливі гідробіонти

Жаби (ставкова, озерна, трав’яна, гостроморда). Ці безхвості земноводні, що живляться комахами здатні приносити певні збитки рибництву. Залежно від їх кількості у водоймах, можуть суттєво негативно впливати на рибопродуктивність водойми, живлячись ікрою, личинками та мальками риб. Здатні на це й пуголовки, які поїдають немало ікри, личинок риб, а також знищують зоопланктон – основну кормову базу личинок і мальків.

Комахи та їх личинки, що населяють водойми є ворогами личинок і мальків риб. Розмножуючись у великих кількостях, комахи нападають на мальків і личинок риб, знищуючи їх.

Жуки (плавунець, полоскун, водолюб). Є справжніми ворогами риб. Вони особливо небезпечні у непроточних водоймах, вони знищують личинок і мальків коропа, карася, товстолобика, білого амура та інших видів риб.

Личинки жуків теж нападають на молодь риб. В квітні-травні самка жука-плавунця відклада на стеблах або листі рослин яйця розміром 2,2 мм, з яких через 2-3 тижні виходять личинки, котрі ц нападають на молодь риб.

Клопи (плавт, водомірка, водяний скорпіон, ранатра, гладиш, корикса). Самки цих клопів відкладають свої яйця на водних рослинах або на воду. Вже в травні з них викупляються личинки, які швидко ростуть, спритно і швидко плавають, нападаючи на молодь риб.

Варто зазначити, що водяні клопи, піймавши личинку або малька, не з’їдають його а всмоктують їх.

Личинки бабок. Вони є небезпечними хижаками для молоді риб. У личинки бабки так звана «маска». Нижня щелепа раптом витягується і захоплює личинку або малька, після чого хижак подрібнює здобич ротовим апаратом і проковтує її. Оскільки личинки бабок є бентосними гідробіонтами, то це значно ускладнює боротьбу з ними. Ефект дають вапнування і осушування водойм, видалення із них рослин, на яких бабки відкладають свої яйця.

4.13 Природна кормова база

Нами було проведено дослідження видового складу зоопланктону, зообентосу, фітопланктону та вищих рослин водосховища, що належить Уляновській РО УТМР.

Видовий склад зоопланктону:

I.Гілястовусі ракоподібні – Cladocera

1.  Дафнія магна – Daphnia magna

2.  Дафнія пулюкс – Daphnia pulux

3.  Дафнія лонгіспена – Daphnia Longispina

4.  Церідафнія – Ceriodaphnia sp.

5.  Дафнія галірова – Daphnia gialina

6.  Моїна – Moina mocrura

7.  Босміна – Bosmina longirostris

8.  Лаптодера – Laptodera kintii

9.  Хідорус – Ciidoros sphalcirus

II.Веслоногі ракоподібні

1.  Циклоп – Cuclops strenuus

2.  Діаптомус – Diaptomus

III.Тип коловертки – Rotatoria

1.  Брахіонус – Brachionus polea

2.  Кератела – Keratella cochlearis

3.  Кератела – Keratella duadrata

Видовий склад зообентосу:

I.Клас малощетинкові черви

1.  Трубочник – Tubifex

2.  Дощовий черв'як – Lumbricus terrecmris

II.Тип молюски – Mollusca

1.  IIIapвкa – Spharium lozneum

2.  Горошина – Pisidium amnicum

3.  Дрейсена – Dreissena polymorpha

4.  Катушка – Planorbis plarbic

5.  Ставковик – Linmea ovata

6.  Перлівниця – Unio tumides

7.  Беззубка – Anodonta cygnea

8.  Живородка – Vivipara vivipara

9.  Бітінія Bithynia tentaculata

III.Клас комахи – Insecta

1.  Личинка комара – Chironomus

2.  Личинка комара звичайного – Culecs

3.  Личинка малярійного комара – Anopheles

4.  Личинка жука плавунця – Dytiscus

5.  Личинка водолюба великого – Hydrous

6.  Личинка бабки коромисло – Aeschna

Видовий склад вищих водоростей

Водорост хорошим кормом для зоопланктонних, бентосних організмів, молоді і дорослих особин деяких видів риб.

Нашими дослідженнями визначено наступні види нижчих і вищих рослин.

Нижч рослини

1.       Вольвокс – Volvox globator

2.       Педіаструм – Oediastrum diplox

3.       Спірогіра – Spirogira spirogira

4.       Клостерія – Closterium moniliferum

5.       Афанізомона – Aphanizomona flosaquae

6.       Евглена – Euglena viridis

Вищ рослини

1.       Очерет – Phragmites communis

2.       Рогіз – Typha angustifolia

3.       Лепешняк – Yliceria aguatica

4.       Стрілолист – Sagittaria sagitifolia

5.       Латаття – Nymphaea alba

6.       Глечик жовтий – Nuphas luteum

7.       Кушир – Ceratophillum

8.       Рдесник – Potamogeton perpholiatus

9.       Різак водний – Stratiotes aloideas

10.    Рдесник плавучий – Potamogeton natanus

11.    Гірчак земноводний – Poligonum anphibium

12.    Елодея – Elodea canadensis

13.    Осока рання – Carex praecox

14.    Осока лисяча – Carex vulpina

15.    Ряска мала – Zemna minor

16.    Водяний жовтець – Betrachium foeniculaneum

Розділ 5 Охорона праці

Охорона праці як система законодавчих, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів спрямована на гарантування безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини.

Охорона праці в рибництві — це комплекс заходів зі збереження здоров'я і підтримання оптимальної працездатності робітників галузі в умовах виробництва.

Оскільки значна частина технологічних операцій в рибництві проводиться безпосередньо на водоймах із застосуванням плавзасобів, треба чітко дотримувати правила техніки безпеки щодо їх експлуатації.

Техніка безпеки при експлуатації маломірних суден і вилові риби у внутрішніх водоймах України. Для вилову риби у внутрішніх водоймах використовують маломірні судна, які бувають самохідні й несамохідні, різних типорозмірів та з різними технічними характеристиками. Рибалки, які користуються ними для вилову риби й виконання інших технологічних процесів, мають добре знати їх будову, властивості, правила експлуатації на воді.

Кожне самохідне і несамохідне маломірне судно має бути технічно справним й забезпеченим належним навігаційним та аварійно-рятувальним оснащенням згідно з «Інструкцією для комісії з огляду технічного стану, обладнання й забезпечення маломірних суден із двигуном внутрішнього згоряння потужністю до 50 к. с. вантажопідйомністю 5 т включно не піднаглядних інспекції Річкового регістру», затвердженою колишнім Головним управлінням рибного господарства внутрішніх водойм України в 1970 р. та погодженою з Державною інспекцією безпеки мореплавання – й портового нагляду Азово-Чорноморського басейну в тому ж році. Власник кожного судна має отримати акт про щорічну перевірку його технічного стану.

Усіма плавучими засобами безпосередньо розпоряджається завідувач дільниці чи майстер-робітник, які виконують роботи на цій дільниці, без

їх дозволу користуватись плавзасобами заборонено. На всіх човнах та інших маломірних суднах на борту носової частини ставлять їх інвентарний номер. До керування маломірними самохідними суднами допускають осіб, які прослухали відповідний нструктаж, пройшли курс спеціального навчання, здали іспити й отримали спеціальне посвідчення на право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії, а також вміють плавати і знають прийоми рятування потопаючого. Заборонено допускати до роботи осіб, які не вміють плавати, гребти, керувати човном, не знають способів рятування людей на воді, а також неповнолітніх.

На всіх човнах мають бути рятувальні, водовиливні і сигнальні пристосування (рятувальний круг чи жилет, весло, черпак, ліхтар, металевий ланцюг завдовжки 20 м). Робітників, які займаються виловом риби, забезпечують похідними аптечками (вазелін, йод, марля, бинт, вата).

Перед виходом на відкриту воду для вилову риби начальник дільниці (бригадир) зобов'язаний особисто перевірити технічний стан кожного судна і наявність на ньому належного навігаційного й аварійно-рятувального оснащення, ознайомити рибалок з метеорологічним прогнозом погоди на період вилову; зареєструвати вс судна, які виходять на промисел, у «Журналі виходу суден», а після повернення х із промислу — у «Журналі прибуття суден». При виході на промисел ланкові, мотористи, бригадири повинні мати при собі необхідні документи (риболовецький квиток, посвідчення чи свідоцтво на право керування маломірним судном). Маломірні судна повинні мати достатню видимість вперед і можливість кругового огляду з місця водія судна. Зона попереду судна, що йде на експлуатаційній швидкості, яку можна оглянути з місця водія, має перевищувати 15 м.

Під час навантажування й розвантажування плавзасоби добре закріплюють за кнехти причалу. Не слід концентрувати вантаж в одному місці і перевантажувати човен понад допустиму норму. Вантажопідйомність човна визначають завантаженням його з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш як на 20 см. При перевезенні людей максимальну їх кількість для даного човна визначають, виходячи із середньої маси однієї людини 80 кг.

З метою запобігання нещасним випадкам при посадці і висаджуванні люди мають проходити на плавзасіб по трапу по одному; зістрибувати і вистрибувати із плавзасобу, а також сідати на борт чи стояти під час руху човна не дозволяється. На стоянках, й особливо на ходу, в човнах та інших невеликих суднах людям переходити з місця на місце не дозволяється. За крайньої потреби переходити слід дуже обережно, щоб не порушити рівновагу човна.

Риболовецьк судна й човни, які виловлюють рибу у нічний час на озерах і водоймах, мають розміщувати один білий вогонь на висоті не менш як 1 м над палубою, видимість його по горизонту теж має становити 360°.

Інтенсифікація виробництва рибної продукції в рибницьких господарствах значною мірою рунтується на використанні спеціалізованих рибних кормів та мінеральних добрив, робота з якими передбачає виконання вимог техніки безпеки.

Охорона праці під час годівлі риби. Для безпечної праці, збереження здоров'я працездатності людей, зайнятих у годівлі риби, потрібна система законодавчих, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів, об'єднаних поняттям охорона праці. Організація годівлі риби потребу відповідних знань з цього питання.

Тому доцільно розглянути головні положення правил техніки безпеки в рибницьких господарствах, які здійснюють інтенсивне вирощування рибопосадкового матеріалу товарної продукції з використанням годівлі риби. Для зручності сприйняття нформації подамо її за такими технологічними циклами: вантажно-розвантажувальні роботи з кормами; приготування кормосумішей; згодовування кормів.

Безпека праці під час вантажно-розвантажувальних робіт з кормами. До виконання вантажно-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодші за 18 років, як прослухали інструктаж з охорони праці, орієнтований на виконання механізованих робіт, що включає проходження навчання і перевірку знань щодо застосування відповідних механізмів і пристроїв. Зайняті працівники мають бути забезпечен спецодягом встановленого зразка, засобами індивідуального захисту, інвентарем та інструментом.

Вантажно-розвантажувальн роботи з кормами належать до трудомістких, тому їх слід організовувати з максимальним застосуванням засобів механізації, що зменшує втомлюваність працівників, забезпечує найбільші безпеку і продуктивність праці.

Під час переміщення мішків з кормами масою до 50 — 80 кг підіймати їх на спину і знімати зі спини вантажнику має допомагати інший вантажник. Якщо маса вантажу перевищує 50 кг, перенесення його одним робітником на відстань понад 60 м і підіймання на висоту понад 3 м забороняється. Для переміщення вантажів масою понад 80. кг слід застосовувати перевантажувальні механізми і пристрої.

Складати мішки з кормами у штабелі потрібно акуратно, запобігати їх обваленню. Формуючи штабель, слід забезпечувати і перевіряти його стійкість. Скидати затарені мішки з кормами зі штабелів забороняється.

Навантажувати розвантажувати розсипні корми потрібно з дотриманням установлених правил. Робітники мають бути забезпечені захисними окулярами і респіраторами. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт слід прибрати робоче місце, вимкнути засоби механізації, зібрати всі пристрої та інструменти, зняти спецодяг, вимити руки, якщо можливо — прийняти душ.

Безпека праці під час приготування кормосумішей. Кормосуміші можна готувати безпосередньо на рибницьких підприємствах за умови обладнання відповідних кормоцехів або кухонь.

До обслуговування машин і устаткування, призначеного для приготування кормосумішей, допускаються особи, які добре знають будову і правила їх експлуатації, пройшли інструктажі, навчання правилам безпеки праці і перевірку знань. Робітник кормоцеху мусить мати допуск на обслуговування електрообладнання не нижче ніж II групи. Особи, які не пройшли інструктаж з охорони праці, до роботи не допускаються.

Робітників кормоцехів мають бути забезпечені спецодягом і респіраторами. У нічну зміну кормоцех треба добре освітлювати.

Виступаюч частини, вали і шпонки, зубчасті колеса, маховики, шківи кормоготувального устаткування, які обертаються зі швидкістю понад 20 об/хв., потрібно огороджувати. Для зручності очищення від пилу та бруду і виконання ремонту огорожі мають бути знімними, щоб полегшити доступ до окремих частин устаткування. Експлуатація устаткування без захисних огорож та робота на несправному устаткуванні або устаткуванні з пошкодженнями до їх усунення категорично забороняється.

Під час роботи м'ясорубок заборонено руками спрямовувати сировину в прийомн бункери. Для цього слід користуватися дерев'яними лопатками з обмежувачем. При функціонуванні (роботі) устаткування з приготування кормів заборонене його очищення, регулювання чи відбирання кормо-суміші для проби, ці операц виконують після зупинки механізмів.

Безпека праці під час згодовування кормів із кормороздавачів. Щоб запобігти нещасним випадкам і травмуванню робітників під час годівлі риби, до кормороздавачів ставлять такі самі вимоги, як до маломірних самохідних суден.

Кормороздавач має бути технічно справним, забезпеченим належними аварійно-рятувальними засобами, що засвідчує акт перевірки технічного стану плавзасобу (поновлюється щорічно). Кормороздавач підпорядкований безпосередньо начальнику рибдільниці чи рибівнику, без їх дозволу користуватися цим плавзасобом заборонено. На носовій частині кормороздавача має бути позначений інвентарний номер.

До керування кормороздавачем допускаються особи, які пройшли курс спеціального навчання, здали іспит і мають посвідчення про право водіння маломірних суден та документ про проходження медичної комісії. Вони мають уміти плавати і знати прийоми рятування потопаючих. Заборонено допускати до роботи на кормороздавач осіб, які не вміють плавати, гребти, керувати човном, не знають способів рятування людей на воді, а також неповнолітніх.

Ус кормороздавачі мають бути оснащені рятувальними, водозливними і сигнальними пристосуваннями (рятувальним кругом,

надувним жилетом, веслом, черпаком, ліхтарем, металевим ланцюгом або канатом завдовжки 20 м).

Кормороздавач з підвісними двигунами повинні мати надійне кріплення двигуна до судна і бути обладнані страхувальним пристроєм, а також мати справне дистанційне керування, якщо таке є. Усі рухомі частини головного двигуна і допоміжних механізмів, а також ті частини, що нагріваються викидними газами, мають бути закрит захисними кожухами.

Під час запуску стаціонарного двигуна за допомогою пускового держака його треба брати так, щоб великий палець руки був розміщений по один бік з усіма іншими пальцями. Робітник, який обслуговує двигун кормороздавача, має стежити за тим, щоб мастило і паливо не витікали у воду.

Під час навантажування кормами кормороздавач має бути добре закріпленим за кнехти причалу. Треба дотримуватись і не порушувати норм вантажопідйомност плавзасобу. Навантаження кормороздавача слід починати з його середини, рівномірно розподіляючи корм по бункерах. Вантажопідйомність кормороздавача визначають його завантаженням з таким розрахунком, щоб сухий борт у будь-якому місці виступав над водою в тиху погоду не менш ніж на 20 см.

Кормороздавач повинен мати достатню видимість вперед і можливість колового огляду з місця водія. Зона, яка проглядається попереду плавзасобу, що йде на експлуатаційній швидкості, з місця водія має бути не меншою за 15 м.

Ознайомившись з охороною праці в Уляновському РО УТМР, можна зробити висновок, що вона знаходиться на належному рівні. З членами проводять всі види інструктажів, навчання з охорони праці.

Висновки

1.         Існування ставового господарства Уляновської РО УТМР з любительським і спортивним рибальством, з всебічною рибоохоронною діяльністю широким залученням населення до профілактичної та виховної роботи в цій громадській організації відповідають вимогам сьогодення і мають перспективу розвитку.

2.         Наявне співвідношення видів риб в центральному водосховищ (планктонофагів, бентософагів та хижих) може вважатись оптимальним варіантом снування полікультури водойми.

3.         Природна кормова база центрального водосховища представлена достатнім видовим складом планктону, бентосу та вищих рослин, щоб забезпечити живлення іхтіофауни водойми.

4.         Зариблення центрального водосховища організовано в позитивному напрямку але в цьому ж напрямку необхідно буде розвивати кормову базу для риб з урахуванням видового складу полікультури.

Пропозиції

1.         Для збагачення природної кормової бази необхідно:

а)   Застосовувати удобрення водосховища органічними і мінеральними добривами;

б)   розмістити біля водосховища ферму по вирощуванню водоплавної птиці, або заохотити до цього місцевих мешканців.

2.         Президії РО УТМР позитивний досвід в діяльності рибницького господарства центрального водосховища розповсюджувати на інші рибницьк господарства Ульяновського району.

3.         В районі тільки 37,7% водойм ефективно використовуються орендаторами, а більшість водойм могли б при залученні до оренди стати додатковим джерелом покращення економіки рибництва в районі.

Список використаної літератури

1.    Гринжевський М.В. та ін. Нетрадиційні об’єкти рибництва в аквакультурі України. К–2001–166с.

2.    Гринжевський М.В. Аквкультура України. Львів–1998–364с.

3.    Шерман І.М. Краснощок Г.П. Пилепенко Ю.В. Гринжевський М.В. Ковальчук Н.Є. Ресурсозберігаюча технологія вирощування риби у малих водосховищах. Миколаїв, 1996–52с.

4.    Шерман І.М. Ставове рибництво. К. 1994–336с.

5.    Алексієнко В.Р. Надклас риби – Pisces Конспект лекцій. К 2003–88с.

6.    Гринжевський М.В. Андрющенко А.І. Олексієнько О.О. Технологія зимівлі рибопосадкового матеріалу цінних об’єктів аквакультури (Рибне господарство)–1999.– №50.–с.27-58

7.    Козлов В.И. Абрамович В.С. Справочник рыболова. М. – 1980–220с.

8.    Малим річкам – чистоту і повноводність. К. 1984–112с.

9.    Жизнь пруда. Смирнов Ю.Г. М.-1982–208с.

11.  Паламарчук М.М. Ревера О.З. Нове життя малих річок. К.–1991–208с.

12.  Корж М.Л. Форостяний А.А. Шаповал І.Г. Українське товариство мисливців і рибалок. Київ 1991 – 284с.

13.  Сабодаш В.М. Рыбоводство Харьков. 2004–302с.

14.  Рекомендации по профилактике болезней рыб, повышению продуктивности сельскохозяйственных водоёмов и улучшению качества товарной рыбы. Микитюк П.В. и др. К.–1987–117с.

15.  Риболов-спортсмен: Альманах. Баранчук В.В. та ін. М–1981–128с.

16.  Томіленко О.Г. Панченко С.М. Жемпов Ю.О. Розведення коропа. К.–1978–104с.

17.  Хімко Р.В. Мережко В.І. Бабко Р.В. Малі річки Дослідження охорона відновлення. Київ, 2003–238с.

18.  Хейсин Е.М. Определитель пресноводной фауны. М. 1962–148с.

19.  Жизнь животных. Ред. Полянский Ю.И. М.1987–1-7т.

20.  Вассер С.П. Дудка І.О. та ін. Російсько-український словник наукової термінології. К. 1996–660с.