Дипломная работа: Формування екологічної культури молодших школярів у сучасній початковій школі

Якщо пропонується роль мало знайомого об’єкта, спостереження за яким неможливе найближчим часом, школяр творчо переробляє отриману, а також наявну в чуттєвому досвіді інформацію. Подібна творча праця сприяє народженню образів, які дещо відрізняються від реальних об’єктів і є інтуїтивним відкриттям нового, незнаного в природі. Так збагачується чуттєвий досвід школяра.

Реальні стосунки, що складаються між гравцями, викликають переживання реальних почуттів, потребу в розумінні станів іншої людини чи об’єкта природи вияв співчутливих реакцій у взаєминах з іншим. Під час гри почуття, які виникли на основі спілкування з іншими людьми, сприйняття художніх образів, об’єктів явищ природи, часто переводяться в певну дію. Подібна дія може виступати як вияв естетичної чуйності, а також як засіб її формування [17, с.42]. Проте значний потенціал гри в еколого-естетичному вихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога. Ефективність використання гри з метою виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи залежить також від системи подачі ігрового матеріалу.

Для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей.

Уже в початкових класах слід підвести дітей до думки, що людина – невід’ємна складова частина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках природознавства навести приклади показати, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів рослин, деякі – навіть повністю зникли [54, с.66].

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то педагогу необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо вивчення і практичними діями з охорони [68, с.32].

Вивчаючи фізичні, хімічні, біологічні закони, явища і процеси, сучасне промислове і сільськогосподарське виробництво, учні отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишнє середовище і, як наслідок, про можливі зміни в ньому [7, с.22]. Головне в цьому – зрозуміти, що суспільство, отримуючи від природи речовину, енергію, інформацію, наносить їй шкоду. Саме тому вплив людської діяльності на природу не повинен перевищувати певну межу, оскільки за нею в природі наступають незворотні зміни, що згодом призводять до екологічних катастроф.

Дуже активною формою організації природоохоронної діяльності учнів 1-4 класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установлення, навички спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах в природному середовищі, емоційно-естетичного сприйняття відповідальності за стан. Під час сезонних екскурсій у природу, акцентуючи увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, доцільно формувати почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички грамотної поведінки в природі, оцінки позитивних негативних дій людей стосовно навколишнього середовища [15, с.8-9].

Ідея оптимізації взаємовідносин людського суспільства і природи може бути дуже вдало розкрита на конкретному матеріалі під час вивчення природничих дисциплін. Природничі науки створюють необхідну теоретичну базу для розвитку в учнів загальної цілісної картини світу з єдністю і різноманітністю зв’язків між живою і неживою природою [44]. Вивчаючи фізичні, хімічні, біологічні закони, явища і процеси, сучасне промислове і сільськогосподарське виробництво, учн отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишн середовище і, як наслідок, про можливі зміни в ньому.

Головне в цьому – зрозуміти, що суспільство, отримуючи від природи речовину, енергію, інформацію, наносить їй шкоду. Саме тому вплив людсько діяльності на природу не повинен перевищувати певну межу, оскільки за нею в природі наступають незворотні зміни, що згодом призводять до екологічних катастроф.

З позиції оптимізації взаємодії суспільства і природи, в школі слід вивчати основи виробництва: раціональне використання природних ресурсів як мінерального, так і біологічного походження (добування, зберігання, перевезення), принципи соціальне нешкідливих технологій, роботу технічних комплексів і систем щодо захисту середовища від забруднення [67, с.39].

Природнича освіта повинна бути спрямована на «осмислення процесу «гуманізація техніки», переходу від ідеалу підкорювача природи, який всі сили природи ставить собі на службу, до нового ідеалу людини, яка хоче зберегти біологічну рівновагу, розуміючи, що вона є частиною природи, і їхнє майбутн взаємопов’язане і взаємозалежне» [56, с.46]. Такий підхід потребує не тільки засвоєння навичок ефективної виробничої діяльності, є й виховання почуття відповідальності за її наслідки. У зв’язку з цим потрібно говорити про засвоєння учнями екологічної культури виробництва.

Екологічні знання природничого циклу дають знання про захист довкілля від забруднення промисловими і побутовими відходами. Забруднення атмосфери сьогодн один із найважливіших факторів, що обмежують життя і діяльність людини.

Загроза забруднення стає катастрофічною тоді, коли промислові відходи, потрапляючи в навколишнє середовище, взаємодіють з компонентами біосфери та акумулюються в її системі, змінюючи хімічний склад і фізичний стан атмосфери, рунту та води. Людина, як біологічний об’єкт, при цьому потерпає від негативного впливу навколишнього середовища погіршується стан здоров’я, зменшується ефективність виробничої діяльності, зростає смертність. Школа покликана формувати в молодого покоління систему якостей ощадливих господарів. У ставленні до природи, знайомити учнів на практиці з елементами екологічно освіти і культури.

Формування екологічної культури школярів здійснюється як у навчальному процесі, так і у позакласній діяльності. Педагогічною наукою визначені основн принципи екологічного виховання учнів і формування їх екологічної культури. До них належать:

■ принцип міждисциплінарного підходу, що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній системі екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, х постійне вивчення і поглиблення;

■ принцип систематичності і безперервності вивчення екологічного матеріалу, що реалізується за умови урахування ступенів навчання (початкової, базової, повної загальної середньої освіти), вікових та індивідуальних особливостей учнів;

■ принцип єдності інтелектуального і емоційно-вольового компонентів у вивченні і поліпшенні учнями навколишнього середовища;

■ принцип взаємозв’язку глобального, національного і регіонального розкриття екологічних проблем у навчальному процесі [59, с.39-40].

У позакласній роботі екологічне виховання здійснюється за напрямами:

■ озеленення населених пунктів і внутрішнє озеленення школи;

■ лісорозведення і охорона лісів;

■ боротьба з ерозією ґрунтів;

■ охорона водоймищ і рибних запасів;

■ охорона і приваблювання птахів;

■ відновлення ареалів лікарських рослин;

■ турбота про збереження великих та малих річок, очищення джерел та н. [69, с.40].

Сформованість понять та уявлень про довкілля визначається наступними чинниками:

– усвідомлення краси природи як унікального явища та її функцій в житт людини;

– пізнавального інтересу до природи;

– необхідності гармонійного співіснування людини та природи, відповідального ставлення до неї;

– дбайливого ставлення до природи в традиціях українського народу;

– ставлення до рослин та тварин на засадах білетики.

Тематичний зміст виховної діяльності можна змалювати наступним чином.

1 клас

«Чистий клас». «Збережемо чистим довкілля». «Екологічна стежка». «Збережемо красу природи. Зелені друзі мого краю». «Перші весняні квіти». «Зустріч пернатих друзів». «Ми за них відповідаємо». «Тварини – не іграшки». Туристська прогулянка «До чистих джерел». «Рослини моєї вулиці». «Природа в загадках, прислів’ях, приказках та віршах». «Екологія в загадках». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».

2 клас

«Віч-на-віч з природою». «Чисте джерело». «Чиста криниця». «Збережемо красу природи». «Екологічна стежка в різні пори року» (вулицею міста, села). «Чорнобиль – рана України». «Первоцвіти просять захисту». «Наш квітник найкращий». «Дивовижні звірі Марії Приймаченко». «Якби тварини вміли говорити». Рухливі ігри з елементами техніки туризму. Вікторина-гра «Що покласти в рюкзак для мандрівок». «Боляче буває всім» (ставлення до тварин). «Тварини мо місцевості». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».

3 клас

«Чисте подвір’я». «Подорож лісовою стежкою». «Збережемо красу природи». «Заповідні місця мого краю». «Подарунки осені». «Казковий фруктово-овочевий бал». «Посаджу дерево». «На квіти осені чарівні подивись». «Я не ображу рідно землі». Одноденна туристська прогулянка «У поході друзі». «Чорнобиль не ма минулого часу». «Ти відповідальний за тих, кого приручив». «Таємниці Катерини Білокур». «Тварини взимку потребують твоєї допомоги». «Різдво в гості прийшло». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».

4 клас

«Стань природі другом, будь природі сином». «Себе я бачу в дзеркал природи». «Тече річка невеличка». «Чисте довкілля». «Збережемо красу природи». «Знай, люби, бережи». «Збережемо природу рідного краю». Туристська гра-естафета «Долаємо перешкоди». «В усі пори року прекрасна земля». «Екологічною стежкою до лісу (гаю, поля)». «Жива і нежива природа». «Нагодуй птахів (тварин)». «Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи».

Природоохоронна діяльність здійснюється у таких формах: шкільн лісництва, садівництва, мисливські господарства, зелені і голубі патрулі, санітарні загони захисту довкілля, групи «швидкої допомоги» звірам і птахам, натуралістичні гуртки, клуби, наукові товариства, екологічні експедиції та екскурсії, екологічні стежки та інших.

Підвищенню ефективності екологічного виховання сприяє його тісний зв’язок з традиційним народним вихованням любові до природи. Народна виховна мудрість з колиски плекала в кожній дитині відчуття гармонії природи і людини. Природа постійно одухотворювалась в її свідомості як Матір-Берегиня, а Сонце, Земля та Вода були «святими» [64, с.24]. Дітей змалку привчали висаджувати і дбайливо доглядати городні та зернові культури, кущі, дерева, бережливо ставитись до птахів, диких звірів, комах та плазунів, розуміти природу як живий всеохоплюючий організм, що живе за власними законами, яких ніколи не можна порушувати.

2.2 Пошук шляхів вдосконалення системи формування екологічної культури молодших школярів

Щоб розглянути педагогічну проблему з різних сторін, ми зробили не лише теоретичний аналіз сторичного та передового педагогічного досвіду екологічного виховання, а й узагальнили практику роботи вчителів сучасної початкової школи.

Ці ж прийоми роботи ми пропонуємо використовувати на уроках та в позакласній діяльності для покращення процесу формування екологічної культури молодших школярів.

Розробки вчителів в даній проблемі йдуть у трьох напрямах.

Перший напрям. Створюється повністю новий курс, що не вливається в природознавство. З ц точки зору цікавий досвід Л.Н. Єрдакова. Він відзначає, що в даний час існу багато літератури для пізнання екології. Сюди можна віднести будь-яку дитячу книгу, де в цікавій формі описане життя тварин. Такими є і частина казок, де діють персонажі з світу тварин, а крім того, не порушуються екологічні правила «Вовк може з’їсти Бабусю і Червону Шапочку, але, мабуть, не стане їсти солоний огірок або пити чай з варенням» [23, c.7].

Також відом багато екологічних казок, створених Б. Заходером. До числа екологічних можна віднести і розповіді В. Біанки. Можуть бути корисними і деякі російські та українські народні казки, якщо в них є ланцюг перетворень: яйце – в гусеницю, гусениця – в лялечку, та – в метелика. В деяких казках у цікавій форм подаються ілюстрації фрагментів ланцюгів живлення, елементи складних природних взаємодій типу «хижак – жертва».

Узявши ц міркування до уваги, Л.Н. Єрдаков вигадав екологічні сюжети про пригоди Еколобка. Екологічний Колобок – цікавий персонаж. Він зроблений з тіста очевидно не несе ніяких екологічних властивостей і спеціалізацій. Такому персонажу можна приписувати різні особливості і поміщати його в різн екологічні ситуації. Еколобок стає членом багатьох біоценозів і вступає у взаємостосунки з живою та неживою природою. На нього впливає середовище, а він, у свою чергу, якось його змінює.

Пригоди Еколобка це своєрідний підручник по екології. За казковим сюжетом криються чіткі правила екології. Таким чином, Л.Н. Єрдаков пропонує нам ввести повністю новий предмет в шкільний курс початкової школи – це екологія. На нашу думку, даний підручник допоможе дітям засвоїти деякі екологічні поняття, більше дізнатися про взаємозалежність компонентів природи, саме тому він є дуже корисним.

Багато вчителів (наприклад, Л.М. Хафізова, Н.С. Жестова) йдуть іншим шляхом, підсилюючи екологічну спрямованість існуючих підручників природознавства [24; 74].

Е.А. Постникова пропонує вводити схеми для показу взаємозв’язку в природі [54, c.31]. Це виховує в учнів абстрактне мислення. Взаємозв’язок, показаний у вигляді схеми, на перших етапах вводиться у вигляді динамічного малюнка. Наприклад, природа містить в собі два компоненти: жива і нежива природа. Нежива природа – вода, каміння, місяць, хмари, сонце і т. ін., для неї вибирають умовний малюнок сонечко. А поряд малюють зображення живої природи – тварина, рослина і т. ін. Жива природа також неоднорідна і включає тварин, рослин і людину. Тварини – це звірі, птахи, риби, комахи і інші, вибирається символічне зображення тварин. Людина живе в суспільстві, тому пропонується намалювати людину на тому ж рівні, що і зображення природи. І людина, і суспільство створюють продукти праці і це теж наголошується в схемі. Як елемент системи екологічного виховання, цю методику можна використовувати, на нашу думку, як таку, що дасть непогані результати знань про взаємозв’язки в природі.

Однією з форм організації учбового процесу є екскурсія. Тому не дивно, що багато вчителів (К.П. Захмарна, Н.В. Борелок тощо) прагнуть під час екскурсій дати дітям екологічні знання і прищепити норми екологічної поведінки [29; 3]. Наприклад, К.П. Захмарна вважає, що формування у учнів відповідального відношення до природи складний і тривалий процес. Його результатом повинно бути не тільки оволодіння певними знаннями і уміннями, а розвиток емоційної чуйності, уміння і бажання активно захищати, покращувати, ушляхетнювати природне середовище [29].

Н.В. Борелок говорить про те, що вчитель повинен ретельно готуватися до екскурсії і приводить докладний план підготовки [3]:

1. Намітити тему. Бажано, щоб назва теми звучала емоційно або проблемно, що дозволяє відразу зацікавити учнів.

2. Визначити мету, задачі і скласти попередній план екскурсії.

3. Вибрати місце проведення екскурсії, наперед побувати там, розробити маршрут. Передбачити місця для рухомих ігор, інформації, спостережень, збору природного матеріалу, суспільно корисній діяльності учнів.

4. Уточнити зміст виховного і пізнавального матеріалу, підібрати ігровий матеріал, вірші, загадки, вікторини.

5. Продумати методику проведення екскурсійного заняття.

6. Спланувати організаційні форми діяльності учнів (як і де проводити масові і групов спостереження), виконання суспільне корисних справ, розподілити обов’язки між підгрупами або що окремими вчаться.

7. Продумати, до яких узагальнень, висновків треба підвести учнів, як оцінити їх вихованість дисциплінованість.

На наш погляд, цей план є дуже важливим, бо він не дозволить екскурсії перетворитися на розважальну прогулянку та дасть можливість виконати усі завдання, і саме тим підведе учня до висновків. Бо відомо, що якщо дитина сама формує висновок, це набагато краще, ніж висновок, нав’язаний вихователем.

Вчителі-методисти Г.І. Холомкіна, В.Л. Лола і Л.М. Хафізова пропонують давати дітям заучувати перед екскурсією вірш про природу, використовуючи для цього вірші І. Буніна, Ф. Тютчева, С. Єсеніна. На екскурсії використовувати загадки С. Маршака, Е. Благіної, Є. Сєрової, Р. Федькіна. [45; 74].

В.Л. Лола пропонує використовувати і дидактичні ігри, такі як: «Телеграми» або «Що змінилося?» тощо (див. Додаток Б), направлені на порівняння побаченого і відтворення в пам’яті того, що було [45].

Існує і третій напрям, по якому працюють вчителі в справі екологічного виховання школярів. Це напрям зі створення програм та підручників природознавства відмінних від традиційних. А.А.Плешаков розробив підручник для чотирилітньої початково школи. Цей підручник починається розділом «Природа і ми». Рубрика служить зв’язуючою ланкою між курсами «Ознайомлення з навколишнім світом» (1-2 класи) і «Природознавство» (3-4 класи) [57].

У центрі уваги цих курсів взаємодія людини і природи. У 1 і 2 класах воно розглядається в ширшому контексті пізнання навколишнього світу в цілому.

Тема «Природа ми» починає курс 3 класу. Вона повторює, узагальнює, систематизує знання, що вже є в учнів, про природу і взаємодію з нею людини, і розширює поняття учнів в цій області. У підручник 3 класу включено п’ять розділів: «Природа і ми», «Збережемо повітря і воду, корисні копалини і ґрунт», «Збережемо дивовижний світ рослин тварин», «Берегтимемо здоров’я» і заключний розділ «Що таке екологія?» [57].

Останній розділ додатковим, до нього можуть звернутися найдопитливіші учні. Наявність цього розділу не означає того, що екологічні матеріали відсутні в перших розділах. У розділі «Що таке екологія?» зроблена спроба представити екологію в концентрованому і узагальненому вигляді, використовуючи при цьому певний мінімум елементарної екологічної термінології.

У даному підручнику розкриваються наступні ідеї: ідея різноманіття природи; ідея екологічної цілісності природи (реалізується через розкриття багатоманітних екологічних зв’язків між неживою і живою природою, усередині живої природи); дея єдності природи і людини (розглядається значення кожного природного компоненту, що вивчається, в житті людей, аналізується негативна і позитивна дія людини на всі ці компоненти і розглядаються питання здоров’я).

Отже, можна зробити висновок, що питаннями екологічного виховання і виховання молодших школярів займається досить багато педагогів. І роблять вони це по-різному. На нашу думку, причиною цього є те, що питання екологічного виховання складне неоднозначне в тлумаченні. Всі ці методи та прийоми є цікавими та доцільними. Та вчителеві необхідно використовувати ці методи відповідно до рівня сформованості екологічної культури саме свого контингенту учнів, відповідно до х розвитку, компетентностей та індивідуальних привілеїв.

З метою перевірки наведених теоретико-методичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей екологічного виховання молодших школярів у процесі учбової діяльності.

Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап (2007-2008 н.р.), у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів з проблем екологічного виховання та формування основ екологічної культури в учнів 3-4 класів, формулювалася гіпотеза і завдання дослідження.

Практичний етап експериментального дослідження (2008-2009 н.р.) був пов’язаний з розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завдань експерименту, проведенням формуючого експерименту у 3 класі з метою перевірки гіпотези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці. На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи використання розробленої методики екологічного виховання молодших школярів у процесі навчальної діяльності.

Експериментальне дослідження проводилося на базі Тернопільсько спеціалізованої початкової школи з поглибленим вивченням іноземної мови та СЗОШ І-ІІІ ст. № 14 м. Тернополя. Формуючим експериментом було охоплено 22 учн експериментального класу. Одержані результати порівнювалися із аналогічними показниками 23 учнів контрольного класу, які працювали за традиційною методикою навчання.

Плануючи процес екологічного виховання на уроках «Я і Україна. Я природа», читання, рідної мови, образотворчого мистецтва та інших навчальних дисциплін, ми враховували необхідність наступних дій:

• визначення місця і функцій процесу екологічного виховання у структур уроку;

• передбачення методичних та практичних труднощів, які можуть виникнути під час роботи;

• визначення змісту, обсягу та форми екологічно спрямованих завдань;

• планування процесу екологічного виховання через подачу навчальних завдань екологічного спрямування невеликими, логічно завершеними частинами;

• підбір наочного дидактичного матеріалу (гербаріїв, колекцій, роздаткових та інструктивних карток), таблиць, схем, слайдів тощо;

• обґрунтування раціональних способів перевірки навчальних завдань.

У процесі організації екологічного виховання у процесі учбової діяльност ми, перш за все, навчали дітей працювати із наочними посібниками, приладами, підручником тощо, ставили перед ними мету, завдання та спільно визначали шляхи його виконання.

З метою формування екологічної свідомості молодших школярів засобами навчального матеріалу ми підбирали такі завдання:

• порівняння певних фактів, явищ;

• спостереження згідно з планом;

• складання екологічних описів;

• малювання екологічних об’єктів;

• проведення природоохоронних дослідів;

• робота з таблицями чи пам’ятками, розробленими вчителем;

• практична природоохоронна робота.

У процесі проведення формуючого експерименту залежно від цілей уроку дидактичних особливостей виучуваного матеріалу ми використовували завдання навчального (дидактичного), формуючого і перевірного характеру.

Для самостійного ознайомлення з необхідністю екологічної роботи ми пропонували учням і новий матеріал. Перед цим визначалося, яку частину матеріалу необхідно викласти вчителю, а яку школярі можуть засвоїти на уроц самостійно за допомогою натуральних об’єктів, роздаткового матеріалу, таблиць чи пам’яток, спеціально розробленого плану, підручника тощо. Велике значення в екологічному вихованні мала робота над малюнками і схемами, оскільки вона привертала увагу учнів до ілюстрацій, вчила робити висновки. Подібні роботи займали небагато часу, але давали значний ефект.

На уроках «Я і Україна» під час усвідомлення нового матеріалу значну частину демонстраційних дослідів ми проводили у формі фронтального експерименту, тим самим значною мірою підвищуючи їхню ефективність. Особливо цінним було застосування цього методу, коли використовувалося наочне обладнання, виготовлене самими учнями у процесі практичних занять на уроках трудового навчання. Поки учні не оволоділи навичками самостійної роботи з роздатковим матеріалом, процес ознайомлення із ним проходив під керівництвом учителя.

Як показали результати дослідження, процес екологічного виховання проходив успішно лише в тому разі, коли діти розуміли мету, їм було цікаво досягти, вони володіли навичками виконання відповідних дій. Для цього молодшим школярам роздавалися індивідуальні картки, в яких було записано рекомендований план міркування.

Для звернення уваги молодшим школярам пропонувалися такі завдання, для виконання яких потрібно було поєднати розумові дії з практичними. Наприклад, не тільки прочитати й зробити висновки, а й порівняти текст з попереднім, навести свої приклади, провести досліди, спостереження, виконати відповідне природоохоронне завдання, тощо.

Ілюстрації підручників часто використовувалися у процесі екологічного виховання школярів, особливо через відсутність у школі відповідних наочних посібників. У такому випадку ілюстрації у підручниках ставали основними джерелами нової інформації. Організовуючи роботу з підручником, ми враховували, що підручники створювались без урахування специфіки екологічного виховання. Тому ми вводили додаткові вказівки для учнів щодо визначення екологічно спрямованості матеріалу підручника. До кожного малюнка продумувався ряд завдань, які допомагали спрямувати увагу дітей на виявлення екологічних ознак різних предметів та явищ, що зображені на малюнках.

Так, під час вивчення теми «Кругообіг води в природі» ми пропонували учням виконати наступні завдання:

• розглянь малюнок;

• простеж, куди зникає дощова вода;

• що станеться, коли вода пройде через забруднений шар гірських порід?

• як запобігти порушенню кругообігу води у природі, тощо. Важливим засобом екологічного виховання молодших школярів, відповідним до даного вік, були екологічні ігри та цікаві завдання. Наведемо приклади таких ігор та вправ.

1. Гра «Малята».

Програмовий зміст. Розширити знання учнів про диких тварин (лисиця, заєць, ведмідь, білка, їжак, вовк) та їх повадки. Закріпити вміння правильно називати частини тіла тварин, виділяти істотні ознаки поняття «звірі».

Унаочнення. Картки із зображенням дорослих тварин та їх малят.

Хід гри

Клас поділяється на дві групи. Одна група отримує картки із зображенням дорослих тварин, інша – малят. «Малята» мають знайти своїх «батьків», потім описати зовнішній вигляд дорослого звіра. «Батьки» мають розповісти про спосіб живлення, окремі повадки та як вони піклуються про своїх малят.

Завдання:

1. Фантазування: барлога ведмедя зменшилася до розміру рукавички. Як буде жити ведмідь?

2. Метод фантограм:

Заєць бігає, стрибає. а) перенесемо зайця із степу в море – як буде?

3. Творчо-емпатійні вправи.

Поставити себе на місце тварини та передати її відчуття:

а) восени у лісі відбулися збори тварин на тему «Хто як до зими готується...»

б) зустрілися їжак з білкою і розговорилися...

II. Гра Знайди свою маму.

Програмовий зміст. Розширити знання дітей про свійських тварин. Розвивати спостережливість та вміння виділяти характерні ознаки дорослих тварин та їх малят.

Унаочнення. Картки із зображенням дорослих тварин та їх малят.

Хід гри

На столі розкладаються картки із зображенням малят домашніх тварин. Учням роздаються картки із зображенням дорослих свійських тварин. Дається завдання: дібрати малят до дорослих тварин, описати дорослу тварину, виділити характерні ознаки; розповісти, що цікавого помітили, спостерігаючи за домашніми тваринами. Виграє той, хто перший впорається із завданням.

Завдання:

1. Символічна синектика – імітація повадок свійських тварин.

2. Переплутати мам та малят, придумати спільні умови проживання – як будуть спілкуватися, як харчуватися?

а) як будуть жити собака із лошам?;

б) корова з кошеням?

III. Гра «Який це птах?»

Програмовий зміст. Розширення поняття «птахи»; формування вміння розпізнавати перелітних, осілих та зимуючих птахів за їх зображенням та характерними звуками (співом).

Унаочнення. Картки із зображенням типових для даної місцевост перелітних, осілих та зимуючих птахів; запис співу окремих птахів.

Хід гри

На магнітній дошці прикріпити зображення птахів у довільному порядку. Клас поділяється на 3 команди, визначаються лідери. На столі розкладені картки з написами: «перелітні», «осілі», «зимуючі». Лідери обирають певну картку. Дається завдання: дібрати ілюстрації птахів, що входять у це поняття, розмістити в ряд на дошці під написом. Командам дається 1 хвилина, щоб порадитися. За сигналом вчителя обговорення припиняється, а лідери, по черзі, виконують завдання. Інші команди стежать за правильністю виконання. Школяр мають право використати ту ілюстрацію, яка вже була розміщена, якщо вважають, що це було зроблено помилково. Виграє команда, яка правильно виконала завдання (або допустила найменше помилок).

Індивідуальне змагання.

За характерними звуками впізнати птаха, назвати його та знайти люстрацію. Завдання:

1. Фантазування на тему: «Ой, якби я мала (мав) крила...»

2. Метод каталогу (перенесення властивостей неживих об’єктів на птаха): вода птах без запаху без кольору рідка і т.д.

3. Метод мозкового штурму.

Птаха зачинили в клітці. Як йому вибратися звідти?

Тема. Рослинний і тваринний світ лісів, луків, водойм.

І. Гра «Що де росте?»

Програмовий зміст. Закріпити знання дітей про назви знайомих рослин та місць, де вони ростуть (ліс, луки, водойма).

Унаочнення. Ілюстративний матеріал із зображенням природних угруповань (ліс, луки, водойми); гербарні зразки рослин цих угруповань або живі рослини.

Хід гри

Учням роздаються картки із зображенням лісу, луків, ставка, річки. Вони мають дібрати відповідні гербарні листки (живі рослини), розповісти про пристосування даних рослин до умов існування.

Завдання:

1. Перенести рослини лісу у водойму; рослини водойм – на луки; рослини луків – у ліс. Що в результаті цього трапиться?

2. Метод фантастичної проблеми.

Що трапиться, якщо: а) у лісі не буде дерев?;

б) у ставку – води?; в) на луках ростимуть лише дуби?

II. Гра «Хто де живе?»

Програмовий зміст. Продовжити формувати поняття про тварин диких та свійських, місце їх проживання та пристосування до умов снування.

Унаочнення. Ілюстративний матеріал різних типів середовища існування тварин, картки із зображенням диких і свійських тварин.

Хід гри

Учням роздаються картки із зображенням домашнього подвір’я, лісу, луків, водойми. На столі викладають зображенням вниз малі картки, на яких зображен тварини. Школярі добирають тварин відповідно до середовища існування. Називають тварину, розповідають про її пристосування до умов існування, визначають, до якого класу належить тварина (звір, птах, комаха, риба, земноводні, плазуни).

Завдання:

1. За методом каталогу створити нове середовище існування.

2. Мозковий штурм.

Як прожити: рибі у лісі?; ящірці у річці?; черепасі на луці?

III. Гра «Підбери гриб».

Програмовий зміст. Продовжити формувати уявлення дітей про гриби; закріпити знання про зовнішній вигляд і назву гриба; місця, де він полюбляє рости. Виробляти вміння відрізняти їстівні гриби від отруйних.

Унаочнення. Картки із зображенням грибів.

Хід гри

Учням роздаються картки із зображенням грибів. Діти мають назвати гриб, розповісти, коли він з’являється та де полюбляє рости. Визначити, який у них гриб: їстівний чи отруйний. Знайти пару – до їстівного гриба дібрати схожий на нього отруйний гриб; розповісти про способи розрізнення їстівних грибів і їх двійників – отруйних.

Завдання:

1. Екологічне прогнозування.

Що буде, якщо в лісі зникнуть гриби?

2. Фантазування: гриб виріс вищий від дерев, що буде?

3. Творчо-емпатійні вправи.

Уявити себе грибом і передати свої відчуття (мухомор; маслюки).

У процесі проведення дидактичних ігор екологічного спрямування ми використали такі прийоми та методи розвитку творчої уяви дітей:

І. Фантазування.

1. Типові прийоми фантазування:

а) інверсія або зробити навпаки. Змінити властивості, дію, принцип, закон на протилежний.

Наприклад, гарячий вогонь став холодним (бо його намалювали на льоду); вовк став добрим (бо тепер він – травоїдна тварина);

б) збільшення або зменшення об’єкта природи. Збільшуємо комара до величезних розмірів. Що трапиться ?;

в) прискорення чи уповільнення дії об’єкта або його властивостей. На Землі дерева майже не ростуть. Чому? Чим усе це закінчиться?;

г) перервні процеси зробити безперервними чи навпаки.

На Землі постійно світить Сонце. Що трапиться? Повітря буде подаватися порціями. Як жити?;

д) зміна середовища існування для певного об’єкта: риба живе в пустелі...;

є) надати живому об’єкту рис неживого та навпаки.

2. Метод асоціацій чи каталогу слугує для перенесення властивостей одного об’єкта на інший. А потім за допомогою вільних асоціацій виводилася велика кількість наслідків, генерувалися нові фантастичні ідеї.

Живий об’єкт: крокодил зелений, зубатий, пливучий.

Неживий об’єкт: стілець дерев’яний, складний, м’який.

Переносимо властивості одного об’єкта на інший:

Дерев’яний крокодил – сувенір.

Складний крокодил – іграшка.

Стілець зелений – пофарбований зеленою фарбою.

3. Вправа «Робінзон Крузо».

Ситуативні завдання, мета яких – знайти способи виживання в екстремальних умовах.

4. Вправа «Чорний ящик».

Мета: знайти секрет «чорного ящика» за допомогою мінімально кількості запитань.

У чорному ящику плід.

– Сухий чи соковитий?

– Великий чи малий?

– Круглий чи продовгуватий?

– Їстівний чи ні?

– Червоний чи зелений? і т.п.

II. Мозковий штурм.

Під час проведення мозкового штурму створювалися 2 групи учасників: «генератори» та «експерти». На першому етапі проведення – генеруванн заборонена будь-яка критика, навіть невербальне несхвалення. Навпаки, кожну дею варто розвивати, якою 6 абсурдною вона не здавалася. Хід штурму обов’язково записувався вчителем.

На другому етапі – оцінці – кожна ідея піддавалася експертиз вибиралися оптимальні варіанти вирішення поставленої проблеми.

III. Метод фокальних об’єктів.

Суть методу полягає в тому, що вибирався об’єкт, систему тримали у фокус уваги і переносили на неї властивості інших, що не мали до неї ніякого відношення, об’єктів. При цьому виникали незвичайні сполучення, які вчитель прагнув розвивати далі шляхом асоціацій. Даний метод застосовувався таким чином:

– вибирався об’єкт, який необхідно вдосконалити;

– формувалася мета його вдосконалення;

– вибиралися із книг, газет, журналів кілька випадкових об’єктів, записують їх ознаки;

– ці ознаки переносилися на даний об’єкт.

Приклад.

Об’єкт – річка. Випадкові об’єкти:

бджола працелюбна маленька кусюча кішка гнучка зубата пухнаста

Працелюбна річка має увесь час працювати, перевозити вантажі, крутити турбіни, напувати поля. Річка гнучка, має багато поворотів, звивається...

IV. Метод фантограм полягає у тому, що прості прийоми перетворення застосовуються не лише до об’єкта та його частин, а й до універсальних властивостей предмета природи. При складанні фантограм по одній лінії записується характеристика предмета: речовина, фізичні властивості, місце існування і т.п., а по іншій – типов прийоми.

Карась риба вкрита лускою тіло видовжене живе у воді, плаває...

Перенесемо у ліс: як буде рухатися? як дихати? як рятуватися від ворогів?

Реалізація розглянутої системи заходів підвищувала ефективність навчально-виховного процесу і позитивно впливала на екологічний розвиток дітей молодшого шкільного віку.

Для усвідомлення учнями того, що етичні норми і правила поширюються як у стосунках між людьми так і зі світом природи, ми використовували різноманітн завдання і вправи екологічної спрямованості і у процесі навчання іншим навчальним дисциплінам. Основна роль при цьому належала художньому слову, а, отже, урокам читання. Так, слова із поезії «Щоглик» П.А. Грабовського: «Не то пташки, милі дітки, – шкода навіть черв’яка» – були ключовими у формуванн гуманного ставлення молодших школярів до всього живого. Пройти емоційну школ школу виховання добрих почуттів (В. Сухомлинський) допомагали дітям і твори А. Дрофаня «На велику воду», Н. Забіли «Журавлик», В. Сухомлинського «Не забувай про джерело», А. Хорунжого «Плакучий бук» та ін.

Працюючи над поезією А. Костецького «Не хочу», вчитель наголошував, що все живе має право на жити так само, як і людина («І стеблинку, гілку чи травинку я не ображу – це страшенний гріх!»), а охороні ти природу треба заради неї самої («Метелика лов» ти я не хочу; він – квітка неба, хай живе собі!»).

Використовуючи фрагменти художніх творів, учитель пропонував школярам розв’язати ту чи іншу екологічну задачу, ознайомлював їх із правилами екологічно грамотної поведінки у природі не у формі моралізування, а надаючи їм право вибору варіанта поведінки, змогу умотивувати його. З цією метою використовувалися твори Є. Гуцала «Зайці», В. Носака «Несподівана зустріч», О. Копиленка «Весна в лісі», В. Кави «Він живий», А. Бортняка «Зламана гілка» та ін. За допомогою цих творів створювалися такі педагогічні ситуації, які мали значний виховний вплив, сприяли формуванню підструктури відповідального ставлення дітей до природи, бо без цього їхні знання є лише «інтелектуальним баластом».

Ми враховували, що досягнути успіхів у формуванні екологічної свідомост екоцентричного типу можна лише тоді, коли підростаюче покоління оволод стратегіями і технологіями взаємодії з природою. Адже свідомість формується у процесі діяльності. Що треба зробити, щоб допомогти природі, школяр довідувалися з творів О. Вишні «Вдячні шпаки», О. Левченка «Якщо допоможемо», О. Довженка «Матусин город», В. Скуратівського «Лелечина криниця» та ін.

Також ми залучали дітей до посильних для їхнього віку природоохоронних справ, бо без цього наявність навіть адекватних уявлень і понять, сформованість відповідального ставлення до природи не забезпечить вирішення екологічних проблем, оскільки людина буде безпорадною при реалізації своїх знань у практичній діяльності.

Отже, на формувальному етапі дослідження ми виділили систему вправ екологічного спрямування, що передбачала врахування наступних педагогічних умов: зв’язок з життям, наступності, єдності діяльності на уроці і в позаурочний час, різноманіття форм екологічного виховання, практично спрямованості у формуванні екологічної культури молодших школярів.

2.3 Аналіз результативності експериментального дослідження

На констатувальному етапі експериментального дослідження було проведено анкетування учнів Тернопільської спеціалізованої початкової школи з поглибленим вивченням ноземної мови та СЗОШ І-ІІІ ст. № 14 м. Тернополя для виявлення рівня сформованост х екологічної культури та вчителів – для виявлення місця проблеми у їх діяльності (всього до анкетування було залучено 45 учнів і 16 вчителів). Зміст анкет див. додаток В.

Відповідаючи на питання анкети, вчителі продемонстрували непогану обізнаність щодо суті екологічного виховання. Переважна більшість (80 %) вчителів чітко структуризували екологічне виховання. Разом з тим, серед уроків, на яких вчителі використовували матеріал екологічного спрямування, виділяють природознавство (100 %), образотворче та трудове навчання (35 %). Дуже мала кількість респондентів (7 %) вказувала на екологічні можливості читання, математики тощо.

Також не вражали різноманітністю і форми роботи – передусім позакласн заходи (85 %); на уроках – бесіди, розповіді (76 %), зрідка ігри (15 %).

Аналізуючи відповіді учнів, треба вказати на непогану загальну поінформованість в проблемах екології. Учні також стверджують, що вчителі досить часто наголошували на проблемі збереження природи (85 %). Та мало хто з опитаних чітко сформульовував причини, чому (навіщо) слід її оберігати (16 %).

Разом з тим, учні згадували один-два виховні заходи на екологічну тематику, серед яких переважна більшість називала підгодовування птахів узимку (70 %), свято осені (62 %), інші (4 %).

Все це говорить про слабке різноманіття форм та прийомів екологічно роботи в школі, погане розуміння вчителями необхідності такої роботи на всіх предметах і в позаурочний час, а також недостатньо вдалий підбір матеріалу для роботи з молодшими школярами.

Для визначення впливу експериментальної методики навчання на сформованість екологічної культури та навичок природоохоронної роботи на формувальному етапі експериментального дослідження учням 3 класу були запропоновані різноманітні завдання з різних навчальних дисциплін по різних темах.

З метою визначення ефективності експериментального дослідження у підвищенні ефективності процесу екологічного виховання третьокласників ми пропонували учням серію контрольних екологічно спрямованих завдань. Це були завдання на визначення змістовності і дієвості знань, набутих у процес екологічного виховання молодших школярів шляхом використання навчальних завдань такого типу:

Тема «Вода»

1. Подивись на фізичну карту України. Скажи, якими кольорами нанесені на ній річки, озера, моря. Порівняй, чи справді річка у нашому місті має чисту, прозору воду?

2. У статті «Без води немає життя» на с. 91 прочитай перший і третій абзаци. Скажи, що таке твердий, рідкий і газоподібний стани води. Що станеться, коли процес переходу води у різні стани порушиться? Чим це загрожує людству загалом і конкретно нам?

3. Довідайся, де бере початок, куди впадає річка, що протікає через наше місто. Які екологічні проблеми ти побачив під час спостережень .

4. Розкажи, де у твоїй місцевості знаходиться вода. Наведи приклади річок, озер, струмків. Розкажи про озеро у такій послідовності: назва озера де воно розміщене; звідки озеро поповнюється водою; яка в ньому вода; які його береги; зміни рівня води в озері та з яких причин відбуваються; заростання озера; як озеро використовується населенням і які наслідки такого використання.

Тема «Гірські породи».

1. У статті «Що таке гірські породи» на с. 98 прочитай перший і другий абзаци. На с. 99 розглянь малюнок. Розкажи, де беруться гірські породи і коли вони виникли. Які наслідки їх використання людиною?

2. У першій графі таблиці прочитай план вивчення властивостей нафти, у другій – запиши результати своїх спостережень.

3. У першій графі таблиці прочитай властивості нафти, а в другій – запиши властивості природного газу. Що спільного між цими речовинами? Що відмінного? Який вплив використання нафти і газу на навколишнє середовище? Що слід робити, щоб не забруднювати середовище? Що слід робити, коли негативний вплив на середовище вже відбувся?

4. У статті «Що таке корисні копалини» на с. 99-100 прочитай третій абзац. Які ознаки горючих корисних копалин в цій частині тексту названо? Чи може людство обійтися без використання корисних копалин? Що слід зробити, щоб не забруднювати навколишнє середовище?

5. У статті «Гірські породи потребують охорони» на с. 100 прочитай перший абзац. Які предмети з твого довкілля зникли б? Назви їх.

Тема «Ґрунт»

1. Довідайся, які ґрунти переважають у твоїй місцевості.

2. Розглянь малюнок на с. 101. Який шар земної поверхні називається рунтом? Чому кольори шарів різні? Який із них найцінніший для землеробства?

3. У статті «Що таке ґрунт» на с. 102 прочитай третій абзац. Скажи, з чого утворюється перегній. Для чого він потрібний рослинам?

6. Разом з учителем проведи такий дослід: візьми грудочку ґрунту, поклади в металеву коробочку, потримай її деякий час над вогнем. Над коробочкою потримай шматочок скла, Що утворилося на склі? Чому? Який висновок з цього можна зробити?

7. Які ти знаєш ґрунти? Чим вони відрізняються? Назви найважливішу ознаку рунту.

8. Чи можуть рослини обійтися без ґрунту? Назви ознаки руйнування ґрунтів у нашій місцевості. Що робиться, щоб уникнути цього?

Тема «Зелене диво Землі»

1.У статті «Зелене диво Землі» на с. 105 прочитай третій абзац. Скажи, чому рослин називають зеленим дивом Землі?

2. Назви, які ти знаєш рослини – маленькі і великі, дикоросл культурні. Намалюй рослину, яка тобі найбільше подобається.

3. Склади усну розповідь «Що мені дають рослини».

4. Розглянь на малюнку (с. 107 підручника) рослини. Придивися уважно до квіток і листків. Чим вони відрізняються, чим схожі?

7. Доведи, що рослина – живий організм. Що дають рослини людині?

8. Поміркуй, чи змогли б рослини жити без ґрунту? А люди без рослин? Який висновок з цього можна зробити?

9. Заповни таблицю «Лісові рослини». Розкажи, як ти охороняєш лісов рослини.

Тема «Ліс»

1. Яку користь приносять ліси?

Розгляньте схему. Доповніть її матеріалами з підручника.

2. Поясніть, як ви розумієте такі твердження: Ліс – одяг Землі; збирач води; охоронець річок; захисник ґрунту; лікар; сторож здоров’я людини; дім для тварин.

3. Поміркуйте!

У лісі вирубали всі старі дуплисті дерева. Через деякий час молоді дерева були уражені шкідниками. Ліс загинув. Чому це трапилось?

4. Які з перелічених грибів ви не покладете до своєї корзини? Білий гриб, лисинка, сироїжка, мухомор, груздь, бліда, поганка, опенька, підосичник, підберезник, маслюк. Чому не можна знищувати отруйні гриби?

5. Дізнайтесь, яке специфічне природоохоронне значення мають тополі, берези, сосни. Довідка. Тополі – найкращі пилососи; берези захищають від шуму; сосни – найкращі борці з мікробами.

6. Дізнайтесь, які рослини лісу є лікарськими.

7. Уважно прочитайте матеріал підручника і запишіть ознаки природи, як вказують на те, що настав час підсніжників.

Збільшуються______________

зникає__________________

дзюрчать________________

блищать_________________

2. Доберіть із тексту і запишіть, якого кольору квіти у

гусячої цибульки_____________

проліска_________________

анемони_________________

підсніжника_______________

пшінки_________________

рясту __________________

Яку з цих рослин занесено до Червоної книги України? Тема «Тварини в природі».

1. Які тварини живуть у лісі твоєї місцевості? Що ти зробив для їх охорони?

2. Розглянь зображення гадюки і вужа. У першій графі таблиці прочитай характерні ознаки гадюки, у другій – запиши ознаки, властиві вужу. Яке значення цих тварин у живій природі?

3. Заповни таблицю «Тварини лісу». Розкажи, як ти охороняєш лісових тварин.

4. На березі озера під сонячним промінням відпочивав вуж. Діти побачили його і закричали: «Гадюка! Убий її!» Чи правильно вони зробили?

5. Чому такі тварини, як корова, вівця, коза, собака не можуть жити в лісі чи в полі?

6. Назви ознаки пристосування риб до умов навколишнього середовища. Для цього прочитай статтю «Риби» (с. 134-135), використай свої спостереження за поведінкою риб і дай відповідь на такі запитання: яке значення риб для живо природи? Що б сталося, коли б люди виловили усіх риб у річках і в океані?

7. Розглянь птахів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного птаха за таким планом:

Назва тварини;

Розмір тварини (велика, середня, мала);

Частини тіла тварини (голова, тулуб, ноги, хвіст);

Особливості зовнішньої будови тварини;

Значення цієї тварини в навколишньому середовищі;

Як і де охороняють цю тварину.

8. Розглянь звірів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного звіра, використовуючи план, за яким ти розповідав про птахів. Порівняй звірів між собою. Яка роль звірів у живій природі?

9. Наведи приклади рослиноїдних звірів, птахів, риб, комах. Яких тварин називають всеїдними. Наведи приклади всеїдних тварин. Чим правда, що так тварини наносять непоправну шкоду рослинам? Поясни.

10. Дізнайтесь, які тварини лісу охороняються законом.

Довідка. Лосі, козулі, дикі кабани. До Червоної книги занесені зубр, кіт лісовий.

Тема «Охорона лісу»

1. Доповніть речення.

дбаючи про ліс, люди насаджують________

охороняють_____________

розвішують______підгодовують______

збирають______прополюють_____.

2. Дізнайтеся, які рослини і тварини вашої місцевості потребують особливої допомоги.

3. Подумайте і запишіть, як допомогти лісові можете ви.

4. Прочитайте правила поведінки в природі. До кожного з них придумайте намалюйте свій знак.

– Не ламай гілля дерев та кущів.

– Не пошкоджуй кору дерев.

– Не зривай в лісах та на луках квіти.

– Не збивай гриби, навіть неїстівні.

– Не лови метеликів, джмелів, бабок та інших комах.

– Не руйнуй мурашники.

– Не руйнуй пташині гнізда.

– Не лови диких тваринок і не принось їх додому. Тема. Охорона природи.

(Підсумковий урок з розділу «Рослини і тварини лісів, лук, полів»).

1. Дізнайтесь, які джерела забруднення навколишнього середовища існують у вашій місцевості. Що робиться для того, щоб зменшити їх негативний вплив на природу? Запропонуйте у короткій письмовій роботі свій шлях вирішення цих проблем.

2. Згадайте правила поведінки в природі, з якими ви ознайомилися в цьому навчальному році. Подумайте, які з них вам знадобляться під час літніх канікул

На підсумковому етапі дослідження ми визначали ступінь сформованості екологічно культури в кожному конкретному випадку окремо, але в цілому самостійність у роботі учнів постійно зростала. Завдання для визначення екологічної вихованост молодших школярів спочатку були середньої дидактичної трудності, яка теж постійно зростала. Для учнів, які гарно вчилися, проявляли особливий інтерес до визначення і розв’язання екологічних проблем, ми пропонували додатков завдання.

Виконані завдання екологічної спрямованості ми перевіряли, оцінювали й підводили підсумки. Деякі роботи, особливо спочатку, зачитувалися учнями на уроці, що давало змогу всьому класу проаналізувати свою працю й оцінити одразу ж після виконання. У процесі перевірки завдань враховувалася правильність і повнота виконання роботи, свідомість і самостійність виконання. Перевірку виконання завдань екологічного прямування ми проводили диференційовано, у процесі діалогу, не виділяючи в окремий етап уроку передаючи функції учительського контролю самим учням – у разі організац самоконтролю та взаємоконтролю. Для організації самоконтролю використовувалися переносні дошки з відповідями, підписами; таблиці, схеми тощо.

Таблиця 1.

Результати контрольних зрізів в експериментальному і контрольному класах

У таблиці 1 наведені результати виконання учнями 3-х класів (експериментального і контрольного) навчально-пізнавальних завдань екологічного спрямування на констатуючому етапі експерименту. Дані таблиці свідчать про те, що в учнів експериментального класу вищий рівень екологічної культури, ніж в учнів контрольного класу. 18% і 64% учнів експериментального класу виконали завдання відповідно на високому і достатньому рівнях, що на 10% і 19% більше, ніж у контрольному класі.

Таким чином, результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропоновано методики екологічного виховання учнів початкових класів у процесі навчально діяльності.

Висновки

Отже, екологічне виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в людини екологічних знань та наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певно орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження примноження природних ресурсів.

Структуру екологічної культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом еколого-виховної роботи вчителя формування в учнів системи екологічних знань, почуттів, ставлень, а також екологічної поведінки, що доцільно здійснювати у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про природу. Також серед якостей, що характеризують екологічну культуру особистості, важливу роль відіграють знання про природні закономірності, взаємодію людства та природи.

Виявлено, що екологічна діяльність дітей займає одне із вагомих місць серед засобів виховання повноцінної особистості. При цьому екологічна робота використовується як засіб розвитку пошуково-пізнавальної активності школярів, засіб розвитку екологічної свідомості та засіб формування практичних навичок у сфері охорони природи.

Системна діяльність в галузі охорони природи роботи своїм змістом забезпечує педагогічну цілісність процесу екологічного виховання. Така робота дієвим моментом комплексного впливу на учнів, забезпечуючи поєднання пошуково активності школярів з громадсько-корисною діяльністю, всебічне осмислення змісту і навчально-виховної віддачі планованої роботи та високий рівень позитивного емоційного насичення процесу реалізації учнями мети і завдань екологічного руху. При цьому пізнавальний пошуковий інтерес виступає як рушійна сила духовного розвитку школяра, стимулює його активність у навчальній, трудовій і громадській роботі.

В результаті проведеного теоретичного аналізу виявлено функц екологічного виховання: теоретико-методологічна, що зумовлює наявність фундаментальних основ, з позицій яких дається пояснення взаємозв’язку предметів та явищ навколишнього середовища; соціально-культурна, що виявляється в екологічній свідомості особистості, здатності помічати та реагувати на екологічні проблеми; дидактична, пов’язана із забезпеченням школярів системою екологічно спрямованих знань у сфері охорони природи; практична, що пов’язана з практичною допомогою у вирішенні екологічних проблем, участю в активній природоохоронній діяльності.

Визначено основні принципи екологічного виховання учнів і формування їх екологічної культури. До них належать: принцип міждисциплінарного підходу, що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній систем екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, їх постійне вивчення і поглиблення; принцип систематичності і безперервності вивчення екологічного матеріалу, що реалізується за умови урахування ступенів навчання (початкової, базової, повно загальної середньої освіти), вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип єдності інтелектуального і емоційно-вольового компонентів у вивченн поліпшенні учнями навколишнього середовища; принцип взаємозв’язку глобального, національного і регіонального розкриття екологічних проблем у навчальному процесі.

Виявлено, що основними джерелами формування екологічної культури молодших школярів виступають: а) пізнавальна діяльність учнів, пов’язана із спостереженням навколишнього середовища; б) дослідницька діяльність, що передбачає різноманітну активну природоохоронну роботу; в) практична (прикладна) діяльність, що виникає і розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку і формує активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворюючи здобуті в процесі пошуку екологічні знання у практичні навички природоохоронної роботи.

Охарактеризовано поняття комплексного підходу у використанні засобів, видів і форм екологічного виховання. Метою ж останніх є розширення, поглиблення, систематизація набутих знань, формування в учнів уявлення про природу як джерело добра і краси, матеріального й морального благополуччя кожної окремо особистості і людства загалом. Виявлено, що реалізація в навчальній робот засад екологічного виховання учнів робить уроки більш цікавими, змістовними, а участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу пізнавальну активність глибоку ґрунтовність набутих знань.

Доведено доцільність використання в навчально-виховній роботі таких методів, як повідомлення вчителем екологічного матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими місцевими матеріалами на уроці, використання схем, діаграм, таблиць, карт, фотодокументів, різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій. У форматі визначення найоптимальніших форм природоохоронної роботи в структурі охарактеризовано громадсько-корисну роботу; шкільні екскурсії, туристичні походи, краєзнавчі експедиції; оформлення екологічних виставок, створення куточків і музеїв охорони природи у школах.

На основі аналізу передового педагогічного досвіду виділено окрем підходи до формування екологічної культури молодших школярів. Теоретичний підхід виявляється в методичних розробках формування екологічних знань та екологічної свідомості; практичний – спрямовує увагу на особливості формування екологічних умінь та виявляється в екскурсіях, іграх та інших прийомах екологічного виховання. Відповідно доведено необхідність гармонійного поєднання основних засад даних підходів у системі екологічного виховання молодших школярів, а також доцільність використання способів злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони.

З метою перевірки наведених теоретичних положень проводилося експериментальне дослідження особливостей екологічного виховання молодших школярів у процесі учбової діяльності. У процесі експериментального виявлявся рівень сформованості екологічної культури та екологічної вихованості учнів експериментального і контрольного класів. Для визначення впливу експериментальної методики навчання на сформованість екологічної культури та навичок природоохоронної роботи учням були запропоновані різноманітні завдання з різних навчальних дисциплін по різних темах. Результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики екологічного виховання учнів початкових класів у процесі навчальної діяльності.

Список використаних джерел

1.         Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. – К.: Освіта, 2001. – 424 с.

2.         Бойченко С. Щоб не згас інтерес // Початкова школа. – 1999. – № 1. – С. 49-51.

3.         Борелок Н.В. Як провести екскурсію?// Початкова школа. – 2006. – № 6. – С. 24-26.

4.         Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна // Початкова школа. – 2001. – №7. –С. 20-22.

5.         Біда О.А. Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання. Київ: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000. – 400 с.

6.         Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів // Початкова школа. – 1999. – № 5 – С. 51–53.

7.         Варакута О. Формування природничих понять в учнів початкових класів // Початкова школа. – 1999. – № 5. – С. 20-23.

8.         Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Початкова школа – 1999. – № 8.– С. 53–56.

9.         Верзяна А.К., Низова А.М. Наблюдение природы и труда в начальной школе. – М., 1972. – 92 с.

10.       Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

11.       Волкова Н.П. Педагогіка. К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 576 с.

12.       Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах: Книга для учителя / Под ред. А.А. Бодалева. – М.: Просвещение, 1971. – 128 с.

13.       Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. – 1997. – № 12. – С. 42–45.

14.       Гаркунова И.Л. Формирование приемов самостоятельной работы на уроках чтения // Начальная школа. – 1988. – № 1. – С. 33–36.

15.       Гетьман В.Ф. Экскурсии по природоведению во 2 и 3 классах. – К.: Радянська школа, 1983. – 96 с.

16.       Горощенко В.П., Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1984. – 159 с.

17.       Громик Є. Гра – найсерйозніша справа // Початкова школа – 1999.– № 7.– С. 41–43.

18.       Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общей ред. Б.П. Есипова. – М., АПН, 1957. – 513 с.

19.       Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.). – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.

20.       Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. школа, 1987.– 351 с.

21.       Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 319 с.

22.       Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів в процесі навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 160 с.

23.       Єрдаков Л.Н. Екологічна казка для першокласників // Початкова школа – 1992.– № 11-12.– С. 19-22.

24.       Жестова Н.С. Возможные виды природоведческой информации в классной и внеклассной работе // Начальная школа. – 1987. – № 12. – С. 39-40.

25.       Жестова Н.С. Стан екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2002.– № 10-11.– С. 31-37.

26.       Зарипова А. Ознакомление детей с обитателями уголка природы // Дошкольное воспитание. 1991. – № 2. – С. 17–18.

27.       Захлебный А.Н На педагогической тропе. – М.: Знание, 1986.

28.       Захлебный А.Н Школа и проблемы охраны природы. – М.: Педагогика, 1981.

29.       Захмарна К.П. Формування в учнів відповідального відношення до природи // Початкова школа. – 2005. – № 3. – С. 10–13.

30.       Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. – 1998. – № 8. – С. 40–42.

31.       Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. – 1999. – №4. – С. 107–115.

32.       Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. –1998. – № 9. – С. 31–34.

33.       Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). – М.: Просвещение, 1978. – 260 с.

34.       Кисельов Ф.С. Методика викладання природознавства в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975. – 176 с.

35.       Клепинина З.А. Уроки природоведения во 2 классе. – М.: Просвещение, 1975. – 96 с.

36.       Ковалёва Г.Е. Методика формирования и развитие природоведческих понятий в 4 классе. – Ленинград.: ЛГПИ им. Герцена, 1975. – 143 с.

37.       Коваль Н.С. Пошуков завдання для самостійної роботи з природознавства // Початкова школа. – 1977. – № 9. – С 57–62.

38.       Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1982. – 96 с.

39.       Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. –1999. – № 10. – С 17–19.

40.       Коренева І. Правові аспекти екологічного виховання // Початкова школа. – 1999. – № 10. – С. 19–20.

41.       Крапівіна О. Запам’ятати з опорою на образ // Початкова школа. –2003. – № 7. – С. 14–17.

42.       Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.

43.       Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения. – М.: Знание, 1974. – 64 с.

44.       Лобчук О. Перевірка і оцінювання зв’язних висловлювань молодших школярів // Початкова школа. – 2004. – № 3. – С. 9–11.

45.       Лола В.Л. Вчимо сприймати естетичні властивості природи // Початкова школа. – 1998. – № 1. – С. 25–27.

46.       Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. – М.: Просвещение, 1977. – 224 с.

47.       Миронов Л.В. Методика изучения окружающего мира в начальных классах. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 360 с.

48.       Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. 4-е вид., доповн. – К., 2003. – 615 с.

49.       Нарочна Л.К. та ін. Методика викладання природознавства. – К.: Радянська школа, 1990. – 324 с.

50.       Нарочна Л.К. Уроки природознавства в 2 класі. – К.: Радянська школа, 1980. – 88 с.

51.       Національна доктрина розвитку освіти в Україні // Освіта України. – 2002. – № 33. – 23 квітня.

52.       Огієнко Н.М. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу // Поч. школа. – 1996. – № 9. – С. 41–44.

53.       Оконь В. Введение в общую дидактику. – М.: Высшая школа, 1990. – 382 с.

54.       Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.

55.       Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища школа, 1986. – 543 с.

56.       Плахотип О. Як ми хочемо прогресу: екологічна освіта школярів // Світло. – 2000. – №3. – С. 37–39.

57.       Плешаков А.А. Екологічні проблеми і початкова школа // Початкова школа. – 2001. – № 5. – С. 2–8.

58.       Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–2, 3–4 кл. – К.: Початкова школа, 2003. – 296 с.

59.       Пустовіт Г.П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія. К.–Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.

60.       Раев А.И. Управление умственной деятельностью младшего школьника. – М.: Просвещение, 1976. 268 с.

61.       Рафалюк М.І., Андрощук Н.В. Сучасн аспекти туристсько-краєзнавчої роботи з молодшими школярами // Початкова школа. – 1996. – № 4. – С. 29–31.

62.       Рева Ю. Розвиток особистості дитини через екологічний фактор // Рідна школа. – 1999. – №2. – С 44–46.

63.       Різник Л. Екологія і ми // Початкова школа. – 1999. – № 4. – С. 30–31.

64.       Різник Л. Народні традиції ставлення до природи як метод екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – № 7. – С. 23–24.

65.       Руденко Л. Народні традиції в екологічному вихованні учнів // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 38–40.

66.       Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Ґенеза, 1999. – 324 с.

67.       Сегенюк Г. Учим познавать окружающий мир // Воспитание школьников. – 1990. – № 6. – С. 49–51.

68.       Смаглій О. Застосування ігрових ситуацій на уроках природознавства // Початкова школа. – 2003. – № 3. – С. 20–21.

69.       Степанюк А. Формування у школярів емоційно–ціннісного ставлення до живої природи // Шлях освіти. – 1999. – № 4. – С. 12–14.

70.       Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. – К.: Радянська школа, 1988. – 220 с.

71.       Ткаченко О. Виховання екологічної чуйності до природи у процес гри // Початкова школа. – 1998. – №4. – С. 30–32.

72.       Ушинский Н.Д. Собр. соч.: В 6–ти т. – М.–Л.: Наука, 1956. – Т. 3. – 454 с.

73.       Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Вид. центр. «Академія», 2002. – 528 с.

74.       Хафізова Л.М. Екологічне виховання молодших школярів // Початкова школа. – 2001. – № 3. – С. 33–34

75.       Химинець О. Психолого–педагогічні основи екологічного виховання // Початкова школа. – 1998. – № 4. – С. 38–40.

76.       Хлонь Н. Стежина екологічних знань і вмінь // Початкова школа. 1999. – № 10. – С. 21–22.

77.       Шевців З. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. – 1993. – № 10. – С. 39–40.

78.       Я і Україна: Підручник для 3 класу / Т.М.Байбара, Н.М.Бібік. – К.: Форум, 2003. – 176 с.

79.       Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 560 с.

Додаток А

Фрагмент уроку природознавства у 3 класі

Тема уроку. Тварини лісу.

Мета. Збагатити знання учнів про тварин лісу та їх охорону. Продовжувати формувати поняття «звірі», «птахи», «комахи». Виявити ознаки пристосування тварин до умов навколишнього середовища. Виховувати гуманне ставлення до тварин.

Хід уроку

Бесіда за запитаннями:

1. На які групи поділяють тварини?

2. Які тварини живуть у нашому лісі?

3. Чому вони оселилися в лісі?

4. Що ви знаєте про їхні повадки?

Підсумовуючи відповіді учнів, учитель зазначає, що тварини живуть у лісі, бо мають там корм; звертає увагу на способи пристосування тварин до життя в лісі (забарвлення, будова кінцівок тощо); підводить дітей до осмислення взаємозв’язків у природі.

– Про яких тварин лісу йдеться в народних загадках:

«Сам собі у пітьмі світить, якби з’їсти когось мітить». (Вовк). «Руда пташниця в курник прийшла, свій порядок навела: всіх курей порахувала і з собою х забрала». (Лисиця).

– Чому ви так вважаєте?

Учні розповідають про вовка і лисицю за планом: до якої групи належить? (звір, птах, комаха); як виглядає зовні? (голова, тулуб, кінцівки, хвіст); де живе? (ліс, узлісся); чим живиться?

– Відгадайте загадку: «Біжить він по долині у сіренькій кожушині». (Заєць).

– Зайці мешкають на узліссі. Народне прислів’я говорить, що в зайця стільки стежок, як у клубку ниток.

Учні пригадують з допомогою вчителя народні прикмети, пов’язані з зайцем;

• У зайців шерсть посвітлішала – близько зима.

• Якщо в бурю, хуртовину зайці не виходять зі своїх схованок, то негода ще триватиме.

• Навесні зайці довго не линяють – холод ще затримається.

• Восени зайці з’являються в саду – чекай суворої зими.

• У зайців шерсть груба – зима тривала.

• Зайці підходять ближче до житла – буде мороз.

– Крім звірів, у лісах водяться й інші тварини, – продовжує вчитель, – а які – відгадайте: «Без рук, без ніг, а по землі ходить». (Вуж, гадюка).

Таким чином здійснюється перехід до розповіді про вужа і гадюку з використанням таблиць.

Учні разом з учителем пригадують народну казку, з якій мова йде про вужа, що приносить щастя в оселю. (Вуж і дитина).

– Самостійно прочитайте в підручнику матеріал Тварини лісу». Дайте відповіді на запитання, що записані на дошці:

1. Про яких тварин ми ще не згадували на уроці?

2. Які птахи живуть у лісі?

3. Чим вони живляться?

4. Зробіть висновок, чому вони можуть житті в лісі?

5. Мурашки – комахи. Доведіть це.

6. Як називають мурашок? Чому?

Додаток Б

Комплект ігор екологічного спрямування

Екогра «Телеграми». Суть її в тому, що діти будуть відправляти телеграми, адресовані будь-кому (другу, вчителю, матері, а також орлу, дереву, жабі, річці). Діти будуть одержувати такі ж телеграми-відповіді.

Екогра «Право на простір». Суть гри полягає в тому, що діти моделюють ситуації, котр дають їм можливість відчути на собі те ж саме, що почувають звірі, закриті в клітці.

Екогра «Що буде, якщо...». Це гра про вчених, що вивчають, наприклад, вплив краплини води, розлитої, під час миття посуду, або вплив викинутої в лісі порожньо консервної банки чи пластикової пляшки.

Екогра «Створимо образ звіра (птаха)». Суть гри: відчути іншу істоту (звіра, птаха), спробувати поспілкуватися, уявити собі це спілкування зі своїми товаришами у грі. Бажано намалювати силует тварини і вписати туди її можлив почуття.

Екогра «Битва з чудовиськом».

Місце: клас, природа.

Матеріали: папір, ручка.

Мотивація. Страшні чудовиська водяться, як правило, у казках, де завжди з’являється сміливий Іван-царевич або прекрасний принц і перемагає чудовисько. Уявіть собі, що і в наш час існують чудовиська, а деякі з них і насправді страшними. Хочете стати Іваном-царевичем? Спробуйте! Тільки наші чудовиська будуть незвичайними, може, навіть на перший погляд зовсім не страшні. Чи, може, на ваш погляд, кислотні дощі, озонові діри, відходи – це не чудовиська? Хіба вони не мають до нас ніякого відношення? Помиляєтесь: мають. І боротьба з ними буде воістину важкою. Яка в нас буде зброя? Насамперед знання, відсутність страху, а також здібність діяти на свій погляд і розсуд.

Організація гри. Розділіть дітей на 2 команди. Кожна команда складає список з 3–4-х чудовиськ, якими і буде «атакувати» іншу команду. Потім список передається противнику, що ї він міг теоретично підготуватися. Після коротко підготовки можна починати «атаку» своїм чудовиськом і при цьому погратися в театр: «Я – чудовисько на прізвисько «Озонова діра». Через мене на Землю проникають прямі ультрафіолетові промені. Вони гублять усе живе». Інша команда повинна тут же зреагувати: «А ми не боїмось тебе. Ми знищимо тебе голодом. Перестанемо годувати тебе фреоном та іншими речовинами, що руйнують озон. А до тих пір, поки ти повністю не зникнеш, ми будемо обережні. У нас є окуляри з ультрафіолетовими фільтрами, і нам навіть не спаде на думку засмагати. Згинь, Озонова Дірко!»

Додаток В

Анкета для вчителів

1.         У чому, на Вашу думку, полягає суть екологічного виховання?

_______________________________________________________________________________________________________________________________

2.         До яко структури виховної роботи Ви б віднесли екологічне виховання?

 морально-етичне виховання;

 естетичне виховання;

 національно-патріотичне виховання;

 фізичне виховання;

 трудове.

3.         Які уроки Ви використовуєте для формування екологічної культури молодших школярів?

________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.         Які форми роботи Ви використовуєте найчастіше для формування екологічної культури?

_______________________________________________________________________________________________________________________________ ___________

5.         Як часто Ви використовуєте природоохоронну діяльність в позакласній виховній роботі?

 1 раз на тиждень;

 1-2 раз на місяць;

 кілька разів на семестр;

 кілька разів на рік;

 ніколи.

Анкета для учнів

1.         Чи чув ти про поняття «екологія»? ________

2.         Чи говорить вчитель, що потрібно любити природу, її оберігати? ______________

3.         Чому, на твою думку, слід оберігати природу?

_______________________________________________________________________________________________________________________________

4.         Які уроки чи виховні заходи на екологічну тематику тобі запам’ятались (за всі роки навчання)?

_______________________________________________________________________________________________________________________________Щоб ти сам хотів зробити задля збереження природи?

_______________________________________________________________________________________________________________________________