Дипломная работа: Підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод"
У результаті зниження обсягу виробництва продукції так само відбулося
збільшення адміністративних витрат і витрат на збут продукції в розрахунку на
одну тонну продукції на 25% і 95,3% відповідно.
Как видно з таблиці 2.5 чистий прибуток знизився на 56,5 грн/т, что склало
20,1% (рисунок 2.11)
Рисунок 2.11 - Аналіз чистого прибутку ВАТ «ДЛФЗ»
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства
в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності, окупність витрат. Вони
більш повно, чим прибуток, відбивають остаточні співвідношення ефекту з
наявними чи використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльност
підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
·
показники,
що характеризують окупність витрат виробництва й інвестиційних проектів;
·
показники,
що характеризують прибутковість продажів;
·
показники,
що характеризують прибутковість капіталу і його частин.
Усі показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку,
прибыли від реалізації продукції і чистого прибутку. Розрахуємо рентабельність
реалізованої продукції по повній собівартості (з урахуванням адміністративних
витрат і витрат на збут) по формулі 2.1 а так само рентабельність виробництва
по формулі 2.2:
Rрп=
П п.пр./ (Срп + Зад. +Зсб) х 100%,(2.1)
Rрп=
П п.пр./ (ОПФ + ОС) х 100%, (2.2)
де,
П п.ін.
- повний прибуток від реалізації продукції тис.грн.;
ОС – вартість
оборотних коштів підприємства, тис.грн.
Результати аналізу рентабельності підприємства представлені в таблиц
2.6.
Таблиця
2.6 - Аналіз рентабельності підприємства ВАТ «ДЛФЗ»
Показники
2007
2008
Відхилення
Абсолютне
Відносне
Повний прибуток від реалізації продукції
118858
122971
4112,30
3,5%
Адміністративні витрати
3602,4
3725,3
122,90
3,4%
Витрати на збут
2059,5
3327,1
1267,60
61,5%
Собівартість реалізованої продукції
96770
105417
8647,10
8,9%
Вартість основних
виробничіх фондів
39530,3
37547,8
-1982,50
-5,0%
Оборотні кошти
64344,5
69558,7
5214,20
8,1%
Рентабельність продукції за повною собівартістю
16,0%
9,3%
-0,07
-41,8%
Рентабельність
виробництва
14,4%
14,8%
0,00
2,7%
Показник рентабельності реалізованої продукції підприємства в 2008 році в
порівнянні з минулим роком знизився на 41,8 % і склав 9,3%, у той же час,
рентабельність виробничих фондів підприємства виросла на 2,7%, что, тем, не
позитивною тенденцією, тому що викликано зниженням вартості виробничих фондів
за рахунок зносу основних засобів.
2.2.4 Аналіз фінансового стану ВАТ
«ДЛФЗ»
Під фінансовим
станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно
характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для
нормального функціонування підприємства, доцільним їхнім розміщенням
ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними
фізичними особами, платоспроможністю і фінансової стійкість.[16]
Здатність
підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній
основі свідчить про стійкий фінансовий стан.
Головна мета
аналізу – вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльност
знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його
платоспроможності.
Аналіз
фінансового стану ґрунтується головним чином на відносних показниках, оскільки
абсолютні показники балансу в умовах інфляції складно привести до порівнянного
виду.[15]
Таблиця 2.7 -
Аналітичне угруповання й аналіз статей активу ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по
2008м
Найменування показника
2005
2006
2007
2008
Майно (активи), усього:
96386,4
100818,3
106940,8
110593,7
1. Необоротні активи
48547,7
44361,2
42080,1
40448,0
2. Оборотні активи
47456,7
55955,8
64344,5
69558,7
У тому числі:
- запаси
13654,4
20271,4
14600,9
14261,7
- дебіторська заборгованість
2376,8
309,5
1806
4310,6
- кошти
3638,9
11136,2
15480,3
19389,7
-інші оборотні активи
187,2
41,7
16,6
14,7
-витрати майбутніх періодів
382
501,3
516,2
587
Проаналізувавши
статті активу балансу за чотири роки можна зробити висновок, що протягом цього
періоду спостерігалося поступове зниження запасів, що свідчить про збільшення
обсягів реалізації продукції до кінця 2008 року.
Відбулися також
зміни й у структурі запасів: зниження залишків готової продукції на 6,03 млн.
грн і ріст виробничих запасів з незавершеним виробництвом на 3,4 млн. грн. У
цілому зменшення запасів склало 339 тис. грн., що дозволяє говорити про більш
ефективну збутову політику підприємства, а даний рівень запасів може
забезпечити ритмічну роботу підприємства при нестабільності постачань.
Крім того, слід
зазначити, що дебіторська заборгованість за станом на 31.12.04 р. збільшилася
на 2,5 млн. грн. у порівнянні з початком року.
Як видно з
таблиці 2.7 у поточному році в структурі активу балансу відбулося зрушення убік
збільшення частки поточних активів, їхня частка склала 63 %. Залишкова вартість
основних фондів складає 37,5 млн. грн і знизилася за рік на 2 млн. грн.
Насамперед, це зв'язано з тим, що в звітному році було передане житло в
комунальну власність міста. Вартість основних засобів переданого житлового
фонду склала 7,4 млн. грн.
У звітному
періоді приріст оборотних активів склав 5,2 млн. грн. (Додаток А), з них
приріст коштів склав 3,9 млн. грн. Це дозволило в звітному періоді більш
оперативно вирішувати питання по закупівлі сировини і матеріалів. Головною
умовою, що дозволила досягти цього, є прийняте ще в 2005 р. рішення про перехід
до грошової форми розрахунків зі споживачами. Так, частка бартеру в складала ще
в 2005 р. - 12,2%, у 2006 р. - 4,1%, у 2007 р. – 1,1%, у 2008 р. – 0%.
Дані за
структурою пасивів балансу представлені в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8 -
Аналітичне угруповання й аналіз статей пасивів ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по
2008 рік
Найменування показника
2005
2006
2007
2008
Джерела майна (пасив), усього:
96386,4
100818,3
106940,8
110593,7
Власний капітал
93938,9
97587,4
101982,7
105538,3
Позиковий капітал
2338,7
3201,1
4128,7
5055,4
У тому числі:
- довгострокові зобов'язання
0
0
1112,5
695,1
- короткострокові кредити і позики
0
0
0
0
- кредиторська заборгованість
567,8
539,1
1318,8
2528,7
- інші поточні зобов'язання
323,4
162
206,1
294,3
Оскільки власний
капітал є основою незалежності підприємства, то збільшення його величини
позитивним моментом у діяльності підприємства. За аналізований період
відбувається постійне збільшення частки власного капіталу в структурі пасивів
підприємства. На 31.12.04 даний показник складає 95%.
Однак і залучення
позикових засобів в оборот підприємства – нормальне явище. Даний факт сприя
тимчасовому поліпшенню фінансового стану підприємства за умови, що засоби не
заморожуються на тривалий час в обороті і вчасно повертаються. Так,
кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду збільшилася на 1,2
млн.грн., її абсолютна величина склала 2,5 млн. грн.
Для оцінки
фінансового стану підприємства так само використовується ряд показників
коефіцієнтів, що характеризують його здатність самостійно стабільно здійснювати
господарську діяльність і вчасно погашати виникаючі зобов'язання перед
контрагентами (таблиця 2.9)
Таблиця 2.9
Фінансові показники діяльності ВАТ «ДЛФЗ»
Показник
Формула розрахунку
Значення на кінець періоду
Відхилення
2005
2006
2007
2008
(+/-)
%
Коефіцієнт автономії
KAB=KS:BP
0,975
0,967
0,960
0,954
-0,006
-0,6%
Коефіцієнт маневренності
KM=KSO:KS
0,483
0,545
0,587
0,617
0,029
5,0%
Коефіцієнт покриття загальний
KP=LA:KZ
18,83
15,255
19,29
13,78
-5,505
-28,5%
- грошовими коштами
KPD=DZ:LA
0,083
0,083
0,228
0,266
0,038
16,7%
-дебіторською заборгованністю
KPZ=RD:LA
0,107
0,061
0,071
0,142
0,070
98,8%
Коефіцієнт ліквідності
KL=(LA-TMZ):KZ
12,98
8,91
14,42
10,49
-3,930
-27,2%
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
KAL=DZ:KZ
1,556
3,479
5,132
4,447
-0,686
-13,4%
Коефіцієнт платоспроможності
KPL=LA:(KZ+DP)
18,83
15,25
14,09
11,89
-2,203
-15,6%
Коефіцієнт залучення
KPR=(KZ+DP):POF
0,030
0,044
0,057
0,070
0,013
22,0%
Коеффіцієнт ділово
активності
O=Bp:BP
1,362
1,615
1,319
1,292
-0,027
-2,0%
Коеффіцієнт ефективност
використання фінансових ресурсів
R=Пр:BP
0,108
0,112
0,099
0,063
-0,036
-36,6%
Співвідношення заємних і власних коштів
GZ=(KZ+DP):KS
0,025
0,033
0,040
0,048
0,007
18,3%
У 2008 роц
підприємство працювало в основному за рахунок власного капіталу, по цьому
маневреність власних оборотних коштів мала позитивне значення, а саме 0,617, що
відповідає нормативному значенню коефіцієнта маневреності (0,05-0,1). У той же
час, тенденція зміни даного показника говорить про його неухильне зниження, що
відбиває постійний ріст позикових засобів підприємства протягом аналізованого
періоду.
Високий рівень
коефіцієнта покриття свідчить про високий рівень платоспроможності підприємства
тим самим викликає більше довіри в кредиторів. За 2008 рік коефіцієнт
покриття знизився в середньому на 19%, і під кінець року склав 13,78, тобто в
13,78 разів оборотні активи підприємства перевищують його короткостроков
зобов'язання. Дане значення коефіцієнта покриття перевищує нормативне значення
майже в 10 разів (рисунок 2.12) і на ряді з ростом коефіцієнта покриття за
рахунок коштів говорить про досить гарне положення підприємства як потенційного
позичальника. ВАТ «ДЛФЗ» показало себе як високо ліквідне, оскільки отриман
високі значення коефіцієнта абсолютної ліквідності: 1,56; 3,48; 5,13; 4,45
відповідно по роках (рисунок 2.13), тобто саме така частина короткостроково
заборгованості підприємства може бути покрита найбільш ліквідними оборотними
активами – коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями.
Рисунок 2.12 -
Динаміка коефіцієнта покриття ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2006 по 2008 рік
Підвищення
виробничих запасів у 2008, говорить про зниження реалізації товару, відповідно
про зниження випуску продукції. Зменшення оборотності кредиторсько
заборгованості так само говорить про небажання підприємства залучати позиков
засоби для розвитку виробництва. Коефіцієнт погашення кредиторсько
заборгованості показує, що частка продажів у борг велика, але з кожним роком не
багато зменшується, що говорить про підвищення фінансової стійкості клієнтів
підприємства.
Рисунок 2.13-
Динаміка коефіцієнта абсолютної ліквідності ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2006 по 2008
рік
Частка власного
капіталу з 2007 м по 2008 р. зросла, що може свідчити про те, що підприємство в
якийсь період працювало в прибуток і не хоче залучати позикові засоби для
розвитку виробництва.
На малюнку 2.14
показано, що частка власного капіталу значно вище позикового капіталу,
відповідно підприємству характеризується значною фінансовою стійкістю.
Рисунок 2.14 -
Динаміка коефіцієнта співвідношення притягнутих і власних засобів ВАТ «ДЛФЗ» за
період з 2005 по 2008 рік
Для оцінки
ділової активності використовують показник коефіцієнта ділової активності, що
являє собою відношення виторгу від реалізації продукції до валюти балансу
(див.табл. 2.9).
У 2008 роц
виторг від реалізації продукції в порівнянні 2007 роком значно зріс особливо в
період найбільшого попиту на лакофарбову продукцію (березень — вересень)
(Додаток А). Його перевищення склало 2,8 млн.грн.
Рисунок 2.15 -
Динаміка зміни виторгу від реалізації ВАТ «ДЛФЗ» за період з 2005 по 2008 рік
Для
характеристики ефективності використання власного капіталу використовується
коефіцієнт використання фінансових ресурсів (див.табл. 2.9). Його негативна
динаміка (рисунок 2.16) свідчить у першу чергу про зниження прибутку від
реалізації продукції. Так, за 2008 рік валовий прибуток від реалізації знизився
на 4,5 млн.грн, что складає 20,3% у порівнянні з рівнем 2007 року.
Рисунок 2.16 -
Динаміка зміни коефіцієнта ефективності використання фінансових засобів ВАТ
«ДЛФЗ» за період з 2005 по 2008 рік
Загальний
фінансовий стан підприємства ВАТ «ДЛФЗ» до кінця 2008 року можна оцінити в
такий спосіб:
Валюта балансу за
станом на 31.12.04р. склала 110,5 млн. грн., з них 96% власні засоби.
Загальна вартість
власного капіталу складає 105,5 млн. грн., з них нерозподілений прибуток 67,3
млн. грн.
Обсяг реалізац
лакофарбової продукції (ЛКП) у діючих цінах у звітному році збільшився на 2%
склав 142,9 млн. грн.
З валового
прибутку фінансувалися адміністративні витрати, що склали в 2008 р. 3,7 млн.
грн, що на 3,4% вище рівня 2007р., а також витрати на збут продукції, що склали
в 2008 р. 3,3 млн. грн. і зрослі в порівнянні з 2007 р. майже на 60%. Це
обумовлено необхідністю розширення ринків збуту продукції і дилерської мережі.
Позареалізаційний
прибуток склав 1,4 млн. грн., з її 1,2 млн. грн. це відсотки за тимчасово
розміщені вільні кошти в банках, 0,2 млн. грн. це оприбуткування надлишків ТМЦ
за підсумками інвентаризації. Позареалізаційні збитки склали 165,7 тис.грн., на
финансирование соціальних заходів було спрямовано 1,3 млн. грн. прибули.
Разом прибутки
від звичайної діяльності отримано 10,6 млн. грн., що на 34,7% менше, ніж
минулому році.
Податок із
прибутку склав 3,7 млн. грн.
У підсумку чистий
прибуток у 2008 р. зменшилася на 33% у порівнянні з 2007 р. і склала 6,9 млн.
грн.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
У даному розділі диплома був зроблений аналіз ринку лакофарбово
продукції й аналіз зовнішніх факторів, що роблять вплив на виробництво,
реалізацію і споживання ЛФМ в Україні.
Ринок ЛФМ – є одним із самих динамічно розвинутих сегментів ринку
будматеріалів, це зв'язано, насамперед, з пожвавленням промисловост
будівельним «бумом» в Україні. Щорічний приріст обсягів ринку складає в
середньому 15-20%, що робить ринок привабливим не тільки для вітчизняного
товаровиробника, але і закордонного. Ринок ЛФМ характеризується сильною
конкуренцією: близько 70 вітчизняних виробників (60% ринку). Однак конкуренція
росте не тільки на внутрішньому ринку, спостерігається захоплення ринку
мпортними компаніями (40%). Обсяги експорту української продукції знижуються в
з кожним роком у середньому на 10%, у той час як висококонкурентноздатна
мпортна продукція завойовує український ринок (щорічний приріст імпорту
складає 15%) Однієї з причин такого положення на ринку є непродумана
митно-тарифна політика держави (11% імпортне мито на сировину для вітчизняного
виробника), унаслідок чого вітчизняним виробникам усе складніше конкурувати за
ціною з аналогічною імпортною продукцією.
Для ефективного функціонування в умовах ринку вітчизняним виробникам
необхідно впроваджувати сучасні технології, використовувати новітні розробки
високоякісної сировини, що дозволить їм підвищити конкурентноздатність
продукції, що випускається.
Необхідність інновацій обумовлена наступними факторами:
·
технології стрімко
застарівають;
·
потреба в нововведеннях
росте величезними темпами;
Тому впровадження нововведень дозволить, насамперед, поліпшити якість
продукції, що випускається, а також підвищити її конкурентноздатність на ринку,
що дозволить підприємству виходити з даною продукцією на тільки на внутрішній,
але і на міжнародний ринки.
ВАТ «ДЛФЗ» - є одним з найбільших виробників ЛФМ (17% від загального
обсягу виробництва в Україні). Аналіз діяльності ВАТ «ДЛФЗ» був проведений по
наступних основних напрямках:
·
аналіз основних ТЕП:
спостерігається ріст по всіх основних показниках.
·
аналіз обсягів виробництва
реалізації продукції: за попередній період спостерігалося деяке зниження
обсягів виробництва і реалізації продукції в середньому, що обумовлено,
насамперед, дефіцитом сировинних компонентів і перебої в постачаннях основних
видів сировини (37,6 % від загального зниження обсягу реалізації)
·
аналіз прибутку
рентабельності: чистий прибуток підприємства зменшився на 7,2 %, що викликано,
насамперед, збільшенням витрат на соціальні заходи і склала 10,5 млн. грн.,
рентабельність реалізованої продукції збільшилася на 0,4 і склала 16,7 %.
·
аналіз фінансового стану:
показав що підприємство має стійке положення, коеф. абс. ліквідності дорівню
4,45, що значно вище нормативного значення, рентабельність власного капіталу
4,5%. 96,6 % у структурі капіталу – власні засоби підприємства, що обумовлено
вимогами самофінансування підприємства. У 2007р. витрати на технічне
переозброєння виробництва і впровадження енергозберігаючих технологій склали
2,5 млн. грн.
Виходом зі сформованої ситуації для вітчизняних виробників ЛФМ
впровадження інновацій і залучення інвестицій у розвиток виробництва з метою
удосконалювання якості продукції, що випускається, і одержання конкурентних
переваг, що забезпечують стабільний розвиток підприємства.
3 МЕТОДИКА
ОПТИМІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
3.1 Сучасн
методи та проблеми економічної оцінки інноваційних проектів
Здійснення
підприємством інноваційної діяльності зумовлено насамперед економічним критерієм
намаганням отримати (збільшити) прибуток у довгостроковому періоді свого
функціонування. Тому важливим елементом діяльності підприємства є оцінка
можливої прибутковості реалізації певних стратегічних рішень, а саме визначення
економічної ефективності інноваційних проектів.
Сутність оцінки
економічної ефективності об’єктів інновацій полягає у зіставленні економічного
ефекту від впровадження інновацій із витратами, пов’язаними з цим процесом.
Розрахунок ефективності інновації має дати відповідь на питання щодо
раціональності витрат на інновації. Тому механізм оцінки ефективност
нноваційних проектів набуває дуже великого значення для підприємств, бо те,
наскільки він є досконалим дуже сильно впливає на ефективність використання тих
ресурсів, що маються у розпорядженні підприємства. Збиткові проекти призводять
до зменшення потенціалу підприємства. Тільки правильна оцінка економічного
ефекту дає можливість приймати науково-обгрунтовані рішення щодо напрямів
нноваційної діяльності, реалістично формувати стратегічні плани інноваційної діяльност
підприємства, раціонально розподіляти його ресурси – як власні, так і позичені.
Економічний ефект
нноваційного проекту може вимірюватися абсолютними показниками прибутку,
отриманого внаслідок упровадження інновації, а також відносними показниками – у
зіставленні з обсягами витрат, продукції тощо. Особливе значення мають
показники, за якими порівнюються ефект і витрати. Показник прибутку від
упровадження інновації складається з економії від зниження собівартості або від
підвищення ціни внаслідок нової якості засобів виробництва чи кінцево
продукції. Відносним показником ефекту є також параметр «окупності витрат»,
який визначається відношенням витрат на інвестиції до приросту прибутку від
нновації.
Важливим
принципом вимірювання економічної ефективності інновації є тотожність
споживчого ефекту за конкуруючими варіантами проектів, що розглядаються. Не
можна порівнювати показники, скажімо приросту прибутку, за варіантами
нновацій, які задовольняють різні потреби чи мають різний корисний ефект.
Вибір цілі інноваційної діяльності підприємства є важливим, але він
здійснюється до того, як виникла необхідність оцінювати економічний ефект
нновації. Порівняння ж варіантів інновації з різними корисними результатами
це принципово інша постанова проблеми. Приведення варіантів інновацій, що
порівнюються до одного корисного результату, є першим правилом та вихідною
посилкою теорії порівняльної економічної ефективності. При тотожності корисного
ефекту варіантів, які порівнюються, основою вимірювання є витрати. Витрати ж за
різними варіантами є порівняними між собою.
Існуючий механізм
оцінки економічної ефективності інновацій, не є достатньо зорієнтованим на
вирішення питання відносно того, який вид продукції чи нової техніки виробляти.
Вибір здійснюється між варіантами нововведень, які мають приблизно однаковий
корисний результат. Наявність економічного ефекту є необхідним, але не
достатнім критерієм для остаточного прийняття рішення стосовно того чи іншого
виду інновацій. Перед розрахунком економічних ефектів треба чітко визначити
цілі інноваційної діяльності підприємства, згідно з якими і відбувається відбір
варіантів інноваційних рішень. „ Правило тотожності корисного результату, -
зазначав В. Новожилов, - дає змогу чітко типізувати розрахунок і правильно
структуризувати різні види ефектів та витрат за варіантами, що конкурують ”.
Аналіз практики
використання різних методів оцінки ефективності інновації свідчить, що багато
залежить від того, наскільки чітко визначено корисний результат об’єкта
вимірювання ефективності. виконання процедури приведення цього результату до
тотожності за варіантами інновацій, що розглядаються, відразу дає можливість
побачити переваги чи недоліки різних проектів упровадження нового виробу.
У теорії та
практиці сучасних розрахунків економічної ефективності інновацій
використовується чимало різних методик такої оцінки, []. Усі вони базуються, як
правило, на наведених вище основних принципах, і реалізують методичні підходи,
які спираються на використання в ролі основних таких показників, як термін
окупності, чиста теперішня вартість, внутрішня ставка рентабельності, індекс
прибутковості.
Виявлення кращого
варіанту інноваційного проекту передбачає розгляд широкого кола можливих
варіантів інновацій. Доцільно внести всі можливі варіанти до вихідного переліку
проектів, а потім шляхом використання певних схем відбору відкинути т
варіанти, які очевидно є гіршими. Початковий перелік альтернативних підходів
може звузитись до кількох або одного варіанту, стосовно яких (якого) існують
достатньо повні дані про всі його аспекти – вартість, переваги, ймовірний
ризик. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробками частіше бува
кількісною, ніж якісною. Відхилення варіантів проекту відбувається на основ
відбору ідей, які згодом буде прийнято і надано детальному аналізу на стадіях
розробки та експертизи проекту, щоб переконливо мотивувати відхилення якогось
варіанту проекту.
Виходячи з
практики, можна зазначити, що найчастіше причинами відхилення варіантів
нноваційного проекту є:
- недостатній
попит на запропонований продукт проекту або відсутність порівняльних переваг
перед наявними продуктами;
- надмірн
витрати проекту порівняно з очікуваними доходами;
- непридатна для
здійснення цілей проекту технологія;
- завеликий
масштаб проекту для даного підприємства;
- надмірний
ризик;
- висока ступінь невизначеност
нноваційного проекту в ринковому середовищі.
Процес, який
починається зі стадії ідентифікації проекту, знаходить своє продовження на
стадіях розробки та експертизи, і приводить у кінцевому рахунку до прийняття
рішення щодо можливості інвестування коштів у його практичну реалізацію. В міру
уточнення цілей та скорочення кількості варіантів і альтернатив їх реалізації,
проект набуває конкретності, і подальша його детальна розробка повинна
проводитись підприємством на основі відібраних варіантів нововведень з
урахуванням ризику і невизначеності ринкового середовища.
Поняття
альтернативної вартості є базовим для проведення аналізу витрат і прибутків.
Ефективним є той проект, що забезпечує найповніше врахування альтернативно
вартості. Оскільки для задоволення всіх потреб завжди бракує ресурсів, поста
завдання оптимального використання доступних ресурсів. Тобто таким чином
виявляє себе базова загальноекономічна проблема – обмеженість ресурсів, з
одного боку, та постійне зростання потреб з іншого. Використання ресурсів на
одні цілі неминуче виключає можливість іншого їх використання, тому концепція
альтернативної вартості є простим, але достатньо прийнятним інструментом,
використання якого відіграє головну роль в аналізі витрат і прибутків.
Головними
причинами зміни вартості інвестицій в інновації є інфляція та ризик, невизначеність
майбутнього у діяльності підприємства. Через непевність у майбутньому ризик з
часом зростає, суб’єкти господарювання намагаються уникнути ризику - вони, як
правило, вище цінують ті інвестиції, що є сьогодні, ніж ті кошти, що будуть у
майбутньому.
При оцінц
ефективності інноваційного проекту порівняння поточних та майбутніх витрат
вигід здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх реальної грошово
вартості до початкового періоду прийняття рішення. Основою дисконтування
зміни цінності грошей у часі, тобто раніше одержані гроші мають більшу
цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлюється зростанням ризику і невизначеност
у часі.
Дисконтування
означає перерахунок доходів і витрат для кожного розрахункового періоду за
допомогою норми дисконту. При дисконтуванні за допомогою приведеної процентно
ставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюється
розрахунок відносної цінності однакових грошових сум, одержаних або сплачених у
різні періоди часу. Дисконтування ґрунтується на використанні техніки складних
процентів. Приведення до бажаного періоду витрат і вигід t – го розрахункового періоду зручно
здійснювати через їх множення на коефіцієнт дисконтування аt, який визначається для
постійної норми дисконту Е, як:
(3.1)
де t- номер розрахунку.
Результат
порівняння двох інноваційних проектів з різним розподілом витрат і прибутків у
часі може суттєво залежати від норм дисконта. Питання визначення величини норми
дисконту є досить важливим з точки зору умов ринкової невизначеності.
У розрахунках
щодо проектів з достатньо високим рівнем ймовірності здійснення прогнозних
оцінок щодо майбутнього доходу, величина дисконту може визначатися з
депозитного процента по вкладах у комерційних банках. Якщо норма дисконту буде
нижчою депозитного процента, інвестори будуть виявляти більший інтерес до
розміщення грошей в банках. Якщо норма дисконту помітно перевищуватиме
депозитний банківський процент, виникне підвищений попит на гроші, а отже
підвищиться банківський процент.
В умовах ринково
невизначеності, депозитний процент по вкладах далеко не завжди визначає реальну
ціну грошей, не є достатньо прийнятною базою для порівняння. Це вносить
специфіку в умови діяльності тих підприємств, що розробляють і реалізують інноваційн
проекти, цим суб’єктам для оцінки ефективності проектів потрібно спиратися на
норму дисконту, що визначається з урахуванням альтернативних та доступних на
ринку вкладень з порівняльним ризиком. Для одержання конкретних результатів при
проведенні розрахунків критеріїв ефективності інноваційних проектів необхідне
дотримання таких умов:
- по-перше,
початковий розрахунковий період проекту має бути чітко позначений як нульовий
або перший;
- по-друге, вибір
моменту часу для дисконтування грошових потоків має бути узгоджений до початку
розрахункового періоду для всіх витрат даного періоду.
У західній
практиці дуже часто не враховується інфляція підчас розрахунку ефективност
нвестицій в інноваційні проекти, тому що коригування на інфляцію як вхідного
потоку грошей, так і показника віддачі дає однакові результати [17, 18, 19].
Всі витрати за
проектом можна поділити на інвестиційні та поточні. До інвестиційних належать
витрати на основний капітал, на забезпечення потреб в обіговому капіталі.
Поточні витрати проекту належать до валових витрат, що враховуються як при
розрахунку податку на прибуток підприємств, так і при проектуванні потоків.
Оскільки надійні оцінки поточних витрат – це основа аналізу інвестування в
нноваційний проект, необхідно ретельно перевірити всі статті витрат, як
можуть істотно вплинути на його ефективність та здійсненність.
Аналіз структури
поточних витрат дає змогу встановити можливі невідповідност
незбалансованість структури витрат. У разі сумнівних оцінок може виникнути
потреба перевірки оцінки витрат. Розрахунок поточних витрат виконується на
кожній фазі проекту, їх обсяг підприємство – інноватор повинно постійно
уточнювати, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат. При
управлінні структурою поточних витрат слід враховувати ефект виробничого
важеля, тобто залежність прибутку від структури витрат, яка обумовлена зміною
обсягу виробництва; він показує, наскільки відсотків збільшився прибуток від
збільшення виручки на 1%. Зрозуміло, що зміна структури поточних витрат може
стотно вплинути на величину прибутку. Ефект виробничого важелю виявляється у
тому, що при збільшенні обсягів виробництва та реалізації продукції питом
постійні витрати зменшуються, а прибуток зростає.
Метою аналізу
беззбитковості проекту є визначення такого обсягу продукції, для якого обсяг
виручки від продажу дорівнюватиме витратам. Коли обсяг продажу є меншим від
цього параметру, підприємство зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівню
витратам, воно веде беззбиткову інноваційну діяльність. Простота розрахунків
точки беззбитковості робить цей підхід досить популярним на практиці. Проте, на
нашу думку, він не може враховувати ризик в інноваційні діяльності виробництва.
Оскільки аналіз беззбитковості дає визначення впливу зниження обсягу реалізац
на прибуток продукції, тобто дає можливість використати запас міцност
підприємства, яке веде інноваційну діяльність. А це дає можливість оцінити
шанси підприємства в умовах ринку. Запас міцності відображає граничну величину
можливого зниження обсягу продаж без ризику збитків у інноваційній діяльності.
Ефективність
нноваційного проекту характеризується системою показників – насамперед тих,
які виражають співвідношення доходів і витрат проекту. Залежно від тривалост
циклу проекту, оцінка показників ефективності може бути різною. Показники
можуть розраховуватись не тільки на весь цикл проекту, але й на місяць, на рік.
До найпростіших показників ефективності інвестицій в інновації відносяться:
капіталовіддача, швидкість обороту товарних запасів, віддача живої праці. Проте
вони є показниками моментного статистичного ряду і не враховують динамічних
процесів, пов’язаних з невизначеністю
ринкового середовища в інноваційній діяльності підприємства. Тому для оцінки
ефективності інноваційних проектів, на наш погляд, доцільніше використовувати
показники, які дають змогу розраховувати значення критеріїв ефективност
проектів, беручі до уваги комплексну оцінку доходів і витрат, зміну вартост
нвестицій у часі, ризик і невизначеність ринкового середовища.
Використання
правильно обраних критеріїв ефективності інноваційних проектів допомага
прийняти обґрунтоване рішення щодо доцільності інвестування, використання тих
або інших елементів у цьому процесі. Вибір конкретного критерію для висновку
про ефективність проекту залежить від певних чинників – ринкової перспективи,
снування обмежень на ресурси для фінансування інноваційного проекту, коливання
грошових потоків, невизначеності ринку та можливості одержання прибутку тощо.
Серед показників
ефективності інноваційних проектів доцільно насамперед звернути увагу на
показник чистої теперішньої вартості (ЧТВ), який представляє собою дисконтовану
цінність проекту (поточну вартість доходів або вигід від зроблених інвестицій).
ЧТВ дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних доходів
поточною вартістю теперешніх і наступних витрат проекту протягом усього його
циклу. Для розрахунку ЧТВ проекту необхідно визначити ставку дисконту,
використати її для дисконтування потоків витрат та вигід і підсумувати
дисконтовані вигоди і витрати. Ставка дисконту представляє собою закладену
вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванн
у найдохідніші альтернативні інноваційні проекти.
Якщо ЧТВ
позитивна, то проект є достатньо ефективним і може бути рекомендований для
впровадження. Якщо ЧТВ дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише
для відновлення вкладеного капіталу, тобто доцільність його прийняття є дуже
сумнівною. Якщо ЧТВ менша нуля – проект абсолютно не може бути прийнятим.