Дипломная работа: Підвищення економічних показників з урахуванням сезонних коливань в умовах шахти "Добропільська"

Таблиця 1.6 – Порядок розрахунку показників

Експрес-аналіз фінансового стану шахти "Добропільська" наведено у таблиці 1.5.

Таблиця 1.6 – Експрес-аналіз фінансового стану шахти "Добропільська"

Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, збільшилася з 345286 тис. грн. до 374454 тис. грн. це збільшення дорівнює 29168 тис. грн. чи в процентному співвідношенні 7,80 %. Це збільшення зв'язане з введенням у виробництво нових господарських засобів. Також на підприємстві збільшилася вартість основних фондів на 7529 тис. грн. Коефіцієнт зносу основних фондів зменшився на 1,8 % у зв'язку з тим, що наприкінці звітного періоду первісна вартість основних фондів була збільшена, і використання їх у господарській діяльності підприємства було зменшено, що і стало причиною зменшення коефіцієнта зносу основних фондів.

Сума власних коштів підприємства зменшилася на 68,7 %, що пов’язано з зменшенням нерозподіленого прибутку підприємства.

Коефіцієнт покриття показує, на скількох підприємство здатне покрити позикові засоби своїми власними. На шахті "Добропільська" у 2007 році він дорівнював 0,8%. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів підприємства 0,046. Цей коефіцієнт показує, скільки позикових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів.

В 2007 роц шахта оформила кредит на закупівлю нового обладнання. Після переоснащення на підприємстві зменшилися витрати на виробництво і склали 29942 тис. грн. Прибуток шахти "Добропільська" збільшився на 79971 тис. грн. (105,8%), це свідчить про те, що підприємство працює стабільно і заробляє прибуток. Але це збільшення було недостатнім для того, щоб відбулося збільшення рентабельність основної діяльності, але це зменшення великого негативного впливу не дало. Значно збільшилась рентабельність продажів - 109,2% , що пазитивно впливає на розвиток підприємства. Рентабельність власного капіталу наприкінці 2007 року збільшилася на 0,295 % у порівнянні з кінцем 2006 року, і склала 105,7 %. Рентабельність позикового капіталу підприємства також збільшилась, що пов'язано зі збільшенням крекдитних забов'язань. Рентабельність активів підприємства збільшилась майже на 93,7 %, це відбулося через збільшення чистого прибутку підприємства.

Виторг від реалізації збільшився з 30444 тис. грн. і наприкінці 2007 року склав 64084 тис. грн., що на 52,5 % більше ніж наприкінці 2006 року.

Наприкінці звітного періоду відбулося збільшення оборотності оборотних коштів і складає 518 днів наприкінці 2007 року, що приблизно 46,8 % більше, ніж наприкінці 2006 року. Також збільшилася оборотність основного капіталу на 53,1 % і склала 236 днів проти 111 днів наприкінці 2006 року. На підприємстві наприкінц 2007 року відбулося значне збільшення оборотності дебіторської заборгованост на 39,0 % і склало 539 днів. Оборотність кредиторської заборгованості також збільшилася майже на 64 % .

1.3.3 Аналіз ліквідності балансу шахти "Добропільська"

Задача аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності організації, тобто його здатності вчасно повністю розраховуватися по усім своїм поточним та довгостроковим зобов'язанням. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організац активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Тобто чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище їхня ліквідність.

Аналіз ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступен хньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованих у порядку зростання термінів.

Усі активи підприємства в залежності від ступення ліквідності, тобто від швидкост перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на наступні групи.

1.         Найбільш ліквідні активи (А1) – сума за всіма статтями грошових коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. До цієї групи також відносяться т короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), що можна зрівняти з грошима.

2.         Швидко реалізуємі активи (А2) – активи, для перетворення яких в грошові кошти потребує значного часу. До цієї групи можна віднести дебіторську заборгованість ( платежі по якій очікуються впродовж 12 місяців після відлікової дати ), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів різна в залежності від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників підприємства, взаємовідносин з платниками та х платоспроможність, умов кредитування покупців, організації вексельного обігу.

3.         Повільно реалізуємо активи (А3) – статті розділу II активу балансу, включаючи запаси та інші оборотн активи.

Товарн запаси не можуть бути реалізовані доки не знайдені покупці. Часто запаси сировини, матеріалів та незавершеної продукції потребують додаткової обробки перш ніж їх можна буде продавати. Слід звернути увагу на те, що стаття “Витрати майбутніх періодів” не входить в цю групу.

4.         Важко реалізуємі активи (А4) – активи, предназначені для використання в господарчій діяльності впродовж значного періоду часу. До цієї групи можна віднести статті I розділу активу баланса “Необоротні активи”, а також дебіторську заборгованість, платежі яко очікуються більш ніж через 12 місяців після відлікової дати. Згідно Міжнародного стандарту фінансової звітності №5 довгострокова дебіторська заборгованість відноситься до складу інших довгострокових активів.

Перші три групи активів ( найбільш ліквідні активи, швидко реалізуємі активи, повільно реалізуємі активи ) впродовж поточного господарчого періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні ніж інша власність підприємства.

Пасиви балансу за ступенням зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином.

1.         Найбільш срочні зобов’язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендам, інші поточні зобов’язання, а також кредити не погашені в строки ( за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2.         Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші займи, що повинні бути погашені в період 12 місяців після відлікової дати.

3.         Довгострокові пасиви (П3) довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви ( статті V розділу балансу Довгострокові пасиви ”).

4.         Постійні пасиви (П4) – ( статті IV розділу баланса “Капітал і резерви” і деякі статті VI розділу балансу, що не війшли до складу інших груп, “Доходи майбутніх періодів”, “Фонди споживання” і “Резерви майбутніх витрат і платежів”).

Розрахунок аналізу ліквідності підприємства представлені у таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 – Аналіз ліквідності шахти "Добропільська"

Для визначення ліквідності балансу підприємства варто зіставити підсумки приведених груп по активу та пасиву балансу. Фахівцями баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення, що приведені нижче в таблиці 1.8 у порівнянні з балансом шахти "Добропільська".

Таблиця 1.8 - Порівняння абсолютно ліквідного балансу з фактичним балансом шахти "Добропільська"

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. З таблиці, де визначається ліквідність балансу, можна зробити наступні висновки. Структура балансу підприємства є достатньо ліквідною, тому що виконується дві умови ліквідності з чотирьох необхідних. У раз критичної ситуації підприємство зможе розрахуватися за своїми обов'язками, тому що найбільша кількість засобів підприємства приходяться на найбільш термінов пасиви.

Також для більш повного розуміння ліквідності балансу розраховуються так показники, як поточна ліквідність, перспективна ліквідність та загальний показник ліквідності, задані формулами (1.1) – (1.3).

Поточна ліквідність, що свідчить про платоспроможність (+) чи неплатоспроможност (-) організації на розглядаємий моменту проміжок часу:

(1.1)

Значення поточної ліквідності для ТОВ "Фактор-енерго" у 2006 році склало 67960 тис. грн., а наприкінці 2007 року воно вже становило 72904 тис. грн. Це свідчить про те, що у разі виникнення необхідності найбільш ліквідні та швидко реалізовані активи зможуть покрити найбільш термінові та короткострокові пасиви.

Перспективна ліквідність – це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів:

( 1.2)

Значення перспективної ліквідності для шахти "Добропільська" у 2007 році мало менше значення ніж наприкінці 2006 року и склало 89379 тис. грн., це сталося за рахунок того, що підприємство у 2007 році оформило кредит.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності, що обчислюється по формулі:

(1.3)

Загальний показник ліквідності шахти "Добропільська" у 2007 році дорівнює 1,04, що на 0,04 більше ніж наприкінці 2006 року.

1.3.4 Оцінка погрози банкрутства шахти "Добропільська"

Згідно наказу Міністерства Економіки України № 10 від 17.01.2001р. виділен три ступені оцінки неплатоспроможності. Аналіз фінансового стану боржника проводиться з метою визначення достатності приналежного боржнику майна для покриття судових витрат, витрат на виплату винагороди арбітражним керуючим, а також можливості чи неможливості відновлення платоспроможності боржника.

Зазвичай використовують три коефіцієнти визначення платоспроможності – це коефіцієнт поточної платоспроможності, коефіцієнт забезпечення власними засобами та коефіцієнт покриття. Але закордоном використовую ще два показника визначення платоспроможності – коефіцієнт Бивера та коефіцієнт Альтмана. Розрахунки цих коефіцієнтів було проведено за формулами (1.4) – (1.13).

Коефіцієнт поточної платоспроможності:

 (1.4)

Нормативне значення коефіцієнта поточної платоспроможності повинне бути більше 1. У цьому випадку це значення має велике відхилення від нормативного носить негативний характер, як наприкінці 2006 року (-21391), так і наприкінці 2007 року (-31474).

Коефіцієнт забезпечення власними засобами (критична платоспроможність):

 (1.5)

Цей коефіцієнт показує наявність власних оборотних коштів підприємства, що використовуються для забезпечення його фінансової стійкості. Нормативне значення повинне дорівнювати 0,1, якщо ж воно більше, то оборотних коштів підприємства вистачає, якщо менше – на підприємстві необхідні позикові засоби. На шахт "Добропільська" вистачає оборотних коштів - на початок 2006 року (0,4) і на кінець 2007 року (0,2). Це говорить про те, що підприємству не потрібні позикові засоби.

Коефіцієнт покриття (зверхкритична платоспроможність):

 (1.6)

Коефіцієнт покриття (зверхкритична платоспроможність) показує відношення оборотних активів до суми поточних зобов'язань. Його нормативне значення повинне дорівнювати 1,5. У розрахунках по підприємству значення у кінці 2006 року становило 3,897, а наприкінці 2007 року – 3,93.

Коефіцієнт Бивера:

 (1.7)

Даний коефіцієнт говорить про те, що підприємство мало недостатньо ліквідн активи у 2006 році, тому що коефіцієнт мав негативне значення на початку звітного періоду (-0,16). У 2007 році економічний стан підприємства стабілізувався (2,4). Нормативне значення лежить у діапазоні від 1,5 до 2.

Коефіцієнт Альтмана:

 (1.8)

де  (1.9)

 (1.10)

 (1.11)

(1.12)  (1.13)

У таблиці 1.9 наведені нормативні значення для коефіцієнт Альтмана, що визнача ймовірність банкрутства підприємства.

Таблиця 1.9 – Коефіцієнти, що визначають ймовірність банкрутства

Після проведення відповідних підрахунків можна сказати, що шахт "Добропільська" банкрутство майже не загрожує. На початку звітного періоду коефіцієнт Альтмана був дорівнює 3,1, що говорить про дуже низьку мовірність настання банкрутства, але наприкінці 2007 року періоду цей коефіцієнт трохи зменшився і склав 2,75. Це вказує нам на то, що імовірність банкрутства можлива, але дуже мала.

1.3.5 Класифікація типу фінансового стійкості шахти "Добропільська"

Єдиного загальновизнаного підходу до рішення задачі кількісного визначення фінансової стійкості й побудові відповідних алгоритмів оцінки немає. Існує два методи оцінки фінансового стану підприємства:

Ø   для оцінки фінансового стану підприємства необхідно орієнтуватися винятково на дані про джерела фінансування, тобто на капітал;

Ø   для оцінки фінансово стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом пасивом балансу, тобто простежувати напрямку використання засобів.

Однак характеристика фінансової стійкості за допомогою таких показників навряд чи буде повною важливо не тільки те, звідки притягнуті засоби, але й куди вони вкладені, яка структура вкладень.

Тому оцінку фінансово стійкості підприємства проведено з використанням як коефіцієнтів, розрахованих по пасиву балансу, так і коефіцієнтів, що відбивають взаємозв'язок між джерелами формування засобів підприємства й структурою вкладень. У таблиці 1.10 приведені розрахунки, за допомогою яких можна визначити тип фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.10 – Класифікація типу фінансового стійкості шахти "Добропільська"

Тип фінансової стійкост визначається за допомогою трикомпонентного показника, умови за якими він визначається, а також визначення типу фінансової стійкості для шахти "Добропільська" наведено у таблиці 1.11.

У 2006 і 2007 роках тип фінансової стійкості на підприємстві мав такий вигляд S = {1,1,1}. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів тільки власні оборотн кошти і зовсім не використовує довгострокові притягнуті засоби. Цей тип фінансування запасів є абсолютним з точки зору фінансового менеджменту. Абсолютний фінансовий стан є найбільш бажаним для підприємства.

1.4 Етапи та методи ціноутворення

1.4.1 Загальна схема розрахунку цін й основні етапи ціноутворення

Кожен товар має свою ціну, але далеко не кожне підприємство може самостійно встановити ціну, по якій воно хоче продавати свій товар у достатньому обсязі. В залежності від конкретних умов, можливостей фірми-продавця для розрахунку ціни можуть бути використані різн методи. Значний вплив на вибір методу розрахунку ціни роблять ступінь новизни товару, наявність диференціації товару по якості, обсяг виробництва, потенційна спрямованість товару, стадія життєвого циклу. Причому мінімально можлива ціна визначається в основному собівартістю продукції, максимально можлива наявністю унікальних достоїнств виробу. [10]

Таким чином, при вибор методу ціноутворення потрібно враховувати як внутрішні обмеження (витрати й прибуток), так і зовнішні (купівельна спроможність, ціни товарів-конкурентів так далі). Розрахунок ціни на товар припускає виконання ряду послідовних етапів у діяльності економіста, що займається утворенням цін. Ці етапи наведено нижче:

1 етап. Постановка цілей і завдань ціноутворення.

Ціна товару виконує найважливішу для підприємства функцію, що складається в одержанні виторгу від продажу товарів і реалізації. Керівництво фірми розглядає ціну як змінний фактор, який робить прямий вплив на виторг від продажу товарів або реалізації послуг, структуру виробництва, методи роботи підприємства. Тому розраховуючи ціну, фірма повинна чітко визначити для себе, яких цілей вона хоче домогтися за допомогою встановлюваної ціни на товар чи послугу, що вона пропонує покупцю. Бо на скільки чітко буде сформульована дана мета підприємством на початку, тим вірніше буде встановлена ціна і тим більш позитивних результатів вона досягне потім.

2 етап. Визначення попиту.

Ціна й попит перебувають у певній залежності. Фірма повинна оцінити еластичність попиту за ціною, визначити ймовірну кількість товарів, яку можна продати на ринку протягом певного часу за цінами різного рівня. Важливо пам'ятати, що попит визначає максимальну ціну, по якій підприємство може продати свій товар або реалізувати послуги.

3 етап. Оцінка витрат виробництва.

Витрати виробництва зазвичай визначають мінімальну ціну товару чи послуги. Тому на даному етапі підприємство визначає постійні, змінні, валові витрати виробництва при різних обсягах випуску. Всі фірми прагнуть установити таку ціну, що вона покривала б вс витрати виробництва й забезпечувала б достатній прибуток.

4 етап. Аналіз цін й якості товарів конкурентів.

Попит визначає максимальну ціну, витрати виробництва – мінімальну, а різниця між ними і є "поле гри" для ухвалення рішення про рівень ціни. На цьому відрізку вивчають ціну і якість товарів фірм-конкурентів. Тільки вивчивши ціни і якість аналогічних виробів конкурентів, фірма може більш об'єктивно визначити положення свого товару по відношенню до товарів фірм-конкурентів. На основі аналітичного порівняння свого й чужого товару можна буде або встановити більш високу ціну, чим у конкурентів, або, навпаки, більш низьку.

5 етап. Вибір методу ціноутворення.

Ціну можна визначати різними способами, кожний з яких по-різному впливає на рівень ціни, тому фірми прагнуть вибрати такий метод, що дозволяє більш правильно визначити ціну на конкретний товар або послугу.

6 етап. Розрахунок вихідної ціни.

На основі обраного методу визначається можливий рівень ціни.

7 етап. Облік додаткових факторів.

Перш ніж визначити остаточний рівень ціни, підприємство повинно врахувати ряд додаткових факторів, що впливають на рівень ціни, перевірити дотримання цілей цінової політики, урахувати реакцію на рівень ціни покупців, посередників, конкурентів, держави так далі.

8 етап. Установлення остаточної ціни.

На цьому етапі встановлюється остаточний рівень ціни на товари або послуги, пропоновані компанією до реалізації, оформляються відповідні документи.

Методи ціноутворення – способи й методи економічних розрахунків і співвідношень цін на товари й послуги.

Всі методи ціноутворення можуть бути об'єднані в чотири великі групи: витратні, ринкові, економетричні та адміністративні, які наведені на рисунку 1.6.

1.4.2 Витратн методи ціноутворення

Витратний метод формування ціни базується на розрахунку витрат продавця по створенню і реалізації товару або послуги.

Витратні методи ціноутворення рунтуються на витратах продавця і не відбивають купівельний попит кон'юнктуру ринку. Цей метод дозволяє оцінити частку витрат у ціні кожного товару і робить розрахунок цін точним з більшим ступенем імовірності, тому що легше продавцю спрогнозувати свої показники витрат, чим попит і поводження конкурентів. Тому практично кожен продавець у тім чи іншому ступен використовує ці методи у своїй практиці при формуванні механізму ціноутворення.

При розрахунку ринкової ціни сьогодні найбільш широко застосовуються наступні методи:

¨   метод, заснований на визначенні повних витрат, сутність якого складається в підсумовуванні сукупних витрат: перемінні (прямі) плюс постійні (накладні) витрати і прибутку, що фірма розраховує одержати. Головна перевага даного методу – його простота і зручність. Метод повних витрат найбільш розповсюджений на підприємствах з чітко вираженою товарною диференціацією для розрахунку цін традиційних товарів, а також для встановлення цін на зовсім нові товари, що не мають цінових обмежень;

¨   метод, що орієнтується на прямі витрати та у той же час враховує сукупність всіх ринкових умов, особливо умов збуту. Сутність методу прямих витрат складається у встановленні ціни шляхом додавання до перемінних витрат визначеної заздалегідь надбавки-прибутку. При цьому, постійні витрати не розподіляються по окремих товарах, а погашаються з різниці між сумою цін реалізації і перемінних витрат на виробництво продукції. Ця різниця одержала назву "доданого" чи "маржинального" прибутку. Метод прямих витрат базується на оцінц потенційного обсягу продажів по кожній передбачуваній ціні. Підраховується сума прямих перемінних витрат і визначається величина націнки ("маржинального" прибутку) на одиницю продукції і на весь обсяг прогнозованих продажів чи реалізованого обсягу послуг за передбачуваною ціною. Віднімаючи з отриманих сумарних націнок постійні витрати, визначають прибуток при реалізац продукції;

¨   Розрахунок цін на основі методу граничних витрат також базується на аналізі собівартості, але він більш складний, чим розглянуті вище методи. При цьому методі надбавка робиться тільки до гранично високої собівартості виробництва кожної вже наступної одиниці товару чи послуги. Цей метод виправданий у тому випадку, якщо гарантовано продаж по трохи більш високій ціні, щоб покрити накладні витрати підприємства. Даний метод має ряд привабливих моментів, але якщо він неправильно зрозумілий і недостатньо проконтрольований, може привести до несподіваних негативних результатів;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5