Робота присвячена рішенню актуальної проблеми – пошуку шляхів ефективного використання активів підприємства в умовах трансформаційних процесів в Україні.

Об’єктом дослідження є фінансово-економічн відносини, предметом дослідження - фінансові методи управління активами.

Мета роботи – підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом розробки оптимальних фінансових рішень щодо управляння активами.

Для досягнення мети вирішено три основні задачі: 1) вивчено теоретичні основи планування структури активів підприємства в умовах трансформації економічної системи України; 2) проведено аналіз використання активів певного підприємства; 3)розроблено заходи, щодо підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом впровадження оптимальних фінансових рішень з управляння активами.

Методи дослідження - системний підхід, методи економічного аналізу, математичної статистики і теор оптимальних рішень.

Основні результати дослідження: визначено теоретико-суттєва характеристика впливу ринкового середовища на формування активів підприємств; проведено ґрунтовний аналіз на баз використання системи логічних, економіко-математичних методів щодо оптимізац активів підприємств; визначено фінансовий стан і динаміку показників використання активів певного підприємства; зроблені висновки щодо підвищення ефективності використання активів підприємства.

Робота складається із вступу, трьох розділів та висновків; містить 45 сторінок, 14 рисунків, 10 таблиць, 30 наукових джерел інформації.

Ключові слова: АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА, ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ, ГРОШОВІ КОШТИ, ПЛАНУВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттєва характеристика руху грошових коштів промислового підприємства

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на грошов потоки

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА руху грошових коштів ДЕРЖАВНОГО підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.1 Техніко-економічна характеристика державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.2 Аналіз динаміки дебіторської заборгованост державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

2.3 Аналіз динаміки кредиторської заборгованост державного підприємства “Завод ім. В. О. Малишева”

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ аналізу руху грошових коштів промислового підприємства В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Оцінка впливу руху грошових коштів на фінансову стабільність підприємства

3.2 Головні напрямки вдосконалення системи аналізу руху грошових коштів промислового підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства не відповідає на багато питань, пов'язаних з управлінням фінансовими ресурсами, зокрема: чи принесла діяльність підприємства достатню кількість наявної готівки для виплати заробітної плати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки управління грошовими коштами на підприємстві.

Об’єктом дослідження фінансово-економічні відносини, предметом дослідження - фінансові методи управління активами.

1.1 Теоретико-суттєва характеристика руху грошових коштів промислового підприємства

Загальний аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства не відповідає на багато питань, пов'язаних з управлінням фінансовими ресурсами, зокрема: чи принесла діяльність підприємства достатню кількість наявної готівки для виплати заробітної плати; чи зазнало підприємство фінансових втрат і чи достатньо коштів для погашення зобов'язань; куди інвестовано кошти за минулий період; які види фінансових операцій здійснювались і яка їх результативність (зміна активів та пасивів, ефективність вкладень коштів від реалізації тощо)

У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки управління грошовими коштами на підприємстві.

Грошові потоки це надходження і вибуття грошей (коштів) та їх еквівалентів.

Грошові кошти це кошти в касі та на поточному рахунку в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквіваленти коштів — це короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму грошей і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3-х місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати).

Термін «грошовий потік» доволі часто зустрічається в зарубіжній спеціалізованій економічній літературі, однак вітчизняні аналітики, як економісти так і фінансисти, почали активно використовувати його лише з початком ринкових зрушень.

В умовах командно-адміністративної економіки аналіз господарської діяльності підприємств оперував лише поняттям коштів як найбільш ліквідної складової активу. До коштів включали гроші на розрахунковому рахунку і в касі підприємства. У виданнях з економічного аналізу М. Баканова, С. Барнгольц, В. Бєлобородової, А. Шеремета та багатьох інших відомих дослідників кошти розглядали в контексті оборотних засобів, які, у свою чергу, поділялися на нормовані і ненормовані.

Кошти відносили до оборотних засобів, за якими планові норми і нормативи були відсутні, отож за базу порівняння переважно приймали попередній період, тобто вивчали динаміку їх абсолютних сум за даними балансу підприємства. Притому збільшення залишків на розрахунковому рахунку і в касі за період у динаміці трактувалося як позитивне явище, тоді як в умовах ринкової економіки підприємства повинні намагатися раціонально використовувати вільні кошти.

Водночас, в англо-американській економічній літературі кошти у звичному для нас розумінн носять назву готівки. Саме визначення коштів є суттєво об'ємнішим — це готівка грошові еквіваленти, тобто інші короткотермінові ліквідні активи, що можуть бути реалізовані в будь-який час без значних втрат. Слід мати на увазі, що купівля та продаж грошових еквівалентів розглядаються лише як трансформація з однієї форми коштів в іншу, а не як рух грошових потоків, що підкреслюється у Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку.

У французьких економічних виданнях знаходимо дещо інше визначення коштів, що використовується, починаючи з 70-х років минулого століття — різниця між чистим оборотним капіталом і потребою в оборотному капіталі. Воно відоме як рівняння функціональної фінансової рівноваги Мельє, Бароле і Бульме. Поряд з ним існу поняття касової готівки, що визначається як сума коштів і банківських кредитів. Звідси кошти дорівнюють касовій готівці мінус банківські кредити. Отож кошти співпадають з готівкою лише у випадку, коли підприємство не потребує кредитів для підтримки своєї фінансової рівноваги. Саме існування концепції фінансово рівноваги у французькій школі фінансового менеджменту зумовлює використання подібного підходу до визначення категорії коштів.

За ринкових умов поява терміну «грошовий потік» поряд з існуванням категорії коштів є цілком виправданою. Адже термін «грошовий потік» розкриває динамізм підприємницько діяльності, де грошові надходження і вибуття мають постійний характер, йдуть безперервними потоками; лише в балансі підприємства його кошти показані на певну дату.

За В. М. Суторміною, фінансовий аналіз визначає грошові потоки як кошти, які одержу підприємство у результаті властиво підприємницької діяльності. М. А. Поукок А. X. Тейлор, у свою чергу, зазначають, що термін «грошовий потік» означає «вс кошти, що надходять у розпорядження підприємства і доступні для використання протягом певного періоду часу». Крім того, загальноприйнятим фактом економічного життя, підкреслюють автори, є те, що якщо підприємство має намір залишатися у бізнесі, воно повинно безперервно здійснювати продаж і покривати витрати. Тому повинен існувати неперервний потік товарів та інших матеріальних цінностей «у бізнес і з нього». Це зустрічний рух — потік коштів є, в основному, повторюваним, а їх вибуття, здебільшого, є обов'язковим.

Якщо змоделювати елементарний цикл руху грошових потоків, то він полягатиме у наступному (рис. 1.1.): продаж готових товарів чи послуг представлений або грошовою виручкою, або дебіторською заборгованістю, призначеною для майбутнього стягнення. З часом дебіторська заборгованість погашається та набуває форми коштів, що використовувалися для придбання чи виробництва предметів, які були реалізовані. Таким чином, процес генерації коштів є неперервним, навіть якщо грошовий потік непрогнозованим чи нерівномірним.

Принципові схеми руху грошових потоків підприємства (А) та класифікацію грошових потоків (Б) у розрізі видів діяльності виходячи із засад економічного аналізу показано нижче (рис. 1.1.-1.4.).

Згідно з П(С)БО 4 інформація про рух коштів у результаті операційної діяльності може бути одержана із застосуванням прямого або непрямого методів. При застосуванні прямого методу для визначення суми чистого надходження (чистих витрат) коштів у результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі основн статті надходжень та витрат, різниця яких показує збільшення або зменшення коштів.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (чистої витрати) в результаті операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати.

Рис.1.1. Загальна схема руху грошових потоків у підприємницькій діяльності

Наступним аргументом на користь надання знижки покупцям у разі дострокової сплати є той факт, що підприємство в даному випадку отримує можливість скоротити обсяг фінансування, тобто обсяг необхідного для функціонування підприємства капіталу. Якщо середній строк сплати дебіторської заборгованості — 60 днів, підприємство надає покупцям, наприклад, двовідсотко-ву знижку за оплату в строк не пізніше 14 днів, то така знижка для підприємства може розглядатись як отримання кредиту за ставкою 15,7 % [2 360: (60 - 14)].

Завдяки двовідсотковій ставці підприємство-продавець швидше повертає гроші в обіг, що виключає необхідність залучати позикові кошти.

Якщо підприємство залучає кредитні ресурси від 24 % річних, то умови реалізації для нього будуть вигідними.

Другий фактор, що впливає на тривалість фінансового циклу, — оборотність виробничих запасів, яку розраховують за формулою, де Т — тривалість періоду, що аналізується; ВЗ — середня величина запасів; Са — собівартість реалізованої продукції.

Наведений алгоритм розрахунку вказує на те, що основними заходами, завдяки яким можна скоротити період обороту виробничих запасів (Овл) є зниження собівартост продукції та зменшення залишків запасів.

Резервами зниження собівартості продукції можуть стати:

• випереджаюч темпи зростання обсягів виробництва відносно темпів зростання сукупних витрат;

• раціональне використання виробничих, трудових, фінансових ресурсів;

• якість сировини, матеріалів, кваліфікація працівників; досконалість технології;

• зняття з виробництва нерентабельної продукції, оптимізація товарної структури.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу: змін у складі запасів; операційно дебіторської та кредиторської заборгованості; негрошових операцій; доходів витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Складання звіту про рух коштів згідно з П(С)БО № 4, передбачає використання непрямого методу. Отже, нформація про рух коштів внаслідок операційної діяльності може бути виконана за даними облікових регістрів або послідовним коригуванням статистичного звіту про фінансові результати.

Мета аналізу грошових потоків полягає в оцінці здатності підприємства отримувати грошові кошти визначеного розміру і в установлені строки, необхідні для здійснення запланованих витрат. Аналіз руху коштів передбачає розрахунок передовсім сум надходжень та витрат у розріз окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємств за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.

Рис. 1.2. Схема руху грошових потоків (А) та їх класифікація (Б) у рамках операційної діяльності підприємства

Рис. 1.3. Схема руху грошових потоків (А) та їх класифікація (Б) у рамках фінансової діяльності підприємства

кредити

дивіденди

Аналіз руху коштів починається з визначення суми коштів, одержаних у результаті операційно діяльності підприємства (розділ 1 форми 3). Для цього за даними ф. 1, ф. 2, приміток до балансу та звіту про фінансові результати необхідно визначити прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (чистий прибуток до оподаткування і заліку результатів надзвичайних подій, який відображається у рядку 170 ф. 2). Після цього провадиться його послідовне коригування.

Після розрахунків руху коштів за перерахованими статтями 1-го розділу ф. 3 розраховується такий показник руху коштів у результаті операційної діяльності, як прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Для аналізу цього показника складається аналітична таблиця табл. 1.1.

Розрахувавши проаналізувавши суми на всіх названих вище статтях, можна перейти до визначення загальної суми коштів від операційної діяльності. Аналіз цих сум здійснюється за допомогою порівняння даних звітного періоду з попереднім, розраховуються зміни й вивчаються причини, які спричинили зменшення коштів операційно діяльності у звітному періоді табл. 1.2.

Далі в процес аналізу руху коштів необхідно визначити кошти від операційної діяльності з урахуванням змін в оборотних активах підприємства. Для цього необхідно проаналізувати 2-й розділ балансу «Оборотні активи.

Таблиця 1.1. Оцінка прибутку від операційної діяльності до зміни в чистих активах підприємства, тис. грн.

Показник	Звітний період	Попередній період	Зміна
1. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	120	110	10
Коригування на:
а) амортизацію необоротних активів;	140	119	221
б) зменшення забезпечень;	-6	-6
в) прибуток від нереалізованих курсових різниць;	-2	2	—-
г) прибуток від неопераційної діяльності;	-6	-6	— -
д) виплати на сплату відсотків;	6	5	1
2. Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих активах	252	220	32

Показник	За звітний період	За попередній період	Зміна
1. Прибуток від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	252	220	32
2. Збільшення оборотних активів	-258	-220	-58
3. Збільшення витрат майбутніх періодів	-20	-40	20
4. Зменшення поточних зобов'язань	104	100	4
5. Збільшення доходів майбутніх періодів	60	40	20
Грошові кошти від операційної діяльності	138	120	18

Таблиця 1.2. Аналіз руху коштів від операційної діяльності, тис. грн.

Для визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності необхідно відрахувати сплачені відсотки та сплачений податок на прибуток (рядки 130 і 140 ф. 3), тобто у нашому прикладі 138 - 9 - 26 = 103. Ця сума відображається в рядку 150 ф. З і визначає «Чистий рух коштів від надзвичайних подій». На цій статт відображають відповідні надходження або витрати коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями, за відрахуванням оплачених відсотків та податків на прибуток.

Стаття «Рух коштів від надзвичайних подій» ф. З відображає надходження і витрати грошових коштів, які пов'язані з надзвичайними подіями в процесі операційної діяльності.

Прикладом руху коштів внаслідок надзвичайних подій є:

- надходження від страхових компаній як компенсація збитків від пожежі;

- надання допомоги працівникам, які постраждали внаслідок стихійного лиха.

На цій статт відображаються тільки надходження та витрати коштів в наслідок надзвичайних подій, пов'язаних з операційною діяльністю, оскільки такі статті є також у складі інвестиційної або фінансової діяльності.

Так у нашому прикладі рух коштів від надзвичайних подій становив за графою «надходження» — 2 тис. грн. , за графою «видаток» — 7 тис. грн. (рядок 160).

Отже, за звітний період чисті надходження коштів від операційної діяльності становлять 103 + 2 - 7 = 98 тис. грн.

За попередній період:

- кошти від операційно діяльності — 120 тис. грн. ;

- сплачені відсотки — 7 тис. грн. ;

- сплачені податки на прибуток — 28 тис. грн. ;

- усього чистого надходження коштів від операційної діяльності — 85 тис. грн.

Стаття «Інш надходження» (ряд. 230) відображає надходження коштів від повернення авансів та позик, наданих іншим сторонам, надходження коштів від ф'ючерсних та форвардних контрактів, опціонів, контрактів «своп». У нашому прикладі інші надходження становили 35 тис. грн.

На статт «Придбання фінансових інвестицій» (ряд. 240) відображаються виплати коштів на придбання акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах — 50 тис. грн.

Стаття «Придбання необоротних активів» (ряд. 250) реєструє виплати коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів (крім фінансових нвестицій). У нашому прикладі такі витрати становили — 730 тис. грн.;

На статт «Придбання майнових комплексів» показують гроші, які було сплачено за придбан нші господарські підприємства.

На статті «Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності» (ряд. 300) показується результат руху коштів від інвестиційної діяльності з урахуванням руху коштів від надзвичайних подій. У нашому прикладі чистий рух коштів від інвестиційної діяльност становив 529 тис. грн.

Наступним етапом аналізу звіту про рух коштів є визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності, тобто аналізу 3 розділу звіту. Для цього необхідно аналізувати зміни у статтях балансу розділу «Власний капітал» та статтях, пов'язаних із фінансовою діяльністю, наведених у 2 розділі балансу «Забезпечення наступних витрат платежів», 3 розділі «Довгострокові зобов'язання», розділі 4 «Поточн зобов'язання». Це, зокрема, статті: «Короткострокові кредити банків» (рядок 500); «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» (рядок 510); «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» (рядок 590).

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на грошові потоки

Аналіз грошових потоків підприємства має здійснюватися з урахуванням вимог системного підходу та комплексного вивчення економічних явищ і процесів підприємства, що реалізуються, у структурі методики фінансового аналізу. Аналіз грошових потоків підприємства передбачає визначення таких основних структурних елементів:

• цілей і завдань аналізу;

• сукупності синтетичних і аналітичних показників та їх взаємозв'язків;

• факторів, що впливають на зміну показників;

• конкретних методів аналізу;

• джерел інформації.

Головною метою аналізу руху грошових коштів оцінка спроможності підприємства заробляти грошові кошти в розмірі і в строки, необхідні для здійснення запланованих витрат.

Сформульована основна мета фінансового аналізу в процесі управління грошовими коштами може бути досягнута завдяки вирішенню таких завдань:

1. Визначення обсягів і джерел грошових коштів, що надходять на підприємство.

У процес здійснення такого напряму аналізу доцільно зупинитися на розгляді таких питань:

•чи не відбулося надходження грошових коштів за рахунок
збільшення короткострокових зобов'язань, які потребують погашення в майбутньому;

• чи не збільшився акціонерний капітал за рахунок додаткової емісії акцій;

• чи не було розпродажу майна (основних засобів, виробничих запасів);

• чи скорочуються запаси матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції на складі.

2.Дослідження основних напрямів використання грошових коштів.

У цьому зв'язку слід проаналізувати питання:

• чи не спостерігається зниження показників оборотності активів;

• чи немає уповільнення оборотності поточних активів;

• чи не зростають абсолютн значення запасів і дебіторської заборгованості;

• чи не було різкого збільшення обсягів виробництва товарів, що потребує додаткових грошових потоків;

• чи не було надмірних виплат акціонерам понад рекомендованих норм розподілу чистого прибутку;

• чи своєчасно здійснюються платежі до бюджету та державні цільові фонди;

• чи не було тривало заборгованості персоналу по заробітній платі.

3.Оцінка причин дефіциту грошових коштів.

Такими причинами можуть бути:

• низька рентабельність продажу, активів і власного капіталу;

• відволікання грошових коштів у зайві виробничі запаси та незавершене виробництво, вплив інфляції на запаси;

• випереджаючі темпи зростання дебіторської заборгованості відносно темпів зростання обсягів реалізації;

• великі капітальн витрати, що не забезпечені відповідними джерелами фінансування;

• високі виплати податків зборів, а також суми дивідендів акціонерам;

• надмірна частка позикового капіталу в пасиві балансу і пов'язані з цим високі виплати відсотків за користування кредитами та позиками;

• зниження коефіцієнта оборотності оборотних активів, тобто залучення в оборот підприємства додаткових грошових коштів.

4.Аналіз достатності власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності.

5. Оцінка причин невідповідності величини грошових коштів сумі отриманого прибутку.

Логіка аналізу руху грошових коштів полягає в тому, щоб визначити залишок грошових коштів на початок і кінець періоду за видами діяльності, а також їх надходження та напрями використання.

Фінансова нформація про рух грошових коштів може бути використана для розрахунку аналітичних показників. У практиці фінансового аналізу використовують групу показників платоспроможності, які розраховують як відношення надходжень платежів. Такі показники можуть застосовуватися як до грошових потоків від певних видів діяльності, так і до грошових потоків підприємства в цілому.

Базова формула розрахунку показника має такий вигляд:

(1.1.)

де Кпл коефіцієнт платоспроможності; Гн — грошові надходження за період; Гв — грошові витрати.

Визначення цього коефіцієнта потрібне для того, що показати, наскільки в разі несприятливих умов можуть бути скорочені надходження грошових коштів без загрози необхідним розрахункам.

Очевидно, що значення Кпл не має бути меншим за одиницю. У противному разі можна говорити про те, що поточних надходжень недостатньо для здійснення поточних платежів і підприємство здійснює їх за рахунок залишку грошових коштів на початок періоду.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією метою використовують таке співвідношення:

(1.2.)

де Тоб тривалість періоду обороту; ГК — середні залишки грошових коштів; Т тривалість періоду, що аналізується (рік, квартал); Ог.к оборот грошових коштів за період.

Для розрахунку середніх залишків грошових коштів використовують внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець періоду (наприклад, місяць) на рахунках грошових коштів. З цією метою використовують формулу:

(1.3.)

де ГКn залишки грошових коштів на початок п-го місяця, тис. грн; п кількість місяців у періоді.

Для аналізу зміни обороту грошових коштів протягом звітного періоду, з моменту надходжень грошей на поточний рахунок до моменту їх вибуття, складають аналітичну табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Зміна тривалості обороту грошових коштів підприємства по місяцях

Місяць

Залишки грошових коштів, грн.

Оборот за місяць, грн.

Період обороту, дні [(гр. 1 • ЗО): гр. 2]

Січень

Лютий

Березень

Грудень

15655,3

12544,2

453,87

65789,3

235

653,2

96,3

3265

При використанн фінансової інформації про рух грошових коштів основним показником є результат зміни грошових коштів від поточної діяльності. По цьому показнику роблять висновки про спроможність підприємства генерувати грошові кошти в результат своєї основної діяльності. Саме тому важливо відокремити грошові кошти, що створюються на підприємстві, від коштів, що залучаються у вигляді кредитів, додаткових внесків власників тощо.

Слід мати на увазі, що загальна зміна грошових коштів за період може бути позитивною, підприємство може мати задовільні значення коефіцієнтів ліквідності, тоді як величина чистого грошового потоку від операційної діяльності буде негативною. Це означає, що результатом основної діяльності є відтік грошових коштів, а їх приріст за період забезпечений позитивним рухом коштів від фінансової, а інод нвестиційної діяльності. Якщо подібна ситуація для даного підприємства повторюється з періоду в період, необхідно знати, що настане момент, коли воно буде не в змозі погасити свої фінансові зобов'язання, тобто буде неплатоспроможним.

Наведений приклад указує на те, що платоспроможність і ліквідність підприємства дуже часто перебувають у залежності від реального грошового обороту у виді потоку грошових платежів, що відображуються на рахунках бухгалтерського обліку.

Прямий метод ґрунтується на русі грошових коштів по рахунках підприємства. Переваги методу полягають у тому, що він дає змогу:

• визначити основні джерела притоку і напрями відтоку грошових коштів;

• робити оперативні висновки про достатність коштів для платежів за поточними зобов'язаннями;

• встановлювати взаємозв'язок між обсягом реалізації продукції та грошовою виручкою за звітний період;

• ідентифікувати статті, що формують найбільший притік і відтік грошових коштів;

• використовувати отриману інформацію для прогнозування грошових потоків;

• контролювати всі надходження і напрями витрачання грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов'язаний з регістрами бухгалтерського обліку (Головною книгою, журналами-ордерами та ншими документами).

Водночас грошовий потік і розрахунок прибутку не збігаються в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. У цьому випадку продукція може вважатися реалізованою в одному часовому періоді, а грош надходити в іншому.

Розв'язати названі суперечності покликаний непрямий метод, який передбача трансформацію чистого прибутку в суму грошових коштів.

Перевага непрямого методу при використанні в оперативному управлінні грошовими потоками полягає в тому, що він дає змогу встановити відповідність між фінансовим результатом та власними оборотними коштами. З його допомогою можна виявити найбільш проблемні місця в діяльності підприємства (накопичення іммобілізованих грошових коштів) та розробити шляхи виходу з критичної ситуації.

При застосуванн непрямого методу фінансовий результат перетворюється за допомогою низки коригувальних процедур у величину зміни грошових коштів за період (різниця сум на початок і кінець періоду). У методичних цілях необхідно виділити певну послідовність здійснення таких коригувань.

На першому етапі встановлюють відповідність між фінансовим результатом і власним оборотним капіталом. Для цього усувають вплив на фінансовий результат:

• операцій нарахування амортизації;

• операцій, пов'язаних з вибуттям об'єктів довгострокових активів.

Страницы: 1, 2, 3, 4