Рефераты

Курсовая работа: Аналіз та прогнозування ринку праці

Курсовая работа: Аналіз та прогнозування ринку праці

Міністерство освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет

Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації

Курсова робота

з дисципліни

«Соціально-трудов відносини»

на тему:

«Аналіз та прогнозування ринку праці»

Виконала: Слухачка ФППК

Стрелецька В.М.

Перевірив:

ст. викладач Михайленко Н.О.

Херсон 2010


Зміст

Вступ

Розділ 1. Структура і механізм фунціонування ринку праці

1.1 Ринок праці і зайнятість

1.2 Функціонування ринку праці

1.3. Проблеми молоді на ринку праці

Розділ 2. Аналіз сучасного стану ринку праці України

2.1 Особливості функціонування ринку праці в умовах світово кризи

2.2. Аналіз ринку праці в народному господарстві

2.3 Аналіз ситуації в загальному секторі та в секторі молодих спеціалістів ез досвіду роботи

озділ 3. Державне регулювання зайннятості

3.1 Прогнозування робочих місць на ринку зайнятості в Україні

3.2 Розробка спеціальних програм, як механізм реалізац державної гарантії

3.3 Перспективи розвитку ринку праці України

Висновок

Спсок використаних джерел


Вступ

Специфіка ринку праці визначається особливістю того товару, який на ньому представлений. Праця невіддільна від людини, вона є формою життєдіяльності особи тому не може бути об’єктом купівлі-продажу невіддільні від неї функції, в тому числі й праця. Тому на ринку праці продається й купується не сама праця а послуги праці, кількість і якість яких залежить від багатьох чинників – рівня професійної підготовки працівника, його кваліфікації, досвіду сумління та нших. Купівля – продаж послуг праці виступає у формі найму вільного працівника на певних умовах щодо тривалості робочого дня, розмірів заробітної плати, посадових обов’язків і деяких інших. На період найму працедавець – бізнес чи держава купує право на використання послуг праці продавця, а не саму працю, власником якої залишається бути працівник. В загальноприйнятому понятті «ринок праці» необхідно бачити категорію «ринок послуг праці» [1, с.256].

Світовий досвід свідчить про неможливість досягнення повного використання ресурсів праці, про існування проблеми безробіття, що стосується мільйонів людей дуже важливою та гострою економічною та соціальною проблемою життя суспільства. [2, с.110].

Метою цієї роботи є проведення економічного аналізу поведінки роботодавців взаємовідносин між ними і працівниками.

Справа в тому, що відносини в області зайнятості це найбільш важливі відносини в нашому житті, і саме тому ця сфера привертає до себе так пильну увагу з боку законодавців. Тому глибоке знання фундаментальних основ економіки праці гра ключову роль в розумінні безлічі соціальних проблем і явищ.

Таким чином, вивчення проблем зайнятості і економіки праці загалом необхідне для розуміння наслідків політичних рішень в області трудових відносин, приємних або що обговорювалися урядом.


Розділ 1. Структура і механізм фунціонування ринку праці

1.1       Ринок праці і зайнятість

Особлива увага на загальному ринку належить ринку робочої сили. Основною ознакою переходу від простою до загального товарного виробництва є перетворення робочо сили в товар. Це сталося по двох причинах:

1)  Завдяки позбавленню виробників засобів виробництва і всіх джерел існування, крім їх здібності до праці;

2)  Завдяки представленню працівником юридичної свободи, права продавати їх робочу силу з власної волі.

На основі товарної форми робочої сили сформувався ринок цього товару, де трудящі, власники робочої сили, утворять пропозиції цього товару, а підприємці, власники капіталу, утворять попит на робочу силу. Співвідношення пропозиції і попиту формує ціну робочої сили, яка виражається в заробітній платі. Чим вище вартість робочої сили, тим вище попит на труд, тим менше число зайнятих. Між рівнем заробітної плати і числом зайнятих існує зворотний зв'язок.

Потрібно визнати, що поняття “труд” унікальне. Трудові послуги можна надати, самих же працівників не можна ні купити ні продати. Більш того оскільки трудові послуги невіддільні від самих працівників, то умови їх придбання часто не менш важливі, ніж сама їх ціна. Іншими словами, при наймі не грошові чинники, такі як умови праці, небезпека отримання виробничих травм, характер керівника, існуюч уявлення про “справедливість” у відношенні до людей і інші грають більш важливу роль на ринку праці, чому, наприклад, на товарних ринках. [3, с.257].

Можна сказати, що умови, в яких роботодавці придбавають, а працівники пропонують сво послуги в сфері праці, утворять свій ринок по декількох причинах.

По-перше, снують організації, метою діяльності яких є сприяння розвиток контактів між покупцями і продавцями трудових послуг, яке здійснюється через оголошення типу на роботу потрібні”, через бюро профспілок по найму, через агентства по найму т.д.

По-друге, поле встановлення такого роду контактів між двома сторонами відразу ж відбувається обмін інформацією про ціну і якість. Подача заяв про прийом на роботу, ділові співбесіди і навіть усна інформація від друзів все це ілюстру виникаючий обмін інформацією на ринку праці.

По-третє, по досягненні домовленості набирає чинності певний трудовий договір гарант зайнятості, в якому відбиваються питанням оплати праці, умов праці, стабільність роботи, що пропонується, і термін, на який вона розрахована. Інод такий договір може носити офіційний характер, наприклад, колективний договір між профспілкою і роботодавцем. У інших випадках угода письмово взагалі не оформляється, і тоді воно має неофіційний характер, і сторони в межах сво практики і досвіду перевіряють взаєморозуміння. Проте, доцільно вважати, що, як правило, взаємовідносини в сфері зайнятості регулюються на основі контракту (договору). [3, с.261].

Остаточним результатом операції між працівником і роботодавцем на ринку праці є розподіл людей по робочих місцях при певних ставках оплати праці. Розподіл в сфері прац служить не тільки інтересам окремих працівників, але і потребам суспільства загалом.

Таким чином, саме через ринок праці найбільш важливий національний ресурс труд розподіляється по фірмах, організаціях, галузях, регіонах і професіях. Виділимо найважливіші його особливості:

- ринок праці належить до ресурсних ринків, а отже має своєрідних суб’єктів порівняно з ринками споживчих товарів. Суб’єктами попиту на ринку праці є фірми та держава, а пропозиції – домогосподарства;

- попит на працю, як і на будь-які інші види економічних ресурсів є похідним попитом;

- велика тривалість взаємовідносин продавця і покупця. Якщо на ринках більшост споживчих товарів контакт продавця і покупця короткочасний і закінчується передачею прав власності на об’єкт торгівлі, то на ринку праці взаємовідносини продавця і покупця тривають стільки часу, на який укладається угода з найму працівника. Тривалість контактів продавця і покупця є необхідною умовою постійного відновлення операцій купівлі-продажу послуг праці;

- велику роль відіграють не грошові чинники – складність і престижність роботи, умови праці,її безпека для здоров’я,гарантії зайнятості і професійного росту, моральний клімат в колективі тощо;

- на ринок праці значний вплив здійснюють різні інституціональні структури профспілки, трудове законодавство, державна політика зайнятості і професійно підготовки,спілки підприємств та інші. Це пов’язано насамперед з тим, що продавці послуг праці – наймані робітники, що становлять більшість населення, а праця за наймом є джерелом їх добробуту, певний рівень якого є умовою соціального спокою суспільстві. [2, с.257].

1.2 Функціонування ринку праці

У західних економічних теоріях ринок праці розглядається як ринок, де реалізовується лише один з інших виробничих ресурсів. При цьому виділяються чотири основних концепції до аналізу функціонування сучасного ринку. Згідно з першою концепцією, якої дотримуються неокласики (Дж.Перрі, Р.Холл, М.Фелдстайм) прихильники концепції економіки пропозиції (Д.Гилдер. А.Лаффер і інш.), ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги. Саме ціна робочо сили (заробітна плата) регулює попит і пропозицію робочої сили. Ціна на робочу силу гнучко реагує на потребі ринку, збільшуючись або меншаючи в залежності від попиту і пропозиції. При цьому рівновага виключає безробіття.

Відповідно до моделі цінової рівноваги, індивід “інвестує в кваліфікацію” доти, поки не знижується норма прибутку на ці вкладення. Наявність безробіття пояснюється добровільним характером і прагненням працівників до максимально вигідно роботи.

Кейнсіанци монетарісти розглядають ринок як явище постійної і фундаментальної не рівноваги. Вони виходять з того, що ціна робочої сили жорстко фіксована практично не міняється регулювальником ринку, тому вона повинна бути приваблена ззовні державою. Представником школи монетарістів виходять з жорстоко структури цін на робочу силу, більше за те з передумови їх однонаправленого рішення. [4, с.255].

Школа нстітуционалістів основну увагу приділяє аналізу професійних і галузевих відмінностей в структурі робочої сили і відповідних рівнів заробітної плати.

Марксистська теорія розглядала ринок праці як ринок особливого роду, особливість якого пояснюється різницею товару “робоча сила” і фізичного капіталу. Якщо робоча сила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самим трудом. У зв'язку з цим ринок робочої сили, підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має істотні особливості, оскільки сама робоча сила як суб'єктивний чинник виробництва, будучи товаром, може в також час активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції і на свою ринкову ціну.

Об'єктами ринку праці виступають товар, попит і пропозиція.

Що стосується товару, то частіше за все передбачається, що ним є робоча сила, що визначається як сукупність фізичних і розумових здібностей людини, як вживаються на виробництво товарів і послуг. Це специфічний товар, який:

а) не відчужується від його власника найманого працівника в процесі купівлі-продажу;

б) живим, одушевленим товаром, а купівля його використання підприємцем в теч якогось часу отримала назву найма;

в) зумовлює продовження відносин роботодавця і найманого працівника аж до його звільнення;

г) має ту особливість, що носієм його є людина з всіма його правами в суспільстві;

д) грає вирішальну роль в створенні прибутків суспільства;

е) не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром;

ж) не приносить прибутку, якщо його не продати, і крім того, вимагає все нових життєвих благ для його підтримки і ін.

Розглянемо тепер другий об'єкт ринку праці попит на робочу силу. Виділяють індивідуальний сукупний попит.

Індивідуальний попит це попит окремого роботодавця. Він залежить від:

- попиту на продукцію фірми;

- стану виробництва;

- якості робочої сили.

Рішення про пропозицію своєї робочої сили приймають самі працівники. Важливу роль в цьому грають: схильність до професії; престиж праці і фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні або релігійні інтереси т.п.

Основним матеріальним стимулом виступає заробітна плата: чим вище її рівень для окремих працівників, тим більше працівників пропонують свій труд і тим більше вони бажають працювати.

Пропозиція робочої сили формується під впливом ряду різноманітних чинників:

- приріст величини трудових ресурсів;

- співвідношення зайнятого і незайнятого населення;

- особливості пенсійного законодавства;

- культура і релігія і ін.

Основними суб'єктами ринку праці є найманий працівник, як власник, носій і продавець своєї робочої сили, і роботодавець-покупець даного товару.

Важливими умовами здійснення процесу купівлі-продажу товару робоча сила є:

- юридична свобода працівника по своєму розсуду розпоряджаються своїми здібностями робочої сили;

- відсутність можливостей господарювання свого як джерела отримання всіх потрібних для життя коштів або відсутність інших умов існування;

- наявність на ринку праці покупця, що пред'являє попит на робочу силу певної кваліфікації і професійного профілю.

Ринок праці може бути гнучким або жорстким в залежності від того, які відносини складаються між найманими працівниками і роботодавцями, як і якими силами регулюються ці відносини.

Гнучкість ринку праці передбачає:

а) велику територіальну і професійну мобільність трудящих;

б) гнучкість витрат на робочу силу;

в) гнучкість внутрішньогалузевої і міжгалузевої диференціації заробітку;

г) гнучкість в управлінні людськими ресурсами на рівні підприємств;

д) гнучкість використання трудящих у всіляких формах найма і інш.

Жорсткий ринок праці відрізняється наступними характеристиками:

а) гарантія зайнятості;

б) стабільність зайнятості;

в) забезпечення трудящих стабільними прибутками;

г) стабільність зміст роботи;

д) безпека роботи.

На думку багатьох економістів, жорсткий ринок праці є причиною зростання безробіття. [13, с.134].


1.3 Проблеми молоді на ринку праці

Під поняттям “робоча сила” маються на увазі ті працівники, грудці понад 16 років, хто або вже має роботу або активно зайнятий її пошуком, або хто чекає, що після звільнення з роботи до його послуг знову звернуться. Ті індивідууми, що знаходяться на ринку праці, хто не має роботи за винагороду, складають ряди безробітних. Люди, які не зайняті на роботі, не шукають роботи і не чекають, що х роботодавець знову дасть їм робоче місце, не прираховуються до робочої сили. Отже. Сукупна робоча сила складається із зайнятих і безробітних. Якість кількість робочої сили на кожному конкретному ринку праці постійно міняються потік працівників, що міняють ринок праці, вельми значний. Розглянемо чотири основних потоки між ринками:

1. Наймані працівники, що мали роботу, стають безробітними або в зв'язку з тим, що вони з власного бажання йдуть з роботи, або тому, що їх звільняють з ініціативи адміністрації.

2. Безробітні працевлаштовуються в зв'язку з тим, що їх наймають на роботу на нове місце, або їм знову надають те місце, з якого їх раніше тимчасово звільнили.

3. Ті, хто входить до складу робочої сили, незалежно від того мають вони роботу чи ні, можуть вийти з категорії робочої сили в зв'язку з відходом на пенсію або вирішивши не шукати роботу за плату.

4. Т ж, хто ніколи не працював і не шукав роботи, поповнюють ряди працівників, уперше входячи в робочу силу, а ті, хто вийшов з робочої сили входять в склад.

Відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили і є рівень безробіття. І хоч ця величина вельми приблизна, і створює певні неточності, все ж це частіше за все величина, що згадується, необхідна для оцінки стану ринку. [9, с.123].

Коли рівень безробіття складає порядку 5%, то вважається, що положення на ринку праці напружене для роботодавця, а те свідчить про те, що загалом робочих місць багато. У тому випадку підприємці навіть випробовують ускладнення в тому, яким чином заповнити вакансії, що є. Така ситуація свідчить і про те, що більшість з тих: хто не має роботу, в стані досить швидко знайти роботу. Якщо ж рівень безробіття стає вищим, скажемо досягне 7% і більш, то в цьому випадку ринок прац вважається ненапруженим в тому значенні, що існує великий вибір робочої сили, наймачі можуть без проблем знайти собі відповідні кандидатури на ваканс місця. Коли кажуть, що положення на ринку праці ненапружене, це не означає, що ніде немає ніякого дефіциту. Коли ж кажуть, що ринок праці в напруженому стані, це, проте, може означати, що відносно деяких видів професій або робочих місць число тих, хто шукає роботу, перевищує число вакансій при домінуючій заробітній платі.

Державний та регіональні ринки праці можна сегментувати за галузевою (за видами діяльності) і професійно-кваліфікаційною ознаками.

Галузевий розріз ринку праці за своїм економічним змістом являє собою сукупну суспільну потребу в робочій силі галузей національного господарства, забезпечену реальними робочими місцями.

На сьогоднішній день галузеву структуру сукупного ринку праці слід визнати нераціональною. Перш за все нераціональна найбільш загальна пропорція співвідношення сукупного попиту на робочу силу сфери матеріального виробництва сфери послуг. В матеріальній сфері зайнято біля 60%, а у сфері послуг біля 40%. Такий стан склався через переважну орієнтацію на екстенсивний шлях розвитку., недостатнього впровадження у виробництво досягнень НТП та недооцінювання впливу соціальної сфери на ефективність економіки. (в США у виробничій сфері зайнято менше 30% працівників).

В економіці України переважала гіпертрофована потреба в працівниках промисловості, сільського господарства та будівництва. Якщо в нашому сільському господарстві чисельність працівників перевищує 15% від зайнятих у народному господарстві, то у розвинутих країнах вона коливається в межах 2-3% (у США 2,5%).[14, с.288].

Одне з основних завдань, що повинен вирішити механізм ринку – створити умови для ефективного міжгалузевого перерозподілу сукупної праці.

При цьому необхідно відзначити, що ефективний попит на робочу силу, який буде визначати галузеву структуру сукупного ринку праці в недалекому майбутньому змінюватиметься швидше ніж сукупний попит, який визначає структуру зайнятих тепер. Швидко скорочується потреба в працівниках виробничої сфери і зроста потреба в працівниках сфери послуг.

Професійно-кваліфікаційну структуру сукупного ринку праці можна розглядати, з одного боку, як потребу виробництва в працівниках визначеного рівня освіченості і професійно підготовки, з іншого - як потребу економічно активного населення в робочих місцях, що відповідають рівню його підготовки. Якраз дисбаланс цих складових приводить до наявності вакантних робочих місць в умовах безробіття, та дефіциту визначених робочих місць в умовах нестачі робочої сили.

Найближчим часом важкий фінансовий стан більшості підприємств може привести до ситуації, коли використання некваліфікованої робочої сили буде значно вигіднішим ніж механізація виробництва. І лише з ростом конкуренції між підприємствами ситуація може змінитись в бік механізації виробництва, як гаранта якост товарів, і почнеться вивільнення некваліфікованої робочої сили.

Сьогодн економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 7-8 %. Якщо поточне безробіття значно перевищує природну норму, то це свідчить про змушене безробіття. Безробіття, що є особливо змушеним - це і соціальна катастрофа. Депресія приводить до бездіяльності, а бездіяльність – до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних надбань, розпаду родини, самогубств, соціальної напруженості. Історія переконливо показує, що масове безробіття приведе до швидких соціально політичних змін (згадаємо прихід Гітлера до влади). Тому держави намагаються знижувати рівень безробіття, щоб убезпечити себе і суспільство від соціальних вибухів і потрясінь. [15, с.224].


Розділ 2. Аналіз сучасного стану ринку праці України

2.1 Особливості функціонування ринку праці в умовах світової кризи

Ринок праці дзеркально відображує більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі, та фокусує в собі найгостріші проблеми: високий рівень безробіття, посилення структурних диспропорцій зайнятості, зміни в якості робочої сили і мотивації праці. Через економічну кризу на 2009 рік кількість безробітних у світі зросте на 20 мільйонів, і їхня кількість становитиме 210 млн. осіб. За даними Держкомстату, за щомісяця лави українських безробітних вже збільшилися на 4 тисячі людей. Яка нині ситуація на ринку праці?

Ринок праці – це дзеркало економіки, соціально–економічних відносин в суспільстві. Зараз на багатьох підприємствах, особливо в сільській місцевості, незначна різниця між розміром матеріальної допомоги по безробіттю та рівнем заробітно плати. Як наслідок, втрачається мотивація людини до праці. У громадян нема економічної зацікавленості працювати, а у служби зайнятості – законодавчих підстав примусити їх до цього. На обліку в державній службі зайнятості станом на 1 серпня 2008 року перебувало 631,5 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, із них більш ніж половину складали мешканці сільської місцевості та жінки, понад третину – молодь у віці до 35 років. Офіційний статус безробітних на зазначену дату набули 96,8 відсотка незайнятих громадян, із них 72,7 відсотка отримували допомогу по безробіттю. Серед безробітних майже кожен другий раніше займав місце робітника, а кожен четвертий – посаду службовця або не мав професійної підготовки. Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні на 1 серпня того року становив 2,2 відсотка від кількості населення працездатного віку, що на 0,3 відсоткового пункту менше, ніж на відповідну дату минулого року. Навантаження незайнятого населення, яке звернулося за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості порівняно з червнем цього року не змінилося і становило 3 особи на 1 вільне робоче місце. За регіонами значення цього показника коливалося від 0,2 особи у м. Києві до 13 осіб у Хмельницькій області. За сприяння державної служби зайнятості у січні – липн 2008 року було працевлаштовано 677,8 тис. осіб, що на 4,8 відсотка більше, ніж у відповідному періоді минулого року Рівень працевлаштування незайнятих громадян у січні – червні того року порівняно з відповідним періодом минулого року зріс на 5,5 відсоткового пункту та становив 39,6 відсотка. Причому таке зростання спостерігалось в усіх регіонах країни. Зазначений показник знаходився в межах від 31,2 відсотка у Рівненській області до 67,4 відсотка у м.Києві [17]

Масове безробіття в Україні, на жаль, ста суворою реальністю. Кількість тих, хто вже втратив роботу, перевищила найпесимістичніші офіційні прогнози минулого року. Якщо невпинне скорочення робочих місць відбуватиметься такими темпами й надалі, країна матиме всі шанси перетворитися на майже "комуністичне" безкласове суспільство.

Офіційна статистика це теж засвідчує. За даними Держкомстату, кількість громадян, які перебували на обліку в службах зайнятості, у грудні минулого року становила 876,2 тис. Проте вже у січні цього року Україну накрила друга хвиля скорочень - на 30 січня кількість безробітних сягнула 930 тисяч. Щоправда, за перші два тижні лютого скорочення ніби призупинились. "Приріст" становив лише 1,9 тисячі. Але схоже на те, що це - тимчасове затишшя перед новою "бурею". Адже розвиток загально-економічної та політичної ситуації в країні підштовхує саме до таких висновків.

Рівень працевлаштування незайнятих громадян у березні 2010р. порівняно з лютим п.р, зріс на 1,9 в.п. та становив 6,4%. Найбільше зростання зазначеного показника за вказаний період спостерігалось у м. Києві та Кіровоградській області (дивись таблицю 1)

Сьогодні ринок праці начебто завмер, але таке відчуття, що ми напередодні другої хвилі.

Пояснюється це значною кількістю людей – 1 млн. 700 тис. осіб, – що перебувають у стані латентного безробіття, сидячи у безстрокових відпустках чи працюючи неповний день або тиждень. За даними Держкомстату, у грудні у режимі неповної зайнятості працювало 928 тис. чоловік, а у неоплачуваних адміністративних відпустках перебувало 829 тис. чоловік.

За прогнозами, сформованими на основ методології Міжнародної організації праці, у 2010 році рівень безробіття в Україні сягне 9%. Без роботи залишаться близько 3 млн. чоловік.

Таблиця 1

Статистичні дані по безробіттю в Україні, (тис. осіб)

Регіони Кількість зареєстрованих безробітних на 01.05.2010 01.03.2010 01.01.2010 Населення працездатного віку
1 2 3 4 5
Україна 879,0 97,0 104,0 3,1
АРК 28,7 97,8 109,9 2,4
Вінницька 42,6 97,5 102,7 4,4
Волинська 24,0 97,3 94,7 3,9
Дніпропетровська 57,6 97,2 110,6 2,8
Донецька 68,1 100,9 123,9 2,5
Житомирська 33,2 99,9 100,9 4,4
Закарпатська 23,2 99,1 100,6 3,0
Запорізька 39,6 97,9 110,1 3,5
Івано-Франківська 29,7 100,6 96,2 3,6
Київська 30,7 98,7 112,5 2,9
Кіровоградська 25,9 93,3 101,4 4,3
Луганська 34,9 92,8 100,6 2,4
Львівська 42,9 98,8 101,9 2,3
Одеська 29,4 92,0 98,1 2,0
Полтавська 43,9 94,9 103,5 4,9
Рівенська 31,6 97,3 99,1 4,6
Сумська 30,9 98,9 103,1 4,3
Тернопільська 30,4 94,5 92,4 4,7
Харківська 49,2 95,0 106,2 2,8
Херсонська 20,4 91,4 96,6 3,0
Хмельницька 33,5 97,4 99,8 4,3
Черкаська 30,1 96,6 105,1 5,2
Чернівецька 16,8 96,6 92,4 3,1
Чернігівська 30,1 96,3 98,4 4,6
м.Київ 12,9 100,4 128,9 0,7
м. Севастополь 2,4 103,1 121,2 1,0

Таким чином, по складу безробітних можна судити про просування того чи іншого регіону по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають "високоосвічені жінки передпенсійного віку", можна говорити лише про початкову стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних переважає молодь, чоловіки, обличчя з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні.

Сучасна економічна наука довела, що на стан зайнятості населення справляють безпосередній вплив на процентні ставки по кредитах та депозитах, інвестиційна активність суб’єктів підприємництва, система оподаткування тощо. Усе це підкреслює значення вивчення закономірностей організації робочих місць функціонування ринку праці в тісному взаємозв’язку з вказаними економічними явищами.

Знизився нтелектуальний потенціал України, який визначає її роль і місце у світовому «табелі про ранги». Виходячи з зазначеного, для організації робочих місць підвищення рівня зайнятості населення головним є розвиток промисловості, яка має базуватися на нових технологіях з урахуванням вимог часу, а для цього потрібні капітальні вкладення.

2.2 Аналіз ринку праці в народному господарстві

Згідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови, „становлення” – це філософська категорія, що відображає процес діалектичного переходу від одного ступеня розвитку до іншого як момент взаємоперетворення протилежних, а водночас взаємопов’язаних моментів розвитку – виникнення і зникнення; формування когось, чогось у процесі розвитку. Звідси „розвиток” – це процес, унаслідок якого відбувається зміна якості чого-небудь, перехід від одного якісного стану до ншого, вищого.

Пропозиція робочої сили в Україні, незалежно від економічної ситуації, визначається демографічними чинниками, передусім чисельністю населення віком 20-65 років. Саме ці вікові рамки всупереч законодавству реально окреслюють економічно активний вік в Україні – до 20 років молодь переважно навчається і не виходить на ринок праці, а по досягненні пенсійного віку населення, як правило, не припиняє трудової діяльності. Водночас пропозиція робочої сили, особливо якість, може стати або додатковим чинником прискорення, або бар’єром економічного зростання.

Чисельність та віковий склад економічно активного населення.Зрушення вікової структури і їх вплив на ринок праці. Сучасний рівень економічної активності населення України, попри значно нижчий, ніж у більшості країн світу пенсійний вік, є досить високим за міжнародними масштабами. Це пояснюється головним чином активністю жінок 20-49 років. Найвищі рівні економічної активності населення характерн для Волинської, Вінницької областей та м. Києва, найнижчі – для Тернопільської, Чернівецької та Ів.-Франківської областей.

Загальна чисельність економічно активного населення останніми роками залишається практитчно незмінною, однак високий і постійно зростаючий ступінь старіння робочої сили (у середньому по Україні кожна п’ята економічно активна особа старша 50 років, а кожна чотирнадцята – старше працездатного віку) створю певні перешкоди для нормализації процесів відтворення робочої сили, для запровадження новітніх технологій і відповідної перекваліфікації працівників.

Особливо гострою є проблема старіння робочої сили у сільській місцевості, передусім у Чернігівській, Кіровоградській, Полтавській областях. Це може стати непереборним бар’єром розвитку нових відносин у аграрному секторі цих регіонів.

Освітня та професійна підготовка робочої сили. Якість підготовки робочої сили ма першочергове значення саме у період економічного зростання в зв’язку з необхідністю запровадження нових технологій, схем організації виробництва, коли майже вичерпано екстенсивні чинники економічного зростання і необхідна нтенсифікація як виробництва, так і надання послуг. У цьому контексті слід позитивно оцінити невпинне зростання питомої ваги осіб з вищою (повною та базовою) освітою у складі робочої сили. Проте у розвитку сучасної системи освіти, передусім вищої, спостерігаються значні диспропорції. Триває тенденція випереджального збільшення масштабів підготовки економістів та юристів (відповідно на 36,2 та 43,6%), обумовлена, насамперед, інерцією високо престижності отримання спеціальностей, які гарантували в недавньому минулому досить високі та стабільні доходи, і адекватною реакцією ринку освітніх послуг. Однак практична насиченість національного ринку праці економістами та юристами неминуче позначиться на працевлаштуванні фахівців з цих спеціальностей. Натомість всупереч необхідності забезпечення економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційн принципи економічного зростання, і змінам у попиті на робочу силу, що вже відбуваються і вочевидь посиляться у найближчому майбутньому, протягом останніх років обсяги випуску таких фахівців практично не змінилися, а їхня питома вага у складі випускників вузів знизилася. [19].

Таким чином, нажаль, здобуття вищої освіти в Україні не гарантує зайнятості. З одного боку, збереження високого ступеня монополізації економіки обумовлює існування значної частки технологічно відсталих виробництв, що суттєво обмежує можливост застосування отриманих знань та навичок безпосередньо у виробничому процесі. З другого – якість отриманих у процесі навчання знань часто не відповідає вимогам до робочої сили, які висуваються з боку високотехнологічних виробництв. Дається взнаки і стрімке старіння знань, обумовлене швидкими економічними зрушеннями, зокрема економічним піднесенням. Тому для забезпечення належної якост професійно-освітньої підготовки робочої сили необхідно запроваджувати систему освіти протягом всього трудового життя.

Після тривалого скорочення стабілізувалися обсяги підготовки кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної освіти. Є позитивні тенденц розвитку закладів професійно-технічної освіти, зорієнтованих насамперед на підготовку спеціалістів для аграрного сектору економіки. Збільшення обсягів виробництва і надання послуг створює об’єктивні передумови для зростання потреби в кваліфікованих робітниках, а отже, нагальною потребою ста реформування системи професійно-технічної освіти відповідно до нових вимог. Аналіз і прогноз потреби в робочій силі за професіями та рівнями кваліфікац має стати дієвим інструментом реформування системи професійної підготЗовнішня трудова міграція. При обмежених можливостях працевлаштування і низькій заробітній платі чимало економічно активних громадян України, передусім у віц 20-49 років, стають трудовими мігрантами. Понад 80% учасників трудових міграцій не мали постійної роботи в Україні і ще 7% перебували в неоплачуваних відпустках отримання можливостей роботи за кордоном хронологічно збіглося з початком економічного спаду і стало засобом поліпшення не тільки економічного становища, а й соціального статусу, особливо у сільській місцевості та невеликих містах західних регіонів. Не змінилася на краще ситуація з працевлаштуванням і з початком економічного зростання. Понад те, за оцінками Нацбанку, обсяги переказів заробітної плати робітників, які працюють за кордоном менше 1 року, останніми роками збільшилися у 2,2 рази, а тих, хто працює за кордоном більше 1 року, – вдвічі. Тимчасові поїздки українських громадян за кордон стали об’єктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем, масштаби якого, за оцінками, становлять близько 2 млн. осіб на рік. При цьому за сприянням офіційних посередників за кордоном працевлаштовано лише трохи більше 40 тис. осіб. Водночас, виходячи з фінансових потоків, зменшується зайнятість іноземно робочої сили в Україні.

Найчастіше трудовими мігрантами стають особи з професійно-технічною та повною середньою освітою. Малоосвічені люди через низьку кваліфікацію мають заздалегідь невелик шанси працевлаштування за кордоном, а високоосвічені прошарки менше зацікавлен в цьому через кращі можливості працевлаштування в Україні. Українські трудов мігранти-чоловіки зайняті переважно малокваліфікованою працею, зокрема на будівництві, сільськогосподарських роботах тощо. Галузева структура зайнятост жінок-мігрантів у різних країнах різна залежно від потреб національних економік. Загалом наші співгромадяни займаються переважно роботами, які мало сприяють підвищенню їхньої кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньо продуктивної діяльності в Україні.

Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%). У цілому понад 90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія частково Білорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Словакія, Чехія, Угорщина) та держави Південної Європи.

Тривалість перебування наших громадян на роботі за кордоном становить у середньому близько шести місяців. Оскільки в трудових міграціях бере участь майже 10% економічно активного населення, то пропозиція робочої сили громадян України за межами нашої держави складає 5% від загальної пропозиції робочої сили. Таким чином, сучасна трудова міграція не тільки зменшує масштаби пропозиції робочої сили на українському ринку праці, а й знижує її якість.

Ситуація, ймовірно, істотно зміниться вже найближчим часом у зв’язку зі вступом до ЄС західних сусідів України. Поліпшення можливостей зайнятості в країнах Південно Європи (Португалія, Греція) не компенсує втрати таких можливостей у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині. Менше 10% колишніх трудових мігрантів відкриває в Україні власну справу, і лише окремі особи створюють робочі місця для найманих працівників – переважна частина після повернення працює за наймом. Отже, ймовірне зменшення масштабів трудової міграції викличе певне посилення навантаження на вітчизняний ринок праці.

Отже, основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили є:

а) невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками;

б) високий рівень старіння, насамперед у сільській місцевості;

в) вимивання” через трудову міграцію прошарку населення із середнім рівнем кваліфікації, але високою економічною активністю. [18].

2.3 Аналіз ситуації в загальному секторі та в секторі молодих спеціалістів без досвіду роботи

Дан аналізу ринку праці України за регіонами знаходяться в таблиці 2. З таблиц видно, що найбільша кількість вільних робочих місць (вакансій) зосереджена в найбільших містах – Києві, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Львові та Харкові. Безперечним лідером за кількістю вакансій є Київ – в _анному міст знаходиться 65% пропозицій роботодавців. Відповідно кількості вакансій в містах Києві, Одесі, Донецьку, Дніпропетровську, Львові та Харкові найбільшою кількість шукачів роботи. І знову місто Київ виступає лідером – в ньому зосереджено 86% осіб, що шукають роботу.


Таблиця 2

Аналіз ринку праці України за регіонами (дані з 1-го по 20-те січня 2010)

Місто / регіон Кіл-ть вільних робочих місць Кількість шукачів роботи Розподіл кількост вільних робочих місць,% Розподіл кількост шукачів роботи, % Співвідношення кількості вільних робочих місць і шукачів роботи
АР Крим 954 432 1,57 0,51 2,21
Вінниця 516 159 0,85 0,19 3,25
Дніпропетровськ 2282 1205 3,75 1,43 1,89
Донецьк 2717 1485 4,46 1,76 1,83
Житомер 460 169 0,76 0,20 2,72
Запоріжжя 884 488 1,45 0,58 1,81
Івано-Франковськ 471 204 0,77 0,24 2,31
Київ 39800 72644 65,33 86,28 0,55
Кіровоград 365 61 0,60 0,07 5,98
Луганськ 532 325 0,87 0,39 1,64
Луцьк 316 45 0,52 0,05 7,02
Львів 2263 848 3,71 1,01 2,67
Миколаїв 589 294 0,97 0,35 2,00
Одеса 2837 3358 4,66 3,99 0,84
Полтава 552 224 0,91 0,27 2,46
Рівне 732 101 1,20 0,12 7,25
Суми 313 131 0,51 0,16 2,39
Ужгород 334 57 0,55 0,07 5,86
Харків 1803 1177 2,96 1,40 1,53
Херсон 335 142 0,55 0,17 2,36
Хмельницький 587 167 0,96 0,20 3,51
Черкаси 645 255 1,06 0,30 2,53
Чернігів 332 162 0,54 0,19 2,05
Чернівці 305 66 0,50 0,08 4,62
60924 84199 100,00 100,00 0,72

Якщо проаналізувати співвідношення кількості вакансій та шукачів роботи, поділивши кількість вільних робочих місць на кількість осіб, які шукають роботу, з таблиці 1 видно, що в загальному по Україні кількість шукачів також перевищу кількість пропозицій роботодавців. Найкращою в цьому плані є ситуація в таких містах, як Рівне, Луцьк, Кіровоград, Ужгород та Чернівці. В даних містах на одного шукача роботи припадає більше 4 вільних робочих місць, тобто конкуренція між шукачами є найменшою. Найгірша ситуація в Києві та Одесі, тут на одного шукача припадає менше 1 вакансії. В Києві кількість осіб, які шукають роботу майже вдвічі перевищує кількість вакансій. Отже, шукачеві потрібно прикладати максимум зусиль для того, щоб показати свою перевагу над іншими претендентами на робоче місце. Дану ситуацію можна пояснити тим, що безперечно в нашій країн кількість вакансій а також величина заробітків залежить від величини міста, відповідно і кількість осіб, які бажають працювати в цих містах є найбільшою.

Страницы: 1, 2


© 2010 Собрание рефератов