В умовах ринку стабільні позиції мають лише ті підприємства, що постійно розвиваються. Саме фінансова стійкість підприємства, як переконує світова практика, є передумовою його економічного розвитку.

Умовою підтримання ефективного економічного розвитку є здатність підприємства пристосовуватися до змін внутрішнього і зовнішнього середовища, не втрачаючи водночас фінансово стійкості. При цьому підприємству необхідно володіти оптимальною структурою фінансових ресурсів і в разі потреби залучати позикові кошти.

Діяльність суб'єкта підприємницької діяльності може бути охарактеризована з різних сторін, однак у найбільш загальному випадку її можна представити як сукупність надходжень і витрат коштів. Частина грошових потоків відноситься до характеристики діяльності підприємства з позиції короткострокової перспективи, нша частина характеризує цю діяльність у довгостроковому аспекті. Останн зв'язано насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Суть проблеми досить очевидна визначається тією обставиною, що будь-яке підприємство має безліч джерел фінансування.

Стабільність роботи підприємства зв'язана з його загальною фінансовою структурою, ступенем його залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів. Багато підприємств у процесі своєї діяльності змушені крім власного капіталу використовувати значною мірою і позиковий капітал. Однак, коли структура «власний капітал — позикові кошти» має значний перевіс в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо відразу декілька кредиторів зажадають повернення своїх грошей.

Фінансово стійким вважається таке підприємство, що переважно за рахунок власних джерел покриває кошти, вкладені в активи; не допускає невиправдано дебіторської і кредиторської заборгованості; розплачується вчасно за своїми зобов'язаннями.

Сутністю фінансової стійкості підприємства є співвідношення вартост матеріальних оборотних коштів і величини власних і позикових джерел їхнього формування, тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування. Платоспроможність виступає зовнішнім проявом фінансової стійкості.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства передбачає проведення об'єктивного аналізу величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі його фінансової стабільності і незалежності, а також аналізу відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Фінансова стійкість відображає стабільне перевищення доходів над витратами, забезпечує вільний ефективний обіг грошових ресурсів, сприяє безперервному процесу виробництва реалізації продукції. Однак поза увагою залишається вивчення фінансово стійкості акціонерного товариства як необхідної умови його економічного розвитку, а також впливу чинників, що відображають ефективність фінансово діяльності, на величину економічного розвитку акціонерного товариства. Тому дослідження цієї сфери викликає певне наукове зацікавлення.

Тема даної курсової роботи — „Інформаційна система для аналізу фінансово стійкості УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ “Чижевський”. Розробивши інформаційну систему для аналізу фінансової стійкості підприємства, можна оцінити фінансовий стан об’єкта дослідження, проаналізувати так характеристики його фінансово-господарської діяльності, як обіговість власних коштів, платоспроможність та рентабельність.

Отже, тема є досить актуальною в процесі формування ринкових відносин в Україні.

Основна економічна задача даної інформаційної системи полягає в комплексній оцінці фінансової структури та аналізі господарської діяльност підприємства.

Область застосування даної підсистеми представлена на прикладі УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ

1. РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

1.1. Розробка структури інформаційної системи

У цьому підрозділі приводиться функціональна структура розроблювальної інформаційної системи (ІС), дається перелік функцій і їхня характеристика. Описуються інформаційні зв'язки між елементами інформаційно системи, а також визначаються зв'язки з іншими інформаційними системами або АРМ, що є джерелами або споживачами інформації.

При побудові структури ІС необхідно визначити інформаційні запити для даної предметної області і їхнього взаємозв'язку з виробничим процесом організаційною структурою керування.

Завершальним етапом є розробка структурної схеми інформаційної системи, на якій показані взаємозв'язки між окремими її елементами. Функціональна та структурна схема представлені в Додатках 1-2.

1.2. Характеристика економічних задач функцій, реалізованих ІС

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування і незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна (активів).

Фінансова стійкість – це стан активів підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність.

Фінансова стійкість підприємства залежить від розміщення його активів та джерел їх формування. Діаграми потоку даних представлені в Додатку 3.

Необхідність у власних активах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійност незалежності підприємства. Водночас, слід враховувати, що здійснювати господарську діяльність за рахунок лише власних активів не завжди доцільно, особливо, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть великі залишки активів, а в інші буде їх нестача. Крім цього, якщо витрати щодо залучення активів невеликі, а підприємство має можливість забезпечити більш високий рівень рентабельності використання активів, ніж плата за них, то, здійснюючи залучення активів, власники значно підвищують рентабельність власного капіталу.

Але якщо активи підприємства сформовані в значній мірі за рахунок поточних зобов’язань, то його фінансовий стан буде нестійким. З поточними зобов’язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю за своєчасним поверненням їх та залученням в господарську діяльність через поточні зобов’язання інших активів.

Від оптимізації співвідношення власних залучених активів залежить фінансовий стан підприємства.

Оцінку фінансового стану підприємства можливо визначити за наступними типами фінансової стійкості:

абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні активи повністю забезпечують запаси підприємства;

нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси забезпечуються сумою власних оборотних активів та довгостроковими зобов’язаннями;

нестійкий фінансовий стан – коли запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів, довгострокових та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів;

кризовий фінансовий стан – коли запаси не забезпечуються вищеназваними джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних активів спроможне забезпечити запаси, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.

Основна економічна задача, що реалізується інформаційною системою, полягає в аналітичній обробці даних балансу, характеристиці діяльност підприємства за звітний період та розрахунок показників фінансової стійкост підприємства.

Основними функціями, що реалізуються інформаційною системою є:

аналіз структури балансу підприємства;

аналіз ефективності діяльності підприємства;

розрахунок показників фінансової стійкості підприємства.

1.3. Розробка математичного і машинного алгоритмів рішення задач

Для дослідження показників фінансової стійкості підприємства вирішальне значення має питання щодо того, які показники відображають сутність стійкост фінансового стану. Відповідь на нього пов’язана з балансовою моделлю, із яко виходить аналіз. В умовах ринку ця модель має наступний вигляд [5, с.275]:

F+ ЕЗ+ Ra = ИС+ СКК+ C ДК+ КО+ Rp

)

де умовні позначення аналогічні приведеним в таблиці 1.1:

F - основні засоби вкладення;

ЕЗ - запаси і витрати;

Ra - грошов кошти, короткострокові фінансові вкладення, розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи;

ИС - джерела власних засобів;

СКК - короткострокові кредити та позикові кошти;

CДК - довгострокові кредити та позикові кошти;

КО - позики, що не погашені в строк;

Rp - розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

Таблиця 1.1

Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)

АКТИВ

Умовні

позначення

ПАСИВ

Умовні

Позначення

I. Основні засоби та вкладення

II. Запаси та витрати

III. Грошові кошти, розрахунки та інші активи

В тому числі:

грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення

розрахунки та інші активи

БАЛАНС

ЕЗ

I. Джерела власних засобів

II. Розрахунки та інші пасиви

III. Кредити та інші позикові кошти

В тому числі:

короткострокові кредити та позикові кошти

довгострокові кредити та позикові кошти

позики, що не погашені в строк

БАЛАНС

ИС

СКК

CДК

КО

ЕЗ + Ra = [(ИС + CДК) - F] + [СКК + КО + Rp].

(1.2)

ЕЗ ≤ (ИС + CДК) – F.

(1.3)

Ra ≥ СКК + КО + Rp.

(1.4)

Загальна величина запасів витрат| (Z) підприємства дорівнює підсумку розділу II активу балансу.

ЕС = ИС - F;

(1.5)

Еm = (ИС + CДК) – F;

(1.6)

Е∑ = (ИС + CДК) - F + СКК = ЕС + СКК.

(1.7)

Кожний з приведених показників наявності джерел формування запасів витрат|затрат| повинен бути зменшений на величину іммобілізації оборотних коштів. Іммобілізація може ховатися|переховуватися| у складі як запасів, так дебіторів та інших активів, але|та| визначення її величини при цьому можливо лише в рамках|у рамках| внутрішнього аналізу на основі облікових даних. Критерієм тут повинні служити низька ліквідність або повна|цілковита| неліквідність виявлених сумнівних сум.

(ЕЗ + Ra) - (СКК + КО + Rp) = (ИС + CДК) - F.

(1.8)

У лівій частині|частці| рівності маємо різницю оборотних коштів підприємства і його короткострокової|короткотермінової| заборгованості, в правій - величину показника ЕС. Таким чином, ці перетворення дозволяють встановити обґрунтован взаємозв'язки між показниками фінансового стану підприємств і фірм.

∆ = ψRp – φК t

(1.9)

таким чином [5, c.278]:

Ẽ ∑ = Е∑ + ∆.

(1.10)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат|затрат| відповідають три показники забезпеченост запасів і витрат|затрат| джерелами їх формування:

надлишок (+) або нестача|нестача| (—) власних оборотних коштів [5, c.278]:

± Ес = Ес - Е З;

(1.11)

надлишок (+) або нестача|нестача| (—) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат [5, c.278]:|затрат|

± ЕТ = ЕТ – Е З = (Ес + КТ) - Е З;

(1.12)

± Е∑ = Е∑ - Е З = (Ес + КТ + СКК) - Е З.

(1.13)

Можливо виділення чотирьох типів фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається рідко і що крайнім типом фінансової стійкості. Вона задається умовами [5, c.278]:

Е З < Ес + СКК;

(1.14)

2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність [5, c.278]:

Е З = ЕС + СКК;

(1.15)

Е З = ЕС + СКК + СО |в,біля|,

(1.16)

де СО - джерела, що зменшують фінансову напруженість;

СКК – кредити банків під товарно-матеріальні цінності з урахуванням з врахуванням сум, зарахованих банком при кредитуванні.

Фінансова нестійкість вважається лічиться нормальною (допустимою), якщо величина запасів, що привертаються приваблюються, залучаються, притягаються для формування, і витрат затрат короткострокових короткотермінових кредитів і позикових засобів коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини частки запасів і витрат затрат), тобто якщо виконуються умови [5, c.279]:

Z1 + Z4 ≥ Сkk – [± Е∑]

Z2 + Z3 ≤ ЕT

(1.17)

де: Z1 — виробничі запаси;

Z2 — незавершене виробництво;

Z3 — витрати майбутніх періодів;

Z4 — готова продукція;

(Сkk – [± Е∑]) — частина частка короткострокових короткотермінових кредитів і позикових засобів коштів, що бере участь у формуванні запасів і витрат затрат.

Якщо умови не виконуються, то фінансова нестійкість вважається лічиться ненормальною і відображає відбиває тенденцію до істотного суттєвого погіршення фінансового стану. Частка доля покриття короткостроковими короткотерміновими кредитами вартості виробничих запасів і готової продукції, що визначається величиною [5, c.279]:

Е =

(1.18)

фіксується в кредитному договорі з банком і тим самим задає точніший критерій розмежування нормальної і ненормальної нестійкості.

4) кризовий кризисний фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться перебува на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові короткотермінові цінн коштовні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик [5, c.279]:

Е З = Ес + СКК.

(1.19)

Разом з поряд з,поряд із оптимізацією структури пасивів в ситуаціях, що задаються останніми двома умовами, стійкість може бути відновлена шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат затрат.

Кожний з чотирьох типів фінансової стійкості характеризується набором однотипних показників, що дають повну цілковиту картину фінансового стану підприємства. До цих показників відносяться: коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат затрат джерелами засобів коштів; надлишок (або нестача нестача) засобів коштів для формування запасів і витрат затрат; запас стійкості фінансового стану (у днях); надлишок (або нестача нестача) засобів коштів на 1 тис. грн. запасів.

В даний час нині багато підприємств знаходяться перебувають в кризовому кризисному стані. Запаси і витрати затрати перевищують джерела формування.

Нестача нестача оборотних коштів покривається за рахунок кредиторської заборгованості, зобов'язань перед бюджетом, по оплаті праці і т.д.

Щоб зняти фінансову напругу напруження підприємствам необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року наступних слідуючих статей матеріальних оборотних коштів: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція товари. Це вже завдання задачі внутрішнього фінансового аналізу.

В рамках у рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основ побудови шикування балансу неплатоспроможності, що включає наступні так взаємопов'язані групи показників.

1. Загальна|спільна| величина неплатежів: прострочена заборгованість по позиках банку;

прострочена заборгованість по розрахункових документах постачальників;

недоїмки|недоплати| до бюджетів;

інші неплатежі, зокрема по оплаті праці;

2. Причини неплатежів:

недолік|нестача| власних оборотних коштів;

надпланові|понадпланові| запаси товарно-матеріальних цінностей;

товари відвантажені, не сплачені в строк покупцями;

товари на відповідальному зберіганні у|в, біля| покупців зважаючи на|внаслідок,унаслідок| відмову від акцепту;

3. Джерела, що зменшують фінансову напруженість:

тимчасово вільні власні засоби|кошти| (фонди|фундації| економічного стимулювання, фінансові резерви і др.);

привернуті|приваблені,залучені,притягати| засоби|кошти| (перевищення нормально кредиторської заборгованості над дебіторською);

кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові| засоби|кошти|.

Повернемося до основної балансової моделі, що має наступний|слідуючий| вигляд |вид|[5, с.281]:

F+ ЕЗ+ Ra = Ис+ Сдк+ Ckk+ КО+ Rp,

(1.1)

де умовні позначення відповідають прийнятим раніше.

ЕЗ ≤ (Иc + Cдк) - F.

(1.20)

ЕЗ ≤ (Иc + Cдк) - F.

(1.21)

F ≤ (Иc + Cдк) - ЕЗ,

(1.22)

де (Иc + Cдк) є величиною капіталу підприємства. Власний капітал довгострокові кредити та позики|позички| є|з'являються,являються| стабільними джерелами фінансування діяльності підприємства.

F + ЕЗ ≤ Ис + Сkk,

(1.23)

яке означає, що вкладення капіталу в основні засоби|кошти| і матеріальні запаси не повинн перевищувати величини власного і прирівняного до нього капіталу.

Таблиця 1.2

Класифікація типів фінансової стійкості

	Стійкість	Поточна	У короткостроковій\|короткотерміновій\| перспективі	У довгостроковій перспективі
1.	Абсолютна	Д ≥ Rp + КО	Д ≥ Rp + КО + Сkk	Д ≥ Rp + КО + Сkk + CДК
2.	Нормальна	Ra ≥ Rp + КО	Ra ≥ Rp + КО + Сkk	Ra ≥ Rp + КО + Сkk + CДК
3.	Передкризова	Ra + ЕЗ ≥ Rp + КО	Ra + ЕЗ ≥ Rp + КО + Сkk	Ra + ЕЗ ≥ Rp + КО + Сkk + CДК
4.	Кризова\|кризисна\|	Ra + ЕЗ < Rp + КО	Ra + ЕЗ < Rp + КО + Сkk	Ra + ЕЗ < Rp + КО + Сkk

Фінансова стійкість — це стан рахунків|лічби| підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. В результаті|унаслідок,внаслідок| здійснення будь-яко господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або покращати, або погіршати. Потік господарських операцій, що здійснюються|скоюються,чиняться| щодня, є|з'являється,являється| як би «підбурництвом» певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з|із| одного типу стійкості в інший. Знання граничних меж зміни джерел засобів|коштів| для покриття вкладень капіталу до основних фондів або виробничих запасів дозволяє генерувати так потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення|покращання| фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.|

1.4. Інформаційне забезпечення

1.4.1. Загальна характеристика інформаційного забезпечення

Згідно класифікації інформаційне забезпечення поділяється на позамашинне та внутрішньомашинне, які у свою чергу поділяються на:

систему класифікації і кодування економічної інформації, яка обробляється системою;

конструкторську, технологічну та виробничу документацію;

систему організації ведення, зберігання, внесення змін у нормативну документацію (інструкції);

систему програм організації, накопичення, ведення і доступу до даних;

масиви даних на машинних носіях.

Позамашинне інформаційне забезпечення складається з вхідних результуючих документів. Вхідні документи служать для фіксації інформації в місці її виникнення і передачі її для обробки. В системі автоматичної обробки економічної інформації з них формуються оперативні масиви інформації. Результуючі документи - це документи, як формуються системою в результаті розв’язку задачі.

Основним джерелом вхідної інформації системи аналізу фінансової стійкост нформаційна база даних програми «1С:Підприємство». База даних розміщена на головному сервері. Тип бази даних — dBASE IV.

Інформаційна система для аналізу фінансової стійкості підприємства працю під керівництвом операційної системи Windows 9x/Me/2000/XP з мінімальною системною конфігурацією Pentium I 133/32Mb RAM.

Всі розрахунки виконуються на локальному комп’ютері, але для передач вхідних і вихідних даних необхідна мережа ЕОМ.

1.4.2. Організація збору і передачі первинно нформації

Після того як адміністрація підприємства подає вимогу розрахунку фінансової стійкості підприємства, економічний відділ звертається за звітністю в бухгалтерський відділ. Необхідна вхідна інформація на паперових носіях надходить з бухгалтерського відділу в економічний відділ.

Економіст перетворює цю інформацію в електронну форму, сортує і оброблю згідно технологічного процесу. Далі економіст ознайомлюється з результатами розрахунків та формує результуючі звіти.

Потім вихідна інформація у вигляді звітів надходить з економічного відділу в адміністрацію підприємства, де на її основі приймаються відповідн стратегічні рішення. Результативна інформація може передаватись в економічний відділ як на паперових носіях у вигляді роздрукованих звітів, так і в електронному вигляді по комп’ютерній мережі або на магнітних носіях інформації (дискетах, CD-дисках та ін.).

Для вводу інформації на АРМ з допомогою клавіатури з форм бухгалтерсько звітності необхідно 10-13 хвилин при середній швидкості друку 8-10 тис. символів на годину.

1.4.3. Розробка системи класифікації і кодування

Основу ІС становить інформаційна база (ІБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використовувано при функціонуванні ІС. Інформаційна база має на меті забезпечити взаємообмін нформацією між структурними одиницями ІС.

Успіх створення єдино нформаційної бази істотно визначається уніфікацією та стандартизацією складових. Тут класифікації та кодуванню економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаємний обмін нформацією між людиною та ЕОМ.

Класифікація та кодування – це дв невіддільні частини одного процесу – перекладу різноманітної економічно нформації.

Класифікація – поділ множини об’єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.

У процесі класифікац використовуються такі поняття:

система класифікації – сукупність методів і правил класифікації та їхній результат;

об’єкт класифікації – елемент класифікованої множини;

ознака класифікації – властивість об’єкта, за якою виконується класифікація;

значення ознаки – якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

У процесі кодування об’єктів класифікації їх групуванням і ознакам за певними правилами присвоюють цифрові, літерні чи літерно-цифрові коди.

Кодування - це утворення присвоєння коду класифікаційному групуванню чи об’єкту класифікації.

Вимоги до кодів :

забезпечення розв’язання всіх задач системи при мінімумі їх довжини;

єдність кодів на всіх рівнях управління;

структура коду ма забезпечувати групування інформації у необхідних розрізах;

зміст номенклатур повинен відповідати вимога м державних стандартів чи керівних методичних матеріалів;

забезпечення інформаційного сполучення взаємопов’язаних систем;

автоматичний контроль помилок.

1.4.4. Проектування форм первинних документів машинограмм і відеокадрів

Проектуванню форм вхідної інформації приділяється особлива увага. На цьому етапі можна скоротити обсяги даних, трудові витрати на збирання, реєстрацію, передавання перенесення на машинні носії, значно підвищити вірогідність як вхідної, так залежної від неї вихідної інформації.

Вхідна інформація ІC — це інформація, яка надходить до ІC у вигляд документів, даних, сигналів і потрібна для виконання функцій ІC. Її реєструють на уніфікованих та не уніфікованих, пристосованих непристосованих документах для автоматизованої обробки.

Як до первісних нформаційних повідомлень, так і до документів висуваються наступні вимоги:

форми повідомлень мають бути зручними для сприймання людиною максимально пристосованими для автоматизованої обробки інформації;

містити нформацію у послідовності, яка полегшує заповнення, читання, обробку;

розміри рядків та граф повинні забезпечувати чіткість і зрозумілість усіх записів;

враховувати принцип одноразового введення інформації;

у первісних інформаційних повідомленнях повинен бути мінімум атрибутів, достатній для повного відображення події й одержання результатної інформації, що виключа невиправдане дублювання інформації і показників, які можливо отримати розрахунком.

Методика проектування документів складається з чотирьох етапів:

1) встановлення змісту кожного документа;

2) розміщення атрибутів на полі документа за обраною формою побудови;

3) проектування макета машинного носія;

4) виготовлення документа.

Інформаційна система для оцінки фінансової стійкості має наступні форми:

1. Форми вводу даних:

1.1. «Баланс» — введення даних з форми №1 «Баланс»;

2. Форми виводу результуючих даних:

2.1. «Абс. показники» — форма, яка містить результати розрахунків абсолютних показників фінансової стійкост підприємства;

2.2. «Відносні показники» форма, яка містить результати розрахунків відносних показників фінансово стійкості підприємства;

3. Допоміжні форми:

3.1. «Баланс в агрегованому вигляді» — узагальнююча форма, яка показує структуру балансу підприємства та зміни в ній за розрахунковий період.

1.4.5. Структура інформаційних масивів

При організації раціонального варіанта внутрішньо-машинної інформаційної бази даних, яка найбільш повно відбива специфіку об’єкта управління, перед розробниками постають вимоги до організац масивів, які можуть бути суперечливими. До них належать:

1) повнота подання даних;

2) мінімальний склад даних;

3) мінімізація часу вибірки даних;

Страницы: 1, 2