Курсовая работа: Конкурентний аналіз

Курсовая работа: Конкурентний аналіз

Зміст

Вступ    3

Розділ 1.  Сутність та завдання конкурентного аналізу       5

1.1 Витоки та розвиток конкуренції 5

1.2 Конкурентна стратегія як мета проведення конкурентного аналізу     10

Розділ 2.  Класифікація моделей конкурентного аналізу     15

2.1   Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ „Запорізький завод вентиляційних систем”   15

2.2   Метод порівняльних переваг А. Юданова     18

2.3   Модел аналізу конкурентоспроможності товару 23

Розділ 3.  Проведення конкурентного аналізу за методом М. Портера    29

3.1 П’ять сил конкуренції за Портером  29

3.2 Аналіз конкурентів      33

3.3 Базов варіанти конкурентної стратегії     36

Висновки     39

Список використаних джерел   43

Додаток       45

Вступ

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є конкурентний аналіз як етап стратегічного планування.

Стратегічне планування ще достатньо молодий напрямок економічної науки, воно набуло популярності у 70-х–80-х роках минулого сторіччя. Стратегічне планування – це планування від майбутнього до теперішнього виходячи із поставлених цілей розвитку. Воно не має чіткого алгоритму розробки планів. Проте в цілому стратегічне планування укладається в загальну технологію прийняття управлінських рішень i складається з кількох взаємопов’язаних етапів. Одним з них є дослідження зовнішнього середовища підприємства. При його дослідженні виділяють два його рівня: народно-господарський та галузевий. Саме на галузевому рівн дослідження зовнішнього середовища i проводиться конкурентний аналіз.

Аналіз конкурентної позиції організації є особливою частиною стратегічного аналізу. В свою чергу конкурентний аналіз складається з двох етапів: 1) визначення головних конкурентних сил в галузі; 2) формулювання основних варіантів конкурентних стратегій.

Конкуренція виступає як одна з найважливіших тенденцій функціонування i розвитку економіки. Глибинні витоки конкуренції в економіці криються в принциповій неможливост повного співпадання інтересів суб’єктів бізнесу на тлі відносної обмеженості благ i неможливості забезпечення рівності у доступі кожного із економічних суб’єктів до цих благ.

Довгий час економіка України розвивалася поза межами світових тенденцій. Це було зумовлено спробами адміністративно ліквідації ринку та підприємницької діяльності в масштабах всієї держави. Весь ринок опинився об’єктом примусової уніфікації. В результаті у ранній період зародження українського бізнесу однією з найгостріших проблем було нерозуміння принципів його ведення. Практично повна відсутність власного досвіду участі у ринковій конкуренції та пов’язані з цим серйозні проблеми підштовхнули менеджерів фірм та вчених-теоретиків до вивчення західного досвіду. Проте реальне конкурентне середовище нашого ринку занадто відрізняється від моделі, розробленої західною економічно наукою. Це не дозволяє застосовувати на практиці багато західних конкурентних моделей та методик.

Незважаючи на вищезазначені проблеми, завдання ефективного протистояння конкурентам не втратило своєї актуальності, а навпаки, з подальшим розвитком економіки, вона стає ще більш гострою.

Метою дано курсової роботи є розгляд самого конкурентного аналізу, виявлення його сутност та завдань, якi він повинен вирішувати. А також проведення аналізу за одним з методів, а саме – методом М. Портера.

В даній курсовій робот висвітлено конкурентні стратегії, класифікацію моделей конкурентного аналізу.

Можна вважати, що метою проведення конкурентного аналізу є  розробка  відповідної конкурентно стратегії для конкретної фірми. Тоді завданням конкурентної стратегії буде сукупність мір, якi спрямовані на досягнення стійко вигідної конкурентної позиції та забезпечення її відтворення на максимально тривалому відрізку часу, шляхом передбачення та відбиття дій конкурентів, що здатні погіршити конкурентну позицію підприємства i створення таких умов, в яких можливості впливу конкурентів на досягнення підприємством своєї місії та цілей будуть зведені до мінімуму.

Мета студента оволодіти не тільки теоретичними знаннями, а й практичними навичками. Тому в даній курсовій роботі, у другій її частині наведені та проаналізовані данi конкретного підприємства, а саме – товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізький завод вентиляційних систем”.

Методи дослідження, які використані в даній курсовій роботі – описовий, розрахунковий, аналітичний.

Розділ 1

1.1  Витоки та розвиток конкуренції

Термін конкуренція” походить від латинського „concurrentia”, що в перекладі означає „зіткнення”, змагання”. Саме таке, поведінкове трактування конкуренції початково встановлювалося в економічний літературі. Зокрема, А.Сміт пов’язував конкуренцію з чесним суперництвом, яке велося між продавцями (чи покупцями) за найбільш вигідн умови продажу (покупки) товарів. При цьому основним методом конкурентно боротьби він вважав зміни цін. В подальшому поведінкове розуміння конкуренції удосконалювалось у напрямку більш чіткого встановлення способів її проведення та цілей. Так, у марксистському трактуванні конкуренцією називається притаманні товарному виробництву антагоністична боротьба між приватними виробниками за більш вигідн умови виробництва та збуту товарів. Неокласичний варіант пов’язує конкуренцію з боротьбою за рідкісні економічні блага i за гроші споживача, на якi їх можна придбати.

  Саме у дусі поведінково нтерпретації конкуренції написані i роботи М. Портера, якi багатьма спеціалістами вважаються фундаментальними для конкурентного аналізу. В середин 70-х рр. минулого сторіччя професор Гарвардської школи бізнесу М. Портер, вивчивши ряд найбільш прогресивних на той час підходів до конкурентного аналізу, сформулював власне визначення. „Стратегія конкурентної боротьби – це захисн чи атакові дії, якi спрямовані на досягнення міцних позицій в галузі, на успішне подолання п’яти конкурентних сил i тим самим на отримання більш високих доходів від інвестицій” [13]. Портер визнає, що компанії продемонстрували багато різних способів досягнення цієї мети, але наполягає на тому, що перевершити інші фірми можливо тільки за допомоги трьох внутрішніх несуперечливих та успішних стратегій: досягнення лідерства у мінімалізац видатків, диференціації та фокусуванні (концентрації). Остання зі стратегій включає два варіанта: мінімалізацію видатків та диференціацію.

На думку Портера ц стратегії – три найбільш життєздатних підходи протидії конкурентним силам, але він застерігає, що слід застосовувати тільки один з цих підходів. Якщо компанія буде використовувати не один підхід, то вона опиниться у положенні „застрягло посередині” без чітко визначеної, обґрунтованої стратегії.

Постулати, якi лежать в основі теорії Портера прості. Якщо кожна фірма буде займатися плануванням i чітко слідувати його схемам, то конкуренція стабілізується i уступить місце стану, при якому будь-яка фірма, яка намагається стати лідером в мінімалізації видатків, проводить стратегію диференціації, чи та, що зосередилась на фокусуванні, становиться на своє місце. Тоді конкуренція втратить динаміку i зупиниться. Але цей прогноз не здійснився, а рекомендац виявилися не достатньо ефективними.

Головна причина, з якої ідеї Портера не спрацювали, заключається в тому, що деякі компан відмовилися від запропонованих їм конкурентних шляхів. I протягом 1980-х рр. деяк американські та японські компанії зробили те, що Портер вважав неможливим одночасно мінімалізували видатки та здійснили диференціацію. Згідно з теорією Портера, вони повинні були застрягнути десь посередині, але вони не тільки вижили, а ще й досягли успіху при цьому.

Проте теор Портера є все ще достатньо популярними i широко застосовуються багатьма спеціалістами при проведенні конкурентного аналізу.

Відомий теоретик І. Ансофф висував в своїх роботах схожі погляди. Конкурентну стратегію, за його класифікацією, можна описати трьома принциповими компонентами: швидкістю росту, диференціацією ринку та диференціацією продукту. Використовуючи ці складов конкурентної стратегії Ансофф виокремлював два її крайніх типа:

─  „класичну успішну стратегію, яка запропонована теорією макроекономіки”, яка заключається у захваті найбільшої дол ринку та запропонуванні недиференційованого продукту за найменшою ціною;

─  „стратегію „Rolls-Royce”, сутність якої зводиться  до сегментації ринку, завоюванню найбільшої долі свого сегменту, створенню іміджу виключності. [6]

Пізніше М. Трейс та Ф. Вірсема опублікували свій трактат про мистецтво домінування на ринках та створенні неприступних переваг в конкуренції. У своїй книзі „The discipline of market leaders” вони висувають думку, що стратегія конкуренції визначається вибором однієї з трьох ціннісних дисциплін чи способу доставки споживачу тієї чи іншої цінності – виробнича довершеність, лідерство по продукту та близькість до споживача. Компанії, якi бажають домінувати на своїх ринках, повинні обрати одну та тільки одну з цих дисциплін та добитися у ній довершеності.

Поряд із поведінковим трактуванням в ХІХ та ХХ ст. отримало розповсюдження структурне трактування. Її витоки беруть початок від робіт Ф. Еджуорта, А. Курно, Дж. Робинсон та інших крупних вчених, якi заклали фундамент сучасної західної теорії чотирьох основних типів ринків: довершеної конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та монополії. Позиції цієї групи мають великий вплив i сам термін „competition” (тобто конкуренція) вживається саме у структурному розумінні. При структурному підході акцент зміщується з боротьби компаній одна з одною на аналіз структури ринку, тих умов, якi переважають на ньому. Тобто у центрі уваги опиняється не суперництво фірм у встановленн ціни, а встановлення факту принципової можливості (чи неможливості) впливу компанії на загальний рівень цін на ринку. Якщо такий вплив неможливий, тод мова йде про ринок довершеної конкуренції, а противному випадку – про один з різновидів конкуренції недовершеній. Так, Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато i вони незалежні.

─  Вклад у розвиток поглядів на конкурентну стратегію внесли Г. Хамел та К. Прахалад. У 1994р., в своїй праці „Competing for the Future” вони ввели новий термін стратегічна архітектура”. „Стратегічна архітектура показує організації, якi можливості їй потрібно нарощувати вже тепер, запити яких нових груп споживачів потрібно почати розуміти негайно, до яких нових пріоритетів розвитку прагнути в даний момент, для того, щоб перехопити майбутнє. Стратегічна архітектура – це план широкого оволодіння можливостями. Питання, якi вона вирішує, це не те, що потрібно робити для максимізації доходів чи отримання долі на ринку збуту снуючого продукту. Це питання про те, що потрібно зробити вже сьогодні, щоб підготуватися до оволодіння значною часткою майбутніх доходів на арен можливостей, якi виникають. [6]

Третій підхід до визначення конкуренції є функціональним. Він описує роль, яку конкуренція відіграє в економіці. Й. Шумпетер, зокрема, в рамках своєї теорії економічного розвитку визначав конкуренцію як суперництво старого з новим. Нововведення скептично сприймаються ринком, але, якщо новатору вдається їх здійснити, тод саме механізм конкуренції усуває з ринку підприємства, що використовують застаріл технології.

Ф. фон Хайєк  розглядав конкуренцію зовсім з іншого боку, він називав її „процедурою відкриття”. На його думку на ринку тільки завдяки конкуренції приховане ста явним. Приміром, в умовах типової для реального ринку нестачі інформації спочатку однаково привабливими можуть здаватися декілька можливих ліній поведінки фірми. I тільки конкуренція показує, яка з них насправді є вірною, а яка ні.

      Дж. Ф. Мур висував новы ыдеї у книзі „The death of competition”. Вын вважав, що старий тип конкуренції „мій продукт проти вашого” не враховує контекст чи середу, в якій ведуть свої справи підприємці в наш час i в якій вони діяли в минулому. Він порівнював навколишнє ділове середовище з екосистему. Мур пояснював, що у бізнес екосистемою є господарське співтовариство, що опирається на фундамент, який утворюють взаємодіючі організації чи індивіди. У бізнесі, за Муром, існують чотири передбачувані стадії, якi поступово змінюють одна одну, i через якi проходять всі підприємницькі екосистеми: заснування екосистеми, розширення екосистеми, встановлення лідерства у створеній екосистемі та її оновлення чи смерть. На кожній стадії виникають особливі, притаманні тільки їй завдання та проблеми. Розробка стратегії стосується реагування на ці проблеми та завдання у рамках розгортання та росту екосистеми.

      Можна помітити, що функціональне розуміння конкуренції, насправді є дещо перекрученим i не зовсім правильним. Воно не дає гідного для підручників визначення конкуренції. Скоріше функціональне розуміння загострює увагу на принциповій важливост певних наслідків конкурентної боротьби. Тому таке визначення також має право на снування.

1.2  Конкурентна стратегія як мета проведення конкурентного аналізу

Для успішного функціонування будь-яка організація, як відкрита система, повинна відповідати вимогам зовнішнього середовища. Вони трансформуються чи щезають при зміні свого середовища. Небагатьом з них вдається вгадувати напрямки зовнішніх змін та виживати завдяки чи всупереч дії зовнішніх обставин. Організація існує доки відповіда вимогам зовнішнього середовища. Нездатність виконувати ці вимоги призводить до усування її більш ефективними системами.

Більшість з тих організацій, яким протягом тривалого часу вдається функціонувати, достатньо успішно дотримуються принципу підтримання динамічної рівноваги зі своїм оточенням. За відсутност уявлень про своє майбутнє становище такі організації орієнтуються у напрямку змін у зовнішньому середовищі. Тобто, щоб вижити вони повинні або прилаштовуватися до змін, причому більш ефективно, ніж їх конкуренти, або змінювати середовище під себе. Проте i у першому i у другому випадках фірми повинні чіткі уявляти, на здійснення яких кроків їм потрібно направляти сво ресурси.

Коло можливих дій підприємства є достатньо широким. Необхідний комплекс мір, спрямованих на вияв та опанування найбільш ефективних форм розвитку і взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем. Його розробка та здійснення переслідує своєю метою досягнення результатів, які можна порівняти з результатами конкурентів чи перевищити їх. Такий комплекс мір і вважають конкурентною стратегією.

Процес формування стратегії включає три етапи:

1)  формування загальної стратег підприємства;

2)  формування конкурентної стратегії;

3)  визначення функціональних стратегій фірми.

Як можна побачити конкурентну стратегію підприємство розробляє на другому етапі, коли вже визначені пріоритети фірми та сформована відповідна до них загальна стратегія, але ще не визначені більш дрібні стратегії.

      Сам термін стратегія” сьогодні відноситься до найбільш популярних економічних категорій. Застосування „стратегічного підходу” в процесі вивчення конкуренції та проведення конкурентного аналізу викликає велику кількість визначень і ма широкий спектр розуміння. Кожен із суб’єктів підприємницького бізнесу в процес здійснення своєї діяльності розробляє та використовує різноманітні стратег виробничі, збутові, фінансові тощо. Всі вони застосовуються за допомогою посередництва конкурентної поведінки і тому несуть на собі відбиток конкурентного суперництва. Проте було б невірним вважати, що виробнича чи фінансова стратегія фірми є разом з тим і стратегіями її конкурентно поведінки. Стратегії конкурентної поведінки мають власну – поведінкову природу. Тому було б невірним, з одного боку, знаходити в стратегічному спрямуванн фірми обов’язково конкурентне спрямування, а з іншого боку, – розглядати можливість формування компанією будь-яких стратегічних цілей з відривом від завдань, які стоять перед суб’єктом бізнесу, як перед конкурентом. В даному контексті, конкурентна стратегія постає сукупністю мір, спрямованих на забезпечення відповідності діяльності підприємства змінам зовнішнього середовища у довгостроковому періоді більш ефективним способом, ніж способи конкурентів.

Необхідність розробки конкурентної стратегії зумовлена обмеженістю ресурсів, які можуть бути спрямовані підприємством на забезпечення своєї стійкості у зовнішньому середовищі, яке постійно змінюється. Конкурентна стратегія повинна забезпечувати підприємству можливість збереження та посилення конкурентної позиції. Отже, дії, які плануються, з однієї сторони, будуть спрямовані на попередження та відбиття дій конкурентів, що здатні погіршити конкурентну позицію підприємства, а з іншої сторони, на створення таких умов, у яких можливості впливу конкурентів на досягнення підприємством своїх цілей будуть зведені до мінімуму.

Але також потрібно враховувати обмеження, якi можуть виникати при формулюванні стратегії. В якості обмежень виступають протидії з боку конкурентів. Нерідко гарн стратегії бувають неефективними, коли у гру вступають конкурентні сили. Наприклад: стратегія передбачає зниження ціни для стимулювання короткострокового попиту. Конкуренти можуть відреагувати на таку стратегію проведенням так званих „цінових війн”, якi є занадто дорогими i не дозволять компан дотримуватися обраній стратегії тривалий час.

Підсумовуючи вищезазначене, зроблено визначення: конкурентна стратегія – це сукупність мір, спрямованих на досягнення стійко вигідної конкурентної позиц та забезпечення її відтворення на максимально тривалому відрізку часу, шляхом попередження і відбиття дій конкурентів, які здатні погіршити конкурентну позицію підприємства, а з іншої сторони, на створення таких умов, у яких можливості впливу конкурентів на досягнення підприємством своїх цілей будуть зведені до мінімуму.

Конкурентна стратегія підприємства спрямована на досягнення конкурентних переваг (певно конкурентної позиції). Якщо фірма зайнята тільки в одній сфері бізнесу, конкурентна стратегія є частиною загальної стратегії фірми. А коли фірма включа кілька структурних підрозділів, тоді кожен з них розробляє власну цільову стратегію.

Під конкурентною позицією розуміють відношення ступеню затребування результатів діяльност підприємства зі сторони зовнішнього оточення до ступені затребуваност результатів діяльності конкурентів. Вигідність конкурентної позиц визначається сукупною величиною ресурсів, які потрапляють із зовнішнього середовища, які організація може спрямувати на досягнення цілей, власний розвиток, підтримані та посилення своєї конкурентної позиції.

Відповідно до визначення конкурентної стратегії, вона повинна включати в себе елементи, що визначають:

─  яким чином повинна діяти фірма по відношенню до конкурентів, щоб попереджати, відбивати дії суперників, спрямовані на погіршення конкурентних позицій підприємства і звести до мінімуму можливість їх впливу на досягнення своїх цілей;

─  яким повинно бути підприємство, для того, щоб забезпечити більш високе, ніж у конкурентів затребування результатів власної діяльності зі сторони зовнішнього оточення на максимально тривалому відрізку часу.

Відсутність якогось із цих елементів лишає конкурентну стратегію цілісності. Дані елементи знаходяться в безпосередній взаємодії, склад одного з них впливає на склад ншого. Їх взаємний вплив спрямовано на знаходження такого сполучення, яке сприяє найбільш ефективному досягненню цілей конкурентної стратег підприємства.

Виходячи із вищезазначеного, зроблено висновок, що конкурентна стратегія носить системний характер і є цілісною системою, яка включає в себе дві підсистеми:

1. Інтернальна – складається з опису шляхів досягнення бажаного результату по відношенню до конкурентів з точки зору внутрішніх змін.

2. Екстернальна – тобто спрямована назовні, складається з елементів визначення конкурентних цілей та описує способи взаємодії з конкурентами.

В залежності від конкретних умов зовнішнього середовища і стратегічних установок підприємства підсистеми конкурентної стратегії будуть включати різні комплекси стратегічних дій. Ці дії умовно діляться на такі групи:

1.    Для інтернальної підсистеми конкурентної стратегії:

─  зайняття вузького ринкового сегменту, вільного від конкуренції (ринкової ніші);

─  виведення на ринок принципово нового товару чи послуги;

─  встановлення на товар (послугу) більш привабливої ціни;

─  виведення на ринок товару (послуги), що представляє додаткові вигоди.

2.    Склад екстернально підсистеми конкурентної стратегії зумовлений стратегічним визначенням цілей підприємства. В залежності від цілей, що переслідуються по відношенню до конкурентів, виділяють такі типові групи:

─  механічна монополізація;

─  інтегруюча консолідація;

─  „озброєний нейтралітет”;

─  кооперативна солідарність;

─  компромісна співпраця.

Завданням підприємства, що конструює власну конкурентну стратегію, є правильний вибір складу підсистем конкурентної стратегії та знаходження їх оптимального поєднання.

Розділ 2

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ „Запорізький завод вентиляційних систем”

У даній курсовій роботі досліджувалося підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький завод вентиляційних систем”.

Підприємство ТОВ Запорізький завод вентиляційних систем” зареєстроване у Виконавчому комітет Запорізької міської ради – 10.01.2006р. Воно є юридичною особою, має свій Статут, самостійний баланс, рахунки у банківських установах, печатку та штамп, право укладати договори. Підприємство створено з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва продукції, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг на основі повного господарського розрахунку та самофінансування.

      Предметом діяльност ТОВ „Запорізький завод вентиляційних систем” є:

─  виробництво внутрішніх та зовнішніх систем вентиляції, санітарно-технічних систем, інших систем виробничого призначення та деталей до них;

─  виконання комплексних робіт з монтажу та ремонту систем вентиляції, санітарно-технічних систем, інших систем виробничого призначення, у тому числі монтаж та пусконалагоджувальні роботи мереж водо-, тепло- та газопостачання i промислово-паливних котелень;

─  теплотехнічні та термоізоляційн роботи;

─  складські послуги;

─  торговельно-закупівельна, посередницька діяльність у сферах господарської діяльності.

Засновником ТОВ Запорізький завод вентиляційних систем” є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма „Терем, ЛТД”, засновник володіє 100 % статутного капіталу. Статутний капітал підприємства дорівнює 35 000,00 грн.

Вищим органом ТОВ Запорізький завод вентиляційних систем” є Збори Учасників.

У ТОВ Запорізький завод вентиляційних систем” є свій Резервний фонд, він становить 25 % Статутного капіталу, а розмір щорічних відрахувань до Резервного фонду становить не менше 5 % від суми чистого прибутку. Чистий прибуток, отриманий підприємством, залишається у розпорядженні ТОВ „Запорізький завод вентиляційних систем”, яке визначає напрями його використання. Кількість робітників на досліджуваному підприємстві становить 21 чоловік.

Досліджуване підприємство займає свою нішу на ринку: його продукція спрямована вузькому колу споживачів. Це юридичні та фізичні особи, якi проводять ремонтні чи будівельн роботи та мають потребу у відповідний продукції.

      ТОВ Запорізький завод вентиляційних систем” має низький ступінь монополізації. Це зумовлено тим, що підприємство недовго знаходиться на даному сегменті ринку, мало розрекламованим i ще не набуло достатньої популярності та довіри споживачів. А також тим, що на даному сегменті ринку існує досить жорстка конкуренція, так як багато дрібних фірм виготовляють подібну продукцію, виконують такі ж роботи та послуги). Тобто багато підприємств є дійсними чи можливими конкурентами.

Тут поста великий недолік підприємства. Він полягає в тому, що на підприємстві, не зважаючи на жорстку конкуренцію, не проводився аналіз конкурентів i відсутня базова конкурентна стратегія. Тобто можна зробити висновок, що підприємство за таких обставин втрачає ймовірні прибутки, яких могло б досягти, якби мало конкурентну стратегію та краще знало чого очікувати від своїх конкурентів, їх наміри.

      Основн кількісні та якісні показники досліджуваного підприємства у розрізі кварталів, якi підтверджені даними бухгалтерської та статистичної звітності, наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Основні кількісні та якісні показники ТОВ „Запорізький завод   вентиляційних систем” за 2006р.

2.2  Метод порівняльних переваг А.Юданова

Російський економіст А.Юданов запропонував власний варіант конкурентного аналізу: за методом порівняльних переваг. Він розділив всі  підприємства, що діють у межах одного ринку на чотири типи, якi відрізняються одне від одного характером стратегій конкурентної боротьби (див. рис. 2.1).

Рис. 2.1   Типи підприємств та їх конкурентні стратегії.

Із рисунку ста зрозумілим, що кожен тип компаній має власну стратегію, яка характерна тільки для цього типу. Вони розглянуті більш детально далi у даній курсовій роботі.

1. Силова (віолентна) стратегія – є характерною для підприємств, якi діють у сфері крупного, стандартного виробництва. Основою такої стратегії є той факт, що таке виробництво зазвичай можна налагодити більш ефективно i з меншими видатками, ніж виготовлення невеликих партій надто різних товарів. Крім того, віоленти використовують переваги, якi створюються науковими дослідженнями, розвиненою збутовою мережею та крупними рекламними кампаніями. Стратегія віолентів проста: спираючись на свою гігантську силу, фірма намагається домінувати на величезному ринку, за можливістю витискаючи звідти конкурентів. Вона приваблює покупців відносно дешевим та досить якісним (середнього рівня) своїм товаром. Причому турбота про покупця – не благочинний жест з боку фірм-гігантів, якi нерідко займають не ринку позицію монополістів. Вона – наслідок розуміння ними законів масового попиту.

На вітчизняному ринку підприємства-гіганти піддаються критиці, їх розглядають переважно як монополістів, що погіршують економічне становище та заважають реформуванню економіки. Це не зовсім вірно, та можна сказати, що конкурентний тиск зі сторони малих підприємств посилився у всьому світі, а українські гіганти поки що не адаптувалися до ринкових умов. Не дивлячись на серйозні недоліки, так підприємства все ж таки незамінні на своєму місці. Про це свідчить стабільність корпоративної еліти. Десятиріччями до числа найкрупніших організацій входять приблизно одні й ті ж самі фірми. Нинішній час – не найкращій для вітчизняних віолентів, до числа яких входить достатньо велика кількість українських організацій. Потужне виробниче обладнання – вагоме знаряддя у їх арсеналі, але тільки тоді, коли воно завантажено. А криза структурної перебудови економіки знизила завантаження до неприпустимо низького рівня. Тим не менш, саме крупн підприємства складають основу економіки країни i від розробки ними ефективно ринкової стратегії багато в чому залежить майбутнє України.

2. Патієнтна (нішова) стратегія – є типовою для фірм, які займаються вузькою спеціалізацією. Вона передбачає виготовлення особливої, незвичайної продукції для певного (вузького) кола споживачів. Вироби компаній-патеєнтів стають в тій чи іншій мірі стають незамінними для відповідно групи покупців. Компанія такого типу намагається завоювати максимальну частку маленького ринкового сегменту. Свою, як правило, дорогу та високоякісну продукцію вона адресує тим, кого не влаштовує стандартна продукція. Сутність цієї стратегії полягає не просто у спеціалізації, але й у зосередженості зусиль на продукції, яка користується саме обмеженим попитом.

Патієнти намагаються ухилитися від прямої конкуренції з лідируючими компаніями, тому що боротьба із гігантами за виробництво стандартної продукції заздалегідь приречена на поразку. Натомість при врахуванні спеціальних запитів споживача переваги на стороні тієї фірми, яка займається їх вивченням та задоволенням.

Такі підприємства приносять на ринок різноманітність. Намагаючись уникнути прямого зіткнення з гігантами, вони вишукують та активно розвивають спеціальні потреби, позбавляючи тим самим економіку від загальної стандартизації.

Для підприємств нашої країни патієнтна стратегія має особливе значення. Вона закликає не боротися з лідируючими підприємствами, а вишукувати недосяжні для тих сфери діяльності. Такий підхід дуже підвищує шанси слабкого у боротьбі із сильним. Можливо, що в подальшому на спеціалізовані фірми-патієнти перетворяться наш передові виробництва. Для цього вони володіють непоганими вихідними позиціями: робочою силою,  гарним обладнанням, досвідом дрібносерійного виробництва тощо.

3. Комутантна (прилаштувальна) стратегія – переважає при звичайному бізнесі у місцевих, тобто локальних масштабах. Сила дрібного неспеціалізованого підприємства полягає в його кращому прилаштуванні до задоволення невеликих за обсягом і короткострокових потреб конкретного клієнта. Такі несчислені дрібні підприємства, що створюються кожен раз для даного конкретного випадку, виконують з’єднувальну функцію в економіці. Тільки комутанти готові використовувати кожну можливість для бізнесу, тоді, як інш підприємства чітко дотримуються свого виробничого профілю. Однак вони також мають і притаманні тільки їм переваги. Їм легко йти на різкі зміни сфери комерційно діяльності, на які нездатні інші фірми, а підвищена гнучкість стає джерелом сили комутантів у конкурентній боротьбі.

Саме комутантна стратегія переважає серед нових українських приватних фірм. Компанії-комутанти з’являються там, де:

─  інші підприємства є неефективними;

─  місця для інших конкурентів нема фізично;

─  інші фірми не забезпечують достатньо ндивідуального підходу до клієнта.

4. Експлерентна (піонерська) стратегія – пов’язана із створенням нових чи радикально змінених інших сегментів ринку. Мова йде не про звичайне удосконалення товарів, а про доволі ризикований пошук нових революційних ідей.

Головний фактор сили експлерентів пов’язаний із випередженням конкурентів у впровадженн принципових нововведень. Така фірма намагається створити новий ринок та отримати якомога більше вигод від первісної  одноосібної присутності на ньому. Однак, у чистому вигляді спостерігати піонерську стратегію у світі бізнесу дуже важко із-за її короткостроковості. Справа у тому, що до того моменту, коли вдається досягти успіху, така фірма скоріше нагадує групу ентузіастів, них комерційне підприємство. А після довгоочікуваного прориву потреба у піонерській стратегії відпадає: перед підприємством постають інші завдання (утримання частки на ринку, підвищення рентабельності тощо). Навіть у вдалому випадку, коли експлерент долає всі труднощі і закріплюється у створеній ним ринковій ніші, він змушений переходити на інший тип стратегії.

У нашій країн експлерентів дуже мало, проте є непогані перспективи розвитку такого типу підприємств.

      Диференціація ринкових ніш підприємств полягає в тому, що фірми, в силу свого неоднакового прилаштування до діяльності в різних ринкових умовах, намагаються працювати тільки у тих його сегментах, де вони сильніші за конкурентів. Диференціацію ринкових ніш підприємств наведено у табл. 2.2

Таблиця 2.2 Диференціація ринкових ніш підприємств

Досліджуване підприємство, згідно теорії Юданова, відноситься до комутантів: так як виробництво повітропроводів, водостоків, вентиляційних систем та деталей до таких систем класифікується як дрібне та універсальне. Воно адресоване певному колу споживачів, партії, як правило, невеликі за розміром i використання тако продукції обмежено ремонтними чи будівельними роботами. Підприємство працює у локальному масштабі – у Запоріжжі i Запорозькій області (так як у районних центрах майже немає подібної продукції, то замовниками можуть бути i підприємства області). Але за необхідності, дане підприємство може прилаштуватися i до виробництва продукції дещо іншого профілю. Приміром воно зможе виготовляти металоконструкції (металеві гаражі, кіоски тощо) – для цього є всі умови: виробничі площини, обладнання, працівники з досвідом роботи з металом, постачальники металопрокату тощо.

2.3  Моделі аналізу конкурентоспроможності товару

1. Модель Кано. Н. Кано помітив, що різні люди по-різному реагують на різні якості товару. Він проаналізував ці реакції та згрупував їх у три типи реакцій, якi зображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2  Модель аналізу Кано.

1) Перша група характеристик товару - обов’язкові, вони вважаються людьми  такими, що повинні бути, та на них ніхто не звертає особливої уваги. Але якщо усунути такі характеристики, це може призвести до масових протестів, так як люди вже звикли до них. Виконання вимог споживачів по відношенню до обов’язкових характеристик товару майже не сприя збільшенню споживчої цінності товару, а їх невиконання – різко знижує споживчу вартість.

Страницы: 1, 2