Рефераты

Курсовая работа: Особистісна тривожність молодших школярів

Отриман результати свідчать про загальну тенденцію росту значущості кожного з двох основних компонентів (форм прояву) особистісної тривожності від 1 до 3 класу. Перше місце у всіх трьох класах посідає міжособистісна тривожність, друге шкільна. (Це засвідчили t-критерій Стьюдента, який вказує на статистичну значущість різниці середніх арифметичних величин та достовірність їх виміру, а також α – рівень значущості показників розподілення ознак). У зв’язку з цим можна зробити висновок, що найзначущою системою, яка визнача емоційне самопочуття учня початкової школи і спричиняє виникнення в нього особистісної тривожності, є система міжособистісної взаємодії, що включа стосунки з учителем, однокласниками, батьками.

Шкільна тривожність пов’язана з процесом навчальної взаємодії, який об’єдну вищеназвану систему стосунків. Виявлення умов подолання особистісно тривожності вимагало визначення основних факторів, які зумовлюють її розвиток закріплення у дітей молодшого шкільного віку при їх міжособистісній взаємодії в процесі навчальної діяльності.

Якісний аналіз змістової сторони отриманих даних показав, що у молодших школярів виникнення закріплення тривожності зумовлюється емоційним неблагополуччям в основних системах навчальної взаємодії. Зокрема виникненням та тривалим чи постійним переживанням емоцій негативної модальності – таких як страх, хвилювання, напруга, роздратування тощо. Факторний і кореляційний аналіз дозволили простежити динаміку взаємозв’язку цих систем і вплив внутрішньоструктурних чинників на формування особистісної тривожності молодших школярів. Значуще навантаження у факторі “Загальне негативне емоційне самопочуття від перебування в школі” отримала шкільна тривожність (1 кл.–0,862; 2 кл.-0, 865;3 кл.–0,887); у другому факторі “Проблеми у взаємостосунках з учителем та однокласниками” — міжособистісна тривожність (1кл.–0,868; 2 кл.– 0,870; 3 кл.– 0,874); у третьому фактор Незадоволеність власною навчальною діяльністю” – тривожність на уроці (1 кл. 0,769; 2 кл.–0,738; 3 кл.–0,927); четвертий фактор “Незадоволеність собою як суб’єктом навчальної діяльності” пов’язаний з самооцінною тривожністю(1кл.–0,405;2кл.– 0,404; 3 кл.– 0,454).

Як показав кореляційний аналіз, всі складові особистісної тривожності мають достатньо тісний взаємозв’язок. Так, коефіцієнт кореляції між шкільною і міжособистісною тривожністю (0,589); між шкільною тривожністю і тривожністю на уроці (0,611); тривожністю на уроці і самооцінною тривожністю (0,632); тривожність на уроц міжособистісна мають відносно нижчий коефіцієнт кореляції (0,492). Отриман дані дають змогу стверджувати, що неблагополуччя дитини навіть в одній систем навчально-соціальної взаємодії здійснює негативний вплив на всі інші сфери життєдіяльності молодшого школяра і зумовлює затримки чи певні відхилення в розвитку і формуванні його особистості.

 

2.2 Виявлення рівня шкільної тривожності серед учнів молодших класів за тестом тривожності — Р.Теммл, М.Доркі, В.Амен

 

Для узагальненого визначення наявного рівня шкільної тривожності під кінець початкового періоду навчання (І четверть – 3 клас) був використаний тест тривожності (Р.Теммл, М.Доркі, В.Амен). (Див. Додаток ІІ). Тестування проводилося серед 15 дітей. За результатами дослідження високий рівень тривожності склав — 4 дітей; середній рівень – 6 дітей; низький рівень – 5 дітей.

Тестування проводиться після закінчення 1 чверті, коли в більшості дітей проходить ситуативна тривога, пов'язана з надходженням у школу. Метою тестування виявлення дітей зі справжньою шкільною тривожністю.

Протокол виявлення тривожності в дітей.

Ім'я : Роман Вік: 7 років Дата : 15.09.2008

Малюнок Висловлення Вибір
Веселе Сумне
обличчя Обличчя
1.Гра з молодшими Хлопчиков набридло грати +
дітьми
2.Дитина мати Я люблю гуляти з мамою +
с дитиною.
3.Об'єкт агресії Хочеться вдарити його стільцем +
4.Вдягання Я люблю одягатися на прогулянку +
5.Гра зі старшими Мама грає з дитиною +
дітьми
6.Вкладення спати на самоті Коли йду спати, беру іграшку +
7.Умивання Тому що він умивається +
8.Догана Мама його лає +
9.Ігнорування Тому що тут маля +
10.Агресивність Хтось відбирає іграшку +
11.Збирання Мама змушує його збирати +
іграшок Іграшки
12.Ізоляція Діти не хочуть з ним грати +
13.Дитина з батьками Батьки грають із ним +
14.Їжа на самоті П' чай, я теж люблю пити чай +

Аналіз даних.

Число емоційно негативних виборів
ІТ = 14 100%

Дані протоколу заносяться в таблицю, де вираховується індекс тривожності кожної дитини.

П.І

Обчислення ІТ

ІТ(%)
Роман Т. ИТ= 6:14*100% ІТ=42,8%
Катя І. ІТ= 3:14*100% ІТ=21,4%
Ваня С. ІТ= 1:14*100% ІТ=7,1%
Руслан Г. ІТ= 10:14*100% ІТ=71,4%
Юрій В. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,2%
Таня М. ІТ= 4:14*100% ІТ=28,5%
Ілля П. ІТ= 1:14*100% ІТ=7,1%
Мирослав Я. ІТ= 5:14*100% ІТ=35,7%
Марина Т. ІТ= 6:14*100% ІТ=42,8%
Інга М. ІТ= 4:14*100% ІТ=28,5%
Юля Д. ІТ= 7:14*100% ІТ=50%
Вітя Н. ІТ= 1:14*100% ІТ=7,1%
Сашко К. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,2%
Світла М. ІТ= 3:14*100% ІТ=21,4%
Олег Б. ІТ= 6:14*100% ІТ=42,8%

 

На підстав даних таблиці будується графік, що показує рівень тривожності в дітей.


Х

71,4%

А

50%

Б
42,8%

35,7%

28,5%

21,4%

В

14,2%

7,1%
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 У

Умовні позначки :

У — Кількість дітей, які брали участь

Х —Індекс тривожності дитини.

А — Діти, у яких виявився високий рівень тривожності.

Б — Діти, у яких виявився середній рівень тривожності.

В — Діти, у яких виявився низький рівень тривожності.

Залежно від ндексу тривожності всі діти під розділяються на три групи:

А) Високий рівень тривожності. (індекс тривожності вище 50%)

Б) Середній рівень тривожності. (індекс тривожності від 20 до 50 %)

В) Низький рівень тривожності. (індекс тривожності від 0 до 20%)

Таким чином, з 15 чоловік, які брали участь у тестуванні, виявлено, 4 дітей з високим рівнем тривожності, 6 дітей із середнім рівнем тривожності, 5 дітей з низьким рівнем тривожності.

При високому рівні тривожності подразник за силою майже завжди переважає індивідуально психофізіологічну здатність організму дитини успішно його подолати чи швидко адаптуватися до нього, щоб знизити тривожність. При середньому рівн подразник часто переважає здатність до адаптації. При низькому (в рамках активізуючої ситуативної тривожності) – лише інколи призводить до неадекватно реакції. Коли вплив подразника закінчується, то реакція у вигляді страху, агресії, апатії тощо при високому рівні тривожності зберігається ще тривалий час (дні, тижні, місяці, роки); при середньому рівні – певний час (години, дні); при низькому – зникає повністю при усуненні дії подразника. У схожих обставинах, навіть коли подразник не діє, реакція тривожності при високому рівні особистісної тривожності виникає завжди; при середньому – часто; при низькому – інколи.

Виявлені фактори виникнення особистісної тривожності та показники її прояву вказують на необхідність організації спеціальної роботи з дітьми молодшого шкільного віку по її подоланню, оскільки високий рівень тривожності негативно впливає на формування емоційної сфери молодших школярів і затримує розвиток пізнавально сфери та дегармонізує особистість на подальших етапах її становлення. Виявлення рівнів особистісної тривожності свідчить про необхідність проведення роботи з подолання тривожності, яка базувалась би на усуненні факторів її виникнення, розвитку і закріплення у дітей молодшого шкільного віку. Тому на наступних етапах дослідження постало завдання науково визначити та узагальнити ряд психологічних та педагогічних умов подолання особистісної тривожності; передбачити такі форми, методи і засоби психолого-педагогічного впливу, які б забезпечували взаємодію вчителя, батьків, практичного психолога з дитиною в плані попередження і подолання переживань негативної модальності, що можуть призвести до виникнення і закріплення тривожності.


Розділ 3. Психолого-педагогічні умови, шляхи і засоби подолання шкільної тривожності молодших школярів

Для подолання шкільної тривожності молодших школярів потрібно розробити й експериментально впровадити систему роботи. Вона може бути представлена у вигляді комплексно програми, що включає психолого-педагогічні умови та систему психогімнастичних тренінгових вправ для подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Звичайно, потрібно розуміти певну штучність класифікації цих умов, оскільки загальний ефект вони дають лише у взаємодії. Але такий умовний поділ на групи дає можливість чіткіше виразити їх особливості і вказати на шляхи та прийоми забезпечення умов у процесі навчальної діяльності та міжособистісно взаємодії молодших школярів.

При розробц програми варто виходити з припущення, що вона буде ефективна при дотриманн врахуванні ряду загальних психолого-педагогічних умов розвитку і формування особистості учнів початкової школи: врахування індивідуально-типологічних та вікових особливостей молодших школярів, соціального оточення, в якому живе дитина, аналізу історії її розвитку протягом дошкільного періоду; вивчення складання диференційованої характеристики пізнавальної, емоційно-вольово мотиваційної сфери молодшого школяра; виявлення особливостей його поведінки діяльності в сім’ї, школі та при безпосередньому спілкуванні з учителем, однолітками в ході експериментального дослідження; забезпечення взаємодії між сім’єю та школою у питаннях розвитку навчання і виховання дітей та формування х особистості. [34, 60]

Суттєвим дотримання конкретних умов подолання особистісної тривожності молодших школярів, пов’язаних з факторами, які її викликають:

Створення дитин комфортних психофізіологічних умов перебування в школі; культивування педагогом доброзичливості, взаємодопомоги, взаємопідтримки у стосунках між учнями класу в процесі навчальної діяльності; підтримання в класі атмосфери прийняття дитини, захищеності, незалежно від досягнень у навчанні; розширення взаємної довіри, підтримки між вчителем і учнем, учнем і однокласниками.

Забезпечення педагогом індивідуального підходу в навчанні і вихованні молодших школярів; розвиток їх індивідуальності та самостійності; розробка разом з психологом необхідної для цього стратегії і тактики по розвитку довільності, оволодінню компонентами навчальної діяльності, формуванню пізнавальної, емоційно-вольової, мотиваційної сфери.

Оволодіння здатністю чітко ставити мету діяльності; вироблення разом з психологом критеріїв особистісного успіху; розвиток мотиву компетентності; адекватного рівня домагань, перш за все, в навчальній діяльності.

Використання по відношенню до тривожних дітей розгорнутих критеріїв педагогічної оцінки; застосування змістових суджень з максимальним звуженням і конкретизацією сфери х дії; використання порівняльних оцінок власних успіхів дитини.

Оволодіння учнями прийомами самоаналізу; розвитку у них рефлексії власного “Я”, критичност самооцінки; створення можливостей для зближення оцінки між “Я – реальний” – “Я деальний”; розширення здатності розуміти себе та інших. – Уміння визначати причини тривожності, розуміти психофізіологічні особливості прояву; здатність контролювати, долати її та інші. [34, 60-61]

В роботу з подолання особистісної тривожності учнів початкової школи повинні бути включен х батьки. Результати дослідження дають можливість зробити висновок, що подолання тривожності буде значно ефективнішим за умов забезпечення в сім’ї: поваги до ндивідуальності дитини; виховання самостійності, розвитку спрямованості на вільний вибір; подолання ригідності; допомога у визначенні шляхів виходу із складної ситуації; формування гармонійної системи цінностей та збереження емоційного комфорту; рефлексивного аналізу батьками власних методів виховання, системи заборон, покарань та заохочень тощо.

Таким чином, на першому етапі потрібно розробити програму теоретичного узагальнення та визначення психолого-педагогічних умов, спрямованих на попередження виникнення та подолання особистісної тривожності. З цією програмою мають бути ознайомлен включені в роботу по її виконанню вчителі-класоводи та батьки учнів. Крім названих умов, програма повинна включати і систему психогімнастичних коригуючих вправ. Тому на другому етапі варто проводити заняття з застосуванням системи цих вправ. Завдання потрібно підбирати і застосовувати з урахуванням факторів, які викликають тривожність, рівня її сформованості та особливостей прояву; ндивідуальних властивостей дітей; їх соціального статусу в групі однолітків; рівня успішності в учінні. [36, 221]

Роботу по подоланню тривожності потрібно здійснювати на трьох взаємопов’язаних взаємодоповнюючих рівнях: вироблення конструктивних способів поведінки в важких для дитини ситуаціях; навчання учнів прийомам і методам оволодіння тривожністю; розширення функціональних і операційних можливостей школяра, формування в нього необхідних знань, умінь та навичок, які ведуть до підвищення результативност діяльності, створення запасу емоційної рівноваги і стійкості; перебудова мотивації учня, вироблення і закріплення впевненості в собі; розвиток самооцінки і уявлень про себе, формування адекватного рівня домагань, позитивного ставлення до себе.

Програма повинна бути спрямована на зниження високого та середнього рівня тривожності до характеристик, які б не викликали порушень у розвитку особистості дитини і, зокрема, її емоційної сфери, та включати в себе такі завдання: виховання впевненості в собі; зняття емоційної напруги; допомога у знятті страхів та агресивності.

Поставлен завдання реалізуються в наступних напрямках профілактично-корекційної роботи: формування адекватних форм поведінки; усвідомлення і регуляція власних емоційних проявів; корекція афективної поведінки; розвиток форм спілкування, самостійності і впевненості; формування позитивного ставлення дитини до свого Я”; вміння правильно оцінювати і характеризувати особливості сво зовнішності; уміння бачити свої недоліки і виділяти свої переваги; розвиток орієнтації на позитивну оцінку якостей ровесників; навчання прийомам релаксації, психогімнастики. [36, 224]


Висновки

На основі отриманих результатів можна сформулювати та узагальнити головні висновки.

Визначення узагальнення психолого-педагогічних умов подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку має вирішальне значення для оптимального розвитку і формування емоційної сфери особистості учня не лише на даному віковому етапі, а й впродовж всього наступного розвитку дитини.

Особистісну тривожність необхідно розглядати як інтегративне особистісне явище, стале особистісне утворення, пов’язане з переживаннями негативної модальності; схильність індивіда до переживання тривоги, яка характеризується низьким порогом виникнення її реакції; стабільну індивідуальну властивість особистості. Виникнення особистісної тривожності зумовлене незадоволеністю основних потреб молодшого школяра та переживанням, у зв’язку з цим, постійно діючих фрустраційних станів. Поведінкові прояви особистісної тривожності полягають в загальній дезорганізації діяльності, що порушує її спрямованість та продуктивність.

Основними факторами виникнення особистісної тривожності у молодших школярів є: загальне негативне емоційне самопочуття від перебування в школі; проблеми у взаємостосунках з учителем та однокласниками; незадоволеність власною навчальною діяльністю; незадоволеність собою як суб’єктом навчальної діяльності.

Умови подолання особистісної тривожності пов’язані з необхідністю нівелювання негативної д факторів, що її зумовлюють. До них належать психологічні та педагогічні умови подолання таких основних їх форм, пов’язаних з дією даних факторів: шкільно тривожності (забезпечення дитині комфортних психофізіологічних умов перебування в школі; індивідуального підходу в навчанні і вихованні молодших школярів; створення умов для розвитку довільності, самостійності; оволодіння компонентами навчальної діяльності; вироблення критеріїв особистісного успіху; розвиток мотиву компетентності та ін.); міжособистісної тривожності (культивування доброзичливості; взаємодопомоги, взаємоповаги у стосунках між учнями класу в процесі навчальної діяльності; розширення взаємної довіри, підтримки між вчителем і учнем, учнем і однокласниками; підтримання в класі атмосфери прийняття дитини, незалежно від успішності навчання та ін. Знання та впровадження в практику шкільного життя цих умов дозволяє не лише подолати тривожність, а й забезпечує інтелектуальне та особистісне зростання учнів, адекватний розвиток емоційно-вольової, пізнавальної та мотиваційної сфери їх особистості.

Визначені рівн та показники прояву особистісної тривожності, на основі уточнених та систематизованих критеріїв їх розрізнення: високий – дитина не здатна адаптуватися до подразника, знизити рівень його значущості, тому майже завжди пережива фрустрацію і відчуває страх, агресію чи апатію (в залежності від ндивідуально-типологічних особливостей); середній — часто не здатна адаптуватися і тому переживає незадоволення та відчуває хвилювання, напругу, роздратування; низький — інколи відчуває незадоволення та емоційний дискомфорт, але здатна адаптуватися до подразника.

Спеціальна програма роботи по забезпеченню психологічних і педагогічних умов та впровадженню системи практичних психогімнастичних тренінгових вправ для подолання особистісної тривожності, дотримання яких на початковому етап шкільного навчання закономірно запобігає виникненню та закріпленню особистісно тривожності молодших школярів.

Застосування комплексної програми подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку, яка поєднує дотримання психолого-педагогічних умов та впровадження системи практичних психогімнастичних вправ, засвідчує можливість успішного вирішення даної проблеми в напрямку попередження виникнення, розвитку закріплення тривожності або ж зниження її до оптимального рівня, що проявляється в адекватному психічному розвитку молодших школярів і забезпечу сприятливі умови для формування їх особистості.

Подальш перспективи дослідження цієї проблеми ми вбачаємо у більш ґрунтовному аналіз проблеми шкільної тривожності в системі міжособистісних та сімейних стосунків, у визначенні конкретного впливу тих факторів, які провокують виникнення закріплення тривожності саме в цих сферах життєдіяльності молодшого школяра.


Список використаної літератури

1.    Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. – М.: Совершенство, 1998. – 320 с;

2.    Абрамова Г.С. Возрастная психология. – М., 1997. – 704 с;

3.    Аверин В.А., Дандарова Ж.К. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 411 с;

4.    Адаптація дитини до школи / С.Максименко. – К.: Мікрос-СВС, 2003 – 111 с;

5.    Александровская Э.М., Гильяшева И.Н. Адаптированный модифицированный вариант детского личностного опросника Р. Кэттелла. // Методические рекомендации. — М.: Фолиум, 1995;

6.    Бернс Р. Развитие „Я- концепции” и воспитания. – М.: Прогресс, 1986. – 264 с;

7.    Бодалев А.А. Психология общения. – М.: Педагогика, 1996 . – 256 с;

8.    Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды / под ред. Д.И. Фельдштейна. – М.: Педагогика, 1995. – 209 с;

9.    Бодалев А.А., Столин В.В. Практикум по психодиагностике. – М., 1980. – 116 с;

10.  Вершловский С.Г., Димура И., Зубрицкая Н.В. Личность, семья, школа (проблемы социализации учащихся). – СПб.: Речь, 1996. – 220 с;

11.  Вікова психологія. – К.: Педагогіка, 1976. – 269 с;

12.  Волошина В.В., Волинська Л.В., Лохвицька Л.В. Розвиток пізнавальних інтересів у дошкільників та молодших школярів. – К.: НПУ ім. Д.Драгоманова, 2003. – 214 с;

13.  Готовність дитини до навчання / С.Максименко. – К.: Мікрос-СВС, 2003 – 112 с;

14.  Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – СПб: Речь, 2003. – 655 с;

15.  Данилова Е.Е. Детский тест «Рисуночной фрустрации» С. Розенцвейга. М.: Московский городской психолого-медико-социальный центр, 1997;

16.  Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. — СПб.: Гиппократ, 1995;

17.  Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. — М.: Просвещение, 1986.

18.  Ковалев С.В. Психология современной семьи. – М.: Просвещение, 1988. – 184 с;

19.  Лешли Дж. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. – М.: Просвещение, 1991. – 162 с;

20.  Липкина А.И. Самооценка школьника. – М.: Просвещение, 1976.– 116 с; Люблинская А.А. Детская психология. – М.: Просвещение, 1971. –С.384-409 с;

21.  Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. – М.: Просвещение, 1968.– 218 с.;

22.  Лисянська Т.М., Ставицька С.О. Практичні рекомендації вивчення мислення молодших школярів. // Матеріали конференції “Початкова освіта – шляхи розвитку”. – Запоріжжя, 1995. — Ч.І — с. 106 – 110;

23.  Мир детства: Младший школьник / А.Г.Хрипкова. – М.: Просвещение, 1981 – C. 261-280;

24.  Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. СПб.: Речь, 2000;

25.  Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. — М., 1999;

26.  Оклендер В. Окна в мир ребенка. — М.: Независимая фирма «Класс», 1997;

27.  Панфилова М.А. Игротерапия общения. – М.: «Гном и Д», 2002. – 160 с.;

28.  Прихожан А.М. Детский вариант шкалы явной тревожности // Иностранная психология. 1997. — № 8;

29.  Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: Психологическая природа и возрастная динамика. — М., 2000;

30.  Психологическая служба школы. Учебное пособие для студентов / Под ред. И.В. Дубровиной – М.: Международная педагогическая Академия, 1995 – 222 с;

31.  Ставицька С.О. Взаємозв’язок успішності та шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Наукові записки аспірантів. (Академія наук вищої школи, Волинський Академічний дім). Випуск 4. — Луцьк, 1997. – с.78-85;

32.  Ставицька С.О. Вивчення особистісної тривоги у дітей молодшого шкільного віку проективними методами. // Матеріали Всеукраїнської науково-практично конференції “Методи підготовки фахівців до професійного спілкування”. Книга І. Черкаси – 1997.– с.109-119;

33.  Ставицька С.О., Кутішенко В.П. Специфіка роботи практичного психолога в початковій школі. // Вісник Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти. // Матеріали міжнародної конференції “Психологічна служба школи: минуле, сучасне, майбутнє”. – Тернопіль, 1996. – с. 98-99;

34.  Ставицька С.О. Підготовка практичного психолога до роботи з профілактики і подолання особистісної тривоги молодших школярів. // Збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції “Соціальна робота у сфері освіти: проблеми, професійної підготовки та діяльності”. – Кам’янець-Подільський, 1997. с.58-67;

35.  Ставицька С.О. Прояв та подолання особистісної тривожності у школярів. Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 2 (МО України, НПУ імені М.П. Драгоманова, Київ, 1998). — с. 168-173;

36.  Ставицька С.О. Психолого-педагогічні умови подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку. Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківських читань: В 3-х т. — К.: Гнозис. — 1998. Т.3. — С.220-227;

37.  Ставицька С.О. Теоретичні основи вивчення особистісної тривоги у молодших школярів Збірник наукових праць. Випуск 1 (МО України, НПУ імені М.П.Драгоманова, Київ, 1998). — с.135-139;

38.  Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен) / Дерманова И.Б. Диагностика эмоционально-нравственного развития — СПб., 2002. — С.19-28;

39.  Шкала явной тревожности CMAS (адаптация А.М.Прихожан) / Диагностика эмоционально-нравственного развития. Ред. и сост. И.Б.Дерманова. — СПб., 2002. С. 60-64.


Додаток

Шкала явної тривожності СМAS (адаптація А.М. Прихожан)

Призначення тесту

Шкала явно тривожності для дітей (The Children’s Form of Manifest Anxiety Scale - CMAS) призначена для виявлення тривожності як стійкого утворення у дітей 8-12 років.

Опис тесту

Шкала була розроблена американськими психологами A.Castaneda, В.R.McCandless, D.S.Palermo в 1956 році на основі шкали явної тривожності (Manifest Anxiety Scale) Дж.Тейлор ( J.A.Taylor, 1953), призначеної для дорослих. Для дитячого варіанта шкали було відібрано 42 пункти, оцінених як найбільш показові з погляду прояву хронічних тривожних реакцій у дітей. Специфіка дитячого варіанта також у тому, що про наявність симптому свідчать тільки стверджувальні варіанти відповідей. Крім того, дитячий варіант доповнений 11 пунктами контрольної шкали, що виявляє тенденцію дитини давати соціально схвалювані відповіді. Показники цієї тенденції виявляються за допомогою як позитивних, так і негативних відповідей. Таким чином, методика містить 53 питання.

У Росії адаптація дитячого варіанта шкали проведена й опублікована А.М.Прихожан. За даними авторів і користувачів, дитячий варіант шкали доводить досить високу клінічну валідність і продуктивність її застосування для широкого кола професійних завдань. Шкала пройшла стандартну психометричну перевірку, у якій брали участь близько 1600 школярів 7-12 років з різних регіонів країни.

Інструкція до тесту

На наступних сторінках надруковані пропозиції. Біля кожного з них два варіанти відповіді: вірно й невірно. У пропозиціях описані події, випадки, переживання. Уважно прочитай кожну пропозицію й виріши, чи можеш ти віднести її до себе, чи правильно вона описує тебе, твоє поводження, якості. Якщо так, постав галочку в колонку Вірно, якщо ні — у колонку Невірно. Не думай над відповіддю довго. Якщо не можеш вирішити, вірно або невірно те, про що говориться в пропозиції, вибирай те, що буває, як тобі здається, частіше. Не можна давати на одну пропозицію відразу дві відповіді (тобто підкреслювати обидва варіанти). Не пропускай пропозиції, відповідай на всі підряд. Давай потренуємося:

Затвердження

Вірно

Невірно

1. Ти хлопчик.
2. Тобі подобається грати на вулиці, а не вдома.
3. Твій улюблений урок — математика.

 

Примітка

Методика може проводитися як індивідуально, так і в групах, з дотриманням стандартних правил групового обстеження. Для дітей 7-8 років переважніше індивідуальне проведення. При цьому якщо дитина зазнає труднощів у читанні, можливий усний спосіб пред'явлення: психолог зараховує кожний пункт і фіксує відповідь школяра. При груповому проведенні такий варіант пред'явлення тесту, природно, виключений.

Зразковий час виконання тесту - 15-25 хв.

Тестовий матеріал

Затвердження

Вірно

Невірно

1

Тоб важко думати про щось одному.

2

Тоб неприємно, якщо хтось спостерігає за тобою, коли ти щось робиш.

3

Тоб дуже хочеться у всьому бути краще за всіх.

4

Ти легко червонієш.

5

Всі, кого ти знаєш, тобі подобаються.

6

Нерідко ти зауважуєш, що в тебе сильно б'ється серце.

7

Ти дуже сильно соромишся.

8

Буває, що тобі хочеться виявитися якнайдалі звідси.

9

Тоб здається, що в інших усе виходить краще, ніж у тебе.

10

В грах ти більше любиш вигравати, ніж програвати.

11

У глибині душі ти багато чого боїшся.

12

Ти часто відчуваєш, що інші незадоволені тобою.

13

Ти боїшся залишитися вдома на самоті.

14

Тоб важко зважитися на щось.

15

Ти нервуєш, якщо тобі не вдається зробити те, що тобі хочеться.

16

Часто тебе щось мучить, а що - не можеш зрозуміти.

17

Ти з усіма й завжди поводишся чемно.

18

Тебе турбує, що тобі скажуть батьки.

19

Тебе легко розлютити.

20

Часто тобі важко дихати.

21

Ти завжди добре поводишся.

22

У тебе пітніють руки.

23

У туалет тобі треба ходити частіше, ніж іншим дітям.

24

Інш діти мають кращу вдачу аніж ти.

25

Для тебе важливо, що про тебе думають інші.

26

Часто тобі важко ковтати.

27

Часто хвилюєшся через те, що, як з'ясовується пізніше, не мало значення.

28

Тебе легко скривдити.

29

Тебе увесь час мучить, чи все ти робиш правильно, так, як треба.

30

Ти ніколи не хвастаєшся.

31

Ти боїшся того, що з тобою може щось трапитися.

32

Увечер тобі важко заснути.

33

Ти дуже переживаєш через оцінки.

34

Ти ніколи не спізнюєшся.

35

Часто ти почуваєш непевність у собі.

36

Ти завжди говориш тільки правду.

37

Ти почуваєш, що тебе ніхто не розуміє.

38

Ти боїшся, що тобі скажуть: «Ти все робиш погано».

39

Ти боїшся темряви.

40

Тоб важко зосередитися на навчанні.

41

Інод ти злишся.

42

У тебе часто болить живіт.

43

Тоб буває страшно, коли ти перед сном залишаєшся один у темній кімнаті.

44

Ти часто робиш те, чого не варто було б робити.

45

У тебе часто болить голова.

46

Ти турбуєшся, що із твоїми батькам і щось трапиться.

47

Ти ноді не виконуєш свої обіцянки.

48

Ти часто утомлюєшся.

49

Ти часто грубиш батькам і іншим дорослим.

50

Тоб нерідко сняться страшні сни.

51

Тоб здається, що інші діти сміються над тобою.

52

Буває, що ти брешеш.

53

Ти боїшся, що з тобою трапиться щось погане.

Ключ до тесту

Ключ до субшкали «соціальної бажаності» (номера пунктів CMAS)

Відповідь «Вірно»: 5, 17, 21, 30, 34, 36.

Відповідь «Невірно»: 10, 41, 47, 49, 52.

Критичне значення по даній субшкалі - 9. Цей і більш високий результат свідчать про те, що відповіді випробуваного можуть бути недостовірні, можуть спотворюватися під впливом фактору соціальної бажаності.

Ключ до субшкали тривожності

Відповід «Вірно»: 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12,13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 32, 33, 35, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 50, 51, 53.

Отримана сума балів являє собою первинну, або «сиру», оцінку.

Обробка й нтерпретація результатів тесту

Попередній етап

1. Переглянути бланки й відібрати ті, на яких всі відповіді однакові (тільки «вірно» або тільки «невірно»). Як ми вже відзначали, в CMAS діагностика всіх симптомів тривожност має на увазі тільки позитивна відповідь («вірно»), що створює при обробц труднощі, пов'язані з можливим змішанням показників тривожності й схильності до стереотипії, що зустрічається в молодших школярів. Для перевірки варто використовувати контрольну шкалу «соціальної бажаності», що припускає обидва варіанти відповіді. У випадку виявлення лівосторонньої (всі відповіді «вірно») або правобічної (всі відповіді «невірно») тенденції отриманий результат варто розглядати як сумнівний. Його варто ретельно проконтролювати за допомогою незалежних методів.

2. Звернути увагу на наявність помилок у заповненні бланків: подвійні відповіді (тобто підкреслення одночасно й «вірно», і «невірно»), пропуски, виправлення, коментарі й т.п. У тих випадках, коли у випробуваного помилково заповнено не більше трьох пунктів субшкали тривожності (поза залежністю від характеру помилки), його дані можуть оброблятися на загальних підставах. Якщо ж помилок більше, то обробку проводити недоцільно. Варто звернути особливу увагу на дітей, які пропускають або дають подвійну відповідь на п'ять або більше пунктів CMAS . У значній частин випадків це свідчить про утрудненість вибору, труднощах в ухваленні рішення, спробі піти від відповіді, тобто є показником схованої тривожності.

Основний етап

1. Підраховуються дані по контрольній шкалі - субшкалі «соціальної бажаності».

2. Підраховуються бали по субшкалі тривожності.

3. Первинна оцінка переводиться в шкальну. Як шкальна оцінка використовується стандартна десятка (стіни). Для цього дані випробуваного зіставляються з нормативними показниками групи дітей відповідного віку й статі.

 

Тривожність. Таблиця перекладу «сирих» балів у стіни

Стіни

Статево-вікові групи (результати в балах)

7 років

8-9 років

10-11 років

12 років

д

м

д

м

д

м

д

м

1

0-2 0-3 0 0-1 0-3 0-2 0-6 0-5

2

3-4 4-6 1-3 2-4 4-7 3-6 7-9 6-8

3

5-7 7-9 4-7 5-7 8-10 7-9 10-13 9-11

4

8-10 10-12 8-11 8-11 11-14 10-13 14-16 12-14

5

11-14 13-15 12-15 12-14 15-18 14-16 17-20 15-17

6

15-18 16-18 16-19 15-17 19-21 17-20 21-23 18-20

7

19-21 19-21 20-22 18-20 22-25 21-23 24-27 21-22

8

22-25 22-24 23-26 21-23 26-28 24-27 28-30 23-25

9

26-29 24-26 27-30 24-26 29-32 28-30 31-33 26-28

10

29 більше 27 більше 31 більше 27 більше 33 більше 31 більше 34 більше 29 більше

Примітка до таблиці норм:

д - норми для дівчат,

м - норми для хлопчиків.

4. На підставі отримано шкальної оцінки робиться висновок про рівень тривожності випробуваного.

 

Характеристика рівнів тривожності

Стіни

Характеристика

Примітка

1-2

Стан тривожності випробуваному не властивий Подібний «надмірний спокій» може мати й не мати захисного характеру

3-6

Нормальний рівень тривожності Необхідний для адаптації й продуктивної діяльності

7-8

Трохи підвищена тривожність Часто буває пов'язана з обмеженим колом ситуацій, певною сферою життя

9

Явно підвищена тривожність Зазвичай носить «розмитий», генералізований характер

10

Дуже висока тривожність Група ризику

Тест тривожності (Р.Теммл, М.Дорки, В.Амен)

Призначення тесту

Визначення рівня тривожності дитини.

Опис тесту

Експериментальний матеріал складається з 14 малюнків. Кожний малюнок являє собою якусь типову для життя молодшого школяра ситуацію.

Кожний малюнок виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображена дівчинка) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Обличчя дитини на малюнку не промальовано, даний лише контур голови. Кожний малюнок ма два додаткові малюнки дитячої голови, за розмірами точно відповідні контуру обличчя на малюнку. На одному з додаткових малюнків зображене усміхнене обличчя дитини, на іншому - сумне.

Малюнки показують дитині в строго перерахованому порядку один за іншим. Бесіда проходить в окремій кімнаті. Пред'явивши дитині малюнок, вчитель дає інструкцію.

Інструкція до тесту

Гра з молодшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя буде у дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає з малятами».

Дитина і мати з дитиною. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) гуляє зі своєю мамою й малям».

Об'єкт агресії. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або сумне?»

Вдягання. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини? Він (вона) одягається».

Гра з старшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає зі старшими дітьми».

Вкладення спати на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) іде спати».

Умивання. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) у ванні».

Догана. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або сумне?»

Ігнорування. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе?».

Агресивний напад. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або сумне?»

Збирання грашок. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) забира грашки».

Ізоляція. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе?»

Дитина з батьками. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) з своїми мамою й татом».

Їжа на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) їсть».

Щоб уникнути персеверативних виборів у дитини в інструкції чергуються визначення обличчя. Додаткові питання дитині не задаються.

Вибір дитиною відповідного обличчя й словесні висловлення дитини можна зафіксувати в спеціальному протоколі.

Тестовий матеріал

Рисунок №1 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №1 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №2 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №2 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)

Рисунок №3 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №3 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №4 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №4 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)

Рисунок №6 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №6 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №5 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №5 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)


Рисунок №7 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №7 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №8 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №8 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)

Рисунок №9 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №9 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №10 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №10 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)

Рисунок №11 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №11 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №12 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №12 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)

Рисунок №13 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №13 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №14 (для девочек). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)Рисунок №14 (для мальчиков). Тест тревожности (Р.Тэммл, М.Дорки, В.Амен)


Аналіз результатів тесту

Кількісний аналіз

На підставі даних протоколу обчислюється індекс тривожності дитини (ІТ), що дорівнює процентному відношенню числа емоційно негативних виборів (сумне обличчя) до загального числа малюнків (14):

ІТ = (число емоційних негативних виборів / 14) * 100%

Залежно від рівня ндексу тривожності діти підрозділяються на 3 групи:

високий рівень тривожності (ІТ вище 50%);

середній рівень тривожності (ІТ від 20 до 50%);

низький рівень тривожності (ІТ від 0 до 20%).

Якісний аналіз

Кожна відповідь дитини аналізується окремо. Робляться висновки щодо можливого характеру емоційного досвіду дитини в даній (і подібній) ситуації. Особливо високим проективним значенням володіють Малюнки №4 («Вдягання»), №6 («Вкладення спати на самоті»), 14 («Їжа на самоті»). Діти, що роблять у цих ситуаціях негативний емоційний вибір, найімовірніше будуть мати найвищий індекс тривожності ІТ; діти, що роблять негативні емоційні вибори в ситуаціях, зображених на малюнках №2 («Дитина мати з дитиною»), №7 («Умивання»), №9 («Ігнорування») і №11 («Збирання грашок»), з більшою ймовірністю будуть мати високий або середній індекс тривожності ІТ.

Як правило, найбільший рівень тривожності проявляється в ситуаціях, що моделює відносини дитина-дитина («Гра з молодшими дітьми», «Об'єкт агресії», «Гра зі старшими дітьми», «Агресивний напад», «Ізоляція»). Значно нижче рівень тривожності в малюнках, що моделюють відносини дитина-дорослий («Дитина і мати з дитиною», «Догана», «Ігнорування», «Дитина з батьками»), і в ситуаціях, що моделюють повсякденн дії («Вдягання», «Вкладення спати на самоті», «Умивання», «Збирання іграшок», «Їжа на самоті»).


Страницы: 1, 2


© 2010 Собрание рефератов