Дипломная работа: Розробка стратегії підвищення ефективності експортної діяльності підприємства

Для вільноконвертованих валют в розрахунках використовуються офіційний валютний курс купівлі-продажу.

Показник валютно ефективності (валютний коефіцієнт, купівельна сила валюти, товарний курс) вважаються безпосередньою характеристикою експортної (імпортної) операції [12].

ін розраховується по так званому “експортному еквіваленту” – набору товарів і послуг, експортованих з метою отримання необхідної валюти при повній неконвертованості валюти. Експортний еквівалент визначається для окремої угоди, виду товару, країни, групи валют.

Розраховується валютна ефективність за формулою 1.21:

 m

                     BEiод * NEi

         КвЕ = і=1m                                                            (1.21)

                     ЗЕіод * NEi

                    i=1

де, ВEі - зовнішньоторговельна (валютна) ціна одиниці і-го товару або послуги, вал. од./од.;

NЕi кількість одиниць і-го товару, що входить в склад експортного еквіваленту, шт. (од.);

ЗЕі дисконтовані витрати на виробництво і реалізацію од. і-го товару (послуги)або внутрішня ціна і-го товару (послуги) у випадку торгівельно-посередницьких операцій, грн./од.

m – число найменувань товарів (послуг) в експортному еквіваленті.

Імпортний еквівалент це набір товарів (послуг), імпортованих на отриману від експорту валюту. Відповідно коефіцієнт валютної ефективності імпорту:  

 n

                     ZIjод * NIj

         КвІ = J=1n                                                             (1.22)

                     ЗIjод * NIj

                    J=1

де, Zijод вартісна оцінка одиниці J-го імпортного товару (послуги) чи, для посередницьких операцій внутрішня ціна J-го товару (послуги), тис. грн./од.

Nij кількість j-го товару (послуги), що входить в склад імпортного еквіваленту, од.

Зij валютна (зовнішньоторговельна) ціна одиниці j-го товару (послуги), вал. од./од.

n – число найменувань товарів(послуг) в імпортному еквіваленті.

Неважко побачити, що розмірність коефіцієнтів є взаємообернена:

КвЕ = вал. од./тис. грн.;                  КвІ = тис.грн./вал.од.;

Зазначимо, що кожен з них не дає однозначної відповіді про ефективність зовнішньоторговельно операції.

Економічна оцінка вигідності операцій передбачає порівняння вказаних значень з базовим показником, відповідного валютного курсу.

Так, експортну операцію будемо вважати ефективною, якщо показник валютної ефективності перевищу відповідний курс валюти, якщо валюта є повністю або частково конвертованою [11].

Для неконвертовано валюти оцінюється “інтегральна” ефективність експортно-імпортної операц (операцій):

К = КвЕ * КвІ                                            (1.23)

Комплекс операцій буде вважатись ефективним, якщо інтегральний коефіцієнт К>1. Для прикладу, експорт мазуту з наступним імпортом автомобілів буде вважатись ефективним, тому що К = 0,17 * 200 = 34 грн/грн; тобто на 1 грн. вкладених коштів в закупівлю мазуту буде отримано 34 грн.

При неконвертованост національної валюти значення валютної ефективності експорту (імпорту) враховуються при розрахунках показників ефекту відповідних операцій.

Практична оцінка ефекту операції передбачає врахування додаткових факторів, пов’язаних з реалізацією тих чи інших альтернатив. В цих випадках розраховуються модифікації вказаних показників, які відображають зіставну (порівняльну) вигідність по відношенню до альтернативних варіантів.

Для експорту можуть враховуватись додаткові витрати на виробництво товарів-замінників при експорт дефіцитних товарів; втрати від скорочення внутрішнього споживання. При оцінц мпорту обладнання можливості використання вітчизняного обладнання з врахуванням його ефективності в зіставленні з зарубіжним; можливість поставки від альтернативних зарубіжних постачальників [12].

Для випадку повно неконвертованості валюти показники ефекту експорту (імпорту) повинн враховувати купівельну спроможність відповідних валют:

                    m

ЕЕ =  ( BEiод * КвІ – ЗЕіод ) NEi                           (1.24)

                  i=1

                    n

ЕІ =    ( ZIjод - ЗIjод / КвE ) NEj                   (1.25)

                  j=1

В формулах (1.24), (1.25) валютні коефіцієнти використовуються для переведення іноземної валюти в національну і навпаки.

В практичних розрахунках дотримуються наступних правил при виборі числових значень вказаних коефіцієнтів:

1) В розрахунках ефекту експорту застосовується показник валютної ефективності імпорту продукції, яка буде закуплена за експортну виручку ( тобто, при неконвертованості валюти перевести надходження від експорту в національну валюту для розрахунку ефекту можна використовуючи “товарний курс” – скільки тис. грн. може бути отримано за 1 вал од.);

2) В розрахунках ефекту мпорту використовується коефіцієнт валютної ефективності експорту товарів, як повинні бути продані для отримання необхідної для імпорту валюти;

3) При розрахунках ефекту імпорту в рахунок отриманого раніше кредиту враховується показник валютної ефективності експорту товарів, поставлених в кредит, з врахуванням коефіцієнту кредитного впливу;

4) При розрахунках ефекту від імпорту за валюту, вивільнену внаслідок відмови від імпорту інших товарів, в якості валютного коефіцієнта приймається величина обернена показнику валютної ефективності імпортного еквіваленту по товарах, які не будуть мпортуватись [11].

Як зазначалось, існують межі валютної ефективності, за якими операція вважається неефективною. Для конвертованої валюти такою межею є валютний курс; для неконвертованої – валютна ефективність зустрічної операції.

Графічно люстрацією меж ефективності є криві ефективності експорту (імпорту).

 грн.

 вал.од.                                                                1 / KвЕ

     Кв*                                    А

                                                                           КвІ

                                       Вопт                               ВЕ, ВІ, вал.од.

Рис 1.2 Крив ефективності експорту (імпорту).

Крива ефективност експорту відображає зміну показника оберненого, до валютної ефективност експорту в залежності від обсягів експорту в іноземній валюті (ВЕ). Крива ефективності імпорту відображає залежність показника валютно ефективності імпорту в залежності від обсягів імпорту (ВІ). Розмірність обох величин, які відображаються кривими співпадають (грн./вал.од.). Графіки побудовані на базі припущення про затухання ефективності з кожною наступною експортною (імпортною) операцією.

Це припущення реалізується шляхом попереднього ранжування деякого потенційного набору експортних і набору імпортних операцій.

Площа під кривою ефективності експорту відображає сукупними витрати на експорт продукції, а площа під кривою ефективності імпорту – дохід від імпорту товарів . Сумарний ефект зовнішньоторговельних операцій (ЕЗЕОп = ZI - ЗЕ ) зображається площею між двома кривими . Площа в правій частині графіка з врахуванням знаку відображає збитки від зовнішньоторговельних операцій .

Максимальне позитивне значення ЕЗЕОп досягається в точці Вопт (при експорті на суму Вопт та імпорті на цю ж суму, без врахування обов’язкового продажу частини валюти .

Рівнозважений валютний курс КВ*, який відповідає обсягу отримуваної і витраченої валюти Вопт виступає як гранична валютна ефективність в умовах повністю неконвертовано національної валюти [14].

Оцінка ефективност крупних міжнародних проектів, реалізація яких здійснюється на протязі декількох років, передбачає дисконтування вартісних показників (множення на коефіцієнт дисконтування);

LT = 1/(1+Е)е, де                                        (1.27)

Т - номер року; е - норма дисконту (мінімально прийнятна норма рентабельності або граничне значення). Прибуток треба перетворити в таку величину, яку ми можемо порівняти з витратами на будівництво заводу, чи були ці витрати доцільні.

До таких проектів відноситься створення експортно-орієнтованих виробництв, реконструкція на базі технологій та обладнання, тощо. Для чисто торгівельних операцій застосовується спрощена формула дисконтування затрат:

ЗЕ = СЕ + Е*КЕ, де                                    (1.28)

де, ЗЕ - приведені затрати на виробництво і реалізацію експортної продукції ;

КЕ капіталовкладення на організацію експортного виробництва (частина капіталовкладень, що приходиться на дане експортне замовлення);

СЕ - собівартість виробництва і реалізації експортної продукції.

Теоретично дисконтування можна здійснювати по відношенню до будь-якого року. На практиц найчастіше дисконтування проводиться по відношенню до першого року –до моменту прийняття рішення .

Важливим аспектом розрахунків є вибір числового значення норми дисконту (порогового значення рентабельності). Він визначається фінансовим становищем експортера ( імпортера ), економічною кон’юнктурою, типом проекту .

Як альтернативу здійсненню операцій приймають інвестиції в цінні папери, банківські операції, тому в практиці в якості орієнтира використовують рівень дохідності цінних паперів, ставки по довгостроковому кредиту .

Виділяють шість видів капіталовкладень відповідних їм граничних значень норми дисконту:

-     вимушені капіталовкладення (вимоги до норм прибутку відсутні);

-     вкладення з метою збереження позицій на ринку (6%);

-     оновлення основних виробничих фондів(12%);

-     вкладення з метою економії поточних витрат (15%);

-     вкладення з метою збільшення доходів (20%);

-     ризикові капіталовкладення (25%).

Експерти журналу Euromoney” рекомендують при здійсненні інвестицій в Україні застосовувати таку норму Е = 15-25%. В загальному випадку норма дисконту зростає зі збільшенням ризику [16, C.101]

Показник ризику може вводитись в безпосередньому вигляді в розрахунки, як “премія” за ризик:

Е = Ебаз + R, де                                         (29)

де, Ебаз деяке базове для даної галузі значення.

Застосування різних способів (платіж готівкою, авансовий, в кредит) та форм платежу безпосередньо впливає на ефективність операції. Розтягнути в часі платежі характерні також для таких операцій, як лізингові, ліцензійні, компенсаційні.

Для врахування їх впливу в розрахунках застосовують коефіцієнт кредитного впливу ККР, який дорівнює сумарній величині валютних надходжень (платежів), приведеній до року поставки товару і номінальної зовнішньоторгівельної ціни цього товару.

Коефіцієнт кредитного впливу враховує такі фактори, як:

-     частка кредитованої частини загальної суми контракту;

-     середній річний % за кредит;

-     строк погашення кредиту;

-     пільговий строк до початку погашення кредиту;

-     різниця в строках поставки товару і чергового платежу;

-     частка чергового платежу в загальній вартост платежу.

Існують спеціальн таблиці для визначення значення коефіцієнта ККР в конкретних умовах кредитування [16].

Якщо процентна ставка за кредит не перевищує норми (0,05) дисконту, приймається КР < 1. Якщо оплата проводиться готівкою негайно після поставки або норма дисконту дорівнює процентній ставці, а погашення проводиться рівними частками, починаючи з наступного за роком поставки року, ККР = 1.

В загальному випадку зміна валютних курсів дозволяє експортеру отримувати додатковий (валютний) прибуток при пониженні і призводять до збитків (курсових втрат) при підвищенн курсу національної валюти.

Пониження курсу веде до збитків імпортера і, навпаки, підвищення – до додаткових прибутків.

Валютний ризик необхідно врахувати в випадках значних термінів між підписанням контракту, датою поставки і датою платежу; при довгострокових контрактах, застосуванн способу платежу в кредит , неакціонерних форм експорту капіталів (лізингових, ліцензійних операцій, тощо). В світовій практиці найбільш ризиковим вважається експорт (імпорт) готових виробів , машин , обладнання [14].

Розрахунок валютного прибутку (курсових втрат) здійснюється по звичних формулах .

Для остаточних висновків про валютний дохід слід врахувати рівень інфляції. Врахування інфляції необхідне, тому що навіть, якщо не змінились умови купівлі вихідних матеріалів, сировини (закуплені раніше ) змінюються умови витрачання доходу ( реальна цінність грошей ).

Оскільки валюта ціни платежу може не співпадати, можуть виникати додатковий валютний ризик, пов'язаний зі зміною взаємного курсу однієї з валют по відношенню до іншої .

В доповнення до показників, які характеризують ефект і ефективність окремої операції необхідно проводити порівняльну оцінку альтернативних рішень: зовнішньоекономічних (різних форм) і внутрішньоекономічних [17].

Висновки до розділу

Різноманітність форм зовнішньоекономічної діяльності визначає різні форми прояву ефекту в найближчому чи більш віддаленому майбутньому. При оцінці конкретних зовнішньоекономічних операцій важливо враховувати всі важливі форми ефекту, для чого необхідно розуміти їх природу та особливості, що впливають на методи послідовність розрахунків.

Розрахунки економічно ефективності зовнішньоекономічних операцій базуються на загальних засадах оцінки ефекту комерційних угод (для торгівельних операцій) та інвестиційних проектів (виробництво експортної продукції, імпорт обладнання з метою реконструкції, обмін науково-технічними результатами, тощо).

Метою підприємства при виході на зовнішній ринок і здійсненні експортних операцій є одержання прибутку від експорту. Причому даний прибуток повинний бути більше можливого прибутку при реалізації товару на внутрішньому ринку, накше витрати на організацію експортних операцій є недоцільними неефективними.

Необхідною умовою для успішного проведення експортних операцій є аналіз хньої ефективності з метою встановлення найбільш оптимальної структури експорту і прийняття обґрунтованих рішень в області керування.

Розділ 2

Дослідження ринку продукції та послуг будівельноїї галузі

2.1 Загальні тенденц ринку будівельної галузі

Будівельний комплекс України за минулі п’ять років пройшов етапи від скорочення обсягів виробництва, які були характерні у попередній період для економіки України в цілому, до його стабілізації та досягнення позитивних зрушень. Суттєво поліпшились показники діяльності у капітальному будівництві у 2004 році - обсяги виконаних підрядних робіт зросли порівняно з відповідним періодом попереднього року на 17,3 % становили 19,4 млрд. грн. У цілому за минулий рік було введено 7,6 млн. кв. метрів житла, що на 17,6 % більше, ніж за попередній рік. Відповідно зросли попит та обсяги виробництва переважної більшості основних видів продукц промисловості будівельних матеріалів: цементу - на 19,3%, скла - на 18,3%, цегли керамічної - на 15,2%, елементів конструкцій збірних для житлового будівництва та об’єктів іншого призначення на - 14,3% тощо.

Підприємства галуз набули досвіду роботи у нових ринкових умовах. Сьогодні на будівельному ринку України на конкурентних засадах функціонує 32,7 тис. підприємств, з них 7,6 тис. великих і середніх, та 25,1 тис. малих підприємств, на яких працює понад 430 тис. осіб.

Продовжувались процеси децентралізації управління будівельним комплексом - із сфери управління державних будівельних корпорацій вийшла більшість будівельних організацій та підприємств, ліквідовано державний концерн "Укрцемент" та корпорацію "Укрбудматеріали". На базі майна державних підприємств корпорац "Укрбуд" створено державне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд". Разом з тим, значна кількість недержавних підприємств увійшли до складу державних корпорацій уже на добровільних засадах або створили об’єднання підприємств, зокрема асоціацію "Укрцемент" та корпорацію "Укрбудматеріали", інші функціонують на ринку самостійно.

Поліпшилась робота підприємств й організацій сфери управління Держбуду: за 2004 рік ними виконано робіт на загальну суму 179,7 млн. грн., що на 25 відсотків перевищує показник 2003 року, проведена значна робота з питань охорони праці.

Існуюча нормативно-правова база у цілому забезпечує будівельну діяльність. Однак, з метою забезпечення подальшого розвитку будівельного комплексу на новому етап соціально-економічного розвитку держави необхідно активізувати роботу, спрямовану на удосконалення нормативно-правового забезпечення містобудівно діяльності, охорони пам’яток історії та архітектури, визначення концептуальних положень формування сучасного житлового середовища, запровадження нових архітектурно-технічних рішень житлово-цивільних об’єктів та інженерних споруд, підвищення надійності та безпеки споруд, забезпечення енергозбереження, розвитку промислової забудови, створення сприятливого інвестиційного та інноваційного клімату, спрощення дозвільної системи у будівництві, удосконалення кошторисно справи, розвитку житлового будівництва, впровадження найсучасніших технологій будівництва та будівельної техніки, новітніх матеріалів, удосконалення договірних відносин у будівництві, підвищення якості будівництва, поліпшення ліцензійної справи, розвитку зовнішньоекономічної діяльності у будівництві та удосконалення роботи з кадрами відповідно до вимог сучасного розвитку держави [19]

Будівельний комплекс України протягом 2000 - 2004 років пройшов етапи стабілізації, активізац виробничої діяльності та закріплення позитивних тенденцій.

Обсяги освоєних капітальних вкладень щорічно зростали: у 2000 р. – на 14,4 %, у 2003 р. – на 31,3 %. Ще істотніші темпи росту цього показника спостерігаються у 2004 році - за 9 місяців 2004 р. було освоєно 42,1 млрд.грн., що на 34,5 % більше, ніж за відповідний період 2003 року (рис 2.1). При цьому у житловому будівництв щорічно освоювалось 4-12 відсотків загального обсягу капітальних вкладень (табл. 2.1).

 Основним джерелом фінансування капітальних вкладень були кошти підприємств та населення. Разом з тим, інвестиційна активність держави поступово зростала: частка капітальних вкладень з державного бюджету у загальному обсязі освоєння капітальних вкладень збільшилась від 5,1 % у 2000 р. до 7,0 % у 2003 р. та 12,0 % - за 9 місяців 2004 р.

Рис 2.1 Зміни обсягів освоєних капітальних вкладень (у % до попереднього року)

Поліпшувалась технологічна структура капітальних вкладень - більша їх частка спрямовувалась на придбання машин, механізмів, обладнання та устаткування, в той час як частка витрат на будівельно-монтажні роботи у загальному обсязі зменшувалась: з 43,0 % у 2000 р. до 39,2 % у 2003 р.

Загальний обсяг витрат на виконані будівельно-монтажні роботи у 2000 році становив 10,2 млрд.грн. (43,0 % у загальному обсязі освоєних капітальних вкладень), що на 9,1% більше, ніж у 1999 році. У 2001 - 13,7 млрд.грн. (42,2 % від загального обсягу освоєних капітальних вкладень), що на 16,7 % більше, ніж у 2000 році; у 2002 - 14,8 млрд. грн. (39,8 % у загальному обсязі освоєних капітальних вкладень), що на 1,7 % більше, ніж за 2001 рік; у 2003 - 20,0 млрд.грн. (39,2 % у загальному обсяз капітальних вкладень), що на 30,2% більше, ніж за 2002 рік.

Таблиця 2.1

Обсяги освоєння капітальних вкладень та вартість будівельно-монтажних робіт за 2000-2003 роки та 9 місяців 2004 року

За 9 місяців 2004 року обсяг витрат на виконані будівельно-монтажні роботи становив 18,9 млрд.грн. (45,0 % у загальному обсязі освоєних капітальних вкладень), що на 44,2 % більше, ніж за відповідний період минулого року (табл.. 2.2).

У 2000 році власними силами будівельних організацій виконано підрядних робіт на суму 8,4 млрд.грн., що лише на 0,4 % більше, ніж у 1999 році. У 2003 році активізація виробничо діяльності у будівництві була найвищою за минулі роки - обсяги підрядних робіт зросли на 26,5 % .

Темпи розвитку нвестиційної діяльності на початку минулої п’ятирічки дещо випереджали розвиток підрядної діяльності у будівництві. Однак, в останні два роки, коли темпи зростання освоєних капітальних вкладень були найбільш суттєвими, ситуація покращала.

Таблиця 2.2

Обсяги підрядних робіт, виконаних власними силами будівельних організацій за 2000 - 2004 роки

У 2000 році власними силами будівельних організацій виконано підрядних робіт на суму 8,4 млрд.грн., що лише на 0,4 % більше, ніж у 1999 році. У 2003 році активізація виробничо діяльності у будівництві була найвищою за минулі роки - обсяги підрядних робіт зросли на 26,5 % .

За результатами 2004 року темпи зростання обсягів підрядних робіт становили 17,3 % (виконано робіт на суму 19,4 млрд. грн.), при цьому наростили обсяги підрядних робіт ус регіони України (рис.2.2). Однак, значну частину загального їх обсягу виконано підприємствами 7 регіонів: м. Києва, Дніпропетровської, Донецької, Київської, Львівської, Одеської та Харківської областей (Додаток А).

В цілому по Україні у розрахунку на 1 особу населення у 2004 р. виконано 406,6 грн. підрядних робіт, що у 1,6 раза більше, ніж у 2000 році (261,6 грн. з урахуванням індексу зростання цін на будівельно-монтажні роботи).

Вагому частку будівельних та ремонтних робіт у минулому році виконано на Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій, Чорнобильській АЕС, Дністровській та Київській ГАЕС, Київській та Каховській ГЕС, що пов’язано з реалізацією заходів, спрямованих на підвищення енергетичної безпеки, будівництво та модернізацію енергоблоків електростанцій.

Рис 2.2 Графік зміни обсягу підрядних робіт у 2000-2004 роках (у % до попереднього року)

Протягом 2004р. зводились споруди підприємств газової та нафтодобувної промисловості та прокладались магістральні трубопроводи. Зокрема відбувалося облаштування Макіївського газоконденсатного родовища у Луганській області, будівництво газокомпресорних станцій у Львівській та Івано-Франківській областях, реконструкція Хрестищенської газорозподільчої станції, здійснювалося прокладання газопроводів-відводів у Кіровоградській та Львівській областях, споруджувалась обвідна гілка нафтопроводу “Дружба” та ін.

Прискореними темпами велись роботи на об’єктах дорожнього господарства: здійснювалося будівництво та реконструкція магістральних автомобільних доріг Київ–Одеса та Київ–Чоп; виконувалися планові капітальні та поточні ремонти автомобільних доріг у всіх регіонах країни.

Крім цього, висок темпи зростання обсягів будівництва зумовлені виконанням робіт з капітального ремонту та реконструкції підприємств чорної металургії у Запорізькій, Дніпропетровській та Луганській областях, машинобудування та вугільно промисловості у Донецькій області, а також інших промислових підприємств.

У більшості регіонів країни, особливо у столиці, значно зросли обсяги будівництва об’єктів соціально-культурного призначення, зокрема житлового будівництва.

За даними Держкомстату України, станом на 1.01.2004 року у незавершеному будівництві за всіма формами власності в Україні налічувалось 27383 об’єкти, у тому числі 19435 будівель та 7948 інженерних споруд (Додаток Б).

Група об’єктів незавершеного будівництва будівель включає будівлі житлові та будівл нежитлові.

Із 19435 будівель будівництво здійснюється на 4168 будівлях (21,4 % до їх загальної кількості), припинених будівництвом - 15267 одиниць або 78,6 % (Додаток Б).

Із 15267 припинених будівництвом будівель: призупинених –13973 одиниці (91,5 %), законсервованих - 1294 одиниць (8,5 %) .

Із 19435 будівель до державної форми власності належить 3629 (18,7 %); комунальної – 2325 (12,0 %); приватно 2206 (11,3 %); колективної – 11251 (57,9 %); власності міжнародних організацій – 24 (0,1 %) (Додаток В).

Серед незавершених будівництвом будівель майже третина (35,3 %) – житлові (6866 будинків загальною площею 12365 тис.кв.м), спорудження яких є одним із шляхів вирішення проблеми забезпечення населення житлом.

Із 6866 незавершених будівництвом житлових будівель будівництво здійснюється на 1156 житлових будівлях загальною площею 5695,8 тис.кв.м (16,8 % до їх загальної кількості) (Додаток Б). За способом ведення будівельних робіт 71,6 % (828 одиниць) житлових будівель будується підрядним, 28,4 % (328 одиниць) – господарським способом.

Тимчасово припинених або законсервованих - 5710 житлових будівель загальною площею 6669,2 тис.кв.м або 83,2 % до їх загальної кількості.

У державній власност знаходиться 1636 житлових будівель або 23,8 % до їх загальної кількості, у комунальній – 1228 (17,9 %), у приватній – 679 (9,9 %), у колективній – 3322 (48,4 %), у власності міжнародних організацій – 1 (Додаток В).

Переважна більшість житлових будівель (96,2 %) не будується через відсутність фінансування.

Забудовники мають так наміри щодо використання припинених будівництвом житлових будівель: продовжити будівництво – 37,7 %; перепрофілювати – 0,8 %; продати –31,7 %; остаточно припинити будівництво і списати витрати –18,0 %; інші –11,8 % до їх загально кількості.

До нежитлового будівництва відносяться такі будівлі:

- готелі, ресторани та подібні будівлі;

- офісні;

- торговельні;

- транспорту та засобів зв’язку;

- промислові та склади;

- для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення;

- нежитлові інші.

Із 12569 незавершених будівництвом нежитлових будівель будівництво здійснювалось на 3012 (24,0 % до х загальної кількості), призупинених будівництвом та законсервованих 9557 одиниць, або 76,0 %.

За способом ведення будівельних робіт 55,4 % (1669 одиниць) нежитлових будівель будується підрядним способом, 28,4 % (1343 одиниці) – господарським способом [19].

У державній власност знаходиться 1993 нежитлових будівель, або 15,9 % до їх загальної кількості; у комунальній – 1097 (8,7 %); у приватній – 1527 (12,1 %); у колективній – 7929 (63,1 %); у власності міжнародних організацій – 23 (0,2 % до їх загально кількості) (Додаток В) (рис.2.3).

Рис. 2.3 Розподіл нежитлових будівель за власністю (станом на 2004 рік)

Через відсутність фінансування не будується 92,1 % нежитлових будівель.

Із призупиненого або законсервованого будівництва забудовники мають наміри продовжити будівництво 54,5 % нежитлових будівель. В той же час 5,1 % передбачається перепрофілювати; 16,3 % – продати; на 13,1 % остаточно припинити будівництво і списати витрати.

До інженерних споруд відносяться:

- транспортні споруди, до складу яких входять - залізниці; злітно-посадкові смуги; мости, естакади, тунелі та метро; порти, канали, греблі та інші водні споруди;

- трубопроводи, комунікації та лінії електропередачі, які містять магістральні трубопроводи, комунікації та лінії електропередачі; місцеві трубопроводи та комунікації;

- комплексні промислов споруди - це споруди гірничопромислових та добувних підприємств;

- інші інженерн споруди, які містять: споруди спортивного та розважального призначення; інш нженерні споруди, не класифіковані раніше.

Із 7948 інженерних споруд будівництво здійснюється на 2936 (36,9 % до їх загальної кількості).    Призупинених будівництвом та законсервованих –5012 одиниці, або 63,1 %.

За способом ведення будівельних робіт 85,1 % (438 одиниць) інженерних споруд будується підрядним способом, 14,9 % (438 одиниці) – господарським способом.

У державній власност знаходиться 1828 одиниць (22,9%); комунальній – 2032 (25,7 %); приватній – 687 (8,6 %); колективній – 3395 (42,7 %); власності міжнародних організацій – 6 (0,1 %) інженерних споруд.

Через відсутність фінансування не будується 93,6 % інженерних споруд. Забудовники мають так наміри щодо використання припинених будівництвом інженерних споруд: продовжити будівництво – 67,4 %; перепрофілювати – 1,4 %; продати – 4,3 %; остаточно припинити будівництво і списати витрати –15,8 %; інші – 11,1 % до їх загально кількості.

За умов активізац нвестиційної та будівельної діяльності, яка відбувається останнім часом, кількість об’єктів, що знаходяться у стадії незавершеного будівництва, скорочується. Порівняно з попереднім періодом обліку (1 липня 2002 р.) кількість таких об’єктів зменшилась на 1786 одиниць або на 6,5%.

Позитивним фактом також скорочення тимчасово припинених та законсервованих об’єктів відповідно на 9,1% та 20,1%. Поряд з цим збільшилась (на 7,2%) кількість об’єктів, на яких здійснюється будівництво.

За обліковий період було введено в експлуатацію 2253 будівлі та споруди, продано 1213, остаточно припинено будівництво та списані витрати по 1394 об’єктах.

Порівняно з попереднім періодом обліку (1 липня 2002 р.) значно зменшилась кількість незавершених житлових та нежитлових будівель відповідно на 13,7% та 5,8 %. Кількість незавершених будівництвом інженерних споруд збільшилась на 1,0 %.

Незначні зміни відбулися у структурі незавершеного будівництва за формами власност забудовників: зросла частка об’єктів комунальної (на 2 в.п.), державної (на 0,4 в.п.) та приватної (на 0,3 в.п.) форм власності, водночас зменшилась частка колективної форми власності.

Відповідно до потреб будівництва змінювалась ситуація на ринку виробників будівельних матеріалів.

У 2000 роц спостерігався спад промислового виробництва по основній номенклатурі продукц будівельного призначення: цементу випущено 5,3 млн.т (91,1% до обсягу попереднього року), цегли 1757,8 млн.штук ум.цегли (87,9%), конструкцій залізобетонних - 1,6 млн.куб.м (84,4%), нерудних будівельних матеріалів - 24,9 млн.куб. м (99,8%), плиток керамічних - 6,5 млн.кв.м (109,8%).

Починаючи з 2001 року, почалось поступове нарощування обсягів виробництва традиційних будівельних матеріалів і виробів та запровадження виробництва нових конкурентоспроможних видів продукції завдяки реконструкції, модернізації, технічному переоснащенню підприємств промисловості будівельних матеріалів.

У 2004 році порівняно з 2000 роком обсяги виробництва цементу зросли удвічі (вироблено 10,6 млн.т), елементів конструкцій збірних - в 1,6 раза (2,4 млн.куб.м), плиток керамічних - у 2,6 раза (16,7 млн.кв.м), санітарних керамічних виробів - у 1,5 раза (3,1 млн.штук).

Зростання обсягів освоєння капітальних вкладень та підрядних робіт супроводжувалось збільшенням кількості підприємств.

У 2001 році загальна кількість підприємств у будівництві складала 27707 одиниць, у 2002 році – 29318 одиниць, у 2003 році – 31863 одиниці.

У 2004 році загальна кількість підприємств збільшилась до 32758 одиниць, з них: великі та середн підприємства – 7632 одиниць (у тому числі: 5560 – підрядні, 2072 – надають послуги у сфері архітектури, інженерної та технічної діяльності, пов’язаної з будівництвом); малі підприємства – 25126 одиниць. (У 2001 році було 19882 одиниці, у 2002 році – 29318, у 2003 році – 23890 одиниць) (табл.. 2.6).

У 2000 роц середньооблікова чисельність у будівництві України склала 648,5 тис. осіб, що на 14,2 % менше, ніж у попередньому році, у 2001 році – 577,1 тис. осіб (на 11 % менше), у 2002 році - 453,2 тис. осіб (на 13,9 % менше), у 2003 році – 430,7 тис.осіб (на 5 % менше).

У 2004 році чисельність працюючих у будівництві вперше за останні роки зросла порівняно з попереднім роком на 0,2 % і склала 431,4 тис. осіб.

Середньомісячна заробітна плата у будівництві за 2004 рік склала 708,71 грн., що на 29,7 % більше, ніж за 2003 рік; у 1,7 раза більше, ніж у 2002 році; у 1,9 раза більше, ніж у 2001 році та у 2,7 раза більше, ніж у 2000 році.

Скорочується заборгованість з виплати заробітної плати працівникам підприємств у будівництві: у 2002 році – на 17,7 % (становила 193,0 млн. грн.), у 2003 роц на 31,1% (132,9 млн грн.), у 2004 році – на 41,7 % (77,5 млн. грн.), однак повністю ліквідувати заборгованість не вдалось (Додаток В).

За 2003-2004 роки будівельними організаціями до державного бюджету мобілізовано 4670,5 млн.грн., у тому числі: за 2004 рік - 2618,3 млн.грн. або 104,1% до завдання, визначеного Урядом (2515,0 млн.грн.), та 127,6 % до попереднього року.

Зростання обсягів підрядних робіт не завжди супроводжується поліпшенням фінансового стану підприємств.

Дебіторська та кредиторська заборгованість у 2004 році збільшилась майже удвічі і склала відповідно 10,2 млрд.грн. та 16,5 млрд..грн. Проте, позитивним є те, що обсяги простроченої заборгованості зменшуються: дебіторської - з 2,9 млрд.грн. на початок року до 1,3 млрд.грн., кредиторської - з 4,6 млрд.грн. до 1,8 млрд.грн.

Таблиця 2.6

Загальна кількість підприємств будівельної галузі України

Зменшується збитковість підприємств у будівництві, хоча залишається ще значною. Кількість збиткових підприємств у 2004 році склала 34,5 % від загальної їх кількості. У 2000 роц частка збиткових підприємств у будівництві перевищувала 60 %.

Протягом п’ятирічного періоду в Україні вдалось зупинити падіння темпів житлового будівництва. Починаючи з 2001 року, обсяги введення житла поступово збільшувались (рис. 2.4).

Так, у 2001 році введено на 6,8% житла більше порівняно з 2000 роком; у 2002 році – відповідно більше на 2,3%; у 2003 році - на 5,9%. У 2004 році введено 7,6 млн.кв.м житла, що на 17,6% більше порівняно з 2003 роком.

Обсяги введення житла за рахунок коштів Державного бюджету також збільшувались протягом 2001 – 2003 років: у 2001 введено на 33% більше порівняно з попереднім роком, у 2002 – на 20,7%, у 2003 р. – у 2,1 раза. Однак, у 2004 році за рахунок Державного бюджету введено 192,0 тис.кв.м житла, що менше на 30,9% порівняно з 2003 роком.

Рис. 2.4 Динаміка введення в експлуатацію житла в Україні за 1991-2004 роки

Сумарно за 2000-2004 роки в Україні введено за рахунок усіх джерел фінансування 31,6 млн.кв.м житла, що на 12,5 млн.кв.м (на 28,3%) менше, ніж передбачено на цей період Прогнозом. З них за рахунок коштів Державного бюджету введено 0,8 млн.кв.м житла (2,5% від загального сумарного обсягу введення житла, Прогнозом передбачено 2%). Основним джерелом фінансування є кошти населення – 19,3 млн.кв.м (61,1%, відповідно Прогноз - 45%), іпотечне та інші види кредитування не перевищує 2% загального обсягу введення житла проти 20%, що передбачені Прогнозом.

За підсумком 2000-2004 років забезпечують виконання показників Прогнозу Київська область (108,3%), Тернопільська (103,5%) та м. Київ (101,2%).

Більше всього житла за цей період введено у місті Києві – 4,9 млн. кв.м або 15,6% загального обсягу введеного житла.

Значне відставання сумарних показників введення житла за цей період від показників Прогнозу у Сумській (менше на 54,1%), Кіровоградській (на 52,6%), Волинській (на 52,4%), Рівненській (на 47%), Черкаській (на 46%), Житомирській (на 44,6%), Донецькій (на 44,5%), Полтавській (на 42,5%) областях, АР Крим (на 45,9%) та Запорізькій області (на 41,4%).

У сільській місцевост введено 22% (6,8 млн.кв.м) сумарного обсягу введеного протягом 2000-2004 років житла, що менше на 32,3% обсягу, передбаченого Прогнозом (10,0 млн.кв.м). При загальному підвищенні комфортності та благоустрою житлового фонду рівень благоустрою житла на селі не відповідає сучасним вимогам (якщо в міській місцевості водопроводом обладнано 76% житлового фонду, а централізованим опаленням - 74%, то у сільській місцевості ¾ відповідно 19% і 21% житла).

У розрахунку на одну тисячу осіб наявного населення у січні-грудні 2004 року в Україні введено 160,0 кв.м - це на 18,4% більше, ніж за відповідний період 2003 року. За цим показником більше, ніж по Україні в цілому, введено житла в 11 регіонах - серед них у м. Києві (394 кв.м/тис.осіб), Київській (307,7), Івано-Франківській (262,1), Чернівецькій (231,4), Львівській (210,7), Одеській (199,4), Вінницькій (197,7), Тернопільській (172,9), Рівненській (167,1), Хмельницькій (164) областях та м. Севастополі (183,8 кв.м) (Додоток В).

Відповідно до Закону України від 20.04.2000р. № 1674 “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” у редакції від 07.02.2002 р. № 3044 продовжується реалізація економічного експерименту у житловому будівництві, в ході якого відпрацьовуються фінансово-кредитн механізми з елементами іпотечного кредитування будівництва житла за рахунок залучення коштів фізичних та юридичних осіб [21].

Наглядовою радою для проведення моніторингу експерименту у житловому будівництві на базі холдингово компанії “Київміськбуд”, до складу якої входить Держбуд України, здійснюється спостереження за ходом реалізації зазначеного експерименту та його результатами.

За період д експерименту станом на 01.01.2005 року ХК “Київміськбуд” введено 3,3 млн.кв.м житла, в тому числі за рахунок залучених коштів населення – 3,0 млн.кв.м або 91,7% загального обсягу введеного за цей період житла.

Холдингова компанія Київміськбуд” та АКБ “Аркада” поширюють досвід спорудження житла в місті Києв за рахунок залучених коштів, використовуючи окремі елементи експерименту при будівництві житла у містах: Вінниці, Дніпропетровську, Житомирі, Запоріжжі, Одесі, Полтаві, Севастополі, Чернівцях та Київській області. Визначають можливості впровадження “Київського досвіду” 22 міста України.

Нове будівництво, що здійснюється шляхом завершення недобудованих об’єктів, становить більше 50% загального обсягу введеного житла. Разом з тим, повільно здійснюється добудова та введення в експлуатацію незавершених будівництвом житлових будинків, будівництво яких розпочато до 1 липня 1995 р. без урахування нових нормативних вимог з енергозбереження. У 2001 р. проведено інвентаризацію таких незавершених будівництвом житлових будинків. Зважаючи на значну кількість таких будинків в Україні, колегією Держбуду було прийнято рішення надати можливість місцевим органам виконавчої влади ввести в експлуатацію житлові будинки, що мали на той період будівельну готовність більше 50%, отримуючи на це дозвіл у Держбуді на підставі висновків комісій з обстеження технічного стану будинків відповідно до зареєстрованого у Мін¢юсті України “Положення з розгляду звернень щодо завершення будівництва введення в експлуатацію житлових будинків, розпочатих будівництвом до 1 липня 1995 року” (далі - Положення). Це дозволило б ввести в експлуатацію біля 4,8 млн.кв.м загальної площі житлових будинків для громадян, які потребують першочергового отримання житла, а також зменшити витрати на його відновлення. Однак, станом на 1 листопада 2004 року Комітетом надано дозволів на введення 1,2 млн.кв.м житла, тобто лише 25% від загальної кількості.

Страницы: 1, 2, 3