Отчет по практике: Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Утримання відрахування з заробітної плати (аванс, одержаний за першу половину звітного місяця, прибутковий податок та інші) (див. дод. 16).

Таблиця 5.3. Кореспонденція рахунків з обліку утримань з заробітньої плати

Облік депонованих виплат.

Видача заробітної плати здійснюється за допомогою Платіжної відомості П‑53 (див. дод. 15) або П‑49 і видаткового касового ордера КО‑2. заробітна плата не отримана протягом трьох днів депонується, касир навпроти прізвища працівника ставить штамп «Депоновано» та складає реєстр депонованих заробітних плат в двох примірниках: один прикладається до звіту касира, другий передається в бухгалтерію і служить для розрахунку з депонентами. На даному підприємств дана операція не проводиться. Заробітну плату всі отримують вчасно.

Утримання з доходу працівників, порядок їх визначення та обліку.

Утримання з доходу працівників – це сума, яка відраховується з їхньої заробітної плати для в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, фонд соціального страхування на нещасні випадки на виробництві.

5. Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) (ПСБО 16 «Витрати»)

Види виробництв, продукції і послуг підприємства.

Об’єкти обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості.

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Калькуляція це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також загальновиробничої собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. калькуляції складають на продукцію допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.

Таблиця 6.1. Кореспонденція рахунків з обліку витрат виробництва та калькуляції собівартості

Склад собівартості продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції, робіт та послуг складається із спожитих у процесі виробництва виробничих запасів, сировини, енергії, основних засобів (у вигляді їх зносу), трудових ресурсів (у вигляді заробітної плати), а також інших витрат, пов’язаних із її виробництвом. На ЗАТ «Рівне-Борошно» до складу собівартост продукції входять:

-      витрати на сировину;

-      вартість тари;

-      енергоресурси;

-      заробітна плата;

-      нарахування на зарплату;

-      знос основних фондів;

-      нші витрати.

Класифікація витрат на виробництво.

Витрати поділяються на:

1. Прямі:

-      сировина;

-      заробітна плата;

-      нарахування на заробітну плату;

-      енергоресурси:

·     електроенергія;

·     газ;

·     пальне;

-      покупні матеріали:

·     мішки, пакети;

-      Інші витрати.

2. Постійн витрати:

– послуги сторонні організацій;

·     господарські витрати;

·     знос основних засобів;

·     відсотки банку;

-      податкові платежі

·     податок на землю;

·     комунальні податки;

·     податок з власників транспортних засобів;

·     нші податки;

·     ліцензії.

Загальна схема обліку витрат виробництва.

Облік витрат виробництва здійснюється за середньозваженою формулою.

Вартість сировини складає 70% вартості продукції. Вартість енергоресурсів складається з суми витрат на електроенергію, газ, воду, пальне. Постійні витрати складаються з послуг сторонніх організацій, господарських витрат, знос основних засобів, відсотки банку, податкові платежі. Витрати виробництва складаються з різниц між загальними витратами і прямими витратами

Облік прямих та загальновиробничих витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, як можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прями витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданн послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.

Таблиця 6.2. Кореспонденція рахунків з обліку прямих та загальновиробничих витрат

Облік оцінка незавершеного виробництва.

Незавершене виробництво являє собою продукцію, роботи і послуги, які не пройшли всіх стадій технологічного процесу і, як наслідок, є недоукомплектованими або такими, що не пройшли відповідного технічного контролю.

На ЗАТ «Рівне-Борошно» незавершеного виробництва немає. Брак житнього помолу ведеться на рахунку 237 «Лінія житнього помолу», і в Дебет списуються вс витрати, відбувається закриття рахунку за місяць на собівартість випущено продукції.

6. Облік готової продукції (товарів, робіт, послуг) її реалізації (ПСБО 15 «Дохід», ПСБО 16 «Витрати»)

Поняття готової продукції.

Готова продукція – це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Оцінка облік готової продукції.

На підставі накладних випускається продукція. Оцінка у звітному періоді може здійснюватися за фактичною собівартістю. Наприкінці місяця обов’язковою умовою є облік готової продукції за фактичною собівартістю. Сума відхилень фактично собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відносяться до реалізованої продукції, відображається записом:

Дебет рахунка на №901 «Собівартість реалізації».

Кредит рахунка №26 «Готова продукція».

Рахунки обліку готової продукції які наявні на ЗАТ «Рівне-Борошно»:

201 «Сировина матеріали»

23 «Виробництво»

26 «Готова продукція»

28 «Товари»

70 «Доходи від реалізації»

79 «Фінансов результати»

90 «Собівартість реалізації»

91 «Загальновиробнич витрати»

92 «Адміністративн витрати»

Таблиця 7.1. Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції

Облік виконання робіт і послуг.

Роботи послуги – це вид діяльності, за які покупцеві пред’являються розрахунков документи. Пред’явленими розрахунковими документами вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку, або передачі їх покупцеві відповідно до умов, передбачених договором, тобто без участі установ банків.

Таблиця 7.2. Кореспонденція рахунків з обліку виконаних робіт і послуг

Облік доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Реалізована продукція – це продукція, за яку підприємство – продавець одержало плату або авансові платежі.

Дане підприємство спеціалізується на продажі готової продукції, тому послуг практично не надає.

7. Облік грошових коштів і розрахункових операцій (ПСБО 9 «Запаси», ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість», ПСБО 11 «Зобов’язання»)

Облік касових операцій.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в кас підприємства використовується рахунок 30 «Каса», субрахунок 301 «Каса в національній валюті». За дебетом рахунка 30 «Каса» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом – виплата грошових коштів із каси підприємства.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами.

Таблиця 8.1. Кореспонденція рахунків з обліку касових операцій на підприємстві

Облік коштів на поточному рахунку.

Рахунок 31 «Рахунки в банках» призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банках і можуть бути використані для поточних операцій.

На ЗАТ «Рівне-Борошно» наявні такі субрахунки даного рахунку:

311 «Поточн рахунки в національній валюті»

313 «Інш рахунки в банку в національній валюті»

На дебеті рахунку №31 «Рахунки в банках» відображається надходження грошових коштів, на кредиті – їх використання.

Таблиця 8.2. Кореспонденція рахунків з обліку коштів на поточному рахунку

Види дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори фізичні та юридичні особи, які заборгували в наслідок минулих подій підприємству певну суму грошових коштів чи інших активів.

Кредитори фізичні та юридичні особи, яким ЗАТ «Рівне-Борошно» заборгувало в наслідок минулих подій певну суму грошових коштів чи інших активів.

Рахунки з обліку дебіторської заборгованості, які наявні на підприємстві:

36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

371 «Розрахунки за виданими авансами»

372 «Розрахунки з підзвітними особами»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

64 «Розрахунки за податками й платежами»

65 «Розрахунки за страхуванням»

66 «Розрахунки з оплати праці»

68 «Розрахунки за іншими операціями»

Рахунки які наявні на ЗАТ «Рівне-Борошно» для обліку короткострокової кредиторсько заборгованості:

60 «Короткостроков позики»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

64 «Розрахунки за податками й платежами»

65 «Розрахунки за страхуванням»

66 «Розрахунки з оплати праці»

68 «Розрахунки з іншими операціями»

Таблиця 8.3. Кореспонденція рахунків з обліку дебіторської і кредиторсько заборгованості

8. Облік інвестицій (ПСБО 12 «Фінансові інвестиції»)

Визначення та класифікація інвестицій.

Інвестиц це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в наслідок чого створюється прибуток досягається соціальний ефект.

Під капітальною інвестицією треба розуміти господарську операцію, яка передбача придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Під фінансовими інвестиціями треба розуміти господарську операцію, яка передбача придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прям нвестиції – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна нвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

В залежності від того, на який термін підприємство здійснює інвестиції, вони поділяються на довгострокові та короткострокові.

Довгостроков фінансові інвестиції – це інвестиції на період більше одного року. Так нвестиції відносяться до необоротних активів, виходячи з того, що вони не можуть бути реалізованими в будь-який момент.

Короткостроков фінансові інвестиції – це інвестиції на період до одного року. Ці інвестиц відносяться до оборотних активів виходячи з того, що вони можуть бути реалізовані в будь-який момент. [12].

Оцінка нвестицій.

Фінансов нвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Облік нвестицій за видами.

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформац про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) в цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств створених на території країни та за кордоном тощо. На ЗАТ «Рівне-Борошно» використовується субрахунок 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі» рахунка №14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

За дебетом рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом – їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об’єкта інвестування, якщо облік нвестицій ведеться за методом участі у капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об’єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання нформації про довгострокові фінансові вкладення в об’єкти як на територ країни так і за кордоном.

Рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

На ЗАТ «Рівне-Борошно» використовується субрахунки 151 «Капітальне будівництво» та 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» рахунка №15 «Капітальні інвестиції» має так субрахунки:

За дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом – їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, нших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об’єктами капітальних вкладень (інвентарними об’єктами).

На ЗАТ «Рівне-Борошно» наявні:

1.   Капітальні інвестиції:

-      придбання (виготовлення) основних засобів;

2.   Фінансові інвестиції:

-      фінансові інвестиції за методом участі в капіталі інших підприємств.

-      Інші.

9. Облік власного капіталу

Визначення склад власного капіталу.

Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту, в якому обов’язковою умовою розмір статутного капіталу.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства. На даному підприємстві до складу власного капіталу належать статутний капітал і нерозподілений прибуток.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

До статутного капіталу відносять кошти внесені засновниками та власниками, а також вартість майна, яке ними вкладено. Статутний капітал на протязі існування підприємства може збільшуватись за рахунок додаткових внесків та майна.

Статутний капітал – це частина капіталу, яка утворюється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно підприємства для забезпечення діяльності господарського суб’єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір статутного капіталу підляга обов’язковій реєстрації у Державному реєстрі суб’єкта господарювання.

Для того, щоб підприємство краще функціонувало внесення коштів у статутний фонд да можливість поновлювати основні та обігові кошти. [11].

Облік статутного капіталу.

Рахунок 40 «Статутний капітал» призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунку №40 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, яки зафіксовано в установчих документах підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Облік пайового капіталу.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Аналітичний облік по рахунку 41 «Пайовий капітал» ведеться за видами капіталу. На ЗАТ «Рівне-Борошно» даного виду капіталу не використовується.

Облік додатково вкладеного капіталу.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» призначено для узагальнення інформації про суми, на як вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також сума дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. За кредитом рахунку 42 «Додатковий капітал» відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення. На ЗАТ «Рівне-Борошно» даного виду капіталу не використовується.

Облік резервного капіталу.

Рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. За кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом – їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду. Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання. На ЗАТ «Рівне-Борошно» даного виду капіталу не використовується.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

На ведеться ЗАТ «Рівне-Борошно» облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному роц прибутку ведеться на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (Непокриті збитки)», субрахунках №441 «Прибуток нерозподілений» і №442 «Непокриті збитки».

З кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом – збитки та використання прибутку.

Таблиця 10.1. Кореспонденція рахунків з обліку нерозподіленого прибутку (непокрит збитки)

10. Фінансова звітність (ПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПСБО 2 «Баланс», ПСБО 3 «Звіт про фінансові результати», ПСБО 4 «Звіт про рух грошових коштів», ПСБО 5 «Звіт про власний капітал», ПСБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»)

Визначення звітності.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою одержання користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані за звітний період в установленій формі для прийняття цим користувачем визначених ділових рішень.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Склад зміст квартальної і річної фінансової звітності.

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Баланс звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Для суб’єктів малого підприємства і представництв іноземних суб’єктів господарсько діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансов результати.

Фінансов звіти містять статті, склад і зміст чких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовому звіті, якщо відповідає таким критеріям:

-      снує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

-      оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філії, представництв, відділів та інших відособлених підрозділів підприємства.

Зміст послідовність підготовчих робіт перед складанням річної звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

-      автономність підприємства, яким може підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітност підприємства;

-      безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

-      періодичність, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу змогою складання фінансової звітності;

-      сторичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

-      нарахування та відповідальність доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду треба зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, належно від часу надходження і сплати грошей;

-      повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймається на її основі;

-      послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

-      превалювання змісту над формою, за яким операції повинн обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

-      диного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

·     придбання, продажу та володіння цінними паперами;

·     участі в капіталі підприємства;

·     оцінки якості управління;

·     оцінки здатності підприємства своєчасно використовувати сво зобов’язання;

·     забезпеченості зобов’язань підприємства;

·     визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

·     регулювання діяльності підприємства;

·     нших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Форми фінансової звітності підприємства і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозуміла користувачам, вона повинна містити дані про:

1.   підприємство;

2.   дату звітності та звітний період;

3.   валюту звітності та одиницю її виміру;

4.   відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

5.   облікову політику підприємства та її зміни;

6.   консолідацію фінансових звітів;

7.   припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

8.   обмеження щодо володіння активами;

9.   участь у спільних підприємствах;

10.виявлення помилок окремих років та пов’язані з ним коригування;

11.переоцінку статей фінансових звітів;

12.іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

-      назву. Організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу офісу);

-      короткий опис основної діяльності підприємства;

-      назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

-      середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансово звітності.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для проведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлити обрану облікову політику шляхом опису:

·     принципів оцінки статей звітності;

·     методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів треба розкривати:

·     облікову політику підприємства;

·     нформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);

·     нформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер підприємства.

Порядок складання бухгалтерського балансу.

Нормативними документами, яким визначається зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87.

Норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності.

Особливост складання консолідованого балансу визначаються окремим положенням.

Терміни, що використовуються в цьому Положенні: активи, власний капітал, довгостроков зобов’язання, пов’язані сторони, зобов’язання, еквіваленти грошових коштів, фінансові інвестиції, поточні зобов’язання, необоротні активи, оборотні активи, операційний цикл.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

Висновок

Маючи можливість проходити практику у ЗАТ «Рівне-Борошно» ми була вражена дисциплінованістю і доброзичливістю працівників які там працюють. На сьогоднішній день дружність колективу є рідкістю, це пов'язано з багатьма факторами такими як жадібність, бажання збагатитись за рахунок інших та ін. Прийшовши перший раз на практику ми не відчули ніякого дискомфорту оскільки дуже швидко відшукали цільну мову з працівниками та керівництвом підприємства. Це дало мені змогу краще пізнати відносини працівників з керівництвом. Особливо на цьому підприємстві сподобався розподіл обов'язків між працівниками. Тут кожен працівник конкретно знає і старанно виконує свої завдання та розприділен обов'язки. Завдяки цьому вдається уникати конфліктних та непередбачуваних ситуацій і завдяки цьому вдається зберегти спокійну обстановку в середин підприємства. Пройшовши практику у ЗАТ «Рівне-Борошно» в нас залишились тільки добрі спогади про це підприємство.

Ми дізналася:

– принципи організації та функції бухгалтерської служби, її взаємозв’язок з іншими структурними підрозділами підприємства;

– порядок послідовність складання первинних документів, облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку;

– особливост організації обліку, первинних документів та облікових регістрів в умовах застосування засобів обчислювальної техніки;

– послідовність зміст робіт по складанню бухгалтерської звітності підприємства.

Завдання виробничої практики ознайомилися з організацією роботи бухгалтерського апарату підприємства, функціональними обов’язками, правами та відповідальністю бухгалтерів; вивчили організацію та методику первинного, аналітичного та синтетичного обліку підприємства; оволоділи прийомами калькулювання та методом обліку витрат виробництва (обігу), які застосовуються на підприємстві; ознайомилися з організацією та формами фінансової звітності.

А також, під час проходження виробничої практики оволоділи навичками: розділу функцій в організації облікового процесу; прийому, перевірки та обробки первинних документів; техніки складання облікових регістрів; відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку; складання основних форм бухгалтерської звітності.