Для управління державним підприємством необхідно перш за все володіти інформацією про витрати, про зменшення або підвищення того чи іншого економічного показника.

Приведемо суми витрат по статтям собівартості (у тому числі на ремонт) по кварталам з 2003 року до 2007 року.

Таблиця 1.1 Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (1 квартал 2003-2007 рр.)

Рис.1.1 Загальні витрати підприємства за 1 квартал (2003-2007 рр.)

Рис.1.2 Витрати на ремонт за 1 квартал (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.2. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за півріччя 2003-2007 рр.)

Рис.1.3 Загальні витрати підприємства за півріччя (2003-2007 рр.)

Рис.1.4 Витрати на ремонт за півріччя (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.3. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за 9 місяців 2003-2007 рр.)

Рис.1.5 Загальні витрати підприємства за 9 місяців (2003-2007 рр.)

Рис.1.6 Витрати на ремонт за 9 місяців (2003-2007 рр.)

Таблиця 1.4. Витрати по статтям собівартості у тому числі на ремонт (за рік 2003-2007 рр.)

Рис.1.7 Загальні витрати підприємства за рік (2003-2007 рр.)

Рис.1.8 Витрати на ремонт за рік (2003-2007 рр.)

За приведеними даними видно, що загальні витрати та витрати на ремонт підвищуються щорічно. Це пов’язано з тим, що обладнання експлуатується дуже давно. Воно застаріло як за технічними так і за моральними ознаками.

На основі цих даних можна привести мету та задачі дипломної роботи.

1.3 Мета та задачі дипломно роботи

Для державного підприємства основною метою є зниження витрат. Введення нового обладнання на підприємство можливе лише при обґрунтуванні економічної доцільності цього рішення.

Аналіз витрат підприємства «ДнМЕМ» показує те, що витрати на ремонт обладнання підвищується щорічно, а отже і загальні витрати також ростуть. Звичайно, зростання витрат на ремонт на пряму пов’язано з тим, що обладнання використовується дуже давно, воно застаріло, і є не тільки джерелом великих витрат на ремонт та експлуатацію, але і підвищеним ризиком для робітників, які це обладнання обслуговують.

Предметом дослідження дипломної роботи виступає реальний інвестиційний проект, можлива реалізація якого розглядається на підприємстві.

Метою даного проекту є знаходження шляхів зниження витрат на підприємстві. Нами було виявлено, що витрати зростають через ремонтні роботи обладнання, тому, цілком справедливо вважати, що заміна старого обладнання на нове знизить витрати на ремонти. Для того, що у цьому впевнитися, ми пропонуємо виконати інвестиційний проект по заміні на підстанції «ДДЗ-330» застарілих масляних вимикачів ВМТ-220Б (які відпрацювали набагато більше усіх строків експлуатації, неодноразово піддавалися капітальним та текучим ремонтам, які відслужили свій ресурс) на нові повітряні вимикачі типу ВВШ-150Б або на елегазові – типу LTB 170D1/B.

Отже метою дипломного проекту є обґрунтування реального інвестиційного проекту підприємства.

Основними задачами, що необхідно вирішити для досягнення поставленої мети є:

Ø аналіз економічних показників роботи підприємства у тому числ витрат на ремонти;

Ø прогнозування витрат на 2008 рік;

Ø проаналізувати необхідність здійснення реального інвестиційного проекту на підприємстві ДнМЕМ;

Ø виконати інвестиційний проект по заміні застарілого обладнання;

Ø оцінити ефективність здійснення реального інвестиційного проекту на підприємстві.

Ø створення інформаційної системи для підприємства ДП «ДнМЕМ»;

Ø охорона праці та техніка безпеки на підприємстві та на підстанціях.

При написані даної роботи були застосовані наступні методи дослідження: літературний, порівняльний, економіко-статистичний. Наочне подання результатів дослідження здійснюється у вигляді таблиці, рисунків та інформаційної системи СППР.

В роботі розроблений комплекс задач автоматизації планово-економічних розрахунків на ПК за допомогою Excel та кнопковий нтерфейс.

Висновки до першого розділу

Результатом виконання першого розділу дипломного проекту є вивчення та аналіз діяльност підприємства, формулювання мети та задач дипломного проекту.

РОЗДІЛ 2. ПІДГОТОВКА ДО ВПРОВАДЖЕННЯ РЕАЛЬНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ ТА ОЦІНКА ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

У даному розділ виконується прогнозування загальних витрат підприємства та витрат на ремонт, запропоновано шляхи їх зниження; наведені теоретичні основи управління реальними інвестиціями підприємства, реальний інвестиційний проект та його економічне обґрунтування.

2.1 Прогнозування загальних витрат підприємства та витрат на ремонт на 2008 рік

В нашому розпорядженн дані загальних витрат (у тому числі на ремонт) державного підприємства ДнМЕМ. Необхідно на основі цих даних виконати аналіз витрат підприємства та розробити прогнози діяльності підприємства у 2008 році.

Побудова модел прогнозування витрат є досить важливою, оскільки керівництво підприємства завжди бажає знати, якими будуть ці витрати у майбутньому, і, залежно від цього, планувати свою діяльність.

Для побудови моделі нам необхідні наступні дані: загальні витрати підприємства та витрати на ремонт обладнання. Ця модель буде показувати які витрати підприємство може понести у 2008 році.

Прогнозування будемо виконувати за допомогою методу нелінійної апроксимації (поліноміальний тренд 3-го порядку), так як прогнозування саме за цим методом є найбільш достовірним, а отже, дає найточніший результат прогнозу.

Для цього на основі даних про витрати, ми будуємо графік загальних витрат за та за допомогою лінії тренду визначаємо параметри рівняння та розмір достовірності апроксимації.

Рис.2.1 Графік загальних витрат (2003-2008 рр.)

Отже рівняння для прогнозу значень витрат на 2008 рік має наступний вигляд:

де - номер року на який робиться прогноз (у нашому випадку =6).

Достовірність (відповідність фактичних даних прогнозованим):

Прогнозоване значення витрат наведене у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Значення загальних витрат, що прогнозуються (тис.грн)

За прогнозом (без урахування індексу інфляції) загальні витрати на 2008 рік складуть 28 297 тис.грн..

Згідно закону України Про Державного бюджет” прогнозований рівень інфляції на 2008 рік складатиме 17%. Тому сума загальних витрат складатиме 28 297 * 1,17 – 33 107,82 тис.грн.

За допомогою того ж методу прогнозування визначимо витрати на ремонт за 2008 рік.

Рис.2.2 Графік витрат на ремонти (2003-2008 рр.)

Отже рівняння для прогнозу значень витрат на 2008 рік має наступний вигляд:

де - номер року на який робиться прогноз (у нашому випадку =6).

Достовірність (відповідність фактичних даних прогнозованим):

Прогнозоване значення витрат на ремон наведене у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Значення витрат на ремонт, що прогнозуються (тис.грн)

За розрахунками витрат ми бачимо, що наші фактичні витрати не відповідають прогнозованим. Це пов’язано з тим, що капітальний ремонт обладнання проводиться мінімум один раз у два роки. Тому прогнозоване значення витрат на 2008 рік є меншим ніж фактичні витрати 2007 року і складають 4 124 тис.грн. В даному прогнозі також не враховується ндекс інфляції. З урахуванням – 4,124 * 1,17 – 4 825 тис.грн.

За прогнозом ми бачимо, що загальні витрати та витрати на ремонт зростають кожного року. Для того, щоб знизити ці витрати, ми пропонуємо виконати інвестиційний проект по заміні на підстанції «ДДЗ-330» застарілих масляних вимикачів ВМТ-220Б (як відпрацювали набагато більше усіх строків експлуатації, неодноразово піддавалися капітальним та текучим ремонтам, які відслужили свій ресурс) на нові повітряні вимикачі типу ВВШ-150Б або на елегазові – типу LTB 170D1/B.

2.2 Теоретичні основи управління реальними інвестиціями підприємства

2.2.1 Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства

Інвестиції (від латинського „invest” – вкладення) як економічна категорія увійшли у вітчизняну наукову літературу і практику наприкінці 80-х років XX століття, коли розпочалася ринкова трансформація суспільства, і спочатку багатьма фахівцями в економічних дослідженнях помилково ототожнювалися з капіталовкладеннями [2, c.7; 3, c.19].

Поняття «інвестиції» використовується на всіх рівнях економічної системи: на рівні держави, суб’єктів господарювання та домогосподарств. Варто зазначити, що ми не будемо розглядати інвестиційну діяльність в контексті суспільства та будемо мати на увазі, що суб’єктом інвестування є підприємство, а не індивідууми.

В різних наукових працях, підручниках, навчальних посібниках поняття «інвестиції» тлумачиться по різному. Розглянемо деякі з визначень.

В цілій низьк підручників приводиться наступне: «Інвестування – це акт вкладення грошових коштів (що називаються інвестиціями) з метою отримання прибутку в майбутньому». Проте, дане визначення є неточним оскільки, по-перше, інвестиції можуть мати на меті, як економічні, так і позаекономічні цілі вкладення капіталу, а по-друге, вони можуть здійснюватися не тільки в грошовій, але й в інших формах.

Однією з типових помилок ототожнення поняття „інвестиції” з поняттям „капітальні вкладення”. Проте, у світовій і вітчизняній практиці, визнається, що інвестовані кошти можуть спрямовуватися на поповнення оборотних засобів, придбання та емісію цінних паперів, нематеріальних активів тощо. Тоді як капітальні вкладення трактуються як вкладення капіталу у відтворення основних засобів виробничого та/або невиробничого характеру. Отже, капітальні вкладення є більш вузьким поняття можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій.

Нобелівський лауреат з економіки Шарп У. зазначає: „У найбільш широкому розумінні слово „інвестувати означає: „розлучитися з грошима сьогодні, щоб одержати більшу їх суму в майбутньому”[4].

Вище наведене визначення розглядає поняття „інвестування” враховуючи аспект часу. Процес вкладання капіталу і одержання результату від здійсненних нвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактується як інвестиційний лаг – проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів.

Окремо слід зазначити про так звані "споживацькі інвестиції" – придбання житла, автомобілів, меблів і т.д. Такі операції і затрати не можна називати нвестиціями, оскільки кошти витрачені на придбання об'єктів довгострокового споживання, а не з метою одержання прибутку чи іншої вигоди.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року визначає інвестиц як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект [5].

Відповідно до Закону такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляд технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організац виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права та цінності.

Враховуючи багатомірність економічної категорії, що розглядається, слід навести класифікацію інвестицій відповідно до основних їхніх ознак:

1. За об’єктами вкладання капіталу: реальні та фінансові;

2. За характером участі в інвестиційному процесі: прямі та непрямі;

3. За відтворювальною спрямованістю: валові, реноваційні та чисті;

4. За ступенем залежності від доходів: похідні та автономні;

5. По відношенню до підприємства-інвестора: внутрішні та зовнішні;

6. За періодом існування: короткострокові та довгострокові;

7. За сумісництвом існування: незалежні, взаємозалежні та виключні;

8. За рівнем доходності: високодохідні, середньодохідні та бездохідні;

9. За рівнем інвестиційного ризику: безризикові, низькоризикові, середньоризикові та високоризикові;

10. За рівнем ліквідності: високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні;

11. За формами власності інвестованого капіталу: приватні, державні та змішані;

12. За регіональними джерелами залучення капіталу: вітчизняні та ноземні;

13. За регіональною спрямованістю інвестованого капіталу: інвестиц на внутрішньому ринку та інвестиції на міжнародному ринку;

14. За призначенням об’єктів інвестування: виробничі та невиробничі;

15. За матеріальністю інвестицій: матеріальні та нематеріальні;

16. За ступенем впливу інвестування на управління підприємством: нвестиції, що забезпечують інвестору права повної власності на об’єкт нвестування; інвестиції, що не забезпечують права повної власності, проте забезпечують повний контроль управління підприємством; інвестиції, що не дозволяють контролювати управління об’єктом інвестування.

Крім зазначених ознак інвестиції також можна класифікувати за розміром капіталу, що нвестується; за формою отримання ефекту від інвестицій; за галузевою спрямованістю; за ознакою необхідності здійснення тієї чи іншої інвестиції; за ознакою енергозбереження; за ознакою контролю за забрудненням навколишньо середи тощо.

Так само як поняття „інвестиції” поняття „інвестиційна діяльність” не має загально визначеного тлумачення.

Відповідно до закону України „Про інвестиційну діяльність”, дане поняття визначається як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [5].

Варто зазначити, що інвестиційна діяльність здійснюється з метою досягнення певних цілей, що підпорядковуються загальним задачам розвитку підприємства та його інвестиційній ідеології, та в кінцевому підсумку набуває конкретного вираження в максимізації ринкової вартості підприємства та підвищенні добробуту його власників.

2.2.2 Особливост форми здійснення реальних інвестицій на підприємстві

На сьогоднішній день більшість інвестицій, що здійснюються на українських підприємствах є реальними. Це обумовлено цілою низкою як суб’єктивних так і об’єктивних факторів. Виходячи з цього варто більш детально розглянути цей вид інвестицій.

В пункті 2.2.1 дано роботи нами було визначено, що за об’єктами вкладання капіталу інвестиц поділяються на реальні та фінансові. Дана точка зору є розповсюдженою, проте не одностайною.

А.А. Пересада крім реальних та фінансових інвестицій окремо виділяє ще й інноваційні та нтелектуальні [6, стр.12]. Такої ж думки дотримується і Черваньов Д.М. [7, стр.21-23] з однією відмінністю – він розглядає інтелектуальні інвестиції як частину інноваційних: „Реальні інвестиції — це вкладення коштів у реальн активи як матеріальні (основні та оборотні виробничі засоби, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація)”.

Інноваційні інвестиції — це вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу (НТП). Інноваційн нвестиції (вкладення в інновації) забезпечують кількісні і якісні поліпшення виробничої діяльності підприємств завдяки впровадженню досягнень НТП здійснюються з метою отримання прибутку, скорочення витрат на виробництво, успішно протидії конкурентам на товарних ринках, або досягнення соціального ефекту.

Інноваційні інвестиц можуть здійснюватися або у формі придбання готової науково-технічної продукц (патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки, марки) або у формі розробки нової науково-технічної продукції безпосередньо на підприємстві чи сторонніми установами на замовлення підприємства.

Отже, реальні інвестиц це вкладання капіталу в усіх його формах у основні засоби, нематеріальн активи, товарно-матеріальні цінності та в інші об’єкти інвестування, з метою отримання прибутку та/або досягнення іншого економічного або позаекономічного ефекту.

В свою чергу реальн нвестиції також поділяються на певні види. До основних форм реального інвестування відносяться:

1. Придбання цілісних майнових комплексів являє собою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікацію їхньої діяльності.

2. Нове будівництво нвестиційна операція, що пов’язана з будівництвом підприємства, будівлі, споруди на нових земельних ділянках за первісним проектом, затвердженим у встановленому порядку.

3. Перепрофілювання нвестиційна операція, що забезпечує повну зміну виробничого процесу технології для випуску нової продукції.

4. Реконструкція пов'язана з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП і здійснюється за комплексним проектом реконструкції підприємства в цілому, її метою є збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та зміна номенклатури продукції переважно без збільшення кількості працівників з одночасним поліпшенням умов їхньої праці та охорони довкілля.

5. Модернізація – це удосконалення і приведення активної частини основного виробничого капіталу у відповідність до сучасного рівня здійснення технологічних процесів. Здійснюється шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів обладнання, які використовує підприємство у процесі виробничої діяльності.

6. Оновлення нвестиційна операція, що пов’язана з зміною або доповненням існуючого парку обладнання окремими новими їх без зміни загальної схеми технологічного процесу.

7. Інноваційне нвестування в нематеріальні активи спрямоване на використання в операційному та іншому видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху.

8. Приріст товарно-матеріальних запасів пов'язаний з розширенням обсягу оборотних активів підприємства.

Освоєння реальних нвестицій є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Вони мають високий ступінь проти інфляційного захисту, забезпечують підприємству стабільні передбачувані обсяги чистих грошових потоків і, як правило, більш високий рівень рентабельності порівняно з фінансовими нвестиціями. Однак необхідно пам’ятати, що реальним інвестиціям, крім того, притаманній високий рівень морального старіння і зазвичай вони є найменш ліквідними активами підприємства.

2.2.3 Методичні підходи до оцінки ефективності реальних інвестицій

Здійснення всіх форм реального інвестування відбувається у три основні стадії (фази), що складають в сукупності його [8, стр.269]:

Ø передінвестиційна стадія, в процесі якої розробляються варіанти альтернативних інвестиційних рішень, проводиться ії оцінка і приймається до реалізації їх конкретний варіант;

Ø інвестиційна стадія, в процесі якої здійснюється безпосередня реалізація прийнятого нвестиційного рішення;

Ø постінвестиційна стадія, в процесі якої забезпечується контроль за досягненням передбачених параметрів інвестиційних рішень при експлуатації об’єкта інвестування.

Основу передінвестиційно стадії циклу реального інвестування становить підготовка інвестиційного проекту (розробка бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування).

В економічній літературі інвестиційний проект розглядається, з одного боку, як діяльність, що передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення визначеної мети, а з ншого — є системою організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених заходів, які містять їх опис [7, стр.140].

В даній роботі ми будемо мати на увазі, що інвестиційний проект – це основний документ, в якому зазначається мета здійснення реальних інвестицій, основні характеристики проектно деї та показники, що пов’язані з її реалізацією.

Для позначення результативності (планової чи фактичної) чи вираження доцільності реалізац проекту для інвестора (інвесторів) використовується поняття "ефективність нвестиційного проекту".

В цілому ефективність проекту, в тому числі й інвестиційного, - це категорія, що характеризу відповідність результатів та витрат проекту основним цілям й інтересам його учасників [9, стр.58].

Як категорія ефективність проекту має багато різних видів. У науковій літературі виділяють наступні:

Ø економічну ефективність, що відображає відповідність витрат
і результатів проекту цілям і інтересам його учасників у грошовому виражені;

Ø соціальну ефективність, що відображає відповідність витрат і соціальних результатів проекту цілям і соціальним інтересам
його учасників (включаючи державу і суспільство);

Ø екологічну ефективність, що відображає відповідність витрат
і екологічних результатів проекту інтересам держави і суспільства;

Ø інші види ефективності.

Економічну ефективність поділяють на ефективність проекту в цілому, що в свою чергу поділяється на соціально-економічну та комерційну, та ефективність участі в проекті [9, стр. 61].

Ефективність участі в проекті визначається стосовно різних типів учасників. Відповідно в розрахунках може оцінюватися:

Ø ефективність участі підприємств у реалізації проекту;

Ø ефективність проекту для акціонерів акціонерних підприємств-учасників інвестиційного проекту;

Ø ефективність (інвестицій) для структур більш високого рівня стосовно підприємств-учасників проекту (народного господарства, регіонів, галузей);

Ø бюджетна ефективність проекту, що відображає ефективність проекту з погляду бюджетів різних рівнів.

Можна виділити два напрями, за якими рекомендується проводити оцінку ефективності проектів:

1. Прості, статичні методи, що не враховують фактору часу;

2. Нові, динамічні методи, що ґрунтуються на дисконтуванні майбутніх грошових потоків, приведенні їх до теперішньої вартості.

У практиці існують і інш методи та показники оцінки економічної ефективності інвестицій. Наприклад, Гусаков Б.І. вводить систему напівдинамічних методів, що враховують окрем елементи як традиційних статичних, так і нових динамічних методик розрахунку ефективності інвестиційних проектів [10,стр. 106].

Розглянемо основн напрями оцінки ефективності інвестицій.

Основні показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, що визначаються на основ дисконтних методів розрахунку:

Ø Чистий приведений ефект (NPV);

Ø Період окупності Дисконтований (MPP);

Ø Внутрішня ставка (норма) доходності (IRR)

1) Чистий приведений ефект (NPV). Цей показник в інвестиційному менеджмент одним з основних.

В основу даного методу покладено завдання основної цільової установки, яка визначається власником компанії, - підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої є її ринкова вартість.

Даний метод базується на зіставленні величини початкових інвестицій (Іс) з сумою загальних дисконтованих надходжень за час прогнозованого строку корисного використання об'єкта. визначається як різниця між приведеною шляхом дисконтування теперішньою вартістю грошового потоку за час експлуатації об'єкта і сумою інвестованих у нього коштів:

або (1.1)

де - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту, який визначається шляхом приведення річних сум чистого грошового потоку до теперішньої вартості з використанням дисконтного множника за кожен період , в якому - дисконтна ставка, - кількість періодів (років, кварталів, місяців) прогнозовано життєдіяльності проекту;

- початкові інвестиційні витрати.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом порівняння вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвестора щодо його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той чи інший проект є дотримання умови . Тобто проект треба вважати прийнятим, якщо загальна величина накопиченого грошового потоку за період його здійснення перевершує суму початкової інвестиції, а з двох альтернативних проектів кращий той, у якого величина чистого приведенного доходу більша.

Вибір ставки дисконту при оцінці інвестиційного проекту надзвичайно важливим моментом оскільки заниження норми дисконту має ті ж наслідки, що і покупка товару за високою ціною в умовах, коли той же товар є у вільному продажі по більш низькій ціні, — суб'єкт візьме участь у менш вигідному проекті в умовах, коли будуть існувати більш ефективні проекти; завищення норми дисконту приведе до того, що суб'єкт відмовиться від наявних (доступних) проектів у надії, що найдеться більш ефективний альтернативний і доступний проект, якого насправді може і не бути.

Складність економічного змісту норми дисконту і різноманіття факторів, що її визначають, не дозволяють запропонувати якесь універсальне правило, користуючись яким кожна фірма могла б безпомилково розрахувати свою власну норму дисконту. На практиц приватні інвестори встановлюють цю норму (комерційну норму дисконту), орієнтуючись на інші показники, кожний з яких не збігається із комерційною нормою, але відображає її в тому або іншому аспекті (свого роду «сурогатні норми дисконту») [9, стр.226]:

середньорічна ставка LIBOR по єврокредитам у доларах США, євро або англійських фунтах стерлінгів, звільнена від нфляційної складової (у даний час 1—3% річних, тобто 0,01—0,03);

• скорегована на річний темп інфляції ринкова ставка прибутковості по довгостроковим (не менш 2 років) державним облігаціям. Цей показник доцільно використовувати в умовах досить конкурентного і близького до рівноваги ринку довгострокових державних облігацій;

скорегована на річний темп інфляції річна прибутковість вкладень в операції на відкритих для імпорту конкурентних ринках щодо безризикових товарів і послуг;

• скорегована на річний темп інфляції ставка депозитного відсотка.

Норма дисконту необхідна не тільки для оцінки ефективност участі в проекті, але і для оцінки ефективності проекту в цілому. Відповідний грошовий потік (після сплати податків) часто, у тому числі в Міжнародних стандартах оцінки, називають потоком від всього інвестованого капіталу або вільним грошовим потоком [11], відзначаючи, що він втілює в собі грошові кошти, доступні всім постачальникам капіталу або всім, хто має інтерес у бізнесі. Для дисконтування такого потоку потрібна норма дисконту, що відобража тимчасову цінність грошей — для всієї сукупності постачальників капіталу. При цьому враховується, що для фінансування проекту використовується не тільки власний (акціонерний), але і різні види позикового капіталу (кредити, зобов'язання в іноземній валюті, привілейовані акції й ін.). Тому норму дисконту пропонують встановлювати в розмірі середньозваженої вартості капіталу (WACC), авансованого в проект [7; 12; 13].

Завершуючи розгляд даного методу варто зазначити, визначення чисто теперішньої вартості має три основні переваги. Перша — всі розрахунки ведуться, виходячи з чистих грошових потоків, які враховують амортизаційні відрахування як джерело коштів. Це важливо тому, що амортизаційн відрахування не витратами «готівки» того року, в якому нараховується знос.

Друга методика враховує зміну вартост грошей з часом. Чим більше впливає час на вартість грошей, тим вищою є дисконтна ставка. Тобто, зміна вартості грошей з часом для проекту віддзеркалюється в дисконтній ставці. Загалом дисконтна ставка має тенденцію до зростання, якщо можливість додаткового залучення фінансування обмежена і очікується підвищення процентів за позикові кошти.

Третя - ухвалюючи проекти лише з позитивним значенням , підприємство буде нарощувати свій капітал за рахунок цих проектів. Приріст капіталу фірми це, фактично, підвищення ціни її акцій, і, відповідно, добробуту власників. З огляду на те, що завданням сучасних фінансів є постійне збільшення добробуту власників, методику вважають основним засобом оцінки доцільності інвестицій.

Однак ця методика має і певні недоліки. Вона передбачає, що менеджери можуть детально спрогнозувати грошові потоки на наступні роки. На практиці, чим більший період часу, тим складніше оцінити майбутні грошові потоки. На них впливають обсяги продажу продукції, ціна робочої сили, матеріалів, накладні витрати, проценти за позику, смаки споживачів, урядова політика, демографічні зміни тощо. Неправильна оцінка майбутніх грошових потоків може спричинити схвалення проекту, який слід було б відхилити, або навпаки. Крім того, як вже зазначалося вище, існують труднощ з встановленням оптимальної дисконтної ставки для конкретного проекту.

2) Період окупності дисконтований (MPP). Період окупності є одним з найбільш розповсюджених показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника, так само як і попереднього, може бути здійснений двома методами – статичним та дисконтним.

Недисконтований показник, що визначається статичним методом, розраховується за наступною формулою:

(1.2)

де – сума інвестиційних витрат на реалізацію проекту;

– середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту.

Дисконтований показник періоду окупності визначається за наступною формулою:

(1.3)

де – сума одномоментних нвестиційних витрат на реалізацію

інвестиційного проекту;

– сума чистого грошового потоку по окремих нтервалах загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

- дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

- кількість інтервалів в загальному періоді .

Очевидно, що у випадку дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди . Іншими словами, проект, припустимий за критерієм терміну окупності інвестицій (), може виявитися недопустимим за критерієм дисконтованого терміну окупності ().

В оцінц нвестиційних проектів критерії і можна використовувати двояко: а) проект приймається, якщо окупність має місце; б) проект приймається тільки в тому випадку, коли термін окупності не перевищує деякої межі, встановленої фірмою.

3) Внутрішня ставка (норма) доходності (IRR). Показник внутрішньо норми дохідності характеризує максимально прийнятний відносний рівень витрат, які можуть бути здійснені при реалізації певного проекту. Показник, що визначає відносний рівень цих витрат, називається вартістю авансованого капіталу, або WACC. Відомо, що при фінансуванні проекту з різноманітних джерел цей показник визначається за формулою середньої арифметично зваженої.

Отже, значення показує верхню межу допустимого рівня дисконтної ставки, перевищення яко робить проект збитковим.

Розрахувати — означає знайти таку дисконтну ставку, за якої дорівнює нулеві. Зміст цього показника полягає в тому, що інвестору необхідно порівняти отримане значення з ціною джерел фінансових ресурсів певного нвестиційного проекту.

Для визначення спочатку знаходять такі два значення ставки дисконтування , щоб в інтервалі функція змінювала своє значення з "+" на "-" або з "-" на "+".

Далі обчислення інвестиційного проекту здійснюється за формулою:

(1.4)

де — значення табульованої ставки дисконтування, за якої ; — значення табульовано ставки дисконтування, за якої .

Точність обчислення обернена довжин нтервалу , тому найкраща апроксимація досягається у випадку, коли довжина інтервалу береться мінімальною.

Отримане значення внутрішньої норми дохідності порівнюється із середньозваженою вартістю капіталу, і проект приймається до реалізації з погляду фінансової ефективності, якщо .

Необхідно зазначити, що показник ІRR має окремі недоліки, внаслідок яких його використання для оцінювання ефективності проектів може призвести до прийняття неправильного рішення:

Ø критерій зовсім не придатний для аналізу неординарних інвестиційних потоків (тобто коли відплив приплив капіталу чергуються);

Ø критерій не дає можливост розрізняти ситуації, коли пріоритетність проектів змінюється залежно від ставки дисконтування;

Ø метод не дає змогу використовувати різні ставки дисконтування до різних періодів реалізації проекту;

Ø за певних умов можна одержати неоднозначні результати при розрахунку;

Ø не завжди можливий вибір проектів, які максимізують вартість підприємства.

Основні показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, що визначаються на основі статичних методів розрахунку також в свою чергу поділяються на:

1) Кількісні показники:

Ø Індекс (коефіцієнт) рентабельності (РІ)

Ø Період окупност недисконтований (РР)

Ø Коефіцієнт ефективності

2) Приведені показники:

Ø Мінімум приведених витрат

Ø Максимум приведеного прибутку.

Серед традиційних показників найбільшого розповсюдження набули: коефіцієнт ефективності (відношення середньорічної суми прибутку до обсягів нвестиційних витрат) і період окупності (зворотний до нього показник).

Незважаючи на простоту розрахунку обидва ці показники мають суттєв недоліки. По-перше, вони не враховують фактор часу. У результаті цього при розрахунку як коефіцієнта ефективності, так і періоду окупності визначаються пропорції за явно незіставними величинами - сумою інвестованих коштів у теперішній вартості і очікуваним прибутком у майбутній вартості. Враховуючи те, що розрив у часі між вкладенням коштів і одержанням майбутніх вигод може бути значним, на таке порівняння суттєвий вплив може мати нфляція, інші види нвестиційного ризику.

Другим недоліком зазначених традиційних методів розрахунку ефективності капітальних вкладень є те, що за основний критерій повернення інвесторові вкладеного капіталу береться тільки сума прибутку. Особливе трактування у минулі часи поняття амортизації (як способу акумулювання коштів для майбутнього відтворення зношених об'єктів) не дозволяло зараховувати до грошового потоку амортизаційні відрахування [14, стр. 246].

Ряд економістів й надалі відстоюють позицію щодо оцінки ефективност нвестицій за такими традиційними методами, як мінімум приведених витрат або максимум приведеного прибутку [4, стр.330]. Показник мінімуму приведених затрат розраховується за формулою:

(1.5)

де - поточні витрати;

- капітальні вкладення (інвестиції);

- нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

Довгий час даний показник був одним з основних критеріїв оцінки ефективності при прийнятті інвестиційних рішень. Він відігравав суттєву роль в умовах планової економіки, де оцінка прибутковості не мала пріоритетів [15 стр. 247].

2.3 Обґрунтування необхідності здійснення реального інвестиційного проекту на державному підприємстві «Дніпропетровські магістральні електричн мережі»

З метою поліпшення надійності енергопостачання, передбачена реконструкція електропідстанції ДнМЕМ «ДДЗ-330 кВ). Роботи з реконструкції планується здійснити за рахунок кредиту наданого Світовим Банком. Роботи з реконструкції підстанцій є вкрай необхідними. При реконструкції, крім заміни застарілого обладнання, передбачається зміна існуючої схеми підключення автотрансформаторів, що зробить останню більш "гнучкою" та надійною в експлуатації, ремонтних та аварійних режимах. Заміна всіх встановлених повітряних вимикачів на повітрян та більш сучасні елегазові надасть можливість відмовитися від повітроприготувального господарства, в т.ч. компресорного устаткування, що суттєво приведе до економії витрат електричної енергії на власні потреби підстанцій, значному зниженню затрат на ремонтно-експлуатаційне обслуговування, запасні частини та матеріали до них. Та саме головне при цьому ліквідується низка факторів негативного впливу на навколишнє середовище, такі як: забруднення території компресорним маслом, вібраційний та шумовий ефекти, до речі гучність "хлопків" при відключенні повітряних вимикачів сяга понад 140 децибел. Крім цього значно поліпшується безпека обслуговуючого персоналу.

2.3.1 Стратегія нвестиційного розвитку ДнМЕМ

Стратегія інвестиційного розвитку Дніпропетровських магістральних електричних мереж на 2008 рік визначається в основному згідно технічного стану і характеристик енергетичного обладнання підприємства і спрямована, в першу чергу, на забезпечення якісною електроенергією споживачів, покращення технічного стану електричних мереж та зниження технологічних втрат електричної енергії.

Також, особлива увага у даній стратегії відводиться автоматизації управління об’єктами електричних мереж, забезпечення їх необхідними каналами зв’язку для потреб оперативно-диспетчерського і виробничо-господарського управління, каналами системної автоматики і релейного захисту, телемеханіки, інформаційних технологій для диспетчерського контролю устаткування, технологічного контролю споживання електроенергії і необхідності управління комутаційним устаткуванням.

Страницы: 1, 2, 3