Дипломная работа: Екологічне землеробство

Коротко узагальнюючи, необхідно звернути увагу, що кожний рік в Литві кількість екологічних господарств збільшується на 20 - 30 %. Якщо площа сертифікованої землі і далі буде збільшуватись в такій прогресії, то до 2007 р.вона буде складати тільки 0,5% землегосподарських корисних площ і буде набагато менше, ніж зараз в іних країнах. Такий розвиток господарства В. Рутовенес, Р. Земяцко та ін. автори за оцінкою,незадовільнить попит на продукцію. Потрібно досягнути, щоб через 5 років екологічне господарство займало хоча б 1% використованої площі земельного господарства. Для цієї мети повинен бути набагато більше швидший річний приріст екологічних господарств. Екологічне земельне господарство повинне зайняти важливі позиції у розвитку земельного господарства Литви [37,стор.199].

3.2 Проблема ринку екологічних продуктів

Кожний рік екологічні продукти отримують все більшу популярність в Європі і у всьому світі. Самим великим, у сітовому масштабі, ринок екологічних продуктів спостерігається в таких країнах : ЄС, США, Японія. Пропизиції щодо екологічних продуктів на ринку за останні 10 років збільшилися до 10% [25,стор. 10]. Такий швидкий розвиток - це дуже великий о’бєм праці не тільки для фермерів, переробці продуктів, продавцям, але й дослідникам та споживачам.

Ринок екологічних продуктів в Прибалтийських країнах робить перші кроки : в основному тут торговля непереробленими харчовими продуктами : зерном, молоко, фруктами,ягодами, овочами, медом. Іноді можна зустріти перероблені продукти: сир, хліб, чай з лікарських трав. Така ситуція склалася, тому що фермери продають екологічну продукцію як просту - тільки біля 10% екологічної продукції відмічено відповідними знаками (відмітками). Більшість екологічних продуктів Балтийськихкраїн продається відкрито, наприклад на господарстві, на базарах, в містах на різних ярмарках і під час свят. Ці продукти можна знайти в невеликих магазинах і (дуже рідко) в великих торгівельних центрах. В основному кількість продуктів в магазинах недостатньо, постачаються неперіодично.

Дивлючись табл.1. (країни ЄС) можна підтвердити, що в Австрії сама велика кількістьекологічних господарств і дуже добре організований ринок місцевих екологічних продуктів. В цій країні продаж екологічних продуктів складає 5% всіх реалізованих продуктів харчування, що через найближчі 5-10 років збільшиться до 10%. В Австрію імпортується 30% екологічних продуктів. Планується, що в майбутньому ця кількість збільшиться, так як споживачі бажають все більше різноманітних продуктів.

Ринок екологічних продуктів в Європі. Таблиця 1.

У Бельгії ринок екологічних продуктів порівняно невеликий. В країну імпортують 50% всіх продаючих екологічних продуктів і ця кількість у майбутньому буде зростати, тому що відчувається недолік готових продуктів для споживання харчових продуктів, і зараз продажа екологічніо харчових продуктів сладає 1% від загальної кількості.

У Данії у порівнянні з іншими країнами, ринок екологічної продукції невеликий. Він складає близько 3% від загального ринку продовольчих товарів. Реалізовані в країні продукти складають близько 1,5% від загального ринку харчових товарів.

У Німеччині самий великий у ЄС ринок екологічних продуктів, з яких 50% складає імпорт.

У Голандії сформувався ринок порівняно не великий, хоча в цій країні глибокі традиції використання екологічних продуктів харчування, як і все інше, що пов’язане із охороною навколишнього середовища. Голандії ринок дуже важливий, тому що традиційно ця країна переекспортує (80% усієї продукції, імпортуючих в Голандію, експортується далі в інші країни), не виключно і екологічні харчові продукти.

У Швеції добре розвинута сітка продажу харчових продуктів. Дві торгівельних компанії займають майже 50% ринку екологічних продуктів, оскільки мешканці країни активні, як учасники охорони навколишнього середовища, планується, що ринок у Швеції сильно розшириться.

В Англії ринок екологічних продуктів оцінюється в 445млн.дол., з яких 70% складають імпортовані продукти. Як пише голова сільського та торгівельного дому Естонії відділу маркетингу П.Ліівааук [25,стор.10], починаючи пошук ринку екологічних харчових продуктів у ЄС, необхідно звернути увагу на такі речі як :кожна країна має свої особливост розвитку харчової промисловості та екологічного земельного господарства, традиції споживання і специфічні бажання споживання. Планується, що попит на екологічні продукти ще хоча б 5-10 років буде перевищувати пропозиції, хоча снує така ситуація, коли в деяких країнах є продукти, попит на які відповіда пропозиції. Автор вважає, що не дивлячись на різні згадані причини , ринок екологічних продуктів буде розширюватись, тому що покупці турбуються за якість споживаючих продуктів, все частіше звертають увагу на їх походження. Не менш важлива довіра споживачів екологічним знакам, призначені для маркеровки екологічних продуктів, гарантуючих походження продуктів.

В Литві ринок екологічно чистих продуктів практично досліджений [1,стор.204]. У 1994 р. в Литовському інституті аграрно економіки співробітники виконали дослідження на попит в регіоні вироблено екологічної продукції - пропозиції, а конкретно Вільнюсі, Паневежисі, Шяуляй, Биржяй і ін. городах в дошкільних закладах, школах, лікарнях, санаторіях, торгівельних організаціях. Вже в ті роки (див. табл.2) екологічно чистих сільськогосподарських продуктів попит був більше, ніж було виготовлено. Роблячи висновок з даних цих досліджень, в Литві необхідно не тільки збільшувати виробництво екологічно чистих харчових продуктів, але й переробку (зараз нема ні одного підприємства по переробці тваринної продукції).

Як вже згадувалоля, у попередньому розділі, екологічна продукція виробляється в багатьох районах Литви. За реалізацією екологічних продуктів по групам, майже половину екологічно торгівельно продукції складають зернові, немало вирощується і картоплі. Вище згадані продукти вирощуються екологічно фрукти та ягоди, лікарські рослини і спеції [36,стор.2].

Поки об’єм виробленої продукції невеликий, екологічні продукти в магазині роздрібної торговлі доставляють самі фермери. З такою формою доставки, фермери самі знайомляться з доставкою продуктів в магазини, їх порядком, розміщенням на вітринах, їх конкурентно здібними серед нших товарів.

Таблиця 2.

Попит екологічно чистої продукц пропозиції в північному Литовському регіоні 1994 р.

У дорослих потребах екологічних продуктів, працівники торгівельних центрів не встигають працювати з зростаючою поставкою екологічної продукції. Зараз, за словами Г. Жижо, важко прогнозувати, яку структуру моделі торговлі могли б бути більш зручними як фермерам, так торговлі. Це може бути створення кооперативів, створення сітки торгових посередників або інші форми вже існуюючі в закордонних країнах.

Попит на екологічну продукцію в Литв зростає, але до цих пір не сформувалася торгова структура продажі екологічних продуктів. В цьому ракурсі, потрібно звернути увагу на ще одну проблему ринку еколочної продукції - пока що тільки біля 45% сертифікованої екологічно продукції продається як екологічна, за яку отримують 20-40% дотації (в порівнянні звичайної продукції).[35,стор.32].

Як вже згадувалося, у подальшому розвитку Литовського екологічного землеробства важливим етапом була сертифікація організації «Екоагрос», отримана від IFOAM акредитація, яка відкрила двер Литовської екологічної продукції в ЄС і світовий ринок. Разом з цим визнанням, на адресу «Екоагрос» почали отримувати пропозиції для доставки литовських екологічних продуктів. Різноманітні іноземні фірми захотіли отримувати тисяч тон екологічного товару: жита, пшениці, гороху, гречки, фруктів, ягід, різних овочей і навіть тютюну. Екологічні продукти у світі визнані продукцією найвищого гатунку, тому навіть Євросоюз ввіз їх не обмежує. Здавалося б, що проблема ринку як би і вирішена, однак виникають і інші причини, які фермери поодинці вирішити не можуть:

недостатньо тільки відмовитися від використання синтентичних пестицидів і мінеральних добрив, їх потрібно замінити на альтернативні, а для цього потрібні знання та розуміння;

немає структури ринку екологічним продуктам, немає організацій, які б могли бути посередниками між фермерами і тогівельними оргаціями, помогли зібрати, запакувати і доставити споживачам в Литві і за кордоном продукцію;

але сама велика проблема - мала кількість виробництва екологічної продукції. По П. Лазаускаса та В. Рутковенес даним у 1999 р.фермери екологічного та перехідного періоду планували реалізувати 340 т. жита,з яких тільки 16 т. були екологічними, інші - перехідного періоду. Схожа ситуація і з іншими продуктами, наприклад, пшенця - з 135 т.-20 т.,яблук - з 80 - 10 т. екологічних продуктів. Більшість господарств перехідного періода в ц роки стануть екологічними, і ясна річ, кількість екологічних продуктів збільшиться, однак все ще невеликі o’бєми створюють великі проблеми у переробц торговлі [23,стор.2-3].

По оцінкам спеціалістів, система розподілу екологічних продуктів один з важливих факторів торговлі на Європейському ринку. Швидкий розвиток ринок екологічних продуктів в Австрії, Данії, Швейцарії, Швеції підтримує реалізація цих продуктів у торгівельних центрах (див.табл.3);

Нових споживачівекологічної продукц притягує великий асортимент, постійні поставки, зрозуміле маркерування та ін. В нших країнах, наприклад, в Германії, Голандії, звичайно екологічною продукцією торгують у спеціалізованих магазинах. Однак, в Германії спеціалісти стверджують, що якщо хотілося і далі збільшувати об’єм торговлі, необхідно поширювати великі сітки торгівельних центрів.[48,стор.2-3].

На Литовському внутрішньому ринку 21% екологічних продуктів продається на господарствах без переробки, 40% - на ярмарках, базарах, 14% - в магазинах, 25% - в інших місцях. Яка форма торговл буде найпоширенішою та зручною для фермерів, покаже майбутнє. Планується з початком реалізації екопродуктів у «VP Market» виробництво збільшиться, це буде новим початком для розвитку [34,стор.32].

Таблиця 3.

Розподіл екологічної продукції у роздрібному продажі на Європейському ринку 1999 р. (%).

Більшості спеціалістів ( П. Лазаускас, В.Паулікус, В.Рутковене, Р. Земецкіс та ін.) оцінка, створилися всі умови - економічна та екологічна ситуації, місцевий і закордонний попит на екологічну продукцію, національної та міжнародної сертифікаційної організації «Екоагрос» визнання і ін. - прискорення збільшення виробництва екологічних продуктів, подальшому розширенню екологічних господарств в Литві [23,29,37].

3.3 Економічні результати екологічного господарства

Хоча ріст виробництва екологічних продуктів стимулює підтримка господарств і розвиваючий ринок , однак починаючи займатися еколгічним господарством, без сумніву, необхідно знати особливості цього господарства і виробничі характеристики, які дають можливість оцінювати рентабельність екологічного господарства та його прибутки. Потреби виробничих характеристик зміни В. Рутковене та Р. Земецкіс [37,стор.195-198] пропонують аналізувати за схемами (див.рис.9) господарства переходячи з хімізованого до екологічного господарювання.

Родючість. Спираючись на досвід вропейського екологічного господарювання відмічається , що в господарствах екологічного землеробства врожайність звичайно менша, ніж у хімізованих. Різниця врожайності в екологічних та хімізованих господарствах залежить від вирощуваних сільськогосподарських рослин, вони різні в різних країнах регіонах. Врожайність зернових культур в екологічних господарствах звичайно на 30-40% менша, ніж в хімізованих. Аналізуючи врожайність картоплі в різних країнах врожайність відрізняється, тому результуючі висновки зробити складно. Врожай овочів та бобових культур звичайно навіть більший, ніж хімізований, пасовищ та луків, дещо менший ніж однаковий в залежності від використання.

Литовський університет сільського господарства провівши порівняльні аналізи землеробських систем встановив, врожайність ячменю в системі екологічного землеробства була 39% , озимої пшениці 24%, менше, ніж в нтенсивній, хімізованій землеробській системі. В середньому в екологічних господарствах Швейцарії врожайність всіх культур була лише 12%, а озимо пшениці 11-14%, менше в порівнянні з середньою інтенсивною традиційною (хімічною) системою [1,стор.211,].

Закордонні дослідження показують, що найбільше зниження відбуваються у виробництві в перехідний період з хімізованого господарства в екологічне, пізніше ці зміни не такі різькі або зовсім зникають. На початку перехідного періоду врожайність досить знижується, пізніше починає рости, а деколи і перевищувати врожайність хімізованих господарств. Залежні зміни родючості екологічних господарств від екологічного господарювання в часі відмічена в табл.6. В багатьох випадках помітне збільшення врожаю з збільшенням періоду екологічного господарювання (особливо помітне збільшення озимих зернових та моркви). В Литві таких даних немає, оскільки лише 14% фермерів займаються екологічним господарством понад 5 років, половина фермерів 1-2 роки, тому результати систематично не досліджені.

Сноска: 1, 2, 3 – цифри відповідно відмічають періоди традиційного, перехідного, і екологічного господарств. Пунктирна лінія відмічає зміни, тому що продукція перехідного періоду не може перехідного періоду, як екологічна і за неї не платиться ціна більше ніж за просту продукцію ( іноді в окремих

Таблиця 4.

Середня врожайність культур в екологічних та хімізованих господарствах, т/га.

Зміни врожайності частково можна пояснити перехідним біологічним ефектом, тобто агроекосистеми і особливо звикаючи грунти до нових умов виробництва. Для адаптації необхідно час, під час якого система долає збільшення кількості бур’янів, шкідників та інші фактори, які негативн6о врпливають на врожайність с/г рослин. Збільшення врожайності також можливо пояснити покращенням звикання до методів екологічного господарювання.

Трудові ресурси. Як свідчать багато авторів, використання праці в екологічних господарствах на 10-20% більше, ніж в хімізованих, дивлячись на їх спеціалізацію. Крім цього об’єм праці для різних способів виробництва по суті не однаковий. Тому зміни структур переробки виробництва господарства і наступного періоду залежить від робочої сили. Витрати на працю залежать і від рівня механізації. Збільшення витрат пояснюється також тим, що в екологічних гоасплодарствах в порівнянні з традиційними, необхідна більша кількість людей. Величина витрат на заробінтю плату залежить від величини господарства.

Таблиця 5.

Кількість зайнятих в господарствах отримуючих основний дохід в залежності від величини господарства від сільського господарства (в розрахунку кількості людей на 100 га. землі корисної площ господарства).

Ціни. Дуже важливо для досягнення прибутку - це змога отримати більшу ціну за екологічні продукти в порівнянні з продуктами хімічних господарств. Однак, перехід в екологічне господарство буде вдалим лише тоді, коли страчені прибутки із -за зменшуючого врожаю буде компенсований більш високими цінами на продукти. Рівень цін залежить від типу продукту, попиту способу торгівлі. Більшість продуктів рослинництва, які вирощуються в традиційних та екологічних господарствах, ціни на них помітно відрізняються. Наприклад, ціна екологічної пшениці в середньому в 0,5-2 рази, а картоплі 0,5-5 разів вище, ніж в хімізованих виробництвах. Ціни продуктів тваринництва відрізняються набагато менше, наприклад, ціна екологічного молока на 8-30%, яловичини - 30%, свинини - 20-70% вище, ніж в хімізованих господарствах. Різниця цін екологічного і хімізованого господарств на продукти відрізняється набагато менше. Споживачі більш за все доплачують дор основної ціни за овочі 60-70%, менше за зерно 31%, найменше за сир 20%

Як бачимо, на рис.9 ціна екологічних продуктів відрізняється від цін перехідного періоду так як лише господарство, отримавши статус екологічного і сертифікат може продавати продукти як екологічні.

Реалізовуючи окремо екологічне зерно ціни також значно відрізняються. Високими цінами реалізується продукція, яка напряму продається споживачу. Також продаючи напнряму в роздрібну торгівлю, ціни, звичайно, вищі ніж реалізуючи через гурт.

Реалізація продукції екологічного тваринництва через спеціальну відведену екологічним продуктам торгівлю, в порівнянні з рослинними продуктами дуже важка. Високі ціни продуктів тваринництва - рідкий випадок. Звичайно, за високою ціною продаж відбувається безпосередньо споживачу.

Дохід. Аналіз ситуації екологічних господарств Європи показує, що в середньому дохід екологічних господарств схожий на прибуток хімізованих, однак, прибуток господарств різних спеціалізацій різний в різних країнах. В перехідний період прибутки зменшуються, тому що врожайність зменшується, а продукція не може реалізовуватися як екологічна. Закінчивши перехідний період і господарство отримавши статус екологічного, ціни на екологічну продукцію збільшуються, стають вище ніж хімізованих та в господарствах перехідного періоду, тому дохід збільшується.

Так як, ціни екологічних продуктів вище, тому господарствам надається підтримка, господарства екологічного рослинництва працюють з більшим доходом, ніж хімізовані. В більшості країн економічна ситуація залежить від субсидій еколгічним господарствам (особливо в Австрії, Данії, Німеччині, Швейцарії), де субсидії сладають 16-24% доходу господарств. В нших країнах більш високий дохід визначає ціна екологічної продукції, наприклад, в Англії тв нІмеччині більш високі ціни на екологічні продукти становлять 40-70% доходів рослинницьких господарств і 10-40% тваринницьких. Приклад Швейцарських господарств показує, що дохід екологічних господарств значно змінився після отримання субсидій, а також після організації продажу продуктів в торгових країнах.

Прибуток. В Литві поки що немає достовірних документів про прибутковість виробництва екологічних продуктів. В табл.6 надан дані аналізів проведених у 1998 р., які лише частково висвітлюють ситуацію в традиційних і екологічних господарствах країни, тому робити висновки з цих даних не вірно.

За дослідженими даними в Литві виробництво зерна в традиційних господарствах у 1998 р. було де-не-де прибутковіше/, ніж в екологічних господарствах. В господарстві фермера Самаускаса виробництво зерна було збитковим. Виробництво молока було прибутковим лише в Батвіно традиційному господарстві. Хоча виробництво молока в екологічних господарствах було також збитковим, однак значно менше, ніж в традиційній сільськогосподарській спілц «Каместа»[1,стор.206].

В Литовському університеті сільського господарства комп’ютерною програмою QSB, безпосереднім організаційним шляхом створені різних спеціалізацій 20, 50, 100, 200, 300 га. земельних господарств корисних площ, імітаційні моделі екологічних господарств. Вони показують, що знаходячись у вигідних умовах екологічне господарство має бути прибутковим, а в менш вигідних (погані метеоумови, вирощування сортів рослин середньо врожайності, менш родюча земля) в більшості випадків були б мінімальні доходи та не були збитковими.

Таблиця 6.

Виробництво сільськогосподарсько продукції, економічні результати в традиційних і екологічних господарствах Литви 1998 р.

Найвищий дохід та прибуток могли б бути в спеціалізованих овочевих господарствах. В овочево - молочних та зерново - накопичувальних спеціальзованих господарствах отримуюча в 1,5-2,4 рази менша прибутку. Ще менший прибуток був би отриманий в зерново- молочних та зернових спеціалізованих господарствах. За думкою вищезгаданих авторів, у великих господарствах, 300 га. вигідно вирощувати зернові, ніж в дрібніших, так як з збільшенням екологічного господарства росте й дохід з рослинництва. Однак, майже у всіх крупних господарствах більш високий прибуток отримується від тваринництва, ніж від рослинництва. Лише в дуже крупному господарств рослинництво прибутковіше, ніж тваринництво.

Хоча, теоретичний розрахунок показує, що екологічне тваринництво в осносному було б прибутковішим практично в умовах слаборозвиненого ринку екологічних продуктів, інфраструктури, в Литві можливо успішно продавати екологічну продукцію рослинництва. А. Александовичус пропону фермерам країни на землях з кращими умовами і в господарствах, 50 га і більше, більш спеціалізуватися на екологічному рослинництві, а з менш хорошими на тваринництві.

В наукових дослідженнях про екологічне сільське господарство - вінком виробництва, в різних країнах ЄС про прибуткове виробництво спостерігаються різні тенденції. Прибуток екологічних господарств був близько 20% вище, або трохи менше, нгіж в звичайних господарствах. Майже у всіх країнах рослинницькі спеціалізовані господарства досягли результатів кращих, ніж в тваринницьких господарствах.

Узагальнюючи, можливо помітити, щор перехід з традиційної системи в екологічну в більшості випадків вдалий. Ефективність цього процесу залежить від державних виплат, від зміни цін між екологічними звичайними виробничими с/г продуктами і здатності продати екологічно вирощену продукцію. Разом з тим необхідно підкреслити, що господарства рослинницько спеціадізіції мають більш успішні можливості продати свою продукцію, ніж тваринницьку, тому отримали більше користі від переходу в екологічне господарство, ніж мали б, залишившись в традиційному. Навіть не отримуючи виплат цим господарствам, перехід був би екологічно вигідним.

3.4 Перспективи екологічного зеамлеробства Литви у зв’язку з інтеграцією в ЄС

Світ з кожним роком все більше розуміє, як небезпечно для здоров’я та життя споживати сільськогосподарську продукцію. У 1992 році ЄС затвердив регламент № 2038, в якому передбачена велика допомога фермерам, які відмовилися від інтенсивного промислового хімізованого землеробства і перейшли в екологічне, яке шкодує природу. Ще більш значну допомогу ЄС передбачив програмі 1997 року «Дарботварке» - «Повісткація» 2000.

За даними Всесвітньої торгової організації, попит на екологічні продукти землеробства щорічно збільшується на 10 - 30%, за такі продукти споживачі згодні платити набагато більше. У 2000 р. таких продуктів у всьому світі продано за 21,5 млрд.дол. США, а їх попит набагато перевищував пропозиції.[29,стгор.36-38].

15.02.2000р. Литва почала переговори про членство ЄС. Ставши членом країна знайшла змогу з новими можливостями вирішити свої проблеми , гарантуючими права людини і покращення життя. Іншими словами Литва повинна додержуватися існуючих в ЄС правил і вимог. Більші чи менші зміни відбуваються і всіх сферах життя. Інтеграція в ЄС пов’язана з прискореною модернізацією господарства, новими технологіями, ефективністю бізнесу і зваженими рішеннями, або ж буде не можливо конкурувати на Європейському ринку. Екологічне сільське господарство лише допоможе вирішити ці проблеми, оскільки конкуренція у світ справді велика [28,стор.4].

Розглядаючи екологічне землеробство досвід в Європі і провівши його аналіз у Литві помітні тенденції розширення не лише в світі, але й в Литві. Екологічне земельне госплодарство і ринок продуктів харчування в Литві лише починає формуватися. Подальше розширення екологічного господарювання має всі умови. Це традиції литовського господарювання, працелюбність, помітне зниження застосування хімічних добрив і захисних засобів, які використовуються в господарстві, зростаючий попит на якісні продукти. Віриться, що в майбутньому екологічні продукти на ринку реалізації складуть не малу частину сільськогосподарських продуктів, а також вони мають стати важливим об’єктом експорту Литви. Литва ставши членом ЄС відкриває нові можливості для реалізації своїх продуктів на європейському внутрішньому ринку.

Бажаючи передбачити перспективи розширення екологічного землеробства необхідно дослідити їх сильні та слабкі сторони. Думка В. Рутковенеса та ін. авторів про сильні сторони екологічного сільського господарства.[44,стор.7]:

екологічне сільське господарство комплексно вирішує екологічні, економічні, соціальні питання розвитку села;

екологічне господарство виробляє якісний потребуючий на внутрішньому та зовнішньому ринках продукт харчування;

екологічне господарювання зберігає та відновлює життєдіяльність грунту, зберігає навколишнє середовище від забруднення;

збільшується зацікавленість споживачів виробників в якості продуктів і охорони навколишнього середовища;

позитивний погляд споживача на литовськ товари, збільшується попит на природні та екологічні товари;

постійне збільшення кількості екологічних господарств показує перспективу екологічного господарювання;

розширюється місцевий ринок, з’являються кооперативи для реалізації, створені спеаціальні відділи у торгівельних центрах, розпочатий експорт;

підготовлені основи правової бази, узгоджені з вимогами ЄС;

створена і життєдіяльна сертифікаційна система. Сертифікаційна організація «Екоагрос» має міжнародну акредитацію IFOAM;

діє державна програма підтримки екологічних господарств. Передбачена фіксована підтримка з ЄС структур і міжнародних фондів, а також консультації закордонних спеціалістів;

видані періодичні інформаційні екологічно господарські видання «Екологічне господарство», «Новини екологічного господарства», «Гая інформує» та інші, підготовлені телевізійні передачі, фільми, статті в пресі.

Слабі сторони екологічного господарства:

1. Незадієна дійсна довгодіюча державна система підтримки екологічних господарств.

2. Повільно запроваджуються нові технолог екологічного виробництва.

3. Відчуваються недоліки в потреб екологічного господарства спеціальної техніки, альтернативних добрив, як захищають від шкідників середовища.

4. В країні не виробляється достатня кількість екологічної продукції, необхідної для розширення переробки та експорту.

5. Не розповсюджена кооперація виробників на експорт.

6. Не вистачає інформації про користь вживання екологічно чистих та природніх продуктів.

7. Не створена система реалізац екологічної та природньої продукції, немає систематичних досліджень внутрішнього та зовнішнього ринку, не створена потрібна інфраструктура, не введені навики маркетингу.

8. Екологічне господарювання більш зрозуміле, як елемент охорони природи, а не як перспективна галузь господарювання.

9. Відсутня регіональна спеціалізація екологічного господарства.

10. Фермери не мають достатніх знань екологічно господарських технологій та управління.

11. Не оцінена конкурентна здатність продукції, вироблених в екологічних господарствах перехідного періоду.

12. Немає спеціальної системи консультац екологічного господарства, а в діючих консультативних інстанціях не вистачить спеціалістів, які можуть консультувати по питанням екологічного господарства.

13. Сільські мешканці не маючи елементарних знань охорони природи, не бажаючи того, забруднюють середу. Тому погіршується х стан здоров’я, збільшується забруднення поверхневих та підземних вод, зменшується стабільність природних екологічних систем.

Зараз, як вище згадувалось, сертифікован площі екологічні господарства займають тільки 0,13% від загальної кількост корисної площі сільського господарства. В залежності від державної допомоги та нших економічних умов, можна прогнозувати,( що у 2004р.екологічно-господарських площа може скласти до 2%), 2010р. - до 15% корисно сільськогосподарської площі (рис.11), а більша частина Литовського сільського господарства повинна бути орієнтована на шкодуючі господарства [44,стор.14]. Самими важливими продуктами в Литві повинні з’являтись - овочі, картопля, ягоди (табл.10).

Екологічне господарство пов’язане із додатковими трудовими витратами у вирощуванні овочів та садівництві, також і з додатковою зайнятістю у селі, тому воно дуже важливе з державної точки зору. Маємо раціональну систему заощадження екологічного господарювання, воно повинне стати одним з важливіших джерел прибутку та альтернативних місць працевлаштування у селі.

Екологічне господарювання важливе не тільки у ракурсі виробництвабезпечних продуктів харчування. Дуже важливий результат такого господарювання для навколишнього середовища. Тому, його оцінка не може обмежуватися тільки прямими економічними показниками, що зображають грошову користь. Обов’язково ширше оцінювати позитивний ефектшкодуючого господарювання, його додаткове соціальне та природоохоронне значення.

Таблиця 7.

Прогнозовані площі екологічних земельних господарств, кількість вміщуючих у екологічному господарстві тварин у 2002-2006 рр.(прогноз, з використанням відповідних даних).

Таблиця 8.

Прогноз виробництва екологічних господарств продукції у 2002-2006 рр.,тис. тон

Інтегруючі в ЄС в Литві виникла обов’язковість виробляти конкуруючо здатні, маючі попит на ринку продукти, виробляючи їх опираючись на шкодуючі принципи розширення. Одна з самих перспективних систем шкодуючого господарства - це екологічне господарство, яке створює сферу для кращого розширеня економічної, соціальної, природоохоронно та етнокультурної системи на селі, що передбачає покращення якості життя.

Страницы: 1, 2, 3, 4