Дипломная работа: Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії

Нехай учителів не засмучують перш невдало виконані малюнки як свої, так і учнів. Як показав багаторічний досвід, оволодіння технікою малювання наступає при багаторазовому тренуванні.

При підготовці до уроку вчителеві необхідно продумати потрібний малюнок і виконати його у своєму робочому плані. Попередня підготовка малюнка дає можливість учителеві вибрати кращий варіант. Учителеві, що погано володіє технікою малювання, можна рекомендувати зробити перед початком уроку нарис простим олівцем на темному тлі дошки. У класі по ходу пояснення залишається тільки відтворити малюнок кольоровими крейдами по готових штрихах. Малюнок, зроблений на дошці простим олівцем, не видимий учнем. Їм здається, що вчитель робить малюнок безпосередньо.

Дамо кілька порад, як самому зробити кольорові крейди. Для їхнього приготування необхідно мати крейду в порошку, алебастр, малярські або анілінов фарби. Спочатку готують форму для виливання крейди. Для цього аркуш щільного паперу обертають біля дерев'яного або металевого стрижня. Кінець циліндрика, що виступає над стрижнем, скручують мнуть. Таких циліндриків заготовляють стільки, скільки роблять крейд.

Масу для крейди можна приготувати декількома способами. Перший спосіб: беруть у рівних частинах фарбу, товчену крейду й алебастр. Все разом узяте змішують на аркуші паперу й висипають у склянку з невеликою кількістю води. Помішуючи паличкою, одержують суміш (густоти сметани). Виливають суміш у приготовлені циліндри − форми. Циліндри залишаються у вертикальному положенні, доки суміш не застигне, після чого розгортають папір. Отримана й висушена крейда готова до вживання [33].

Вибираючи будь-яку фарбу (можна брати й кольорове чорнило), змінюючи кількість фарби, можна одержати крейду різних квітів і відтінків. Змінюючи кількість алебастру в суміші, можна одержати крейду твердішу або більш пухку (м'яку).

Щоб крейда (у тому числі й крейда фабричного виготовлення) не бруднила руки, її потрібно на кілька секунд опустити в розведене 2−3 рази молоко, а потім просушити.

2.4.2. Картографічн засоби навчання

Робота з географічною картою. Серед засобів навчання географічна карта займає особливе місце. На ній відбиваються явища й процеси, які недоступні безпосередньому сприйняттю: сховані в надрах та ті, що виникають в атмосфері (тектонічні й кліматичні карти). Явища реальної дійсності відбиваються на картах без перекручування їхньої сутності, тільки за рахунок генералізації з різним ступенем деталізації. Це значить, що даний засіб забезпечує найбільш повну й детальну характеристику території. Розглянемо основні функції, які виконують карти в процесі навчання географії [49].

Карта як об'єкт вивчення. Формування картографічних знань передбача реалізацію наступних цілей:

¾        сформувати знання про карту як про моделі Землі, на якій відбиті всі показники картографованих явищ;

¾        навчити школярів користуватися географічною картою як засобом наочності та джерелом знання;

¾        сприяти розумовому розвитку за рахунок формування системи уявлень, логічного мислення, пам'яті.

Дані цілі можуть бути досягнуті, коли в процесі вивчення географічних карт школярі опановують знаннями про відмінност зображення земної поверхні на плані й карті, про картографічні способи передач географічної інформації (умовні знаки, якісне тло), способи орієнтування й види карт. За допомогою карти учні повинн вміти проводити картовимірювальні роботи, користуватися методом накладення карт при характеристиці території [17].

Карта як засіб наочності. При використанні карти в навчанні географії формуються просторові уявлення учнів. Вони запам'ятовують місцезнаходження об'єктів, їхні розміри, взаєморозміщення, оцінюють відстані між ними [46].

Більш високим ступенем картографічної наочності є сприйняття географічного образу території. Для цього школярі вчаться читати карту − усвідомлювати зміст картографічних позначень і з їхньою допомогою уявляти собі реальну місцевість, що зображена на карті. Цього можна досягти при виконанні вправ типу: „Як на карті зображуються умовні знаки, за допомогою яких можна охарактеризувати явища природи?“, „Використовуючи умовні знаки, опишіть природу екваторіального лісу Африки, а потім порівняйте отримані результати з картиною „Екваторіальний ліс“. Відзначимо, що вміння читати карту буде вироблятися більш ефективно в сполученн з аналізом ілюстративного матеріалу, оскільки в мисленні абстрактні картографічні символи ґрунтуються на яскравих образах, створених за допомогою картин, слайдів і т.п. [4].

 Карта − джерело географічних знань. Коли карта розглядається як засіб наочності, її зміст доповнюється уявленнями й на основі цього створюється образ. Географічні образи є необхідною базою для формування географічних знань. Коли ж карта використовується як джерело знань, вона ретельно вивчається, і в результаті здобуваються точні кількісні і якісн показники. вони є основою для порівняння, узагальнення й висновків, а виходить, для формування нових знань. Учні починають розуміти карту, тобто за допомогою читання з'ясовують зв'язки, пояснюють відносини між об'єктами, процесами або явищами. Як аналогія розглянемо наступний приклад. Учень першого класу вивчає алфавіт. Він уже може користуватися буквами й складати з них слова. Однак процес читання поки не залучає його. Це відбувається тому, що він погано розуміє прочитане: слабка техніка читання змушує зосередитися на самому процесі читання. Точно так само − й у географії. Розуміти карту можна тільки за умови, що школярі її вільно й упевнено читають [28].

Знання карти, уміння нею користуватися потрібні кожній людині. В.Семенов Тянь-Шанський писав: „Карта є альфа й омега всіх географічних уявлень. Вона важ­ливіша не тільки від малюнків, а й навіть від самого тексту, тому що говорить набагато більше, яскра­віше, наочніше й лаконічніше найкращого тексту кожному, хто вміє в ній розбиратися“.

Не можна обійтися без карти й під час навчання географії в школі. На думку М. Баранського, карта − друга мова географії. Навчити учнів читати карту є одним із завдань шкільного кур­су географії. Якщо вчитель не на­вчив своїх вихованців бачити за її умовними значками, лініями, фарбами реальну дійсність, він не досяг поставленої перед ним мети [Додаток Б]. Про роль і значення карти в географії Микола Васильович Гоголь у „Думках про географію“ писав: „Треба, щоб маленька крапка на карті ніби розсунулась перед учнем і вмістила в собі картини, які він бачить у розповід вчителя“ [12, с.23].

У шкільних програмах з гео­граф передбачено вивчення уч­нями змісту географічної карти й плану за допомогою різних спо­собів навчальної діяльності.

Ознайомлення учнів з геогра­фічними картами розпочинається в початковій школі в курсі „Я і Україна“. В основній та старшій школі робота з картою стає систе­матичною й погребує формуван­ня знань, умінь та практичних на­вичок, які могли б забезпечити:

• закріплення здобутих у по­чатковій школі умінь і навичок користування картою;

• формування в учнів знань про карту як модель земної по­верхні:

• формування умінь і навичок її аналізу та відбору інформації, потрібної для поглиблення знань школярів;

• формування просторового уявлення, логічного та абстракт­ного мислення;

• загальнокультурний розви­ток школярів.

Відповідно вчитель може вико­ристовувати різні методи й прийо­ми роботи з географічною картою, які можна згрупувати в підготов­чий, математичний, графічний, логічний та виховний блоки.

Так, на перших уроках гео­графії в 6 класі вчитель розпові­дає учням про значення карти в житті людини. Дітям можна за­пропонувати завдання для самостійної роботи: проаналізувати й зіставити стародавні та сучасні карти, глобуси, космічні знімки й розповісти, як поглиб­лювалися знання людини про форму та розміри Землі, розміщення на картах материків і оке­анів. Вивчення історії пізнання Землі можна проводити у формі рольової гри, під час якої учні пра­цюють з підручником та картою атласу „Географічні відкриття“, наносять маршрути на контурну карту, виступаючи в ролі першо­відкривачів (першопроходців).

Розділ „Земля на плані та карт базовим у курсі „Загаль­на географія“ з питань вивчення плану й карти. На першому уроці вчитель демонструє способи зоб­раження Землі на глобусі, карті, плані, малюнку та аерофотознімку. Учні розглядають картог­рафічні джерела, порівнюють і роблять висновок: глобус − це об'ємна модель Землі, зменшена в багато разів, а карти − площинне зображення земної поверхні.

Учням можна запропонувати виконати таке завдання: виміряти довжину екватора і обчислити, у скільки разів зображення поверхні на глобусі зменшено порівняно зі справжніми розмірами Землі.

Доцільно, щоб учні само­стійно розглянули в атласі або в підручнику малюнок, аерофотознімок, план місцевості, карту й зробили висновок про те, чим вони відрізняються один від од­ного, а також дали визначення, що таке план місцевості й географічна карта [45].

Важливо учнів навчити крес­лити умовн знаки й самостійно ними користуватися. Умовні зна­ки повинні асоціюватися в їх свідомості з конкретними предме­тами . Тому поряд з показом об'єкта на плані чи карті слід давати його зображення на малюнку, картині чи екрані. Дитина повинна образ­но уявляти, якою є зображена на карті чи плані місцевість, уявляти живу природу й господарську діяльність людини.

Далі учні опрацьовують текст підручника про поділ умовних знаків, Учитель демонструє й пояснює вимоги до накреслення умовних знаків. Окремі умовні знаки шестикласники креслять у своїх зошитах. За допомогою топографічного диктанту учні за­кріплюють знання та вміння чи­тати й креслити умовні знаки.

Зображення нерівностей зем­ної поверхні на плані та карт до­цільно почати з практичної робо­ти на місцевості − нівелювання горба, визначення відносної та абсолютної висоти. Після підбит­тя підсумків учн вивчають спо­соби зображення рельєфу на плані та карті. З цією метою виконуються окремі вправи і зав­дання, зокрема: через який про­міжок висоти підписано горизон­талі (залежно від масштабу кар­ти); чи одинакові відстані між го­ризонталями; в якому напрямі від озера цифрові позначення гори­зонталей зростають (зменшують­ся); як позначено вершини; що показують вільним кінцем ко­роткі лінії (бергштрихи); як ви­значати абсолютну висоту будь-якої точки на карті; яка від­мінність зображення рельєфу на географічній карті від плану.

Розгляд теми завершується роботою в групах з вивчення рель­єфу на топографічних і загально фізичних картах. За результата­ми роботи групи звітують.

До умінь, передбачених про­грамою, включено вміння орієн­туватися за картою, визначати за картою будь-яку точку на земній поверхні. Рівень опанування уч­нями цих умінь залежить від методики проведення занять. Шлях до усвідомлення теми „Градусна сітка Землі. Географічні координати точок“ не простий. Вивчення градусної сітки можна розпо­чати з її значення в житті людей. Кожного жителя села чи міста легко знайти за його адресою. Але як знайти серед безмежного оке­ану адресу корабля, що просить допомоги? Для цього треба вміти визначити його „географічну ад­ресу“, тобто координати на Землі. Визначається ця „адреса“ за до­помогою градусної сітки, яка на­носиться на глобус і на гео­графічн карти [31].

Дітям пропонується розгляну­ти карту півкуль та України гло­бус, звернувши увагу на сині лінії, що перетинають їх у напрямі від полюса до полюса та перпендику­лярно до них. Відповідь шукають у тексті, висновках словнику, в підручнику (самостійна робота).

Спочатку формується понят­тя про паралелі. Учитель зверта увагу учнів на те, що лінії на глобусі розмішені паралельно до ек­ватора у формі кола, що змен­шується до полюсів, що екватор ділить земну кулю на Північну й Південну півкулі та що ці лінії на місцевості уявні.

Далі вчитель наголошує, що всі меридіани мають однакову довжину, бо вони перетинаються в точках полюсів, і відстань між меридіанами найбільша на еква­торі, а з наближенням до полюсів вона зменшується. Необхідно розкрити особливості розташу­вання й формування меридіанів та паралелей на картах. Паралель і меридіан можна провести через будь-яку точку земної поверхні.

На картах і глобусах паралелі та меридіани наносять через пев­ний інтервал, які підписують і за їх допомогою визначають географіч­ну широту та довготу. Усі точки од­ного й того самого меридіана ма­ють однакову географічну довготу, а всі точки на певній паралелі ма­ють однакову географічну широту.

Учні розглядають у підручнику малюнки й під керівництвом учи­теля виконують ряд тренувальних вправ на визначення географічної широти й довготи. Для закріплен­ня навичок відводиться спеціаль­ний час на визначення географічних координат заданої точки та за вже відомими координатами на визначення місць (у формі гри на точність і швидкість).

Перші практичні навички користування градусною сіткою потрібно вдосконалювати в процесі подальшого вивчення гео­графії.

З метою набуття учнями умінь з визначення сторін горизонту на плані та карті слід провести тренувальні вправи на малюнку „Сторони горизонту“, на планах і картах.

Кожний з елементів карти вивчається поступово, паралель­но з вивченням відповідної теми. Після ознайомлення зі способа­ми зображення нерівностей зем­ної поверхні на плані та карті й опанування навичок користуван­ня шкалою висот можна перехо­дити до читання рельєфу на карті півкуль і карт України (фізична). На конкретних прикладах учи­тель пояснює дітям, що гори й рівнини суходолу розрізняють за висотою, зовнішнім виглядом, способом утворення та віком [17].

Учитель пропонує учням (гру­пам) опрацювати текст, малюнки, додатки 3 і 4 в підручнику, фізичні карти півкуль і України та склас­ти усний (з прикладами, схемами та ілюстраціям) звіт за групами завдань: 1 − гори, II − низовини, III − височини і IV− опис зовнішнього вигляду гір, низовин, височин і плоскогір'їв.

Підчас вивчення рельєфу дна Світового океану учні розгляда­ють шкалу глибин на карті та по­казують райони поширення шельфу, материковий схил, ложе, хребти, окремі острови й Маріанський жолоб, порівнюючи рельєф материків дна Світового океану.

Важливе місце в навчанні учнів має знання географічної номенклатури. Щоб дитина доб­ре її засвоїла, учитель повинен навчити учня правильно вимовляти, писати й твердо пам'ятати назву, відшукувати й показувати об'єкти на карті, правильно ха­рактеризувати об'єкти.

Для засвоєння учнями географічних назв учитель може вико­ристовувати різні прийоми, а саме: виразно вимовляти назву, складні назви писати на  дошці та разом з учнями повторяти, дава­ти фактичні відомості про об’єкт і місце положення його на карті. Назви діти самостійно відшуку­ють на картах і наносять на кон­турну карту. Доцільно з учнями провести гру на точність, швидкість, кількість назв з обо­в'язковим показом на карті [33].

Робота з контурною картою. Контурна карта необхідна для кращого запам'ятовування географічних назв, а також просторово­го розміщення об'єктів. Перші завдання на контурній карті вико­нуються на уроці під керівництвом і наглядом учителя, який детально розповіда шестикласникам. Про вимоги до роботи з контурною картою, як і яким шрифтом роби­ти надписи, заповнювати легенду карти, як позначати об'єкти. По­стійно наголошується на необхід­ності максимальної точності в нанесенні різних об'єктів, акурат­ності та чистоти. Усі надписи на контурній карті слід виконувати кульковою ручкою друкованим шрифтом. Назву річок і гір розмі­шують уздовж лінії простягання річки й хребта, назви низовин, океанів і материків, великих за площею островів, півостровів, за­ток, окремих морів і держав, па­ралелей меридіанів. Окремі на­зви розміщуються уздовж на­правлення об'єктів, зокрема сто­лиці держав − по паралелях. Коли назва об’єкта не вміщується на карті, то біля нього ставлять цифру, а в рамці „Умовні позначення“ пишуть, що означає та чи інша цифра.

Під час перевірки контурних карт краще не виправляти помил­ки, а ставити знак запитання.

Контурні карти слід викорис­товувати під час вивчення нового матеріалу й виконання програм­них практичних робіт, закріплен­ня, проведення тематичної атестації, здійснення контролю навчальних досягнень підготовки домашнього завдання [29; 31].

Систематична робота з різни­ми картами сприяє кращому за­своєнню учнями програми, дає їм корисні й потрібні в житті знан­ня, навички та вміння.

2.4.3. Використання підручника з географії та прийоми роботи з ним

Робота з підручником географії. Підручник − основне джерело знань. Головним завданням у роботі з ним при навчанні географії є формування в школярів уміння самостійно користуватися підручником для придбання нових знань.    Методичний апарат підручника складається з логічно пов'язаного, систематизованого навчального матеріалу, який необхідно засвоїти, картографічного матеріалу, ілюстрацій, статистики й завдань.

Уміння користуватися підручником виробляється поетапно. Першим і найбільш простим етапом є загальне знайомство з підручником географії. На цьому етапі вчитель знайомить учнів зі змістом підручника, пояснює, для чого в ньому поміщені схеми, ілюстрації, таблиці і як з ними працювати.

На другому етапі здійснюється пояснювальне читання. Учитель читає текст, пояснюючи важкодоступні моменти. Після цього школярі ставлять питання до прочитаного фрагмента з метою осмислення тексту й виділення в ньому головного.

На третьому етапі робота з підручником ускладнюється. Учням пропонується самостійно скласти план переказу. У такий спосіб формується вміння послідовно, на основі попередньої систематизації вивчати матеріал, поміщений у підручнику. Робота зі складання плану полягає в читанні школярами тексту, поділі його на значеннєві відрізки, формулюванні їхніх назв, переказі за складеним планом.

На четвертому етапі здійснюється вибіркове читання. Воно проводиться для того, щоб поглибити вміння учнів самостійно вибирати з підручника необхідні їм відомості. Наприклад, учитель пропонує наступне завдання: „Знайти в підручнику, чим відрізняються верхові болота від низинних“. Рішення подібних навчальних завдань направляє школярів на усвідомлений відбір необхідного навчального матеріалу. У цьому випадку підручник виконує не тільки функцію джерела знань, але й розвиваючу функцію, оскільки розвивається вміння аналізувати й вибирати головне [49].

Робота з підручником не обмежується аналізом тексту. Більшу роль у формуванні вміння самостійно здобувати знання грають і інші його компоненти. Аналіз картографічного матеріалу допомагає осмисленню причинно-наслідкових зв'язків. Ілюстрації підручника сприяють образному сприйняттю тексту за рахунок включення в мислення емоційної сфери учнів. Питання й завдання, вміщені наприкінці параграфів, направляють розумові процеси на вивчення основних, принципових положень теми.

У процесі підготовки до уроку вчителеві потрібно визначити компоненти методичного апарату підручника, а також етапи уроку, на яких ці компоненти будуть використані.

У методиці навчання географ розроблені наступні прийоми роботи з підручником:

¾орієнтування в підручнику (знаходження необхідного
 параграфа, малюнка, визначення структури підручника);

¾робота з текстом (пояснювальне читання, знаходження необхідних даних, розподіл тексту на значеннєві блоки, формулювання понять, складання плану);

¾робота з питаннями й завданнями (орієнтування в питаннях і завданнях, самостійна робота з ними, відбір інформації, необхідно для відповіді на питання);

¾робота з текстовими картами (читання умовних знаків карти, зіставлення карт, характеристика об'єктів, які на них зображені);

¾робота зі статистичними матеріалами (аналіз, порівняння, систематизація, розрахунки);

¾робота з малюнками, ілюстраціями, фотографіями (опис, аналіз, порівняння);

¾робота із профілем (читання, аналіз);

¾робота з декількома компонентами підручника (текст − текстова карта, текст − малюнок, текст − завдання, текст − статистичні матеріали − таблиці, профіль − карта − завдання й т.п.).

Навчання розглянутим прийомам здійснюється на уроках і припускає певну послідовність [42].

Перший етап − уведення прийому. Учитель знайомить учнів зі складом прийому, пояснює його значення, Повідомляє інструкцію з виконання прийому. Після цього на конкретному прикладі школярі знайомлять зі зразком виконання прийому. Підсумком роботи на цьому етап репродуктивна діяльність учнів.  Другий етап − засвоєння прийому. Школярі під керівництвом учителя виконують комплекс завдань, пов'язаних з використанням прийому. На цьому ж етап перевіряється, як сформований прийом, вносяться необхідні корективи.

Третій етап − самостійне використання прийому з метою набуття нових знань.

Сучасні підручники географії відрізня високий науковий рівень і педагогічно обґрунтований методичний апарат, побудова якого спрямована на вирішення важливого завдання − навчити учня вчитися. Підручник географії − це засіб навчання комплексного характеру. При роботі з ним сполучаються прийоми роботи зі словом (текст підручника), картографічними й статистичними матеріалами, зі схемами, малюнками, фотографіями й т.д.

Успішна організація роботи з підручником можлива лише за умови, якщо вчитель добре знайомий з його змістом, особливостями побудови й володіє прийомами роботи із цим засобом навчання. У підручниках виділяються два структурних „блоки“: навчальний текст і позатекстові компоненти. Кожний з них складається з декількох елементів, що виконують певну функцію [40].

Основу підручника становить текст, органічно пов'язаний із позатекстовими компонентами. Останні в багатьох випадках несуть нову для учнів інформацію.

Тексти підручників географії близькі до тексту наукового пояснення й включають теорію, пояснення, описи, методологію. Теорія представлена формулюваннями наукових понять, законів, принципів, світоглядних ідей, що узагальнюють висновки.

Більшість термінів, що позначають поняття, виділено шрифтом, дан визначення багатьох понять, тобто названі їхні істотні ознаки.

Пояснювальний матеріал покликаний розкрити географічні зв'язки (наприклад, між окремими компонентами усередині природних і територіально-виробничих комплексів), пояснити принципи розміщення галузей виробництва, причини виникнення тих або інших природних явищ або процесів. Нерідко пояснення в тексті носить проблемний характер, що сприяє розвитку творчого мислення школярів, служить засобом активізації їхньої пізнавальної діяльності. Традиційними для географічних текстів залишаються описи й характеристики об'єктів і явищ.

Значне місце займає в тексті розкриття способів отримання наукового знання, знайомство з методами науки. Найбільша увага приділена картографічному методу [33].

Розуміння тексту − процес складний. Воно залежить, зокрема, від наявност необхідних знань, що вивчаються, від співвідношення кількості знайомих незнайомих слів, від рівня сформованості навички читання.

Позатекстові компоненти підручника виконують і навчальну й контролюючу функцію. У кожному підручнику поміщено кілька сотень запитань і завдань, спрямованих на засвоєння понять, установлення зв'язків, залежностей, на застосування вмінь. Питання й завдання розташовані в різних місцях підручника. Завдання, що передують параграфу, розраховані на активізацію раніше засвоєних знань з географії й інших предметів. Питання й завдання, вміщені в тексті, допомагають направити розумову діяльність учнів у ході засвоєння нового навчального матеріалу, а ті, що стоять наприкінці параграфів, вимагають застосуванню отриманих знань і вмінь, контролюють засвоєння нового матеріалу. Завдання наприкінці великих розділів тем носять узагальнюючий характер, сприяють систематизації знань, підведенню школярів до узагальнюючих світоглядних висновків.

Виконання завдань і запитань опирається на різні джерела знань: текст, карти підручника й атласу, графіки й діаграми, статистичні таблиці, малюнки й фотографії, схеми й профілі. Завдання різні за формулюванням й вимагають різноманітної діяльності школярів: визначити по карті, порівняти, навести приклади, дати опис, пояснити, накреслити профіль, записати у зошит, нанести на контурну карту, заповнити таблицю й т.д.

Ілюстративний матеріал ма різноманітний вигляд і форму: різні за змістом карти в тексті, на форзаці, діаграми й графіки, схеми й таблиці, малюнки й фотографії, прості й складні профілі, орографічні схеми. Ілюстрації не тільки конкретизують текст, але є й самостійним джерелом знань.

Словник термінів, поміщений наприкінці підручників, дає майже повний перелік наукових понять кожного курсу географії.

Вивчення практики масової школи показує, що більшість учителів правильно розуміє функції підручників географії й широко використовує їх на всіх етапах навчання, особливо при вивченні нового матеріалу. Але все-таки закладені в підручниках можливості реалізуються в навчальному процесі не повністю. У роботі з підручником є типові недоліки: учителі найчастіше звертаються до ілюстративного матеріалу, але мало організовують роботу учнів з текстом. Школярі ж при виконанні домашньої роботи, як правило, обмежуються читанням тексту, не звертаючи уваги на текстові карти, схеми й інші позатекстові компоненти. Учител мало займаються формуванням в учнів умінь працювати з підручником. У результаті цього багато школярів часто працюють із підручником нераціонально, затрачаючи на підготовку уроків надмірно багато часу [42].

Названі вище особливості побудови підручників географії дають можливість широко використовувати їх у складі різних методів навчання. Наприклад, пояснювально-ілюстративний метод, тобто передача учнем готової інформації, має місце в тих випадках, коли учн читають і переказують текст, роблять описи по малюнках, зчитують дані з текстових карт т.д. Репродуктивний метод здійснюється за допомогою завдань, спосіб виконання яких учнем відоме, наприклад складання плану тексту, складання схем, систематизація навчального матеріалу в таблиці й т.д. Частково-пошуковий і дослідницький методи застосовуються при аналізі тексту з метою виявлення якої-небудь закономірності, правила для встановлення нових для учнів прямих зворотних зв'язків. Для організації пошукової діяльності використовуються ілюстрації підручника, особливо умовні − у вигляд схем, графіків, статистичні додатки. Частина завдань підручника носить характер проблемних питань і завдань, наприклад: „відомо, що в лісах утворюється більше рослинної маси, ніж у степах, однак чорноземн рунти набагато родючіші підзолистих. Чим це пояснити?“ (VІІ клас).

Найбільш сприятливі умови для використання дослідницького методу створюють краєзнавчі завдання підручника.

Вони спонукають школярів самостійно вести пошук, збір, обробку й інтерпретацію краєзнавчого матеріалу.

Багато прийомів роботи з текстом є міжпредметними. Наприклад, п'ятикласникам, що приступають до вивчення географії, повинні бути знайомі такі прийоми, як просте відтворення тексту (переказ, правильна побудова відповіді на основі тексту), розподіл тексту на частини, складання короткого й розгорнутого плану, відповіді на питання по тексту, виділення в ньому істотного (головної думки), установлення на основі тексту причинно-наслідкових зв'язків, знаходження в тексті тих положень, які доводить учитель, і т.д. Тому роботу с текстом підручників географ доцільно починати з перевірки прийомів, якими учні повинні вже володіти. При цьому варто враховувати своєрідність географічних текстів, їхній тісний зв'язок з іншими джерелами знань, насамперед з картою [40].

Географічні тексти включають кілька логічних елементів  і тому важливо навчити школярів при роботі з текстом їх розрізняти. Із цією метою на початку навчального року варто провести пояснювальне читання декількох нових текстів, указуючи на логічні частини: опису об'єктів і явищ (погодних умов, рослинності, вигляду міст і т.д.), факти (довжина рік, висота гір), пояснення причин явищ і процесів, висновки. Особливо важливо навчити школярів виділяти в тексті теоретичний матеріал: визначення понять, формулювання принципів, ідей, закономірностей.

Одним з ефективних прийомів роботи з підручником є складання розгорнутого плану теми, досліджуваної на уроці. І хоча це добре знайомий учням прийом роботи, все-таки, як показує практика, нерідко вони затрудняються складати плани до географічних текстів. При складанні планів учням необхідно роз'ясняти, як користуватися апаратом орієнтування підручника (підзаголовками, розходженням у шрифтах, розподілом на абзаци).

При роботі з географічними підручниками особливо характерні завдання на одночасне використання тексту й карт, на зіставлення даних карт і тексту, на виділення додаткових до карти відомостей, знайдених у тексті. Доцільно також висновки, отримані на основ аналізу карт та іншого ілюстративного матеріалу підручника, зіставляти з текстом. Так, проаналізувавши кліматичні графіки й діаграми в підручнику VI класу, учні зіставляють свої висновки з описом клімату й погодних умов у тексті або ж, навпаки, підбирають відповідні графіки і діаграми до тексту [33; 40].

Ефективним видом роботи з текстом є складання на його основі малюнків, схем, таблиць, за допомогою яких можуть бути систематизовані географічні факти, вироблен правильні уявлення, розкриті істотні ознаки понять.

За завданням учителя школярі роблять перегрупування тексту зі знаходженням наслідків і причин по наслідках (наприклад, визначити загальні риси в будові рельєфу й сторії його розвитку в материків південно півкулі, знайти причини виявлених рис подібності), здійснюють порівняння, знаходять у тексті положення, як доводить учитель. Учитель зобов'язаний ставити завдання як можна конкретніше (наприклад, указувати, скільки доказів необхідно знайти в тексті). Прийоми використання питань і завдань також різноманітні, що залежить від мети й змісту уроку. Підручники включають завдання різної складності, це дозволяє здійснювати з їхньою допомогою індивідуальний підхід до учнів. Корисно запропонувати учням провести самостійно класифікацію питань по джерелах знань або по видах діяльності (установлення фактів, зв'язків, порівняння, визначення поняття, формулювання принципу, закону, креслення схем, таблиць і т.д.).

При організації роботи з текстовими картами необхідно насамперед визначити їхню роль у формуванні знань, вивчити значеннєве навантаження, зв'язок з текстом, виявити види робіт, які можна використати при аналізі. У підручнику для ІХ класу більшість карт-схем супроводжуються запитаннями й завданнями, які вимагають пояснити причини розвитку й розміщення продуктивних сил, установити динаміку явища, знайти риси подібності або розходжень у спеціалізац економічних районів і т.д. Однак в інших підручниках географії текстові карти найчастіше носять характер ілюстрацій основних положень, викладених у тексті, тому вчителеві доводиться самому конструювати питання для аналізу текстових карт. Наприклад, завдання до карти-схеми „Будова поверхні Передньої Азії“ у підручнику VI класу вчитель може доповнити наступними питаннями: чим відрізняється географічне положення Іранського нагір'я від положення Малоазіатського нагір'я? Що загального в будові рельєфу нагір'їв? Зіставте карту підручника й атласу, назвіть деякі гірські хребти, що оточують нагір'я. Продукти руйнування якого нагір'я заповнюють прогин Месопотамської низовини? Зіставляючи карти підручника й атласу, установіть, як корисні копалини добувають на внутрішніх частинах нагір'їв, які − в окраїнних горах. Чим відрізняється рослинність окраїнних гір від рослинності внутрішніх частин нагір'їв? І т.д. [33; 40].

В організації роботи з підручником географії доцільно розрізняти кілька етапів. Перший характеризується тим, що робота проводиться під безпосереднім керівництвом учителя; він закріплює в школярів уже відомі їм уміння й навчає новим. На другому етапі вчитель дає лише провідні вказівки до роботи з підручником. Робота школярів носить напівсамостійний характер, до вчителя вони звертаються за допомогою у випадку ускладнення. І нарешті, на третьому етапі учні працюють із підручником по спеціальних завданнях учителя самостійно.

Учитель повинен направляти роботу учнів з підручником і при виконанні домашніх завдань, роз'яснивши школярам, який текст необхідно запам'ятати (визначення понять, принципи, закономірності й т.д.), який можна переказати своїми словами, які завдання підручника необхідно виконати в зошиті для практичних робіт, на які питання підготувати усні відповіді, які схеми або таблиці можна зробити на основі тексту й т.д.

Робота з підручником географії поряд із загальними рисами має ряд відмінностей від класу до класу.

Проблема формування вмінь працювати з підручником особливо актуальна на першому щаблі навчання географії в VІ класі. Тут особливо важливо підготувати школярів до роботи з текстом географічного змісту й навчити користуватися позатекстовими компонентами.

На першому уроці вчитель знайомить школярів зі змістом і оформленням нового для них підручника, розкриває його структуру, називає авторів, пояснює, як користуватися змістом і словником термінів, додатками, ілюстративним матеріалом. Доцільно на цьому ж уроц провести бесіду з метою виявлення підготовленості школярів до роботи з підручником [33; 40].

Найбільш раціональні в VІ класі такі прийоми роботи з підручником, як пояснювальне читання, відповіді на питання по тексту, складання плану тексту, виділення в ньому головної думки, а також додаткового й пояснювального матеріалу. Дуже важливо навчити школярів розрізненню логічних частин (описів, фактів, пояснень, висновків, визначень понять, правил), аналізу цифрового матеріалу, малюнків, карт-схем і т.д. Пояснювального читання в VІ класі вимагає матеріал, викладений важкою для шестикласника мовою, у якому багато незнайомих школяреві слів. Це текст розділів „Вступ“, „Зображення Землі на глобусах і картах“, „Географічна оболонка“, „Висновок“. Необхідно вчити шестиласників виділенню в тексті визначень понять. Якщо визначення в тексті чітко не дано, то для учнів потрібно знайти родове слово, через яке варто визначити поняття і його істотні ознаки, сформулювати визначення, тобто сказати, що називається, наприклад, низовиною, погодою й т.д. При цьому в процесі формування понять використається не тільки текст підручника, але й ілюстративний матеріал. Наприклад, при формуванні понять „ріка“, „вододіл“ і інших застосовується аналіз текстових карт і карт-схем „Басейн ріки Дніпро“, „Вододіл“.

У VIІ класі особлива увага звертається на наступні види роботи з текстом: порівняння, складання по тексту схем, малюнків і таблиць, виписування даних, складання переліку об'єктів, розгорнутого плану до тексту. Увага до цих прийомів пояснюється особливостями змісту курсу географії материків. У цьому класі ведеться цілеспрямована робота з питаннями, завданнями й ілюстративним матеріалом підручника, удосконалюються вміння характеризувати об'єкти і явища, зображені на фотографіях і малюнках. Наприклад, при вивченн особливостей природи й занять жителів північної частини Центральної Азії проводиться аналіз малюнка підручника по завданнях: „Визначите, що зображено на передньому, середньому й задньому план малюнка“. „Укажіть зразкову абсолютну висоту зображеної на малюнку території“. „Опишіть характер рельєфу“. „Визначите пору року“. Особлива увага в VIІ класі приділяється аналізу схем, що відбивають різні явища в атмосфері, що роз'ясняє причини формування клімату материків, навчанню читанню й зіставленню текстових карт, карт-схем, простих складних профілів, кліматичних графіків і діаграм. Робота з ілюстративним матеріалом, із системою питань і завдань найчастіше проводиться в комплексі з аналізом тексту підручника [33; 40].

Відзначимо, що в методичному апарат підручника за курсом географії материків поміщено досить багато завдань, що орієнтують учнів на роботу з різними компонентами підручника. Кількість і складність цих завдань зростає від теми до теми, що створює сприятливі умови для цілеспрямованого навчання шестикласників прийомам роботи з підручником.

У VIIІ класі робота з підручником ускладнюється. Великий обсяг інформації, спеціальна термінологія, застосовувана в тексті, велика кількість текстових карт, що несуть інформацію, якої немає в тексті, статистичний матеріал, частина якого винесена в додаток, − все це вимагає особливої уваги до організації роботи з підручником VIIІ класу. Доцільно практикувати вибіркове пояснювальне читання деяких складних тем (наприклад, „Геосинклінал й платформи“, „Атмосферні фронти, циклони й антициклони“ і т.п.). Ефективн завдання на складання розгорнутих планів до тексту, креслення схем (наприклад, що відбивають види природних ресурсів або класифікацію об'єктів, по яких проходить державний кордон України), таблиць, що показують різні зв'язки й залежност (наприклад, рельєфоутворюючі процеси й форми рельєфу, що виникають під їхнім впливом, властивості повітряних мас і погодн умови в літній і зимовий період, що складаються під впливом цих повітряних мас, т.д.), При роботі з підручником VIIІ класу ускладнюється аналіз текстових карт, які несуть додаткову до тексту інформацію про такі компоненти природного комплексу, як рельєф, клімат, внутрішні води. От чому при підготовці до уроків учителев необхідно планувати спеціальну роботу з аналізу таких карт. Наприклад, при складанні характеристики однієї з великих рік України поряд з текстом використовуються й всі позатекстові компоненти (карти, таблиці, додатки, малюнки). Характеристика складається за планом, що включає не тільки пункти, відомі з курсів VІ і VIІ класів, але й такі відомості, як водність ріки, тип водного режиму, падіння, похил, початок льодоставу й весняного льодоходу, будова річкової долини на різних ділянках ріки, характеристика твердого стоку, зміна рівня води у зв'язку з її господарським освоєнням [33; 40].

Використання підручника в старших класах ґрунтується на вже сформованих уміннях. Однак при переході від вивчення фізичної географії до економічної види робіт з підручником ускладнюються. Текст підручників  ІХ і X класів різко відрізняється від тексту підручників з фізичної географії. У ньому багато нових, незвичних для школяра термінів. Часто ці терміни означають економічні поняття. У тексті багато цифрового матеріалу, посилань на статистичні таблиці додатка. Використання тексту в цих підручниках тісно переплітається з аналізом позатекстових компонентів.

Для того щоб учні якнайшвидше освоїли специфіку роботи з підручниками економічної географії, доцільні такі прийоми, як вибіркове читання, установлення причинно-наслідкових зв'язків на основі роботи з текстом. Найчастіше їх можна виразити у вигляді таблиць із колонками: особливості − причини особливостей або наслідку − причини.

Для більш швидкого оволодіння прийомами роботи з текстом доцільно давати завдання на складання плану не тільки до всього тексту, але й до характеристики окремих об'єктів. Наприклад, при вивченні паливної промисловост в ІХ класі учнем дається завдання скласти план характеристики вугільної бази; при вивченні чорної металургії − план характеристики металургійної бази й т.д.

Новими прийомами в роботі з підручниками ІХ X класів є складання тез і конспектів тексту підручника. Наприклад, до тексту „Загальна характеристика господарства України“, „Енергетика т.п. під керівництвом учителя складаються короткі тези статей підручника. Конспектування тексту підручників економічної географії може виражатися й у складанні по тексту схем, що відбивають основний матеріал теми. Наприклад, зроблена на основі тексту схема видів енергетичних ресурсів допомагає учням краще їх запам'ятати. Іноді конспектування носить форму таблиць, створених учнями самостійно при проробленні тексту. Наприклад, при вивченні будь-якого економічного району можна запропонувати таке завдання по тексту підручника: в одній колонці таблиці відбити галуз спеціалізації району, в іншій − причини, що обумовили цю спеціалізацію [33; 40].

На завершальному етапі навчання географії в X клас застосовуються всі вже названі види роботи, але особливо поширені прийоми складання тез конспектування, аналіз статистичних таблиць, текстових карт і різних картограм і діаграм. Робота з підручником часто сполучається з аналізом матеріалів сучасно преси, іноді вимагає звертання до підручників нової й новітньої історії.

Загальні методичні вимоги до роботи з підручником зводяться до наступного: 1. Систематичне використання підручника на всіх етапах процесу навчання: при вивченні нового навчального матеріалу, перевірці, закріпленні й узагальненні знань. 2. Цілеспрямоване навчання школярів умінням працювати з усіма елементами підручника. 3. Поетапне ускладнення видів роботи з підручником. 4. Застосування підручника в сполученні з іншими засобами навчання: картами, навчальними картинами, аудіовізуальними засобами, матеріалами позакласного читання й ін.

Робота з підручником повинна розглядатися як обов'язкова навчальна праця школярів [42].

2.4.4. Використання електронних атласів

Використання інформаційних технологій, електрон­них версій картографічних атласів, комп'ютерних навчальних програм головною передумовою підготовки учнів, які можуть працювати в інформаційному суспільстві сьогодні і в майбутньому.

Електронний навчальний атлас з географії − це інтерактивний картографічний твір, зміст якого відповіда навчальним програмам, а засоби зображення та оформлення − віковим психологічним особливостям учнів, які інтегрують картографічне зображення з різноманітним текстом, фото- й відеоматеріалом, мають також підвищен аналітичні можливості. І головна перевага цих сучасних засобів у тому, що вони дозволяють підняти рівень викладання предмета за рахунок вирішення комплексу питань збільшення інформативності карт з одночасним забезпеченням простоти й легкості сприймання картографічного матеріалу.

Електронний атлас забезпечу педагогічні та методичні можливості картографічного видання, робить його цікавим для сильного та зрозумілим для слабкого учня.

Збільшення аналітичних можливостей навчального картографічного видання на компакт-дисках шляхом комбінування, зіставлення різних видів карт, крім того, створює можливості й для ндивідуальної інтерактивної праці на комп'ютері [24].

Один із варіантів використання електронних атласів розглядається на прикладі уроку на тему: „Карти − джерела географічних знань, їх зміст та призначення“.

Урок у 8-му класі

КАРТИ - ДЖЕРЕЛО ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ, ЇХ ЗМІСТ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ

Мета: сформувати в учнів поняття про карту як ос­новне джерело географічної інформації, про Землю в цілому та про окремі материки, держави, регіони; оз­найомити учнів з різними видами географічних карт, розкрити особливості кожного виду; показати способи зображення географічних об'єктів явищ на картах; сформувати вміння розпізнавати види карт, їх зміст та призначення; удосконалювати вміння працювати з кар­тами, атласами різного призначення, сприяти розширенню світогляду учнів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: фізичні та політичні карти світу, Ук­раїни, політико-адміністративні та спеціальні карти, атласи географії України, словники, плакати; комп'ю­тер з виведенням зображення на екран телевізора, ком­плект СD-дисків: електронні атласи, педагогічні про­грамні засоби з географії, енциклопедії на СD.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II.Актуалізація опорних знань та вмінь

Бесіда:

− Відгадайте загадку: „Держави без людей, міста без будівель, ліси без дерев, моря без води. Що це?“ (Географічна карта.)

− Яким джерелом географічних знань ви користуєте­ся так само часто, як і книжкою? (Картою, атласом.)

− Навіщо складають географічн карти?

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5