Дипломная работа: Проблема розвитку дитячих творчих здібностей

У численних зарубіжних та вітчизняних дослідженнях проблема ви­значення спеціальних умов сприяння розвитку мовленнєвих творчих здібностей частіше по­в'язується з розробкою освітніх програм творчого розвитку дітей (Л.А. Венгер, О.М. Дяченко, Дж. Гілфорд, О.Л. Кононко, Г.С. Костюк, С.Є. Кулачківська, О.М.Матюшкін, В.А. Петровський, Дж. Рензуллі, К.Роджерс, Г.Сміт, Е.П.Торренс та ін.). Так, К. Роджерс до зовнішніх умов відносить забезпечення психоло­гічної безпеки (повага до дитини як особистост незалежно від того, що вона робить; відсутність зовнішніх оцінок, перехід на самостійну оцінку дитиною продукту, перехід на реакцію "мені не подобається" замість оцін­ки "це погано") і забезпечення психологічної свободи (свобода в символіч­ному вираженні своїх почуттів і переживань). До внутрішніх умов, на його думку, належать відкритість дитини досвіду: внутрішня оцінка своєї твор­чост ("чи задоволений я собою" замість "чи будуть задоволен мною") і можливість вільно грати з образами та поняттями [56,с.408].

Автор іншої програми, спрямованої також на створення умов для творчого розвитку творчих здібностей, — Г. Сміт, пропону більш широке коло умов. Це фі­зичні умови (матеріали для творчості й можливість кожну хвилину дія­ти з ними); соціально-емоційні умови (створення внутрішньо безпеки, відчуття розкріпаченості й волі); інтелектуальні умови (розвиток умін­ня розв'язувати творчі завдання, розвиток інтуїції як суміші знань, ін­стинктів, емоцій, моралі та ціннісних суджень) [33].

У моделі навчання Д. Рензуллі серед умов розвитку творчих здібностей дитини визначені: розширення кругозору, надання можливост діяти за інтереса­ми, можливість ставити перед собою завдання; використання в навчаль­ному процесі методів, що сприяють розвитку здібностей до мислення сприймання [33,с.15].

Л.А. Венгер, О.М. Дяченко, автори програми "Розвиток", важливою умовою творчого розвитку дітей вважають перенесення акцентів з інфор­мативного навчання на розвивальне, із змісту навчання на його засоби, що сприяє розвитку загальних інтелектуальних здібностей, які лежать в основі різних видів творчої діяльності. Центральним засобом розвитку інтелектуальних здібностей учені вважають символічні моделі та схеми[28, с. 25].

Н. Гавриш вважає що творча особистість педагога важлива умова сприяння роз­витку дитячих творчих здібностей. Крім того, необхідним є позитивне, заціка­влене ставлення педагога до дитячої словесно творчості як унікального явища. Вихователь, який вірить у можливості своїх вихованців, який слідкує за динамікою розвитку мовленнєвих творчих здібностей, творчого росту, фіксує, записує цікаві вислови, твори, сюжети, пропозиції, вдумливо аналізує продукти словесної творчості дітей, — такий вихователь може розраховувати на успіх у керівництві мовленнєвотворчою діяльністю дітей. Він може викликати поважне, обережне ставлення до феномена словесної творчост дітей у батьків та інших дорослих, які оточують ді­тей, оскільки важливою умовою сприяння розвитку дитячих творчих здібностей є сприймання дитячо творчості як цінності, естетичної, соціальної, особистісної. Це вимагає від дорослих щирого, відвертого розвивального керівництва, підтримки інтересу дитини до художньої творчості, стимулювання її творчих проявів через оформлення творів, виставі творчі звіти тощо.

У більшості педагогічних підходів до розв'язання проблеми розвитку дитячих творчих здібностей вона усвідомлюється як специфічна продуктивна діяльність, і в такому випадку головне педагогічне завдання полягає в пошуку шляхів управління цією діяльністю (навчання специфічних дій), формування необхідних для певного виду творчості багажу знань і вмінь, розвитку творчих здібностей тощо), оскільки від результатів наукової художньої, технічної творчості людей залежить прогрес держави та людства в цілому. З-поміж умов розвитку мовленнєвих творчих здібностей дітей особливе місце належить створенню у групі щирої духопіднесеної атмосфери (вислів В.Т. Кудрявцева), відкритої до пошуку та експерименту. Така атмосфера складається із зацікавленого неформального ставлення педагога до освітнього процесу, побудованого на означених принципах особистісно орієнтованої моделі взаємод до­рослих та дітей, що виявляється в довірливому ставленні до дитини, ура­хуванн ндивідуальних можливостей, забезпеченні їй на цій основі відчуття психологічної захищеності, успіху в різних видах діяльності, у створенн позитивного психоенергетичного простору, сприятливого для духу творчості. Педагогіка має чимало прикладів, коли створення духопіднесеної атмосфери допомагало педагогу досягти величезних успіхів у вихованні дітей. Найяскравішим з них є педагогічна діяльність видатного українсь­кого педагога В.О. Сухомлинського, його робота у школі під відкритим небом [63]. Результати ц діяльності вражають: рівень словесної твор­чості дітей виявився дуже високим. Педагогічний секрет В.О. Сухомлинського, на нашу думку, передусім виявився в тому, що на­вчання, розвиток, виховання дітей відбувалися в ситуації рівноправного партнерського спілкування, а не педагогічного керування мовленнєвою чи пізнавальною діяльністю дітей. Адже для творчого польоту душа му­сить бути вільною, незалежно від того, який мистецький досвід творця. І тільки у спілкуванні, коли одна людина чує, відчува ншу людину, від­крита до неї, вихователю, налагодженому на естетичну хвилю, на красу, загадку, таємницю, можливо викликати у вихованців відповідні почуття, тим самим спонукати їхню творчу активність.

Отже, розвивальне середовище створюється з метою забезпечення умов для розвитку пізнавальних і творчих здібностей дітей, підтримки і сти­мулювання пізнавальної активності, забезпечення ЇЇ подальшого росту; для реалізації засвоєних на заняттях способів діяльності, отриманих знань; для емоційного проживання різних ситуацій, для усвідомлення сприйнято нформації. Воно передбачає можливість постійного оволо­діння дітьми новими засобами діяльності, виконання нових дій, розвитку здібностей, містить у соб елементи новизни та проблемності, і створює максимально позитивні, сприятлив умови для розвитку дитячої твор­чості, в тому числі й словесної, для виховання творчої особистості в ці­лому.

1.3. Ігри-фантазування як засіб розвитку мовленнєвих творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку

Гра – це найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього середовища вражень. В грі яскраво проявляються особливості мислення і уяви дитини, здатність до фантазування, також його емоційна активність, потреба в спілкуванні.

Гра – соціальна практика дитини.

Проблеми дитячо гри опинились в центрі уваги з перших років розвитку дошкільної освіти. Методологічною основою розвитку теорії і практики дитячої гри стали положення про гру як ціленаправлену соціальну діяльність та важливий засіб виховання та навчання.

В дошкільній педагогіці і в практиці роботи дитячих садків все більше і більше стверджувалась думка про те, що розвиток дитини, характер її діяльност (ігрової, навчальної, трудової виявляються умовами життя і виховання і що поступовий розвиток особистості не є результатом спонтанно виникнувших, закладених природою індивідуальних рис і якостей .

Н. Крупська підкреслювала роль гри як специфічної дитячої діяльності, як засобу та методу всесторонньої навчально-виховної роботи . Найкращі вихователі знаходили правильн методи впливу на розвиток та зміст гри .

Суттєвий вплив на подальше вивчення проблеми дитячої гри дала педагогічна система А. Макаренка.

Центральн положення : формування особистості дитини комунікативних здібностей через гру.

 В роботах різних психологів висувається положення, що гра не виникає довільно, як продукт ндивідуальної творчості, а під впливом соціального оточення, в результат засвоєння дитиною соціального досвіду і стає засобом навчання і виховання в умовах ціленаправленого педагогічного керівництва.

Важливе місце в розвитку дитячої гри займають роботи А.П.Усової. Запропонована нею система навчання на заняттях сприяла підвищенню дитячих ігр. Тільки сукупність формування всіх видів діяльності гри, навчання, труда підкреслювала А.Усова можна досягти повноцінних результатів в розвитку всіх видів діяльності (образотворчої, мовленнєво трудової та ін.) та розвитку особистості взагалі.

На сучасному етапі перед спеціалістами дошкільного виховання стоїть задача подальшого вивчення та впровадження різних методик керівництва грою, яка виступає як форма організації життя та різної діяльності дітей (мовленнєвої, образотворчої, музичної).

Гра має великий вплив на розвиток різноманітних здібностей дитини в тому числі і творчих.

Дошкільний період первоначальний етап становлення у дітей різних здібностей, етап засвоєння суспільного досвіду.

Дитина розвивається під впливом виховання, впливом вражень від оточуючого середовища. У нього з'являється інтерес до життя. Гра – найбільш доступний для дитини вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Враження пробуджують у дітей різноманітні почуття, мрії, підштовхують їх до творчості.

Через гру можна розвивати різноманітні творчі здібності: образотворчі, мовленнєві, музичн здібності.

У розвитку мовленнєвих творчих здібностей використовуються різні види ігор: дидактичні, театралізовані, сюжетно-рольові, ігри-фантазування.

Ігри-фантазування являються найбільш ефективним засобом в розвитку творчості дитини. В даних іграх дошкільник має змогу грати зі словами, промовляючи низку звуків рідної мови, створює незвичайні слова, загадки, віршики, казки, оповідання. У грі-фантазуванні дитина може проекспериментувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої вона отримує задоволення і наявний продукт діяльності.

Гру-фантазування можна розглядати як творчість, тому що у ній розвиваються такі важлив характеристики творчості як:

- швидкість думки здатність до генерування як найбільшого числа ідей .

Фактично кількість ідей, що виникають за одиницю часу.

- гнучкість мислення – здібність легко переходити від полярних за змістом явище одного класу до іншого. У процесі творчості необхідно вміти гнучко змінювати стратегію й тактику творчого пошуку, переключатися з однієї ідеї на іншу, вміти переносити ідеї з одного об'єкта на інший і бути готовим до отримання парадоксального рішення;

- оригінальність здатність формулювати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих;

- розробленість уміння не просто генерувати ідеї, а й творчо розробляти їх;

- сміливість здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності;

- допитливість відкритість та інтерес до всього нового; уміння помічати незвичайне у звичайному, дивуватися йому.

Ігри-фантазування сприяють розвитку мовленнєвих здібностей, пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей. Ігри-фантазування включають в себе вирішення багатьох завдань: навчальних, розвивальних, пізнавальних, нтелектуальних, трудових, нестандартних, творчих (І. Лернер, М. Махмутов, В. Моляко, Г. Сирота та ін.).

До творчих завдань вчені відносять:

- завдання для розв'язання якого є невідомим спосіб дії та предметно-специфічні знання для його розробки (останні також не виводяться з інших положень даної наукової област чи споріднених з нею областей) (І.Калошина, Н.Добровольська);

- завдання, яке забезпечує розуміння дітьми проблеми, сформульованної дорослим у ситуації, коли дитина відчуває певне теоретичне утруднення, і коли у неї з'являлося бажання вирішити проблему. Пошуки рішення проблеми здійснюються шляхом багатьох пізнавально-практичних дій дитини (шляхом визначених практичних дій, у вигляд наочно-дієвого мислення; шляхом абстрактного мислення) (Ю. Щербань).

- завдання, в якому кількість даних не має розв'язання, внаслідок чого умова задач видається суперечливою (Г. Галіцин);

- завдання, які спонукають дітей до комбінування, імпровізації, вигадування, тобто самостійного знаходження нового рішення. Разом з цим такі завдання спонукають дитину до дії (Н. Ветлугіна). Таким чином, творчі завдання передбачають розуміння дитиною проблеми, яка викликає у дитини теоретичні чи практичн утруднення, і для її розв'язання необхідно знайти певний спосіб дії. Отже, гри-фантазування – це такий вид дитячої творчої діяльності, яка забезпечує вирішення всіх вищеназваних завдань.

Ігри-фантазування в розвитку мовленнєвих творчих здібностей враховують вікові можливост дошкільників, оскільки пропонуються в притаманних для дітей дошкільного віку видах діяльності. Вони мають декілька варіантів вирішення, й тому діти дошкільного віку не переймаються думкою, правильно вони виконали завдання чи ні, - усі варіанти вирішення будуть правильними. Головне тут те, що дитина вирішує творче завдання, проявляючи творчі здібності, оригінальність, неповторність, індивідуальність.

Зміст гор-фантазувань передбачає їх виконання на різних рівнях складності, що да можливість диференціювати їх залежно від рівня розвитку кожної дитини, а також ндивідуальних уподобань та інтересів вихованців.

Ігри-фантазування стимулюють у дошкільників пізнавальні інтереси, дослідницькі пізнавальні дії, самостійний варіативний пошук досягнення результату, відкриття нового, вони пожвавлюють пізнавальну діяльність, позитивно впливають на пізнавальну активність дітей.

Визначаючи місце гор-фантазувань у роботі вихователя дитячого дошкільного закладу, можемо вказати на те, що вони є універсальним засобом, - їх можна використовувати як під час індивідуального, так і під час колективного спілкування з дітьми, у різних видах діяльності, різних видах дитячої творчості – образотворчої, музичної, мовленнєвої. Щодо мовленнєвої творчості ігри-фантазування займають провідне місце. Саме вони стимулюють розвиток мовленнєвих творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку. До ігор-фантазувань у мовленнєвої творчост відносять самостійне складання дітьми неймовірних історій, казок, загадок, творчих розповідей, забавлянок і промовлянок, оповідань.

В процесі сво творчої діяльності оволодівають високим рівнем мовленнєвої культури, яка визначається що найменше трьома ознаками: багатством, точністю, виразністю. Багатство мовлення передбачає великий обсяг словника, розуміння та доцільне використання в мовленні слів та словосполучень, розмаїтість використаних мовних засобів. Прилучення дітей до краси художнього слова сприяє збагаченню їхнього лексичного розвитку. Точність мовлення можна розглядати як оптимальне слововикористання: тобто уміння використати такі слова, які найкращим чином передають зміст висловлювання, розкривають його тему та головну думку в логічній послідовності, важливо коли діти оволодівають синонімією, навчаються розрізняти значення змістовних відтінків слів. Виразність мовлення передбачає добір мовних засобів, як відповідають умовам та завданням комунікації. Ця якість співвідноситься з функціональним стилем з розумінням ситуації; специфіки умов мовлення при вибор найбільш відповідних слів та виразів. Розвиток образного мовлення дітей буде ефективним лише в сприйманні ними художнього слова та самостійного складання дітьми власних творів. Мовлення дошкільників стає образним, щирим та живим, якщо у них виховувати інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати в процесі своєї творчої діяльності, в спілкуванні різноманітні виразні засоби. Саме за допомогою ігор-фантазувань з розвитку мовлення дитина найшвидше найкраще оволодіває мовленнєвою культурою. Вони допомагають дитин трансформувати отримані уявлення про художній твір в самостійне творче висловлювання, яке набуває у кожного дошкільника свого колориту, своїх особливостей, тому необхідно враховувати індивідуальні відмінності в оцінці мовленнєвих творчих здібностей. Мовленнєві творчі здібності в процесі ігор-фантазувань допомагають дитині у створенні власних висловлювань і самостійно складених творів.

Ігри-фантазування передбачають не тільки розвиток мовленнєвих творчих здібностей, а й насамперед розвиток мовлення, виховання культури мови дитини, що передбачає особливу організацію мовної роботи, націлену на збагачення словника, граматичної упорядкованості, зв'язності висловлюваності у процесі творчої роботи, розвиток поетично чутливості до краси і точності художнього слова, який сприяє прояву естетично функції дитячого мовлення. Мовленнєві творчості здібності у грі-фантазуванн виявляються у вмінні дітей самостійно, образно, зв'язно та виразно будувати власні твори.

Для розвитку мовленнєвих творчих здібностей використовують ряд різних ігор-фантазувань: складання забавлянок і промовлянок, казки-розповіданки, складання творчої розповіді, складання загадок тощо.

Складання забавлянок і розповіданок – один з видів ігор-фантазувань, що виявляється у самостійному складанні і відтворенні їх дітьми. Діти промовляють забавлянки розповіданки за власною ініціативою, перебуваючи у стані збудження, емоційного підйому, при цьому вони ритмічно рухаються (підстрибують, виконують змахи руками, пальчиками, оремими предметами, кружляють). Крім того, діти з задоволенням повторюють тексти, що раніше почули від дорослих, доповнюють, змінюють, тобто відтворюють їх творчо.

Дослідник Т. Алієва, засвідчила, що у процесі експериментального опитування відомий текст забавлянки діти відтворили понад двадцяти варіантах.

Дослідження Н. Гавриш запропонувала дітям старшого віку створити промовлянки схожі на «Сонечко, сонечко, виглянь у віконечко...» і «Сороку-ворону», в результаті чого одержала 12 варіантів «Сонечка» і сім варіантів «Сороки». Це засвідчує, що діти добре відчувають ритм, риму поетичного тексту, легко змінюють слова первинного тексту на власні, привносять в основу предмети сьогодення.

Складання загадок ще один вид ігор-фантазувань, який сприяє розвитку мовленнєвих творчих здібностей. При самостійному складанні дітьми загадок, дитина краще пізна якості кожного предмета чи явища, набуває вміння найбільш точно і влучно дати йому характеристику.

За допомогою цього виду ігор-фантазувань у дітей формується лаконічність і правильність висловлювання, збагачення словника та формування здібності до римування.

Казки-розповіданки один з найефективніших та найпоширеніших видів ігор-фантазувань, який сприя розвитку мовленнєвих творчих здібностей у старших дошкільників. Вихователь пропонує дітям скласти казку за віршем або оповіданням, відповідно до теми відомої казки за опорними словами. В дитячих творах відображається коло уявлень та інтересів дітей, їх сформованість. На цей вид дитячої творчості сильно впливає художня література, через що створені дітьми твори охоплюють численн літературні мотиви.

Психологи педагоги доводять, що у дітей дошкільного віку величезний творчий потенціал, який за різних причин не завжди повністю реалізується. Тому важливо створити таку ситуацію , яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії атмосферу творчого натхнення, зацікавленістю дітей створити свою історію На думку А. Михайленко все це реалізується тільки тоді, коли педагог зацікавлений у своїй роботі і направлений на досягнення високих результатів. Перш за все педагог повинен правильно обрати тему майбутнього твору, яка повинна підштовхнути дитину до розвитку сюжету, мати багатоваріантні припущення. Чудовим стимулюючим фактором для складання казок- розповіданок є використання невеличких римованих сторій. Вони будять уявлення , фантазування, в них багато недоказаного [75].

Творча розповідь за мотивами знайомих казок, оповідань - це теж один з видів ігор-фантазувань, являється гарним стимулом для розвитку мовленнєвих творчих здібностей. Глибокий вплив художнього твору на емоційну чуттєву сферу дитини, поява яскравих уявлень народжують нові образи, дитина проявляє цілком природнє бажання «пограти» з героями улюбленого твору на вербальному рівні.

 Ще один з можливих варіантів таких ігор-фантазувань – складання історій за темою, запропонованою вихователем або самою дитиною. Захопленість, незвичайність, казковість формулювання теми творчої розповіді розбудять дитячу фантазію, забезпечать успіх у досягненні поставленої мети Ігри-фантазування розвивають у дітей уяву, яку часто співвідносять з фантазією.

За словами Л. Леонтьєва уява, фантазія являються найнеобхіднішими здібностями людини. А розвивається вона особливо інтенсивно в старшому дошкільному віці. І якщо в цей період уяву спеціально не розвивати потім наступає різке зниження цієї функції. Разом зі зменшенням здібності фантазувати у людини знижаються можливост творчого мислення.

Дж. Родарі також притримувався думки, що ігри-фантазування сприяють розвитку фантазії, уяви. Уява дозволяє старшим дошкільникам сприймати найфантастичніші казкові образи ситуації як реальні. Родарі стверджував, що в процесі сприйняття дитина постійно збагачується враженням про предмети, явищах і зв'язках між ними. Але так як життєвий досвід дитини дуже малий і можливість оцінки «Що я бачу?» недостатня в її психіці виникає постійне перекомбінування вражень. Виника велика кількість нових зв'язків між предметами і явищами [61].

Отже, на основ цього ми можемо зробити висновок, що ігри-фантазування один з найефективніших засобів розвитку мовленнєвих творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку. Вони сприяють розвитку зв’язного мовлення у дітей, відіграють велику роль у досягненні дітьми високого рівня мовленнєвої культури, що характеризується багатством, точністю і виразністю, формують у дітей граматичну компетентність, розвивають всі психічні процеси, головне спонукають дитину до творчості, до самостійно творчої діяльності.

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІГОР-ФАНТАЗУВАНЬ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Вимірювання показників сформованост мовленнєвих творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку на констатуючому етапі експерименту

Експериментальне дослідження проводилось на баз ДНЗ № 290 м. Харкова Дзержинського району протягом 2007-2008 років. Воно включало III етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.

Для дослідження було обрано дві групи дітей з приблизно однаковим рівнем розвитку , в яких працюють вихователі однаково кваліфікації.

Мета констатуючого експерименту обумовила рішення таких завдань:

1. Визначити критерії та показники первинного рівня розвитку мовленнєвих творчих здібностей у старших дошкільників

2. Здійснити вимірювання показників сформованост мовленнєвих творчих здібностей у старших дошкільників

3. Зробити кількісну та якісну обробку отриманих результатів.

На основі проаналізованої наукової літератури оцінювання рівня розвитку мовленнєвих творчих здібностей у старших дошкільників відбувається з урахуванням таких критеріїв:

- літературознавча обізнаність, яка виявляється у знаннях літературних творів; наявності елементарних знань про жанри, композиційні та жанрові особливості, про засоби художньої виразності; вміння переносити ці знання в самостійну творчу діяльність; а також у сприйманн літературних творів в єдності їх змісту та худож­ньої форми;

 - мовленнєва компетентність, про що свідчить володіння різними типами висловлюванню: в описі — вмінням послідовно передавати ознаки об'єкта за допомогою найточніших для конкретної ситуа­ції слів, логічна поєднаність речень; в оповіді це — повнота опису подій, їх наступність відповідно до логіки розгортання; в мірку­ванні — доказовість, обґрунтованість, переконливість доводів, а також змістовність, контекстність, образність мовлення, доречність використання мовних засобів відповідно до ситуації;

- креативність, показниками якої були свобода комбінування уявлень, оригінальність задуму, вибору сюжетної лін висловлювання, мовних засобів втілення образу; здатність створити власний сюжет, готовність до багатоваріантного розв'язання творчого завдання; ндивідуальність вираження, тобто характерна і неповторна для кожної дитини сукупність способів, методів використання засобів специфічної мови мистецтва для відбиття свого ставлення до дійсності; чутливість до незвичайного та вибірковість виділення в навколишньому об'єктів чи окремих їх сторін для наступного втілення за допомогою образних засобів, загальна творча спрямованість особистості. Тобто визначення ступеня креативності ми пов'язували з особливостями уяви і мислення;

- образність, що виявлялася в багатств (розмаїтті), точності, доречності використаних засобів створення художнього та мовного образу, вживання інтонаційних засобів образної виразності;

- ставлення дитини до мовленнєвих творчих дій, про що свідчили: інтерес, бажання фантазувати, складати різні зв'язн висловлювання, ініціативність, самостійність, творча активність.

Було виділено три рівні: низький, середній та високий рівні .

З метою обчислення отриманих результатів були розроблені кількісні показники.

З метою виявлення рівня розвиненості виділених критеріїв було підібрано експериментальні завдання :

 Завдання № 1 (Тема: "Розповідь за власним малюнком") передба­чало визначення характеру взаємозв'язку мовленнєвотворчої та образо­творчої діяльності, охарактеризувати складен дітьми розповіді за власними малюнками (за тематикою, типом розповіді, за жанром). Для цього дитині пропонували розглянути її власні малюнки і вибрати один, про який вона 6 хотіла розповісти. Перед складанням висловлювання педагог уточнював, то була казкова історія чи реальна, спонукаючи ди­тину скласти повну, завершену розповідь замість окремих слів-пояснень: "Давай розглянемо твої малюнки. Пам'ятаєш, як ти це малював? Який тобі подобається понад усі? Розкажи, про що ти намалював так, щоб було зрозміло''.

Завдання 2 (Тема: "Обговорення задуму") було спрямоване на вивчен­ня вміння складати пояснювальне висловлювання з елементами мірку­вання; з'ясувати, як дитина використову мовлення для формулювання задуму, дотримується свого задуму чи змінює сюжет за ходом малюван­ня, тобто чи впливає вербально висловлений задум на розкриття образу в дитячому малюнку. Педагог пропонував дитині намалювати щось за власним бажанням, але спочатку розповісти про свій задум детально: що вона хоче відобразити, де, що намалювати, яким кольором, яку назву буде мати малюнок.

Завдання 3 (Тема: "Малюнок-розповідь на тему "їжачок пішов в гості") передбачали виявити вміння дітей складати розгорнуте висловлювання-розповідь, виділяти головну думку кожної її частини, визначати її словесно або за допомогою символічних знаків. Для виконання цього за­вдання експериментатор пропонував дитині зробити книжку-розкладанку з чотирьох частин, з малюнком на першій сторінці, звертався до дитини з такими словами: "Давай складемо казку про їжачка, який ходив у гості і зробимо до неї книжку з малюнками. Послухай, я вже придумала, що було спочатку. Був собі їжачок. Жив він у лісі, в норці, під пеньком. Одного разу він засумував і вирішив піти у гості до своїх друзів. Йде їжачок лі­сом, і раптом зустрічає хлопчика...". Педагог разом з дитиною розглядав першу сторінку, пропонував розповісти, які події відбулися з їжачком далі, звертав увагу дитини на те, що в книжці чотири частини, тож розповіда­ти треба детально, щоб на кожному аркуші відобразити якийсь момент казки, уточнював, чим казка відрізняється від оповіді.

З метою обчислення отриманих результатів були розроблені наступні кількісні показники.

Таблиця 2.2

Дані експериментальних зрізів представлені у таблицях 2.3, 2.4.

З метою виявлення сформованості мовленнєвих творчих здібностей були розроблені наступні рівні: від 0 - 1,6 - низький; 1,7 - 2,3 середній, 2,4 – 3 – високий.

Таблиця 2.3

Визначення рівня сформованост показників у групі № 1

Таблиця 2.4

Визначення рівня сформованост показників у групі № 2

Наприклад Асадова Аліна під час завдання №1 виявила наступн особливості. Дівчинка із декількох власних малюнків відібрала один: детально його описала В її описі простежувалось те, що дитина вміє самостійно описати малюнок , використовуючи засоби художньої виразності, в описі простежувалась логічна поєднаність речень .

(Наприклад: «Цей малюнок мені подобається найбільше. Я намалювала сім’ю : тата, маму, сестричку Соню. Ми ідемо гуляти в парк. У соні в руках ведмедик Тіша ,якого вона завжди бере з собою. Світить сонечко, по небу пливуть хмаринки. Нам весело.»).

За перше завдання дівчинка отримала 3 бали.

Під час завдання №2 Аліна детально розповідала про те ,що вона хоче намалювати . В її розповіді простежувалась логічна послідовність та поєднаність речень, змістовність, образність мовлення ,самостійність у складанні зв’язного висловлювання.

(Наприклад: Я хочу намалювати галявину з різнокольоровими квітами. Це буде чарівна галявина, на якій ростимуть червоні, сині, жовті, фіолетові, рожеві квіти. На галявині буде маленьке озеро по якому плаватимуть лебеді....).

За друге завдання дівчинка отримала 3 бали.

Під час виконання завдання №3 дівчинка намалювала чотири малюнки, за якими вона склала таку розповідь « Був собі їжачок. Жив він у ліс в норці. Одного разу він засумував і вирішив піти в гості до своїх друзів. Йде жачок лісом і раптом, зустрічає хлопчика. (1 малюнок.) Хлопчик підійшов до жачка і спитав: «Куди ти ідеш?» А їжачок відповів: «Я іду до своїх друзів білочки і зайчика, хочеш пішли зі мною .» Хлопчик погодився, і вони пішли разом.( мал. 2). Прийшли вони в гості до зайчика та білочки. Їжачок познайомив х і вони стали друзями.(мал. 3) Хлопчику пора було йти додому, його чекала мама. Він попрощався з білочкою та зайчиком і запросив їх до себе в гості погратися.(мал. 4).»

Дана розповідь характеризує , що дівчинка добре складає зв’язн висловлювання, здатна до самостійного фантазування. За виконання цього завдання отримала також 3 бали.

Аналізуючи виконання завдання №1 Бордик Анастасії ми можемо простежити, що дівчинка добре описує власний малюнок . Вона доречно використову мовні засоби , але мало вживає поширених речень, складних конструкцій.

(Наприклад цей малюнок мені сподобався найбільше. Я намалювала дітей в дитячому садку. Вони граються в пісочниці, ліплять «пасочки». Світить сонечко, по небу пливуть хмаринки.).

За виконання першого завдання дівчинка отримала 2 бали.

Під час виконання другого завдання Анастасія дотримувалась логічної послідовності у своїй розповіді, але в ній теж були відсутні складн конструкції, поширені речення. Складена дівчинкою розповідь не виокремлювалась яскравістю художніх образів, оригінальністю.

(Наприклад: Я хочу намалювати ліс. В ньому ростуть ялинки. Ще в лісі живе багато різних звірів. Я намалюю зайчика і білочку. Їм подобається жити в цьому лісі, бо тут багато місця і простору....)

За виконання цього завдання Анастасія отримала 2 бали.

Підчас виконання третього завдання дівчинка намалювала чотири малюнки за якими склала логічно-послідовну розповідь, але як і в інших завданнях вона відмічалась не достатньою оригінальністю . бідністю художніх засобів, недостатньому рівні фантазування.

(Наприклад: Був собі їжачок . Жив він у лісі в нірці. Одного разу він засумував і вирішив піти в гості до своїх друзів. Йде їжачок лісом раптом зустрічає хлопчика.( мал. 1). Хлопчику дуже сподобався їжачок він сказав: « Їжачок давай з тобою дружити. Пішли зі мною додому. Будемо жити разом» ( мал. 2). Хлопчик дав їжачкові молока. (мал. 3). Їжачок з хлопчиком разом грають. Їм весело. (мал.4).

За виконання завдання № 3 Анастасія отримала теж 2 бали.

Котов Денис під час виконання завдання №1 виявив наступн особливості. Хлопчик обрав найбільш вдалий свій малюнок і описав його. Опис характеризувався алогічністю, не використовувались засоби художньої виразності, примітивний зміст.

(Наприклад: « Цей малюнок мені найбільш подобається. Тут я намалював будинок, сонце, квіти, хмари. Ще тут грається хлопчик, бігає собака. Собаку звуть Чапа...»

Страницы: 1, 2, 3