Курсовая работа: Основи організаційної діяльності у виробничій сфері

Основні фактори підприємства.

Наше підприємство буде розташовано безпосередньо в місті Києві. Також наша продукція буде представлена в таких магазинах як Епіцентр та Нова лінія. Сам завод по виготовленню метало пластикових вікон буде розташований у Святошенському районі біля метро Академмістечко.

Також, у наш час дуже стрімкими темпами йде розвиток інформаційної економіки. Людство невпинно просувається до нформаційної епохи, у якій більша частина економіки та бізнесу стають електронними і здійснюються у мережі internet. Тому також буде створено сайт нашої компанії, так би мовити Інтернет - магазин з нашою продукцією, а також вказана інформація про товар, умови покупки та інша корисна інформація.

При створенні власного підприємства, також однією з основних умов є визначення та аналіз чотирьох основних факторів:

Постачальники;

Споживачі;

Конкуренти;

Держава.

Роздивимось ці основні фактори більш детальніше. По-перше, для підприємства та його прибуткової діяльності, необхідно визначитись з постачальниками сировини для виготовлення продукції, в даному випадку метало пластикових вікон.

Безпосередньо виготовленням склопакетів та необхідних комплектуючих матеріалів наша фірма виготовляти не буде, діяльність фірми пов’язана з збиранням вікон та реалізацією їх на ринку України.

Для того щоб визначити постачальників, необхідно визначити механізм виготовлення метало пластикового вікна. Для збирання метало пластикового вікна необхідний склопакет, профільна система, фурнітура.

Профільну систему за невисокою ціною але належної якості пропонують наступні фірми: Альянс Захід Буд, Норма-С, Пласт профіль, DECEUNINCK (бельгійська компанія).

Отримати склопакет можна у таких фірмах: Альянс Захід Буд, "Галактика комфорту", «ЄвроФасад».

Фурнітуру пропонують наступні фірми: Компанія WDS, Альянс Захід Буд, "Галактика комфорту".

Серед споживачів нашої продукц провідні будівельні компанії такі як Київміськбуд, Євробуд-житло РД, Агробуд-1, Академрембуд. Також розповсюдження нашої продукції здійснюється через роздрібну мережу безпосередньо споживачам.

Конкурентами є всі будівельн компанії які здійснюють діяльність пов’язану з збиранням та реалізацією метало пластикових вікон на території України. Однак, є фірми які співпрацюватимуть з нашою фірмою, тобто стануть партнерами у спільній діяльності. Так наприклад, виступаючи як посередник по продажу метало пластикових вікон, фірма буде продавати вікна фірми REHAU, КВЕ, Salamander.

Як держава, будуть виступати певн закони, що стосуються метало пластикових вікон.

Метало-пластикові вікна повинн виготовлятись у відповідності з вимогами ДСТУ Б В.2.6-15-99, ДСТУ Б А.3.1-6-96, технічної документації за ГОСТ 2.001-70, затвердженої за встановленим порядком нормативного документа на конкретні типи не стандартизованих виробів.

Профілі належать до товарів, як підлягають обов'язковій сертифікації. Кожна партія має бути сертифікована Держстандартом України. Безпечне використання профілів слід підтверджувати гігієнічним висновком” та “протоколом” про пожежну безпеку.

Експлуатаційні характеристики ущільнювальних прокладок повинні бути не нижче вказаних в ТУ У 24936090.001-98. Прилади виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2-6-13-97 конструкторській документації на прилади конкретних типів. Установка приладів проводиться у відповідності з вимогами технічної документації, затвердженої за встановленим порядком. Для світлопрозорого заповнення стулок і полотен можуть застосовуватися склопакети за ГОСТ 24866-89, скло за ГОСТ 111-90 або тепловідбивне скло за ТУ В.2.7-19354290.001-95.

Маркування наноситься на не лицьову поверхню кожного виробу або на металеву, пластмасову бірку або паперову етикетку, яка прикріплюється до виробу, і повинно містити:

o  найменування і товарний знак підприємства-виробника;

o  умовне позначення виробу;

o  дату виготовлення;

o  номер партії;

o  штамп ВТК;

o  знак відповідності за ДСТУ 2296-93 (якщо такий надано при сертифікації продукції);

o  масу;

o  позначення нормативного документа.

Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища. Полімерні матеріали для виготовлення вікон та комплектуючі до них (в тому числі імпортного виробництва) повинні відповідати вимогам діючих стандартів, СанПіН 6027 А-91, СИ №6035 А-91 і мати дозвіл до застосування Міністерством охорони здоров'я України.

1.3      Переваги продукції що випускається

Щоб виступити та закріпитись на ринку метало пластикових вікон, необхідно мати певні конкурентні переваги нашо продукції. Якщо брати магазини, то серед переваг можна виділити: - широта асортименту; - доставка по Києву безкоштовна; - безкоштовна гаряча лінія; - наявність Інтернет - магазину; - скидки при покупці оптом; - замірювання безкоштовне; - наявність магазинів у інших містах України.

Роздивляючись продукцію, яку випуска наша фірма, до переваг можна віднести: - високоякісне з’єднання деталей вікна; - сучасна технологія зварювання профілів; - гарантія якості; - великий вибір фурнітури.

Звісно для того щоб фірма надал снувала та отримувала прибуток, необхідно слідкувати за попитом на віконну продукцію, а також розширювати асортимент та гарантувати якість метало пластикових вікон.

Висновок

Отже, проаналізувавши матеріал можна зробити такий висновок, в народному господарстві України важливе місце займа будівельна галузь. Від розвитку даної галузі залежить стан економіки країни та рівня життя та добробуту людей. І не лише від будівельної галузі, але й від сукупності галузей народного господарства.

Я обрала виготовлення метало пластикових вікон та продаж своєї продукції на ринку України. Моє підприємство буде розташоване у місті Київ, так як це по-перше столиця та велике місто, а по-друге перспективне місто, що розширює свої кордони, та має ринок де існу попит на будівельну продукцію.

Однак, є декілька фактори які слід враховувати при початку своєї діяльності, а саме конкурентів та споживачів, а також постачальників та вплив законодавства на продукцію що виготовляється. Тобто, коротко кажучи, одним з основних завдань є дослідження ринку. Де саме буде впроваджуватись товар.

На даний час ринок метало пластикових вікон є перспективним. Адже за своїми характеристиками метало пластикові вікна значно перевищують дерев’яні віконні системи. Тому на ринку України присутній попит на вище зазначену продукцію.

Однак виступити на ринку з новим товаром дуже важко, тим паче при вже існуючих конкурентних фірмах. Як підтримка новому товару можуть виступити партнери та реклама. Можуть бути використані вс снуючі засоби для рекламування в тому числі мережа Інтернет, з власними можливостями, де буде можливість замовлення нашого товару та певна інформація про товар, щоб полегшити вибір продукту.

Отже обрана діяльність перспективною, та при дотриманні всіх параметрів якості продукції що виготовляється підприємство буде прибутковим.

Розділ II Виробничо-технологічний менеджмент проекту. Побудова моделі операційної системи організації

2.1 Підприємство як операційна система

Операційний менеджмент - це термін, що походить від англійського Production and Operations Management, що в перекладі означає управління виробництвом.

Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційноїстратегії.

Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю:

Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є това­ри, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, ніяка організація існувати не може. Для здійснення опе­раційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового підприємства повна система виробничої діяльності називається операційною системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів або конвеєром. Тому управління операціями аналогічне до управління виробництвом, за виключенням того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем використовується в організаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак певна схожість у підходах, принципах діяльності менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.

Американські професори Річард Чейс та Ніколас Аквілано визначають операційний менеджмент як управління всіма ресурсами, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією. Інші американські дослідники: Сег Лі та Марк Шнай-дер'янс визначають операційний менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управлінцями в процесі створення та функціонування операційної системи

Російські професори З.П.Румянцева та Н.А.Саломатін визначають виробничий менеджмент як систему взаємозв'язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, програмою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним забезпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у вироб¬ництві144. Кожний із визначених елементів стосується управління виробництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв'язку та взаємодії.

Основною метою операційного менеджменту є виробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами. Завдання кожного виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управлінська мета залишається однією для всіх: безумовне виконання задано виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних витрат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

Операційні (виробничі) системи мають більш ширше призначення, вони включають в себе не тільки виробництво продукції, а і надають послуги клієнтам (замовникам).

Уявлення операційної системи підприємства як складної управлінської системи, в якій техніко-економічн процеси відображаються в виді руху і перетворення інформації є найбільш перспективними для отримання ефективних результатів в рамках підходу до економічного обґрунтувань управлінських рішень, пов'язаних з менеджментом операційної системи підприємства.

Менеджмент операційної системи підприємства є центральною ланкою управління, яка відноситься до виробництва товарів та послуг шляхом переробки необхідних ресурсів усіх видів (вхідн системи) і виробництво товарів та послуг (вихідні системи).

Функції операційного менеджменту можна поділити на технологічні і управлінські. Технологічна функція пов'язана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції. До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

Призначення виробничого/операційного менеджменту - сприяти створенню товарів: виробів або послуг, які організація може з вигодою для себе реалізувати на ринку. Тому перша, очевидна мета менеджменту - оптимізувати "вихід" операційної системи, шляхом максимального задоволення споживчого попиту.

Операційна система, повинна мати на виході якийсь специфічний товар (або послугу), що задовольняє споживача. Однак, ця не єдина вимога. Споживач повинен бути задоволений також і ціною товару й часом його надання. Ці три аспекти: специфіковані товари, що відповідають всім вимогам до якості, їхні ціни й час їхнього надання є основними джерелами задоволення споживчого попиту й, одночасно, визначення конкурентного статусу виробляючої їхньої бізнесу-організації. Тому їхній розгляд не можна відривати від аналізу проблем управління виробництвом.

Звичайно організація не ставить перед собою завдання домогтися максимального результату по всім трьох напрямках. Це завдання практично нездійсненне, хоча її виконання й можна вважати ідеалом, до якого варто постійно прагнути. Зусилля зосереджують на якому-небудь одному напрямку більшою мірою, ніж на два інших. І це відрізняє дану бізнес-організацію від інших, працюючих у тім же сегменті ринку. З іншо сторони це визначає й специфіку виробничого/операційного менеджменту в цій організації.

Операційний менеджмент являє собою сферу діяльності, у якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його ціль полягає в розробці й застосуванні максимально ефективних методів й інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією й послугами.

У наш час операційний менеджмент глибоко проникнув в усі аспекти бізнесу, а також інтегрований з високими технологіями й наданням високоякісних послуг.

Операції - це процес, метод або ряд дій, головним чином практичного характеру. Виходячи із цього визначення операції є невід'ємний атрибут будь-якого виду людської діяльності, якому властива організованість і продуктивність. Звідси можна укласти, що вс організаційні функції є операції й що всяка управлінська діяльність містить у соб операційний менеджмент.

Виділяють шість окремих видів діяльності в операційному менеджменті, які можна описати як операції. По цих шести категоріях рішень операційні менеджери спеціалізуються в організаціях (табл. 1).

Таблиця. Види операційної діяльності

Численні обов'язки операційних менеджерів можна розбити на три основні групи.

1. Розробка і реалізація загально стратегії і напрямків операційної діяльності організації.

2. Розробка і впровадження операційної системи, включаючи розробку виробничого процесу, рішення про місце розташування виробничих потужностей, проектування підприємства, проектування продукту, уведення стандартів і норм на виконання робіт.

3. Планування і контроль поточного функціонування системи.

Оперативне планування й управління операційною діяльністю є частиною загальної системи менеджменту і спрямоване на вирішення комплексу завдань у часі і просторі, пов'язаних з контролем, обліком регулюванням ходу проведення робіт відповідно до запланованих показників.

2.2 Загальний огляд виробничо – технологічного менеджменту товару

На відміну від працівників виробництва, які не мають відношення до управління і виконують тільки виробничо-технологічну функцію, в обов'язки менеджера входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих: з планування (стратегічного, перспективного, поточного і оперативного); з реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку; з організаційних питань - організаційні заходи, щодо реалізації інвестиційних і інноваційних прогнозів, особливостям управління інноваційною системою в менеджменті операційної системи підприємства, управління підготовкою і забезпечення оновленого підприємства; з координаційних питань - координаційні заходи щодо організації управління оновленою операційною системою в системі менеджменту інноваційного персоналу економічного обґрунтування управлінських рішень в умовах подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій; з мотиваційних питань - мотиваційні заходи щодо врахування матеріально-соціально-психологічних особливостей людини (винагорода, задоволеність роботою, гарні умови праці, високий статус на підприємстві, висока зарплата, можливість службового росту, зручна система відпусток, заслужена похвала колег і інше, і іншу сторону мотивацій становлять заслужені покарання працівників в тому чи іншому виді); контрольні заходи менеджера щодо своєчасного виявлення небезпеки економічних ризиків, різних конфліктів на підприємстві і їх своєчасних подолань, а також відхилення від існуючих нормативів Держстандарту якості продукції і іншого ліквідації цих негараздів.

Виробничий процес – це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Це сукупність взаємозв’язаних дій працюючих людей, засобів праці та природи складових виготовлення продукції. Головною складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес – це сукупність дій, під впливом яких змінюється стан предмета праці.

Виробничі функції маркетингу орієнтовані на організацію виробничо-технологічного процесу. Вони використовуються для того, щоб підприємство виробляло продукцію саме т якості і асортименту, які максимально задовольнятимуть потребам і запитам споживачів. Зіставивши вимоги ринку і свої виробничі можливості, фірма пристосовує свій асортимент до різних сегментів ринку, планує спектр нових товарів для подальшого їх виробництва, а також рахує собівартість рентабельність продукції. При правильному аналізі ринку, випускаючи нов товари, підприємство зможе довгий час зберегти свою монополію на потрібному сегменті. Скорочення термінів виробництва, встановлення оптимальних цін на продукцію, зниження собівартості, накладних витрат – все це досягається за рахунок налагодженої системи матеріально-технічного постачання.

У даній маркетингової функції є два основні завдання, які тісно взаємопов’язані і переплітаються:а) підвищення конкурентоспроможності своєї продукції (основні показники – якість і корисність для споживачів),б) використання науково-технічних досягнень у виробництві.

В результаті даної діяльності фірма приходить до того, що її продукція стає конкурентоспроможною, а асортимент відповідає вимогам ринку.

Виробничо-технологічні функції підприємства пов’язані із використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.

Виробничий процес у комплексі можна поділити на наступні частини:

Основне виробництво – це процеси, при яких відбувається обробка предметів праці, включаючи переміщення їх від одного робочого місця до іншого з метою виготовлення відповідної продукції. До основного виробництва на підприємстві відносять ті підрозділи, які пов’язані з переробкою сировини і матеріалів та виготовленням продукції: заготівельний, механічної обробки, зварних конструкцій, складальний, фарбувальний.

Технічне обслуговування – це процеси, спрямовані на забезпечення роботи обладнання і підтримку його в придатному стані для експлуатації в процесі виробництва. Сюди належать: виробництво всіх видів енергії, технічний нагляд, ремонтні служби, виготовлення запасних частин та інструментів.

Матеріальне обслуговування – це процеси, спрямовані на забезпечення основного виробництва і технічне обслуговування предметами праці. Матеріальне обслуговування включає постачання підприємства матеріальними ресурсами, їх транспортування і зберігання.

Загальне обслуговування виробництва це управління підприємством, його охорона та інші функції, що належать до всіх 3-ох попередніх частин виробничого процесу, при якому відбувається повний кругообіг капіталу.

Крім того, на підприємстві виробничий процес поділяється на часткові процеси, які охоплюють уособлену частину загального процесу і виконуються різними підрозділами підприємства. З метою систематизації часткові процеси класифікуються за ознаками:

за роллю виробничого процесу в загальному процесі виготовлення продукції часткові процеси поділяються на основні, допоміжні і обслуговуючі.

за формою впливу на предмет прац часткові процеси бувають технологічні (із участю людини) і природні.

за характером виконуваних робіт: аналітичні, синтетичні і прямі. Аналітичні процеси передбачають розщеплення окремого виду сировини на окремі продукти, які надходять в наступну обробку. Синтетичні передбачають об’єднання напівфабрикатів, що надійшли з різних процесів, в єдиний продукт. Прямі процеси передбачають отримання одного виду продукції з одного виду сировини.

за ступенем безперервност протікання: неперервні і дискретні.

Основне виробництво може складатись з одного або декількох видів виробництва. Кожне виробництво ділиться на відокремлені одна від одної частини – фази або стадії. Такими стадіями є: розкрій матеріалів і виробництво заготовок, машинна обробка заготовок, складання виробів, оздоблювання, фарбування і т.д..

Стадії, в свою чергу, складаються з операцій. Під операцією мається на увазі процес (закінчена частина виробничого процесу), що виконується над однаковими предметами праці при незмінних засобах праці.

Залежно від змісту та участі у формуванні готової продукції операції поділяються на технологічні, транспортні, контрольно-обліково-сортувальні і операції зберігання. Технологічні операц називаються основними, транспортні, контрольно-обліково-сортувальні і операц зберігання називаються допоміжними.

Існують такі типи виробництва:

1. одиничний: він характеризується дуже малою кількістю продукції, що випускається. Виробництво продукц повторюється через невизначений проміжок часу або взагалі не повторюється. Робочі місця групуються за технологічно однорідними операціями, відсутн закріплення виконання певних операцій за певними робочими місцями. Кваліфікація робітників висока, обладнання універсальне, номенклатура виробів широка.

2. серійний: характеризується виготовленням виробів періодично, змінними серіями. Робочі місця групуються як за технологічним, так і за предметним принципом, за ними закріплюється обмежена кількість деталеоперацій. Кваліфікація робітників середня, на автоматизованих дільницях – висока. Обладнання як універсальне, так і спеціалізоване.

3. масовий: передбачає виготовлення виробів великими партіями. Робочі місця розміщені за ходом виробничого процесу спеціалізуються на виконанні одного типу операцій. Кваліфікація робітників невисока (на простих операціях) і висока (на автоматизованих дільницях). Обладнання та інструмент – спеціальні.

Кожному типу в-ва відповідає свій метод організації. Розрізняють наступні методи:

1. індивідуальний, який передбача виготовлення виробів одиничними або дрібними неповторюваними партіями. Він відповідає одиничному типу в-ва.

2. порціонний (виготовлення виробів партіями; він відповідає серійному типу в-ва).

3. потоковий (він відповідає масовому типу в-ва). Це метод, при якому предмети праці передаються із тільки що виконаної операції на наступну негайно або із незначною затримкою часу відповідно до ходу технологічного процесу. Потокове в-во здійснюється із використанням потокових ліній.

2.3 Операційна система підприємства «ШклоПак»

Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю.

Операційна система фірми буде використовувати ці три підсистеми, щоб зайняти впевнені позиції на ринку. Наша фірма виготовлятиме метало пластикові віконні системи. Так як на ринку вже снують фірми – конкуренти, то наша продукція відрізнятиметься від продукц конкурентів якістю, ціною та впровадженням нової продукції.

Згідно з рисунком: I – це інформація з зовнішнього середовища: аналіз ринку, економічні, політичні фактори, науково-технічні тенденції, анкетування тощо. II – це інформація внутрішнього середовища: опитування працівників, книга скарг, аналіз діяльності підприємства тощо. III – це праця людей, капітал, сировина: склопакети, профіль, фурнітура, ущільнювач, штапик. IV – готова продукція: метало пластикові вікна.

2.4 Виробничо-технологічний процес підприємства «ШклоПак»

Підприємство зі збирання метало пластикових вікон буде працювати за встановленим графіком. Тобто працівники мають з’являтись на робоче місце у дев’ятій годині ранку та закінчення робочого дня у шостій вечора. Тобто на підприємстві «ШклоПак» встановлено десятигодинний робочий день. Випуск продукції – серійний, тобто характеризується виготовленням виробів періодично, змінними серіями.

Для того щоб пробитись на ринку, на підприємстві функціонуватиме так звана лабораторія з дослідження або дослідницька лабораторія, функції якої полягають у розробці нового товару. Так було створено новий товар: механічні вікна. Вони являють собою звичайне метало пластикове вікно, але в ньому відсутні ручки. Відкриватиметься вікно за допомогою пульта керування. Також є програма відкриття вікна у заданий час. Також присутні вікна з вмонтованим електронним термометром.

Технологічний процес виробництва метало пластикових вікон

Висновок: Підприємству необхідно здійснювати планування відповідно до загальної стратегії для того щоб забезпечити постійну конкурентно - здатність своєї продукції. Отже, для підприємства «ШклоПак» доцільно застосувати підсистему забезпечення та обрати серійний (порціонний) технологічний процес. Кваліфікація робітників невисока (на простих операціях) і висока (на обладнанні).

Розділ III Менеджмент персоналу. Формування структури управління організацією

3.1 Організаційна структура організації

Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:

·     лінійна організаційна структура;

·     лінійно-штабна організаційна структура;

·     функціональна організаційна структура;

·     лінійно-функціональна організаційна структура;

·     дивізіональна організаційна структура;

·     матрична організаційна структура.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням (рис).

Рис. Схема лінійної організаційно структури

Переваги:

ü   чіткість і простота взаємодії;

ü   надійний контроль та дисципліна;

ü   оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

ü   економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки:

Ø   потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

Ø   обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

Ø   перевантаження вищого керівництва;

Ø   можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної оргструктури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльност (рис.).

Рис. Схема лінійно-штабно організаційної структури

Переваги:

ü   чіткість і простота взаємодії;

ü   надійний контроль та дисципліна;

ü   оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.

Недоліки:

Ø   обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

Ø   можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна організаційна структура. Для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис).

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).

Рис. Схема функціонально організаційної структури

Переваги:

ü   спеціалізація функціональних керівників;

ü   інформаційна оперативність;

ü   розвантаження вищого керівництва.

Недоліки:

Ø   порушення принципу диноначальності;

Ø   складність контролю;

Ø   недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональн підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис).

Рис. Схема лінійно-функціонально організаційної структури

Переваги лінійно-функціональної структури - поєднання переваг лінійних та функціональних структур.

Недоліки:

Ø   складність взаємодії лінійних функціональних керівників;

Ø   перевантаження керівників в умовах реорганізації;

опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.

Дивізіональна організаційна структура. Перехід до цієї структури означає децентралізацію оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам (дивізіонам), та централізацію загально-корпоративних функцій управління (фінансова діяльність, розробка стратегії) на вищому рівн управління (рис).

Рис. Схема дивізіонально організаційної структури

Переваги:

ü   оперативна самостійність підрозділів;

ü   підвищення якості рішень;

ü   внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

Ø   дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

Ø   збільшення витрат на управління.

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць – проектних груп (рис).

Рис. Схема матричної організаційно структури

Переваги:

ü   висока адаптивність до змін середовища;

ü   ефективні механізми координації.

Недоліки:

Ø   обмежена сфера застосування;

Ø   конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів.

Для вибору типу організаційно структури управління використовують такі основні методи:

Метод аналогій – полягає у застосуванн організаційних форм, що виправдали себе в організаціях із схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами).

Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями - експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.

Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідност системі цілей.

Метод організаційного моделювання – базується на розробц різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об’єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями. Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.

Організаційна структура - це склад співпідпорядкованість взаємозалежних ланок керування. Організаційна структура керування складається із сукупності взаємозалежних ланок керування.

Соціальна структура характеризу трудовий колектив за соціальними показниками (стать, вік, професія й кваліфікація, національність, утворення й ін.).

Ланка керування - самостійна частина організаційної структури на певному рівні, що складається з апарата керування й виробничих підрозділів.

Структурний підрозділ - самостійна частина ланки керування (відділ, служба, ділянка), що виконує певні завдання керування на основі положення про структурний підрозділ. Розрізняють функціональні й виробничі підрозділи.

Виробничий структурний підрозділ - не самостійна частина ланки керування, що викопує завдання оперативного керування виробництвом й забезпечення випуску продукції в матеріальній формі (житлов будинки, готові конструкції, перевезені вантажі, вироби).

Функціональний структурний підрозділ самостійною частиною апарата керування. Що реалізує завдання певної функц керування (наприклад, підготовка виробництва, бухгалтерський облік, економічне планування). Кінцевий результат - управлінські рішення.

Штатна структура визначає склад підрозділів і перелік посад, розміри посадових окладів і фонд заробітної плати.

Принципи побудови організаційно структури

Гнучкість. Характеризує здатність швидкої перебудови відповідно до змін, що відбуваються н персоналі й на виробництві.

Централізація. Укладається в розумній централізації функцій працівників у відділах і службах підприємства з передачею в нижню лапку функції оперативного керування.

Спеціалізація. Забезпечується закріпленням за кожним підрозділом певних функцій керування.

Нормо-керування. Дотримання раціонального числа підлеглих у кожного керівника: вища ланка підприємства - 4-8 чол., середня ланка (функціональні керівники) - від 8-20 чол.; нижня ланка (старші майстри, майстри-бригадири) - від 20-40 чол.

Єдність прав і відповідальності. Означає, що права й відповідальність підрозділів і посад повинні перебувати в діалектичній єдності.

Розмежування повноважень. Лінійне керівництво забезпечує прийняття рішень по випуску продукції, а функціональне керівництво забезпечує підготовку й реалізацію рішень.

Економічність. Характеризу досягнення мінімально необхідних витрат на побудову й зміст організаційно структури керування.

Методи підбору персоналу.

Кадрова політика – головний напрямок у роботі з кадрами, набір основних принципів, що реалізуються кадровою службою підприємства. У цьому відношенні кадрова політика являє собою стратегічну лінію поведінки в роботі з персоналом. Кадрова політика – це цілеспрямована діяльність по створенню трудового колективу, що щонайкраще сприяв би сполученню цілей і пріоритетів підприємства і його працівників.

Набір являє собою створення певного резерву на плановані посади, як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел. Зовнішні джерела – це і кадрові агентства, і центри зайнятості, також фірма може помістити оголошення в ЗМІ про свої потреби у фахівцях. Часто організац пропонують людям, що вже працюють на підприємстві порекомендувати своїх близьких знайомих. Такий спосіб є не тільки дешевим, але і дає можливість працівникам приймати участь у вирішенні проблем фірми. Внутрішніми джерелами є люди, що вже працюють на певних посадах, але мають більші здібності, ніж можуть проявити в даний момент. Просування по службі сильно мотивує працівника, а організації не приходиться навчати нового фахівця багатьом нюансам роботи в організації. Ризик при внутрішній кадровій політиці може полягати в тім, що в організацію не надходять нові люди зі свіжими поглядами й ідеями і це може призвести до застою.

При підборі кадрів керівництво відбирає зі створеного в ході набору резерву кандидатів, що найбільше підходять для роботи в організації. Використовують такі методи добору: співбесіди, тестування, іспити, створення центрів оцінки кандидатів, у яких застосовуються методи моделювання конкретних ситуацій. У таких центрах кандидати випробуються за допомогою ігор, їм пропонуються конкретні ситуації для виявлення в них здібностей до прийняття рішень і т.д. Центри оцінки є дорогим методом добору тому вони створюються тільки на великих підприємствах. Найчастіше використовується співбесіда. При співбесіді є великий ризик неправильної оцінки кандидата. Керівник, що оцінює кандидата, може мимоволі занижувати або завищувати здатності людини, оцінювати її по першому враженню, порівнювати її якості з своїми. Для мінімізації ризику неправильної оцінки варто готуватися до співбесіди. Потрібно вивчити детально обов'язки майбутнього працівника, створити список питань, єдиний для всіх кандидатів і ін. Такі співбесіди, вони називаються структурованими, приносять набагато більш точні результати.

До чотирьох найбільше широко застосовуваних методів збору інформації, що вимагається для ухвалення рішення при доборі, відносяться іспити, анкетування, співбесіди і центри оцінки.

Іспити. Поведінкові науки розробили багато видів різних іспитів, що допомагають пророчити, як ефективно зможе кандидат виконувати конкретну роботу. Один з видів відбіркових іспитів передбачає вимір здатності виконання завдань, пов'язаних з передбачуваною роботою. Інший вид спитів передбачає оцінку психологічних характеристик, таких як рівень нтелекту, зацікавленість, енергійність, відвертість, впевненість у собі, емоційна стійкість і увага до деталей. Для того щоб такі іспити були б корисними для добору кандидатів, потрібно значима кореляція між високими оцінками, що набираються в ході іспитів, і фактичними показниками роботи. Керівництво повинно дати оцінку своїм іспитам і визначити, чи дійсно люди, що добре справляються з іспитами, виявляються більш ефективними працівниками, ніж ті, котрі набирають меншу кількість балів.

Анкети. Хоча вони і не відносяться до справжніх засобів визначення здібностей чи психологічних характеристик, теж успішно застосовуються для порівняльної оцінки рівня кваліфікації. Так, наприклад, конкретні відомості, які потрібно вказати в анкеті про стаж попередньої роботи, зарплату, характер освіти і про закінчений навчальний заклад, хобі і т.д., теж можна використовувати для добору кандидатів, якщо так біографічні дані допомагають відрізнити більш ефективних від менш ефективних службовців, що вже працюють у даній організації.

Співбесіди. Співбесіди дотепер є найбільше широко застосовуваним методом підбору кадрів. Навіть працівників неуправлінського складу рідко приймають на роботу без хоча б однієї співбесіди. Підбор керівника високого рангу може зажадати десятків співбесід, що займають кілька місяців. Разом з тим, дослідження виявили цілий ряд проблем, що знижують ефективність співбесід як інструменту добору кадрів. Основа цих проблем має емоційний психологічний характер. Так, наприклад, існує тенденція ухвалення рішення про кандидата на основі першого враження, без обліку сказаного в іншій частин співбесіди. Інша проблема полягає в тенденції оцінювати кандидата в порівнянн з особою, з якою проводилася співбесіда безпосередньо перед цим. Якщо попередній співрозмовник виглядав особливо погано, то наступний посередній кандидат буде виглядати добре чи навіть дуже гарно. Є у тих хто проводить інтерв'ю така тенденція, як оцінка більш сприятливо тих кандидатів, зовнішній вигляд, соціальний стан і манери яких у більшій мірі нагадують їх власні.

Деякі загальні рекомендац ефективного проведення співбесіди зводяться до наступного:

Установити взаєморозуміння з кандидатом і дати можливість йому відчути себе вільно.

У ході всієї співбесіди зосереджувати увагу на вимогах до роботи.

Не оцінювати по першому враженню.

Підготувати комплект структурованих питань, що будуть задаватися всім кандидатам. Бути, разом з тим, досить гнучким, щоб досліджувати інші виникаючі питання.

Центри оцінки – оцінюється здатність до виконання повного кола посадових обов'язків за допомогою методів складного моделювання ситуацій. Методи включають ролі керуючого й учасника зборів, доповіді груп слухачів (усно), офіційні інтерв'ю, тести по психології і рівню інтелекту. Найчастіше керівництво малої організації обмежується офіційним інтерв'ю на основі диференційованого підходу до кожного кандидата.

3.2 Опис організаційної структури підприємства «ШклоПак»

Для підприємства доцільно буде обрати лінійно-штабну організаційну структуру. Переваги обраної структури полягають у: чіткість простота взаємодії; надійний контроль та дисципліна; оперативність прийняття та виконання управлінських рішень; економічність за умов невеликих розмірів організації.

Схема організаційної структури підприємства «ШклоПак»

3.3 Посадові інструкції для основного управлінського складу працівників

Посадова нструкція – це документ, що регламентує виробничий процес кожного працівника. Зазвичай включає короткий виклад основних обов'язків, повноважень та необхідних навиків, що відносяться до конкретної посади в організації.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ДИРЕКТОРА ПІДПРИЄМСТВА

I. Загальні положення

1.         Директор підприємства належить до професійної групи "Керівники".

2.         Призначення на посаду керівника підприємства та звільнення з неї здійснюється ________________________________________________________________ з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5