Курсовая работа: Основи організаційної діяльності у виробничій сфері

Товариство не несе вiдповiдальностi по зобов’язаннях Учасникiв.

Товариство несе вiдповiдальнiсть по своїх зобов’язаннях усiм належним йому майном та коштами.

2.4. Товариство має самостiйний баланс, розрахунковий, валютний i iншi рахунки у закладах банків, має круглу печатку i кутовий штамп, бланки, емблему, торговi та фiрмовi знаки, iншi реквiзити.

2.5. У своїй дiяльностi Товариство керується чинним законодавством України, даним Договором та Статутом.

СТАТТЯ 3.

3.1. Товариство вправi створювати фiлiї, дочiрнi пiдприємства та представництва, бути учасником та засновником об’єднань, товариств, органiзацiй, комерцiйних та інноваційних банкiв як на територiї України, так i за її межами.

3.2. Фiлiали та представництва дiють на пiдставi Положень, затверджених Товариством.

Дочiрнi пiдприємства дiють на пiдставi Статутiв, затверджених Товариством.

Керiвництво дiяльнiстю фiлiй та представництв виконують особи, призначенi Товариством.

СТАТТЯ 4.

4.1. Для забезпечення дiяльностi Товариства за рахунок внескiв Учасникiв формується Статутний фонд в розмiрi _______ (_____) грн.

4.2. Внесками Учасникiв можуть бути:

-     грошовi кошти, /включаючи iноземну валюту/;

-     паї, акції та нші цінні папери;

-     рухоме та нерухоме майно, будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності;

-     майнові права, що випливають з авторського права, "ноу-хау", досвід та інші види нтелектуальної власності;

-     права користування землею та іншими природними ресурсами;

-     особистi немайновi права.

4.3. Внесок Учасника до Статутного фонду пiдтверджується у вiдношеннi:

-     грошових коштiв - банкiвськими документами;

-     майна - актами передачi такого майна на баланс Товариства;

-     особистих немайнових прав - договорами про передачу таких прав.

4.4. Частки Учасників складають:

4.5. В рахунок внесків до Статутного фонду Товариства Учасники передають:

4.6. Майно (грошові кошти) передане Учасниками в рахунок внескiв до Статутного фонду Товариства, переходить в його власнiсть

Учасники гарантують та підтверджують відповідними документами належність їм на праві власності майна та коштів /надалі майна/, які вносяться в рахунок Статутного фонду.

Учасники гарантують, що таке майно вiльне вiд претензiй третiх осiб.

4.5. Майно, передане Учасниками в рахунок внескiв до Статутного фонду Товариства, переходить в його власнiсть

4.6. Учаснику Товариства, який повнiстю зробив свiй внесок, видається свiдоцтво Товариства про це.

Таке свiдоцтво Товариства не може бути вiднесено до категорiї цiнних паперiв та не може бути продано, закладено, тощо.

СТАТТЯ 5.

5.1. Учасник Товариства може за згодою решти Учасникiв уступити свою частку /її частину/ одному чи декiльком Учасникам Товариства або третiм особам.

5.2. Учасники Товариства користуються переважним правом придбати частку /її частину/ Учасника, який її відчужує, за погодженою з власником ціною, пропорцiйно їх часткам у Статутному фондi Товариства, або в iншому погодженому мiж ними розмiрi.

5.3. У випадках, якщо протягом 30 днів після повідомлення про бажання Учасника поступитися часткою (її частиною), зробленого у письмовій формі, від решти Учасників не надійшло письмового повідомлення про бажання придбати частку (її частину), Учасник, що поступається часткою, має право реалізувати її самостійно третім особам. Умови поступки частки (її частини) третім особам не можуть бути більш пільговими, ніж ті, що були запропоновані іншим Учасникам.

5.4. Ціна на відчужувану Учасником частку (її частину) встановлюється самостійно Учасником, що поступається своєю часткою (її частиною).

5.5. Передача частки (її частини) третiм особам може вiдбутися тільки пiсля повного внесення Учасником свого внеску.

5.6. При передачi частки (її частини) третiй особi до неї одночасно переходять усi права та обов’язки, що належали Учаснику, який уступив її повнiстю або частково.

5.7. Учасник вправi вийти з Товариства, попередивши про це письмово решту Учасникiв не пізніше, ніж за три мiсяцi до дати виходу.

5.8. При виходi Учасника з Товариства йому сплачується вартiсть частини майна Товариства, яка включає також вартість належних Товариству акцій, паїв, часток, інших активів Товариства в будь-яких господарських формуваннях як на території України, так і за її межами, пропорцiйно частцi Учасника в Статутному фондi. Для проведення майнових розрахунків з Учасниками, що вибувають, Товариство складає баланс на момент вибуття на основі поточних ринкових цін та обгрунтованих оцінок, підтверджених незалежними аудиторами. Виплата провадиться після затвердження балансу на момент вибуття і в строк до 6-ти місяців з дня виходу.

5.9. Учаснику, що вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного Товариством у даному році на момент його виходу.

5.10. На прохання вибуваючого Учасника, за згодою Загальних Зборів Учасників, його частка може бути повністю або частково повернена в натуральному виразі.

5.11. У випадку реорганiзацi юридичної особи - Учасника Товариства, або у зв’язку зi смертю громадянина - Учасника Товариства, правонаступники (спадкоємцi) мають переважне право на вступ до Товариства.

5.12. При вiдмовi правонаступника (спадкоємця) вiд вступу до Товариства або при вiдмовi Товариства в прийомi йому видається вiдповiдна частина майна, що належала лiквiдованiй (реорганiзованiй) юридичнiй особi (спадкодавцю), вартість якої визначається на день виходу Учасника у відповідності з положеннями даної статті.

5.13. Всi належнi до сплати кошти виплачуються протягом шести місяців з моменту виходу Учасника з Товариства.

5.14. Змiна розмiру Статутного фонду здiйснюється за одностайним схваленням Учасників.

Зміни Статутного фонду, або вартост внесків в Статутний фонд, не впливають на розмір часток Учасників, якщо інше не буде передбачено рішенням про зміну Статутного фонду.

5.15. Рiшення Товариства про зменшення Статутного фонду набирає чинностi не ранiш, як за три мiсяцi пiсля державної реєстрацiї такої змiни.

СТАТТЯ 6

Учасники Товариства зобов’язані:

-     додержуватись положень установчих документiв Товариства та виконувати рiшення Загальних Зборів Учасників;

-     всебiчно пiдтримувати Товариство та спiвпрацювати з ним;

-     зберiгати конфіденцiйнiсть iнформацiї про дiяльнiсть Товариства протягом його iснування та двох рокiв пiсля лiквiдацiї Товариства або виходу Учасника;

-     гарантувати вiдсутнiсть в ранiше укладених ними угодах, як i в угодах, що будуть укладенi в перiод дiї даного Договору, положень, якi б обмежували дiяльнiсть Товариства;

СТАТТЯ 7.

7.1. Учасники Товариства мають право:

-     брати участь в управлiннi справами Товариства в межах, передбачених чинним законодавством та установчими документами;

-     отримувати частку прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників, якщо вони учасниками Товариства на початок строку виплати дивідендів

-     вийти в передбаченому порядку з Товариства;

-     одержувати iнформацiю про дiяльнiсть Товариства.

7.2. Для здійснення своїх прав Учасники мають право перевіряти книги та рахунки, що ведуться Дирекцією Товариства, а також забезпечуються Дирекцією всією відповідною інформацією, включаючи управлінську звітність та оперативну статистику, а також будь-яку ншу комерційну та оперативну інформацію у тій формі, якої вони потребують.

7.3. Дирекція зобов’язана надавати Учасникам звіти про фінансовий та економічний стан Товариства, включаючи баланс рахунок прибутків та збитків з поясненнями.

7.4. Учасники Товариства користуються iншими правами, передбаченими установчими документами та рiшеннями Загальних Зборів Учасників.

СТАТТЯ 8.

-     Органи управління та контролю Товариства:

-     Вищий - Загальн Збори Учасників;

-     Виконавчий - Дирекція;

-     Контролю - Ревізійна комісія.

8.1. Вищим органом Товариства Загальні Збори Учасників (надалі - Збори Учасників), які складаються з представників Учасників, повноваження яких підтверджені дорученнями.

Збори Учасників обирають Голову Загальних Зборів Учасників.

Учасники мають кiлькiсть голосiв, пропорцiйну розмiру їх часток у Статутному фондi.

8.2. Виконавчим органом Товариства Дирекція.

Склад та повноваження кожного з вказаних органів у подробицях обумовлюються Статутом та рiшеннями Зборів Учасників.

СТАТТЯ 9.

9.1. Прибуток Товариства за винятком сум по сплатi податкiв, сум, спрямованих на поповнення i утворення фондiв Товариства, iнших сплат з прибутку згiдно Статуту, розподiляється мiж Учасниками, пропорцiйно їх внескам до Статутного фонду.

9.2. Чистий прибуток Товариства розподiляється між Учасниками за пiдсумками дiяльностi за рік.

9.3. Розподiл чистого прибутку за згодою кожного з Учасникiв може проводитись як у грошовому, так i в натуральному виразi.

СТАТТЯ 10.

10.1. Крiм Статутного та резервного фондiв, в Товариствi можуть створюватись також iншi фонди, зокрема:

-     фонд виробництва;

-     фонд соцiального розвитку.

Склад, призначення, розмiр, джерела формування i порядок використання кожного з фондiв визначається Зборами Учасників, а також Установчими документами.

10.2. Резервний фонд створюється в розмiрi не менш 25% Статутного фонду.

Створення резервного фонду здiйснюється шляхом щорiчних вiдрахувань у фонд 5% сум чистого прибутку.

10.3. Фiнансовi результати дiяльностi Товариства встановлюються на пiдставi рiчного бухгалтерського балансу i висновкiв ревiзiйної комiсiї.

СТАТТЯ 11.

Учасники, якщо таке не буде суперечити чинному законодавству, можуть надавати Товариству строкову та безстрокову фінансову допомогу у виглядi обладнання, послуг, грошових коштiв, в тому числi готiвкою. Оцiнка вартостi обладнання та послуг здiйснюється за домовленiстю Сторiн.

СТАТТЯ 12.

Діяльність Товариства припиняється:

-     за рішенням Зборів Учасників;

-     на підстав рішення суду, арбітражного суду.

СТАТТЯ 13.

Учасники звiльняються вiд вiдповiдальностi за повне або часткове невиконання або не належне виконання своїх обов’язкiв, якщо це трапилось внаслiдок форс -мажорних обставин (обставин, котрi не залежать вiд волi Учасників i включають стихiйнi лиха, цивiльнi вiйни та заворушення, ембарго, акти державних органiв, зокрема, законодавчих).

Порядок повiдомлення про виникнення та припинення таких обставин вирiшується Зборами Учасників.

СТАТТЯ 14.

Спори мiж Учасниками, Учасниками та Товариством розглядаються в судових органах України з застосуванням норм Українського процесуального та матерiального права.

СТАТТЯ 15.

Повiдомлення, пов’язані з виконанням даного договору, повиннi здiйснюватись у письмовiй формi та будуть розглядатись як поданi належним чином, якщо вони переданi поштою на замовлення з повідомленням про вручення або особисто за юридичною адресою Учасників та Товариства.

СТАТТЯ 16.

16.1. Договiр набуває чинностi з дати його пiдписання i дiє до моменту лiквiдацiї Товариства.

16.2. У разi розбiжностей чи протирiччя мiж положеннями Договору та Статуту, положення Договору будуть мати переважну силу.

СТАТТЯ 17.

Даний Договiр укладено в м. Києв __” ____ 2010 року у 5-ти примiрниках українською мовою, один з яких зберiгається у справах нотаріуса.

ПIДПИСИ УЧАСНИКIВ:

Визначення планової окупності витрат.

Висновок

Для побудови власного підприємства необхідно врахувати всі витрати, що необхідні для початку власної діяльності. Необхідно скласти локальний кошторис що є первинними кошторисними документами. Щоб відкрити власну справу необідний стартовий капітал. Затрати, що необхідні для роботи підприємства складають 1 190 000 грн. Надалі діяльність підприємства приноситиме прибуток, що частково буде гасити цю суму коштів.

Підприємство «ШклоПак» має мати стартовий капітал, це буде власний капітал засновників підприємства. Установчий договір регулює всі відносини між власниками підприємства. Підприємство засноване трома учасниками, кожен з яких вклав власні кошти на створення та функціонування підприємства.

Розділ V. Економічні характеристики продукції, прогноз фінансових результатів організації та окупності проекту

5.1 Економічні показники продукції

Дослідження ринку - це знаряддя. Як будь-яке інше знаряддя, воно допомага краще виконувати роботу. В підприємницькій діяльності їх мета допомагати приймати найкращі рішення. Нерідко здійснення підприємницького задуму без маркетингових досліджень буває успішним. У таких випадках керуються інтуїцією, внутрішнім голосом чи просто розраховують на щасливий випадок. Це один з можливих способів підприємницької діяльності, але далеко не найкращий.

Мета досліджень ринку - знизити ризик у прийнятт ділових рішень. Самі вони не дають їх готовими, але забезпечують найкращ можливості, щоб обрати правильний спосіб дій. При професійному підході до прийняття рішень важливу роль відіграє інформація. Вона дозволяє визначити життєздатність ідеї та радить, як зробити вдалий вибір.

Існує три важливі напрямки застосування досліджень у будь-якому підприємстві:

Визначення цілей. Дослідження ринку часто використовуються для орієнтування, 3 їх допомогою можна оцінити обсяг ринку на цій основі встановити завдання щодо розширення підприємства, визначити потенційних покупців і сформувати план продажу.

Вирішення проблем. Дослідження ринку можна використовувати як метод аналізу, щоб показати, чому компанія не має прибутків, чому вона втрачає свою частку ринку і що можна зробити, щоб виправити таке становище.

Сприяння розвиткові підприємства. Дослідження ринку показують, чому споживачі вибирають той чи інший продукт і як здійснюється вибір. Тому їх можна використовувати для визначення стратегії збільшення продажу, досягнення вигіднішого рівня цін, подолання конкуренції.

За визначенням американських дослідників, питома вага маркетингової стратегії в загальній стратегії фірми становить близько 80%. У процесі формування маркетингової стратегії можна виділити вхідні та вихідні елементи: вхідні елементи - це ті фактори, аналіз яких передує розробленню маркетингової стратегії, тобто фактори маркетингового середовища і цілі фірми; вихідні елементи - це стратегічні рішення щодо маркетингового міксу, тобто комплексу компонентів маркетингу, який включа чотири складові - товар, ціну, збут та просування.

Основне призначення маркетингово стратегії полягає в тому, щоб взаємо узгодити маркетингові цілі фірми з можливостями, вимогами споживачів, використати слабкі позиції конкурентів та свої конкурентні переваги.

Таблица 1. Основні елементи маркетингово стратегії на думку різних вчених:

При виході підприємства на ринок, необхідно вибрати одну з стратегій щоб підприємство мало змогу закріпитмсь наданому ринку. Основними стратегіями якими буде керуватись підприємство «ШклоПак» буде: якість виконання роботи, впровадження нового товару на ринок.

5.2 Фінансово – економічн результати, ефективність діяльності підприємства.

1. Показник продуктивності:

Продуктивність = Кількість виготовленого товару / Кількість використаних ресурсів.

Продуктивність = 48 500+1657+1379+213,20 / 48 500 = 1,07

2. Показник ефективності:

Ефективність = Ринкова вартість товару / Затрати на виробництво

Ефективність = 100 000 / 51 540 = 1,9

5.2.1 Показники рентабельності:

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльност підприємства.

I. Рентабельність ресурсів(активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності – це прибуток від звичайної діяльності, що припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства:

де Пзвд – прибуток від звичайної діяльності підприємства,грн.;

А – середня сума активів підприємства (сировина, матеріали, паливо, електроенергія), грн.

Рзвд = 12 795 288/12 804 000 = 1,0

II. Рентабельність ресурсів за чистим прибутком визначає, який чистий прибуток припадає на одиницю коштів нвестованих в активи підприємства:

де ЧП – чистий прибуток, грн.,

А – середня сума активів підприємства (сировина, матеріали, паливо, електроенергія, вартість будівлі, транспорт, офісні меблі), грн.

ЧП = 26 400 000 – 26 400 000 * 0,3 = 18 480 000

Ра = 18 480 000 / 16 931 748 = 1,09

III. Рентабельність власного капіталу визначає, який чистий прибуток припадає на одиницю власного капіталу підприємства:

де ВК – середня сума власного капіталу підприємства чи прирівняного до нього, грн.,

Рвк = 18 480 000 / 15 000 000 = 1,23

IV. Рентабельність виробничих фондів це чистий прибуток, що припадає на одиницю вартості виробничих фондів:

Вв.ф. – середня вартість виробничих фондів підприємства, гр.од.;

Виробничі фонди складаються з основних і оборотних. Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а хня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання. Три групи основних фондів:

Перша - будівлі, споруди, їхн структурні компоненти й передавальні пристрої;

Друга - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, телефони, нше офісне обладнання;

Третя - основні фонди, не включені до першої та другої груп.

Рвф = 18 480 000 / 9 257413 = 1,99

V. Рентабельність реалізації продукц визначає, який прибуток припадає на грошову одиницю виручки від реалізац продукції:

Де Пр – прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг, гр.од.;

ЧВ – чиста виручка.

Рпр = 26 400 000 / 18 480 000 = 1,43

5.2.2   Показники фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства визначається його спроможністю фінансувати формування своїх запасів і витрат за рахунок стабільних джерел коштів. Розглянемо основні показники фінансово стійкості.

Обсяг власних обігових коштів характеризує оборотні активи підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довготермінових зобов’язань. Наявність власних обігових коштів означає не лише спроможність підприємства фінансувати свою поточну діяльність, а й можливість розширювати виробництво продукції. Власні обігові кошти підприємства визначають за формулою:

ВОК = (ВК + ДЗ ) –Вн.а,

де ВК – власний і прирівняний до нього капітал підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од.;

ДЗ – довготермінові зобов’язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од.;

Вн.а- вартість необоротних активів на початок (кінець) періоду, гр.од.

ВОК = (15 000 000 + 4 792 288 ) 7 920 000 = 11 872 288

5.2.3   Показники ліквідності

Ліквідність характеризує спроможність майна підприємства швидко перетворитись на грошові кошти для негайного погашення його поточної заборгованості. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, розрізняють певні показники ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідност відображає частину поточної заборгованості, яку підприємство може погасити найближчим часом. Розраховують цей коефіцієнт за формулою:

де ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти на початок (кінець) періоду, гр.од.;

ПЗ – поточна заборгованість на кінець періоду, гр.од.

Значення коефіцієнта абсолютно ліквідності повинно перебувати в межах 0,2…..0,35. Якщо ж Кабс.лікв. ≤ 0,2, то це означає, що підприємству не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов’язань.

Кабс.лікв = 1 190 000 / 1 345 247 = 0,8

Висновок:

Отже, як видно з розрахунків, підприємство «ШклоПак», буде перспективним, впровадження нового товару дозволить закріпитись на ринку та підвищити свою конкурентоспроможність.

Розділ VI. Формування місії та стратегії організац в ринковому середовищі

6.1 Стратегія підприємства

Однієї і тієї ж цілі можна досягнути різними методами та засобами. У зв'язку з цим, звісно, виникає питання: як намічена ціль може бути практично реалізована та в який спосіб. Намагаючись надати відповідь на ці питання, кожне підприємство повинне розробити декілька варіантів стратегії. Стратегія становить генеральну програму діяльност підприємства, в основі якої лежить визначення основних, довгострокових цілей та задач, розробка напрямків його діяльності, визначення необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей та порядку їх використання.

Процес розробки стратегії становить собою стратегічне планування, в якому виявляються головні цілі та задачі, їх ресурсне та фінансове забезпечення, шляхи й методи досягнення цілей та рішення виникаючих проблем.

Значення стратегічного планування визначається тим, що воно займає центральне місце у системі стратегічного керування.Досвід західних та східних фірм демонструє, що більшість фірм використовує стратегічне планування для того, щоб змінити себе, покинути безнадійний внутрішній стан.

Стратегія характеризується комплексністю підходу до діяльності підприємства та, на відміну від бізнес-плану, не має чітких часових меж.

Усі стратегії можна класифікувати за наступними ознаками:

1. За масштабом розробки: загальн (генеральні) та підтримуючі (допоміжні — за напрямком діяльності, виду ресурсів).Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням усіх видів ресурсів та орієнтована на виконання його головної цілі. Функціональні (допоміжні) види стратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства за окремими напрямками його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та н.), видам діяльності: стратегія основної діяльності в торгівлі, наприклад, пов'язана з реалізацією товарів та обслуговуванням покупців — стратегія розвитку товарообігу; стратегія неторговельної діяльності — ремонтно-будівної, транспортної, виробничої та ін. (використання окремих видів ресурсів); стратегія формування та використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів та ін.

2. За функціональним принципом (товарні, управління доходами, витратами, прибутком, стимулювання персоналу та н.).

3. За терміном реалізац (короткострокові — до 1 року, середньострокові — на 3-5 років, довгострокові).

4. За темпами розвитку — прискореного росту, обмеженого росту, зберігання стану, або скорочення обсягів діяльності.

5. За способами забезпечення розвитку за рахунок концентрованого підходу, диверсифікації або інтеграції діяльності.

6. За стадіями життєвого циклу стратегія на стадії народження підприємства, його дитинства, юності, ранньо зрілості, повної зрілості, стадії старіння.

Формування стратегії становить складний творчій процес. Він потребує високої кваліфікації та компетентност виконавців.

Важливо відзначити, що одні автори називають стратегією діяльності підприємства, інші — стратегією розвитку підприємства. Діяльність підприємства завжди повинна бути спрямованою на його розвиток. Якщо підприємство потрапило за своїм життєвим циклом на стадію старіння, тоді головною ціллю буде зберігання позицій та забезпечення стабільност господарчої діяльності — тобто, може бути намічена стратегія без помітного росту.Таким чином, більш широке поняття має "Стратегія діяльност підприємства".

Етапи розробки стратегії:

1. Уточнення місії підприємства.

2. Оцінка поточної обстановки функціонування підприємства. Оцінка його слабих та сильних сторін; його конкурентоспроможність. Вибір найбільш вірогідних напрямків розвитку підприємства.3. Визначення цілей та ключових проблем підприємства для досягнення необхідної цілі.4. Розробка альтернативних варіантів розвитку підприємства.5. Оцінка та вибір стратегії розвитку підприємства.6. Складання програми дій. Розрахунок обсягів господарчо-фінансової діяльності.7. Моніторинг реалізації стратегії та, при необхідності, її коректування.Процес розробки стратегії становить собою стратегічне планування, в якому виявляються головн цілі та задачі, їх ресурсне та фінансове забезпечення, шляхи й методи досягнення цілей та рішення виникаючих проблем.Стратегія підприємства знаходиться в залежності від стадій його життєвого циклу, стану і перспектив ринку, ринкових позицій підприємства, перспективних можливостей.В залежност від того, на якій стадії життєвого циклу знаходиться підприємство, його керівництво може обрати в якості базової стратегії:- стратегію виживання (захисту);- стратегію стабілізації (наступаючо-захисна);- стратегію росту (наступаюча), котра вважається найбільш ефективною.

Процес виробки стратегії не завершується якоюсь негайною дією. Звичайно, він закінчується установленням загальних напрямків, просування по яких забезпечить ріст та закріплення позицій фірми.Сформульована стратегія повинна бути використаною для розробки стратегічних проектів, методів пошуку. Роль стратегії у пошуку складається в тому, щоб, по-перше, зосередити увагу на певних ділянках або можливостях, по-друге, відкинути всі інші можливості як несумісні зі стратегією.Необхідність у наданій стратегії відкидається, як тільки реальний хід подій виведе організацію на бажаний розвиток.В ході формулювання стратегій не можна передбачити всі можливості, які відкриються при складанні проекту конкретних заходів. Тому змушені користуватися дуже узагальненою, неповною та неточною нформацією про різні альтернативи.При появі більш точної інформації може бути поставлена під сумнів обґрунтованість первісної стратегії. Тому є необхідним зворотний зв'язок, який дозволяє забезпечити своєчасне переформулювання стратегії.Процес реалізації стратегії може бути поділено на два великих етапи:1. процес стратегічного планування — виробіток набору статей, починаючи від базової стратегії підприємства та закінчуючи функціональними стратегіями та окремими проектами;2. процес стратегічного керування — реалізація визначено стратегії у часі, переформулювання стратегії на підставі нових обставин.Для оцінки перспективних можливостей підприємства в сучасній економічній літератур використовується поняття "стратегічний потенціал" та "конкурентний статус підприємства".Стратегічний потенціал характеризується трьома моментами:по-перше — наявністю та станом реальних ресурсів підприємства, його матеріальні, трудові, інформаційні, фінансові ресурси;по-друге — ступенем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям і задачам підприємства;по-третє — здатність ресурсного потенціалу забезпечити стійкість до впливу зовнішнього середовища та його гнучкість щодо внутрішньофірмових змін; іншими словами — здатність адаптуватися.

6.2 Цілі та місії підприємства

Ціль становить кількісні та якісн характеристики функціонування підприємства, досягнення яких воно прагне. Підприємства можуть намічати різні цілі. Це залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів. Усе різноманіття цілей систематизується та класифікується за наступними ознаками.

1. за змістом та спрямованістю цілей (економічні, соціальні, власні);2. за функціональною сферою реалізації цілей (маркетингові, фінансово-економічні, інвестиційні, інноваційні, організаційні);3. за рівнем досягнення (необхідні, бажані);4. за часовим фактором (перспективні, поточно-першочергові);5. за відношенням до головно цілі (кінцеві та проміжні);6. за характером оцінки (кількісні та якісні);7. за ступенем впливу зовнішніх факторів (цілі, пов'язані із зовнішніми факторами, та цілі, не пов'язані із зовнішніми факторами, а пов'язані з використанням внутрішніх резервів);8. за складом та характером інтересів (цілі підприємства, суспільства).

Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відбивала потреби підприємства з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Розглядаючи це питання, можна орієнтуватися на різні підходи щодо ролі та значення підприємства у суспільстві. На рис. подано два варіанти системної моделі цілей організації залежно від зазначених підходів.

І. Організація — «економічна одиниця» (М. Фрідман)

ІІ. Організація — «соціальна одиниця» (К. Дейвіс)

Рис. Концепції системної моделі цілей організації

Рис. «Дерево цілей» організації

Рис. Побудова «дерева цілей» методом дезагрегації

Рис. Побудова «дерева цілей» методом забезпечення необхідних умов

Різновиди цілей підприємства.

Місія може бути обгрунтована та визначена лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, про організаційнотехнологічн можливості виготовлення конкурентоспроможного продукту, про існування суспільної відповідальності фірми, що поряд з ідеєю самовизначення та формування неповторного позитивного іміджу є основою філософії існування підприємства в сучасних умовах.

Місія, сформульована на таких засадах, відіграє роль сили, що об’єднує зусилля працівників, дає змогу сполучити різні цілі та інтереси різних груп людей (наприклад, акціонерів, менеджерів, працівників усіх ланок, профспілок), визначити загальний діапазон обов’язків виконавців, що беруть участь у діяльності підприємства; й розумн передумови розподілу ресурсів з урахуванням системних і локальних пріоритетів, а також оцінити дію окремих факторів та елементів зовнішнього й внутрішнього середовища під єдиним «кутом зору» (сприяють вони чи ні виконанню місії), тобто скласти загальну «панораму бізнесу».

Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам’ятовується. Добре обізнані фахівці рекомендують використовувати прості речення, зрозумілі працівникам і людям, що існують за межами підприємства. Головне — це сформулювати, яку потребу задовольняє фірма, хто «цільовий споживач», чим кращі товари порівняно з товарами інших фірм (тобто чому треба купувати ці, а не інші товари). Можна сказати, що місія — це своєрідна текстова реклама, хоча її роль та значення для підприємства виходять далеко за межі рекламного оголошення.

Місія — генеральна мета, яка стосується її довгострокової орієнтації на якийнебудь вид діяльності та відповідне місце на ринку; при чому «місце на ринку» розглядається з таких точок зору: які групи споживачів обслуговуються, які функції при цьому виконуються, які виробничі процеси використовуються.

Існують чіткі правила вибору міс (генеральної мети) підприємства чи організації, які дають змогу досить жорстко пов’язати об’єктивні та суб’єктивні її сторони.

Правило 1. Забезпечити відкриту розробку та обговорення мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємства осіб (за допомогою формальних процедур, що дає змогу компенсувати наслідки змін у складі співробітників і враховувати альтернативи в ході формулювання та коригування мети).

Правило 2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти мети в межах організації (що допомага співробітникам усвідомити, чим є насправді організація, де вони працюють).

Правило 3. Визначити в процес обговорення прихильників і супротивників. Перші об’єднуються навколо мети, інш усвідомлюють, що їхні джерела економічного та морального задоволення перебувають за межами цієї організації, і приймають рішення про звільнення.

Рис. Роль місії в організації.

6.3 Стратегія підприємства «ШклоПак»

Підприємство «ШклоПак» буде орієнтоване на загальну (генеральну) стратегію розвитку підприємства, що пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням усіх видів ресурсів та орієнтована на виконання його головної цілі.

Взаємозв'язок стратегій підприємства:

Виробнича функція — це економіко-математичний метод аналізу господарської діяльності як на макро-, так на мікрорівні, який дає змогу прогнозувати економіку, виявляти шляхи підвищення ефективності виробництва. Метод виробничої функції дає змогу встановлювати функціональну залежність між затратами факторів виробництва та результатами.

Під фінансовою стратегією слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансово-господарсько діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення, зважаючи на тенденц розвитку фінансового ринку.

Соціальна стратегія підприємства генеральна лінія, що охоплює систему заходів у галузі соціального розвитку колективу й охорони навколишнього середовища як компонентів системи менеджменту. Соціальна стратегія спрямована на досягнення цілей у галуз створення нормальних умов праці та відпочинку працівників, гарантування безпеки на виробництві, в дорозі і побуту, задоволення й розвитку потреб працівників, зміцнення їхнього здоров'я, збереження екосистеми.

Рис. Етапи процесу стратегічного управління.

6.4 Цілі та місії підприємства «ШклоПак»

Цілі підприємства «ШклоПак» залежать від зовнішніх та внутрішніх факторів. Тобто, згідно класифікації цілей за змістом та спрямованістю цілей економічні; за функціональною сферою реалізації цілей – інноваційні; за рівнем досягнення – бажані; за часовим фактором – перспективні; за відношенням до головної цілі - кінцеві; за складом та характером інтересів - ціл підприємства.

А також, фінансові цілі підприємства складають - пришвидшений темп зростання доходів, ширші межі отримання прибутку, збільшення прибутку на вкладений капітал, визнання стійкого фінансового становища підприємства. Стратегічні - підвищення якості продукції, вище та надійніше становище підприємства у галузі, розширення та поліпшення номенклатури продукції, підвищення конкурентоспроможності на ринках.

Місії підприємства виробництво продукції для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку.

Рис. Взаємозв'язок і узгодженість місії, множинних цілей видів діяльності піджприємства(фірми).

Загальні висновки

1. Обґрунтування організаційно-правових форм

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі України "Про підприємства в Україні" і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ШклоПак», має статутні фонди які поділені на частки (паї), розміри яких визначаються установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частки. Ці частки відображенням вкладів, що їх вносять учасники при створенні товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно до статутного фонду визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Згідно з ч. 2 ст. 144 ЦК України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного фонду товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Розмір статутного фонду товариства повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 52 Закону України "Про господарські товариства").До моменту державної реєстрац товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Порядок оцінки інших вкладів (у вигляді майна, майнових прав тощо) визначається в установчих документах товариства. Частина статутного фонду, що залишилася несплаченою, підляга сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного фонду зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного фонду, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного фонду і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства ста меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного фонду, товариство підлягає ліквідації.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Він повинен містити відомості про найменування та місцезнаходження, чітко вказувати на його вид, предмет і ціл його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, розмір статутного фонду, розмір порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді, розподілу прибутків та збитків, умови реорганізації та ліквідації товариства. Згідно зі ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльност підприємства. З точки зору організаційної форми ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" виділяє такі види підприємств: приватні, колективні, господарські товариства, підприємства, засновані на власност об'єднання громадян, комунальні, державні (в тому числі казенні). Слід мати на увазі, що відповідно до чинного на момент створення підприємств законодавства в Україні були створені і діють до цього часу й інші види підприємств: ндивідуальні, сімейні, спільні (в тому числі з іноземними інвестиціями) підприємства.

2. Статутний фонд підприємства

Частина 1 ст. 115 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. (далі - ЦКУ) зазначає, що товариством є засноване одним або кількома особами товариства, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Згідно з ч. 1 ст. 144 ЦКУ статутний капітал товариства складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гаранту нтереси його кредиторів.

До моменту державної реєстрац товариства з обмеженою відповідальністю потрібно сформувати статутний фонд мінімум на 50%.

У випадку коли статутний фонд товариства формується за рахунок грошових коштів, в установі банку необхідно відкрити поточний рахунок для формування статутного фонду. Якщо ж статутний фонд товариства формується за рахунок майнових внесків засновників, то поточний рахунок для формування статутного фонду відкривати не потрібно. А документом, який підтверджує внесення засновником свого вкладу до статутного фонду товариства, є акт приймання-передачі майна засновників до статутного фонду товариства.

3. Персонал підприємства, ефективність обраної політики

Набір являє собою створення певного резерву на плановані посади, як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел. Зовнішні джерела – це і кадрові агентства, і центри зайнятості, також фірма може помістити оголошення в ЗМІ про свої потреби у фахівцях. Часто організац пропонують людям, що вже працюють на підприємстві порекомендувати своїх близьких і знайомих. Такий спосіб є не тільки дешевим, але і дає можливість працівникам приймати участь у вирішенні проблем фірми. Внутрішніми джерелами люди, що вже працюють на певних посадах, але мають більші здібності, ніж можуть проявити в даний момент. Просування по службі сильно мотивує працівника, а організації не приходиться навчати нового фахівця багатьом нюансам роботи в організації. Ризик при внутрішній кадровій політиці може полягати в тім, що в організацію не надходять нові люди зі свіжими поглядами й ідеями і це може призвести до застою.

Основною проблемою при підбор кандидатів є невідповідність майбутньої роботи очікуванням кандидата. Варто прикласти всі зусилля, щоб якнайближче ознайомити майбутнього працівника з його майбутньою роботою, як з її позитивними сторонами, так і з негативними. Завдяки заходам, спрямованим на вирішення цієї проблеми, спостерігається зниження плинності кадрів і збільшення задоволеності роботою в службовців.

При підборі кадрів керівництво відбирає зі створеного в ході набору резерву кандидатів, що найбільше підходять для роботи в організації. Використовують такі методи добору: співбесіди, тестування, іспити, створення центрів оцінки кандидатів, у яких застосовуються методи моделювання конкретних ситуацій. У таких центрах кандидати випробуються за допомогою ігор, їм пропонуються конкретні ситуації для виявлення в них здібностей до прийняття рішень і т.д.

Кількісні оцінки кадрового потенціалу визначаються за такими показниками, як чисельність персоналу, професійно- кваліфікаційний склад, половозрастной склад, укомплектованість по з, спеціальностям професіям, співвідношення середнього розряду робіт і робітників, і ін.

Якісні характеристики кадрового потенціалу дають оцінку колективу організації в цілому: організаційна культура; корпоративний дух; наявність формальних і неформальних груп; соціально-психологічний клімат.

Індивідуальні характеристики кадрового потенціалу служать для оцінки професійно-особистісних якостей окремих керівників, фахівців і працівників: кваліфікація, професійний досвід, якост менеджера, психофізіологічні особливості, володіння ноу-хау, конкурентноздатність на ринку праці.

4. Матриця SWOТ-аналізу

СВОТ-аналіз (SWOT: S — strengths — сильні сторони, W — weaknesses — слабкі сторони, O — opportunities — можливості, T — threats — загрози).

СВОТ-аналіз передбачає:

Ø   аналіз сильних сторін підприємства: його позитивні характеристики (наприклад, ефективна технологія, вигідне розташування, наявність ноу-хау, патентів, висока кваліфікація персоналу, досвід господарювання, вигідні партнери, домінуюче становище на ринку, лідерство за рівнем витрат або наявність власної збутової мережі, тобто вс властивості, притаманні даному підприємству, що можуть створити сприятлив умови для успіху);

Ø   аналіз слабких сторін підприємства: всі ті характеристики підприємства, які за певних умов можуть ускладнити підприємницьку діяльність, створити загрозу успіху та підвищити ризик (наприклад, низька кваліфікація персоналу, відсутність досвіду господарювання, застаріла технологія, низький попит на продукцію, нестача фінансів, капіталу, відсутність ефективного менеджменту, потужні конкуренти, низька ринкова частка);

Ø   аналіз можливостей підприємства: наявність певних умов або характеристик, властивих підприємству, які можуть забезпечити успіх (наприклад, можливість збільшення ринкової частки, несприятливий час для конкурентів, зростання попиту на продукцію, можливість диверсифікації діяльності, незначний ризик діяльності, можливості укладення вигідних довгострокових контрактів тощо);

Ø   аналіз загрозливих чинників для підприємства: наявність умов, які унеможливлюють діяльність підприємства або значно її ускладнюють (наприклад, несприятливе законодавство, неврегульовані юридичні питання, ненадійні партнери, вихід на ринок потужного конкурента, орієнтація на товар, який має тимчасовий попит, несприятлив погодні прогнози, зниження попиту, поширення хвороб, проти яких нема ефективного засобу боротьби тощо).

Кваліфіковане застосування СВОТ-аналізу дозволяє правильно зорієнтувати підприємство та його діяльність, обрати відповід-ні тактику і стратегію. Ця методика широко використовується в умовах ринково економіки.

Матриця SWOT-аналізу підприємства «ШклоПак»

5. Точка беззбитковості підприємства

 (ПВ) Постійні витрати підприємства у місяць = 1 183 000 грн.

(ЗВ) Змінні витрати на одиницю продукції (100 шт) = 57 100 грн.

(Ц) Ціна продукції (100 шт) = 100 000 грн.

Отже, кількість продукції, яка забезпечить беззбиткову роботу підприємства вираховуємо за формулою:

Беззбитковий обсяг (БО) = ПВ / (Ц-ЗВ) = 1 183 000 /(100 000 – 57 100) = 27,6 (шт)

Тобто, беззбитковий обсяг реалізац продукції становить 27600 штук метало пластикових вікон.

Отже, беззбиткова ціна при обсяз виробництва (ОВ) 2200 шт у місяць визначається за формулою:

Беззбиткова ціна = (ОВ*ЗВ + ПВ) / ОВ = (2200*57 100 + 1 183 000) / 2200 = 57637,7 грн.

6. Перспективи підприємства.

Підприємництво-це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок-підприємець-власник. Воно базується н самостійній, ніціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції.

Перспективи підприємства, залежать від ситуації на ринку, кількістю конкурентів, наявністю попиту на продукцію тощо. Якщо умови сприятливі для діяльності фірми, то впровадження нового товару, поліпшення якості товару та встановлення привабливої ціни, неодмінно виведе фірму на вищій рівень, і тоді можна з впевненістю сказати, що фірма перспективною.