Підприємство ТОВ НВА “Перлина Поділля” закриття рахунків здійснює автоматизовано за допомогою програми “Дебет плюс” за способом закриття DISTR який полягає у тому, що в кінці року програма сама відосить витрати по основному виробництву на відповідні рахунки які потрібно закривати. (див. додаток 47)

10.11 Калькулювання собівартост продукції

Виробнича собівартість власної продукц потрібна для аналізу господарської діяльності і прийняття управлінських рішень. Це стосується продукції рослиництва так і продукції твариництва. Калькулювання продукції промислових виробництв потрібно для закриття рахунку 233.

Для обчислення фактичної собівартості продукц слід керуватися Методичними рекомендаціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції с/г підприємств.

Від верощування зернових одержується чисте зерно, зерновідходи і солома, тому для аналізу господарської діяльності в кінці року визначається фактична собівартість одного центнера повноцінного зерна фактична собівартість одного центнера відїодівзерновідходів.

Порядок обчислення собівартості зерна:

1. Визначаємо загальну суму витрат, що стосується зернової продукції, для цього від фактичних витрат за рік віднімаємо вартість соломи;

2. Визначаємо кількість повноціного зерна у зерновідходах, використовуючи % вмісту зерна у зерновідходах;

3. Визначаємо фактичну собівартість 1ц повноціного зерна;

4. Визначаємо фактичні витрати віднесені на зерновідходи;

5. Визначаємо фактичну собівартість 1ц зерновідходів.

Для обчислення фактичної собівартості по молодняку об’єктами є один ц приросту живої маси і один ц живої маси худоби. Для виначення:

1. Фактична собівартість 1ц ж.м приросту для цьго птрібно від фактичних витрат по вирощуванню молодняку відняти вартість гною поділити цю суму на кількість ц приросту ж.м за рік.

2. Приріст ж.м за рік визначається шляхом додавння на кінець року до жюм тварин які надійшли і за мінусом ж.м на початок року.

3. Собівартість 1 ц жюм визначається шляхом ділення загальної вартості тварин на загалну живу масу.

Фактична собівартість одиниці продукції промислових виробництв потрібна не тільки для аналізу господарської діяльності, а й використовується для закриття рахунку “233”, тому, що протягом року виробництво обчислюється за плановою собівартістю, тому в кінці року на підставі фактичної собівартост визначається калькуляційна різниця. Вона відображається на рахунку “233” і в дебет тих рахунків де використовується продукція промислових виробництв. Загальною методикою визначееня фактичної собівартості одиниці продукц промислових виробництв є розрахунок за яким фактичні витрати ділять на кількість одержаної продукції.

11. Фінансова звітність

11.1 Підготовчі роботи перед складанням річної фінансово звітності

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота достовірність її показників. Тому до початку складання звітност проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукц (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце). Перед складанням річного звіту обов'язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами відображають її результати в обліку.

11.2 Складання фінансової звітності

Бухгалтерський Баланс (див. додаток 48)складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням баланлансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцев сальдо та обороті звітний період.

З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згрупован дані по ного періоду.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансово звітності є календарний рік.

Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс".

Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі - П(С)БО 3) "Звіт про фінансові зультати". Звіт про фінансові результати (див. додаток 49) - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Порядок складання розділу І Звіту про фінансові результати "Фінансові результати".

Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у форм Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Кожна стаття базується на даних певного рахунка (субрахунка) доходів і витрат.

Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на так кроки:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

2. Розрахунок валового прибутку (збитку).

3. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку) - від операційної діяльності.

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми №2, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунка 79 "Фінансові результати".

Звіт про рух грошових (див. додаток 50) коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”. Звіт про рух грошових коштів доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати.

Звіт містить дані про рух грошових коштів в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Окремо зазначають надходження і видаток коштів стосовно різних видів діяльності. Негрошові операції (отримання активів від фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів через емісію акцій тощо) не включаються до Звіту про рух грошових коштів.

Процес складання Звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів:

- збір і підготовка необхідної інформації;

- визначення руху грошових коштів у результат операційної діяльності;

- визначення руху грошових коштів у результат нвестиційної діяльності;

- визначення руху грошових коштів у результат фінансової діяльності;

- визначення чистого руху коштів та узгодження їхніх залишків.

11.3 Складання Ф№50 Основні екномічні показники с/г підприємства

При складанні Форма №50-с-г. "Основні економічні показники (див. додаток 51)роботи сільгосппідприємств за рік особливу увагу звертають на таке. У І розділі форми № 50-с.г. відображають виробництво та реалізацію тільки власної сільгосппродукції. Куплену продукцію у формі не відображають. У графах 4-6 не показують продукцію, направлену на переробку як на власні переробні підприємства, так і на давальницьких умовах, тому що її не можна вважати реалізованою. Сюди записують продукцію, продану заводам для переробки, продукцію, що залишається у власності заводу в рахунок оплати послуг з переробки, та реалізовану власну сільгосппродукцію, перероблену на власних виробничих потужностях.

Продукцію, придбану в інших підприємств, у формі № 50-с-г. не відображають, адже після переробки готова продукція, куплена у підприємства-переробника, вже не є власною. Реалізовану власну продукцію, перероблену на власних виробничих потужностях, показують за кодами 0220-0250 форми № 50-с-г.

У графі 2 "Собівартість основної продукції" платники фіксованого сільгоспподатку зазначають його суми (окремо за кожним кодом або видом продукції). Суму нарахованого (сплаченого) фіксованого с/г податку протягом року відносять до загальновиробничих витрат (рахунок 91). У кінці звітного періоду (року) цю суму розподіляють між об'єктами обліку витрат рослинництва пропорційно до площі угідь, зайнятих відповідними культурами.

Якщо з однієї й тієї ж площі зібрано два врожаї, то на кожну культуру відносять половину нарахованої суми податку. Підприємство сплачу ФСП тому воно не повинн заповнювати код 0285 "Відрахування на соціальні заходи" у розділі II форми № 50-с-г. Суми цього податку показують за кодом 0345 "Інші витрати (включаючи плату за оренду)".

Варто також зазначити, що за кодом 0345 у формі № 50-с-г. орендарі повинні відображати орендну плату за земельні частки (паї) і майнов паї та витрати, пов'язані з підтриманням орендованих земельних і майнових паїв у належному технічному стані, включаючи витрати на проведення поточних капітальних ремонтів. А за кодами 0350 і 0351 треба окремо виділяти суми орендної плати відповідно за земельні частки (паї) та майнові паї.

Суми отриманих дотацій не включають до складу виробничо собівартості основної і реалізованої продукції (графи 2, 5) та доходу (виручки) від реалізації (графа 6). їх показують у формі № 50-с-г. за кодом 0366 "Інші операційні доходи". До того ж у графі 5 показують собівартість реалізованої продукції без акцизного збору, а у графі 6 — дохід (виручку) від реалізації продукції разом з акцизним збором. Таким чином, для обчислення валового прибутку (збитку) (код 0360 мінус код 0365) від результату від реалізації продукції (робіт, послуг) (код 0270, графи 6 мінус графа 5) необхідно відняти суму акцизного збору (код 0221).

Показники розділу III форми № 50-с.-г. треба обов’язково ув’язати з відповідними показниками форми № 2 “Звіт про фінансові результати”.

11.4 Організація внутрішнього контролю

Служба внутрішнього аудиту на ТОВ НВА “Перлина Поділля”створюється з метою забезпечення ефективності діяльності апарату управління щодо захисту законних майнових інтересів підприємства, удосконалення системи бухгалтерського обліку і сприяння підвищенню ефективності роботи, зміцнення його фінансового стану. У своїй практичній роботі внутрішня служба керується чинним законодавством України, положеннями, інструкціями, наказами Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, статутом підприємства, наказами, розпорядженнями керівника підприємств та Положенням про організацію внутрішнього контролю на підприємстві.

Служба внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівникові. На посаду керівника служби призначається висококваліфікований спеціаліст, що ма вищу економічну освіту, досвід бухгалтерської роботи, сертифікат аудитора. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається і звільняється з посади керівником підприємства.

Обов'язки працівників служби регламентуються посадовими інструкціями, як розробляються керівником служби внутрішнього аудиту, коригуються у разі зміни окремих функцій або обсягу і затверджуються керівником підприємства.

ІІ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА

1. Ознайомлення з організацією роботи Державного казначейства, його структурою, функціональними обов’язками та правами працівників

ДКУ відповідно до Указу Президента від 27 квітня 1995 року під №335 “Про ДКУ ” створене при Міністерстві Фінансів. Його слід розглядати як організаційно-самостійну структуру, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технологічну політику розвитку казначейсько ситеми. ДКУ є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система.

Його діяльність спрямована координує Кабінет Міністрів України через Міністерство Фінансів.

ДКУ складається з Центрального апарату Державного казначейства України, Головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Державного казначейства у районах, містах (крім міст Києві та Севастополя) і районах у містах.

Структура ДКУ затверджується Головою ДКУ за погодженням з Прем’єр – міністром України, Першим віце-прем’єр міністром, віце – прем’єр міністрами відповідно до розподілу їх функціональних повноважень.

Органи Державного казначейства мають право:

- проводити операції щодо розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу по них за погодженням з Міністерством фінансів України;

- залучати для надання консультацій кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ організацій, а також працівників інших державних органів;

- призупиняти проведення операцій по рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відмовляти у оплат х видатків у випадках, передбачених законодавством;

- звертатися до суду з позовами, у тому числі щодо виявлених ним бюджетних правопорушень у ході здійснення казначейського обслуговування бюджетів;

- брати участь у нарадах та інших заходах, а також проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Державного казначейства України;

- поновлювати касові видатки державного бюджету за розрахунково – касове обслуговування клієнтів органами Державного казначейства України;

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення бюджетного законодавства;

Посадові особи органів Державного казначейства зобов’язані дотримуватися Конституції України, законів України, нших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, що охороняються законом, забезпечувати виконання покладених на органи Державного казначейства функцій та повною мірою використовувати надані їм права, а також зобов’язані дотримуватися службово таємниці.

2. Відділ видатків державного і місцевого бюджетів

2.1.Стан цільового фінансування видатків державного бюджету відповідно до встановлених розмірів асигнувань та кошторисів видатків бюджетних установ

Фінансування видатків державного бюджету - це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави.

Розмір видатків визначається державними завданнями, які закріплюють прогнози і цільові програми. Виробничі підприємства в системі господарства покривають свої потреби за рахунок власних коштів або залучених у кредитно-фінансових установах кредитних ресурсів. Водночас бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів централізованого фонду, мають можливість отримати доходи від власної діяльності. У зв'язку з цим снує два режими бюджетного фінансування:

- кошторисно-бюджетний режим;

- режим фінансування підприємств організацій, які мають свої доходи, а бюджетні асигнування одержують як фінансову допомогу.
Незалежно від джерел покриття видатків фінансування здійснюється на підстав таких принципів: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю за використанням коштів.
Принцип цільового спрямування фінансування державних витрат полягає у необхідності суворого додержання при здійсненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до затверджених фінансових планів. Кошти мають відпускатися та використовуватися у межах затверджених фінансових планів на підставі чітко визначених нормативів.

До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких зумовлена характером діяльності установи.

3. Відділ інформаційних технологій

3.1 Обробка платіжних документів

3.2 Формування та використання державних позабюджетних фондів

Державні позабюджетн фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

Позабюджетні фонди створюються двома шляхами: один шлях - це виділення в бюджеті певних витрат, що мають особливо важливе значення, інший - формування цільового фонду з власними джерелами доходів для певної мети.Матеріальним джерелом позабюджетних фондів національний дохід. Переважаюча частина фондів створюється в процес перерозподілу національного доходу. За допомогою державних позабюджетних фондів можливо:

- Впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;

- Забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел штрафів за забруднення навколишнього середовища;

- Надавати соціальн послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.

Залежно від цільового призначення позабюджетні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління – на державні і регіональні.

Джерела формування коштів державних позабюджетних фондів можуть мати як відносно стабільний, так тимчасовий характер.

Звіт по видатках Державного бюджету органи ДКУ складають на підставі аналітичного обліку касових видатків (ф. № 3-ф), який також ведеться:

- в особовій картці при оплаті рахунків;

- картці обліку асигнувань касових видатків при перерахуванні коштів через територіальні органи Держказначейства;

та на підставі перевірених звітів підприємств, установ і організацій (розпорядників коштів) за формою 2-мдб.

Квартальні звіти про виконання Державного бюджету складаються територіальними органами Держказначейства в тисячах гривень за наростаючим підсумком з початку року подаються засобами телекомунікаційного зв'язку в термін до 30 числа першого місяця наступного кварталу Головному управлінню Державного казначейства.

Управління Державного казначейства складають зведені квартальні звіти про виконання Державного бюджету на підставі звітів, поданих територіальними відділеннями Держаказначейства та даних бухгалтерського обліку по доходах та видатках, як проведені безпосередньо управліннями.

4. Відділ бюджетних надходжень.

4.1 Організація обліку на рахунках територіальних органів Державного казначейства в установах банків

Бюджетні установи, що утримуються за рахунок Державного бюджету, фінансуються за другою формою - через органи ДКУ, яким в установах Національного банку та уповноважених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Міністрів України та НБУ, відкриваються єдині казначейські рахунки. У перспективі органи ДКУ виконуватимуть функції бюджетного банку.

Єдиний казначейський рахунок — це система бюджетних рахунків органів ДКУ в установах банків, на які зараховуються податки, збори та інші обов’язков платежі державного бюджету і з яких органами ДКУ здійснюються платеж безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачуються інші видатки бюджетних установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.

При фінансуванні розпорядників бюджетних коштів через територіальн органи ДКУ всі поточні рахунки бюджетних установ в уповноважених банках закриваються і в свою чергу їм в органах ДКУ відкриваються реєстраційн рахунки, кількість яких у конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетно класифікації.Для відкриття реєстраційних рахунків розпорядники коштів подають до відповідних органів ДКУ відповідний пакет документів.

З органом ДКУ розпорядник коштів укладає договір на відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків, які за багатьма ознаками відрізняються від поточних рахунків. Бюджетні установи періодично отримують виписки з реєстраційних рахунків, які бувають різними і до яких додаються відповідні первинні документи. Суми у виписках органу ДКУ наводяться в тому значенні, яке вони мають для відкритого в уповноваженому банку єдиного казначей-ського рахунка.

Для обліку наявності та руху коштів, виділених розпоряднику коштів на утримання установи за загальним фондом, призначений активний субрахунок № 321 «Реєстраційні рахунки». Оскільки виділення коштів розпорядникам коштів усіх ступенів здійснюється безпосередньо органами ДКУ, внутрішні розрахунки з цих операцій між розпорядниками коштів не виникають, субрахунок № 681 не застосовується. Зазначен бухгалтерські записи відображаються в накопичувальних відомостях ф. № 381, як складаються за кожним реєстраційним рахунком. Аналітичний облік ведеться в розрізі реєстраційних рахунків, відкритих за кодами функціонально класифікації.

Аналітичний облік доходів загального фонду за субрахунком № 701 ведеться в установах, які утримуються за рахунок асигнувань з місцевих бюджетів.

4.2 Облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з державного бюджету та державних позабюджетних фондів

Фінансування розпорядників коштів з Державного бюджету здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні/реєстраційні бюджетні рахунки з єдиного казначейського рахунку, відкриті в установах уповноважених банків, визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Фінансування здійснюється:

- за відомчою структурою;

- через органи Державного казначейства.

При фінансуванні видатків з Державного бюджету України за відомчою структурою платіжні доручення склада операційно-контрольне управління Головного управління ДКУ на підставі поданих головними розпорядниками коштів розподілів бюджетних коштів. Розподіл бюджетних коштів складається в 2-х примірниках. Один примірник розподілу залишається у головного розпорядника коштів та реєструється в журналі реєстрації розподілу коштів, а другий подається Головному управлінню Державного казначейства.

На підставі поданого розподілу управління оперативно-касового планування видатків складає в 2 примірниках розпорядження на перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку, яке реєструється в журналі реєстрації розпоряджень. Розпорядження підписується начальником управління оперативно-касового планування видатків та затверджується начальником Головного управління Державного казначейства. Перший примірник розпорядження передається до управління бухгалтерського обліку та звітності, як підстава для перерахування коштів, другий залишається в управлінні оперативно-касового планування видатків.

Управління бухгалтерського обліку та звітності звіряє суми фінансування із залишками невикористаних асигнувань по конкретних кодах бюджетної класифікації. Цей же примірник розпорядження передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням. На підставі цього розпорядження в цьому ж управлінні виписується платіжне доручення в 3-х примірниках на перерахування бюджетних коштів з диного казначейського рахунку.

4.3 Організація зведеного бухгалтерського обліку руху коштів державного бюджету на рахунках Державного казначейства

Бухгалтерський облік в органах ДКУ це складова системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення зберігання та обміну інформації про операції в органах та передачі її зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Активи і зобов’язання мають бути відображені таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, як потенційно загрожують фінансовому становищу бюджету, на наступні звітн періоди. Активи і зобов’язання обліковуються за вартістю їх придбання чи виникнення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій по виконанню бюджетів в управлінні Державного казначейства первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Списання коштів з рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календарних днів з дня його виписки, день заповнення не враховується.

Розрахункові документи, на підставі яких в управлінні ДКУ здійснюється перерахування коштів з одних рахунків на інші, повинні мати дату проведення та підписи посадових осіб управління ДКУ, які оформили та перевірили документ; документи, що підлягають додатковому контролю – підпис виконавця, на якого покладено обов’язок здійснювати первинний контроль операцій.

Загалом бухгалтерський облік повинен забезпечувати виконання таких основних функцій:

- запис інформації про операції по виконанню бюджетів, що здійснюються органами ДКУ та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу та управління;

- відображення детально нформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.

План рахунків розроблено для забезпечення потреб бухгалтерського обліку операцій по виконанню державного та місцевого бюджетів за касовим методом та складання фінансової звітності. План рахунків дає змогу здійснювати детальний і повний облік операцій, пов’язаних з виконанням бюджетів.

4.4 Складання фінансової звітності про стан виконання показників державного бюджету

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період. Метою її складання надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан виконання бюджетів користувачам для прийняття економічних рішень.

Основними формами фінансово звітності є: баланс, звіт про виконання бюджету, звіт про рух грошових коштів примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.

Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною. Місячна квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку і має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів.

Податки, збори (обов’язков платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в дохід державного та місцевих бюджетів з моменту зарахування їх на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

ІІІ РАЙОННИЙ ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ

1.Ознайомлення з організацією роботи фінансового органу, його структурою, функціональними обов’язками працівників та положенням про районне фінансове управління

1.1 Положення про фінансове управління

Фінансове управління самостійним структурним підрозділом Міністерства фінансів України, діяльність якого спрямовується і координується заступником Міністра згідно з розподілом функціональних повноважень, яке забезпечує здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, фінансове забезпечення діяльності і організацію бухгалтерського обліку та звітності в Міністерстві та установах і організаціях, що входять до сфери управління Міністерства. До складу Управління входять:

- фінансово-економічний відділ;

- відділ бухгалтерського обліку та звітності.

Основними завданнями Управління є:

- Здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів та фінансове забезпечення діяльност Міністерства та установ і організацій, що входять до сфери управління Міністерства;

- Забезпечення контролю за ефективним і цільовим використанням коштів державного бюджету, передбачених на утримання установ і організацій, що входять до сфери управління Міністерства.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

- Складає та подає на затвердження керівництву Міністерства кошторис, план асигнувань із загального фонду державного бюджету та штатний розпис центрального апарату Міністерства, вносить до них зміни і доповнення;

- Готує і пода керівництву пропозиції щодо розподілу річних обсягів бюджетних асигнувань між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня;

- Бере участь у підготовц проектів положень (статутів) установ і організацій, які входять до сфери управління Міністерства;

- Забезпечу бухгалтерський облік та звітність в центральному апараті Міністерства та установах і організаціях, які входять до сфери його управління;

- Складає, узагальнює та подає у визначені терміни зведену фінансову та статистичну звітність;

- Вивчає та аналізу звіти, інші матеріали підрозділів служби з питань, що належать до компетенц відділу;

Фінансове управління ма право:

- Брати участь у проведенні перевірок та здійсненні контролю ефективності використання бюджетних коштів, передбачених на утримання центрального апарату Міністерства та установ організацій, які входять до сфери управління Міністерства;

- Одержувати в установленому порядку від структурних підрозділів Міністерства, установ організацій, що входять до сфери управління Міністерства, інформацію, яка необхідна для виконання покладених на Управління завдань;

Фінансове управління очолює начальник Управління, який призначається на посаду та звільнюється з посади в установленому порядку, виконуючи такі функції:

- Здійснює керівництво Управлінням і організовує його роботу;

- Розподіляє обов'язки між заступниками начальника

Управління, погоджу Положення про Управління, посадові інструкції

працівників Управління;

- Подає керівництву Міністерства пропозиції щодо

заохочення та притягнення до відповідальності працівників

Управління;

- Подає керівництву Міністерства пропозиції про призначення, звільнення та переміщення працівників Управління;

2. Бюджетний відділ

2.1 Порядок, строки складання та затвердження місцевого бюджету

Складання проекту бюджету найважливішою і найскладнішою частиною бюджетного планування. Вихідним документом складання проекту бюджету слугує постанова Верховної Ради України про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік.

Порядок складання та розгляду бюджету визначається Бюджетним кодексом України. Згідно з ним Кабінет Міністрів України щорічно своєю постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складання і розгляду бюджету кожним учасником процесу. Міністерство фінансів України здійснює організаційну, методичну роботу зі складання проекту бюджету.

Безпосередня робота з складання проекту Державного бюджету на плановий рік розпочинається після затвердження Плану заходів Міністерства фінансів України щодо забезпечення складання проекту Державного бюджету України на плановий рік. Він передбача три послідовні етапи їх виконання, тривалість яких щорічно уточнюється.

Перший етап включа визначення основних напрямів бюджетної політики та підготовку попередніх показників проекту бюджету на плановий рік.

Другий етап включа підготовку пропозицій до проекту Державного бюджету на наступний рік для схвалення Кабінетом Міністрів України.

Третій етап полягає в підготовці проекту Державного бюджету на наступний рік для подання до Верховно Ради України.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що переду плановому. Про введення в дію Закону про Державний бюджет Верховна Рада прийма постанову, проект якої готується Урядом і розповсюджується серед депутатів разом з матеріалами до другого читання. Президент України підписує Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік, після чого він оприлюднюється в пресі та інших засобах масової інформації.

2.2 Порядок складання кошторису

Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи складається за формою згідно Положення про порядок складання кошторису доходів видатків.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується керівниками вищестоящих організацій. Одночасно з кошторисом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розпис установи, включаючи її структурн підрозділи, що працюють на умовах госпрозрахунку чи надають окремі платн послуги. Кошторис і штатний розпис затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящій організації.

Єдиний кошторис установи складається з двох розділів - доходів і видатків. Доходна частина кошторису складається з бюджетних асигнувань і позабюджетних коштів. Видаткова частина кошторису поділяється на видатки, які провадяться за рахунок бюджетних асигнувань, і на видатки, які покриваються за рахунок інших (позабюджетних) надходжень, з виділенням видатків, які провадяться установою за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні.

3. Відділ доходів

3.1 Складання прогнозних розрахунків найважливіших видів доходів місцевого бюджету

Для складання проекту мiсцевих бюджетiв рiзних рiвнiв Кабiнет Мiнiстрiв Украiни доводить до мiсцевих органiв влади i управлiння такi показники:

- нормативи (відсотки) вiдрахувань вiд регульованих доходiв та сум контингентiв цих доходiв;

- розмiри дотацiй i субвенцiй, якi передбачається надати з Державного бюджету за цiльовим призначенням;

- перелiк видаткiв, якi передбачається передати з Державного бюджету на фiнансування з мiсцевих бюджетiв.

Аналогiчнi показники доводять виконавчi органи вищого рiвня органам влади та управлiння нижчого рiвня.

Попереднiй проект зведеного бюджету України складає Мiнiстерство фiнансiв на основi прогнозних макроекономiчних показникiв економiчного i соцiального розвитку Украiни на плановий рiк i доводить вiдповiднi прогнознi показники до мiнiстерств, вiдомств та iнших органiв державної влади, якi розглядають цi показники i в двотижневий термiн подають Мiнiстерству фiнансiв пропозицii з вiдповiдними розрахунками i обгрунтуваннями. Мiнiстерство фiнансiв пiсля розгляду пропозицiй готує проекти зведеного та Державного бюджетiв Украiни і подає iх на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв разом з викладом питань, якi не вдалося узгодити з мiнiстерствами i вiдомствами. Кабiнет Мiнiстрiв розглядає на своєму засiданнi роекти зведеного Державного бюджетiв, приймає остаточне рiшення щодо проекту закону про Державний бюджет Украiни i подає останнiй на розгляд Президентовi Украiни, котрий розглядає його i, в разi згоди, вносить до Верховноi Ради Украiни. До проекту Закону додаються: основнi прогнознi макропоказники економiчного і соцiального розвитку Украiни на плановий рiк, зведений баланс фiнансових ресурсiв Украiни, основнi напрями бюджетноi i податковоi полiтики, пропозицii по взаємовiдносинах з бюджетами бюджетноi системи, обсяги централiзованих капiтальних вкладень з розрахунками i обгрунтуваннями по окремих позицiях i загальнi показники зведеного бюджету Украiни. Крiм того, до проекту Закону “Про Державний бюджет Украiни” додаються необхiднi iнформацiйнi матерiали. Аналогiчнi етапи проходить процес складання проектiв бюджетiв мiсцевих органiв влади.

Другою ланкою бюджетного процесу i розгляд Верховною Радою проекту Закону “Про Державний бюджет Украiни”.

До Державного бюджету включаються доходи i видатки цiльових загальнодержавних фондiв; вони затверджуються по кожному фонду окремо. Є це i третьою ланкою бюджетного процесу. Слiд вiдзначити, що Закон забороняє витрачати кошти Пенсiйного фонду на iншi цiлi, крiм передбачених положенням про цей фонд. Поточнi витрати iнших цiльових загальнодержавних фондiв (Чорнобильського, зайнятостi) затверджуються Верховною Радою Украiни в межах доходiв цих фондiв, однак видатки з цих фондiв, якi спрямовуються на розвиток даних фондiв, можуть бути скороченi й направленi на фiнансування iнших статтей Державного бюджету.

Затвердження мiсцевих бюджетiв провадиться за поданням мiсцевими радами народних депутатiв. У разi, коли мiсцева рада народних депутатiв не затвердить свiй бюджет до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, то набувають чинностi тi показники бюджету, якi поданi на затвердження виконавчим органом рад народних депутатiв або вiдповiдною державною адмiнiстрацiiю.

Четвертою ланкою бюджетного процесу є виконання бюджетiв.

4. Відділ обліку звітності

4.1 Побудова структури облікового апарату та комп’ютерної обробки облікової інформації

Структура облікового апарату тісно пов’язана з розподілом обов’язків між конкретними обліковими працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов’язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадовими нструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління підприємством.

При побудові облікового апарату слід всіма способами уникати дрібних підрозділів, так як їх надмірне дублювання тягне за собою розпилення кваліфікованих бухгалтерських сил.

Єдність інформаційної бази повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування різних комп'ютерних програм. Крім того комп'ютерна форма обліку має ряд переваг перед ручною, серед яких основними є вбудовані бухгалтерськ знання (в програму вбудовуються правила формування тих чи інших проводок господарських операцій, тобто форма бухгалтерського обліку наповнюється специфічними бyxraлтерськими знаннями), паралельне ведення обліку за декількома стандартами (на базі одних і тих же одноразово введених даних можна отримувати декілька систем оцінок та показників, що розраховуються за різними методиками) тощо.

Технологічний процес обробки даних при комп'ютерній формі обліку можна поділити на три етапи.

Першим етапом облікового процесу є збір та реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері.

На другому етап проводиться формування масивів облікових даних на електронних носіях:

Журналу господарських операцій, структури синтетичних та аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль за процесом обробки інформації, записаної в масивах облікових даних.

Заключним етапом процесу отримання результатів за звітний період на запит користувача або у вигляд регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків, або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

Особливістю комп'ютерно форми бухгалтерського обліку є те, що вона не існує без конкретної комп'ютерно програми. Облікові регістри різних програм є схожими, але не однаковими.

ІV. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ (ДПА)

1. Вивчення організац ДПА, її структура, функції, права, обов’язки

Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету контролю за платежами.Основними елементами податкової роботи є законодавча база, інструктивно-методичне забезпечення, облік платників і надходжень податків, порядок і форми розрахунків із бюджетом тощо.

Правове регламентування складає основу податкової діяльності. Основними правовими документами, якими керуються податкові органи в цій роботі є :

1) Закони України;

2) Укази Президента;

3) Інструкції ДПА;

4) Роз’яснювальні листи ДПА.

Найвища ланка ДПС — Головна ДПА, функції. Середня ланка податково служби включає: ДПА в областях, Автономної Республіки Крим, в міст Севастополі, Києві, у містах з районним поділом. Основне призначення середньо ланки— консультативна робота і забезпечення зв'язку між низовими ДПІ і Головною ДПА України. Очолюють її в областях голови, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням голови ДПС України. Низова ланка включає: ДПІ у районах, у містах без районного поділу, в районах міст.

ДПА України відповідно до покладених на неї завдань здійснює такі функції:

виконує безпосередньо, а також організовує роботу органів державної податкової служби, пов’язану із:

- здійсненням контролю за дотриманням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності;

- здійсненням контролю за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у тому числі тими, майно яких перебуває в податковій заставі;

- здійсненням контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- надає фізичним особам - платникам податків - ідентифікаційні номери, що засвідчує реєстрацію фізично особи - платника податків та інших обов’язкових платежів, і веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб;

- приймає і реєстру заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесен до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

- запобігає корупції та ншим службовим порушенням працівників державної податкової служби.

ДПА України відповідно до покладених на неї завдань і повноважень має право:

- здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для розрахунків готівкою зі споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації;

- проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для занесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів;

- викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела одержання доходів, щодо обчислення сплати податків, інших платежів;

- здійснювати відповідно до законодавства податковий контроль за доходами, одержаними фізичними особами, витратами, а також встановлювати порядок такого контролю;

- укладати в установленому порядку угоди цивільно-правового характеру, спрямовані на забезпечення виконання функцій, передбачених законодавством.

ДПА України в процес виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, а також із відповідними органами іноземних держав.

Головним обов'язком державно податкової адміністрації під час розгляду скарги платника податків є перевірка законності та обґрунтованості рішення (податкового повідомлення, податково вимоги), що оскаржується.

Органи державно податкової служби у зв'язку з розглядом скарги фізичної особи - платника податків чи юридичної особи - платника податків зобов'язані:

1) на вимогу особи, яка подала скаргу, пояснити особі її права та обов'язки;

2) уживати передбачених законодавством заходів щодо припинення неправомірних дій;

3) виявляти й усувати причини та умови, що сприяли порушенням;

4) не допускати безпідставного передання скарг (заяв) на розгляд іншим органам;

2. Відділ оподаткування юридичних осіб

2.1 Облік платників податків

З метою централізац обліку платників податків ДПА України веде Єдиний банк даних юридичних осіб. Первинний облік платників податків ведеться у журналах обліку платників податків, юридичних і фізичних осіб. Автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного податкового обліку платників податків. Робота з обліку платників податків у органах ДПС здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується ДПА України.

Для забезпечення повноти обліку платників податків органи ДПС за станом на перше число кожного місяця проводять звірення районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб платників податку. На підставі реєстраційних карток, одержаних від органів державної реєстрації, про зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності, які не з’явилися в органи податкової служби для взяття їх на облік як платників податків, та передають ці списки підрозділам з примусового стягнення податків підрозділам міліції.

Згідно з чинним законодавством суб’єкти господарської діяльності юридичні особи – повинні в 20-денний термін після отримання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів ДПС за своїм місцезнаходженням для постановки на податковий облік.

Прийняття на облік платника податків здійснюється органом ДПС протягом двох робочих днів після надходження заяви за наявністю всіх необхідних документів.

Після постановки платника податків на облік орган ДПС ставить на примірнику його статуту відмітку про прийняття на облік і видає йому відповідну довідку для пред’явлення до органів державної влади та установ банків, в яких він вирішив відкрити поточні рахунки.

2.2 Перевірка фінансової та податкової звітності

На самому початку перевірки фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльност встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам. Під час аналізу показників фінансової звітності з метою встановлення її реальності й достовірності потрібно виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущений і вона підлягає списанню на збитки. У такому раз необхідно встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб, встановити несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість, також перевірити правильність і своєчасність складання балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух коштів, звіту про власний капітал. Однак насамперед слід встановити відповідність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам із рахунків синтетичного обліку у головній книзі, оборотній відомості за синтетичними рахунками і балансу. При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована і підтверджена актами звірки, довідками тощо. Перевірка фінансової звітності повинна підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Суперечливість мінливість податкового законодавства, високі штрафні санкції за неправильне нарахування податкових зобов’язань є суттєвими факторами ризику господарсько діяльності вітчизняних підприємств. Виявлення аудитором помилок, допущених при веденні податкового обліку та складанні податкових декларацій, допомага керівництву підприємства уникнути кримінальної відповідальності за несплату податків та зекономити кошти підприємства на:

а) сплату штрафних санкцій (у разі виявлення заниження задекларованих сум податкових зобов’язань до початку перевірки податковими органами);

б) сплату податків (коли виявляються завищені податкові зобов’язання у деклараціях).

3. Відділ оподаткування фізичних осіб

3.1 Облік громадян, як займаються підприємницькою діяльністю

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально подають податковому органу декларац наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу.

Тобто 4 рази на рік, але не пізніше:

- 10 травня - за І квартал;

- 9 серпня - за І півріччя;

- 9 листопада - за 9 місяців;

- 9 лютого наступного року - за попередній рік.

Підприємці самостійно заповнюють декларації, без виправлень та підчисток, в якій зазначають загальн дані про себе (ідентифікаційний номер, місце проживання, прізвище, ім'я та по батькові), суми одержаного доходу, витрат, суми сплаченого податку за звітний рік або інший період, а також види здійснення підприємницької діяльності за класифікатором видів економічної діяльності.

При отриманні декларац податковий орган у 15-дений термін з дня отримання річної декларації проводить остаточний розрахунок прибуткового податку за минулий рік та нараховує авансов платежі на поточний рік з фактичного отриманого доходу за минулий рік.

У разі, якщо суб'єкт підприємницької діяльності новостворений, то нарахування авансових платежів здійснюється з очікуваного доходу.

Протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 % річної суми прибуткового податку у вигляді авансових платежів у строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня до 15 листопада.

3.2 Оперативний контроль за додержанням платниками податку податкового законодавства

Оперативний контроль здійснюють у всіх сферах діяльності суб’єкта господарювання шляхом моніторингу, нагляду, вивчення. Поточний контроль дозволяє виправити порушення та запобігти виникнення їх у подальшому в найкоротші терміни в режимі безперервно діяльності суб’єкта господарювання.Оперативний контроль насамперед здійснюється з метою виявлення відхилень та оперативного керівництва (регулювання) явищами та процесами.

4. Відділ податкового контролю юридичних осіб

4.1 Документальн перевірки платників податку

Існують такі етапи проведення перевірок розрахунків платників із бюджетом:

попередня документальна; документальна; комплексна документальна; зустрічна; рівночасна; тематична; оперативна.

Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів - це другий етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до бюджету податку на прибуток. Вона здійснюється у відповідності з річними планами контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальними графіками перевірок, які складаються по кожній ділянці роботи. У плани і графіки перевірок насамперед включаються підприємства, об'єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства. Такі перевірки можуть провадитися як тільки виника необхідність, але не рідше одного разу на два роки.

Органи державно податкової служби здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, нші платежі; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, нших платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Документальна перевірка здійснюється на підставі Програми перевірки, затвердженої головою Державно податкової адміністрації, яка складається, виходячи з головної мети проведення перевірки.

При плануванні та проведенні документальних перевірок працівники органів державної податково служби зобов'язані забезпечувати дотримання службової і комерційної таємниць.

Для проведення перевірки працівники державних податкових органів повинні мати при собі посвідчення на право проведення перевірки суб'єктів підприємницької діяльності.

Починаючи перевірку, працівники державних податкових органів повинні пред'явити свої службов посвідчення керівництву суб'єктів підприємницької діяльності, що перевіряються, а також ознайомити їх з програмою перевірки.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі розпорядження податкової інспекції, в якому вказуються назва й адреса підприємства, що підлягає перевірці, програму перевірки, затверджену начальником податкової інспекції. Програма складається, виходячи з головної мети перевірки, яка полягає у виявленн достовірності визначення прибутку, правильності обчислення податку й виконання зобов'язань перед бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ведення бухгалтерського обліку.

5. Відділ примусового стягнення податкови зобов’язань

5.1 Типові правопорушення у сфері оподаткування та методи їх виявлення

Найпоширенішими типами правопорушень у сфері оподаткування є:

- ненадання документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів до бюджету або державних цільових фондів;

- приховування об’єктів оподаткування;

- зниження обєктів оподаткування;

- зниження суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

- приховування факту втрати підстав для отримання пільг з оподаткування

5.2 Порядок стягнення недоїмки та притягнення винуватих до фінансової та адміністративно відповідальності

Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму прострочено заборгованості зі сплати страхових внесків, суми донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхов внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Повторним вважається порушення, що скоєне роботодавцем протягом року з моменту виявлення попереднього порушення.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Пеня на пеню не нараховується.

При надходженні документів із сплати недоїмки, пені та штрафу в першу чергу погашається недоїмка, а потім - пеня та штраф. Якщо за платниками до наступного чергового строку сплати страхових внесків є недоїмка, то вона сплачується у такому порядку: спочатку сплачується недоїмка минулих років, потім послідовно: пеня за цю недоїмку, недоїмка за перший строк платежу поточного року, пеня за цю недоїмку і т.д. При стягненні недоїмки за рішенням суду в першу чергу покриваються судові витрати на її стягнення.

Якщо недоїмка стягується в судовому порядку, то пеня не нараховується з дня винесення судом рішення про вилучення майна платника (при зверненні стягнення на суми, що їх мають повернути платнику інші особи), а також з моменту визнання боржника банкрутом.

У разі, якщо недоїмка стягується в судовому порядку, то при наступній перевірці платника:

- пеня не нараховується на суму недоїмки, зафіксовану у рішенні суду про її стягнення на користь центру зайнятості, що набрало законної сили;

- пеня нараховується, якщо за період з кінця попередньої перевірки до моменту винесення судом рішення про стягнення виникає нова недоїмка.

За несвоєчасне зарахування страхових внесків на рахунок Фонду банківська установа сплачує пеню за кожен день прострочення у розмірі, передбаченому чинним законодавством. З платника за ці дні пеня не стягується. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника у судовому порядку відповідно до законодавства. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів чи пені у разі відсутност коштів на рахунках може бути звернено на майно платника відповідно до чинного законодавства.

V. КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНЕ УПРАВЛІННЯ

1. Вивчення організаційної роботи КРУ, її структура, функції, права, обов’язки

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, ефективним використанням коштів і майна, станом достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та нших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків порушень та запобігання їм у подальшому.

Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України , цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України підпорядковується Міністерству фінансів України.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів України.

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчо влади;

2) проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірност бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

3) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань сво діяльності;

4) здійснюють методологічне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю поширюють його серед контрольно-ревізійних лужб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю;

Головному контрольно-ревізійному управліннюУкраїни, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактично наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;

3) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ход ревізій;

4) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержан підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства

5) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративн стягнення;

6) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів .

Службов особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та кримінальної відповідальност відповідно до чинного законодавства.

Працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, повноваженим управляти державним майном.

При вилученн документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник державної контрольно-ревізійної служби зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про виїмку цих документів.

Працівники правоохоронних органів зобов'язані сприяти службовим особам державної контрольно-ревізійної служби у виконанні їх обов'язків. У разі недопущення працівників державно контрольно-ревізійної служби на територію підприємства, установи, організації, відмови у наданні документів для ревізії та будь-якої іншої протиправної дії органи міліції на прохання цих осіб зобов'язані негайно вжити відповідних заходів для припинення такої протидії, забезпечити нормальне проведення ревізії, охорону працівників контрольно-ревізійної служби, документів та матеріалів, що перевіряються, а також вжити заходів для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності. Працівник державної контрольно-ревізійної служби при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством виконує вказівки своїх керівників. Втручання в діяльність працівника державної контрольно-ревізійної служби тягне за собою відповідальність, передбачену законодавчими актами.

2. Ознайомлення із змістом контролю у сфер агропромислового комплексу.

Державно-правове регулювання агропромисловим комплексом, крім функцій управління, передбача здійснення органами державного управління державного контролю за додержанням аграрного законодавства всіма аграрними товаровиробниками.

Міністерство аграрної політики України здійснює на підприємствах всіх форм власност державний контроль за якістю сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, переробки, зберігання та реалізації, а також за якістю насіння племінних ресурсів.

При Міністерстві аграрної політики України створені і діють відповідні структурн підрозділи. Управління ревізії і контролю є самостійним структурним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики України.На нього покладено функц організації і проведення згідно з чинним законодавством ревізій та перевірок господарсько-фінансової діяльності державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства.Це управління контролює цільове та ефективне використання бюджетних коштів, матеріальних фінансових ресурсів, збереження державного майна, правильність і достовірність ведення бухгалтерського обліку, виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, викриває нанесені збитки, марнотратство, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерства.

Мінагрополітики України має в своїй структурі Головну державну інспекцію якості та сертифікац сільськогосподарської продукції. її правове становище визначено в Положенні про Головну державну інспекцію якості та сертифікації сільськогосподарсько продукції Міністерства аграрної політики України Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції, до складу якої входять Державна інспекція по заготівлях і якості продукції (Держзаготінспекція) та Державна хлібна інспекція (Держхлібінспекція), є структурним підрозділом Міністерства аграрної політики України. Вона здійснює свою діяльність через інспекц якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції Автономно Республіки Крим, обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій державні хлібні інспекції Автономної Республіки Крим та областей.Основними повноваженнями є: організація роботи відповідних служб з питань формування державних та регіональних ресурсів сільськогосподарської продукції, її якості, а також забезпечення державного контролю за якістю, збереженням та раціональним використанням зерна і продуктів його переробки, насіння олійних культур, сировини для комбікормового виробництва і комбікормів; підготовка та внесення у встановленому порядку керівництву міністерства пропозицій щодо удосконалення нормативно-правових актів, які регламентують закупівлю сільськогосподарсько продукції і сировини в державні та регіональні фонди, організація їх виконання, здійснення систематичного контролю за реалізацією законодавчих актів на місцях; організація проведення державного нагляду за дотриманням товаровиробниками, закупівельними організаціями і переробними підприємствами стандартів, технічних умов, інструкцій, вказівок щодо правильності приймання, розрахунків та визначення якості сільськогосподарської продукції, зокрема зерна і продуктів його переробки, бобових і олійних культур. Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів окремим підрозділом Міністерства аграрної політики України, яка забезпечує в межах наданих повноважень реалізацію державної політики з питань нагляду за технічним станом машин та обладнання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також здійснення через систему органів Держтехнагляду державного технічного нагляду за дотриманням підприємствами, установами всіх форм власності та громадянами правил технічної експлуатац машин, правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях галузей агропромислового виробництва.

Державний насіннєвий контроль здійснюється Українською державною насіннєвою інспекцією Міністерства аграрної політики України, повноваження якої закріплені в Положенні про Українську державну насіннєву інспекцію. Державний департамент ветеринарно медицини передбачає здійснення державного ветеринарного контролю, що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів. Напрямами його діяльності є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики в галузі ветеринарно медицини;

- здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю й нагляду за якістю та безпекою сировини, продовольчої сировини, продуктів та харчових продуктів тваринного походження, а також охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони будників інфекційних хвороб тварин;

- узагальнення практики застосування законодавства з питань, які належать до його компетенції, розробка пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5