Дипломная работа: Маркетингове дослідження міжнародного ринку продукту та продуктові експортні стратегії вітчизняних товаровиробників (на прикладі конкретного продукту)

Об′єктами маркетингових досліджень можуть бути категорії, процеси, явища економічного, соціального, психологічного характеру, що у сукупності представляють сутність і наслідок маркетингової діяльності підприємства на конкретному ринку.

Маркетингові дослідження – це діяльність, яка через інформацію зв’язує підприємство зі споживачами і зовнішнім середовищем.

Маркетингові дослідження необхідн для забезпечення менеджерів інформацією з метою виявлення маркетингових можливостей і розробки стратегій для використання цих можливостей. Маркетингов дослідження виконують інформаційну роль у низці ключових галузей. По-перше, вони використовуються як інформаційна база при пропозиції нових товарів. По-друге, маркетингові дослідження здатні виявити нові можливості для існуючих товарів. По-третє, маркетингові дослідження важливі для виявлення можливостей реанімац попиту, коли він падає.

Маркетингові дослідження можуть розрізнятися по сутності , об’єкту, напрямку, масштабам, строкам проведення т.і.

Всі маркетингові дослідження з достатньою ступінню умовності можна класифікувати по таким ознакам:

► По відношенню до підприємства розрізняють внутрішні і зовнішні.

Внутрішні – здійснюються на самому підприємстві у відношенні таких аспектів діяльності як виробнича, ііноваційна, організаційна т.і.

Зовнішні зосереджуються на дослідженн чинників макро- і мікросередовища у різноманітних маркетингових аспектах.

► По розробці стратег проведення розрізняють первинні маркетингові дослідження і дослідження зворотного зв’язку.

Первинні дослідження мають своєю метою вивчення такого об’єкту, який досі не брався до уваги, або ніколи не вивчався. При цьому головна увага приділяється статичному стану об’єкта, його якісним кількісним характеристикам. Дослідження зворотного зв’язку організуються для визначення реакції об’єкта на певні дії, тобто першочергова увага приділяється динаміці процесів або змінам , що відбуваються з об′єктом.

► В залежності від форми організації розрізняють систематичні і спеціальні дослідження .

Систематичні дослідження провадяться регулярно впродовж достаньо довгого проміжку часу. Вони частіше прив’язані до конкретних об’єктів, здійснюються спеціальними підрозділами, і власне самі є частиною стратег підприємства.

Спеціальні дослідження є разовими заходами, що пов′язані з вивченням таких факторів, значущість яких зростає настільки, що потребує обов’язкового їх врахування в формуванні стратегій підприємства. Це можуть бути або нові фактори, або вже відомі, але такі, що змінились настільки, що змінюється характер їх впливу на діяльність підприємства.

► По методам збору інформації розрізняють кабінетні та польові, та змішані дослідження.

Кабінетні дослідження – спрямовані на вивчення вторинної інформації, або інформації, яка вже існує по проблемі, що вивчається. Дослідник провадить дослідження "в кабінеті".

Польові дослідження – при їх здійсненні дослідник максимально наближається до об’єкту дослідження, тобто використовуються методи безпосереднього збирання інформації.

Змішані дослідження – це ті, що поєднують риси кабінетних і польових.

► В залежності від цілей, як переслідуються маркетинговими дослідженнями, розрізняють комерційн некомерційні дослідження.

Комерційні дослідження мають своєю метою досягнення комерційного прибутку. Некомерційні мають на меті досягнення соціальних або суспільних цілей. Можливо, щоб дослідження, які провадяться з некомерційною метою, у подальшому стати комерційними.

► По формі організац розрізняють дослідження, що проводяться власними силами, і дослідження , як провадять спеціалізовані організації [25, c. 272-274].

Щоб виконувати своє призначення маркетингові дослідження повинні забезпечувати керівництво підприємство для прийняття рішень.

1.3 Стадії та типи міжнародних маркетингових досліджень

Стадії міжнародного маркетингового дослідження

Міжнародне маркетингове дослідження має чотири логічно взаємопов’язані, послідовні стадії:

I. Визначення вимог до інформації;

II. Збір даних;

III. Аналіз;

IV. Упровадження (рис. 1.3).

Якісне виконання робіт на кожній з попередніх стадій запорукою успішного проходження наступної стадії та вчасного завершення дослідження (досягнення цілей та завдань маркетингового дослідження).

Визначення вимог до інформації, як перший етап дослідження, містить в собі проблему ідентифікації цілей та завдань. Якщо маркетолог (чи замовник дослідження) може чітко сформулювати мету майбутньої роботи, то завдання стають певними етапами, складовими досягнення цілі. У цьому класичному підході визначення вимог до інформації формується зверху вниз: мета, завдання, перелік необхідних показників та процесів, що необхідно дослідити (табл. 1.4).

У разі необхідності проведення комплексного маркетингового дослідження (наприклад, з метою розробки міжнародної стратегії та організац усіх складових міжнародної маркетингової діяльності) формулюється основна мета, яка розпадається на конкретні цілі, а останні, у свою чергу, — на завдання. У цьому разі визначення вимог до інформації відбувалося одночасно як зверху-вниз, так і знизу-вверх.

Зміст другої стадії процесу міжнародного маркетингового дослідження полягає в зборі даних і має такі складові:

– інвентаризація банку даних (зіставлення наявної вторинно нформації з потребами, визначеними на попередньому етапі);

– збір вторинної інформації (оновлення банку даних згідно з визначеними вимогами до інформації);

– планування дослідження (розробка плану проведення польових досліджень з метою отримання первинної інформації);

– проведення дослідження (отримання первинної інформації за допомогою інтерв’ю, розсилання опитувальних листів, спостережень, телефонного опитування тощо).

Рис. 1.3. Стадії процесу міжнародного маркетингового дослідження

Послідовність проведення маркетингового дослідження визначається алгоритмом.

Перший етап передбачає: виявлення проблеми в систем маркетингу товарів і послуг, розбиття її на підпроблеми та визначення глобально (пріоритетної) підпроблеми.

На другому етапі встановлюється ціль і завдання щодо вирішення проблеми. Цілі можуть бути пошуковими (добір будь-яких попередніх даних, на підставі чого можна виробити гіпотезу), описовими (опис певно проблеми або явища), експериментальними (перевірка гіпотези про будь-який причинно-наслідковий зв'язок).

Третій етап складається з процедур визначення джерел, здійснення пошуку та аналізу вторинної інформації. Незалежно від того, чи достатня вона для одержання кінцевого результату, низька ціна та порівняно оперативна доступність її є обов'язковою умовою опрацювання спочатку вторинно нформації, а потім вже переходу до запитів первинних даних.

На четвертому етапі визначається обсяг і склад первинних даних, необхідних для проведення дослідження.

П'ятий етап передбачає планування процесу маркетингового дослідження.

На шостому і сьомому етапах здійснюється збирання, обробка аналіз маркетингової інформації відповідно до плану.

Восьмий етап містить розроблення відповідних рекомендацій. Рекомендації - це пропозиції про майбутні дії підприємства, засновані на зібраних даних. Вони повинні бути зрозумілими для тих, хто має наміри їх використовувати.

Останній, дев'ятий етап передбачає здійснення контролю за впровадженням розроблених рекомендацій [24, c. 128-129].

План проведення маркетингового дослідження складається у раз необхідності у первинних даних і містить:

· визначення відповідальних за збирання і обробку даних;

· виявлення об'єктів дослідження та порядок їх вибору;

· визначення методів збирання й обробки даних;

· розрахунок кошторису витрат;

· визначення способів оформлення результатних даних.

Мета - оцінка можливостей експортування медичної продукції на ринок країни N (табл. 1.4).

Таблиця 1.4.

Зміст першої стадії міжнародного маркетингового дослідження "Визначення вимог до інформації" (приклад)

Найскладнішою стадією є аналіз інформації. Отримана кількісна та якісна інформація аналізується за допомогою методів статистики, економетрії, соціометрії, кваліметрії, біхевіоризму. Якщо отримана інформація не відповіда критеріям якості для прийняття маркетингових рішень (релевантність, точність, надійність, актуальність тощо), то необхідно повернутися на попередній етап та оновити банк даних.

На останьому етапі дослідницький колектив представля результати та рекомендації (у випадку виконання дослідження на замовлення). Якщо дослідження проводилося власними силами (працівниками маркетингового підрозділу), то цей колектив несе відповідальність і за остаточне впровадження, тобто використання під час прийняття управлінських рішень.

У практиці дослідження зарубіжних ринків виділилося чотири основних типи досліджень:

– попереднє,

– поглиблене,

– спеціальне,

– тест.

Попереднє маркетингове дослідження зарубіжного ринку да варіанти можливого прибутку фірми залежно від місткості ринку, можливого обсягу продажу товарів та меж можливої ціни реалізації (табл. 1.5).

Серед маркетологів вважається, що попереднє дослідження повинно проводитися власними силами, і тільки після нього слід замовляти поглиблене міжнародне маркетингове дослідження.

Як бачимо з таблиці 1.5, варіантність і обґрунтованість попереднього дослідження значною мірою залежить від того, наскільки точно визначена місткість ринку, яка може бути реальною та потенційною.

Реальна місткість ринку — це обсяг (кількість чи вартість) товару, який може придбати (купити, взяти в кредит) ринок уже сьогодні. Як реальна, так і потенційна місткість (ємність, ємкість) ринку вимірюється в натуральних або вартісних показниках за рік.

Таблиця 1.5.

Зміст попереднього міжнародного маркетингового дослідження

Для визначення реальної місткості зарубіжного ринку доцільно користуватися такою формулою:

M p = Bн + I – E, (1.1)

де Мр — реальна місткість зарубіжного ринку;

Вн — національне виробництво даного товару на територ країни;

І — імпорт даного товару;

Е — експорт товару.

За необхідності більш точної оцінки реальної місткост зарубіжного ринку, та у випадках, коли товар може експортуватися чи мпортуватися у складі іншого товару (наприклад, акумуляторні батареї в склад транспортних засобів), доцільно використовувати розширений варіант формули:

Mp = Bн + I – E + З + Iк – Ек , (1.2)

де Мр — реальна місткість зарубіжного ринку;

Вн –– національне виробництво даного товару на територ країни;

І — імпорт даного товару;

Е –– експорт товару;

З –– залишки товару, нереалізованого в минулому році;

Iк — імпорт даного товару в складі комплексного виробу;

Ек — експорт даного товару в складі комплексного виробу.

Потенційна місткість зарубіжного ринку — це обсяг (кількість чи вартість) товару, який зможе придбати ринок за певних умов. Залежно від умов, які прогнозуються, потенційна місткість може бути як більшою, так меншою за реальну місткість.

Для оцінки потенційної місткості зарубіжного ринку доречно використати формулу:

МP = Ч · kc · ke – (H – З – З) – A + I – E ,(1.3)

де МP — потенційна місткість зарубіжного ринку;

Ч — чисельність групи споживачів товару;

kc — рівень (коефіцієнт) споживання в базисному періоді, або норматив споживання товару (нормативи: фізіологічні — для продуктів харчування; раціональні –– для непродовольчих товарів та послуг; техніко-технологічні — для засобів виробництва, сировини та матеріалів);

ke –– коефіцієнт еластичності попиту від цін та доходів;

Н –– насиченість ринку (обсяг товарів, які є в користуванн населення, або засобів виробництва на підприємствах);

ЗF –– фізичне зношування товарів у користуванні;

M –– моральне зношування товарів у користуванні;

А –– альтернативні ринку форми задоволення потреб (тіньовий ринок, натуральні джерела споживання) та товари — субститути;

І –– імпорт даного товару;

Е –– експорт даного товару.

Поглиблене маркетингове дослідження дає змогу зрозуміти механізми та особливості функціонування зарубіжного ринку.

Структура поглибленого міжнародного маркетингового дослідження складається з трьох блоків:

– обов’язкові (стандартні) елементи вивчення;

– результат (кон’юнктура та прогноз);

– методи вивчення ринку (рис. 1.4).

Стандартні (обов’язкові) елементи дослідження — це той мінімум маркетингової інформації, яка необхідна для розуміння особливостей зарубіжного ринку. Програма конкретного поглибленого дослідження залежить від особливостей товару (послуг), особливостей діяльності фірми, рівня нтернаціоналізації виробництва та інших чинників. Водночас доцільно виділити найбільш типові напрями аналізу.

Ринок:

– геополітичні характеристики;

– структура національного виробництва;

– кількість національних виробників та їх розміщення ;

– конкурентна ситуація на ринку товару;

– імпортна місткість ринку та можлива частка фірми за оптимістичним та песимістичним прогнозами;

– кон’юнктура ринку та її прогноз на 0,5 – 1,5 року;

– тенденції розвитку та довгостроковий прогноз на 5 – 10 років.

Товар:

– відповідність вимогам місцевого законодавства, існуючим правилам, традиціям, звичаям (для товарів народного споживання), технічним стандартам, екологічним нормам тощо (для товарів виробничо-технічного призначення);

– новизна та конкурентоздатність порівняно з товарами конкурентів;

– необхідність адаптації відповідно до виявлених "технічних бар’єрів" та побажань споживачів;

Споживачі:

– можливі покупці товару фірми: 1) для товарів народного споживання складається список за 3 — 4 основними характеристиками покупців; 2) для товарів народного споживання складається перелік основних (за обраним критерієм) споживачів;

Рис. 1.4. Структура поглибленого міжнародного маркетингового дослідження

– типові засоби використання товару, притаманні покупцям;

– мотиви закупівлі товару цього типу;

– чинники, які формують споживацькі переваги і впливають на х ринкову поведінку;

– попередня сегментація та оцінка розміру кожного з сегментів;

– традиційний засіб здійснення купівлі споживачами даного сегмента;

– незадоволені потреби споживачів товарів даного типу;

– вплив технічного прогресу на розвиток потреб споживачів та техніко-технологічної бази продуцентів.

Конкуренти:

– якомога точніший список усіх конкурентів;

– окремо список національних конкурентів та список зарубіжних конкурентів;

– основні конкуренти, які мають найбільшу частку ринку (3—5 фірм);

– конкуренти, які найбільш динамічно розвивають свою діяльність на цьому ринку (2 — 3 фірми);

– славнозвісність торгових марок (знаків) конкурентів;

– характерні особливості товарів конкурентів, за якими їм віддають перевагу споживачі;

– особливості побудови міжнародного маркетингового комплексу;

– упаковування товарів конкурентів (матеріал, колір, характерні особливості);

– цінова політика конкурентів;

– заходи та особливості системи просування;

– побудова каналів розподілення та робота з посередниками;

– показники та оцінки фінансового стану;

– інформація щодо науково-дослідних розробок: основн напрями, витрати тощо;

– інформація щодо звернення до консалтингових фірм: теми (проблеми) досліджень, вартість, можливі результати, клієнтами яких консалтингових фірм є конкуренти;

– купівля і продаж дочірніх фірм, злиття та поглинання;

– інформація в місцевих та міжнародних засобах масово нформації.

Вимоги та обмеження: правові норми, вимоги та обмеження, що суттєво можуть вплинути на управлінське рішення щодо діяльності на цьому ринку.

Аналізуючи за такою програмою обов’язкові елементи міжнародного маркетингового дослідження, ми отримаємо оцінку існуючої ситуац (кон’юнктуру) та прогноз розвитку ринку.

Кон’юнктура зарубіжного ринку — це конкретна економічна ситуація, що склалася на ринку на даний час.

Ринкову ситуацію визначає така сукупність критеріїв:

–ступінь збалансованості ринку (співвідношення попиту та пропонування);

–тенденції розвитку (що сформувалися, намітилися, або змінилися);

– рівень усталеності або коливання основних параметрів ринку;

– масштаби ринкових операцій та ступінь ділової активності;

– рівень комерційного (ринкового) ризику;

– конкурентне середовище і конкурентна боротьба;

– знаходження ринку в певній точці (стадії) економічного або сезонного циклу.

Мета поглибленого міжнародного маркетингового дослідження не вичерпується констатацією фактичної ситуації. Маркетинговий аналіз повинен завершуватися прогнозом подальшого розвитку ринку, насамперед попиту та пропонування. Зважаючи на турбулентність міжнародного середовища, в міжнародних маркетингових дослідженнях прийнято розробляти прогноз тільки на 1,5 — 2 роки.

У прогнозуванні попиту та пропонування використовуються різн прийоми та методи:

– аналогові моделі;

– імітаційні моделі;

– нормативні, прогнозні розрахунки;

– прогнозування за коефіцієнтами еластичності;

– методи екстраполяції;

– методи статистичного моделювання;

– прогнозування за експертними оцінками.

Останнім блоком у структурі поглибленого міжнародного маркетингового дослідження є методи вивчення ринку. Загальновідомим є їх поділ на кабінетні та польові дослідження за критерієм типу інформації, яка використовується дослідником (вторинна чи первинна).

Вторинна інформація — це інформація, яка вже відображена в будь-яких друкованих джерелах, або зберігається на інших носіях інформації у вигляді результатів попередніх досліджень, даних щодо виробничо-економічно діяльності фірм за певний період тощо.

Первинна інформація — це інформація, яка збирається вперше з певною метою переважно методами опитування (індивідуальне або групове інтерв’ю, опитування через пошту, телефонне опитування, опитування за допомогою комп’ютерної мережі).

Кабінетні дослідження — здійснюються на основі вторинно нформації і дають, як правило, загальні відомості щодо стану та перспектив розвитку об’єкта дослідження.

Польові дослідження — здійснюються на основі первинно нформації, дають змогу отримати унікальну маркетингову інформацію стосовно об’єкта дослідження.

У міжнародних маркетингових дослідженнях використовуються частіше кабінетні дослідження, що зумовлено характеристиками первинної та вторинної інформації (табл. 1.6).

Таблиця 1.6.

Порівняльна характеристика первинної та вторинної інформац в міжнародних маркетингових дослідженнях (+ добре, – погано)

Певна "негативність" оцінок первинної інформації в міжнародних маркетингових дослідженнях пов’язана з особливостями і, в першу чергу, з технічними труднощами збору первинної інформації на зарубіжному ринку. Водночас слід зазначити, що жодне дослідження не може бути виконано на основ тільки первинної або тільки вторинної інформації.

Спеціальні дослідження мають на меті з’ясування вузьких технічних, технологічних, законодавчих та інших питань, які необхідні для обґрунтування окремих аспектів інвестиційних форм міжнародного бізнесу.

Тест (випробування) — це перевірка одного чи декількох елементів міжнародного маркетингового комплексу і вироблення на цій основ прогнозу вірогідної реакції ринку. Тестуються, як правило, такі ключов елементи:

– товар (його сприйняття, з’ясування переваг та недоліків, визначення конкурентоспроможності, необхідність адаптації тощо);

– ціна продажу;

– тип пакування та розмір партії;

– посередники (за системою показників);

– слоган [69].

1.4 Нормативно-правова база у сфері експорту продовольчої (алкогольної) продукції

Виробники пива з 2009 року платитимуть державі удвічі більше - 60 коп./л. Ці витрати, зрозумілу справу, відіб'ють на споживачах: деякі виробники вже заявили про підвищення роздрібних цін на 1,5 грн. за пляшку 0,5 л. У народних обранців дошли руки і до пива. Розібравшись з акцизами на спирт (вони були підвищені на 40%), минулого тижня Верховна Рада прийняла закон "Про внесення змін до державного бюджету України на 2009 г.", передбачаючий підвищення акцизного збору на пиво з нинішніх 34 коп. до 60 коп. за літр (заздалегідь пропонувалося підняти пивний акциз на 20 коп. - до 54 коп. за л). Документ набуває чинності з другого півріччя 2009 р. Платити по підвищених рахівницях разом з пивоварами повинн були і винарі, адже законопроект передбачав збільшення акцизного збору на виноградні вина з 1 коп. до 25 коп. за літр, а на кріплені - з 50 коп. до 1,4 грн. Внесення цієї норми в проект закону активно лобіювали найбільші винарі, що затверджують, що їх колеги, що реалізовують змішаний з фарбниками і водою спирт під виглядом кріпленого напою, підривають засади галузі [76].

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 18-92 "Про акцизний збір" товари, що експортуються за умови розрахунків в іноземній валюті, звільняються від оподаткування акцизним збором. Експорт товарів за межі митної території України законодавчо звільнений від ПДВ (податок обчислюється за нульовою ставкою). Податок на додану вартість застосовується відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР.

РОЗДІЛ II. Дослідження діяльності ЗАТ "Київського заводу шампанських вин "Столичний"

2.1 Огляд ринку шампанських вин України

Виноробна промисловість включає усі види діяльності, пов'язані з виробництвом та переробкою винограду, а саме виноградарство (вирощування винограду технічних сортів, призначених для промислово переробки); первинне виноробство (виробництво виноматеріалів з винограду); вторинне виноробство (переробка виноматеріалів у вино).

Виробництво винограду в нашій країні зосереджено в таких регіонах, як АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська та Закарпатська області. Вирощуванням цієї культури займаються спеціалізован сільськогосподарські підприємства. Досить часто вони тісно інтегровані із заводами первинного виноробства, оскільки переробляти виноград має сенс тільки у зоні його вирощування.

Багато підприємств первинного виноробства за останн десятиліття почали самостійно виробляти вино (з точки зору економічної науки, цей процес називаєтся прямою вертикальною інтеграцією). Виноматеріали здебільшого виробляються з таких сортів винограду, як Ркацителі, Аліготе, Совіньйон зелений, Каберне-Совіньйон, Фетяска біла, Рислінг рейнський, Сухолиманський білий, Бастардо магарачський, Мерло, Кокур білий, Одеський чорний, Трамінер рожевий, Сапераві, Шардоне, сортів груп Ізабелла, Мускат, Піно. Виноробна промисловість України представлена підприємствами первинного та вторинного виноробства. Загалом в області зареєстровано понад 400 підприємств-виробників. Підприємства первинного виноробства виробляють зазначені вище виноматеріали для так званих "тихих" вин (без вуглекислого газу), шампанські та коньячні виноматеріали. Відповідно, підприємства вторинного виноробства закуповують їх та переробляють у вино - продукт, отриманий завдяки спиртовому бродінню соку або мезги (м'якоть винограду з кісточками та шкуркою) свіжого чи в'яленого (не більш як до 40% цукристості) винограду. Окрім виноматеріалів, вони також потребують різн допоміжні матеріали у чималій кількості: скляну тару, вітчизняні полімерні та мпортні коркові пробки, етикетки тощо.

З кожним роком асортимент вин українського виробництва збільшується. Виробники розробляють та рекламують на ринку вин ексклюзивн продукти, які б асоціювалися у свідомості споживача винятково з певним підприємством.

Найбільша частка вина (95-97%), яке реалізується на ринку, припадає на ординарні вина, і лише 3-5% - на марочні. В той же час, міцні та десертні вина забезпечують більшу частину обсягу продажів вина (понад 60%). Саме любов вітчизняного споживача до міцних та солодких напоїв є його характерною особливістю. В країнах Західної Європи фаворитами є сухі вина з низьким вмістом цукру.

Обсяг виробництва виноградних вин в Україні перевищує 7 млн. дал. У вартісному вираженні це майже $8,5 млн. 30% зазначеного обсягу припада на сухі вина і 70% - на міцні. Крім того, з плодово-ягідної сировини виробляють близько 3 млн. дал на рік.

Не більше 1 млн. дал вина України йде на експорт. Більше половини цього обсягу припадає на Російську Федерацію.

За результатами першого кварталу 2005 року основними країнами-імпортерами вина в Україну є Молдова та Грузія, на долю яких припада 74% усього імпорту, але безперечним лідером все ж таки залишається Молдова, випереджуючи свого найближчого суперника Грузію на 12% [70].

Згідно з офіційними даними, переробкою винограду, випуском вина, шампанських вин і коньяку займається близько сімдесяти підприємств України. Серед них чітко виділяються дві великі групи: традиційні підприємства, що мають власні виноградники, і компанії нової хвилі, що займаються виключно розливом вина. Головний козир останніх – уміле розкручування торгової марки. Якщо оволодіти цим мистецтвом, то на винно-коньячний ринок можна прийти практично з будь-якого сектору харчової промисловості.

Проте експерти схиляються до думки, що майбутнє все-таки за власною сировинною базою. Саме вона дає гарантію стабільної якості вина. Проте з іншого боку, навіть корифеї виноробства не завжди прагнуть забезпечувати себе виноградом на 100%. Більшість виробників вважають оптимальним співвідношенням своєї і покупної сировини – 70:30.

Якщо простежити динаміку виробництва вина, то легко помітити, що вона набагато нижча за рівень, який спостерігався до 1985 р., початку антиалкогольної кампанії, але водночас дані щодо виробництва вина останніми роками свідчать про зростання виробництва.

Постійні експерименти з акцизами призвели до унікальної для світу ситуації, коли вино оподатковується двічі. Податок стягується із спирту, з виноматеріалів і вже готової продукції. Останні зміни в акцизному законодавстві змусили виноробів переорієнтуватися на виробництво сухих вин, відмовившись від кріплених, хоча візитною карткою України завжди були останні.

Окремо від іншого виноробства стоїть виробництво шампанського. Як виробники не намагалися переламати тенденцію, але шампанське в свідомості споживача залишається продуктом, призначеним для святкування Нового року. Його виробництво активізується в жовтні, різко падає в січні і практично затихає до квітня. На даний момент ринок шампанських вин контролюють 11 основних заводів. 90% продукції випускається прискореним (акратофорним) методом, і тільки три підприємства використовують класичну французьку технологію. Остання вимагає більше зусиль, часу і засобів, але, з іншого боку, в Україні росте споживчий попит на шампанське, вироблене за класичною технологією.

Згідно з думкою більшості експертів, український ринок вин все ще знаходиться у стадії формування. Після практично повної відсутності вин зарубіжного виробництва на території України за часів існування СРСР на початку 1990-х рр. спостерігався сплеск імпорту даного товару при одночасному зниженн виробництва українських вин. У 1990-х рр. імпорт вин більш-менш упорядкувався. До країни стало менше надходити сурогатної продукції і більше продукції відомих виробників. Упорядкувався також асортимент ввезених вин відповідно до попиту, який формувався на них в Україні.

Останні роки легальний імпорт вина зростає досить великими темпами. Цьому сприяє як прагнення зарубіжних виробників із Західної Європи, перш за все з Франції, збільшити частку своїх продажів на українському ринку, де динамічно розвиваються мережі ресторанів і роздрібних продуктових магазинів західного зразка, так і відновлення виробництва вина в країнах ближнього зарубіжжя, перш за все, в Молдові та Грузії, у зв’язку з припливом інвестицій у дану галузь цих країн.

Виноградне вино виготовляється з виноградних виноматеріалів, які отримують з винограду. У середині 1980-х рр. у ході антиалкогольно компанії було здійснено масові вирубки виноградників в Криму і на півдн України. У 1990-х рр. через тотальний дефіцит засобів і руйнування господарських зв’язків оновлення виноградників в Україні практично не проводилося. Зараз велика частина виноградників перебуває в малопродуктивному віці.

За оцінками фахівців, висадка одного гектара обходиться в 8-15 тис. USD. Перший урожай з посадженої ділянки можна буде отримати через чотири-п’ять років. Незважаючи на це, існує імпорт до України саджанців винограду, що свідчить про те, що українські компанії ведуть роботу щодо оновлення виноградників. Висаджуються в основному червоні сорти винограду, оскільки саме на червоні вина в країнах СНД, зокрема і в Україні, традиційно снує високий попит.

Загальна площа виноградників в Україні скоротилась на 30,6%, або 43,9 тис. га до 99,4 тис. га з 1990 по 2000 рр. Тенденція спаду продовжилася і в наступні роки. У 2006 р. площа під виноградниками в Україн склала 75,8 тис. га, що на 6%, або 4,8 тис. га менше, ніж у попередньому році. Аналогічно скорочувалося виробництво винограду з 835,7 тис. т в 1990 р. до 513,8 тис. т через десять років. У 2005 р. виробництво склало всього 374 тис. т, що на 25,9% менше рівня 2003 р., і в 2,2 раза менше, ніж за радянських часів. У 2006 р. виробництво знизилося на 32%, або 142 тис. т до 301 тис. т. У зв’язку з дуже суперечливими статистичними даними щодо виробництва вина частими випадками контрабанди виноматеріалів, досить складно точно оцінити обсяг винограду, який використовується українською виноробною промисловістю. рунтуючись на більш-менш достовірних даних статистики з 2000 по 2002 рр., можна зробити висновок, що приблизно до 65% виробленого винограду використовується для переробки на вино.

Останні кілька років обсяги виробництва вина в Україні мають тенденцію до зростання після спаду в першій половині 1990-х рр. Особливо суттєве зростання, згідно з офіційною статистикою, спостерігалося в період 1999-2002 рр. (офіційні дані): 1999 р. – 8,558 млн дал, 2000 р. – 9,48 млн. дал, 2001 р. – 14,254 млн дал, 2002 р. – 20,808 млн дал. Водночас, згідно з оцінками "Держзовнішінформу", окремі підприємства, що декларують виробництво вина, виробляли міцніші спиртні напої у вказані роки. Аналітики українського ринку вина схильні вважати, що офіційні дані з виробництва вин завищені приблизно на 40% (реально виробляється горілка за схемою, що дозволя уникати сплати акцизу на спирт). Проте навіть без урахування даних підприємств спостерігається безумовне зростання виробництва: 1998 р. – 5,983 млн дал, 1999 р. – 8,547 млн дал, 2000 р. – 9,445 млн дал, 2001 р. – 10,842 млн дал, 2002 р. 13,008 млн дал. За попередніми даними, в 2007 р. обсяг випуску вина складав 19,166 млн дал, що на 13% більше, ніж в 2006 р.

Зазначимо, що навіть показники останніх років випуску дано продукції в декілька разів менше, ніж в середині 1970-х рр. Основними причинами скорочення виробництва є наслідки масової вирубки виноградників в середин 1980-х рр., економічний спад в країні на початку 1990-х рр., погіршена ситуація з виробництвом виноматеріалів на українських підприємствах первинного виноробства.

Виходячи з офіційних даних щодо обсягу виробництва, розрахункових даних щодо імпорту і експорту, середній обсяг споживання виноградних вин в Україні в 2003-2004 рр. склав 14,413 млн дал. Можна з упевненістю припустити, що завищені офіційні дані не викривляють картину обсягу виробництва, оскільки статистика не враховує обсяг контрабандного ввезення виробництва фальсифікатів. Ґрунтуючись як на експертних даних, так і на офіційній статистиці, в країні останніми роками існує тенденція збільшення споживання виноградних вин. За даними аналітиків ринку в 2007 р., загальний обсяг споживання виноградних вин, базуючись на офіційних даних щодо їх виробництва, експорту та імпорту, склав 23 млн дал. При цьому частка вітчизняних вин у даному обсязі склала 76% (в середньому 93% в 2003-2004 рр.).

Експерти висловлюють думку, що зараз український ринок не ма чіткої сегментації. Винний ринок має ділитися на три великі сегменти. нижній ординарні вина, середній – марочні вина, елітний – витримані вина (і з ними колекційні). При цьому нижній сегмент, як найбільший за фізичних обсягами продажів, ділиться ще на декілька сегментів, в рамках яких різні виробники позиціонують свій товар. При цьому особливістю українського ринку до цих пір можливість того, що ординарне вино може коштувати дорожче марочного того ж сорту завдяки вищому рівню впізнанності торгової марки.

За історію існування незалежної України в неї завозилося вино виробництва приблизно 45 країн. Останні декілька років вино завозиться приблизно з 25-30 країн. Початок 1990-х характеризувався скороченням виробництва продовольчих товарів в Україні, в т.ч. і вина, та їх бурхливим мпортом з-за кордону. У числі імпортних товарів ввозився як якісний товар, так його сурогати-підробки, в основному з країн Східної Європи. З часом відновилося місцеве виробництво вин, збільшилися офіційні поставки якісних вин західних виробників і виробників країн СНД, покращало положення у сфер роздрібної торгівлі, населення стало з більшою ретельністю і знанням ухвалювати рішення при покупці імпортного товару, що призвело до скорочення попиту на товар сумнівного походження і відповідно до скорочення його імпорту. Прикладом можуть бути поставки з країн Східної Європи, перш за все Болгарії і Угорщини.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11